Своєрідний рекорд поставила газета “Лос Анжелес Таймз” на щорічному врученні в США найпрестижнішої в галузі журналістики премії Пулітцера. Кореспонденти цієї газети здобули одразу 5 відзнак не тільки за матеріали про те, що коїться в їхньому краї, а й за краще висвітлення подій на іншому боці земної кулі. Найбільше пулітцерівських премій одне ЗМІ Сполучених Штатів вигравало тільки у 2002 – 7 премій взяла “Нью-Йорк Таймз” за роботу після терактів 11 вересня.

Коли звістка про велику перемогу дійшла ньюзруму “Лос Анжелес Таймз”, співробітники заходилися аплодувати і цілувати один одного. “На моє переконання, це відображає глибину таланту наших журналістів і рівень відданості справі в усіх без винятку відділах”, - заявив колективу головний редактор Джон Керрол. Отже, газета перемогла у номінаціях “критика”, “редакційна стаття”, “художнє фото”, “найбільша оперативність” і “загальнонаціональне репортерство”. Титул найшвидшого колектив здобув за висвітлення осінніх лісових пожеж на півдні Каліфорнії, коли загинули 24 людини, згоріли тисячі будинків і було знищено 750 тисяч акрів насаджень. Найліпшим критиком за оригінальні огляди про автомобілі став Ден Нейл, який прийшов до газети тільки у вересні. Редактор Вільям Сталл виявився першим за аналіз помилок, яких припустився минулий уряд штату Каліфорнія. (До речі пулітцерівських премій у цій номінації ніхто не заслуговував з 1993 року). Жінка-фотограф Керолін Коул дістала славу поза кордонами США за художні знімки з громадянської війни у Ліберії. І насамкінець “Лос Анжелес Таймз” визнали найвправнішою на загальнонаціональному рівні за серію матеріалів про тенденції світової економіки.

Висвітлення теми Іраку коштувало двох премій: міжнародний кореспондент “Вашингтон Пост” Ентоні Шадід та фотографи “Даллас Морнінг Ньюз” Девід Лізон і Шеріл Мейр. Шадід відзначили, зокрема, за екстраординарні здатності у збиранні інформації в умовах ризику для життя.

Також 2 нагороди отримала “Уолл Стріт Джорнел”: за пояснювальне (explanatory reporting) і вражаюче репортерство (beat reporting). Під першим мається на увазі ретельне дослідження, проведене Кевіном Гелікером і Томасом Бартоном, такого захворювання, як аневризм, від якого щороку гинуть тисячі американців. А другу номінацію було віддано Деніелу Голдену за ретельно задокументовані оповіді про переваги, які дістають в американских університетах окремі стипендіати і мажори.



“Нью-Йорк Таймз” дістала відзнаку в категорії “соціальна діяльність” за нарис Девіда Барстоу і Лоуел Бергманн про безпеку праці на чавуноплавильному заводі, де сотні людей дістали поранення і кілька загинули. Газета провела це розслідування у ще невипробуваний спосіб – спільно з програмою “Фронтлайн” публічної телемережі Пі-Бі-Ес і Канадською телерадіокорпорацією. “Це – перший приклад такої гібридної форми журналістики. І вже ніхто не скаже, що наша газета нудна і консервативна”, - пояснив виконавчий редактор Білл Келлер.



Кращим газетним коментатором визнано Леонарда Пітса (молодшого) з «Маямі Геральд» за свіжі, живі колонки, які з пристрастю і співпереживанням розповідають про пересічних людей у незвичайних ситуаціях. “Я просто малюю свій діснеєвський світ”, - пожартував він на церемонії.

Цього року Пулітцер давали й за малювання коміксів. Журналістську премію заслужили твори в малюнках Мета Девіса з “Джорнел Ньюз”, який не приховував приголомшення від такої несподіванки: “Коли я побачив за які твори тут дають премії, і я дістав одну - я просто вражений! Абсолютно випав в осадок!”

Престижну премію отримала й малотиражка “Блейд” з Толедо, штат Огайо за розслідувальний репортаж Майкла Салаха, Мітч Вейс і Джо Мара про елітний спецпідрозділ, який під час В”єтнамської війни у 1967 був звинувачений у розстрілах мирних жителів.

Серед інших переможців: Едвард Джонс в номінації “вигадана історія” за довгоочікувану історичну новелу “Знаний світ” про власника чорношкірих рабів; Дуг Райт за драму “Я – своя власна дружина”, це оповідь про життя справжнього німецького трансвестита, який страждає і від нацистів, і від комуністів; стажерка “Вашингтон Пост” Анна Аппельбаум за історичний екскурс про життя в радянських концентраційних таборах на архіпелазі Гулаг. Проте цього року ніхто з журналістів не заслужив пулітцерівської відзнаки за художній твір – уперше з часу її відкриття у 1979 році. Певно, в буремні часи розгулу тероризму в журналістів усе менше часу на осмислення буття.

Нагадаю, кожна премія Пулітцера вартує 10 тисяч доларів, за винятком номінації “соціальна діяльність”, де передбачена золота медаль. Премії вручає Колумбійський університет за вердиктом 18 членів пулітцерівської ради, котрі розглядають твори кандидатів, представлених великим журналістським журі.

Віктор Коваленко, “Новий канал”, спеціально для “Детектор медіа”