Комісія з журналістської етики, розглянувши звернення Українського незалежного інформаційного агентства новин (УНІАН) щодо порушення Етичного кодексу українського журналіста при запозиченні продукції агентства рядом радіоорганізацій без укладання відповідних договорів, констатує, що проблема відсутності поваги журналістів та редакторів ЗМІ до авторських прав та роботи своїх колег виходить за межі звернення і потребує заяви Комісії з широкого кола взаємопов’язаних питань.

 

Комісія сподівається, що заява сприятиме формуванню культури професійної і чесної журналістики та застосовуватиметься у щоденній журналістській діяльності.

 

Комісією взято до уваги юридичний висновок Української асоціації медіа-юристів щодо норм українського законодавства про авторське право та майнові права інтелектуальної власності (зокрема, Закон України «Про авторське право і суміжні права», Цивільний Кодекс України), законодавство про інформаційну підприємницьку діяльність у сфері ЗМІ (зокрема, Закони України «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства»).

Комісією проаналізовано міжнародне законодавство, зокрема, резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи «Про етичні принципи журналістики», Декларація Комітету Міністрів Ради Європи «Про свободу вираження поглядів та інформації», Резолюції 7-ої Міністерської Конференції з питань інформаційної політики «Інтеграція та багатоманітність: нові рамки європейської політики щодо медіа та комунікацій».

 

Крім того, Комісія спиралась на міжнародний досвід колег, зокрема, Всесвітньої служби Бі-Бі-Сі.

 

Етичний кодекс українського журналіста встановлює:

13. «Журналіст не повинен використовувати незаконні методи отримання інформації. Журналіст при зборі інформації діє в правовому полі України і може вдатися до будь-яких законних, в тому числі судових, процедур проти осіб, які перешкоджають йому в зборі інформації».

14. «Плагіат несумісний із званням журналіста».

 

З урахуванням вищезазначеного Комісія вважає:

 

Повага до інтелектуальної праці колег означає самоповагу журналіста, його повагу до власної праці. За порушення авторського права, права інтелектуальної власності встановлено юридичну відповідальність, але передусім, це є незаконним, а отже неетичним методом збору та поширення інформації. Слід нагадати, що відповідно до законодавства, автор – це фізична особа, яка своєю працею створила твір. Це можуть бути письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); аудіовізуальні твори; фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів. Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір. Правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї.

 

Автор твору - журналіст може працювати на постійній основі в ЗМІ, тоді твір визначається як службовий, а майнові права на нього належать ЗМІ. Також ЗМІ може придбати виключні майнові права на твір на підставі договору з автором. Треба мати на увазі, що інтерв’ю може бути твором, співавторами якого є особа, яка дала інтерв’ю та журналіст або це може бути відповідь на інформаційний запит, у такому разі особа, яка відповідає на запитання журналіста не є співавтором. Щодо творів, написаних у співавторстві, то для публікації потрібно отримати дозвіл кожного із співавторів. Більшість ЗМІ у вихідних даних вказує свої права та розпорядження щодо авторського права, права інтелектуальної власності – з дозволу редакції, чи з гіперпосиланням, чи з посиланням на це ЗМІ. Таке розпорядження має поважатися як з точки зору етики, так і з точки зору права. В той же час, зазначення імені автора твору кожного разу при його публікації (оприлюдненні) є обов’язковим. Передрук (повторне оприлюднення) твору може вважатися порушенням авторського права, права інтелектуальної власності навіть у разі зазначення автора та джерела запозичення, але без отримання їхнього дозволу, якщо про обов’язкове отримання такого дозволу зазначено у вихідних даних ЗМІ.

 

Найсуворішому засудженню підлягає плагіат – тобто оприлюднення (опублікування), повністю, частково, з незначними редакційними змінами, чужого твору під власним іменем, або без зазначення справжнього автора. Плагіатом є також поширена практика оприлюднення частини твору без чіткого вказування прізвища автора, назви ЗМІ з посиланням: «як стало відомо», «як повідомив один телеканал», «як повідомляється у пресі».

 

В той же час, дотримання авторських прав не перешкоджає вільному обміну інформацією. Етичний кодекс вважає найпершим обов’язком журналіста повагу до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію. Крім того, за визначенням європейських установ: «вільний обіг і безперешкодне поширення будь-якої інформації через кордони є важливим фактором міжнародного розуміння, яке сприяє єднанню людей та взаємному збагаченню культур» та «інформаційним організаціям слід розглядати себе, як особливі соціально-економічні агенції, підприємницькі завдання яких варто обмежити умовами, що забезпечать доступ до основного права», оскільки право на інформацію – одне з основоположних прав громадянина.

 

Для забезпечення вільного обміну інформацією, без згоди автора та/або ЗМІ, але з обов’язковим зазначенням імені автора та джерела запозичення допускається: використання цитат, використання творів як ілюстрацій, передрук (повторне оприлюднення), якщо це спеціально не заборонено автором, відтворення з інформаційною метою творів, побачених або почутих під час поточних подій, відтворення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів.

 

Цитати – короткі уривки з опублікованих творів. Обсяг уривку визначається кожного разу з урахуванням мети поширення. Метою може бути огляд преси, інформування про різні позиції конфліктуючих сторін або різні позиції, що виголошуються однією й тією ж особою, інше використання, зумовлене критичним, полемічним, інформаційним характером твору. Цитата має бути настільки короткою, наскільки це можливо, щоб вона була зрозуміла, не перекручувала висловлювання автора, пояснювала позицію сторони.

Повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації. Журналісти мають сприяти тому, щоб забезпечити якнайширший доступ громадяни до інформації з суспільно-важливих питань. В той же час, журналісти, як ніхто інший, розуміють, що збір інформації є основою професійної журналістської діяльності та саме на збір інформації витрачається левова частка робочого часу журналіста. Збір інформації про поточні події, який безпосередньо організується ЗМІ за допомогою створення кореспондентської мережі, вимагає значних фінансових ресурсів. Більше того, інформація про поточні події може не тільки збиратися журналістом чи ЗМІ, а ще й упорядковуватися для створення зрозумілого, повного та об’єктивного повідомлення, що є результатом редакційного процесу. Відповідно таке повідомлення буде мати характер твору, а не звичайної прес-інформації. Тож, якщо журналіст чи ЗМІ використовує працю своїх колег, які на основі масиву інформації підготували власний матеріал, то повага до цієї праці означає, що користування такими матеріалами може бути платним. Маємо з повагою ставитися до такого рішення колег. Якщо ж автор та/або ЗМІ у вихідних даних вказують, що для передруку (повторного оприлюднення) достатньо посилання на це ЗМІ і автора, то це означає відповідний дозвіл редакції використовувати її матеріали без оплати. Тож, якщо ЗМІ не має можливості оплачувати за послуги колег, воно має користуватися або власними можливостями, зокрема і на основі прес-інформації повідомленої іншими ЗМІ, або інформацією ЗМІ, які не забороняють передрук. Загальнопоширена прес-інформація, яку повідомили багато ЗМІ не потребує посилань.

 

Цитування чи передрук (повторне оприлюднення) вимагають посилання на першоджерело. Таким чином, поширена практика перепосилання, тобто вказування не автора твору та ЗМІ, у якого є майнові права на твір, а останнього джерела запозичення, не відповідає Етичному кодексу та є порушенням авторського права, права інтелектуальної власності. Пошук першоджерела покладається на кожного, хто здійснює передрук (повторне оприлюднення) чи використовує цитату.

 

Некомерційний характер використання твору, жорстка регламентація редакційного і технологічного циклу підготовки та випуску видань і програм, вимоги щодо якнайкращого сприйняття інформації аудиторією, не можуть бути виправданням порушення етичних норм і законодавства.