Російська пропаганда називає Росію визволителькою від фашизму та “коричневої чуми”. При цьому російський президент стверджує, що росіяни – «особливі люди» на генетичному рівні, їх найкращий різновид, мріє про створення надлюдини, а його улюблений філософ, Іван Ільїн, був теоретиком російського фашизму, вітав прихід до влади в Німеччині націонал-соціалістів і вважав Гітлера рятівником Європи.

«ДІАСПОРИ ТРЕБА ПРИСТРУНИТИ»

Схиляння коліна в знак солідарності з дискримінованим чорношкірим населенням США аж ніяк не означає добровільного приниження або навіть вибачення, а увійшло в політичну культуру США задовго до 2020 року. Історія жесту починається в 1965 році й пов'язана з ім'ям Мартіна Лютера Кінга-молодшого. Після арешту десятків демонстрантів під час трьох ненасильницьких маршів протесту, що боролися за право голосу для чорношкірих американців, Кінг і його соратники схилили коліна, щоб помолитися перед будівлею суду округу Даллас у штаті Алабама. Сам цей акт відсилав до листівок, що поширювалися противниками рабства в кінці XVIII століття. На них були зображені чорношкірі чоловік і жінка, які стояли на одному коліні в молитві, котрі запитували: «Хіба я не людина й не брат? / Хіба я не жінка й не сестра?».

Починаючи з 2016 року, схиляння коліна набуло нового змісту: цей жест став актом протесту, який практикували чорношкірі спортсмени, відмовляючись стояти під час виконання гімну. Відтоді він почав асоціюватися, в першу чергу, з незгодою з діями поліції щодо расових меншин. Слідом за чорношкірими спортсменами жест стали повторювати й білі спортсмени – на знак підтримки колег, яким загрожували санкції, аж до відлучення від ігор.

Варто зазначити, що, згідно з соціологічними дослідженнями, в 2020 році майже дві третини американців підтримували вимоги BLM-протестів (зокрема, 59% дорослих білих американців). У містах, де були зібрані дані, значна більшість протестувальників були білими – з найбільшим відсотком у Міннеаполісі (85%), далі йшли Лос-Анджелес (78%), Атланта та Нью-Йорк (обидва по 76%).

При цьому російська пропаганда стверджувала, начебто протести керуються «расизмом проти білих» і що вони «поставили США на коліна»: «Білі поліцейські, військові, політики, телеведучі схиляються до землі, вимолюючи прощення у темношкірих».

Депутат Державної Думи РФ Віталій Мілонов в інтерв'ю виданню «Спорт-Експрес» так висловився про рух BLM: «Рух – лайно! Відверте лайно! Абсолютно лівацька тема. Тема, яка народилася зі спітнілих шкарпеток руху антифа. Хто виходив на вулиці? Хто це були? Педики, комуністи й марксисти... У мене була п'ятірка в школі за те, що я негрів називав неграми! Раса називається негроїдна. І це нормально».

Коли в російському Новосибірську сержант ДПС вбив під час затримання 19-річного азербайджанця Векіла Абдуллаєва, російська преса стала писати, що з нього «ліплять Джорджа Флойда»: «Може, нас ще змусять ставати на коліна в знак покаяння за прикладом США й західних європейців? Після загибелі під час затримання копами наркомана й рецидивіста Джорджа Флойда він став національним героєм. Діаспори треба приструнити зараз, або американський ганебний сценарій стане для нас реальністю».

«РАСИСТСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ»

У Росії заперечують існування проблеми расизму. Але коли президентом США був чорношкірий Барак Обама, його регулярно порівнювали з мавпою.

Так, наприклад, у 2014 році на московських вулицях з'явилися рекламні плакати неіснуючого фільму «Майдан обезьян». Назва плакатів відсилала до голлівудського фільму «Планета мавп». На білбордах був зображений Барак Обама в образі мавпи. А йому протистояв сумно відомий Ігор Стрєлков.

Аналітичний центр Юрія Левади в серпні минулого року провів опитування на тему ксенофобії та націоналізму в Росії. Згідно з ним, тільки 3% опитаних готові бачити темношкірих людей серед членів своєї сім'ї. Аналогічний результат – і з відповіддю на питання «чи готові ви бачити темношкірих серед близьких друзів» – позитивно відповіли 4%. Бачити темношкірих серед сусідів готові 6%. Крім темношкірих, росіяни не люблять євреїв, китайців, вихідців із Середньої Азії, чеченців, ромів і українців.

«Расистська Федерація» – під таким заголовком видання The Insider опублікувало матеріал про те, як національні меншини в Росії стикаються з агресією й дискримінацією.

У червні минулого року компанія «Яндекс.Таксі» зіткнулася з хвилею критики в соціальних мережах після того, як звільнила одного зі своїх водіїв за відмову везти чорношкірого клієнта. Інцидент стався в Брянську, а пасажир виявився студентом з Конго й чимось не сподобався таксисту. У «Яндексі» вирішили, що їхній працівник проявив расизм, і звільнили його. Сам водій прямо заявив, що він расист.

Користувачі Twitter закликали «Яндекс.Таксі» вибачитися перед таксистом і прийняти його назад на роботу. Щоб змусити компанію звернути увагу на проблему, російські користувачі соцмереж запустили хештег #яндекскуколд (від англ. cuckold, в цьому контексті мається на увазі “підпорядкування” “чужій ідеології”).

За даними TJournal, хештег запустив користувач Twitter @Fatalist_Rus. Він заявив, що «Яндекс.Таксі» своїм вчинком «ущемив права російських водіїв», бо росіянин у своїй країні має право відмовити будь-кому сидіти в своїй машині.

Влітку минулого року чорношкіра петербурзька Інстаграм-блогер Марія Магдалена Тункара розповіла про погрози побиттям і вбивством на ґрунті расизму. Вона прикріпила скріншоти коментарів. Їй писали, що «неграм у Росії не місце», «Росія для росіян, мавпо», а також загрожували: «Пітерські, знайдіть її та поясніть, що так робити не можна, вона не в Америці», «якщо ти, ***, будеш близько від мене, я тебе ***** вб'ю».

«ІНОРОДЦІ»

У Росії люблять поговорити про геноцид індіанців у США. А про геноцид корінних народів Сибіру говорити не люблять. У багатьох статтях і книгах процес підкорення або, як це часто називають, «освоєння» Сибіру російськими «першопрохідцями» (начебто вони йшли по безлюдній території) описується як переважно мирна взаємодія прибульців з місцевими племенами. При цьому робиться порівняння російського та американського методів колонізації не на користь останнього. Російське ж освоєння Сибіру подається винятково в позитивному світлі.

Реальність цього мирного освоєння виглядала зовсім інакше: «В 1690-х роках коряки, камчадали й чукоти були винищені. Коли козаки не отримали необхідної кількості ясака у тубільців, воєвода Якутська Петро Головін використовував гачки для м'яса, щоб повісити місцевих жителів. У басейні річки Лєни 70% якутського населення померли протягом 40 років, а зґвалтування й поневолення використовувалися проти місцевих жінок і дітей, щоб змусити тубільців заплатити ясак... Геноцид чукчів і коряків був замовлений імператрицею Єлизаветою в 1742 році, щоб повністю вигнати їх з рідних земель і стерти їхню культуру. Команда полягала в тому, щоб тубільців було «повністю викорінено»... Геноцид корінного населення призвів до того, що цілі етнічні групи були повністю знищені (близько 12 винищених груп)».

Сучасну Росію можна назвати «кладовищем народів», враховуючи кількість народів, які зникли внаслідок «освоєння» земель: весь, голядь, камасинці, керкети, меланхлени, меря, мещера, мотори, мурома, половці, угри, чудь заволоцька, евремейси тощо. Вони, як і більші інші народи, були підкорені, щоб стати «московитами», «росіянами».

У Російській імперії офіційно існував статус «інородця», носії якого були ущемлені в цивільних правах.

Як зазначала дослідниця татарської культури Азад-Аізе Рорліч: «Расовий маркер ідентичності залишався всюди міцною межею інакшості... Коли російські імперські законотворці розділили населення на природних обивателів та інородців, вони тим самим встановили чіткий розподіл в репрезентації імперського соціального «я». Поняття інородця як маркера ідентичності було засноване на запереченні расової спільності з росіянами за походженням. Воно було «виключаючим» за своєю природою й свідомо виносило людині вирок».

ОСОБЛИВИЙ НАРОД ДЛЯ «ОСОБЛИВОГО ШЛЯХУ»

Ще в 2016 році більше половини росіян – 57% – вважали, що росіяни – великий народ, який має особливе значення в світовій історії (для порівняння: у 1992 році так вважали лише 13% респондентів). На момент 2014 року майже сорок відсотків росіян вважали, що у Росії свій особливий шлях, який асоціюється з Путіним.

«Зараз відбулося якесь відновлення цього особливого шляху, і це підживлення дав Крим. Люди ідентифікували «особливий шлях» з Путіним, а не з Європою. Частина населення згадала, що Росія була великою імперією, вона встала з колін, стала підніматися, стала потужною країною, і ця частина перейшла до поняття особливого шляху», – пояснював президент Центру політичних технологій Ігор Бунін.

Путін давно привчає росіян до того, що вони особливі. Так, у 2012 році він говорив про особливий «культурний код», який хтось намагається «зламати». Вже десь із 2014 року «культурний» починає поєднуватися або підмінятися «генетичним». У березні 2021 року, спілкуючись з кримчанами, він говорить, протиставляючи росіян американцям: «Хоч вони й думають, що ми такі ж, як і вони, але ми інші люди, у нас інший генетичний і культурно-моральний код, але ми вміємо відстоювати свої власні інтереси... І їм доведеться з цим рахуватися».

Трохи раніше, в лютому 2021 року, він заявляє, що у росіян «безкінечний генетичний код»: «Я вірю в пасіонарність, у теорію пасіонарності. Це, власне, як у природі, суспільстві, – йде розвиток, пік, загасання. Росія не досягла свого піку. Ми на марші, на марші розвитку… У нас безкінечний генетичний код. Він заснований на змішуванні кровей, якщо так по-простому, по-народному сказати».

У Росії є навіть група тих, хто пропонує редагувати Конституцію Російської Федерації, щоб створити нову ідеологію на основі генів нації, повідомляв Daily Beast. Член Російської академії наук Талія Хабрієва запропонувала, щоб нова ідеологія включала «генетично властиві російському народу цінності», які були б визначені в Конституції.

Як пише Антон Гопка, генеральний партнер і співзасновник ATEM Capital, управляючої компанії біотехнологічного інвестфонду США: одним з уявлень у масовій свідомості в Росії стала ідея, що «дух» і переконання людини визначаються генами, й що нові біотехнології дозволять «перепрограмувати» особистість. Наприклад, у недавньому фільмі «Блокадна кров. Генетика», який демонструвався здебільшого на закритих показах для керівництва країни, робиться припущення, що «дітей переможців», народжених у Санкт-Петербурзі (прямо згадуються, в тому числі, президент Росії й Патріарх Кирило), «пов'язує єдина манера поведінки, висока відповідальність за те, що відбувається в країні» в зв'язку з їхніми генами.

Ще в 2017 році Путін стверджував: деякі іноземці з незрозумілими цілями «професійно» збирають біоматеріали жителів Росії: «А ви знаєте, що біологічний матеріал збирається по всій країні? Причому з різних етносів і людей, які проживають у різних географічних точках Російської Федерації. Ось питання: це навіщо робиться?»

Він вірить у можливість швидкого створення «дизайнерської» людини: «Людина може створювати людину з заданими характеристиками – це може бути геніальний математик або геніальний музикант, але і військовий; людина, яка може воювати без страху, без жалю, без болю».

Генетика, як пише Meduza, вже стала улюбленою іграшкою Путіна: загальні витрати на генетичні проєкти в найближчі роки можуть вирости до 230 мільярдів рублів. За реалізацією програми стежить особисто Путін, її кураторами стали його родичі (перш за все, старша дочка Марія Воронцова) і найближчі друзі (генетикою займається фонд віолончеліста Сергія Ролдугіна), а головним партнером – нафтова компанія «Роснефть».

Як розповіла виданню Daily Beast людина, причетна до нової програми генетичних досліджень: архітектори добре фінансованої російської програми біологічного захисту прочитали книгу під назвою «Генетична бомба», в якій відкрито обговорюються євгеніка і те, що її автор, Юрій Бобильов, називає ризиками для білої раси. Бобильов стверджує, що створення «надлюдини», «героя» – в принципі, можливе.

Як тут не згадати, що в нацистській Німеччині пояснювали свою перевагу й різницю між народами генетикою, і також шукали способи створення «надлюдини».

Усе це дивовижним чином поєднується з системним пошуком фашистів серед сусідів Росії. Згідно з кремлівською пропагандою, українці, балтійці, поляки – усі переживають відродження нацистських рухів у своїх країнах. Віднедавна до цього списку приєднались й чехи. Після підриву складів у Чехії російськими спецслужбами кремлівські канали почали говорити, як “слухняно і “з вогником” Чехія свого часу працювала на Верхмат.

Подібний прийом не є новим. Він дозволяє агресору виправдовувати свої атаки тим, що противник має “неправильні” цінності, відтак агресор нібито отримує моральне право на агресію.

Одним із напрямків, які активно використовує Росія, є визначення понять до того, як вони набувають суспільного вжитку. Таким чином вона просуває свій порядок денний. Нині це особливо помітно на прикладі рухів за расову та гендерну рівності. Тому важливо бути уважними та переконуватись у тому, що інформація, яку ми отримуємо, не спотворена завісою пропаганди, маніпуляцій та хибних визначень.

Перше фото: Belga