Кабельна в’язь
У недалекому майбутньому послуги кабельного телебачення можуть подорожчати в кілька разів і стати недоступними для більшої частини населення країни. Такі побоювання висловлюють представники ринку кабельних операторів у зв’язку з рішенням Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення змінити з 1 березня ц.р. Положення про порядок ліцензування мовлення і ретрансляції телерадіопрограм і передач. Нові умови ліцензування нездійсненні для українських операторів, що може призвести до монополізації ринку іноземними компаніями, котрі володіють необмеженими фінансовими ресурсами.
У травні Всеукраїнський з’їзд операторів кабельного телебачення України і їхніх професійних об’єднань провів засідання, на якому обговорювали «бездіяльність вищих чиновників України, Антимонопольного комітету щодо монополізації телеінформаційного простору України іноземними фінансово-промисловими групами».
За підсумками цього засідання було прийнято рішення звернутися до президента Віктора Ющенка з проханням «відкликати представників президента України зі складу Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, а також виступити із законодавчою ініціативою внесення змін до Закону «Про телебачення та радіомовлення», котрі стримали б монополізацію телеінформаційного середовища України іноземними компаніями і сприяли б розвитку українських операторів телекомунікацій і провайдерів програмної послуги».
Інакше, на думку членів Всеукраїнської асоціації операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж (ВАОКТТМ), за умов недосконалості чинного законодавства і фактичної відсутності держконтролю в цій сфері контроль над вітчизняним кабельно-мовним простором може повністю перейти до рук іноземних фінансово-промислових груп, що, у свою чергу, створює реальні передумови для виникнення загрози національній безпеці в інформаційній сфері...
Причиною таких побоювань стало рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення змінити з 1 березня Положення про порядок ліцензування мовлення та ретрансляції телерадіопрограм і передач. Йдеться про обов’язкову адаптацію мовного контенту — приведення зарубіжних телеканалів до норм українського телемовного законодавства. За заявою учасників з’їзду, нових вимог не зможе виконати жоден український оператор. Зокрема, оператори не зможуть ретранслювати такі популярні канали, як «Первый канал. Всемирная сеть», «Премьера», РБК-ТВ, РЕН-ТВ, «Ретро», РТР-спорт, РТР-Планета, «Русский иллюзион», СГУ-ТВ, «Союз», «Спас», «Спорт», СТС, «ТВ-Центр», ТДК («Телевизионный дамский клуб»), «ТНТ-Телесеть», «Первый музыкальный телеканал», «Удивительный мир», «Школьник ТВ», «Юмор ТВ», «Детский», «Драйв ТВ», «ДТВ-Viasat», «Еда», «Звезда», «Здоровое ТВ», «Из рук в руки ТВ», «Кавказ-ХИТ», «Киноклассика», «Киноклуб», «Киносоюз», «Культура», «Лидер» (Азербайджан), «Мир», «Мир ТВ», «Мировое кино», «Москва», «Муз-ТВ», «Настоящее смешное телевидение» (HCT), «Наша музыка», «Наше новое кино», «Ностальгия», «НТВ-Плюс Премьера», «НТВ-Плюс Спорт Онлайн», «НТВ-Плюс Спорт», «НТВ-Плюс Футбол», О2ТВ, «Охота и рыбалка» та інші.
За оцінками ВАОКТТМ, вартість адаптації одного телеканала становить мінімум 30 тис. дол. на місяць. А якщо в середньому пакеті таких каналів понад 50, щомісячні витрати перевищуватимуть
1,5 млн. дол. Такі кошти може щомісяця витрачати лише великий провайдер, який володіє мережами в ряді обласних центрів України. А решта операторів будуть змушені призупинити діяльність або продати свої мережі.
У результаті продажу дрібних мереж одному великому гравцю в Україні може з’явитися оператор-монополіст. А після монополізації ціни швидко почнуть зростати і сягнуть 15 дол. за мінімальний пакет телеканалів для пенсіонерів, як показує приклад Польщі й Угорщини, де компаніям удалося монополізувати кабельні мережі. В Угорщині, наприклад, середній пакет із 40 телеканалів сьогодні коштує вже 30 дол. на місяць, а тематичні безрекламні канали можуть коштувати і 30 дол. за один канал.
Без зарубіжних каналів кабельне телебачення стане нецікавим і, судячи з усього, непотрібним. Користувачі змушені будуть купити супутникові антени, а оператори — продати свої мережі монополісту, котрий має можливість адаптувати зазначені канали для всієї країни. «Я можу зі стовідсотковою впевненістю заявити, що жоден оператор програмної послуги, котрий подав заяву на отримання ліцензії, у місячний строк її не отримав, — заявив президент асоціації «Укртелемережа» Василь Аніпченко на прес-конференції 10 червня. — А з 1 березня 2008 року всі кабельні оператори, які подали заяви на ліцензію, отримали відмову». За його словами, така ситуація виникла через «вільність трактування», яку дозволяє собі Нацрада. «Не уточнюється, що таке адаптація, проте сказано, що її мають здійснювати провайдери програмної послуги», — підкреслив пан Аніпченко.
Президент асоціації «Укртелемережа» також акцентував увагу на тому, що на засідання 30 травня, де мали обговорюватися питання доцільності адаптації, Нацрада не допустила журналістів, тому кабельники також відмовилися від участі в ньому.
У листі кабельників президенту зазначається, що єдиний оператор, для якого адаптація прямо не позначиться на прибутковості бізнесу і який зможе адаптувати телеканали і поширювати такий пакет оптиковолоконними мережами по всій Україні, — компанія «Воля», контрольована американськими компаніями SigmaBleyzer та Providence.
За даними учасників Всеукраїнської наради операторів кабельного телебачення, сьогодні не менш як 90% мереж кабельного телебачення в Києві і понад 50% мереж кабельного телебачення в Україні вже належать SigmaBleyzer, а введення зазначених змін у положення Нацради може збільшити частку цієї компанії на ринку до 100%. Чи піде споживачам на користь такий розклад сил? Нещодавній приклад із масовим відключенням користувачів на Троєщині в Києві від аналогового телебачення, проведений компанією «Воля», досить красномовно відповідає на це запитання. Примусове переключення на цифрове телебачення «Волі» шляхом відключення аналогового стало можливим лише завдяки монопольному становищу компанії на території всієї Троєщини. Те ж очікує й інші райони столиці вже до кінця 2008 року.
«Вважаємо, що рішення Нацради не лише допомагає монополісту, обмежує вступ нових учасників на ринок кабельного телебачення, а й знищує галузь загалом і має ознаки антиконкурентних дій держоргану, тому що в документі сказано, що вимоги нового положення поширюються лише на суб’єктів господарювання, які звернулися по отримання ліцензій після
1 березня 2008 року», — говориться в зверненні операторів кабельного телебачення до президента.
За такого сценарію монополіст матиме суттєву вигоду. Сьогодні, завдяки створенню агресивного законодавчого і нормативного середовища, компанія SigmaBleyzer може купити операторів із розрахунку 200 дол. за абонента, а через кілька років перепродасть уже «адаптованих» по 800 дол. Таким чином, на операторі з 100 тис. абонентів SigmaBleyzer може заробити 60 млн. дол. — утричі більше, ніж оператор, який сам будував свою мережу.
У відповідь на це звернення операторів Нацрада поширила заяву під назвою «Чергова скарга представників провайдерів програмної послуги — свідчення провалу їхніх безвідповідальних дій, котрі завдали величезних збитків галузі». У цій заяві Нацрада зазначає, що провайдери «уникають діалогу з регуляторним органом», а натомість «розпалюють конфлікт» і порушують норми законодавства. І що знехтувавши запрошенням Нацради і побоявшись з’явитися на зустріч 30 березня 2008 року для розгляду звернень і пропозицій провайдерів програмної послуги (операторів кабельного телебачення), кілька голів громадських об’єднань провайдерів майже через півмісяця після цього казусу спохватилися і 10 червня провели прес-конференцію, щоб заочно оприлюднити чергову скаргу на державний регуляторний орган.
Операторів здивувала така відповідь. В їхньому листі наголошується, що ані асоціація «Укртелемережа», ані ВАОКТТМ ніколи не уникали діалогу. Навпаки, ще влітку 2006 року Координаційна рада операторів кабельного телебачення, до складу якої ввійшли всі без винятку об’єднання операторів (окрім «Волі»), розробила разом із апаратом Нацради Меморандум про співробітництво. Документ було направлено в канцелярію, але керівництво Нацради його так досі й не розглянуло. У травні 2008 року в Нацраду було направлено «спрощений варіант» меморандуму, але його там не підписали — як припускають оператори, з тієї причини, що там «були деякі зобов’язання Національної ради щодо припинення монополізації інформаційного простору України».
Отже, уже два меморандуми від операторів кабельного телебачення перебувають у Національній раді, але жоден не розглянуто з невідомих причин. Перший заступник голови Національної ради І.Курус, який у рамках розподілу обов’язків між членами відповідає за регулювання сфери кабельного телебачення, мабуть, так і не спромігся його прочитати і жодного разу не запропонував обговорити з операторами хоча б один пункт одного з цих меморандумів. У операторів кабельного телебачення нема жодних претензій до роботи жодного з членів Національної ради, окрім пана Куруса, заявляє прес-служба ВАОКТТМ. Оператори чудово розуміють: хто доповідає на засіданнях Національної ради про стан сфери кабельного телебачення, той і є модератором думок і рішень регуляторного органу. Члени Національної ради зайняті кожен своєю роботою, а підтримувати пана Куруса їх змушує корпоративна солідарність.
На думку ВАОКТТМ, багатьох підкуповує той факт, що при поверхневому погляді на проблеми «адаптації» зарубіжних телеканалів здається, що І.Курус у чомусь має рацію. Хоча б у «боротьбі» із російськими телеканалами. Тому дивитися глибше й шукати істинну мотивацію дій іншим членам Нацради немає ані часу, ані сенсу. І того, що «адаптація» ніяк не може заборонити появу російських телеканалів на українських екранах, а мета цієї «адаптації» — радше в створенні умов для монополізації, вони теж не помічають.
А що ж буде завтра, коли за підтримки Нацради SigmaBleyzer опанує не лише Києвом, а й усім телеінформаційним простором країни під назвою Україна? Чим це обернеться для громадянина цієї країни? Примусовою «цифровізацією», як на Троєщині? З наступним збільшенням абонентської плати до рівня 20 євро за 20 каналів? А як же інформаційна безпека країни, коли всім її телеінформаційним простором, а отже, й умами її громадян володітиме одна приватна компанія-монополіст?
