Коли на телевізійному екрані починається боротьба з корупцією, ми всі повинні стати принциповими і твердими, наче криця. Ми повинні побороти в собі жаль до корупціонерів, яких мають жорстоко покарати. Бо ж корупція жалю до нас не має. Вона, підла і підступна, зневажливо прокидає нас, нікчемних лохів. Ми повинні непохитно підтримувати наших колег у цій жорстокій війні на невидимому фронті, котрий завдяки телебаченню стає видимим і зримим.

 

Минулого четверга увечері цей фронт став цілком зримим у новинах телерадіокомпанії «Ера». Бійці-журналісти на повен зріст піднялися проти цього ганебного явища. В ефірі «Ери» між російсько-українськими сварками, між мерськими перегонами у древньому граді Києві та іншими політичними розборками раптом промайнула невеличка новина з Чернігівської області. Правоохоронці затримали голову однієї із сільських рад на отриманні хабара. Це діяння звитяжні правоохоронці зняли на відеокамеру. Цю зйомку і було продемонстровано на радість фанатам антикорупції в ефірі «Ери». Перша думка, яка промайнула у голові кожного ворога корупції: «Так їм, нахабним хабарникам, і треба! Тепер їм необхідно дати років п’ятнадцять за ґратами, щоб іншим урок був, щоб вони знали, як із простих громадян збиткуватися».

 

Не встигла ця думка заполонити мій мозок, як журналісти повідомили розмір хабара, який давався незграбному хабарникові. Я не витримав і вигукнув: «Ого-го-го!». Не тисяча, не десять тисяч, а мільйон. Правда, не баксів, а гривень. Але все одно сума непогана, чи не так? А давали такі грошики за якусь оборудку із землею. Тоді в мене захоплення від принциповості журналістів змінилося запитанням: а хто ж це міг такого «подарунка» сувати в жадібну руку? А от на це запитання журналісти чомусь не відповіли. Невже це така несуттєва дрібниця?

 

Відсутність відповіді на це запитання знизила рівень радощів від антикорупційної перемоги. Ба більше – вона засмутила моє антикорупційне серце. Бо зрозуміло, що жоден навіть найнахабніший корупціонер не вимагатиме від пересічного українця таку суму. Бо той хіба що кишені зможе вивернути, демонструючи власну неплатоспроможність. Подібні грошики просять у тих, хто здатен їх заплатити. Себто від якогось олігарха або напіволігарха. А за що вимагати таке багатство? Ну ясно – не за виділення шести соток під скромну дачку. Схоже, якась незаконна оборудка прокручувалася. Тобто, хабародавець теж був учасником корупційних діянь. Але про другу сторону антикорупційної вистави наші колеги промовчали. Чому? Кожен наївний зробить припущення: якийсь інтерес у них був. Який? Може, вони захочуть поділитися з читачами «Детектор медіа»?

 

Тим часом, без розставлених крапок над «і» вищезгаданий сюжет виявився не антикорупційним, а таким собі повідомленням від багатіїв дрібним чиновникам. Якщо ти нікчемний голова сільської ради, то знай своє місце і не борзій. Якщо до тебе приходить хтось багатий і можновладний, то ти слухняно виконуй всі його вказівки, а він, якщо забажає, то відстібне тобі якийсь шматочок, який вважатиме за потрібне. Але сам голосу піднімати не смій. А як не послухаєшся, то ми тобі антикорупційну виставу влаштуємо.

 

Тільки щось мені підказує: коли журналісти прокручують подібні вистави, то вони працюють не проти корупції, а на неї. Може, я помиляюся?