Хороший транспорт -  електричка. От студентів-журналістів ВНУ ім.. Лесі Українки нещодавно діставила вона до столиці. Цілу ніч везла, везла, а на ранок «викинула» біля станції метро «Вокзал». А там люди мчали хто-куди, а ми на « Міжнародні дні студентської науки інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.» Свої широкі двері він розчинив перед нами гостинно...і упустив у київські студентські будні.

Заходи конференції були заплановані на два дні. Першого ми, як годиться, розмістилися, зареєструвалися та вирушили на перше пленарне засідання. Обіцяли нам вітальне слово директора Інституту журналістики Володимира Різуна, але натомість почули не менш привітне від його заступника Віталія Корнєєва, який перш за все подякував приїжджим студентам. А їх виявилося значно менше ніж очікувалося - далася взнаки та ж Пані Криза, адже учасники конференції приїхали до Києва за власні кошти, а от дехто і не доїхав.

Цікавою подією першого дня була презентація видань, які привезли з собою молоді науковці з усієї України. Харків, Черкаси, Львів, Крим, Запоріжжя - це не повний перелік міст, де молоді журналісти творять інфо-простір   нашої держави, адже лишень студентською аудиторією не обходяться. Інститут журналістики теж показав нам своє «газетне дитя» - «Сирець» (назва від району , де він розміщений).

Пізніше усі студенти розійшлися по своїх секціях. Усього було вісім, на кожній - своя тема. А основна, яка об'єднувала усіх це - «Молодіжні ЗМІ та ЗМІ для молоді: проблеми та перспективи.» Там уже молоді науковці змагалися ерудицією та інтелектом, вступали в  запалі дискусії. Закінчилася  перша частина уже за шосту годину вечора. Найстійкіші «солдати науки» пішли гуляти на мальовничий Хрещатик. А ця одна з най най най вулиць України прекрасна і в дощ, і в сніг. Київ в вогнях і сяйві не кожен день побачиш.

Другий день був підсумковим . Переможці та усі бажаючі зачитували свої роботи, брали участь у обговореннях, ділилися планами на майбутнє.

Шкода, що не отримали очікуваних сертифікатів учасників, та й про те, коли будуть надруковані статті молодих науковців не повідомили. Фінанси... Криза...

А Дні науки прийшли справді продуктивно: кожен міг поділитися напрацьованим, отримати нову цікаву інформацію та познайомитися з колегами-науковцями. На такій веселій ноті і закінчилося дійство...

А у нас залишалося добрих кілька годин до потяга. Спочатку ми вдосталь накаталися метро, зупинилися на мості Патона, який над самісіньким Дніпром, та і половина Києва як на долоні. Не змогли не відвідати головну святиню столиці - Києво- Печерську Лавру. Для християн побачити цю колиску вітчизняного Православ'я справді великий Божий дар, а нерідко і ціль усього життя. Кожна цеглинка, кожен камінь тут справді безцінний.

Потрапили ми також  до  історико-культурного заповідника, де виставлені експонати-мікромініатюри знаного на весь світ Миколи Сядристого. Найменший у світі «Кобзар», розміром 0,6 мм, зашитий павутинкою, обкладинка якого виготовлена з пелюстка безсмертника; композиція «Море» на рисовій зернині; найменші в світі шахи, шахівниця з фігурками яких розміщена на голівці шпильки; портрет-барельєф Рембрандта, вирізаний із шматочка тернової кісточки - це не повний перелік див, яких і неозброєним оком не побачиш( лише з допомогою збільшувального скла). Отак студенти Волинського національного рвалися до Києва за знаннями, а привезли ще й масу гарних фото та вражень.

Свереда Тетяна