З кінця жовтня минулого року генеральним директором медіа-холдингу ZIK став Ігор Дедишин. Він заступив на посаду, яку до цього обіймав обраний до парламенту Дмитро Добродомов. Канал відразу представив кілька нових проектів, зокрема розширив лінійку журналістських розслідувань, запустивши разом із «2+2» проект «Гра без правил». Утім, попри журналістську освіту (Львівський національний університет ім. І.Франка), та досвід роботи в медіа-галузі, Ігор Михайлович більше відомий як професійний спортивний функціонер. З 2009 року - генеральний директор ФК «Карпати». Тож у першому інтерв'ю для ЗМІ, яке на посаді генерального директора ZIKу Ігор Дедишин люб'язно погодився дати «Дню», ми говорили про стандарти сучасного ТБ та боротьбу в інформаційній війні.

- Ігоре Михайловичу, віднедавна ви обіймаєте посаду гендиректора медіа-холдингу ZIK. Скажіть, будь ласка, чи вважаєте себе новою людиною у медіа-сфері?

- Не можу назвати себе новою людиною в українській журналістиці. 1999 року закінчив факультет журналістики Львівського університету, два роки працював редактором відділу спорту у відомій львівській газеті «Експрес», потім створив власну спортивну газету «Спорт-панорама». Також очолював службу інформації в ФК «Карпати». Клуб серйозно працював над розвитком медійного напрямку. Наприклад, коли в Україні запровадили продаж прав на трансляцію футбольних матчів, саме «Карпати» першими почали продавати права на показ ігор. Також ми стали першим вітчизняним клубом, який створив власну телевізійну студію. Сьогодні ж мати клубне телебачення - заледве не обов'язкова вимога до команд. Тоді ж ми були майже монополістами на ринку трансляцій футбольних поєдинків. Упродовж одного туру чемпіонату знімали по 5-6 матчів. Це була серйозна клубна медіа-структура, що заробляла кошти для команди. Відтак практично вся моя кар'єра пов'язана з медіа, із роботою з ними. Врешті, 11 років тому я переконував почесного президента ФК «Карпати» Петра Петровича Димінського стати інвестором інформаційної агенції «Західна інформаційна корпорація», на основі якої й утворився медіа-холдинг ZIK. Брав участь у діяльності цієї інформагенції. Скажу більше: був причетний до створення телеканалу «УТ-Захід», що згодом завдяки вдалому ребрендингу перетворився на ZIK. Певний час навіть був одним із засновників телеканалу ZIK.

- Навесні минулого року телеканал ZIK заявив про перехід на загальнонаціональний формат. Відкрили студію в Києві, вийшли в ефір нові програми. Як плануєте розвивати телеканал далі?

- На сьогодні ІА ZIK і телеканал ZIK мають корпункти в усіх областях Західної України. (Інформагенція і телеканал, до певної міри, працюють автономно. Це чітко відокремлені структури, хоча як учасники одного медіа-холдингу вони взаємодіють за принципом конвергентності, наповнюють єдину мультимедійну платформу - ZIK.UA. Між інформагентством і телеканалом навіть існує певна здорова конкуренція. Я це тільки підтримую.) Кожен корпункт обладнано технічно. Крім того, ми володіємо спеціальним обладнанням LiveU для мобільної організації прямих увімкнень. Тож журналісти проекту ZIK-stream щодня проводять до 10 прямих трансляцій із найважливіших подій у всій Західній Україні та Києві. Загалом же завдяки технології LiveU одночасно можемо організувати роботу наживо 25-30 знімальних груп-стрімерів по всій країні.

Щодо загальнонаціонального формату, то... Відкриття студії та редакції в Києві дало нам змогу суттєво розширити лінійку авторських проектів ZIKу, залучити до їх створення відомих журналістів, ведучих. Маємо можливість запрошувати на ефіри топових гостей із різних експертних середовищ. І в столиці, і у Львові ми створюємо програми, які приваблюють глядача, хоч де б він жив. Тож сьогодні ZIK - західноукраїнський телеканал, який цікаво дивитися всій країні. Нам важливо зберегти львівський, західноукраїнський колорит і характер. Проекти ZIKу - це погляд із Західної України на людей, події, процеси, що відбуваються в державі та світі. Не вважаю, що це ознака провінційності чи містечковості або представлення думки лише одного регіону. Львів нині - трендове місто. На Львів орієнтуються еліти сусідніх областей - Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької... Я хочу, щоб на позицію Західної України зважали. Звісно, йдеться не про те, що країна повинна «почути Львів» за принципом «услышьте Донбасс». Абсолютно ні. Наша мета - технічно, структурно, за якістю контенту бути загальнонаціональним каналом, але не втратити при цьому своєї ідентичності.

На моє переконання, ZIK має великий потенціал. Передусім тому, що даємо журналістам реалізовувати свої творчі задуми. Коли запускаємо нові проекти, до нас охоче йдуть працювати знані журналісти з центральних телеканалів. Очевидно, це тішить наше его. І підтверджує, що ZIK дає можливість для реалізації. А приплив нової крові, закономірно, - перехід на якісно новий рівень.

- Телеканал розпочинав мовлення з шести авторських проектів, в основі яких були журналістські розслідування. Сьогодні у виробництві понад два десятки власних програм. Що далі?

- ZIK - телеканал журналістських розслідувань. У цьому жанрі ми, до певної міри, були піонерами. Гострі резонансні розслідування стали візитівкою ZIKу від початку його існування, а потім тренд підхопили інші телеканали. Ми й надалі будемо розширювати лінійку програм журналістських розслідувань. Наші проекти мають важливу складову - авторську. Все-таки вважаю, що розслідувальна журналістика, тим паче на телебаченні, повинна мати конкретні обличчя, яскравих людей, які ініціюють і проводять викриття. Наприклад, колишній генеральний директор ZIKу Дмитро Добродомов був автором і ведучим програми «Хто тут живе?». Відтак цей проект асоціюється саме з його особистістю. Зараз же потужним двигуном розслідувань ZIKу є проект «Наші гроші» з Денисом Бігусом. Викриття, які робить ця програма, мають резонанс у всій країні. Щодо найближчих прем'єр телеканалу, то невдовзі стартує проект «Брат за брата». Його вестимуть відомі українські письменники, брати Віталій і Дмитро Капранови. Дуже цікава програма: з одного боку - це журналістські розслідування, з іншого - «соціалка». Одним словом, поєднання жанрів. «Брат за брата» матиме виховне значення - говоритимемо про солідарність та роздрібненість українців.

«МИ СТВОРЮЄМО ВІЙСЬКОВИЙ НЬЮЗРУМ»

- Наскільки важливо сьогодні за допомогою телебачення підтримувати імідж Збройних сил України, загалом престиж армійців? Що в цьому напрямку робить ваш канал?

- Тема армії зараз головна на українському телебаченні. І це, безперечно, правильно. Від початку проведення АТО медіа-холдинг ZIK зайняв позицію, що наші військові, люди, які сьогодні захищають країну, повинні отримувати максимальну інформаційну підтримку від медіа. На сайті інформагенції постійно з'являється оперативна інформація про ситуацію на фронті, журналісти готують фоторепортажі про зустрічі вояків, які повертаються зі сходу. На телеканалі ж демонструють соціальну рекламу на підтримку армії. У наших новинах - чимало сюжетів про сучасних героїв - армійців. Повністю темі армії, АТО присвячено проект «На периметрі», який виходить на ZIKу щобудня. Задля надання глядачам максимально точної й оперативної інформації на передовій від початку року працюють дві знімальні групи «На периметрі». Завдяки цьому отримуємо з найгарячіших точок сходу унікальний, ексклюзивний контент. Хлопці роблять яскраві репортажі, проводять стріми з передової. Скажу більше, сьогодні ZIK створює військовий ньюзрум. Події, що стосуються армії, війни, матимуть на каналі ще більше окремого місця для висвітлення. Не заганятимемо їх у формат звичайних новин.

Ми хочемо не тільки говорити правду про те, що відбувається на сході, а й підтримувати постійний зв'язок між людьми, що перебувають за межами бойових дій, і військовими, які нас захищають. Український солдат має знати, що його робота недаремна, відчувати, що його підтримують. Армія - це стовп, на якому нині тримається держава. І журналісти повинні докладатися своєю роботою до того, щоб зробити цей стовп міцнішим, підсилити імідж наших армійців у суспільстві.

- На законодавчому рівні в Україні заборонили трансляцію російських серіалів, зокрема тих, де пропагують силові відомства країни-агресора. Водночас в українському інформаційному просторі й надалі залишаються стрічки, в яких перебріхують нашу історію або у форматі мильних опер пропагують «Русский мир»...

- На ZIKy російських серіалів, російського продукту ніколи не було і не буде. Це поза філософією нашого телеканалу. Ми цілковито налаштовані на творення українськомовного контенту.

Скажу більше: у планах медіа-холдингу - створити власний продакшн. Вірю, що інтелект, креативність і талант працівників ZIKу дадуть нам змогу започаткувати щось нове, свіже на ринку кінематографії. Ми маємо в кого вчитися - налагодили добрі відносини з польськими кінематографістами і телевізійниками. Також ZIK має технічні можливості реалізовувати серйозні й потужні проекти. Зокрема, орендуємо один із найбільших павільйонів в Україні - так звану 600-ту студію у Львові. Хочемо вдихнути в неї нове життя, перетворити на сучасний знімальний майданчик. В оновленому павільйоні зможемо і самі проводити зйомки, а також запрошувати інші телеканали та студії. Сьогодні беззаперечним є попит, мода, якщо хочете, на українське кіно.

А ще ZIK разом із Львівською ОДТРК мають намір створити спільну студію дубляжу. У нас є можливість дублювати польське, британське, скандинавське кіно... Через якісні фільми у нашому ефірі хочемо показати європейський стиль життя, пропагувати його в Україні.

«ЦІЛЕ ПОКОЛІННЯ УКРАЇНЦІВ ВИРОСЛО НА РОСІЙСЬКОМУ ТЕЛЕВІЗІЙНОМУ ПРОДУКТІ»

- На вашу думку, чи можна говорити про часткову відповідальність українського телебачення за події за сході?

- Можна і треба. Абсолютно. Для мешканців сходу дуже довго створювали антиукраїнські міфи. За радянських часів героями для них були радянські солдати, за часів української незалежності - російські. Українських героїв на вітчизняному телебаченні не було. Як мешканці сходу можуть підтримувати нашу армію, якщо вони про неї, в кращому разі, нічого не знають? У гіршому - сприймають критично і навіть вороже. Водночас які претензії можуть бути до людей, якщо телебачення упродовж багатьох років годувало їх чужим продуктом, виховувало на чужій пропаганді? Ціле покоління українців виросло на російському телевізійному продукті. Передусім це провина державної політики в галузі телебачення та радіомовлення. Люди, які всупереч державницьким засадам вибудовували антиукраїнський телепростір, сьогодні повинні відповідати за ситуацію на сході, в Криму.

Сумно, але й сьогодні деякі канали дуже неохоче відмовляються від російських серіалів. Як на мене, це вже питання гідності: якщо ти український менеджер, працюєш на українському телеканалі, то апріорі не можеш служити ворогу. Думаю, має минути певний час, коли можна буде сказати, що в медіа-просторі також відбулася Революція Гідності. У готовності до змін, до життя за новими правилами наше суспільство випереджає телебачення. Українське суспільство суттєво підняло планку, й вітчизняне телебачення до неї ще не дотягнулося.

- Наприкінці минулого року нардеп Михайло Хміль із «Народного фронту» звинуватив телеканал ZIK у причетності до двох офшорних компаній та в ухиленні від сплати податків на суму понад 600 тисяч гривень. Було подано запит на ім'я тодішнього генпрокурора В. Яреми та голови СБУ В. Наливайченка. Зокрема, в ньому йшлося, що одна з офшорних компаній пов'язана з одіозним Сергієм Курченком. Тоді ZIK відреагував заявою, в якій заперечив ці закиди. Природно, що хочеться почути коментар, як-то кажуть, із перших уст. Тим паче, що це ваше перше інтерв'ю на посаді гендиректора медіа-холдингу.

- Михайло Хміль звернувся в правоохоронні органи для того, щоб вони розслідували цю справу і подали суспільству правдиву інформацію щодо нашого телеканалу. Втім, жодної реакції за півроку не було. Для мене це показник того, що дії пана Хміля були політично вмотивованими. Нагадаю, то був період виборів. Напередодні появи згаданих скандальних матеріалів на ZIKу вийшла програма про корупцію в партії «Народний фронт». Очевидно, звинувачення Михайла Хміля, який балотувався до Верховної Ради за списками цієї політичної сили, були своєрідною відповіддю «Народного фронту» на розслідування журналістів ZIKу. Прикметно, що в розслідуванні згадували теперішніх очільників «Народного фронту»... Далі. Відомо, що тодішній гендиректор медіа-холдингу Дмитро Добродомов балотувався в нардепи до ВР, і через антипатії до нього телеканал намагалися втягнути у політичні з'ясування відносин. (Так, згаданий Михайло Хміль конкурував з Добродомовим на виборах 2012 року.) На сьогодні Дмитро Добродомов - парламентарій і не має жодного відношення до медіа-холдингу ZIK. Програма журналістських розслідувань «Народний контроль», яку той вів, із зрозумілих причин перестала виходити в ефір. До речі, сам бренд «Народний контроль» залишається власністю ZIKy.

На посаду генерального директора мене призначив Петро Димінський - єдиний власник та інвестор медіа-холдингу ZIK. Гадаю, кожен наш журналіст може підтвердити, що інвестор не втручається в редакційну політику. Все інше - політична мішура. Адже прив'язати наш телеканал до Курченка чи Януковича навіть теоретично складно. Про абсурдність цих звинувачень свідчить і те, що у часи президентства Януковича наш телеканал зазнав утисків та переслідувань. У медіа-холдингу відібрали радіочастоту, наш телеканал, який уже тоді був найрейтинговішим у Західній Україні, так і не отримав ліцензії на цифрове мовлення... Так влада відповідала нам за опозиційну інформаційну діяльність. Нагадаю, ZIK показував у своєму ефірі скандальні фільми «Межигір'я» і «Межигір'я-2» (на початку 2014-го). Також вийшла програма «Наші гроші» з сюжетами-розслідуваннями про статки тодішнього міністра МВС Віталія Захарченка - саме цей випуск пізніше показували правоохоронцям на великому екрані Майдану.

Врешті у січні 2014-го телеканал ZIK та сайт ZIK.UA потрапили до переліку «білих» медіа України, укладеного активістами Євромайдану, - за об'єктивне та активне висвітлення Революції Гідності.

«РОСІЙСЬКИЙ ТЕЛЕПРОСТІР - ЦЕ ТЕРИТОРІЯ ЦІЛКОВИТОЇ ПРОПАГАНДИ»

- Ще задовго до початку воєнної агресії Росії та анексії Криму Україна вже перебувала у стані війни із сусідом - інформаційної. Якими засобами сьогодні можна перемогти їхню пропаганду?

- Російський телепростір - це територія цілковитої пропаганди. Ми повинні творити якісний український продукт, пропагувати українські цінності. Думаю, наші ЗМІ, за прикладом «Дня» чи телеканалу ZIK, мають вибудувати єдину інформаційну політику, в основі якої лежить Україна. Якщо українські медіа об'єднають зусилля, російська пропаганда не матиме шансів на перемогу в нашій країні.

- Думаю, ви знаєте, що «День» оголосив 2015-й Роком Ярослава Мудрого - з нагоди 1000-річчя приходу на княжий престол найзнаменитішого правителя давньої Русі-України. Про це, зокрема, писало ІА ZIK. Наскільки важливо, щоб ініціативу газети підхопило телебачення?

- Я беззаперечно підтримую всі ініціативи «Дня», присвячені переосмисленню історії. Газета дуже якісно працює з історичною тематикою. Тож ми готові інформаційно підтримувати круглі столи, які організовує «День». Можливо, разом спробували б продукувати спільний історичний проект.

Власне, ми намагаємося у телевізійному форматі подати те, що «День» робить у газеті та книжках. На ZIKy виходить проект «Історична правда з Вахтангом Кіпіані». Це якісний продукт, який робить імідж телеканалу, один із хедлайнерів наших ефірів. Але парадокс у тім, що проект не був надто рейтинговим. Імовірно, на центральних телеканалах, де рейтинги - понад усе, «Історична правда» не мала б права на існування. Та ми свідомо не будемо відмовлятися від програми. Навпаки - думаємо про те, як розширити висвітлення історичних тем у нашому ефірі. Зрештою, ми ще маємо «Гру у класику» з Сергієм Рахманіним - політично-історичне ток-шоу, в якому проводять аналогії між минулим і сучасними подіями в нашій країні. Ми на ZIKу переконані, що вся Україна має мислити спільними історичними категоріями. Тож у цьому питанні ZIK - ваш надійний партнер.

- На завершення розмови хотілося б поставити особисте запитання. Що спонукало успішного керівника футбольного клубу погодитися очолити медіа-холдинг? Сьогодні ви не є «втягнутим» у медіа-спільноту, тож вважаєте це плюсом чи мінусом?

- Те, що я не інтегрований у медіа-тусовку, вважаю плюсом. Ніколи не нав'язуватиму себе медіа-спільноті, не намагатимуся комусь сподобатися. Моя головна мотивація - правильно організувати роботу у своїй команді. Адже, як відомо, правильно вибудовані робочі процеси - запорука успіху в будь-якій справі. І футбольний клуб, і медіа-холдинг - це, передусім, підприємства, і правила розвитку в них однакові - зокрема, сформувати професійне середовище з компетентних людей та інтегрувати їх у правильно вибудовані бізнес-процеси.

Я хочу, щоб наші працівники поділяли цінності, які сповідує ZIK. А ZIK - це яскраво проукраїнський ЗМІ, орієнтований на гострі й резонансні журналістські розслідування. Нам би дуже хотілося, щоб у суспільстві нас сприймали як таку собі публічну народну поліцію, куди може звернутися кожен скривджений. І нам не потрібні погони, аби допомагати, а також кайданки, аби засуджувати.

Клуб «Карпати» завжди був і залишиться клубом з позицією. Комусь вона подобається, комусь - ні. Але це клуб з характером. Таким ми будуємо і ZIK - медіа з характером та своєю позицією. Саме це бачу своїм завданням у роботі в медіа-холдингу.