Програма В’ячеслава Піховшека «Епіцентр», «1+1», 30 вересня – 4 жовтня 2007 року
13 Жовтня 2007
Програма В’ячеслава Піховшека «Епіцентр», «1+1», 30 вересня – 4 жовтня 2007 року
30 вересня
Піховшек:
Доброї ночі, в ефірі – Епіцентр і я, телеведучий В’ячеслав Піховшек, Ми підсумуємо результати Ночі виборів на каналі 1+1.
Я не про результати виборів; їх Центрвиборчком ще буде підбивати, не про висновки екзіт-полів, які Центрвиборчом МОЖЕ суттєво підкорегувати. Поки Центрвиборчком буде рахувати відсотки, немає особливого сенсу обговорювати варіанти майбутньої парламентської коаліції, яка сформує новий уряд, або підтвердить легітимність старого. Говорити про коаліціаду, що нас чекає як схід сонця, і про наступну за нею прем’єріаду.
Я про те, чим стали і чим не стали для України ці дострокові парламентські вибори. Чи вирішили вони хоч одну із нагальних для України політичних проблем? Зрештою, які наслідки цієї виборчої кампанії? Як і яка із політичних сил її провели, на чому її побудували?
Я хочу побудувати свою відповідь на ці питання у формі дискусії із тим, що в суботу увечері у формі свого телевізійного звернення сказав Президент України Віктор Андрійович Ющенко. Продемонструвавши не найкращі риси своєї політичної логіки, такі як подання неповної інформації, її незнання, пересмикування фактів, забудькуватість.
Для початку. Подання неповної інформації. Всі вибори нас намагалися переконати, що дострокові вибори – це нормально для країни. Цитата: «вже багато говорили і наводили практику міжнародного життя, коли в деяких країнах дострокові вибори відбуваються частіше, ніж строкові вибори, і гіршою країна від цього не стає». Так нас намагалися переконати в тому, що дострокові вибори - це нормально. Це – цитата із виступу Віктора Ющенка на мітингу його прихильників на Європейській площі 28 квітня 2007 року.
Дострокові вибори - це дійсно нормально. Але згідно з нормальною європейською практикою вони нормальні в тому випадку, коли проводяться за ініціативою правлячої коаліції. Це коли вона розпадається або коли хоче підтвердити вотум довіри собі. Так було у травні в Ірландії, так було нещодавно у Польщі.
Неправда друга. Забудькуватість. «Причиною дострокових парламентських виборів стало зло неправди, корупції і зради. Терпіння має межу» - каже Президент у своєму виступі 29 вересня 2007 року. Причиною дострокових парламентських виборів стало небажання опозиції брати участь у засіданнях парламенту, яке стало систематичним із зими цього року: депутати опозиції просто перестали заходити до зали Верховної Ради. Президент сам, зрештою, використовував це як аргумент щодо неповноцінності роботи парламенту. Забувши, що опозиція перестала заходити до зали Верховної Ради із власної волі.
Неправда третя. Пересмикування фактів. «Зло неправди, корупції і зради, яке має межу терпіння» є аргументом моральним. Як обґрунтування виборів воно б мало стати аргументом правовим, якби не два «якби». Якби партії Президента Ющенка – Наша Україна і БЮТ самі у 2005 році не займалися переманюванням депутатів із фракцій опозиції, і їм ніхто цих – «зла, корупції і зради» не закидав. І парламент на підставі зла, корупції і зради не розпускав. Друге «якби» - понині жоден факт корупції депутатів не підтверджений судовим вироком, що вступив у законну силу.
Неправда четверта. Після того, як Президент 2 квітня констатував наявність в парламенті зла неправди, корупції і зради і межу свого терпіння, він видав Указ про його розпуск. Указ пішов у Конституційний суд, після чого – в процесі розгляду свого указу - Президент звільнив трьох суддів Конституційного суду. А 27 травня 2007 року фактично відбулася змова Президента, прем’єра і голови Верховної Ради, яка називалася політичними домовленостями про проведення нових виборів. Але ще раз повторю - демократичних цілей неможливо досягти антидемократичними методами.
Слухайте, що я вам хочу сказати. Повторю ще раз - демократичних цілей неможливо досягти антидемократичними методами. Зараз це кажу, констатуючи: всі політичні партії не запропонували нам під час цієї виборчої кампанії нічого нового. Всі займалися чорним піаром. Вони виявилися просто неготовими до дострокової виборчої кампанії.
Що ми бачили протягом останнього передвиборчого тижня? Тільки взаємні «накати», море палаток і агітпродукції, шоу-акції. Чи маємо ми конструктивні пропозиції, як змінити країну? Реальне планування цього майбутнього? Дискусію політиків про це майбутнє? Суспільне обговорення їхніх пропозицій? Чи обрали ми політиків у владу для того, щоб одні перемагали інших чи для того, щоб вони у парламенті домовлялися? Чи ми просто не дозріли, що треба обирати договоспроможних політиків?
Чи вирішили ці вибори хоча б одну із проблем, які стояли і стоять перед країною? Проблему розколу країни на Захід і на Схід? Проблему боротьби із корупцією? Чи вирішили вони бодай одну з проблем, які президент називає «національними пріоритетами»: йдеться про єдину помісну православну церкву, продаж землі, реабілітацію УПА та остаточне закріплення статусу української мови як єдиної державної? Проблему ставлення до НАТО як відображення бачення українцями свого місця в світі? Чи ми просто не доросли до вирішення цих проблем і просто бажаємо, щоб одна половина країни перемогла іншу? Що має стати наслідком такої перемоги?
Ні, і ще раз ні, ця кампанія не вирішила ці проблеми, оскільки політики навіть не намагалися цього зробити. Ця кампанія, на жаль повернулася принциповим продовженням президентської кампанії 2004-го і парламентської 2007-го років. Ну і що, що місце Олександра Мороза на цей раз посів Володимир Литвин? На наступних виборах місце Литвина знову посяде Мороз – це щось змінить у вирішенні кардинальних проблем?
І взагалі ці вибори реально виграв Литвин. Посаду спікера, голови Верховної Ради, йому будуть пропонувати всі - і Партія регіонів і БЮТ із Нашою Україною. Але не тільки цю посаду. В довісок до неї – не виключено фінанси, не виключено дорогу землю під столицею і обласними центрами. Отже не виключено, що основний, хто виграв вибори – це головний спонсор виборчої кампанії Литвина – підприємець Василь Хмельницький.
Ну і що якщо цю коаліцію знову сформують Партія регіонів, комуністи і блок Литвина? Хто відповість за фактично викинуті на вітер гроші на ці дострокові вибори? Ну і що якщо цю коаліцію сформують БЮТ, Наша Україна і Литвин? Хіба не ясно, що Ющенко мочить кожного, хто працює у нього прем’єром? Інакше, хто б це не був, за винятком одного, конкурент Ющенка на наступних парламентських виборах?
Я прогнозую зміну проблем. Пройде ейфорія перемоги у одних і гіркота поразки у інших. В країні сформується сильна влада і опозиція, яка блокуватиме її рішення. Втретє повторю - демократичних цілей неможливо досягти антидемократичними методами. Після тотального нехтування закону однією стороною карт-бланш на це отримала інша сторона.
І на завершення процитую колег із газети «Дзеркало тижня», 2-8 червня 2007 року: «Якщо в результаті виборів на країну вкотре буде посаджено одноколірну владу; якщо партійні політичні еліти продовжать вироджуватися в рамках своїх умовно-ідеологічних кадрово-закритих громад; якщо не буде відкрито полювання за людьми іншої професійної якості, котрі ще не збилися в нові партійні проекти, проте існують, то бездарна й неспроможна державна машина стане основною небезпекою для своїх громадян, які за всієї своєї втоми та пасивності на це не заслужили». І додам, що за місяць два ми станемо свідками у боротьбі ВСЕРЕДИНІ цієї одноколірної влади. Чому? Вона просто приречена на те, щоб не пускати до себе нових людей, які не сприймають правила гри всередині неї. І я своєю роботою доведу вам правильність свого прогнозу, те, що так і буде. В ефірі був ЕПІЦЕНТР – програма, яка критично ставиться до всіх політиків і політтехнологів.
1 жовтня
В.Піховшек:
Добрий вечір, в ефірі – Епіцентр на каналі 1+1 і я, телеведучий В’ячеслав Піховшек.
Основне за день - головна інтрига виборів вичерпалася.
Центрвиборчком ще не завершив підрахунок голосів, але загальна картина вам відома з випусків новин. Щоб вам далі у новинах не говорили і які б версії розвитку подій політики не розказували у ток-шоу, можливі тільки і тільки наступні варіанти майбутньої парламентської коаліції.
Коаліція Нашої України і Блоку Юлії Тимошенко.
Коаліція Партії регіонів і комуністів. І, можливо, соціалістів. Їхні шанси зменшилися, вони мінімальні, надії на проходження до парламенту майже не залишається. А є ще їхня надія на суди. При кількох десятих відсотках, необхідних для подолання виборчого бар’єру – це не така вже й мала надія - на кілька пересудів у райсудах. Коаліція, до якої приєднується Володимир Литвин.
Підрахунок голосів іде повільно. В чому проблема і коли він закінчиться? Безпосередньо перед програмою я розмовляв із моїм джерелом у ЦВК, членом комісії Михайлом Охендовським. Суть того, що він мені сказав. Є три складові – щільність населення на Сході більша, ніж на Заході, тобто там більше виборчих дільниць. Друге - треба ввести протокол у систему «Вибори» і якщо там не співпадають цифри по бюлетенях – їх треба перевіряти – протокол не приймають, його уточнюють. Вводити протокол має право одна людина. Третє – уточнення математичних частин протоколу. Майже всі дільничі комісії на Сході підрахунок голосів завершили, їх протоколи підписали. Це підтверджує і те, що майже всі штаби оприлюднили дані свого паралельного підрахунку голосів, які беруться із телефонних повідомлень спостерігачів на дільницях.
Наступне моє запитання - який регіон найменше порахований? Як не дивно – місто Київ, тут порахували лише 74 відсотки протоколів. В Луганську – вже порахували, для порівняння, 81 відсоток протоколів. Всю попередню інформацію мені підтвердив і кореспондент ТСН Олександр Шилко - він був у Центривиборчкомі. Скажу від себе, чи врівноважать голоси столиці голоси з Луганська, Криму, Дніпропетровська – зараз вирішують перші особи всіх штабів, що претендують на приз у вигляді коаліції і уряду.
І останнє запитання: коли вдасться порахувати до кінця? Дещо розходиться інформація з цього приводу ведучої Наталії Мосейчук, журналіста Олесакндра Шилка у випуску ТСН, який ви бачили щойно, та члена Центрвиборчкому Михайла Охендовського. Охендовський, виходячи із свого досвіду на попередніх виборах, припустив, що останні, київські протоколи ЦВК може отримати аж в середу – як це було у минулих виборах. Але ЦВК ще буде отримувати протоколи і сьогодні. Але, поспішіть, шановні кияни.
В чому полягає головна інтрига сьогоднішнього політичного дня? Чому мовчав, ні, не Юля, яка першою повідомила про перемогу - і не Янукович, який на Майдані також привітав своїх прихильників з перемогою, - все це були фактори тиску на Центрвиборчком. Чому мовчав цілий день і мовчить Президент? Тому що він також не знав і не знає розв’язки головної інтриги сьогоднішнього дня – це одна проста річ - результату остаточного підрахунку голосів Центрвиборчкомом.
Чому? Якщо у коаліції Нашої України і Блоку Юлії Тимошенко немає двохсот двадцяти шести голосів, тоді стає зрозумілим: країні потрібен Литвин. Фактично це не передвиборний, а поствиборний слоган.
Ніхто протягом сьогоднішнього дня не знав, яка коаліція набирає 226 голосів. Продовжують, хоч і дедалі із меншою надією соціалісти, чекає підрахунку голосів і Литвин. Для нього, зрозуміло, оптимальна комбінація – «регіони» - НУ-НС – і він сам. Так Литвин - у звичній для себе ролі, «золотої акції», примирителя обох протилежних сторін. Якщо Володимир Литвин приєднується до коаліції НУ-БЮТ, він також це має робити на певних умовах – якщо у цієї коаліції є 226 голосів, він нічого не отримає.
Хто зараз виявився в найбільш скрутній ситуації, то це Президент Віктор Ющенко. Судіть самі. Проведемо маленький порівняльний аналіз, який вам не дадуть інші телепрограми.
2006 рік. Країна у президентських виборах тоді поділилася на двох – на регіони, що підтримали Віктора Ющенка і на регіони, що підтримали Віктора Януковича.
Тепер парламентські вибори 2006-го року. Ось картинка сайту Центрвиборчкому.
Країна у парламентських виборах поділилася на трьох – на країну Віктора Ющенка, Віктора Януковича і Юлії Тимошенко. Вплив Віктора Ющенка скорочується: «Наша Україна» перемагає тільки у Закарпатській, Івано-Франківській та Львівській областях. В решті колишніх його областей перемагає Блок Юлії Тимошенко.
Партія регіонів продовжує контролювати свої регіони.
І ось парламентські вибори 2007 року.
Знову ж таки картинка сайту Центрвиборчкому.
І виходить, що зараз партія Президента - Наша Україна – Народна самооборона забезпечила собі перемогу тільки в одній області – Закарпатській. До цього факту ми ще повернемося. Решта країни знову ж поділена на двох - Віктора Януковича і Юлії Тимошенко.
Констатую: зараз у Президента дуже важка ситуація. Вибори 2007 року повернулися референдумом про підтримку Ющенка, і вона склала 15 відсотків. Те, що Ющенко у 2004 році контролював на двох, а в 2006 році – на трьох, зараз він віддав на двох – і серед цих двох його немає. Але ці двоє: Юлія Тимошенко і Віктор Янукович – дуже сильні гравці.
І з таким результатом Віктор Ющенко виходить на 2009 рік, рік президентських виборів. До якого Віктор Янукович нарощує зусилля на своїй території. А Тимошенко – на території Ющенка.
Все, що я сказав, це дуже добре розуміє Юлія Тимошенко. І тримає цим Президента – тут уже вибирайте – чи за одне місце, чи у бойовій формі.
Несекретні матеріали
«…Якщо буде створюватися будь-яка широка коаліція, ми в ній участі брати не будемо, а почнемо готуватися до президентської кампанії. Наша Україна" – це така "риба", яку лише на один гачок впіймати важко. Її треба ловити руками в каміннях, сіткою, неводом, а інколи навіть глушити динамітом. Чи варто Ющенку варто балотуватися на другий термін? Наступні два роки якраз і є для того, щоб дати відповідь на це запитання. Якщо ми створимо нормальну демократичну коаліцію, сильний уряд, якщо ми почнемо наводити в державі порядок – звичайно, тоді таке балотування можливе і доцільне».
Юлія Тимошенко, «Українська правда», 18 вересня 2007 року
В.Піховшек:
Інакше кажучи, все просто. Ціна питання – прем’єрство Юлії Тимошенко. І після цього повна залежність Ющенка у президентській кампанії 2009 року від її поведінки. Тим більше, що Тимошенко жорстко контролює можливість спільних дій Партії регіонів і Нашої України. Згадаймо - 17-го серпня 2007 року, коли люди Нашої України і Партії регіонів в Центрвиборчкомі не реєстрували БЮТ для участі у виборах. Тимошенко тоді не вибирала слів – прямо заявила про змову Регіонів і Нашої України. Центрвиборчком одразу ж дав задній хід.
Всі формальні передумови для прем’єрства Юлії Тимошенко давно є, і давно озвучені зокрема і нею самою.
Юлія Тимошенко
У нас давно відпрацьована угода, і ця угода, вона говорить про деякі чіткі речі. Перше: той, хто перемагає з демократичних сил в демократичному колі, висуває кандидатуру прем’єр-міністра, і інші демократичні сили не мають права вето на цю кандидатуру. А далі вся влада розподіляється на паритетних засадах".
В.Піховшек:
Ситуація не дуже змінюється, але просто більше визначається, якщо саме зараз буде створено коаліцію Партії регіонів і Нашої України – з Литвином чи без Литвина – непринципово. Зауважимо, що до вчорашнього дня, дня виборів її чільні представники заперечували можливість формування цієї коаліції.
Юрій Луценко
"Уже 30-го числа, коли ми побачимо результати виборів. Наступного ранку ми підпишемо коаліцію про демократичну підтримку. За найближчий час ми оберемо і український уряд".
Борис Колесніков
"Вы знаете, наши коллеги из "Народной самообороны" и "Нашей Украины" неоднократно заявляли, что они никогда в жизни блокироваться с нами не будут. Я думаю, нам уместно ответить тем же. Люди, которые хотят получить дополнительный политический рейтинг на авантюрных идеях, по большому счёту, с конструктивной партией, такой, которой является Партия регионов, в одной коалиции было бы тяжело. Хотя логично правоцентристские идеи чтобы были в одном блоке. Мы не собираемся блокироваться, мы надеемся, нам хватит голосов».
В.Піховшек:
Але робили вони це – скоріш за все – в тому числі і для мобілізації своїх виборців. Раїса Богатирьова вже після слів Бориса Колеснікова висловилася в інтерв’ю газеті «День» 14 вересня 2007 року, цитую – «Коли ми говоримо про ідею широкої коаліції і про аргументи на підтримку її ідеї, на перше місце ставимо стабільність країни» - кінець цитати. Питання в іншому – така коаліція дійсно потрібна країні. Це говорили і в Україні.
Олександр Мороз
"Я сказав про збереження коаліції в нинішньому форматі. Не заперечую, що є можливість широкої коаліції. До речі, я багато робив для того, щоб вона справді склалася минулої осені. І не моя вина, і не вина партнерів по коаліції, що її не було. І звичайно в такому варіанті “Наша Україна” може приєднатися до такої коаліції. Всі інші коаліції гірші, одноколірні, продовжують політичну війну.
В.Піховшек:
Про це говорили і на Заході.
Несекретні матеріали
"Залишаться ті ж армії із тими ж командирами на тому ж полі бою. Буде хіба що перемир’я для інвентаризації ресурсів з обох боків, а потім буде продовження війни. Тому я виступаю за створення після виборів широкої коаліції».
Марек Сівець, Віце-президент Європейського парламенту, Інтер, «Подробності», 2 липня 2007 року
В.Піховшек:
Щоправда, після цього з’явилося повідомлення прес-служби Блоку Тимошенко, що заступник голови БЮТ з міжнародної політики Григорій Немиря зв’язався по телефону з помічником Сівеця - Міхалом Чайном, який повідомив, що Сівец говорив не про об’єднання з Януковичем, а про "широку проєвропейську коаліцію" та проєвропейський рух. Спростування самим Сівцем його слів не було.
Але не це головне.
Головне, що у випадку створення коаліції Наша-Україна – Народна Самооборона – Партія регіонів – із Литвином чи без нього непринципово – виграє своє об’єднання країна, але програє Президент. Тому що його електорат в цьому випадку однозначно переходить на бік Юлії Тимошенко. От і виходить, що сподіватися він має або на її милість, або на те, що коаліція Наша-Україна – Народна Самооборона – БЮТ таки не набере 226 голосів.
І ще один висновок, вірніше, ще один персонаж, який виграє за всіх розкладів. Віктор Балога, глава Секретаріату Президента України. Він – не публічний політик. За останній рік ви не знайдете жодного його прямої мови в ефірі. Всі повідомлення, які прозвучали в ефірі – це повідомлення прес-служби Президента.
Віктор Балога, 1963 року народження, випускник Львівського торгово-економічного інституту, був у бізнесі, шлях на державних посадах пройшов у Закарпатті – міського голови міста Мукачевого до голови обласної державної адміністрації. І от тепер область Балоги – Закарпатська – єдина, яка дала Віктору Ющенку перемогу на цих парламентських виборах. Область, якою він де факто продовжує керувати.
Саме Віктор Балога стояв біля витоків останніх політичних змін. Докази? Будь-ласка.
Несекретні матеріали
«Гайдук приїжджав у Карпати, де відпочивали Ющенко та Балога, з вимогою зупинити розроблений сценарій повернення президенту влади через дестабілізацію, який тоді починав втілюватися з об'єднаного бойкоту засідань парламенту з боку "Нашої України" та БЮТ, а продовжився в указах про розпуск Верховної Ради.
Ідеологом цієї лінії поведінки був Віктор Балога». Українська правда, 14 травня 2007 року
А тепер загадка для простачків – для чого все це робив Віктор Балога? Для тріумфу прем’єра Юлії Тимошенко? Сумнівно, при ній він ніколи не буде працювати Олександром Турчиновим. Для перемоги Віктора Януковича? Чим у такому випадку йому заважав Янукович-прем’єр? Відповідь дуже проста: Балога це робив для себе.
Для цього він вечеряв у відомих київських ресторанах і з Борисом Колесніковим, і з Юлією Тимошенко. У Балоги – на відміну від Президента – широке вікно можливостей. Він може бути першим віце-прем’єром і в уряді Партії регіонів – Нашої України, і в уряді Тимошенко. Шанс вискочити у Балоги є. В тому, звичайно, випадку, якщо він не бажає піти в небуття разом із Президентом.
З яким Тимошенко, якщо вона - прем’єр, домовлятися не потрібно. Їй потрібно, щоб її не блокувала Партія регіонів. А домовлятися із Партією регіонів Тимошенко вміє, про що свідчить її спільне із цією політичною силою голосування за Закон про Кабінет Міністрів 12 січня 2007 року. Якщо Тимошенко – опозиціонер, то з нею домовлятися не вийде, вона на домовленості не піде. Але не будемо забувати – залишається ще варіант відставки 150 незадоволених депутатів – із будь-якої фракції, де є така кількість депутатів – Регіоналів, Нашій Україні, чи Блоці Тимошенко. І що тоді – знову дострокові вибори.
Конституція їх забороняє робити рік після виборів. Та це в тому випадку, якщо Конституції будуть дотримуватися - що не очевидно. А якщо і так - рік збіжить швидко. До завтра. В ефірі був Епіцентр – програма, яка критично ставиться до всіх політиків.
2 жовтня
В.Піховшек:
Добрий вечір, в ефірі – Епіцентр на каналі 1+1 і я, телеведучий В’ячеслав Піховшек.
Інтрига із українськими виборами – кому дістаються головні призи – коаліція і уряд - не розв’язалася. Як вам відомо із новин, центрвиборчком оголосив про перерву в своїй роботі до 10 ранку середи і я вирішив не годувати вас напівготовими висновками і прогнозами. Почекаймо ще добу, і спрогнозуємо все якнайточніше.
Але зараз є сенс поговорити про іншу інтригу: ту, що розгортається в Росії. Президент Російської Федерації Володимир Путін оприлюднив свої плани на найближче майбутнє. Це має значення для нас – принаймні для тих, хто не забуває, що у геополітиці фундаментальну роль відіграє географія, й що нам завжди жити поряд із Росією. І для тих, хто думає, скільки ми викладемо цієї зими за комунальні платежі.
Сьогодні з'їзд російської правлячої партії "Єдина Росія" затвердив федеральний список цієї партії на виборах у Держдуму, який очолив Президент Росії Володимир Путін. А вчора на з’їзді він заявив, що готовий взяти участь у виборах до парламенту, Держдуми. Вони мають відбутися на початку грудня цього року.
Путін планує очолити виборчий список партії «Єдина Росія». Він заявив, що таку пропозицію отримав від партійного керівництва і прийняв її. Очоливши список партії, Володимир Путін твердить, що він людина позапартійна і такою й хоче залишатися. І не відкидає, що стане прем’єр-міністром після того як у 2008-му покине посаду президента.
Володимир Путін:
«Возглавить правительство - это вполне реалистичное предложение, но об этом еще пока рано думать потому, что для этого нужно выполнить минимум два условия. Первое - Единая Россия должна победить на выборах в Государственную Думу 2 декабря текущего года. Второе - Президентом страны должен быть избран порядочный, дееспособный, эффективный современный человек».
В.Піховшек:
І сьогодні ж російський Центрвиборчком пояснив, як Володимир Путін може бути водночас Президентом і кандидатом в депутати. Це роз’яснення дуже нагадує «тлумачення» столичним окружним апеляційним судом права українського Президента Віктора Ющенка агітувати за блок «Наша Україна – Народна самооборона» – мовляв, що не заборонено, то дозволено. У випадку Путіна член російського Центрвиборчкому Майя Грішина роз’яснила, що згідно із діючим російським законодавством Президенту не заборонено висувати свою кандидатуру на будь-яких виборах, в тому числі і на виборах депутатів держдуми.
Сама ситуація, що склалася нині в Росії, дозволяє нам глибше поглянути у механізм престолонаслідування там. Він модифікується століття за століттями, десятиліття за десятиліттями. Історія влади в Росії - це історія боротьби за владу – яка б не була її структура і хто б персонально її не очолював. Короткий нарис боротьби за владу в Росії – нехай мене вибачать за поверховість професійні історики, і нехай мене послухають ті, хто хоче, щоб складні проблеми йому викладали спрощеною мовою – водночас не спрощуючи самі проблеми.
Про царські часи не говоритимемо через недоречність аналогій. Хоча б тому, що далі традиційний механізм престолонаслідування просто не діяв. Бюрократичний перехід влади – від Володимира Леніна до Йосифа Сталіна. Спочатку Сталін починає контролювати апарат партії – її Секретаріат. Була трьохходовка, давно досліджена вітчизняними і закордонними істориками. Крок перший - Сталін влаштовує так, що на 13-му з’їзді Компартії, першому після смерті Леніна, її лідери Каменєв і Зіновьев роздушили партійного ідеолога Льва Троцького. Потім Сталін нацькував на Каменєва і Зіновьева партійних ідеологів Бухаріна, Рикова і Ярославського. А вже після цього скомпрометував Бухаріна і Рикова. Так Сталін створив слухняну більшість: Молотова, Ворошилова, Калініна, Кагановича.
Сталін керував до 1953 року, померши своєю смертю – чи ні, історики сперечаються до сьогодні. Ті з його оточення, хто вижив, побоюючись узурпації влади, поділили її. Георгій Маленков став першим секретарем ЦК і головою Ради Міністрів, Лаврентій Берія - міністром внутрішніх справ, В’ячеслав Молотов – міністром закордонних справ. Микита Хрущов залишився секретарем ЦК.
10 липня 1953 року було опубліковано повідомлення про арешт Берії. У вересні того ж року Хрущова обирають першим секретарем ЦК КПРС і він починає позбавлятися конкурентів, витісняючи їх одних за одним. У 1957 році він виграє кризу, коли проти Хрущова виступають Маленков, Молотов і Каганович, а також шеф держбезпеки Шепілов.
Восени 1964 року прийшла черга самого Микити Хрущова. Під час відпочинку на морі його викликали на розширене засідання Президії ЦК, де змістили. За безпосередньої участі делегації ЦК Компартії України, що представляла близько третини радянських комуністів. Із спогадів безпосереднього учасника подій, першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста.
Несекретні матеріали
"Хрущов над нами всіма просто знущається,— сказав мені Брежнєв і розплакався як хлопчисько, — зрозумій, Петре, без такої великої організації, як Компартія України, ми нічого не можемо вдіяти... Підгорний додав: "без думки України і членів ЦК КПРС, обраних від України, питання вирішити неможливо, адже всім відомо, що українська партійна організація має великий вплив і авторитет... це і є основна опора Хрущова".
Петро Шелест, «Да не судимы будете», Київ, 2004 рік, с.358
В.Піховшек:
Першим секретарем ЦК стає Леонід Брежнєв, головою Ради Міністрів – Андрій Косигін. Брежнєв керує партією до смерті у 1982 році, після чого партійну боротьбу за лідерство послідовно вигравали Юрій Андропов, Костянтин Черненко, Михайло Горбачов.
На цьому, власне, на певний час переривається історія боротьби за владу всередині кремлівського угрупування, яке точно можна назвати військово-партійно-політичним. Сподіваюся, я не надто вас перевтомив історичним екскурсом – відновлюючи вашу пам'ять на такому от - певною мірою - попсовому рівні.
Борис Єльцин, надзвичайно популярний політик, стає першим всенародно обраним Президентом Росії. 31 грудня 1999 року він передає владу своєму прем’єру Володимиру Путіну, який - з одного боку - виступив гарантом власності попереднього режиму, а з іншого – сам був ставлеником військово-партійно-політичної групи. І от тепер настала черга Путіна здійснити принаймні формальну рокіровку.
Насправді ж ми повертаємося до старої теми боротьби всередині військово-партійно-політичного угруповування, яке керує Росією. Я б радив би тим з вас, хто переконаний, що все залежить від одного лише Володимира Путіна, дослухатися до наступної думки.
Несекретні матеріали
«…наступники президента визначаються не шляхом рішення діючого президента російської федерації, а шляхом складного механізму домовленостей між різними угрупованнями і кланами в російському політичному керівництві. це Борис Єльцин міг вирішити, хто буде його наступником, і оголосити прізвище цієї людини. У Путіна такої можливості немає. якщо б така можливість була, президент Росії також зараз пішов би у відставку до закінчення терміну повноважень і передав би свої повноваження прем’єр-міністру Росії, як це зробив Борис Єльцин. а ми знаємо, що пан Путін збирається працювати до останнього дня своїх повноважень. і це ще раз доводить, що не Володимир Путін вирішить, хто буде його наступником».
Віталій Портніков, Бі-Бі-Сі, 14 вересня 2007 pоку
В.Піховшек:
Портніков переконаний, що нинішній російський прем’єр Віктор Зубков також буде мати право голосу щодо наступного президента.
Несекретні матеріали
«…про те, яке буде це прізвище, рішення не буде ухвалюватися особисто Путіним. Він буде лише одним з учасників такого ухвалення. а ще одним учасником, до речі, одним із учасників, буде прем’єр-міністр Віктор Зубков… з точки зору кланової могутності Віктор Зубков не менш серйозна, а, може, й більш серйозна постать, ніж Володимир Путін. Якщо людині вдалося власного зятя зробити міністром оборони, то применшувати його вплив на поточний перебіг подій в Росії я б не став»
Віталій Портніков, Бі-Бі-Сі, 14 вересня 2007 pоку
В.Піховшек:
Думка Портнікова – лише одна із багатьох. І я не хочу, щоб ви думали, що Путіна варто списувати в тираж, не того калібру людина. Його план стає більш зрозумілішим – в певних рисах. Очолити список Єдиної Росії, стати керівником російського уряду, пересидіти на цій посаді іншого президента, хто б він не був. Після цього спробувати переобратися на Президента.
План ризикований, оскільки в Росії будь-якого кандидата на посаду глави уряду в держдуму подає Президент. Який може і не подати свого конкурента. План ризикований, оскільки кожний наступний Президент буде бачити у Путіні конкурента. План ризикований – оскільки в Росії за наступні п’ять років може багато що змінитися. Проте – чи не в Росії народилася приказка – хто не ризикує, той не п’є – що там чай?
З іншого боку – хто в Україні, в Росії чи світі може передбачити всі варіанти стратегії гри, які задумав Путін. Зокрема, він може бути обраний прем’єром, Дума вносить зміни у російську Конституцію і оголошує Росію парламентсько-президентською республікою. Після чого Путін може безкінечну кількість разів ставати прем’єром, будучи лідером партії-переможниці на виборах при декоративному президенті. Це ще й буде виглядати прогресом на шляху від авторитаризму до парламентської демократії. Крім того, слід брати до уваги, що прем’єру Зубкову - 66 років, і не думаю у зв’язку із цим, що, у тих, хто нині ухвалює доленосні рішення для Росії, є план повернення до епохи кремлівських «герантократів».
Зрозуміла тактика гри Путіна. Він буде балотуватися на прем’єра, і це означає, що гра не те що в двопартійність – там зараз дві великі партії – Єдина Росія і Справедлива Росія – так от ця гра в Росії закінчена. Особистий рейтинг Путіна вище рейтингу Єдиної Росії. Це означає, що в наступній Держдумі єдинороси зможуть контролювати до 80 відсотків парламенту. Ось дані останніх соціологічних опитувань.
Несекретні матеріали
«згідно із даними всеросійського центру вивчення громадської думки,
55% респондентів підтримали б на виборах до Держдуми "партію Путіна".
55% респондентів підтримали б на виборах до Держдуми "партію Путіна".
Інтернет-видання «Газета.ру», 2 вересня 2007 року
В.Піховшек:
Пройдуть, звичайно, до Думи і комуністи, і Жириновський, щось отримає Справедлива Росія. Але це означає, що проект справедлива Росія має шанси пройти в Держдуму тільки із милості Путіна. На президентських виборах буде, можливо, п’ять кандидатів і всі п’ять будуть від Путіна. Далі за якийсь час до президентських виборів буде оголошено, хто із них більше від Путіна. А до цього часу Путін буде дивитися, як ці його спадкоємці себе поводять. І вибирати серед них.
Як і раніше, йде боротьба всередині одного військово-партійно-політичного угруповування – із призом – одноосібним лідерством. Основний урок для нас – в цьому сенсі є фактом, що в Росії нічого не змінюється – відносно здійснення керівної лінії.
А тепер від висот Білокам’яної повернемося до наших рідних пенатів. власне, повертаючись до наших виборів. Для спрощення вашого аналізу я з’єднав три повідомлення. Ось сьогоднішнє.
Несекретні матеріали
"Газпром" може розпочати скорочення постачань природного газу в Україну у випадку неврегулювання в жовтні боргу з огляду на наближення осінньо-зимового максимуму споживання газу і систематичне невиконання українською стороною чинних контрактів, "Газпром" буде змушений, у випадку неврегулювання боргу української сторони в розмірі більше 1,3 мільярди доларів…, почати скорочення постачань природного газу для споживачів України… «Газпром" заявляє, що погоджена на 2007 рік ціна газу для України цілком враховує рівень платоспроможності української економіки і що Україна готова до ринкового ціноутворення на газ"
РІА «Новости», 2 вересня 2007 року
В.Піховшек:
І вже кілька годин тому з’явилася реакція Єврокомісії на цю заяву Газпрому. цитую – вона закликає російський "Газпром" і українські власті якнайшвидше врегулювати проблему боргу української сторони. зрозуміло, що Європа згадала, як на рубежі 2005-2006 років конфлікт навколо цін на газ для України привів до його відключення і збою поставок зокрема до Італії. Європа піклується про свої інтереси.
А нам дбати про свої інтереси. І ще одне повідомлення, яке з’явилося безпосередньо перед нашими виборами. Офіційна заява посла Росії Віктора Степановича Чорномирдіна.
Несекретні матеріали
«На питання, чи дійсно Росія має намір підняти на 7-10% ціну на газ для України, як це заявляють в українському уряді, Черномирдін зауважив, що поки що йдуть переговори і про їхні результати говорити зарано. при цьому Черномирдін додав, що не вважає, що позачергові парламентські вибори в Україні вплинуть на переговорний процес і ціну на газ для України. Ціна на газ, що поставляється в Україну з Росії, буде залежати від нового складу українського Кабінету Міністрів», - сказав він.
Інтерфакс-Україна, 27 вересня 2007 року.
В.Піховшек:
Заява Газпрому і російського посла у Києві – ланки одного ланцюга. Це сигнал, що зацікавлена сторона, Росія, користується нестабільністю політичної ситуації в Україні, сильної української влади, щоб підняти ціну на газ? Так, без сумніву. Це сигнал, що Росія прагне мати в Києві уряд, з яким вона може домовлятися і співпрацювати – і не тільки по газу, але й по всій зовнішній політиці? При чому такий сигнал, який межує із втручанням у наші внутрішні справи? Так. Власне, це і є втручання у наші внутрішні справи – і це слід визнати. А коли росія не втручалася у нашу внутрішню політику?
Втручатися у внутрішні справи іншої країни – погано, але оцінка погано – це із сфери емоцій. А от знати, що нас очікує – добре. Я сподіваюся, що в Києві скоро буде відповідальний уряд, який чітко порахує реальну ціну за російський газ і те, що ми можемо отримати в Європі – якщо нам знову українські політики будуть пророкувати грандіозні успіхи у Старому Світі за рахунок погіршення відносин з Третім Римом. Інакше кажучи, нікому в Україні не потрібен європейський журавель без російської синиці. Ми не маємо втрачати ринки і робочі місця наших громадян в Росії. Все треба вміти рахувати. Інакше може бути недолуга політика, коли ми можемо нічого не отримати від Європи - вкупі із подорожчанням російського газу. І додатковими коштами на комуналку, до яких наші ділки додадуть – використовуючи подорожчання російського газу як привід – ще й своїх грошей – витягуючи їх із наших кишень. до завтра. В ефірі був Епіцентр – програма, яка критично ставиться до всіх політиків.
3 жовтня
В.Піховшек:
|
4 жовтня
В.Піховшек:
Добрий вечір, в ефірі – Епіцентр на каналі 1+1 і я, телеведучий В’ячеслав Піховшек.
Є такий монументальний труд французького письменника Оноре де Бальзака, із спільним задумом і назвою - "людська комедія". 98 романів і новел. Грандіозна праця: становлення французької буржуазії, проникнення вискочок у аристократію, побут, звичаї, пристрасті людей, бог яких – гроші. Високий клас Бальзака – безліч подробиць життя тогочасного Парижу: починаючи від особливостей архітектури, закінчуючи найдрібнішими подробицями ділового життя, побуту героїв. і стилістичний прийом автора – персонажі, що переходять. Якщо хтось із героїв будь-якого роману захворів, запрошують одного і того ж лікаря, у випадку проблем із грішми звертаються до ростовщика Гобсека, на ранковій прогулянці в Булонському лісі і в парижських салонах ми зустрічаємо одні і ті ж обличчя.
Я повсякчас згадую "людську комедію" Бальзака, спостерігаючи українську політику. це дійсно комедія, хоча їй не вистачає, але їй і не потрібен бальзаківський блиск, шарм, бунт пристрастей.
Уявіть собі, шановні глядачі, що ви живете, ні ви змушені жити як учасники великої телепостановки, великої мильної опери. Спостерігаєте за змінами взаємовідносин персонажів, їхніми переживаннями і болями, їх маленькими трагедіями і перемогами. Їхніми великими поразками, зрадами, змінами, хворобами дітей, домашніх тварин, рослин. За тим, як вони народжують, ростуть, старіють, хворіють, помирають.
Все це постановка, учасниками якої політики намагаються зробити і нас. тільки не з метою розважити, примусити сидіти до кінця, щоб продати рекламу у дорогих рекламних блоках. А з метою зробити нас його учасниками, втягнути нас у процес, примусити сприймати його емоційно. А для чого? Щоб потім ще раз спробувати переконати нас голосувати за себе, рідних.
Якби я був головним телевізійним начальником – на щастя чи на жаль я ним не є - я під страхом смертної кари чи звільнення з роботи - від сьогоднішнього дня заборонив би всім телевізійним каналам показувати процес під назвою «коаліціада». Щоб політики не піарилися під жодним приводом, не займалися б «самороздяганням», ексгібіціонізмом, не вип’ячували б на суд людський власні пороки. Дивись, і коаліція була б готова через два дні.
А так перед нами і коаліціада, і клоунада. Цирк, тобто вибори, поїхав, клоуни залишилися. Вчора Президент заявив, що він доручає формувати коаліцію всім – і «регіонам», і Тимошенко, і Луценко, і Литвину. Сьогодні всі побігли її формувати. І це правильно, дана команда копати від забору і до обіду, давай копати. А якщо не там викопають чи не те, так це вже не вина тих, хто копав. Була ж команда копати? Як каже прем’єр Янукович – так чи ні?
Якщо спрощено передати дріб’язкові пристрасті сьогоднішнього дня: їх розпочав керівник апарату прем'єра Сергій Льовочкін заявою у газеті "Сегодня" про переговори «регіоналів» про «широку коаліцію» із "Нашою Україною - Народною самообороною". Хотів застовпити тему, не забув уточнити, що переговорює із 3 жовтня, тобто з учорашнього дня, після проголошення Президентом доленосного.
Ранок сьогоднішнього дня прес-служба Партії регіонів ощасливила повідомленням про початок консультацій її представників, Литвина і комуністів. Включився і Литвин, коня кують і жаба ногу підставляє. Литвин, фракція якого буде найменшою, заявив, що консультується з усіма і вже зустрівся і з Ющенком, і з Тимошенко. Богатирьова заявила про зустріч із "Нашою Україною - Народною самообороною" на другу половину дня, замість якої Луценко побіг до Ющенка і попросив, щоб Партія регіонів його не провокувала. Богатирьова підключила Антона Пригодського та Олену Лукаш до зустрічі з БЮТ. БЮТ зустрічатися не хотів, Тимошенко через Томенка передала, що на переговори не піде, хоче демократичну коаліцію, хто б сумнівався. Прокинувся Петро Симоненко, хоче коаліцію «регіонів», КПУ, Литвина і трошки БЮТ та "Нашої України», а себе – на спікера.
Як вам ця клоунада? Вам це все цікаво? Мені максимально нецікаво. Але у мене немає і таланту, і матеріалу Бальзака. Єдине, що можна відзначити за сьогоднішній день, то це якусь дитячу позицію біло-блакитних, особливо комуністів – створювати коаліцію, у якої завідомо нема достатньої кількості голосів. Несолідно це, якось це панове…
Біганина буде продовжуватися, шоу має розвиватися. З наперед розрахованими ходами. Правильно робить Сергій Льовочкін, коли каже про переговори «регіоналів» з "Нашою Україною». Правильно, бо його слова – для однієї людини – президента Ющенка. Ви ж чуєте, нам говорять як про альтернативу широкій коаліції про коаліцію демократичну. Льовочкін також чує. Ми правильно з вами розуміємо смисл словосполучення «демократична коаліція»? Для тих із вас, хто розуміє неправильно, поясню: в українських реаліях «демократична коаліція» це означає - як скаже Ющенко чи Тимошенко – так і буде. Згадайте обрання В’ячеслава Кириленка лідером «Нашої України», слова Президента Ющенка – підніміть руки, опустіть очі і голосуйте.
Правильно, коли Юрій Луценко говорить тільки про коаліцію із прем’єром Тимошенко – а йому і не треба буде брати на себе відступ, якщо Ющенко вирішить, що має бути інший прем’єр, не Тимошенко. Нехай пояснювати це тоді і буде клопіт Ющенка. Правильно робить Тимошенко, що ні з ким не зустрічається і вимагає собі своє – нехай інші роблять помилки.
І, мабуть, правильно робимо всі ми, коли це все спостерігаємо. А що нам ще залишається? Ми ж уже проголосували. Електорат як одноразовий народ своє завдання виконав. До понеділка. В ефірі був Епіцентр – програма, яка критично ставиться до всіх політиків.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
