На досвіді боротьби європейських журналістів із непоступливими працедавцями й урядом побудований «профспілковий посібник для тих, хто хоче працювати у кращих умовах», що його наприкінці минулого року видала Незалежна медіа-профспілка України. «Колективні переговори у засобах масової інформації» – назва книжки. І водночас це рецепт від передстрайкових ситуацій, що можуть виникати в редакціях.

«Без колективної угоди шведський журналіст заробляв би десять крон на місяць – приблизно вісім українських гривень», – пише Фредерік Нейман, активіст Шведської профспілки журналістів, організації з понад 100-річною історією. Виявляється, у Швеції немає законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, тому про свої оклади й гонорари журналістам доводиться домовлятися – у цьому й суть переговорів. «Колективна угода регулює години роботи, компенсацію понаднормової праці, роботу у святкові дні, що журналіст може, а що не може робити (етичні правила), авторське право тощо», – пояснює пан Нейман. Чому працедавці та власники ЗМІ у Швеції погоджуються обговорювати такі питання з рядовими співробітниками колективу? «По-перше, поки вона чинна, страйкувати заборонено, і, по-друге, заборонено працювати для будь-якої іншої медіакомпанії (винятки можуть бути зазначені у спеціальному пункті угоди та погоджені з головним редактором)», – пояснює Фредерік.

В Україні, як правило, працедавець домовляється з найманим журналістом про суму зарплати й обсяг завдань, а от обговорювати зі всім колективом такі питання, як години роботи і компенсацію за понаднормову працю, у нас не прийнято. Але з розвитком медіаринку потреба обговорювати ці важливі для кожного найманого журналіста пункти лише зростатиме. Адже охочих як оголосити страйк, так і знайти спосіб його уникнути більшатиме. У цьому випадку книжка, впорядкована Сергієм Гузем у співавторстві з профспілковим юристом Ігорем Вороном, стане в нагоді.

Електронний варіант посібника можна переглянути тут.

Михайлина Скорик, Незалежна медіа-профспілка