- Нещодавно ви стали «Городянином року-2014». Що для вас означає ця нагорода?

- Так, дійсно, вперше за 19 років існування цієї загальноміської програми «Городянин року 2014» я переміг у номінації «ЗМІ: Телебачення». Для мене це дуже важливе визнання громадою. Так вийшло, що Миколаїв - це місто технічної і творчої інтелігенції, яка дуже  вимоглива. Але 2014 року не відзначити роботу ТАК TV було неможливо, навіть якщо б ми зробили лише «Діалог замість крові», коли у нас в студії прямого ефіру 21 лютого ми зібрали за круглим столом владу і опозицію того періоду. Побачивши 18,19,20 лютого річки крові в Києві, я буквально пробрався додому до Миколаєва. Чому пробрався? Для розуміння - вже цього часу трасу Київ-Миколаїв було буквально поділено між різними групами. Хто з автоматами, хто з ланцюгами, хто з шинами. Так, наприклад, на моїх очах зупинили той знаменитий автобус з тітушками під Маньківкою, якого вже бачив у вечірніх новинах згорілим. Або на допомогу до Києва їхав автобус з «Беркутом». І ось ці хлопці зупинилися на дорозі, залізли на сніговий бруствер і справляли малу нужду всім підрозділом. Ось тоді я ще раз зрозумів, що боротьба у нас йде все ж цивілізаційна. Тому нам вдалося переконати політиків усіх кольорів не брязкати зброєю і вбивати, а в прямому ефірі  розповідати про те, що може об'єднати.

Але найважливіше, що ми довели за 2014 рік, це те, що один маленький регіональний навчальний канал зумів зробити багато важливих корисних справ для своєї Батьківщини. Якби в Криму або Донецьку, або Луганську знайшовся б один такий канал, навчальний заклад, то, може,  і доля цих регіонів склалася б інакше. Нам інколи доводилося в прямому ефірі вирішувати десятки питань. У тому числі збирати перші гроші і продукти для армії. Перші великі гроші для біженців з Криму і військових, яких потрібно було розмістити. Далі з'явилися поранені й біженці зі сходу. Ми продовжуємо тримати відкритими наші серця.

- Світогляд городян формується у тому числі тим телепродуктом, який вони дивляться. Які програми і сенси може протиставити «ТАК TV» «інтелектуальному вакууму» багатьох каналів?

- Спочатку під час створення телеканалу ми закладали в його концепцію освітню функцію. Таким чином, тією або іншою мірою наш канал спрямований на те, щоб люди під час його перегляду думали. Наприклад, передачу «Цінуй своє» спрямовано на те, щоб показати нашим телеглядачам, в якому унікальному регіоні вони живуть. Адже насправді Миколаїв має історію, яка сягає корінням історії Давньої Греції. Сьогодні багато хто в гонитві за закордонними мандрівками забуває про те, що нам теж є чим пишатися - архітектурою, історичними пам'ятками, мальовничими природними парками. Передача «Такі діти» спрямована на те, щоб навчити дітей думати і викладати свої думки, починаючи з дитячого садка. «Відкриті студії», учасниками яких є експерти в різних галузях, інформують наших телеглядачів про зміни в законодавстві, події в різних галузях життєдіяльності, це своєрідний телевізійний консультант, який допомагає телеглядачам зорієнтуватися в різних життєвих ситуаціях. І певна річ, наш топовий продукт - ток-шоу «Телевізійний прес-клуб з Глібом Головченком», завдання якого не просто обговорювати проблему, але і знаходити шляхи її розв'язання прямо в студії.

- Як народилася ідея «Телевізійного прес-клубу з Глібом Головченком»? І наскільки зараз запитані дискусійні телеплатформи замість звичайних, майже театралізованих ток-шоу?

- Десять років тому в рамках громадської організації Миколаївський прес-клуб ми починали проводити засідання спільно з Українським Освітнім Центром Реформ. Але нам не подобався формат, накинутий тоді Андрієм Кулішем і Сергієм Губіним, - кілька експертів розумних і безглузда преса, яка повинна мовчати і слухати. Наше завдання перших телевізійних випусків було в тому, щоб встановити нестатусну комунікацію. Тобто в нашому «Телевізійному прес-клубі» преса спілкується на рівних. Звичайно, це вимагає підготовки. У нас не виживають ті, хто не приділяє увагу власному зростанню. І мені дуже приємно, що до моменту кризи, а «Телевізійному прес клубу» минуло в грудні 2014 року 5 років, нам удалося зібрати дуже високопрофесійну команду. Сьогодні дискусійні телеплатформи запитані в суспільстві. Телеглядачі втомилися від галасу і театралізованих випадів деяких учасників національних ток-шоу. З першого дня існування нашого ток-шоу ми поставили умову для всіх учасників - жодних театральних виступів, жодних репетувань і стрибань, жодного кидання пляшками і обливання водою. Завдання нашого прес-клубу - спільними зусиллями представників усіх сторін обговорити найбільш проблематичні питання, які хвилюють громадськість. Завдяки сучасним технологіям нам удається залучати експертів національного масштабу до обговорення важливих тем. Крім того, «Телевізійний прес клуб з Глібом Головченком» став місцем, де учасники не просто говорять, а прямо на місці вирішують проблеми. У прямому ефірі ми зібрали провідних підприємців Миколаєва і обговорювали шляхи недопущення економічної кризи в Миколаєві.

А починалося все з дуже простої пропозиції. У рамках навчального процесу Коледжу преси і телебачення реалізується інноваційна педагогічна технологія - Дидактичний Інформаційний Простір, і серед іншого існує система «круглих столів». Але наші експерти, які брали участь в таких дискусіях, запитували нас: чому ви не робите телепередачу? 5 років тому в області не було жодної дискусійної програми. Ми стали ток-шоу №1 у Миколаївській області.

- «День» оголосив 2015-й «Роком Ярослава Мудрого» і «ТАК TV» підтримав цю ініціативу. Відродження історичних і наукових проектів на телеканалах - чому це зараз так важливо?

- Ми спільно з Коледжем преси і телебачення наступного тижня хочемо провести пряме ефірне обговорення цієї теми. Готуємо експертів, які представлятимуть різні позиції. Наш аналіз показав, що багато міфів і пліток довкола Ярослава Мудрого вигадали наші північні сусіди. Тому знову через «сміття» і «інформаційний галас» пробиратимемося до об'єктивності. І матеріали «Дня» для цього теж активно використовуємо.

- Як регіональному ТБ не стати маргінальним?

- Найважливіше - позбавитися  провінційного відчуття. Наш коник - це прямий ефір. Ми першими почали трансляції прямого ефіру сесій обласної ради. У нас ведучі працюють лише в прямому ефірі. І це народжує довіру.

Одного дня головний редактор «Дня» Лариса Івшина сказала: «Пам'ятайте, що ви - справжнє телебачення. Хоч і маленьке, але справжнє. І від вас залежить, яким воно буде». Побувавши в Естонії, Латвії, побачивши, на якому рівні працюють наші колеги, я зрозумів, що Миколаївська область - це практично їх держава. Це було поштовхом до подолання духу провінціалізму. У закритому регіоні, в краях, де звикли бачити в усьому ворогів, ми намагалися чесно і відкрито працювати. І вийшло.