Дипломати не можуть замінити собою генералів, економістів і політичних діячів, тим паче що украй складно за столом перемовин виграти те, що було програно на полях битв. Аби дипломат був успішним, за його спиною має стояти реальна сила країни, яку він представляє. У нас же деякі лідери вважають, що дипломатія всесильна і може перемогти у війні, не будучи підтриманою перемогами армії, успіхами реформ, консолідацією всього суспільства. Ось таке ставлення до дипломатії і можна назвати її фетишизацією.

НЕЙТРАЛІТЕТ - ЦЕ НАДІЯ, А НЕ ГАРАНТІЯ

Днями телеканал «Социальная страна» (колишній кримський «Черноморская ТРК») спілкувався з екс-віце-міністром закордонних справ України Олександром Чалим. Цей дипломат щиро переконаний у тому, що всі нинішні біди України виникають від того, що ми не проголосили «вічний нейтралітет». Ну і як би цей нейтралітет захистив нас від абсолютного диктатора Росії, яка наплювала на численні міжнародні угоди? Більше того, в історії Європи XX ст. можна виявити випадки порушення нейтралітету. Скажімо, Німеччина розтоптала 1914 року нейтралітет Бельгії, а 1940-го - Голландії. 22 червня 1941 року Фінляндія проголосила свій нейтралітет, а за три дні радянські літаки завдали масованого удару по її містах. Загалом у нашій ситуації нейтралітет - це надія, а не гарантія. А найкраща гарантія криється в реалізації давньоримського принципу: «Хочеш миру - готуйся до війни». Наскільки легше сьогодні було б нашим дипломатам, якби за ними стояла потужна, озброєна до зубів армія і мілітаризована країна! Добре вести перемовини, маючи сильні, а не слабкі позиції.

Крім того, за паном Чалим, нам не зашкодила б «федералізація». Невже досвідчений дипломат не здогадується, що в сучасних умовах для України це означає територіальний розпад і повторення «кримського сценарію»?

Дуже високої думки Олександр Чалий про перемовини Мінськ-1 і Мінськ-2. Особливо різала слух фраза пана Чалого - «радикали з обох боків». Значить, ті люди в Україні, які вважають, що країна повинна захистити себе і не ставати на коліна перед Путіним, - це радикали? А прибічники капітуляції - це мудрі державні діячі?

Ну і зовсім «убив» Чалий пропозицією ввести до України російські «миротворчі» війська, правда, вважаючи, що їх треба «розбавити» контингентом з країн третього світу і врівноважити контингентом із США. Дуже реалістично... Путін спить і бачить американські війська в Україні. Я не впевнений, що цього хоче й Обама. Дипломат, на мою думку, запропонував абсолютно штучну, нежиттєздатну, а за певних умов і небезпечну для України конструкцію.

ЩОДО КРИМУ НЕМАЄ СТРАТЕГІЇ

Дуже цікаво відбувається у нас боротьба з інформаційною агресією противника. Нещодавно в моїй кабельній мережі Maximum-TV з'явився російський канал «Оружие» з оскаженілою мілітарною пропагандою північно-східного сусіда. Причому цим репертуаром замінили безневинний телеканал «Футбол». Днями «Оружие» прославляв «подвиги» ГРУ Генштабу збройних сил СРСР в Афганістані. Звертає на себе увагу те, що вони вже не соромляться, називаючи свої дії в цій країні «скиданням» режиму, «переворотом» тощо. Якщо подібне телебачення нині можливо, то навіщо нам Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, чого варті закони, що приймаються Верховною Радою? На жаль, Україна продовжує бути схожою на корабель без керма і вітрил...

Перший національний телеканал представив цікаве інтерв'ю з кримським публіцистом Павлом Казаріним. Зрозуміло, говорили про долю українських громадян, які залишилися на півострові. Казарін поділився своїми враженнями від заяви президента Порошенка на торішній прес-конференції, де президент сказав, що Україна суворо поставиться до тих, хто в Криму узяв російські паспорти. Павло Казарін дуже жорстко оцінив цю заяву, оскільки, на його думку, «Порошенко сказав дурницю», продемонструвавши повне нерозуміння того, що відбувається в Криму. Там неможливо жити і вижити без паспорта РФ, тому дуже багато людей були вимушені його взяти, зберігаючи й український. Інша річ, що у всіх державних службовців українські паспорти вилучили в примусовому порядку. Як вважає Казарін, сьогодні в Києві є дві позиції щодо окупованої території: 1) «голубина» - все давати Криму, 2) «яструбина» - нічого не давати, нехай Москва витрачається. Звичайно, стратегії можуть бути різні, Київ повинен визначиться. Але зараз немає жодної стратегії. Пасажирський транспорт до Криму заблокували, зате хури з продовольством ідуть повним потоком. Київ допомагає Москві володіти Кримом, даючи відносно дешеві продукти, перешкоджаючи водночас простим людям підтримувати родинні зв'язки. Павло Казарін упевнений, що Росія поверне Крим лише тоді, коли стоятиме на порозі економічної катастрофи. Процеси 90-х років ХХ ст. закінчилися в РФ лише завдяки надходженню доларів за енергоносії. Але ці процеси тліють і поновляться, коли економічні труднощі повернуться.

Як вважає публіцист, для Заходу Крим важливіший, ніж Донбас, оскільки феномен анексії означає руйнування всього світового порядку. Після 1945 року склався консенсус: не приєднувати до себе чужих територій. Можна створити нову державу, окупувати шматок іншої країни, але анексія - це найбільший і невибачний гріх з точки зору правових уявлень Заходу. РФ любить посилатися на балканські прецеденти, але Косова ніхто до себе не приєднав, навіть етнічно своя для косоварів Албанія. У Заходу ж Крим викликає аналогії з Судетами (між іншим, у Судетах німців проживало більше, ніж росіян у Криму). Захід за всіх обставин не може піти на визнання анексії Криму. Згоден. Захід не може. А київська влада? Як ми неодноразово переконувалися, вона може багато чого... На превеликий наш жаль. Шкода, що таких глибоких і компетентних інтерв'ю в нашому телепросторі небагато.

Окрема вдячність Анастасії Рінгіс, ведучій. Вона не заважала розумному гостеві, не ставила необов'язкових запитань і не лізла зі своїм великим «Я», чим грішать багато наших ведучих, які щиро переконані в тому, що гість - вторинний, а особливе задоволення глядачі відчувають від споглядання єдиного і неповторного господаря студії.

85% РОСІЯН ПІДТРИМУЮТЬ ПУТІНА

На Першому національному привертає увагу нова програма Юрія Макарова «Війна і мир», суть якої в самій назві. З цікавістю переглянув розмову ведучого з дипломатом Данилом Лубківським, який продемонстрував, на мою думку, абсолютно адекватне розуміння ситуації, в якій нині перебуває наша країна. За його переконанням, наш порятунок - це лише наша власна обороноздатність. Прекрасно, коли саме дипломат це усвідомлює. Лубківський вважає, що нинішні стосунки з Росією є моментом істини, коли зникла фальш і брехня про братерство, коли лопнув гнійник. Вважаю, що нам треба 20-25 років максимального дистанціювання від Росії. 85% росіян - проти нас. Вони з Путіним. Тому російському народові треба дати можливість пройти той шлях, який німецький народ пройшов після 1945 року. Йому потрібно пожити достатньо довго без України, а нам - без Росії. Це буде дуже благотворне, зціляюче взаємне відчуження. Бо велика любов із Росією рано чи пізно закінчується великим кровопролиттям, оскільки вельми близькі стосунки з будь-якою країною провокують у росіян ілюзію про якесь їхнє особливе «право» вирішувати долю своїх сусідів.

Канал ТВі дав слово відомій Інні Богословській, яка розповіла про ситуацію в Харкові. Ситуація дуже тривожна. Як відомо, Харківська обласна рада і міська теж відмовилися визнати РФ агресором. Готуються зустрічати її танки? Судячи з усього, ця публіка підтримати проголошену 28 лютого в Москві ХНР - Харківську народну республіку. Але центральну київську владу чомусь влаштовує те, що відбувається в регіоні, як влаштовують Кернес і Добкін. А Харків - це 2/3 українського ВПК. Знову безконечні військово-політичні «граблі»? Коли, нарешті, робитимуться висновки президентом, прем'єром, парламентом з помилок і провалів? Без військового стану ладу в країні не буде, продовжиться хаос. А в такому стані країна не може розраховувати на перемогу. Але військовий стан дає право на користь порятунку держави конфісковувати капітали і майно олігархів для оборони. Ось звідки у влади олігархів панічний страх перед ним. А все інше - казки, пропаганда. Нам розповідають, що тоді до нас інвестиції не підуть. Так вони і так не йдуть, бо всі розуміють, що в Україні - війна, окрім тих, хто бавиться словом з трьох букв - АТО.

На каналі «1+1» у програмі «Право на владу» говорили про приватизацію. Знаменитий майор Мельниченко розповідав, що раніше в Україні в процесах приватизації 25% активів ішли сім'ї Кучми. Олексій Подольський вкотре здивувався, чому відвели Ахметова, Кучму, Пінчука від відповідальності за незаконну приватизацію... Говорили і про «самогубство» нардепа Чечетова. Хтось був украй зацікавлений у тому, аби багато знаючий Михайло Чечетов не сидів у СІЗО, де він як мінімум залишився б живий. У СІЗО вбити складніше. А так прибрали дуже небезпечного свідка. І яка тут була роль судді? Подольський виразив обурення тим, що Кучма від нашого імені веде перемовини з російською стороною. За словами Подольського, Кучма обікрав півкраїни, вбивав своїх опонентів, а тепер знову «на коні». Це поганий знак для нинішньої влади. Як відомо, після Помаранчевої революції Ющенко пішов на свою «Мюнхенську змову» з Кучмою, що багато в чому забезпечило провал Майдану-2004.