Свобода слова – дуже спокуслива річ, вона інтригує і дарує відчуття повної свободи. Наука вибору інформації і вільного висловлювання особистої думки в умовах свободи здається дуже простою, ніби все від природи і вчитися зайве.

Звичайно ж, це ілюзія, але, на диво, вона занадто довго володіє українським суспільством і більшістю українських політиків. Проте життя колись нас навчить сприймати публічну інформацію відповідально і гранично обережно, як річ доволі небезпечну. Кажуть, що словом можна привести людину до тями, а можна кинути на дно найчорнішої депресії, а то й убити. Інформація в наш час є основним засобом світового змагання. Не хочеться називати це інформаційною війною, бо перед очима одразу постають неглибокі українські окопи. Окопи не захищають, кордони не оберігають – іде змагання за людські душі і людську свідомість.

Здаватися або лякатися нам не треба. Боротися з чужим інформаційним впливом можна доволі просто – не треба бути занадто довірливим, слід покладатися на власний здоровий глузд. У жодному разі не приймати позицію оборони й не уникати інформаційної відповіді в надії на кращі часи. Важливо знати, як діє та чи інша технологія, а діє вона завжди в розрахунку на ліниву і грішну людину. Якщо розкрити її суть, все одразу стає схожим на комедію, персонажів якої легко знищити здоровим народним гумором, висміяти і таким чином інформаційно перемогти.

Нас чекають веселі часи. Сміятися є з чого, адже в нашому інформаційному просторі всуціль зустрічаються кумедні взірці інформаційної капітуляції перед сміховинними технологіями..

Ще донедавна мене трохи нервувало телешоу «Свобода Савіка Шустера». Тепер дивлюсь як трагікомедію. Нічого не маю проти цього талановитого чоловіка. Він професійно робить свою справу – розважає публіку за допомогою захопливої інтриги і навіть не підозрює, що мимоволі його програма стала одним із засобів отої страшної інформаційної війни. Так переважно буває, ми не повинні відчувати якогось особливого неприємного тиску. Все має відбуватись як веселий, захопливий балаган, який робить із нас дурнів ніби заради розваги. Охочих пограти в дурня і зробити дурня з будь-кого, навіть із президента, в Україні дуже багато. В народі це називають «робити з тата вар’ята». Правда, колись це звучало як: «Не роби з тата вар’ята!». Савік Шустер не знає ані української мови, ані українських звичаїв, тому робить своє шоу, виходячи з власного професійно-етичного кредо. До нього як до іноземця жодних претензій, хай робить те, що з його ментальної точки зору має розважати публіку. Претензії до публіки і персонажів, без яких не може відбутися жодне шоу.

Публіка – це ми , а персонажі – це учасники шоу «Свобода». Держава – це ніби директор сільського клубу з ключами в кишені, що віддав в оренду сцену для заїжджого балагану. Тепер подивімося на себе з боку. Це допоможе відновити гостроту нашого ментального сприйняття. Уявімо собі, ніби недавні предки повставали, і спробуймо побачити це шоу їхніми очима. Ну як? Правда, неперевершена реакція? Хто не в змозі це уявити, той щось втратив у своєму поколінні і хай за нього це роблять професійні гумористи. Імпровізований директор сільського клубу з ключами в кишені, що подарував нам цю популярну людську комедію, теж тягне на персонажа комедії. Злі язики кажуть, що сцену для балагану він віддав не зовсім законно, з порушенням статті 10 (пункти 1 і 3) Закону про телебачення і радіомовлення.

Інші говорять, що все ніби законно і чинно, а програма вважається рейтинговою. Донедавна так було, зараз багатьох вона нервує і рука тягнеться до кнопки перемикання каналів. «Свободу» все-таки ще дивиться значна частина громадян, тому мова ведучого повинна бути не англійська, не італійська, ба навіть не китайська, а державна українська. На жаль, гідні співчуття старання Савіка Шустера вимовити пару українських слів підтверджують його неперевершений талант артиста, але поліглота з нього точно не вийде, принаймні українська йому не вдасться. Чергове об’єктивне свідчення того, що українська мова докорінним чином відрізняється від російської. Лише українцям, які легко опановують російську, дякуючи зросійщеному і замериканізованому українському телебаченню, ці мови здаються близькими. Правда, і деякі українські персонажі не знають української – це вже гірша проблема, своєрідний діагноз. Але є тимчасовий вихід із ситуації. Для збільшення рейтингу шоу у Савіка Шустера є шанс «викинути родзинку» – згідно законодавства запровадити синхронний переклад. Це буде щось!

В шоу головне не ведучий, а публіка на сцені, яку розігрують заради втіхи телеглядачів. Мені дивно з наших політиків. Вони цілком серйозно ідуть робити собі піар на розважальне шоу. В Росії це дозволяє собі робити лише Жириновський, але він там є водночас великим артистом і режисером, строго не допускаючи отого «з тата вар’ята». Ким є на шоу Шустера українські політики і громадські діячі, представники еліти? Вони хоч знають свої справжні ролі – чи просто здаються на волю ведучого? Вони колись дивилися це шоу з позиції пересічного українського телеглядача по той бік телеекрану? Чи, може, їх не хвилює те, в яких цікавих ролях представляє їх захопливе розважальне шоу, як непомітно для себе вони іноді постають у гротескно-невигідних ракурсах і комедійних ситуаціях? Не все залежить від їхнього апломбу, особливо коли виникає інтрига з «гостем дружньої держави», а в шоу без інтриги не можна!

Отже інтрига – це головне. Нам, телеглядачам, теж не варто розслаблятися. Невже сердешних українців задарма розважатимуть? Нас теж інтригують і захоплюють цією комедією. Це мов дитяча гра і нас відверто мають за дітей – громадян молодої демократії, щоб, граючись і розважаючись, ми змінювалися, змінювалися так, як бачиться авторові чи режисерові шоу, а не нам, українцям. Поза всяким сумнівом програма «Свобода Савіка Шустера» є оригінальним способом змінювати думку українського суспільства, змінювати наше ставлення до влади і держави, національних авторитетів і пріоритетів, до власної перспективи і національної ідеї. Чи відповідає це нашим національним інтересам, ми ще не усвідомлюємо, адже це як захоплююча гра у державу, в якій серйозні політики продовжують політичну діяльність – хто парламентську, хто урядову, хто громадську. Політологи почуваються як на симпозіумі чи науковому семінарі, преса – як на балконі парламенту. Посеред шоу шановні політики починають забувати, що існують речі і теми, які годиться обговорювати в іншому місці, а не серед балагану розважального шоу. Спостерігати такі моменти особливо образливо.

З іншого боку, це шоу дозволяє бачити справжній рівень нашої політичної і фахової еліти. Чи хтось замислювався над тим, як впливає цей підігрітий інтригою політичний ексгібіціонізм на душі пересічних українців? Особисто мені і смішно, і гірко з того, що політики занадто серйозно з позиції особистої кар’єри сприймають «Свободу». Складається враження, що там витає дух – культ особистої кар’єри. Коли б було не так, то після першого ж неприємного для нації і держави виступу традиційних російських гостей шоу чи неприйнятного повороту сценарію державники мали би встати, і більше їх нога не мала би ступати на цю сцену. Те саме стосується і національної медіабратії, і світил політичних наук, а з ними – і найнятої масовки, яка таки є найманою (приїзд і утримання оплачені) і тому не повинна безсовісно погоджуватися на імпровізовану роль представників із народу.

Можна перерахувати сотні причин, які дозволяють здогадуватися – «Свобода Савіка Шустера» є чимось більшим за шоу. Мені добре запам’ятався мученицький вираз обличчя Анатолія Матвієнка, показаного крупним планом під час останнього шоу за участю Жириновського. Це шоу справді важко було терпіти, але чого іншого ви чекали, знаючи про участь у програмі цього одіозного політика? Чому ходите туди? Невже вас посилають ваші політичні лідери як піар-гладіаторів? Уважно придивіться до цього балагану! Для іноземця – це інтрига, що надає гостроти шоу, а для українців інколи це перетворюється на щось несусвітнє і неможливе. То навіщо ви туди ходите, шановні політики і поважні авторитети? Чому розхристуєте і розпинаєте там свою українську душу, віддаючи на волю інтриги життєво важливі українські проблеми? Опам’ятаймося всі, хто по цей та інший бік телеекрана! Хай туди ходять інші, найняті за гроші, і тоді ми будемо розважатися і сміятися з комедіантів шоу, а не псуватимемо собі життя і нерви в ролі заручників сучасної інформаційної війни!