13:21
Середа, 31 Жовтня 2018

«Народ проти»: лабіринт у нікуди

Нелогічні теми, контрпродуктивна структура та некомпетентні гості в новому сезоні ток-шоу на телеканалі ZIK.
«Народ проти»: лабіринт у нікуди
«Народ проти»: лабіринт у нікуди

Навіщо мені це дивитися? Здається, саме на це запитання шукають відповідь глядачі, коли вирішують, чи приділяти час тій або іншій програмі. Якщо йдеться про ток-шоу, то аудиторія, ймовірно, бажає розібратися в актуальних проблемах, отримати інформацію про майбутні зміни в державі, побачити позиції різних політичних сил із приводу порядку денного. У «Народу проти» проблема з усіма трьома запитами. Через не найкращий підбір гостей та невдалу структуру шоу програма на ZIK нагадує лабіринт, що веде в нікуди. Ви дві години продираєтеся крізь його заплутану структуру, а в кінці розумієте, що нічого корисного не дізналися.

Лабіринт

26 жовтня проблеми «Народу проти» почалися з його теми. Ведуча Наташа Влащенко анонсувала: «Чому не розслідувана справа Майдану? У яких державних кріслах засіли держзрадники і шпигуни? Стосунки з МВФ та тарифи як фактор внутрішньої безпеки. Тема сьогоднішнього випуску — Україна сьогодні: закон чи справедливість?». Бачите в цьому логіку? Під одним дахом ZIK зібрав розмови про конкретні злочини 2013-14 років, звинувачення в державній зраді за останні чотири роки та ціни на газ. І все це подали під соусом голосування для глядачів: «Як би ви хотіли жити — по закону чи по справедливості?». Себто, закони апріорі не можуть бути справедливими, а справедливість — законною. Чим відрізняються ці дві категорії, глядачам також не пояснили. У контексті тем (справи Майдану та державних зрадників) логічно було би припустити, що шоу має на увазі якісь позаправові дії, коли система виявляється безсилою. Але про це тут не говорили.

Одразу ж варто процитувати й фінальні слова ведучої (відео): «Істиної справедливості немає ніде, крім тієї республіки, яку заснував Христос. Так казав блаженний Августін. А, отже, закони пишуться для звичайних людей, тому вони повинні ґрунтуватися на звичайний правилах здорового глузду. Говорив нудний у формулюваннях Президент США Томас Джеферсон. І я більше з ним згодна. Тоді думайте всі тут, що реальніше: закон чи справедливість». Бачите в цьому логіку? Ось суть цитати: справедливість є тільки в Христа, а закони мають ґрунтуватися на здоровому глузді. Думайте, що реальніше. Це ще й тонкий тролінг вірян?

Що до формату нового сезону шоу (це другий випуск), то ми вже детально описували його раніше. Він містить три системних помилки, які псують якість дискусії.

Перший тур програми відбувається у форматі «спарингів» між політиками. Пари й теми для них формують автори програми і їх вибір далеко не завжди очевидний. Державних зрадників, наприклад, обговорювали Сергій Власенко та Юрій Бутусов. Тема, як заявила ведуча, має бути для них складною, адже вони не є слідчими чи суддями. То навіщо було їх кликати?

У другий тур програми проходять ті, хто здобув найбільшу підтримку глядачів у першому. Як показує досвід попереднього сезону, це гарантує потрапляння сюди здебільшого популістів, скандалістів та просто епатажних критиків влади. Помірковані експерти з числами, фактами та інфографікою (а на цю програму Олексій Кучеренко, наприклад, приніс слайди) зазвичай поступаються таким колегам. І справді, у другий тур цього разу пройшли Євгеній Мураєв та Сергій Власенко. У першому обидва здебільшого поливали брудом опонентів.

По-третє, на шоу присутні «резонери» — Макс Бужанський та Юрій Михальчишин. Ці двоє мають право підсумовувати виступ кожної пари політиків. Тобто їхнє слово вважається експертним у темах тарифів, справи Майдану та державних зрад. А ще тиждень тому вони мали компетенцію в питаннях мови, релігії й особливого статусу Донбасу. На ділі виступи резонерів зводяться до агресивної критики влади й рівня аргументів, який і можна очікувати при подібній конвеєрній оцінці.

Ще в програмі є часові обмеження та банки часу, але політики, здебільшого, не звертають на них уваги.

Загалом, ідея подібної структурованості зрозуміла. Чим чіткіше поділена програма, тим чіткішою мала би бути дискусія. І навіть відбір до другого туру «за популярністю» можна зрозуміти. Адже глядачі мали би голосувати за найкращих і тих, кого хочуть почути більше. Але тут ми переходимо до другої проблеми.

Ніщо

Якщо коротко, то жодну тему (крім тарифної політики) у студії конструктивно не обговорювали. Не було ні фактів, ані чисел, ані стратегій.

Найкраще ситуацію ілюструє перша пара Андрія Білецького («Національний корпус») та Євгенія Мураєва («Опозиційний блок» «За життя» «Наші») і їхнє обговорення ефективності розслідування по справам Майдану.

Уся дискусія звелася до того, що Білецький вважає, що влада продала розслідування розстрілів в обмін на частину бізнесу попередників. Мураєв натякає, що нинішні очільники держави самі й влаштували ті розстріли. Логіка народного депутата, який назвав Революцію гідності державним переворотом, така (відео): Янукович до розстрілів отримав гарантії від міжнародних послів, був згоден на вибори й мав хороший рейтинг. А от організатори Майдану, на думку Мураєва, вже тоді скоїли достатньо злочинів (вбивство правоохоронців, захоплення будівель), аби влада відправила їх у в’язницю. Отже, мотивів для розстрілу Янукович не мав, а от ті, хто став владою потім, були зацікавлені у них на 100 %. Ведуча на це нічого не відповіла, хоча мала би. Адже свої «гарантії» та вибори Янукович отримав наступного дня після масових вбивств, а не до них, як заявляв Мураєв.

В іншій час обидва політики здебільшого просто критикували владу й закликали її переобрати. При цьому сварилися вони ще й між собою. Білецький казав, що після виборів притягне до відповідальності в тому числі й Мураєва. Мураєв закидав Білецькому пасивність відносно сьогоднішніх дій керівництва країни. Потім вони намагалися з’ясувати, хто з них більший опозиціонер і чи можна називати Януковича президентом Мураєва (адже той був у партії Віктора Федоровича), а Порошенка в такому разі — президентом Білецького (чому пан Євгеній так вирішив, він конкретно не пояснив).

Загалом, на що під час цього обговорення сподівалися організатори шоу, нам не зрозуміло. Жоден із чоловіків не міг говорити про справу профільно й вони не презентували принципово різних думок.

При цьому у студії був присутній, наприклад, Сергій Горбатюк, начальник управління спеціальних розслідувань ГПУ. Він коментував справу «з місця»: наводив числа (ішлося не лише про розстріли, усього по Майдану відкрито близько 4000 справ) і жалівся, що політики тільки критикують розслідування в ефірі й конструктивно не сприяють роботі правоохоронців. Проте часу чиновнику виділили мало, а його виступи так само обмежував таймер. Це виглядало не надто приємно. Мовляв, розкажіть нам результати одного з найважливіших в історії країни розслідувань, але за 30 секунд.

Другій парі дісталася тема державної зради та шпигунів на фоні, головним чином справи Тимофія Нагорного. У студії знайшлося чимало гостей, які виступили на захист бізнесмена, але дискусія Сергія Власенка («Батьківщина») та Юрія Бутусова (головний редактор сайту «Цензор.нет») його майже не стосувалася. Ведуча запитувала в опозиціонера Власенка, чи є в Україні політичні переслідування й чи можна довіряти правоохоронцям. Можете спробувати себе в ролі екстрасенса і здогадатися, що він відповів. Юрій Бутусов розповідав про прогрес у справі Януковича й гальмування справи Кернеса. У цьому ж блоці виступила Віра Савченко із фразами: «Цікаво, хто ж вбив Захарченка?» та розповідями про ручну опозицію. Пан Власенко нагадав їй, що вона сама була його помічником у «ручній опозиції».

Що ж до третьої пари, то Олексія Кучеренка (екс-міністра ЖКГ) та Віталія Музиченка (генерального директора Директорату сім'ї та соціальної підтримки населення Мінсоцполітики) хочеться справді похвалити. Це єдині гості програми, яким дали обговорювати профільну для них тему, й одні з небагатьох, хто не намагався прямо зі студії обратися в наступний парламент. Кучеренко приніс інфографіку з порівняннями цін на газ у Європі. Музиченко пояснив, чому тарифи зросли й чому субсидій на них вистачить. Ця частина програми могла бути корисною для глядачів.

А далі почався другий раунд і симптоматичний come back Євгенія Мураєва та Сергія Власенка. Хоч вони й намагалися дистанціюватися один від одного під час обговорення, але теж знайшли спільного ворога у вигляді державної верхівки. Пан Сергій розповідав старі заготовки про державну зраду Порошенка через бізнес у Росії та свою боротьбу за звільнення Супрун (в. о. міністра може звільнити лише Кабмін, але це не заважає народним депутатам піаритися). А от пан Мураєв неочікувано видав новий козир. У свою критику вступу в НАТО політик додав, що якщо Україна приєднається до Альянсу, то далі між ним та Росією логічно має початися світова ядерна війна. Опоненти кричали чиновнику, що це абсурдна заява, але ведуча не стала нічого уточнювати. Лунали від політика і старі добрі фрази про неможливість потрапити в НАТО із конфліктом на своїй території (про цей міф читайте, наприклад, тут), про МВФ як «міжнародного рейдера» та про політиків, що орієнтуються на Америку й голосують «як зайчики». Проте особливо хотілося б виділити ось цю незаслужено проігноровану медіа цитату Мураєва, яка могла б увійти до його золотої класики (відео): «Как только политики начали тянуть ее (Україну. — MS) в Россию, у нас начали случаться майданы. Только начали дрейфовать в сторону НАТО, Россия начала защищать себя». Не дивно, що цей чоловік виявився одним із двох найпопулярніших у першому турі. Навіть коментарі на YouTube під цим випуском присвячені здебільшого лідеру «Наших».

На момент написання тексту у 580 коментарях прізвище Мураєва згадувалося 199 разів

Окремо хочеться відзначити резонерів. Пан Михальчишин після розмов про Майдан заявляв, що «псевдоопозиція стала псевдовладою». А в рамках обговорення державних зрад він оцінив як постановку й невмілу роботу піар-служби замахи на Андрія Садового. Пан Бужанський після розмов про газ жалівся на міжнародне ставлення до України, а після розмов про Майдан філософствував на тему того, що закони можна купити за гроші. Можливо, резонерами все ж слід взяти когось, хто розуміється на темах програми?

***

Найкращим підсумком цього випуску є те, що на його початку по закону хотів жити 41 % глядачів, а наприкінці — 34 %. Отже, дискусія була деструктивною.

Чи можна було після цієї програми розібратися в актуальних проблемах? Лише частково в питанні газу. Чи можна було отримати інформацію про майбутні зміни? Ні, адже лише один гість (Віталій Музиченко) щось вирішує у своїй галузі. Чи можна було побачити позиції різних політичних сил із приводу порядку денного? Ні, хоч учасники й мали подекуди різну ідеологію, вони в більшості сходилися на тотальній вині влади й лише її.

Здається, каналу ZIK слід або почати запрошувати до мікрофону компетентних у темах гостей, або зробити ще захопливішою структуру шоу. Наприклад, щоб у другий тур дискусії проходили ті, хто зможуть найбільше разів протягом виступу сказати слово «геноцид».

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1318
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2019 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop