Услід за заступником голови правління СТБ з інформаційного мовлення Олексієм Мустафіним, який балотується до Київради під №4 за списком СДПУ(о), і Тернопільським Сірим Сергієм Притулою, який увійшов під №5 до списку Української народної партії, у перших п’ятірках партій і блоків на київських виборах засвітилися й інші медійні персонажі.

 

Разом з ВО «Свобода» четвертим номером списку до Київради йде керівник спортивного відділу інформаційної служби телеканалу ICTV Ігор Мірошниченко. Легенда УТ Тетяна Цимбал завершує першу п’ятірку списку партійної організації «Совість України». №4 у списку блоку «Міський партизан» отримав заступник редактора відділу політики газети «Факты и комментарии» Олександр Галух. А партія Українська національна асамблея залучила до своїх лав одразу двох медійників: гендиректора ТРК «Спорт Україна» Валентина Щербачова (№2) та журналістку СТБ Наталію Чангулі (№4). Усі журналісти-кандидати цілком серйозно ставляться до своєї участі у виборах. Кожен особисто знає партнерів із партії або блоку, тому й пристав на пропозицію місця в списку.

 

Ігор Мірошниченко погодився, бо «у “Свободі” немає людей, які йдуть у Київраду, щоб повернути собі гроші, внесені за участь у списку, або забезпечити собі бізнес». Ігор особисто знає Олега Тягнибока. Журналіст, власне, був ідейним натхненником Маршу українського кіноглядача. «Усе життя мене глибоко обурювало питання кінодубляжу: чому я, українець, маю дивитися дубляж іноземних фільмів російською мовою? Кіно – це один із важливих чинників, що має формувати світогляд насамперед дітей. На мій погляд, лише національна ідея може об’єднати Україну. Я знаю, що крім “Свободи” ніхто цим не займається», – переконаний Ігор Мірошниченко. Він хоче своїм прикладом переконати киян, що є чесні люди, які хочуть змінити щось на краще.

 

Тетяна Цимбал об’єдналася з однодумцями (вчителями, лікарями, професорами, науковцями, юристами): «Це партія інтелігенції. Кожен у своїй галузі міг би зробити щось корисне». Пані Тетяну як киянку в п’ятому поколінні дуже турбує все, що відбувається в місті. Символом сучасного Києва, на її думку, став Володимир із хрестом на фоні червоного павільйону «Кока-кола». Мешкаючи на майдані, пані Тетяна бачить, як столиця змінюється в гірший бік, тому вирішила, що місту потрібна допомога: «Можна сидіти з друзями та бідкатися – “що ж це коїться?”, а можна, принаймні, спробувати щось змінити. Я ніколи не йшла в політику і ніколи не приставала на якусь політичну точку зору. Але тут сама назва партії налаштовує на певний лад».

 

Олександр Галух пристав на пропозицію свого давнього товариша по партії «Молода Україна» Вадима Мурачова, який нині створив блок «Міський Партизан». «Київські політики поводять себе як загарбники на окупованій території. Якщо вони окупанти, то ми партизани», – пояснює Олександр. «Партизани» мають декілька ідей. По-перше, вони хочуть провести повну інвентаризацію власності міської громади, аби з’ясувати, хто, коли, кому і на яких умовах передавав землі та майно з комунальної власності в приватні чи то державні руки. По-друге, Олександр Галух із однодумцями хоче повернути владу киянам: «Потрібна нова система управління: жодне важливе рішення не має бути прийняте без згоди міських жителів. Міський референдум має стати робочим інструментом вирішення всіх питань, у тому числі розподілу грошей та землі». Причому, обмежуватися Києвом вони не збираються, кажуть, що завоюють владу в усіх містах України, а потім підуть у Верховну Раду.

 

Наталія Чангулі та Валентин Щербачов не вперше опинилися в списку УНА: 2006 року вони також балотувалися. «Я взагалі з 1994 року періодично балотуюся разом із УНА до Київради та Верховної Ради, – розповіла «ТК» пані Наталія. – Тоді йти кандидатом від УНА-УНСО було досить екстремально, це могло викликати неприємності. У 94-му році з нами була Світлана Синякова. У неї потім дуже загадково склалася журналістська доля: вона покинула політичну журналістику й почала працювати у виданнях садово-дачної тематики». Раніше, коли вибори до міськради проходили за мажоритарною системою, Наталія Чангулі була кандидатом від округу, який об’єднував київські масиви Шулявка та Відрадний. «Перший раз, коли там балотувалася, працівники компетентних органів сказали, що мене ніхто там не знає і шансів у мене немає. А я вийшла у другий тур, тоді проти мене почали боротися. Але депутата так і не обрали, бо на перше місце мене не пускали, але і я нікому не давала змоги перемогти», – пригадала пані Наталія.