Усі токшоу нашого моніторингу цього тижня були присвячені «Слузі народу». «Свобода слова» та «Право на владу» віддали ефіри представникам цієї партії, «Пульс» та «Український формат» перетворилися на майданчики для допиту, а «Ехо України» три години з різних сторін критикувало майбутнє партії Зеленського. Подібну монотематику можна пояснити кількома факторами: відсутністю інших гучних несподіванок під час виборів, домінуванням «Слуги народу» в майбутньому політичному житті країни, невпевненістю в тому, які кадрові й законодавчі рішення планують приймати переможці. Хай там як, а інші майбутні фракції (крім «ОПЗЖ») цього тижня лишилися майже без ефіру. І якщо про «Батьківщину» та «Європейську солідарність» ми й так уже все знаємо, то хоча б одного представника «Голосу» на хоча б одне токшоу можна було й запросити. Ну а для дотримання балансу, зрозуміло, у студіях мали би бути присутніми представники всіх політичних сил — переможців перегонів.

«Свобода слова» (ICTV), 22 липня

Одразу після виборів «Свобода слова» вийшла в одному зі своїх найлаконічніших форматів —  всього година ефіру зі всього двома гостями: Дмитром Разумковим та Ольгою Айвазовською. Перший розповідав про плани «Слуги народу», друга — про виборчий процес у цілому.

Біля мікрофона виступали: Дмитро Разумков, лідер партії «Слуга народу». Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі «Опора». Експерти у студії: Денис Казанський, видання «Український тиждень». Володимир Фесенко, Центр прикладних політичних досліджень «Пента». Ірина Шиба, ГО «Фундація DEJURE». Інна Кузнецова, головна редакторка українського бюро «Радіо Свобода». Сергій Щербина, головний редактор «РБК-Україна». Загалом чотири чоловіки і три жінки.

Суто теоретично розмова з лідером потенційної одноосібної коаліції за добу після виборів мала би бути справжнім ельдорадо цікавих запитань та не менш цікавих відповідей. Але так не сталося. Можливо, тому що результати виборів виявилися відносно очікуваними й усі розклади токшоу передбачили та обговорили ще місяць тому. Можливо, тому що сам Разумков не покидає екранів ще з часів президентської кампанії. Можливо, тому що риторика «Слуги народу» не особливо відрізняється від озвучуваної раніше риторики Володимира Зеленського. А можливо, тому що у партії-переможиці поки що просто немає однозначних відповідей на всі запитання.

Хай там як, а з випуску глядачі дізналися, що дорожня карта у «Слуги народу» є, але вона ще пишеться. Що суди реформувати треба, а над вибірністю суддів іще варто подумати. Що виборчий кодекс треба змінити, але поки ще не ясно, коли. Що «Слуга народу» готова до співпраці в межах коаліції з іншими партіями, але з якими, ще поки не ясно, та й форми співпраці бувають різними. Фракцію «Слуг», за словами пана Разумкова, буде об’єднувати те, що вони громадяни однієї країни. Але лунали від лідера партії й цікаві заяви. Наприклад, що місцеві вибори відбудуться, радше за все, у 2020 році. Або те, що до дострокових виборів Володимира Зеленського підштовхнула відсутність роботи в парламенті. Цікаво, коли шостий президент устиг оцінити роботу, якщо розпустив Верховну Раду прямо в інавгураційній промові?

Ольга Айвазовська розповідала про порушення під час виборів, але зазначила, що вони суттєво не вплинули на волевиявлення. Також експертка закликала карати кандидатів, які порушують виборче законодавство, а не просто знімати їх із виборів. Крім цього, у студії обговорили проблему недоброчесного перекроювання мажоритарних округів, системним рішенням якої пані Айвазовська бачить скасування мажоритарки.

Загалом, «Свободі слова» за добу після виборів не вдалося отримати відповіді на всі свої запитання, але лаконічність та чіткий фокус шоу все одно приємно виділяли його на фоні колег.

«Пульс» («112»), 23 липня

Євгеній Червоненко програв свої мажоритарні вибори та сповнений образи повернувся назад на канали Медведчука. На жаль, поразка нічого не навчила політика й він продовжив налягати на мову ворожнечі, а головною ціллю ексчиновника, як і майже всіх інших гостей, стали представниці «Слуги народу». П’ятигодинна програма рівною мірою була як сеансом психоаналізу Червоненка, так і допитом новоспечених народних депутаток.

Гостями випуску стали: Нестор Шуфрич, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Сергій Власенко, народний депутат, «Батьківщина». Анна Коваленко та Марина Бардіна, майбутні народні депутатки від «Слуга народу». Олександр Колтунович, майбутній народний депутат від «Опозиційної платформи — За життя». Євгеній Червоненко, ексміністр транспорту. А також ціла делегація політичних коментаторів: Михайло Погребінський, Вадим Карасьов, Руслан Бортник, Олександра Решмеділова, Віктор Прокшин, Олексій Якубін, Олександр Солонтай. Загалом 10 чоловіків і троє жінок.

Почалося шоу із двогодинної рефлексії від «Опозиційної платформи — За життя» на тему виборів. Спочатку цим займався «експерт» Михайло Погребінський, наближений багато років до Медведчука. Він розповідав про поразку радикалів, найбільш опозиційну опозицію («ОПЗЖ») та розподіл портфелів у майбутньому парламенті. У рамках останнього пан Погребінський продовжував нав’язувати стереотипи про партію «Голос», мовляв, для неї варто створити окреме міністерство музичної культури. Хоча насправді у Верховну Раду від цієї партії пройшов лише один музикант, а інші члени політсили мають профільні знання у традиційніших галузях. Нестор Шуфрич іще годину розповідав, зокрема, про начебто фальсифікації проти кандидатів від «ОПЗЖ». Ця тема не полишала канали Медведчука протягом усього тижня. Самопроголошені опозиційні / незалежні ЗМІ регулярно розповідали про порушення лише проти однієї політичної сили. Також Шуфрич поділився спогадами про те, як Медведчук учив його надягати знак народного депутата. Низьку явку на виборах представник «ОПЗЖ» назвав «дуже серйозним сигналом» команді Зеленського, мовляв, їх підтримує не вся Україна, й новій владі варто про це задуматися. Нагадаємо, що проросійську «Опоплатформу» на цих же виборах підтримало у 3,5 рази менше людей, і, можливо, це теж привід задуматися. Наприклад, про запит на реалізацію російської політики.

Основній частині випуску фарб надавала образа Євгенія Червоненка на світову несправедливість. «Вместо разума выбирают зеленую траву», — почав свій вечір автор ось цього дуже розумного «термінового звернення» щодо зриву концерту в Одесі. «Они не умеют излагать свои мысли, они тупые!» — продовжив експерт із тюремного жаргону. Далі Червоненко розказував, що переможець його округу (Олег Колєв від «Слуги народу»), за «засекреченими документами», ґвалтівник та педофіл і на зоні такі «идут в петушатник». Ведучі запропонували пану Колєву можливість відповісти в ефірі, а Червоненко тим часом знайшов нову жертву — присутню на шоу членкиню «Слуги» Анну Коваленко. Кандидат-невдаха наполягав, щоб дівчина сиділа рівно та не ходила на ефір у шльопанцях; постійно вживав стосовно неї сексистські звертання; просив відірватися від телефона, бо сам Червоненко начебто цікавіший; називав пані Анну «переходящим знаменем» між міністрами оборони; питав, чи вміє вона стріляти й чи охороняла президентів. От Червоненко президента охороняв; правда, його отруїли. Коли ж членкиня «Слуги народу» намагалася пояснити Червоненкові щось, чого той не знає, він та інші люди Медведчука відверто сміялися з дівчини. А потім ведучі «Пульсу» жаліються, що до них хтось не ходить.

Насправді, скепсис стосовно «Слуг народу» розділяли чимало присутніх у студії. Вадим Карасьов хвилювався, що в парламенті не буде дискусій і народні депутати, зобов’язані Зеленському, просто натискатимуть кнопки. Руслан Бортник, навпаки, стверджував, що деякі члени партії навіть не бачили Зеленського й партія може посипатися. Сергій Власенко поставив пані Анні одразу сім запитань в одному зверненні. Загалом, ефір сконцентрувалися навколо однієї представниці «Слуги народу» і з часом це все почало нагадувати вже не спробу щось дізнатися, а звичайний піар на фоні менш досвідченого політика.

Що ж до суперечок між бувалими народними депутатами, то тут відзначилася Наталя Королевська. Членкиня «ОПЗЖ» включилася з одного з виборчих округів на Донеччині й розповіла про жахливі фальсифікації «Батьківщини» проти їхнього кандидата. Діалогу із Сергієм Власенком, який був у студії, Королевська буцімто підтримувати не могла, бо «находится на линии фронта». Коли ж включення закінчилося й гість від «Батькіщини» заперечив звинувачення Королевської та закинув їй тиск на виборчу комісію... лінія фронту, здається, посунулася, а народна депутатка знову вийшла на зв’язок, аби заперечити заперечення Власенка. Ведучі, звісно, жодного лицемірства в цьому не помітили.

Час іде, а «Пульс» продовжує дивувати глядачів своїм привілейованим ставленням до окремих гостей. «112» любить розповідати, що на нього приходять «представники усіх політсил», але ніколи не уточнює, наскільки по-різному до них тут ставляться. Улюбленцям Медведчука можна опускатися до буквально тюремного жаргону, але їх усе одно будуть кликати в ефір. Репрезентатори «ОПЗЖ» отримують дві особисті години на початку програми. У включенні з округів з’являється лише Королевська й на зручних їй умовах розповідає про фальсифікації. Скоро фанатів Медведчука, мабуть, почнуть краще освітлювати у студії й садити на зручніші стільці. Узагалі, подібних власників віп-пропусків на «Пульс» і справді краще якось виділити, а то молоді політики не розуміють, із ким їм можна сперечатися, а хто просто розсміється у відповідь на запитання про НАТО й розповість, як охороняв президента.

«Український формат» (NewsOne), 24 липня

Вибори закінчилися, а нова опозиційна риторика NewsOne лише починається. Перший ефір «Українського формату» за нової Верховної Ради балансував десь між поблажливістю та скепсисом та «Слуги народу», й підозрюємо, що далі градус критики буде лише зростати.

На шоу завітали: Іван Крулько, народний депутат, «Батьківщина». Ірина Верещук, майбутня народна депутатка від «Слуги народу». Юрій Павленко, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Олександр Колтунович, майбутній народний депутат від «Опозиційної платформи — За життя». Сергій Шахов, народний депутат, група «Воля народу». Політичні коментатори: Ростислав Балабан, Вадим Карасьов, Михайло Чаплига. На правах журналістів: Анастасія Товт та Денис Рафальський, «Страна.ua». Загалом вісім чоловіків та дві жінки.

Почався ефір із годинної розмови з Євгенієм Червоненком, що, як і вчора на «112», звучав дуже ображеним. Кандидат-невдаха жалівся, що народ сховав голову в пісок: що йому було нецікаво розповідати про свою біографію на фоні інших претендентів; що його не кличуть у владу, а він і сам не спішить та не хоче туди йти. Але на вибори сходив. Також Червоненко читав із телефона драматичні вірші. Проте це все лише початок. Не дарма ж ютуб закрив це інтерв’ю попередженням про «неприйнятність чи образливість для деяких аудиторій».

Було б добре, аби подібні попередження постійно займали 50% зображення NewsOne

Чим Червоненко заслужив на подібні заходи безпеки? Наприклад, розповідями про те, що до команди Зеленського часто приєднувалися «падонкі» та наркомани. Твердженнями, що опонент Червоненка на окрузі — ґвалтівник, педофіл та стукач, якому місце в «пєтушатнікє». Фразами, що Ляшко — це політична проститутка. Заявами, що генпрокурор Луценко шле мамі вино із Сен-Тропе за три тисячі євро. У Червоненка навіть є про це документи, але він їх не покаже. Згадав ексчиновник і про вчорашню розмову з Анною Коваленко: «Я вам не Анечка, я Анна. От этого ж деньги не меняются!».

Також Женічка (від цього ж риторика не міняється?) просував в ефіри російські наративи. Наприклад, розповідав про начебто якусь статтю Джорджа Сороса, де той пояснює користь від війни з Україною. Цьому фейку вже чотири роки, але ж ви не очікуєте від постійного гостя NewsOne медіаграмотності? Також Жека назвав «брехнею» розповіді про те, що Росія — агресор.

Найсмішнішою ж частиною виступу політика стало його обурення щодо людей, які програли на виборах. Наприклад, Ківалов, за словами Червоненка, — це глиба, яка стояла біля витоків юридичного життя країни, й керівник величезної академії. Щоправда, за свою юридичну діяльність у ЦВК Ківалов отримав прізвисько «Підрахуй», а Академію відверто використовує під вибори. Інший знайомий улюбленця Медведчука програв вибори, хоча оздоровив 30 тисяч дітей і возив жителів на поромі. Цікаво, Червоненко взагалі знає, що входить до обов’язків народного депутата? Мабуть, ні, адже в контексті виборців кандидат сказав: «Я в ответе за тех, кого приручаю».

Основна частина ефіру пройшла відносно нудно і звелася до скепсису з боку вічно опозиційних гостей та виправдань і спростувань Ірини Верещук. Наприклад, Сергій Шахов закидав уже двом останнім «владам» проблемні пункти пропуску на Донбасі, а пані Ірина запитувала, чому сам Шахов нічого з цим не зробив? Михайло Чаплига в деталях розповідав, як народних депутатів від «Слуги народу» будуть купувати, а пані Ірина запитувала, звідки він все це так добре знає? Також більшість гостей спрогнозували парламентську кризу до закінчення повного терміну роботи цієї Верховної Ради.

Нестор Шуфрич, Наталя Королевська та кореспондент NewsOne знову провели включення щодо порушень проти кандидатів від «ОПЗЖ» на округах. Не перестаємо дивуватися «нейтральності» та «збалансованості» каналів Медведчука. До речі, за словами Юрія Павленка, «ОПЗЖ» чи не найбільше постраждала від чорного піару. Це дуже сумнівне твердження. Але «Опоплатформа» точно найбільше займалася чорним піаром. Зокрема, на цьому ефірі ідею заборонити гастролі в Росії намагалися дискредитувати буцімто виступом Святослава Вакарчука в Монако перед російськими бізнесменами.

На щастя, із закінченням виборів канали Медведчука трішки відпустило й маніакального піару «ОПЗЖ» в ефірі стало трохи менше. Проте «Український формат» досі просуває інтереси цієї партії у включеннях, темах та гостьовій політиці. І навряд чи навіть відверто «неприйнятний чи образливий» зміст годинних промов змінить цю тенденцію.

«Право на владу» («1+1»), 25 липня

Шоу на «1+1» вийшло найбільш насиченою та інформативною програмою тижня з одразу кількох причин: ексклюзивного складу спікерів (верхівка «Слуги народу»), досить сильного складу присутніх журналістів та наполегливості ведучих. Наталія Мосейчук обіцяла відсутність індульгенцій і на цій програмі їх справді не було, особливо в питанні мови.

«Слугу народу» представляли: Дмитро Разумков, Руслан Стефанчук, Давид Арахамія, Анастасія Красносільска, Олександр Дубінський, Богдан Яременко, Галина Янченко, Роман Грищук. Журналісти у студії: Сергій Щербина, головний редактор інтернет-порталу «РБК Україна». Денис Казанський, «Український тиждень». Роман Шрайк, засновник site.ua. Юрій Бутусов, головний редактор «Цензор.нет». Загалом десять чоловіків та дві жінки.

Частину тем та запитань «Слуги народу» вже традиційно «залили водою», наприклад, церкву, ринок землі (чи продовжать цього року мораторій на продаж — невідомо), пенсійну реформу (треба накопичувальну, але не можемо повністю кинути солідарну), медицину (треба страхову, але це буде нескоро), реформу освіти (детально розповість відсутній член команди), кримінальні переслідування (попередня влада згаяла час), (не)підписання президентом законопроєкту про тимчасові слідчі комісії (це теж краще пояснив би неприсутній член команди). Ситуацію на «АрселорМіттал» партійці подавали як необхідність СБУ захищати українців від можливої небезпеки.

Разом із тим кілька речей нова «влада» все ж прояснила. Закон про ТСК їм не подобається, адже комісії та імпічмент там «напихані» разом. Із Медведчуком «Слуга народу» працювати не буде й, узагалі, готова ініціювати відповідальність за перемовини з агресором без належних повноважень. Піар кума Путіна на заручниках Дмитро Разумков назвав неприпустимим, а Наталія Мосейчук порівняла Медведчука з паличкою, якою попередня влада «доторкалася до лайна». Також у «Слузі народу» заявили про бажання повернути районні ради і відповідальність за незаконне збагачення. Крім цього, Дмитро Разумков виправдовував призначення скандального Віталія Комарницького керівником Луганської ОДА, мовляв, у Партію регіонів його просто загнали й у захопленні області у 2014 році він участі не брав. А як можна пояснити заяви Комарницького про, наприклад, неминуче возз’єднання народів?

Найгарячішою стала дискусія щодо мовного питання, зокрема, російської на Донбасі. Звісно, ніхто нічого конкретного не обіцяв, але Дмитро Разумков почав пояснювати, що впровадження російської на сході України відповідає Конституції й міжнародним угодам. Сергій Щербина та ведучий Сергій Іванов не оцінили подібні ідеї й почали озвучувати їхні потенційні наслідки, наприклад, підтримувані Росією аналогічні вимоги в іще якихось регіонах. Позиції інших «Слуг народу» розділилися: Давид Арахамія сказав, що про мову у штабі навіть не говорять і пів року це питання точно не підніматиметься. Богдан Яременко зазначив, що, взагалі-то, Україна взяла на себе подібні зобов’язання (не пояснивщи глядачам, де саме) й це може бути питанням війни та миру. Дмитро Разумков стверджував, що російською можна буде ефективніше доносити меседжі до окупованих українців. Крім цього, Олександр Дубінський та Давид Арахамія трішки посперечалися про земельний кадастр.

Фактичний спецвипуск «Права на владу» дав глядачам відповіді на багато запитань і навіть жаль, що його провели вже після виборів. Що ж до повної відсутності в післявиборчому ефірі представників інших партій, то подібне рішення на один поствиборчий ефір, мабуть, можна виправдати. Попередні два місяці та інші токшоу тижня довели, що українські можновладці не вміють вести конструктивні бесіди. Тож розпитування нової парламентської більшості краще довірити журналістам. Хіба що неоднозначно таке рішення виглядало саме для каналу «1+1», який є практично афілійованим зі «Слугою народу», зокрема й тим, що кілька журналістів і топменеджер «Плюсів» пройшли в Раду за списками цієї партії.

«Ехо України» (Прямий канал), 26 липня

Як і всі інші токшоу тижня, «Ехо України» було присвячене феномену «Слуги народу» та монокоаліції. Щоправда, Прямий усе ж зумів виділитися: тільки тут не було жодного представника нової влади й тільки тут настільки активно роздмухували паніку.

До розмови долучилися: Олександр Черненко, народний депутат, Блок Петра Порошенка. Ігор Алєксєєв, народний депутат, «Народний фронт». Юрій Мірошниченко, народний депутат, «Опозиційна платформа — За життя». Роман Семенуха, народний депутат, «Самопоміч». Віталій Сташук, народний депутат, «Народний фронт». Андрій Сенченко, лідер партії «Сила права». Ростислав Павленко, директор Інституту стратегічних досліджень. Олександр Погребінський, політкоментатор. Валентин Якушик, політкоментатор. Тарас Загородній, політкоментатор. Загалом десять чоловіків.

Новообраних народних депутатів від «Слуги народу» всіляко принижували. Наприклад, у сюжеті глядачам розповіли, що політиків спробують підготувати до парламенту всього за тиждень. Насправді ж планується ціла серія навчальних програм. Гості прогнозували, що багатьох членів політсили куплять або що молоді народні депутати будуть лише реалізовувати бажання Зеленського. Матвій Ганапольський у ролях розігрував, як «слуги» будуть знайомитися між собою, переживав, що Україна перестала бути демократичною, а з Верховної Ради зникли необхідні для дискусій важелі. Також ведучий натякав на співпрацю «Слуг народу» з Росією й називав шахрайством стратегію команди Зеленського з мовчання під час виборів. Ба більше, пан Ганапольський порівняв шостого президента із пропагандисткою Скабєєвою, мовляв, вони обоє вдаються до схожих маніпуляцій. Скептично гості підійшли й до питання прем’єра за нового скликання Верховної Ради. Більшість присутніх наполягали, що очільника уряду оберуть так, аби він не конкурував із Зеленським, брав на себе негатив і просто «щось там плигав». Тарас Загородній прогнозував, що «Слуги народу» й далі утримуватимуться від конкретних дій та заяв аж до місцевих виборів, а там уже «як карта ляже».

Ще однією темою програми став «напад» на автомобіль Порошенка після допиту в ДБР. Гості та ведучий слів особливо не добирали: «так званий допит», «провокація», «ганебний напад». Адвокат Петра Порошенка навіть вигадав теорію змови, що допит і планувався заради нападу. Матвій Ганапольський також обурювався діями охорони, що дозволила зловмиснику застрибнути на машину, а потім — утекти. Гості приписали залаштунки справи, зокрема, Арсену Авакову. Але найдалі зайшов усе ж ведучий: пан Ганапольський порівняв критику Порошенка перед виборами з «Радіо тисячі пагорбів», яке сприяло геноциду в Руанді. Мовляв, ЗМІ настільки знищили імідж президента як інституції, що люди тепер думають, що можуть атакувати автівку колишнього голови держави.

Хоч останнє й очевидна гіперболізація, можливо, колективу Прямого каналу варто дослухатися до порівняння свого співробітника. Бо в контексті демонізації Володимира Зеленського та його партії Прямий точно робить не менше, ніж інші ЗМІ в контексті Порошенка.

P. S. У випуску програми на ютубі відсутні останні півгодини. Можливо, там з’явився баланс думок, зважена конструктивна критика та помірковані оцінки.