Адже абсолютно закономірним є протест українців проти кланів у владі. І це не варто доводити в ефірі зайвий раз. Це категорія «за замовчуванням» — так само, як і необхідність чистити зуби вранці. Для більшості українців очевидною є й потреба зміни виборчої системи, запровадження відкритих списків. Проблема — тільки в технологіях. І коли вже «Свобода» зібрала головних парламентарів усіх незалежних часів України, то слід було б зосередитися на першочергових конкретних питаннях: як зарадити скороченню робочих місць, який пакет реформ потрібен країні, якими є оптимальні шляхи їхньої реалізації. Хіба не для цього наймав «Майдан» інакших політиків?

 

Ні студія «Свободи», ні програма «Шустер Live» (навіть як інформаційне повідомлення) не зачепили безпрецедентну за своєю важливістю подію. У четвер Українська православна Церква Московського патріархату визнала Голодомор геноцидом, і це визнання, цитуючи першу шпальту суботнього «Дня», справді стало важливим кроком до духовного об’єднання українців. Про це свідчать не лише ті, хто розуміють вагу заяви УПЦ МП. І хоча ЗМІ майже не помітили цієї події, натомість її оцінили противники.

Навколоцерковна боротьба, що розгорнулася після оприлюднення заяви, не могла виникнути на порожньому місці. Кілька видань зробили дивну спробу «спростування» прес-служби УПЦ МП, де джерелом появи документа такого змісту вказано «проблему спічрайтерів». Утім, звернення Священного Синоду, підписане митрополитом Київським і всієї України Володимиром, може бути скасоване тільки цими інстанціями. Станом на вівторок звернення митрополита і дев’яти членів Священного Синоду на сайті УПЦ МП досі розміщене.

 

Ба більше, у вівторок по обіді «Детектор медіа» повідомила, що прес-секретар предстоятеля УПЦ МП протоієрей Георгій Коваленко вважає коментар голови прес-служби УПЦ МП Василя Анісімова приватною думкою. Георгій Коваленко підкреслив, що звернення ретельно готувалося, а його текст зачитувався на засіданні Синоду: «Скажімо, я священослужитель. Як я можу сказати, що Священий Синод щось не так подумав? Або «було би краще Священому Синоду...» Там було кілька митрополитів, це мудрі й поважні люди».

 

Найчутливішим моментом у програмі «Шустер Live» став сюжет програми, присвячений перипетіям навколо непоказу фільму «Война 08.08.08. Искусство предательства», завдяки якому навіть ті, хто не мав жодного уявлення про технології пропаганди, міг побачити їх у дії. Утім, ця тема, яка була озвучена першою, не стала приводом для серйозної розмови, а була розмита істеричними коментарями. І поза будь-якими політичними деталями, абсолютно зрозумілим був розпач Ірини Геращенко стосовно того, як «захищає інтереси народу» Валерій Коновалюк, звинувачував власну державу і обливаючи її брудом. Тут доречно згадати старий перевірений афоризм: перш ніж займатися політикою, вибери свою країну.

 

«День» звернув увагу на пропозицію пані Геращенко створити комісію з етики щодо інформаційного простору.

 

— А хто туди ввійде, коли сьогодні журналістика насправді існує в дуже складних умовах? — заперечила свою ж думку «Дню» Ірина Геращенко в понеділок. — Дуже мало є авторитетів, людей, які несуть якусь традицію, культуру, школу, які можуть сказати, що вони жодного разу не зрадили професії, а створити комісію з таких людей, які претендують на те, щоб повчати всіх і вся, — це просто дискредитувати таку ідею. Мені здається, що етики сьогодні не вистачає передусім політикам, бо журналістика лише відображає це.

 

При чому ЗМІ з задоволенням надають перевагу скандальним моментам, із елементом деструктивним. Ми побачили, що слова з фільму, які розкололи Україну, показали двічі, акцентували на цьому увагу. Кожен канал сам вибирає, що йому показувати, а що — не показувати. У нас у країні справді є свобода слова. Але ж будь-яка свобода вимагає відповідальності. А чомусь медіа у нас вважають, що свобода слова не потребує ніякої відповідальності. Потрібно усвідомлювати, яку загрозу несе заполонення ефіру людьми скандальними, контраверсійними, які несуть тільки негатив і демагогію.

 

На тих, хто, спостерігаючи за ефіром «Шустер Live», досидів до часу ночі, чекала цікава статистика. Рівно навпіл аудиторія в залі (яка, нагадаємо, фактично є зменшеною моделлю українського суспільства) розділилася під час демонстрації уривку зі згаданого фільму. Ідеться про епізод, де батько осетинського солдата вигукнув, що Саакашвілі, Ющенка і Буша треба повісити... В українському суспільстві повинен виробитися «імунітет» на такі фільми, їх не повинна забороняти СБУ, вважає Савік Шустер. Проте така агресія серед аудиторії демонструє, що поки що ніякого «імунітету» проти навіть такої грубо зліпленої пропаганди українці не мають.

 

Та й де ж тому «імунітету» тепер взятися? А от якщо повернутися років на десять у минуле, то можна помітити, що на телебаченні таких захистоутворюючих проектів було більше. Вивчаючи той період, можна, наприклад, натрапити на інформацію про спецпроект телеканалу «1+1», який передбачає презентацію найвизначніших облич століття у парах із їхніми «аналогами» у світовій культурі, як то Олександр Довженко — Федеріко Фелліні, Василь Стус — Федеріко Гарсіа Лорка та ін. Це лише один приклад. А чи можна сьогодні побачити подібні проекти на «1+1» або на інших каналах? В чому ж причина такого відкату?

 

Адже саме на цьому, здається, й повинен грунтуватися «імунітет», про який говорив Шустер. Але аж ніяк не на постійному прокручуванні «пізнавального» фільму про екс-президента Леоніда Кучму і концерту на честь його 70-річчя. «Інтер», зважте, знову робить це фактично напередодні чергової річниці «Майдану». Навіщо? Або ж з якого приводу? Прес-служба каналу обіцяла коментар керівництва...

 

Керівник піар-служби «Інтеру» Ірина Павлик пояснила «Дню», що концерту в ефірі каналу до суботи ще не було. Ну, а фільм повторили, так би мовити, для комплекту. Ще раніше, під час зйомок концерту, генеральний продюсер телеканалу «Інтер» Ганна Безлюдна заявила: «Леонід Кучма достойний того, аби його ювілей відзначила вся країна, адже з його іменем пов’язані цілих десять років життя України... Багато хто з нас ствердилися, досягли успіху в період його президентства...

 

Ми підготували яскравий святковий захід, що покликаний продемонструвати ставлення українців до «епохи Кучми», до незабутнього періоду становлення країни», — і так далі в цьому ж дусі.

 

Варто подякувати творцям фільму «Леонід Кучма. Людина, яку ми не знаємо» за його низькопробність. Він справляє абсолютно жалюгідне враження. Маємо надію, українці це вловили, бо не все ж, урешті-решт, хаває наш піпл. Такі «фільми» просто приречені викликати зворотній рефлекс. Ще жалюгідніше враження справляє концерт із, чесне слово, трагічними паралелями гумориста Зеленського на кшталт «Кучма — бог». Ось так виробляє «імунітет» в українців наше телебачення...

 

Спасибі варто сказати хіба що «5 каналу», який не пошкодував недільного ефіру для телемарафону, присвяченого проблемі діабету в Україні, що створило, можливо, мимовільний, але показовий змістовий контраст. Звичайно, ми все життя вчимося, щоби вміти відрізнити зерно від полови. Чому б телебаченню не посприяти цьому вмінню?