Шановна Ірино, доброго Вам здоров'я!

Пише Андрій Окара.

Можливо, я Вас вже задовбав.

Але, повірте, ідіотизм української влади мене задовбав значно більше, ніж я навіть за великого бажання здатен задовбати Вашу Світлість.

Отже, з сьогоднішнього дня з українського телеефіру викидаються російські телеканали. Ну, Ви, мабуть, в курсі, який галас з цього приводу здійнявся у Росії – мовляв, украинизаторы гребаные, последняя агония оранжоидов, нарушение прав человека, руки прочь от великого и могучего та т.ін. Статтю заступника голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення п. Ігоря Куруса прочитав. Інколи виникає враження, що ті, хто забороняє кабельну трансляцію російських телеканалів, в долі з продавцями супутникових „тарілок”.

Але ті московські люди не знали, що говорили, як і Ваші, о шановна Ірино, колеги з Нацради не знали, що робили.

Я розумію, що українські люди і чиновники з одного боку, були обурені тональністю телесюжетів про Україну на російських телеканалах, з іншого – трохи жаба давила, що українське телебачення не здатне виробляти таке якісне телегівно в масштабах ОРТ, РТР, НТВ чи того каналу, де показують „Дом-2”.

Але будь-яка ідентичність (національна, цивілізаційна, мовна, культурна) виникає лише тоді, коли є образ ІНШОГО. Себто ми вважаємо себе українцями, бо знаємо: є інші – білоруси, великоросіяни, поляки, євреї, кримські та казанські татари, угро-фіни. Якби не було інших (наприклад, усі б полетіли на Місяць – як в тому анекдоті), ми б, о шановна, повірте, не вважали б себе українцями.

Тож російські телеканали потрібні були українському суспільству, аби пересвідчуватися: ми (українці) – не вони (жителі країни, де існує подібне телебачення).

Я кажу, що московські люди не знали, що говорили, як і українські чиновники з Нацради, а також Ваш Шеф, не знали, що робили, через те, що об'єктивно російські телеканали зміцнювали українську ідентичність та збільшували антикремлівські настрої в Україні. Особисто я в цьому пересвідчувався десятки, навіть сотні разів, спілкуючись з тими українцями, хто має ОРТ (точніше, „Первый”), РТР-Планету, РТР-Новости, НТВ-Мир, RenTV, міжнародний варіант ТВЦ, „Мир” (для тих, хто не в курсі: RTVI є не російським, а ізраїльським телеканалом, заснованим Гусінським, який у Москві не транслюється – побачити його можна з недавніх часів в кабельних мережах деяких російських провінційних обласних центрів). Чим по цих телеканалах неадекватніше образи українців та інтерпретація подій в Україні, тим більше відторгнення з боку українців, навіть лояльних до Росії.

Крім того, українці дивляться російські канали і бачать, що в Росії не існує свободи слова, принципу двох позицій в сюжетах, прямих ефірів, можливості висловлюватися усім концептуально важливим персонам, а не лише гламурним „телеумникам”, чий список узгоджений зі Старою Площею.

Я розумію, таке рішення остаточно склалося після російсько-грузинської війни: виявилося, що десь біля 40% підтримує дії Росії, десь біля 40% засуджує, біля 20% не визначилися. Але справа тут не в російських телеканалах, які тоді вели потужну інформаційну війну, у тому числі проти України, а в українських, які не здатні були сформулювати власну точку зору і тому здебільше переказували або точку зору європейського телебачення, або російського. Тому, може, через це позбавити ліцензії і ті українські канали, які очевидно підігравали російській точці зору?

Я теж за інформаційний суверенітет усіх без виключення країн – і України, і Росії, і навіть Гондурасу. Але інформаційний суверенітет формується шляхом власного підіймання, а не шляхом опускання інших.

Звісна річ, є невеличка частина українських громадян, що ментально ніби живуть в Росії і дивляться майже виключно російські канали (я таких екзотів неодноразово зустрічав в Криму). Але навіть таких треба інтегрувати в український інформпростір іншими методами. Та й взагалі, якщо б Ви і Ваші колеги бачили рейтинги та долі російських телеканалів в Україні, то просто перестали б навіть згадувати про них.

Особисто я теж сумую з приводу заборони російського телебачення: мені воно було потрібне для того, аби не відстати од московського політичного життя, коли зависав на Україні. Ну а дивитися там все інше – гламур по ОРТ і „треш” по НТВ – це хіба що для моральних виродків.

Ну і ще поскаржуся трохи на життя. Особисто мені у Москві дуже не вистачає українських телеканалів. І не лише мені – багато знайомих по всій Росії, причому не лише українського, а і російського, і іншого походження з інтересом мали б у своїй телевізійній „колекції” ще й українські канали. Особливо актуальною ця проблема стала чотири роки тому – під час революції. Ну під час криз надзвичайних подій – як, приміром, російсько-грузинська війна – хочеться мати альтернативну точку зору. Зараз в деяких нечисленних випадках в окремих російських регіонах можна дивитися „Інтер+” та інколи щось з пінчуковських каналів. От, приміром, вчора була знакова, етапна програма на „Інтері” „Свобода слова”, де були президент, прем'єр, Янукович, Литвин, Семенюк та інші. Мені такий цирк, звісно, було цікаво подивитися, але яким чином це зробити? Ну, довелося дивитись по Інтернету, але з обривами та зависаннями. (До речі, особисто мене найбільше вразило, як якийсь ведучій перервав президента на слові – мовляв, реклама – нічого не поробиш.) Чому б українським чиновникам не вимагати од російських справжньої симетрії в інформаційному обміні – російське телебачення в Україні в обмін на українське в Росії?

Тож передайте Вашому шефу дві важливі ідеї:

1. Російське телебачення в Україні переважно ЗМІЦНЮВАЛО УКРАЇНСЬКУ ІДЕНТИЧНІСТЬ І СТВОРЮВАЛО НЕГАТИВНИЙ ОБРАЗ КРЕМЛЯ.

2. У політичній торгівлі з Москвою хай український президент та інші посадовці виставлять умову: мовляв, ВІДНОВИМО ТРАНСЛЯЦІЮ РОСІЙСЬКИХ ТЕЛЕКАНАЛІВ, ЯКЩО РОСІЯ „ПУСТИТЬ” В РОСІЙСЬКІ КАБЕЛЬНІ МЕРЕЖІ ПРОВІДНІ УКРАЇНСЬКІ ТЕЛЕКАНАЛИ.

А ще, дорога Ірино, доброго здоров'я і гарного телеперегляду – Вам і Вашому шефу!

Щиро,

Андрій Окара

P.S.

Ірино, скажіть, будьте ласкаві: а Ви самі-то будете дивитись російські телеканали? У Вас вдома „тарілка” чи кабель?