Мій новий проект - одиночний перехід на байдарці "Робінзон" (виробництво київського СП "Фіорд-Бот") від витоку ріки Прип'ять до її впадіння в Київське водосховище. Дослідницький маршрут довжиною 761 км присвячується 30-річчю подвигу героїв-ліквідаторів наслідків атомної катастрофи на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року, а також мужності журналістів, які ціною свого життя і здоров'я створили документальну хроніку для історії людства про найглобальнішу техногенну name="_GoBack">катастрофу на планеті Земля).

У січні 2015 року я завершив масштабний журналістський проект "Українці на планеті Земля. Рубіж ХХ-ХХІ століть", що розпочався у березні 1997 року й охоплював одинадцятьма  пішими маршрутами всю територію України. Загальна протяжність пройдених виключно пішки всіх маршрутів - 3.547 км, з них 1.061 км пролягали по радіоактивно забруднених територіях України, зокрема й через 30- і 10-кілометрову зони відчуження Чорнобильської АЕС.

Далі мої дослідницькі маршрути з використанням різних видів транспорту пролягали по території Російської Федерації від Уралу до Владивостока і через Якутію, Колиму й Чукотку аж до мису Дежнєва. Були охоплені також Камчатка, Командорські й Курильські острови та острів Сахалін. Останній мій маршрут по території Російської Федерації проходив між береговою лінією Північного Льодовитого океану та Північним полярним колом від селища Уелен (Чукотка) до міста Мурманська, що на Кольському півострові.

Далі - територія Канади (від Атлантичного до Тихого океану), країни Балканського півострова (Македонія, Сербія, Хорватія, Боснія і Герцеговина), а також країни Центральної Азії - Казахстан, Узбекистан і Киргизія.

Загальна протяжність маршрутів проекту "Українці на планеті Земля. Рубіж ХХ-ХХІ століть» - 179 тисяч 126 кілометрів. Це більше, ніж 4 довжини екватора Землі. А весь час, протягом якого я знаходився в дорозі, - 624 дні, тобто 1 календарний рік і 329 днів. Це майже стільки, як моя солдатська служба в армії.

Всі мої журналістські матеріали після проходження дослідницьких маршрутів реалізовувалися в різних ЗМІ, а також на різних фотовиставках в Україні, за кордоном та в інтернеті. Маю надію, що всі мої текстові й фотографічні матеріали як результат проекту "Українці на планеті Земля. Рубіж ХХ-ХХІ століть", вийдуть окремими книгами, фотоальбомами і поповнять бібліотеки України, але в першу чергу - шкільні...

Чому зараз, напередодні 30-річчя страшної дати, я вирішив звернутися до чорнобильської теми? Після атомної катастрофи на Чорнобильській АЕС я працював цілий рік в редакції газети "Вісник Чорнобиля" (вона знаходилася тоді в Чорнобилі), а пізніше - в прес-агентстві Чорнобильської АЕС. Разом з вченими-дослідниками Інституту атомної енергії імені Курчатова побував у всіх найгарячіших точках об'єкта "Укриття": біля зірваного атомного реактора 4-го енергоблоку, на даху і на верхівці вентиляційної труби "саркофага", під водою з водолазами, де знаходяться водозабірні споруди... Об'їздив та обходив пішки всю Чорнобильську зону...

Переконаний, що набуті раніше мої різнопланові знання про Чорнобильську зону, а також зібрані нові й цікаві факти під час плавання по річці Прип'ять від її витоку до гирла, допоможуть мені підготувати й опублікувати до 30-річчя Чорнобильської катастрофи серію матеріалів з фотознімками про нинішню ситуацію в Чорнобильській зоні, а також про людей в Україні та Білорусі, які вже майже 30 років живуть на радіоактивних берегах Прип'яті.

Які тепер, через 30 років, медичні, екологічні та психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи?

Відповіді попереду...

Старт від витоку ріки Прип'ять (с. Голядин Любомльського р-ну Волинської обл.). Фініш на березі Київського моря.

Микола Хрієнко, заслужений журналіст України, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

Від редакції. Звертаємося до колег, а особливо - до тих, хто працює в ЗМІ тих регіонів, де проляже маршрут журналіста (Волинська, Рівненська, Житомирська Київська області). Підтримайте проект!  Давайте разом з дослідником і мандрівником  відтворимо картину сьогодення тих міць, де 30 років тому розігралася одна з найстрашніших світових техногенних трагедій. Миколі Хрієнко потрібні спонсори, він буде вдячний за матеріальну, організаційну, інформаційну підтримку. А місцевим ЗМІ, в свою чергу, буде важливо подивитися на навколишнє життя очима нової людини.

Контакти Миколи Хрієнка: тел.(044)528-40-96, (095)517-37-27

e-mail:  khriyenko@gmail.com; web:  www.khriyenko.com.

«Журналіст України», №7‘2015