До 2012 року розібратися українським властям доведеться не тільки з організацією футбольного ЄВРО. Не менш гостро на порядку денному стоїть перехід вітчизняного телебачення на цифровий режим мовлення. Причому терміни собі Україна стиснула сама – згідно з підписаною в 2006 році в Женеві угодою , члени Міжнародної спілки електрозв'язку зобов'язуються перевести все телемовлення в цифровий формат не пізніше за 2015 рік. Але ні – у зв'язку з потенційним футбольним чемпіонатом влади пообіцяли «взути» українське ТБ в «цифру» на три роки раніше. Мабуть, щоби європейські уболівальники бачили, що у нас усе не гірше, ніж у них.

Європа кричить наший країні: «Браво!» Ось багато наших сусідів говорять, що так швидко не встигнуть, зокрема й компаньйон України по ЄВРО Польща. Але історія з хистким правом на проведення самого чемпіонату змушує замислитися про те, наскільки реально наший країні дати раду з іще одним нелегким завданням – телевізійним. І не дарма, адже не вирішено головне питання – кому й за які гроші доручать утілювати цифру в українське життя.

У березні цього року «ПіК України» вже повідомляв про те, що конфлікт за право «цифрувати» країну розвернувся між Нацрадою з питань телебачення й радіомовлення і Мінтрансом. І ті, й інші наполягають на тому, що питання – у їхній компетенції, а проект переходу на новий формат віщання у кожного відомства – безумовно, кращий. Тільки от за півроку програму про перехід вітчизняного ТБ «на цифру» так і не було затверджено, а кошти, відповідно, не виділено з бюджету.

Основна відмінність між проектами двох відомств – на кого ставити в питанні підготовки необхідної інфраструктури. І, відповідно, скільки просити грошей із казни. Мінтрансзв’язку хоче взяти реалізацію цього проекту на себе, для чого просить виділити їм 2,9 млрд грн. За них Мінтранс збирається самостійно створювати інфраструктуру, зокрема, будувати нові вежі для передачі цифрового сигналу. Вже є план, узгоджений з науковцями й інженерами. «Чекаємо тільки, поки програму буде ухвалено», – сказала «ПіК України» прес-секретар Держдепартаменту з питань зв'язку Наталія Веретяник.

Ще один бар'єр для «транспортників» – Концерн радіомовлення, радіозв'язку й телебачення – оператор, на якого міністерство покладає потенційне облаштування інфраструктури для «цифри». Мінтранс хоче без варіантів підпорядкувати його собі, а поки КРРТ – під «крилом» Держкомтелерадіо.

Поки в транспортному відомстві очікують на конкретні документи і, головне, кошти, у Нацраді з питань ТБ і радіо вирішили діяти на ентузіазмі. Цей конституційний орган спочатку просив від країни небагато – лише 1,05 млрд грн. При цьому все технічне устаткування «цифрового» простору країни і навіть комплекс підготовки фахівців у Нацраді хочуть перекласти на плечі приватників. Словом, пропозиції цілком ринкові. Але тільки на перший погляд.

Наприклад, у питанні закупівлі «соціальних» декодерів (а такий пристрій змушений буде придбати кожен, хто хоче переглядати ТБ) вже сьогодні, до тендеру, Нацрада відверто надає перевагу австрійській компанії STRONG, а їхня презентація була схожа на обопільну рекламу – з боку не тільки самої компанії, а й конституційного органу. Заступник голови ради Ігор Курус раз у раз розхвалював австрійців за найнижчу цінову пропозицію – $50 і максимально прикладний підхід до українських реалій – нестабільного струму в електромережах і двомовності населення. А на запитання «ПіК України» про той, хто ще претендує на право продати державі оргомную партію товару, Курус відповів: «Я не пам'ятаю назву цієї компанії».

Цей факт виглядає, як мінімум, дивно. Особливо в зв'язку з тим, що цей «невідомий» - відома компанія THOMPSON. Принаймні, про це в бесіді з «ПіК України» стверджує директор НВП «Квант-Ефір» Іван Омелянюк. «Є ще безліч виробників, є й кращі, ніж STRONG», – говорить Омелянюк. Проте сам визнає, що пропозиція австрійців найбільш вигідна в співвідношенні «ціна-якість».

У конфлікті Мінтранс-Нацрада перевага, за словами Омелянюка, все ж таки на боці останньої. «Це конституційний орган. Будь-яке його рішення – обов'язково для виконання всіма (хто має відношення до ТБ і радіо – Авт.)», - говорить він. Тому нічого поганого в тому, що цей орган намагається вже щось робити, він не вбачає. Проте прогнозує безліч проблем, які виникнуть у країни у зв'язку з переходом на нові ТБ-стандарти.

Наприклад, вільних частот в Україні для «цифри» вже немає. «Тому доведеться одночасно вимикати «аналог» і вмикати «цифру», – пояснює Омелянюк. Але з цифрою каналів все одно стане значно більше, адже на одній частоті передаватиме цілий мультиплекс – пакет каналів. Сьогодні Нацрадою визначено, що в кожному такому «букеті» буде, як мінімум, 9 каналів – така кількість дає змогу досягти прийнятної якості.

Важливо також, що переходити на нові стандарти доведеться й тим, хто вже надає українцям цифровий продукт. Наприклад, київський оператор «Воля-Кабель». Сьогодні вони надають ТБ у форматі MPEG-2, стандартом же в Україні повинен стати MPEG-4.

Втім, «розгін» Нацраді брати не радять «транспортники». «Як же вони щось робитимуть без грошей? – говорить Веретяник – Адже приватники навряд чи підуть на село». Ось і виходить, що чимало начальників в черговий раз приводить країну в глуху безвихідь. Тільки у випадку з ТБ після 2015 року думати буде вже пізно – будь-яку частоту, де був якийсь аналоговий український канал, можна буде купити. Причому цілком офіційно.