«Великі шахраїнці». Міра антиукраїнськості — один «табачник»
...Не хтось інший, а сам шеф–редактор проекту «Великі українці» Вахтанг Кіпіані поставив під сумнів правдивість підсумкових результатів голосування. У коментарі інтернет–виданню «Детектор медіа» Кіпіані визнав, що на «турнірну таблицю» суттєво вплинули «вручну». Завдяки десяткам тисяч СМС–повідомлень, які були надіслані з 80 мобільних номерів за останній день, Ярослав Мудрий перемістився з четвертого місця на перше, яке впродовж місяця впевнено посідав Степан Бандера. Отож «Великий українець» Ярослав Мудрий виявився штучним. «Інтер» просто не витримав «випробування Бандерою», на підтримку якого згуртувалися десятки тисяч національно–свідомих та активних громадян.
Інтрига — до кінця
Фінальна «гра», як цей проект назвав один з «адвокатів» «великих» Славко Вакарчук, почалася у п’ятницю о 21:30 з інтриги — оголошення попередніх, неостаточних результатів голосування. Розташування «Великих українців» на той момент вразило. На першому місці опинився Ярослав Мудрий, за ним, — Микола Амосов (19,88%), Степан Бандера йшов на третьому місці (16%), далі — Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький, Валерій Лобановський, В’ячеслав Чорновіл, Григорій Сковорода, Леся Українка та Іван Франко. Здивуванню обізнаних глядачів не було меж, адже ще в середу десятку впевнено очолював Бандера.
«З вівторка я був відсторонений від інформації про перебіг голосування, яку до того мав щодня протягом місяця. Заднім числом було пояснено, що це нібито через конфлікт інтересів, адже я є не тільки шеф–редактором «Великих українців», а й «адвокатом» одного з топ–десятки [Бандери]», — повідомив «Детектор медіа» шеф–редактор проекту Вахтанг Кіпіані. Та все ж основна інтрига була попереду. Адже остаточне голосування добігало кінця опівночі.
«Якщо лікар Амосов стане великим, значить, — нація хвора і треба щось робити»
«Зірками» фіналу «Великих українців» стали «адвокати» «великих» — Віталій Коротич (Амосова), Остап Ступка (Сковороди), Богдан Ступка (Шевченка), Святослав Вакарчук (Франка), Тарас Чорновіл (свого батька, В’ячеслава Чорновола), Леонід Кравчук (Лобановського), Дмитро Табачник (Ярослава Мудрого), Роман Віктюк (Лесі Українки), Дмитро Корчинський (Хмельницького) та вже згаданий «бандерівець» Кіпіані. За кожним з «адвокатів» у студії сидів ряд підтримки — родичі декого з «великих», український бомонд та відомі творчі особистості, як–то Ольга Сумька, Марія Бурмака, Тарас Чубай, Володимир Яворівський, Олександр Ярмола, Григорій Суркіс та інші (багато хто з них слова в цьому шоу так і не отримав, або ж не захотів коментувати те, що коїлося).
«Він не завжди перемагав смерть, але завжди боровся до останнього», — глядачам укотре представили на огляд ролик про кандидата у «великі», етнічного росіянина Миколи Амосова. «Що для України означатиме перемога вашого героя?» — перше і ключове запитання шоу, яке адресували чи не всім «адвокатам». «Він провів 50 тисяч операцій на серці в клініці, це ж світовий рекорд...» — починає свій спіч пан Коротич. «Якщо Амосов стане великим, значить, — нація хвора і треба щось робити!» — парирує Дмитро Корчинський.
Учасники шоу грали у своєрідний словесний «пінг–понг», який завершувався переходом до розгляду особистості наступного кандидата. «Великий студент Сковорода — це перший український хіпі... Будь вільним, будь собою!» — ішлося в ролику про Григорія Сковороду. Усе це нагадувало продовження вічних українських виборів та агітацію в тому ж стилі. Савік Шустер пащекує, звертаючись до Ступки–молодшого: «А те, що Сковорода пив вино і їв пармезан, допомагало йому придумувати національну ідею?..»
Поміж тим на екрані з’являються дані про перебіг голосування. Жодних змін. Усі кандидати залишаються на своїх позиціях. Та все ж Шустер підтримує інтригу: «Ми отримали вже приблизно 50 тисяч голосів, і це лише за цю годину! Продовжуймо!»
Хоча багато хто зрозумів, що сікатися вже марно. Упродовж місяця тисячі небайдужих, але реальних людей, які вирішили зробити переможцем цього шоу Бандеру, слали на вказані номери та один одному СМС із закликами підтримати провідника ОУН (один голос коштував 1 грн.). Утім цей масовий рух виявився безсилим проти «адмінресурсу» та «каруселі» каналу «Інтер», котрий, до речі, перебуває у власності російського бізнесу.
На сайті «Детектор медіа» інформація про накрутку на користь Ярослава Мудрого з’явилася ще за кілька годин до фіналу. А доцент філософського факультету Київського університету Валерій Дехтяр переконаний у тому, що голосування за «Великих...» сфальсифіковано двічі. Адже крім того, що за Ярослава Мудрого було подано майже півмільйона «штучних» голосів, під час ефіру організатори заблокували лінію підтримки Степана Бандери. У коментарі «УМ» Валерій висловлює впевненість у цьому, адже з тих багатьох СМС, що він надіслав на користь провідника ОУН, не дійшло жодне повідомлення. На цьому наголошує й симпатик кандидатури Бандери Donvinton. У своєму блозі в «Живому журналі» цей журналіст пише, що і його СМСки за Бандеру у п’ятницю відсилалися «вхолосту», тоді як пробний голос за Ярослава Мудрого пройшов на вказаний номер без жодних проблем. Загалом, на інтернет-форумах подано десятки й навіть сотні обурених свідчень щодо блокування лінії підтримки Бандери.
Шевченка прирівняли до Лобановського
Але обговорення в студії тривало всерйоз. Богдан Ступка бачив чесноти свого підзахисного Кобзаря геть у кожному кандидаті, навіть у Лобановському розгледів якості поета Шевченка. «Награні комбінації в футболі у тренера переходили в свідомість, а це — творчість», — задумався у прямому ефірі Ступка–старший. А найбільше за Шевченка агітувала праправнучка генія пера, Наталія Лисенко, що суттєво подовжило ефірний час, присвячений Кобзарю.
...Восьмим, згідно з жеребкуванням, слово отримав Вахтанг Кіпіані, шеф–редактор проекту «Великі українці» та «адвокат» найбільшого націоналіста. «Хто проголосує за нього, кине виклик самому собі: треба любити Україну, як Бандера», — закликав Вахтанг, до речі, колишній журналіст «УМ».
Дев’ятим виступав народний депутат від Партії регіонів, історик Дмитро Табачник, представник Ярослава Мудрого. До речі, його фільм на користь князя єдиний з усіх супроводжувався російськомовним коментарем. Як зізнався згодом «регіонал» в інтерв’ю газеті «Сєгодня», за свого «підопічного» він відіслав 1000 «есемесів». (До речі, цікаво було б побачити, як манірний нардеп упродовж двох світлових днів тиснув кнопки своєї мобілки. Адже якщо відправка одного СМС займає хвилину, то тисяча відбере понад 16 годин. Чи Дмитро Володимирович комусь проплатив?). Основний аргумент, чому саме Ярослав Мудрий мав стати найвеличнішим, за словами пана Табачника, — це те, що всі «великі» стояли на плечах у Ярослава, видатного предка. Хоча, якщо подумати, то князь Ярослав стояв у Володимира...
Чи чесний виграш?
«Розгубленість вніс мікс жанрів, адже всі звикли голосувати за номінації. Але все ж десятку ми визначили», — підсумувала акторка Ольга Сумська. «Досі з семи чудес світу не доводилося вибирати найчудесніше з чудес», — оцінив ситуацію лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук.
І ось ведучі оголошують остаточні результати. За Ярослава Мудрого віддано приблизно 648 тисяч голосів — це 40% від усіх 1 621 049 сигналів, які надійшли впродовж фінального етапу «Великих українців». За словами Шустера, така активність українських телеглядачів — світовий рекорд для цього проекту, започаткованого в Британії. Решта учасників не поміняли позицій (див. таблицю).
У студії дехто радів, що древній князь об’єднає нинішніх українців. Про підтасовки публічно не говорили. Але ця тема не могла не набути резонансу в інтернеті одразу після завершення програми.
«У п’ятницю в першій половині дня я повідомив Анну Безлюдну (генеральний продюсер каналу «Інтер». — Ред.), що маю інсайдерську інформацію про те, що на цей момент надійшло понад 200 тисяч голосів за Ярослава Мудрого. Це означало, що подальше голосування людей за будь–кого іншого — чистий фарс. Та це не було взято до уваги, — зазначає шеф–редактор проекту «Великі українці» Кіпіані. — Із формальної сторони це і не порушення «букви» проекту, але «духом» зманіпульовано. Переконаний, що ніхто в Україні не повірить, що Тарас Шевченко, визнаний всіма як українець номер один, який із великим відривом виграв перший тур проекту і був на третьому місці до 16 травня, поступився князю Ярославу в чотири рази! Цей «кидок» є хамством, яке принижує всю націю». За словами Вахтанга, це була чудово організована акція, під час якої кілька десятків телефонів (і номери деяких із них відомі) та необмежені фінансові ресурси в останній день підмінили вибір тисяч людей.
«Інформація, якою володію я, дозволяє стверджувати, що накрутка за Ярослава Мудрого була певною мірою пов’язана з Дмитром Табачником, одним з облич Партії регіонів, — каже в коментарі «УМ» телекритик Отар Довженко. — Можливо, йдеться про справді узгодженні дії з російською стороною, де зараз починається аналогічний конкурс «Имя Россия», в якому теж може перемогти Ярослав Мудрий».
На думку Отара, телеканал «Інтер» сильно собі нашкодив, санкціонувавши накрутку: «Навіть якщо це робилось для того, аби «не розколювати країну», результат — зневажені голоси сотень тисяч людей. Звісно, своє слово ще має сказати Бі–Бі–Сі, якому належить бренд «Великих». Зараз зусилля пропагандистських ЗМІ Партії регіонів спрямовано на те, аби довести, ніби «Ярослав Мудрий переміг Бандеру», а «Схід переміг Захід» (читайте газету «Сєгодня», там про це написано прямим текстом). Отже, як бачимо, накрутка аж ніяк не примирила «дві України».
«Турнірна» таблиця «Великих українців»:
Ярослав Мудрий — 40,02%
Микола Амосов — 19,88%
Степан Бандера — 16,11%
Тарас Шевченко — 9,3%
Богдан Хмельницький — 4,02%
Валерій Лобановський — 3,18%
В’ячеслав Чорновіл — 2,63%
Григорій Сковорода — 1,73%
Леся Українка — 1,64%
Іван Франко — 1,49%
«Великі» у світі
Велика Британія: Вінстон Черчіль (державний і політичний діяч, прем’єр–міністр)
Німеччина: Конрад Аденауер (перший федеральний канцлер ФРН)
Канада: Томмі Дуглас (політичний діяч, який запровадив систему національного медичного страхування)
Нідерланди: Пім Фортейн (політичний діяч, радикал)
Фінляндія: Карл Густав Еміль Маннергейм (маршал, президент)
Франція: Шарль де Голль (генерал, перший президент П’ятої республіки)
США: Рональд Рейган (40–й президент країни)
Чехія: Карл IV (імператор Священної Римської Імперії, заснував у Празі університет, а також спорудив відомий Карлів міст)
Бельгія (фламандці): отець Даміан (римокатолицький священик, член місіонерського чернечого ордена Конгрегація Святійших Сердець Ісуса та Марії)
Бельгія (франкофони): Жак Брель (поет, бард, актор і режисер)
Португалія: Антоніо ді Олівейра Салазар (державний і політичний діяч, диктатор)
Болгарія: Васил Левськи (революціонер, ідеолог, стратег і теоретик національно–визвольного руху)
Іспанія: Хуан Карлос І де Бурбон (король)
Аргентина: Хосе де Сан–Мартін (південноамериканський революціонер, генерал, національний герой)
Румунія: Стефан III Великий (господар Молдавського князівства)
Україна: Ярослав Мудрий, Великий князь Київський у 1016—1018, 1019—1054 рр.
Ярина Матчак, «Україна молода»
Міра антиукраїнськості — один «табачник»
Коли починався телепроект «Великі українці», здавалося, що свиняче вухо політизації омине площину душі. Адже для більшості україномислячих людей великий українець — той, хто потверджує в тобі самому твій душевний вибір — усвідомлену, а не емоційну ідентичність. Усе це виглядало як шляхетний намір — ну, принаймні, зіграти в якесь там буріме. Тільки на виході виявилося, що запросили нас грати в наперстки. Навіть на роль головного «наперсточника» викликався Дмитро Табачник. Знаючи його невтоленно–суперечливу натуру, можна було не сумніватися, що проект і завершиться якимось шахрайством.
Як відомо, основна глядацька аудиторія каналу «Інтер» — схід і південь України. І очевидно, що соціологічний наслідок першого туру проекту дещо спантеличив продюсерів і що більше — політичних сателітів каналу. Табачник тут віднайшовся якнайкраще. Адже за всіма побічними ознаками сумніву не виникало — мали б увійти в суперечність дві моделі української ідентичності: модель ідентифікації душі — Тарас Шевченко — та ідентифікація дії — Степан Бандера. Присутність інших персонажів просто мала підтвердити, що в українському громадянстві все ще залишається чимала уресерівська присутність. Суть шахрайства була у вирівнянні української й уересерівської ідентичностей. Оскільки цього не вдавалося провернути — тоді «табачники» просто довели ситуацію до абсурду. Адже проста соціологічна вибірка може потвердити припущення про те, що упізнаваність Шевченка і Бандери, м’яко кажучи, дещо вища за упізнаваність Амосова і Ярослава Мудрого. Простий підрахунок голосів свідчить, що за великого князя проголосувало 2% виборців. А тепер вийдіть на вулицю і запитайте десятьох перехожих, чи готові вони викласти гривню за Ярослава Мудрого? Тільки дослухайте до кінця, куди вас пошлють з вашим Мудрим!
Усе має свої аналогії. І ці аналогії, скільки б не твердили «табачники» про унікальність ситуації з проектом в Україні, підтверджують одну закономірність: ми нічим не відрізняємося від своїх європейських сусідів. І від росіян також. Поясню свою думку з точки зору аналогій з вибором сусідів, і не тільки. Черчіль, де Голль, Бандера, Сталін. Перепрошую за дражливу аналогію — адже перші троє боролися у Другій світовій за інтереси власної нації. Ви скажете, що Сталін ще не став великим росіянином. Стане! Тенденція всього російського політичного проекту сьогодення така, що саме Сталін буде великим «росіянином» — тобто «русскім». Бо саме Друга світова, а вона у свідомості багатьох українців, і не тільки, не закінчилася й досі, і роль того чи іншого державника в цих змаганнях, стали для голосувальників у багатьох країнах певним психологічним мірилом для визначення національних «Великих».
Тому якими б раціональними мотивами не аргументував власну перемогу Табачник, все ж правда полягає ще й у тому, що за певним виборчим етикетом (один голосувальник — один голос), без масованого шахрайства переміг Тарас Бандера. Він же Степан Шевченко.
А щодо перемоги Табачника, то найбільше від подібних наперстків програв саме канал «Інтер», оскільки довіру до його новинного і політичного мовлення відновити буде не легко. Постраждав і Савік Шустер, і його «Свобода» — адже ця шахрайска зарядженість «Великих» тепер безповоротно пристає і до його персони.
А щодо перемоги Сталіна в російському проекті — то якийсь фонд малахольного Едварда Радзинського недавно встановив у Сочі пам’ятник Сталіну. Правда, разом із Черчілем і Рузвельтом. Але наступні пам’ятники будуть уже без «оних». І це у майбутньому місті Олімпійських ігор. Усе пройшло без зайвого галасу. Це ж вам не лялька Гітлера в якомусь київському магазинчику. І та завезена з–за кордону. Все велично і з бронзи. Привіт, Олімпіадо імені Сталіна.
Володимир Цибулько, письменник
