Незабаром у мене виникне проблема: боятимусь ходити до туалету. А причиною тому – клятий телевізор. Хоч яку кнопку натиснеш – усюди народний депутат Вадим Колесниченко виступає. Він мандрує з каналу на канал і звідусіль кидає в народ вистраждані ним істини. Одного разу я праску ввімкнув і його побачив. Чи то в мене від надмірного споглядання нардепа стріха поїхала, чи то народний обранець такий проворний виявився, що і з побутового пристрою вирішив донести до мене плоди своїх роздумів – досі не збагну. Хай там як, а тепер черга за унітазом. Моя свідомість застерігає: скоро він вискочить звідти й ухопить мене за труси, після чого почне гаряче доводити правоту свою і своєї святої справи.

 

Я намагаюся вберегтися, перемикаючи канал, коли його бачу. Але нещодавно не вберігся. Наскочив на закінчення його балачки з Русланом Поліщуком на ТРК «Ера». Ведучого явно підпирав час, він мусив завершувати програму й нічого не відповів на традиційні слова добродія Колесниченка, коли він заспівав стару пісню про військових злочинців з ОУН-УПА, засуджених Нюрнберзьким трибуналом. Утім, пан Колесниченко не чує заперечень і тоді, коли телевізійники мають час.

 

Я відомий ліберал, а на додачу ще й демократ з анархістом. За чуже право висловитись – пащеку порву кому хочеш. Але мені було б дуже прикро, якби я комусь пащеку порвав, а промовець, якого я захистив, раптом сказав би: «Я вважаю, що Н2О не є водою». З одного боку, будь-хто має право так вважати. З іншого, обов’язок ведучого нагадати, що за таблицею Менделєєва Н2О є саме водою. А вже глядач хай вирішить сам, хто має більшу рацію.

 

Це я таку аналогію провів, бо Колесниченко має незаперечно право вважати, що Нюрнберзький трибунал засудив і ОУН, і УПА, і навіть Леоніда Кравчука з Віктором Ющенком (про Олега Тягнибока я вже не кажу). Але телеведучий має не лише право, але й професійний обов’язок сказати народному обранцеві, що в нюрнберзьких рішеннях нічого про ОУН-УПА й близько немає. Переконатись у цьому дуже просто – достатньо ознайомитись із матеріалами процесу, які є в Інтернеті, зокрема, перекладені російською. Можете пошукати в цих матеріалах «ОУН», «УПА» і будь-які споріднені назви – ніякого результату не буде. Отже, злочинцями нелюбих серцю Колесниченка оунівців та упівців можна назвати лише з точки зору «совка».

 

Я розумію, що радянські підходи ближчі серцю Колесниченка за будь-які інші. Готовий навіть поважати таку його ностальгійну прихильність до держави, яка під час Голодомору 1932-33 років не коїла злочини, а, за словами пана Колесниченка, «робила помилки». Та хай уже мій герой вибачає, але я не готовий сприймати вигадки, яких у нього чимало, і з якими він перестрибує з каналу на канал.

 

Була в нас така Наталія Вітренко. Вона шуміла, кричала й епатувала публіку, розповідаючи про криваві злочини оунівців і про щасливе життя в СРСР. Врешті пролетіла повз парламент – уже тричі. А тепер на її полі Вадим Колесниченко виступає. Тільки він такий благообразний, врівноважений і на неї зовсім не схожий. Але за своїми поглядами він – Вітренко Вітренкою! Більшовик – у партії великого капіталу. Ну, хай би собі був, але брехати навіщо? Мабуть, більшовики без брехні не можуть.