Останнім часом стали популярними громадські петиції громадян на сайті президента України. До Петра Олексійовича звертаються з різними проблемами. Скажімо, петиція про "дозвіл" зброї в певних умовах - побила рекорди народних автографів і рейтинги переглядів. Це, очевидно, свідчить, що наші громадяни або дуже хочуть захищатися, або дуже хочуть нападати.

А ось, наприклад, інша петиція, адресована президентові, - про збереження українського телеканалу "Культура" - "самотній голос людини", як назвав колись свій фільм О.Сокуров.

Масам не до "культури". Вона знову - за залишковим принципом.

Зброя і Культура (у вигляді телеканалу) - два непорівнянних об'єкти на шальках терезів масової свідомості. Якщо суспільство у стані хронічного стресу і перманентної війни (інформаційної в тому числі), то, судячи з переможних петицій, у багатьох таки тягнеться рука до пістолета...

Тим часом Культура, про що відомо читачам нашої газети, зброя - не менша, а більша. Оскільки передбачає гуманну перемогу без єдиного пострілу. І, на відміну від В.Черчилля (нескінченно в нас цитованого), такого пріоритету культури, на жаль, не усвідомлюють багато-багато місцевих політиків, державників, інших промивачів мізків.

Така преамбула прямо й опосередковано стосується проблеми конкретного каналу. Тобто телерадіокомпанії, в якої можуть бути критики, аналітики. Можна сперечатися про її контент. І абсолютно не потрібно сперечатися про її трагічне технологічне оснащення. (На власному скромному досвіді можу підтвердити, що такими камерами знімали ще "Голубые огоньки" часів розквіту Тарапуньки і Штепселя).

Проте незаперечним аргументом для всіх притомних громадян має бути одне: українську "Культуру" - у вигляді каналу (з оновленням потенціалу) - зберегти необхідно. Оскільки йдеться не про конкретну "частоту", а й про іміджеву складову держави, яка декларує пріоритет гуманітарних цінностей.

Обиватель краще за мене знає, що сукупний телеконтент зараз наповнений: агітаторами, фріками, серіалами, трагічними документальними кадрами. І лише мізерний відсоток у цьому телерепертуарі співвідносний із тим, що й заведено вважати "культурою".

Якщо хтось наївно вважає, що пригоди В.Зеленського у вигляді шоу й телекіно, - це "культура на ТБ", він воістину наївний. Це - мас-культ, шоу-бізнес. Спеціальна ніша медійного продукту, який, згідно з філософом М.Бахтіним, більше відноситься до території "низу". Того, що нижче пояса. А "верх", тобто духовне й інтелектуальне начало, - наприклад, музика В.Сильвестрова або М.Скорика, опери М.Лисенка або фільми С.Параджанова.

Тобто культура - вони, а не "це".

Втрачаючи "Культуру" (у вигляді каналу та суспільної медійної платформи), самі діячі культури втрачають майданчик, звідки в цей час іще можна артикулювати послання про прекрасне та спогади про минуле.

У цьому плані мене лякає ліниве мовчання більшої частини "тераріуму однодумців", наших культурних ватажків і важливих авторитетів. Які першими мали б піднятися на захист своєї території, не дозволяючи перекроювати, відчужувати. (Як завжди, сміливість культурної спільноти проявляється лише тоді, коли їй цю сміливість дозволяють...).

Задовго "до" теперішнього переділу місце "Культури" - доля сироти, що шкребеться в двері: пустіть, а то задубію! Три роки тому Кабмін затвердив концепцію розвитку телекомпанії, але бюджетних коштів не передбачив ані на 2013-й, ані на наступні роки. Питання ліцензії на цифрове ефірне мовлення "Культури" - відкрите питання, оскільки це проблема коштів та корпоративних ігор. Далеко не всі кабельні оператори відкриті навстіж "Культурі", бо заробляють на комерції. (На Сильвестрові багато не заробиш...) Якщо у "Волю-Кабель" українська "Культура" ще пробралася якимось загадковим чином, то, наприклад, "Ланет" (заявляю як очевидець) вочевидь не стурбований розвитком духовності.

Чи це палиці в колеса? Недоробки менеджменту чи непереконливість контенту? Причини різні. Але наслідок один: культура - не правило, а метафізичний виняток у телевізійному просторі України.

Народження цього каналу пов'язане з часами відносної безтурботності, яка символізує епоху Л.Кучми: він же й дав зелене світло "Культурі". Правда, канал цей - поза рекламним ринком - виявився не застрахованим від бідності та безгрошів'я. Попри гумористичні зарплати й печерне технічне оснащення, тут усе-таки виконували важливі суспільні та культурні функції. Тобто: фіксували і зберігали хоча б окремі епізоди культурного життя України, важливих художніх подій у третьому тисячолітті.

Певна річ, "Культурі" давно необхідне іміджеве оновлення, їй необхідні спритні культрегери-спікери, яким пальця в рот не клади.

І все-таки одна з найважливіших функцій - "зупинити мить" (фіксувати концертні, театральні, інші художні процеси) - зберігалася, виконувалася. Миттєвості культури - як талий сніг. Сьогодні є, завтра - немає. На 13-му році існування "Культура" сама стає талим снігом.

Найважливіший кут проблеми: канал можуть зробити "шагреневою шкірою" у структурі майбутнього "Суспільного ТБ".

Як відомо, Держкомтелерадіо наполягає на створенні другого окремого культурного просвітницького телеканалу "Суспільного телемовлення" як рівноцінного суспільного мовника (це передбачає й Закон України "Про суспільне телебачення і радіомовлення України").

Нині НТКУ осяяла ідея - перевести "Культуру" зі статусу самостійного гравця в стан залежного творчо-виробничого об'єднання.

У Держкомтелерадіо вважають, що така процедура - небезпечна і згубна. Управління, концепція, контент - усе це передбачатиме залишковий принцип у системі "Суспільного".

Якщо простіше: культура (вже без назви) буде розмита й деструктурована. Вона виявиться допоміжним ресурсом, втративши цілісність та автономність.

Якщо зовсім просто, місце "Культурі" у системі "Суспільного" в перспективі може бути відведене або глупої ночі, або вдосвіта. Оскільки головний час - відразу на двох телеканалах майбутнього "Суспільного" - з тих чи інших причин завжди буде відданий ситуативним суспільно-політичним потребам. Вибори - нескінченні. Але культура - вічна.

В історії потенційної дискримінації прав культури на місце в ефірі є багато чого, невідомого нам. Тут, за деякими версіями, питання перерозподілу коштів, внутрікорпоративні концептуальні комбінації. Доводилося чути, наприклад, що в структурі майбутнього "Суспільного" може з'явитися (як аналог "Культурі") - щось загадкове під назвою "Рефлексія". У такому разі, впевнений, наставником, керівником і виробником майбутнього контенту повинен стати тільки Л.Черновецький: справжній професіонал у сфері суспільних рефлексій.

А коли без жартів, є підозра, що в телесоціумі багатьох попросту лякає саме це слово. Культура. У назві каналу. У напрямі людської діяльності. У стратегічному мисленні держави.

Свинцева мерзота життя - чи загадкові варіації Шопена? Така дилема перелякає на смерть будь-якого теленачальника, що звик бадьорити рейтинг, а не слухати симфонії.

Однак держава зобов'язана остуджувати запал, заспокоювати переляк і приструнювати цинізм стосовно справжніх цінностей. Держава (або держатель акцій) і культурна спільнота (для якої, зокрема, створюється "Суспільне") зобов'язані стати шеренгою на підтримку культури (у різних її проявах, у тому числі й телевізійному). Культури в назві каналу не тільки не слід лякатися, її треба утверджувати й насаджувати. Бо ніхто, крім неї (у вигляді духовної зброї), не подолає свинцеву мерзоту життя.

***

На запитання DT.UA відповів генеральний директор "UA: Перший" Зураб Аласанія.

- Яке майбутнє чекає на канал "Культура" - в контексті процесу створення "Суспільного ТБ"? Збереже канал творчі й технологічні ресурси, особливий художній статус, чи, навпаки, на нього чекає ліквідація під маркою "творчо-виробничого об'єднання"?

- Ні, телеканал "Культура" не збереже свої творчі й технологічні ресурси, свій особливий художній статус на тому рівні, на якому вони тепер. Застарілі технологічні ресурси, яких до того ж мало. Стійкий кадровий ресурс, який не оновлюється через надто низькі зарплати. "Особливий художній статус", відомий дуже вузькому колу шанувальників. На телеканал "Культура" чекає не збереження, а розвиток. І не можу не додати: телеканал "Культура" кілька днів тому зареєстрований як центральний філіал Національної телекомпанії України, а не як ТПО НТКУ. Як і інші телерадіокомпанії по Україні, які всі стають частиною "Суспільного мовника". Ми маємо зрозуміти, нарешті, що настав час перестати піклуватися про своє персональне місце під сонцем і починати разом робити одну спільну справу.

- Шлях змін на каналі "Культура", який імпонує вам особисто, - ліквідація чи реорганізація?

- Жодного значення не мають мої "особисті уподобання" - це справа юридично точних, безпомилкових підходів до організації. Люди, котрі не розбираються в проблемі, - зразу панікують на слово "ліквідація", а воно суто юридичне, й голлівудсько-вбивчого відтінку тут немає. Але й це не важливо: ліквідація всіх 32 підприємств у їхньому нинішньому стані неможлива. Для прикладу наведу тільки одну з мільйона проблем: законні виплати компенсацій звільненим. Отож: тільки плата за невикористані відпустки збанкрутує компанію миттю. Тому що їх нагромадилося... 400 років. Так, це не помилка - 400 років відпусток для 8380 працівників у 32 компаніях, які об'єднуються. Як таке сталося? Я не маю звички скаржитися на "попередників".

- З яких причин, якщо це вам відомо, саботується процес переходу на "цифру" саме "Культури", а також ігнорується присутність державного каналу в різних кабельних мережах України?

- Мені, як журналістові, не подобається оцінне судження, яке містить запитання і яке примушує мене відповідати в контексті "саботажу". По-перше, канал не є цифровим і не може мовити в "цифрі", бо його технічне обладнання цього не дозволяє. Тому слід уточнити: запитання стосується отримання цифрової частоти, а не формату мовлення. По-друге, отримання частоти так чи інакше потребує участі в конкурсі, якого Нацрада не проводила, оскільки на ринку немає вільних частот. Деякі частоти можуть звільнитися - внаслідок судових справ, які ще не завершені. Дочекаємося й законно отримаємо - не сумніваюся. А ось прямо зараз фінансове навантаження за "цифру" було б убивче для телеканалу: поцікавтеся ціною цифрового мовлення в "Зеонбуду". По кабельних мережах: це не справа когось із такого середовища в питанні, хто "саботує", - це справа маркетингового відділу компанії. Нормальна робота будь-якого телеканалу, який роками невтомно працює з кожним окремим провайдером, не розраховуючи потрапити в "соцпакет" і, взагалі, не очікуючи нічого "соц".

- Що можна сказати про бюджет, який щорічно передбачається на "Культуру"?

- Бюджетний проект на наступний рік - упевнений, вам це відомо, - ще не прийнятий Міністерством фінансів і не затверджений Радою. До того ж - дивна річ - усі ці жорстокі бійки навколо бюджету з тріском розбиваються об реальність "у рамках наявних коштів". Тобто можеш що завгодно собі запланувати, а також узгодити, але не факт, що отримаєш законні кошти. Наші розрахунки містять і оновлення обладнання, і модернізацію технологічних ланок (знову ж - для всіх компаній, які входять у "Суспільне мовлення"). Але дай Боже щоб ми отримали бюджет хоча б у тих обсягах, які були на цей рік.

- Що, на ваш погляд, має робити суспільство, аби відстоювати пріоритети культурного просвітницького ТБ, яке поступово зникає з телевізійного простору?

- Не знаю, що й кого ви позначаєте "суспільством", але всім нам, якщо ми й себе до нього зараховуємо, треба насамперед працювати над собою. Канал треба "відстоювати" від самих себе, тому що ми втратили традиції і звички дивитися такі канали. Втратили. Так, на телеканалі "Культура" є що поліпшувати. Але навіть найкращі у світі культурні канали поступово і безперервно втрачають глядача. Тому не треба "відстоювати" те, що на фіг нікому не потрібне, - треба робити так, аби культура знову стала затребуваною. Це і є завдання "Суспільного мовника".

P.S. Проблемі майбутнього "Культури" у структурі "Суспільного ТБ" буде присвячене найближче засідання Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України.

Олег Вергеліс, «Дзеркало тижня. Україна»

Фото - «Дзеркало тижня. Україна»