Українські блоґи: майже бізнес
Нещодавно в Україні відбувся «зліт» блоґерів з Центрально-Східної Європи, а також нагородження переможців конкурсу найкращих блоґів BUBA (Best Ukrainian Blog Awards). Ця подвійна подія уперше привернула до блоґів настільки велику увагу ЗМІ й стала приводом уважніше подивитися на те, чим стала і як розвивається українська блоґосфера.
Ще рік-два тому значення слово «блоґ» знали лише найпросунутіші відвідувачі Інтернету. Але за короткий час мода на блоґи охопила (й охоплює) все більше користувачів, а для редакцій онлайн-видань наявність власного кола блоґерів стало правилом. Хоча й не можна сказати, що всі вони розуміють, чим блоґерство відрізняється від традиційної журналістики і яка від цих блоґерів користь. Цьогорічний конкурс блоґів став, як заведено казати, переломним етапом, засвітивши тенденції, які до того розвивалися повільно й непомітно.
Але перед тенденціями – кілька слів про конкурс та його учасників.
Передусім конкурс засвідчив численність «блоґерських мас» - тих, хто взяв участь у ньому реально (прийшовши) та віртуально – подавши свій блоґ для участі в конкурсі. Останніх, за словами, одного з організаторів BUBA Максима Саваневського, було понад чотири сотні.
У принципі це не так і багато, але й зовсім не мало – тим паче, що загальна кількість блоґів в уанеті вимірюється десятками тисяч. Чималою є й відвідуваність багатьох із них. Так, на сайт «Інфопорн» (який розповідає про специфічну порнографію – політичну - і розшифровується, як «Прискіпливий Огляд Народних Обранців»), що переміг у категорії «Найкраща блоґ-спільнота», щодня заходить близько 2-х тисяч відвідувачів. При цьому, за словами редактора «Інфопорну» Олександри Тимошенко, у пікові моменти на сайт заходило до 5-ти тисяч.
Дещо скромніші показники у іншого переможця - «гАстрономічних фантазій» - близько тисячі у будні дні й значно менше у вихідні. Проте враховуючи, що блоґу усього півроку та й кулінарія значно менш популярна за порнографію (хай і політичну) – результат вражає.
Але зростання відвідуваності цих блоґів – наслідок не так вдалих промо-кампаній їхніх авторів (хоча без того, звісно не вирватися їм у лідери), як показник уваги до блоґів загалом. У цьому переконує історія блоґа «Про генетику і не тільки», що переміг у категорії тематичних блоґів. Як розповіла «ПіК України» його авторка Руслана Радчук, «якщо на початку блоґ відвідувало до 50-ти читачів, то за останні два місяці спостерігається приблизно півтори тисячі заходів за місяць».
При цьому сайт про генетику потрапив до топ-сотні платформи Wordpress (на якій сотні тисяч блоґів з усього світу) - за динамікою відвідувань. Як зізнається Руслана – цілком несподівано для неї самої.
Таким чином, українські блоґи (звісно, не всі) із таких собі щоденників «для себе та двох друзів» перетворюються на ЗМІ – засоби масової інформації, хай поки й не найвпливовіші. І, мало того, не просто інформування, а комунікації, чим не можуть похвалитися традиційні ЗМІ.
Утім, ситуація в Україні цілком відповідає світовим тенденціям, що виявляються у нас, як завжди, із запізненням. За словами Дмитра Губенка – ветерана української блоґосфери й автора єдиної в Україні щотижневої радіопередачі про блоґи «Блоґерський тиждень» – блоґи як явище набули популярності у 1999 із появою сайтів LiveJournal та Blogger. При цьому перетворення онлайн-щоденників із хобі на бізнес, за його оцінками, почалося відносно нещодавно – 3-4 роки тому.
«Коли аудиторія найпопулярніших блоґів стала наздоганяти за обсягом аудиторію деяких ЗМІ, їхні автори почали задумуватися над тим, як скористатися з уваги читачів», - додає Дмитро й наводить приклад Майкла Аррінґтона. Цей американець три роки тому почав коментувати останні новини Силіконової долини. Те, що починалося як задоволення переросло у компанію з 8-х людей, яка за минулий рік заробила на рекламі 240 тисяч доларів.
Чи є вже бізнесом інтернет-щоденники і в Україні? Жоден з переможців конкурсу свій блоґ бізнесом не вважає. «Інфопорн» за словами його редактора Олександри Тимошенко – «швидше спосіб життя, комунікації, створення спільнот та здійснення суспільних змін», хоча від рекламних грошей у майбутньому вона б не відмовилась. Так само вважає й Мар’яна Озорович, яка веде гастрономічний блоґ: «Кулінарія для мене - хоббі, якому я тим не менш присвячую багацько свого часу. Хоча цілком визнаю блоґерство за професію». При цьому додає, що таки поставила на сайті рекламу від Google – «заради цікавості».
Лише хобі є її генетичний блоґ і для Руслани Радчук. При цьому вона твердо запевняє: «заробляти на ньому я не збираюсь. Реклама, яка знаходиться на першій сторінці, не комерційна, а дружня підтримка дійсно цікавих і потрібних сайтів». Роман Хіміч, автор онлайн-щоденника «Тотальные коммуникации» (переможець у номінації «Найкращий професійний блоґ») пише, що створив його через «безалаберність репортерів»: «постоянно сталкиваюсь с тем, что даже изложенные в виде готового текста мнения безбожно перевираются. Их не только вырывают из контекста, но даже используют для того, чтобы подкрепить позициии, с которыми я совершенно несогласен». Про бажання заробляти на своїх думках у ЖЖ – жодного слова. Отже, - лише хобі?
Разом із тим, пожвавлення в українській блоґосфері останнім часом очевидне. Рекламні агентства почали наймати фахівців й створювати окремі відділи, що займаються блоґами та інтернет-спільнотами, хоч це й ну дуже помітно для «стороннього ока». З’явилося вже навіть кілька спеціалізованих рекламних контор. Отже, бізнес?
На думку Максима Саваневського – одного з організаторів цьогорічного блоґкемпа й конкурсу блоґів, онлайн-щоденники в Україні поки не стали інструментом для заробітку – хоча б через те, що блоґхостингові платформи у більшості цього не дозволяють. Другою причиною він називає нерозвиненість ринку інтернет-реклами в країні. «Та говорити про те, що в Україні на блогах взагалі не можна заробляти, буде некоректно, - зауважує Саваневський. - Принаймні вийти на рівень $300-400 в місяць цілком реально».
Отже, українські блоґи стають більше, ніж забавкою й можуть не лише тішити самолюбство самолюбство автора, а й у майбутньому стати професією. Але попереду, як і завжди у бізнесі, будуть ті, хто думає про це вже сьогодні або й почав думати ще вчора.
Стас Шумлянський, «ПіК України»
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Стас Шумлянський, «ПіК України»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
