Прем’єри результатів колосальної роботи інтернаціональної команди кінематографістів першим удостоєний київський бомонд, який 22 грудня заради такого випадку зібрався в кінотеатрі «Україна».

 

«У Києві завжди зворушливо показувати фільм! Це місто великої кількості колег, великої кількості друзів», — говорить перед прем’єрним показом режисер-постановник картини Федір Бондарчук. До речі, московський глядач побачить «Залюднений острів» лише 1 січня.

 

Над остаточним сценарієм фільму (а їх, як уже згадувалося, було аж 28) працювали Марія та Сергій Дяченки. В ролях — найвідоміші російські актори. Ось тільки на три головні ролі автори взяли дебютантів — Василя Степанова (Максим Каммерер), Петра Федорова (Гай Гаал), Юлію Снігир (Рада Гаал). Поки що на розсуд глядачів подається лише перша частина фільму. Автори це пояснюють тим, що не хотіли навантажувати глядачів стрічкою тривалістю в понад три години за один сеанс. Тому друга частина «Залюдненого острова» почне підкорювати серця кіноманів лише через три місяці.

 

Я розумію, що зараз фільм комусь сподобається, а комусь — ні. Проте прошу тих, кому сподобається: розказуйте всім, що він класний!» — просить режисер Федір Бондарчук, додаючи, що це найскладніша картина, яку він коли-небудь створював. При цьому творці проекту не приховують, що розраховують в першу чергу на молодіжну аудиторію («16 років»). Та й брати Стругацькі вважали «Залюднений острів» саме «юнацьким романом».

 

Можливо, тому зібрана в кінотеатрі «Україна» аудиторія була дещо збита з пантелику після перегляду фільму. Виконаний в кращих голівудських традиціях, фільм заслуговує на компліменти за спецефекти, зйомку, комп’ютерну графіку. Разом із тим, «це російський фільм із характерною для нашого кінематографу рефлексією, з розмовами, що намагаються якщо не відповісти, то хоча б порушити «головні» питання», — сказав Олександр Роднянський. Що ж, наскільки авторам вдалося зберегти дух роману Стругацьких — судити вам. А поки до вашої уваги — враження перших глядачів.

 

 

— У дитинстві я читала багато творів в жанрі фентезі. І мені завжди здавалось, що слов’янські фентезі і фантастика, особливо Стругацькі, навряд чи будуть зрозумілі усьому світу. Вони занадто складні. Автори «Залюдненого острова» елегантно вийшли з цієї ситуації. Вони не пішли по слідах Тарковського, бо зараз справді інша аудиторія. Як для російського кінематографу, автори виявилися дуже сміливими. Відмічу, що дуже вдало підібрані актори. Головний герой у фільмі має вигляд просто Аполлона. Що ж стосується костюмів, то, звичайно, це ще не Голлівуд, бо ж, зрозуміло, і кошти не ті, але вигляд у них дуже переконливий.

 

— Для мене дуже важливо, що продюсер Олександр Роднянський вже традиційно розпочинає свої важливі прем’єри з Києва. Цими пробами на київський публіці він засвідчує свою довіру її смаку. Здається, Київ для нього — своєрідний талісман. Cценаристами картини він обрав також киян Марину та Сергія Дяченків, яких я особисто дуже люблю і перечитала всі їхні книжки. Режисер фільму Федір Бондарчук також пишається своїм українським походженням.

 

Ну, і звичайно, приваблюють Стругацькі — письменники, творами яких я зачитувалась у вісімнадцятирічному віці разом зі своїми ровесниками. У їхніх книгах ми шукали для себе відповіді на основні питання юності — особливо ми шукали для себе пояснень незбагненних питань любові, гуманності, розуміння людей і основних питань життя. Нам важко було почути ці відповіді в тому суспільстві, де ми жили, — в умовах радянського режиму, в тій збоченській неправді, якою ми дихали... Стругацькі для нас були ковтком вільнодумства.

 

Прем’єра «Залюдненого острову» — симптоматична подія для сьогоднішнього дня. Сьогоднішні 18-річні шукають відповіді на ті ж самі питання у іншому, але не менш складному середовищі свого життя. Відповіді на ті самі питання свободи, любові, терпимості, справедливості. Анатолій Ярема, відкриваючи вечір, сказав, що ми читали Стругацьких у тій країні, якої сьогодні вже немає на карті. Зараз ми дивимося Стругацьких справді в іншій країні — і перед нами ті самі завдання залишитися людьми. Мені дуже цікаво — як почують молоді люди сьогодні ті підказки, що колись допомогли нам?

 

Форма, в якій екранізовано роман, дуже сьогоднішня. Віртуальний світ і реальність нині розділяє лише кнопка комп’ютера «Power». Справжні люди й майже справжні — співіснують так тісно, що часом хочеться пересвідчитися — хто поряд з тобою? Парадоксально, але саме в цьому світі й визріває величезна потреба — знайти людське обличчя, тепле, ясне, розумне, добре. Красиве людське обличчя, чисте, ясне — як у головного героя фільму. Мені здається, саме цей пошук іде в «Залюдненому острові». «Яйцеголові» юні мислителі, напевне, пояснять все розумніше за мене. Принаймні, колись, шукаючи відповідей у Стругацьких, я саме так думала — дорослі навіть не здогадуються, що нам відкрилася недоступна їм правда...

 

Я буду з великим інтересом слідкувати за ходою фільму по кінотеатрах, бо хочу перевірити Стругацьких сьогоднішнім днем, точніше — теперішній час перевірити Стругацькими, такими, якими їх нам переклали на сьогоднішню мову автори цього дуже визначного кіно.

 

 

— «Залюднений острів» — це подія. Ніхто в нас не знімав таких масштабних картин. Ну й роман Стругацьких уже сам по собі викликає величезний інтерес. Як продюсер, а в минулому режисер, я просто не уявляю, як можна було підняти таку махину. Зізнаюся, на прем’єру я йшов із деяким упередженням, чекаючи антиутопію в стилі «шаленого Макса», чого я дуже не люблю. Але я побачив справжню фантастику, побачив, що це буде цікаво цільовій аудиторії. Це переконливий та емоційний фільм. Мене приємно здивувала естетика кіберпанку. Якщо йти до молодіжної аудиторії зі Стругацькими та бажанням бути нею зрозумілим, то кіберпанк — найадекватніший хід. Я пишаюся, що в нас також є таке кіно.

 

Фото: «День»