Можливо, колись розмова кореспондента каналу «Інтер» (Руслана Сенічкіна, - «ТК»)  з Дмитром Фірташем потрапить в підручники журналістики як приклад того, як не можна проводити інтерв'ю.

Це було перше інтерв'ю Фірташа українським мас-медіа. Досі Фірташ цурався будь-яких контактів з пресою, навіть просто неформальних.

І журналісти «Української правди», можливо, як ніхто інші докладали до цього зусиль – і в Києві, і в Чернівцях, і в швейцарському Цузі.

Однак спроби були безрезультатними – сам Фірташ просто, не вітаючись, розвертався спиною, а люди з його оточення (Льовочкін, Волков, Мирний) казали, що він не публічна людина і не бачить причин для спілкування.

Моєму колезі та другу Мустафі було набагато простіше поговорити з рідною мамою Фірташа, ніж отримати хоча б письмовий коментар від нього самого.

Тож сам факт, що досі абсолютно закритий олігарх раптом наважився на телевізійне інтерв'ю, може свідчити тільки про одне – йому справді наступають на хвіст.

Але протягом цього унікального моменту, коли Фірташ вийшов на контакт з пресою, йому не було поставлено жодного суттєвого питання.

Сидячи на фоні карти газопроводів, Фірташ прочитав телеглядачам лекцію на тему газу.

Якщо у журналістів «Інтера» було бажання поставити саме такі питання і отримати саме таку інформацію, то вони могли би взяти інтерв'ю у Кості Бородіна. Багаторічний прес-секретар Юрія Бойка не менш переконливо аргументував би дії цієї команди на газовому ринку України.

Абсурдно, однак Фірташу не було поставлено питання і стосовно найбільш резонансної теми, в контексті якої згадується його прізвище останні тижні – про його стосунки з арештованим у Москві Семеном Могілевичем.

Не можна виключати, що не торкатися цієї теми було умовою Фірташа на інтерв'ю. Але менеджерам каналу «Інтер», які дали згоду на цю умову, було би бажано попередити про такі домовленості й глядача. Аби той раптом не подумав, що їм впарюють туфту.

Більше того, якщо Фірташ вважає себе чистим у питанні Могилевича, йому слід було би самому відкрито дати пояснення з приводу їх стосунків у минулому.

Люди, які цікавляться темою газу, не отримали з цього інтерв'ю Фірташа жодної нової інформації, а пересічні громадяни нічого не зрозуміли.

За великим рахунком, це було взагалі не інтерв'ю, а прес-реліз компанії «РосУкрЕнерго», просто озвучений Дмитром Фірташем.

Але, не виключено, що в цій розмові ніхто і не збирався розповідати щось суттєве.

Бо, можливо, це інтерв'ю було адресовано взагалі одному-єдиному глядачу. Звати його Віктор Андрійович Ющенко, якому демонструвалося, що Фірташ – це не те зло, яким його малює Тимошенко.

Тим більше, схоже, Віктор Андрійович готовий до прийому такого сигналу. В момент, коли голова уряду офіційно називає Фірташа корупціонером, президент бере олігарха під опіку, включивши його в список членів Нацради з благодійності, яку очолила донька Віктора Андрійовича.

Якщо це не абсурд, то, напевно, демонстрація «єдності, гармонії, злагодженості та довіри у стосунках президента і прем'єра».

Хоча насправді від цієї беззубої розмови з Дмитром Фірташем є одна велика користь. І тут все ж таки варто подякувати каналу «Інтер».

Це інтерв'ю наблизило нас до відповіді на іншу загадку політичної сучасності – чи справді пан Фірташ у квітні-травні 2007 року став акціонером компаній, які мають відношення до каналу «Інтер»?