Далі була «Розмова про майбутнє» під час телемосту 2005 року. Втретє зі студентами Президент зустрівся вже в кінці 2008-го, для обговорення причин та наслідків кризи. Минулої п'ятниці Ющенко дав оцінку таким діалогам, назвавши їх «барометром вирішення питань, які ми можемо назвати загальнонаціональними».

Четверта президентсько-студентська зустріч - знову на ICTV. За словами головнного редактора інформаційної служби каналу та ведучої телемосту Олени Фроляк, ідея належала Секретаріату Президента. Ясна річ, головного болю зі студентами Києва, Харкова, Чернівців та Одеси у телевізійників значно більше, аніж із «підкованими» та телегенічними політиками, серед яких завжди знайдуться готові подискутувати з Президентом. Але ICTV ідею підтримав.

- Тема реформи основного закону країни - Конституції - дуже серйозна і стосується майбутнього кожного з нас, - коментує Олена Фроляк. - Саме тому вирішено було організувати спілкування зі студентами-юристами, тобто фахівцями в правничій сфері. Дійсно, запросити політиків простіше, але, при всій повазі, вони вже дуже набридли, і ми заздалегідь знаємо, про що вони говоритимуть. Студенти - зовсім інша справа, вони готувалися до серйозного спілкування. Ми налаштували їх на те, аби вони ставили гострі запитання. Звичайно, не на всі запитання молоді вдалося почути відповіді, бо наш Президент любить відповідати дуже докладно, і такі розлогі відповіді вкласти в двогодинний формат просто неможливо. Хоча, порівняно з попередніми ефірами, Віктор Ющенко був лаконічнішим. Можливо, в майбутньому на подібні ефіри ми запросимо прем'єр-міністра та голову Верховної Ради.

Найбільшою інтригою двогодинного телемосту була заявлена в анонсі відвертість. Точніше це звучало так: «Відверта розмова Президента України Віктора Ющенка з майбутніми юристами». Таке формулювання одразу викликало сумніви: наскільки тема Конституції (особливо у такій інтерпретації: «Чи подолає Україна фінансову та політичну кризу, прийнявши нову Конституцію») вимагає відвертості та, як потім говорила вже під час телемосту Олена Фроляк, щирості. Це, звичайно, питання дискусійне, але швидше тема змін до Конституції вимагає чіткості та однозначності. Фахово сильні запитання - вичерпні відповіді. Ось яка формула була б найдоречнішою у цій дискусії.

- Студенти мали дуже багато запитань, але на них просто не вситачило часу. Багато відповідей були не тільки занадто розлогими, а й дуже неконкретними, - скаржиться Ілона Колотілова, студентка 4-го курсу юридичного факультету Київського національного університету. - Як такого діалогу не було. Звучало багато критичних запитань, але склалося таке враження, що Віктор Ющенко був готовий до певного набору запитань, і саме такі відповіді він давав, оминаючи поставлені запитання. Хоча ніяких попередніх репетицій не було. Навіть під час години спілкування з Президентом уже після ефіру ми не отримували конкретних відповідей на свої запитання.

Навіть із анонсованою відвертістю, як бачимо зі слів студентки, не все було слава богу. Вона, на жаль, не передбачена ні самим форматом спілкування, і в умовах телевізійно-політичних залишається утопією. Студент має право тільки на одне запитання, і як би він не тягнув руку у прагненні заперечити тезам «відповідача», зробити цього йому не вдасться. Можливо, саме тому спілкування Президента зі студентством у прямому ефірі здається одностороннім, неживим та, як наголосила одна з учасниць ефіру, взагалі не схожим на діалог. Тоді як загалом у традиції спілкування політиків з молодими фахівцями повинні бути зацікавлені самі політики. Воно може стати джерелом цікавих свіжих думок, нових прогресивних ідей, енергії - з одного боку (мабуть, у ситих кулуарах це в дефіциті), і досвіду - з іншого (давайте віддавати політикам належне). Більше того, таку модель можна запровадити на рівні соціальної практики. Газета «День» не раз писала про ідею публічного іспиту претендентів на посаду президента перед студентською аудиторією.

- Спілкування зі студентами корисне для політиків тим, що їх співрозмовники не заангажовані політично, вони не висловлюють свою позицію згідно з власною вигодою чи інтересом, вони, як правило, оцінюють ситуацію з точки зору «правильності», моралі та свого світосприйняття. Але в будь-якому випадку потрібні чіткі відповіді на чіткі запитання, - переконана Ілона.

Поки що спілкування зі студентами в прямому ефірі має зовсім інший вигляд. Зате на іміджі політика воно відображається, безумовно, позитивно. Діалог із майбутнім - а це значить піклування про нього. Віктор Ющенко виглядає як учитель, мудрий наставник для молодого покоління. Ключова фраза: «У цій країні жити вам, а не мені». Зі студентської аудиторії цей образ проектується та транслюється на всю телеаудиторію, на всю країну. Подібні ефіри живлять образ «батька нації».

Але зовсім інакше сприйняття спостерігаємо зі студентського боку. Вираз обличчя багатьох із тих, хто сидів у київській, чернівецькій, одеській, харківській аудиторіях, можна назвати скептичним. Пам'ятаєте пряме та іронічне запитання чернівецького студента, мовляв, а чому це зміни до Конституції - і як раз під вибори, чому не раніше?.. Чого не було серед більшості студентства - то це стадної готовності «проковтнути» все, що їм «згодовуватимуть». І вже навіть не має значення хто «годує» - президент, прем'єр чи голова Верховної Ради. Критичність, іронічність, скепсис - саме таке ставлення до політики і до політиків сформувалося у народжених уже в пострадянські роки українців. Скепсис відносно політики та політиків наперед визначений, він існує «за замовчуванням». На зміну поколінню «пепсі» прийшло покоління «скепсис». І вже тому говорити про «щирість» чи «відвертість» дискусії стає дедалі складніше. Це зовсім не ті слова, які хоче чути молодь сьогодні.

- Безумовно, нинішнє покоління 18-25-річних кардинально відрізняється від попереднього покоління, - частково погоджується Лідія СМОЛА, колишній директор Державного інституту розвитку сім'ї та молоді, сьогодні - радник секретаря РНБО. - Перш за все, це доступом до інформації - рівнем інформативності, також своєю мобільністю щодо спілкування з молоддю інших країн та вільним обміном інформацією з молоддю своєї країни. Ще одна дуже суттєва їх ознака - це час та умови формування цього покоління. Їхнє дитинство припало на розвал СРСР, перші роки незалежності, розгубленість їхніх батьків, руйнування системи цінностей як на рівні особи, так і суспільства загалом. Прийшов «дикий бізнес», «дикий капіталізм», а нова система цінностей так і не була сформована.

Хтось ішов у бізнес, хтось - втрачав роботу, багато вчителів чи інших представників інтелігенції змушені були кидати роботу і заробляти гроші на базарах чи деінде. Усе це відобразилося на цьому поколінні. Тому їм притаманний певний нігілізм сприйняття життя і по суті вони є прагматиками. Їх прагматизм зумовлений і суспільними процесами, і несформованістю соціокультурних цінностей. Політики під час виборів щоразу декларували конкретні ідеї (ідеться чи про національну ідею чи про стратегію розвитку країни), але не втілювали їх в життя. Вони і зараз декларують цінності, але подальшими своїми діями не дотримуються вірності їм.

Це покоління виросло на абсолютно підставній недовірі до старшого покоління, яке проголошує одне, а на ділі діє по-іншому, підпадаючи під вплив грошей, влади та матеріальних цінностей. Молодь спостерігає, як вчитель у суспільстві втрачає статус, як «котується» бізнесмен на дорогому авто чи політик, який заробляє виливанням бруду на іншого політика. У країні, на жаль, так і не з'явився позитивний образ того, кого молодь захотіла б наслідувати. Окрім того, нинішнє молоде покоління є «технологічним». Водночас більшість із них мають проблему комунікаційну. Це не означає, що вони не вміють спілкуватися, але великою мірою їх спілкування зосереджувалося на комп'ютері та телебаченні. Покоління прагматиків має велику проблему браку, так би мовити, моделей людських взаємин, моделей вирішення конфліктів чи формування стосунків. З цієї причини цій генерації притаманна беззахисність.

Щодо скепсису сприйняття життя та інших людей, то він притаманний молоді всіх часів. Діти та молодь дуже чутливі до змін чи фальші, бо вони є природними психологами. Звичайно, праматизм молодих спрацює на користь країні, але брак у них досвіду «людських» взаємин означає, що ними легко маніпулювати. І це може бути використано. Демонстрований ж скепсис є формою захисту від зовнішнього впливу - чи це є політика, чи це особисте оточення, і це є свідченням їх незахищеності.

Олена Фроляк схильна трактували студентську психологію значно простіше:

- Критичність? Можливо, деяка критичність була притаманнна студентам. Але думаю, що більшість із них внутрішньо зараз налаштовані зовсім на інше - скласти сесію і піти на канікули...

Фото Миколи Лазаренка,  «День»

Маша Томак, «День»