Пане Миколо, нещодавно генеральний прокурор Олександр Медведько заявив, що невдовзі будуть проведені слідчі дії з колишніми високопосадовцями у справі Гонгадзе. Чи відомі Вам деталі – що це за дії і коли вони проводитимуться?

Не можу сказати, коли саме відбудуться чергові слідчі дії за участю тих осіб, чиї голоси задокументовані на моїх записах... Я неодноразово давав показання про те, що ці особи скоїли особливо небезпечні злочини й вимагав притягнути їх до карної відповідальності. Я надав показання, зокрема, проти Кучми й Литвина, який зараз робить з себе білого й пухнастого...

Ще раз називаючи ці прізвища, хочу привернути увагу громадськості до цієї справи і вкотре наголосити: ми повинні якомога швидше поставити в ній юридичні крапку.

Щось, як бачимо, у ній робиться, але дуже довго воно робиться...

Усе можна було зробити, умовно кажучи, відразу після інавгурації Ющенка… А вже минула третя річниця його президентства і, до речі, третя “річниця” того, як людина від нової влади просила мене, аби я зробив так, щоб Кучма та Литвин не несли карної відповідальності за скоєне...

...(Показує жестом – переходьте до наступного запитання.)

Чи фігурують на Ваших плівках нинішні високопосадовці і в якому контексті?

Ще у 2002 році я сказав: люди добрі, які ще вам потрібно надати докази, аби показати, що влада в Україні злочинна? Що Кучма, Литвин, Деркач (колишній голова СБУ. – Авт.), покійний Кравченко (колишній міністр внутрішніх справ. – Авт.), а також багато-багато інших осіб використовували владу лише для особистого збагачення? Та ж сама Служба безпеки України, міліція, податкова адміністрація, губернатори та інші представники виконавчої влади – це був механізм для забезпечення і казкового збагачення мафії. Керівником мафії, однозначно, був Кучма.

Які ще докази повинен я надати?! Я не знаю. Я надав достатньо великий масив доказів.

Мене ніколи не цікавило, наприклад, хто спав чи не спав на дивані в кабінеті Кучми і з ким. Чи які там плітки ходили про Юлію Тимошенко і Шуфрича, про їхні нібито зв’язки... Знаєте, мене це не цікавить! Мене більше цікавить, яким чином зробити так, щоб тим фактам, що задокументовані в записах, швидше була надана правова оцінка. Щоб у бюджет країни повернулися ті мільярдні кошти, які були розкрадені... А не ті сльози, якими Пінчук намагається купити Ющенка через фонд, яким зараз керує його донька. Бо я вважаю, що це політичний хабар від родини Кучми за те, що Ющенко таким чином відтягує притягнення Кучми до відповідальності за те, що він скоїв проти України. І по-іншому я це не розцінюю!

Мені прикро дивитися на те, як Ющенко збирає бізнесменів – того ж самого Пінчука, – і з ними говорить про те, яким чином допомогти багатодітним сім’ям. Не потрібно його просити допомогти копійками дітям –це не функція Президента! Його функція як гаранта – повернути в бюджет України ті мільярди, які сім’я Кучми вийняла з кишені обездолених, а не бути матір’ю Терезою для Пінчука...

А де взяти фізично ці кошти? Як їх “повернути в бюджет”? Про що Ви говорите?

Є підприємства, є телеканали, є механізми, через які Кучма це забирав особисто для себе, для своєї доньки Лєни…

Наприклад, телеканал ICTV був забраний Кучмою, і він сказав такі слова: “Я допоміг Бакаю (бізнесмен, колишній керівник НАК “Нафтогаз України”, колишній керівник Державного управління справами, перебуває в міжнародному розшуку. – Авт.), цей телеканал взяти, а зараз я його хочу забрати і віддати Лєні”. Така ж сама ситуація з СТБ, який теж перебуває в родини Кучми, а також з іншими підприємствами… Ті кошти, які було вкрадено, мають бути повернуті в державну казну. Крапка!

Ви, наскільки розумію, берете учать у слідчих діях прокуратури. У чому вони полягають?

На сьогодні я проходжу свідком e багатьох кримінальних справах: щодо вбивства журналіста Гонгадзе, про напад на Олексія Подольського (опозиційний щодо екс-Президента журналіст. – Авт.) про отруєння Ющенка, про загибель В’ячеслава Чорновола.

Я все-таки сподіваюся, що врешті буде одна кримінальна справа – проти Кучми, де всі факти будуть об’єднані в одне ціле. Інакше йому буде легше уникнути відповідальності.

Ось візьміть Лазаренка… Міністерство юстиції США висунуло Павлові Івановичу великий список обвинувачень, але більшість із них суд відхилив. Залишився один пункт, за яким Кириченко дає показання проти Лазаренка, і на підставі цих показань Лазаренка засудили.

Проти Кучми в нас дуже багато фактажу, і не можна це все забути, пробачити. Тому якщо Кучма лишиться непокараним, то й нова влада буде така сама, як і Кучма. Вони не боятимуться відповідальності за свої дії.

Подивіться на Ющенка… Ми ж бачимо, що він уже не такий, яким був раніше. Хотілося б, аби була гарантія, щоб, скажімо, через рік не було, як із Кучмою, сім’я якого станом на 2000 рік мала 8 мільярдів доларів... Потрібно зробити так, аби ця гарантія була...

А яким чином Ви потрапили у свідки у справі про отруєння Ющенка? Ви ж перебували в Америці, коли це сталося.

Це окрема справа… Я зараз не хочу розголошувати її.

Хто, на Вашу думку, отруїв Ющенка? Російські спецслужби?

Ми бачимо факт, що отруєння Ющенка відбулося… Але залишається питання – де воно відбулося, яким чином і хто був у ньому зацікавлений.

Я переконаний у тому, що Пацюк (Володимир Сацюк – колишній перший заступник голови СБУ, на дачі якого був Віктор Ющенко напередодні його отруєння. – Авт.) не має жодного стосунку до отруєння Ющенка... Є деякі факти, про які я зараз публічно не можу говорити, але з того, що я знаю, Сацюк не мав жодного мотиву труїти Ющенка.

Ви якось сказали, що у Вас чудовий адвокат, у якого колись працював помічником нинішній Президент Грузії Саакашвілі. Це правда?

У мене було дуже багато адвокатів, зараз уже набагато менше… Так, у мого адвоката Скотта Хортона в Нью-Йорку свого часу працював помічником Михайло Саакашвілі. І коли проходила інавгурація Саакашвілі в Грузії, то мій адвокат літав туди, і там Саакашвілі познайомив його з Віктором Ющенком...

Також у США в мене був адвокат Грегорі Грег, який представляв інтереси Біла Клінтона у справі Моніки Левінські, адвокат, який представляв інтереси Хіларі Клінтон. Також я мав адвокатів у Сан-Франциско, бо мене хотіли в США засудити за те, що я не виконую рішення американського суду, яке зобов’язувало мене віддати всі записи уряду США.

Чи підтримуєте Ви стосунки з Олександром Морозом?

Як Ви поставилися до його політичних кульбітів 2006 року?

Те, що він став спікером, я підтримував, і навіть у березні 2006 року, за тиждень до парламентських виборів, я підійшов до Мороза і сказав: «Олександре Олександровичу, ви маєте єдиний шанс довести до логічного завершення справу проти Кучми – стати спікером, і якщо потрібно, то об’єднуйтеся з Януковичем – він гарантії Кучмі не давав».

Я не знаю, чи він послухав мене, але це рішення було правильним. Мороз уже після того, як став спікером, наробив дурниць і дуже багато помилок. Зокрема, не став більш незалежним і не вів ту лінію, яка була потрібна. Він мав чудову можливість зробити так, щоб ту справу, яку він розпочав у 2000 році, довести до логічного завершення.

Я вважаю, що це трагедія Соціалістичної партії України, і найбільшу особисту вину в цьому несе Юрій Луценко, який зробив так, що деяких негідників з якихось інтересів було включено до списку СПУ. Як ви пам’ятаєте, у 2006 році в мене був конфлікт із Луценком на з’їзді Соціалістичної партії. Я звертався до всіх соціалістів і казав: люди добрі, виключіть Деркача (Андрій Деркач – нині народний депутат від Партії регіонів. – Авт.), виключіть інших зі списку СПУ. І тоді тільки особиста позиція Луценка все вирішила – коли він устав і сказав, що ручається за Андрія Деркача. Ви ж розумієте, що таке «ручається». Він сказав, що Деркач вичавлює потрошку з себе кучмізм...

У такому разі, якщо Луценко ручається за Деркача, а Деркач проголосував за Януковича, – отже, це Луценко проголосував.

Потім я Луценкові сказав: “Юро, за сказане потрібно відповідати!” Тобто людина повинна бути послідовною у своїх кроках.

Перебуваючи на посаді міністра внутрішніх справ, ще тоді Юрій Віталійович мав унікальну й реальну можливість справді поборотися з корупцією... Мені дуже прикро за те, що сталося з Луценком зараз, тому що зараз він буде більш залежною людиною і від Тимошенко, і від Ющенка. Я боюся, аби він не став такою самою зброєю, якою свого часу був Юрій Кравченко.

Пам’ятаєте ініціативу Луценка, коли він сказав, що потрібно одному з вузів МВС дати ім’я Юрія Кравченка? Я тоді виступив з критикою і запропонував у такому разі ще й школу імені Пукача (генерал міліції Олексій Пукач – один з фігурантів справи Гонгадзе, перебуває в розшуку. – Авт.) відкрити.

Мене це не цікавить… Хотілося б, аби люди помирали своєю смертю, а не внаслідок убивства.

З ким іще з українських політиків Ви підтримуєте контакти?

При думці про українську політику в мене виникає почуття відрази. Ну що таке український політик і українська політика? Це коли людина каже одне, думає друге, робить третє. Узяти хоча б ти же Ющенка, Тимошенко, Луценка, Януковича – вони діють виключно таким чином. Вони дворушні, дволикі, триликі...

Я не хотів би, щоб через деякий час словосполучення «візантійська політика» було замінене на «українська політика». Ми все-таки повинні зробити так, щоб люди відповідали за свої слова, були послідовні.

А з російськими політиками ви мали якісь зв’язки?

Він не російський політик… Я маю надію на те, що ті афери, які Борис Абрамович (Березовський. – Авт.) має намір провести в Україні, не реалізуються...

У 2005 році я зумів перешкодити втіленню його планів щодо України, які він намагався здійснити через Юлію Тимошенко. Через неї він хотів обов’язково збагатитися. Зокрема, за рахунок того вкладу, який він нібито зробив у Помаранчеву революцію, але я не дозволив так нахабно впливати йому на Ющенка…

Але ж питання не в Тимошенко і не в Ющенку, а в тому, щоб зробити так, щоб ні Ющенко, ні Тимошенко не розплатилися з Борисом Абрамовичем українським національним багатством.

Колишній Президент, здається, був абсолютно щиро переконаний, що «плівки Мельниченка» замовила Росія, аби зіпсувати його стосунки із Заходом. Ви могли б його переконати, що це не так?

Я б хотів, аби цю фразу виділили жирним курсивом: «Журналісти, допоможіть мені, я вже кричу, допоможіть зробити таким чином, щоб запросити на прямий ефір Кучму, Марчука, Мороза, Деркача, Турчинова, Піскуна! Будь ласка!» Бо дуже багато ходить пліток – що це було вигідно Росії чи що це замовила Росія. А насправді на плівках згадується і про злочини Путіна….

Бачите, Кучма каже, що це було вигідно Росії, а його дружина Людмила – Америці…

Але це все спекуляції – для того, аби не розглядати справу по суті. А питання дуже просте – чи записи правдиві? Так, правдиві. І щось потрібно робити далі… Вони зараз по-різному танцюють, аби не легалізувати хоча б один запис, бо тоді їм буде кінець, піде оновлення політичної еліти!

Тоді не мають права бути керманичами, навіть з моральної точки зору, ні Ющенко, ні Тимошенко та багато інших політиків, які сьогодні при владі.

Моя дружина з дочкою в Америці.

Моя дружина працює. Вона займає досить високу посаду в медичній установі. Якщо говорити по-нашому, то вона заступник головного лікаря в одному з медичних закладів. Це досить високооплачувана посада.

Доньці вже одинадцять років, вона ходить там до школи.

Зараз я намагаюся створити хоча б елементарні умови для того, аби перевезти свою сім’ю в Україну.

А що саме заважає привезти їх на Україну зараз? Ви боїтеся якихось провокацій, шантажу?

Тут є низка складників, у тому числі й щодо шантажу… Розумієте, моя війна проти «кучмізму» ще не закінчилася… Я не хочу, аби на мене впливали через дружину, бо ці мільярди доларів, які зараз обертаються в Кучми та інших посадових осіб, працюватимуть проти моєї сім’ї також.

Коли ми приїхали в Штати у 2001 році, у моєї доньки був нервовий стрес і її доводилося виводити з цього стану за допомогою психіатрів. Ми переховувалися, весь час були під охороною… Для п’ятирічної дитини пережити це було дуже важко.

Якщо моя сім’я приїде зараз сюди, вона також 24 години на добу перебуватиме під охороною, а я не хочу, щоб страшні спогади з минулого заважали жити моїй дитині.

А як Ви приїжджаєте в Україну, перебуваючи під захистом американського уряду? США дозволяють Вам виїздити з країни?

Я на сьогодні є громадянином України і справді перебуваю під захистом уряду Сполучених Штатів Америки.

У 2005 році, коли я хотів приїхати на Україну, то повинен був отримати на це дозвіл уряду США… Я тоді просив, аби наша нова влада написала листа Міністерству юстиції США, щоб мені дозволили приїхати в Україну – хоча б для слідчих дій. Але я не дочекався від помаранчевого уряду – ні від Ющенка, ні Тимошенко – такого звернення до уряду США. Вони казали, що хочуть, аби я приїхав, проте юридично жодних кроків не робили.

Тоді я сам зробив низку кроків, щоб переконати уряд США в тому, щоб мені дозволили приїхати в Україну, бо якби я приїхав без дозволу, то не зміг би повернутися до своєї сім’ї.

Бачите, навіть у цьому я не мав від нашої влади підтримки.

За Вами стежать? Маю на увазі, несанкціоновано?

Наприклад, учора був випадок, про який я повідомив Голомші (Микола Голомша – заступник генерального прокурора. – Авт.), що до робітника, який допомагав моїм батькам будувати паркан, кілька днів тому приїхали люди, представилися, що вони є представниками СБУ, і попередили його: за те, що він допомагав будувати паркан, у нього будуть проблеми…

Я зателефонував Голомші, він дав вказівки, і зараз іде перевірка цього інциденту.

Такі факти були і є, але, сподіваюся, що їх не буде в майбутньому.

У мене є, за що жити… Я працюю у фірмі, яка зареєстрована в США. Ось зараз я приїхав в Україну на слідчі дії, а також, щоб налагодити бізнес в Україні.

Переважно це будівельний бізнес… Зокрема, упровадження сучасних технологій у будівництво в Україні, що дасть змогу навіть зменшити кошторис будівництва.

Поки ведуться переговори на досить серйозному рівні.

Які у Вас зараз стосунки з Лесею Гонгадзе?

Чудові. Ми часто зустрічаємось і спілкуємося по телефону. Мої батьки їздили в гості до неї. На превеликий жаль, я завинив перед Лесею – я не поїхав на різдвяні свята до неї, хоча минулі роки Різдво ми відзначали разом. Мені дуже приємно спілкуватись з нею – це людина, яка справді заслуговує звання «Велика українка».

Розмовляла Оксана Климончук, УНІАН