Обмін «утримуваними особами», що відбувся 29 грудня, став головною подією останнього тижня 2019 року. Половина телеканалів уже відправила свої тижневики на новорічні канікули, тому про обмін розповідали підсумкові програми «України», 5 каналу та ICTV, а також звичайні новини, що виходили на «1+1», «Інтері» та «UA: Першому».

«Факти тижня» ICTV назвали обмін головною подією тижня й розпочали з цієї теми випуск. «Україна повернула 76 українців, які перебували в полоні у сепаратистів», «вдалося витягнути з полону», — так охарактеризували те, що відбулося, на ICTV. Повідомили, що домовленість була досягнута в Парижі на нормандській зустрічі, а також що «серед звільнених є кілька українських військових, відзначених високими державними нагородами, а також, відомий журналіст Станіслав Асєєв». Про тих, хто повернувся на окуповані території, — скільки їх, хто був у списках — інформації небагато. Окремо згадали бразильського найманця Рафаеля Лусваргі, який воював на боці бойовиків; терористів, засуджених за теракт у Харкові; п’ятьох ексберкутівців, звинувачених у розстрілі Небесної сотні, яких видали до рішення суду. Мовляв, видача останніх спричинила найбільший резонанс, проте без них обмін міг би зірватися. За інформацією «Фактів тижня», загалом Україна передала терористам 127 осіб. У сюжеті є перші синхрони звільнених, зокрема чоловіка, який чотири з половиною роки був у полоні.

Для балансу в матеріалі є думка Олега Сенцова, колишнього бранця: «Україна повинна повертати свої героїв, але не ціною паплюження цінностей, за які ці герої билися». Також «Факти тижня» наголосили, що в російських тюрмах залишилася понад сотня в’язнів, переважно кримських татар. Визволити їх — це «завдання надалі».

Наприкінці програми до теми повернулися ще раз. Ведучий Сергій Кудімов зазначив, що Франція та Німеччина вже привітали обмін і назвали його «довгоочікуваним гуманітарним жестом, який має відновити довіру між сторонами». Привітали обмін і в США. Включення кореспондентки Тетяни Наконечної з аеропорту «Бориспіль» відбулося ще до того, як літак, яким із Краматорська летіли звільнені, приземлився. Тому журналістка хіба що змогла констатувати, що його очікують близько 21-ї години. Вона також зауважила, що за новими даними літак вилетить із Чугуєва на Харківщині; родичі бранців в аеропорту, але з журналістами не спілкуються; очікують на президента Володимира Зеленського, який зустрічатиме літак — у зв'язку з цим ажіотаж, працює пів десятка камер і ще більше журналістів; атмосфера радісна, але напружена. Журналістка уточнила цифри: обмін відбувся у форматі 127 на 76. Віддали 127 «бандитів», забрали 76 людей, із яких лише 12 — військові. Окрім Станіслава Асєєва, вона назвала прізвище журналіста Олега Галазюка.

Головною подією останніх днів та кульмінацією назвав обмін Олег Панюта («Україна»). Обмін за формулою «всіх встановлених на всіх встановлених» завершений, із полону бойовиків повернулося 76 громадян України. На окуповані території поїхали 127 осіб, що були засуджені або перебували під слідством в Україні. Як зазначив ведучий «Сьогодні. Підсумки», кількість переданих з українського боку могла бути більшою, але частина відмовилася повертатися на непідконтрольні території. Він також зазначив, що вимогою Кремля було процесуальне очищення утримуваних, тому протягом тижня суди звільняли підозрюваних у держзраді, розстрілах на Майдані, вбивствах і тероризмі. Мовляв, про це домовилися в Парижі.

На літак зі звільненими кореспондент «України» Юрій Гула чекав в аеропорту, але під час включення в ефір тижневика літак ще не приземлився. Журналіст повідомив, що літак уже на шляху із Краматорська до Києва і його очікують близько 20-ї години. За інформацією Офісу президента, на борту 76 звільнених, цивільні й військові, серед яких спецпризначенці Коріньков та Глондар, а також танкіст Богдан Пантюшенко, який був у полоні понад чотири роки. У програмі показали кілька кадрів із Пантюшенком і також звільненою з полону Вікторією Вороніною, які були записані в Горлівці цього дня зранку: жінка розповіла про моральний та фізичний тиск за невизнання звинувачення. Також кореспондент під час включення повідомив про 127 переданих «утримуваних», серед яких є бойовик Лусваргі, а також про те, що до України повертається Ольга Губкіна, яку донецькі бойовики вважали українською інформаторкою. Пізніше Юрій Гула включився знову, але літак ще не приземлився. Ведучий висловив жаль, що цю історію не вдалося показали до кінця.

За словами Олега Панюти, результат обміну — рахунок 3:1 на користь Кремля: мовляв, Україна виграла в тому, що повернула людей живими, а Путін убив трьох зайців — добився транзиту газу, виставив себе перед світом миротворцем і змусив Київ домовлятися з бойовиками. Те, що Росія категорично не хоче обговорювати питання звільнення кримських татар, коментує Рефат Чубаров, а про політичну вигоду для Путіна говорить політкоментатор Олег Жданов.

Програма «Час. Підсумки» на 5 каналі також була критичною. Глядачам нагадали, що обмін планувався 87 на 55, але протягом дня цифра змінювалася й остаточно зупинилася на 76 українцях, які повернулися з полону, згідно з офіційними цифрами. За словами ведучої Анни Мірошниченко, цей обмін називають найважчим з усіх, що були. Мовляв, не було остаточних списків обміну, брак інформації породив твердження про нерівнозначність не лише в кількості. «Україна віддає тих, кого називають убивцями. Обмінює українців на тих, кого захотів Путін. І все це відбувається в дуже маніпулятивний спосіб і призводить до розколу суспільства і зневіри у власній державі», — йшлося в тижневику 5 каналу.

За подробицями обміну стежив журналіст Мирослав Солонар. У включенні він також дещо скептичний: «Чи справді добрий вечір, про це, напевно, ми зможемо дізнатися лише згодом, але безумовно, для рідних та близьких звільнених українців сьогодні це просто прекрасний вечір». За його словами, звільнено 76 бранців, із них 12 військових та 64 цивільних. Натомість Україна видала на окуповані території 127 осіб. Журналіст зазначив, що процес обміну був важким, місце обміну зберігалося в таємниці — мовляв, на КПВВ Майорське юрмилися журналісти, проте там не відбувалося нічого конкретного, а у Штабі ООС заявили, що не займаються акредитацією. Натомість трансляцію обміну вів Офіс президента зі спеціального логістичного центру неподалік Бахмута. Втім, 5 канал відзняв кілька кадрів зі звільненими. Відзначили, що обмін відбувався у два етапи — спочатку українці обмінювалися з тимчасово окупованою частиною Луганщини, а вже потім приїхали автівки з Донецька, де були звільнені бранці.

Журналістка Валерія Павленко, яка включилася з аеропорту «Бориспіль», також повідомила, що прибуття літака очікується близько 20-ї години. Вона розповіла про організаційні особливості — коли й куди запускатимуть пресу тощо. Розвиток подій давали вже в пізніших випусках новин.

У цілому ж тижневикам не дуже пощастило, що вони вийшли в ефір до того, як літак із бранцями приземлився в аеропорту, й, відповідно, не змогли показати кадри прибуття звільнених полонених і їхні зустрічі з родичами. Щоденні новини були мобільнішими й могли показати прибуття у пізніших випусках. Втім і їм не вдалося спіймати мить приземлення літака.

«UA: Перший» присвятив обміну значну частину випуску о 21:00. Ведучий повідомив, що обмін таки завершився — з окупованої частини Донбасу повернулися 76 українців: 12 військових та 64 цивільних. Натомість 127 звільнили з українських СІЗО та в’язниць і відправили до самоназваних ЛНР / ДНР.

Про те, як відбувався обмін у Майорську, розповів журналіст Дмитро Грінченко. За його словами, в логістичний центр, де відбувався обмін, журналістів не допустили. Окремо він розповідає про деяких звільнених, зокрема Олену Сорокіну, Вікторію Вороніну, Дениса Секацького, Станіслава Асєєва, Романа Гіся тощо. Бранці говорять про знущання з боку бойовиків, про те, що в полоні та ув'язненні ще залишилося чимало українців. Журналіст також зазначив, що Україна передала 127 осіб, а 14 людей, яких готували до обміну, до бойовиків їхати відмовилися.

Показали сюжет про те, що допоки відбувалася передача полонених, їхніх родичів зібрали в Мистецькому арсеналі. Є кілька синхронів родичів та друзів тих, кого звільняють.

Окремо ведучий розповів, кого передала українська сторона. Зокрема, бойовика Рафаеля Лусваргі; Сергія Долженкова, одеського антимайданівця, який провів п’ять років у слідчому ізоляторі за підозрою в організації масових заворушень 2 травня 2014 року; фермера Миколу Бутрименка, якого звинувачують у причетності до загибелі десятьох українських військових у липні 2014 року й фінансуванні тероризму; Володимира Дворникова, Віктора Тетюцького та Сергія Башликова, які організували теракт у Харкові в лютому 2014 року; Олега Янішевського, Сергія Зінченка, Павла Аброськіна, Сергія Тамтура й Олександра Маринченка, яких звинувачують у розстрілах на Майдані.

В окремому сюжеті нагадали, як активісти намагалися завадити вивезенню ексберкутівців із слідчого ізолятора. А за словами ведучого, рішення про внесення цих п’ятьох людей у списки на обмін у правозахисній організації Transparency Іnternational назвали політичним. В окремому матеріалі Олени Близнякової нагадали подробиці попередніх обмінів — адже за шість років війни з полону проросійських бойовиків звільнили понад 3200 людей; перший обмін відбувся у грудні 2014 року. Згадали і про обміни, що відбулися в серпня 2015 року, грудні 2017 року, вересні 2019 року.

Тим часом в аеропорту «Бориспіль» очікували на літак зі звільненими бранцями — кореспондентка Олена Близнякова у включенні повідомила про прибуття на летовище президента, а от літак із Чугуєва зі звільненими ще не прибув.

На «Інтері» встигли приділити увагу не лише процесу обміну, але й тому, як цю подію сприймають та оцінюють в «Опозиційній платформі — За життя». Політичні патрони «Інтера» заявили, що такий обмін мав відбутися ще 2018 року, але завадила тогочасна влада. В «ОПЗЖ» також закликали до діалогу з Росією та ухваленню законів, що сприятимуть реалізації мінських угод.

Журналістка Оксана Григор'єва в окремому сюжеті нагадала, що обміну передували переговори в Парижі. Мовляв, тоді домовилися, що обміняють «всіх на всіх», але в кілька етапів. Журналістка «Інтера» ще раз повідомила, що домовленість привітали в «опозиції», і подала в сюжеті ґрунтовний синхрон лідера «ОПЗЖ» Юрія Бойка. Акцентувала вона й на тому, що активно поверненням українців додому займався і представник України у Тристоронній контактній групі Віктор Медведчук, який ще з травня 2014 року вів переговори із представниками самоназваних республік щодо повернення полонених. Саме завдяки йому відбулися обміни в грудні 2014 року та лютому 2015 року. А після особистої зустрічі Медведчука з Путіним у 2019 році обмін вдалося активізувати. У синхроні сам голова політради «ОПЗЖ» розповів про те, як вони з Вадимом Рабіновичем отримали можливість зустрітися з тодішніми політв’язнями Карпюком та Клихом. Таким чином, попри те, що в теперішніх переговорах Медведчук не брав жодної участі й не представляє Україну в жодних контактних групах уже давно, матеріал «Інтера» справляв маніпулятивне хибне враження, що дякувати за повернення полонених слід саме цій людині.

У випуску новин о 20:00 глядачам повідомили, що звільнено 76 полонених — як військовослужбовців, так і цивільних. Кореспондент Ігор Левенок на прямому зв'язку з Донецької області розповів про те, як об 11:00 відбувся обмін, що проходив на нейтральній території. За його словами, до останнього місце обміну, час і кількість людей тримали в таємниці. Україна мала отримати 80 людей, але четверо вирішили залишитися з родинами на окупованій території, у свою чергу бойовикам віддали 127 осіб.

В іншому включенні з аеропорту «Бориспіль» журналіст Олександр Васильченко сказав, що літак іще не прибув, а журналісти поки не потрапили на летовище, яке дуже серйозно охороняють.

В окремому сюжеті розповіли, як відбувалася підготовка до обміну, кого віддали і хто повернуся в Україну. Журналістка Олена Зоріна розповіла про два етапи обміну й повідомила, що хоч українських журналістів не пустили далі шлагбауму КПП «Майорськ», фотознімки свідчать про те, що Україна видала кількох відомих персон: «85-річного вченого Мехті Логунова. Він поїхав до Луганська. У Донецьк поїхала спортсменка Дар'я Мастикашева. Віддав Київ і п’ятьох беркутівців, яких обвинувачують у розстрілі активістів Євромайдану: Олега Янішевського, Павла Аброськіна, Олександра Маринченка, Сергія Зінченка і Сергія Тамтура. Їх напередодні вивезли з Лук'янівського СІЗО столиці. А ще бразильця Рафаеля Лусваргі, який воював на боці ДНР і був засуджений в Україні на 12 років». У свою чергу в Україну повернулися 76 осіб; 12 військових, решта цивільні, серед яких журналіст Станіслав Асєєв, який два роки провів у донецькій в'язниці. Авторка сюжету зазначила, що в ході обміну 14 осіб відмовилися їхати до бойовиків, а четверо вирішили залишитися на окупованій території. Як вона пояснила, від початку домовлялися про обмін «всіх на всіх», але перемовини зірвали представники так званої ЛНР. Також у сюжеті згадали про те, що зміна міри запобіжного заходу для ексберкутівців викликала невдоволення активістів, які влаштували акцію протесту під Лук’янівським СІЗО.

Принагідно на «Інтері» вирішили розповісти про «найбільший та найсумніший» досвід обміну полоненими в Ізраїлі — історію з обміном у 2011 році військового Гілада Шаліта, якого обміняли на 1027 ув'язнених палестинців. На цей приклад посилалися представники влади, зокрема головний військовий прокурор Віктор Чумак, виправдовуючи рішення передати бойовикам звинувачених в убивстві Небесної сотні, які не будуть засуджені й покарані за свій злочин.

На «1+1» про обмін розповіли у випуску «ТСН». Як зазначила ведуча Соломія Вітвицька, за перебігом обміну можна було стежити за трансляцією Офісу президента, а журналістів на місце обміну не пустили, як не повідомили й формулу, за якою відбувся обмін. За словами ведучої, «Київ віддав 123 особи. Додому з полону на окупованих територіях повертається 76. При цьому з тих, кого Україна готова була передати бойовикам, майже три десятки відмовилися повертатися до фейкових республік. Серед тих, хто повернувся з полону в Україну — і наші військові, і цивільні».

У випуску про обмін говорять із різних ракурсів. Мовляв, одразу після обміну Ангела Меркель поговорила по телефону з Володимиром Путіним. Сторони в розмові оцінили обмін позитивно. Також привітали звільнення полонених у Франції, запевнили, що залишатимуться на українському боці, у США, а Канада закликала звільнити решту політв'язнів, що залишилися в Росії та Криму.

Повідомили і про те, що допоки відбувався обмін, родичі та друзі звільнених збиралися в Києві в Мистецькому арсеналі. Причому деяким із них не було відомо, чи є їхні рідні у списках на обмін.

За самим процесом обміну стежать через трансляцію Офісу президента. Крім того, показали включення кореспондента Руслана Ярмолюка, який цілий день працював на КПП «Майорськ», де відбувався обмін. Він розповів про перебіг процесу й окремо акцентував на тому, що вперше обмін відбувався на підконтрольній Україні території, а не в «сірій зоні». На територію логістичного центру, де безпосередньо відбувався обмін, пресу не пускали, щоправда, потім вмовили пустити операторів. «Те, що зняли оператори, вразило нас, оскільки такі емоції дуже важко передати словами. Люди, котрі виходили з автобусів, постійно оглядалися, ніби їх зараз назад повернуть в автобуси і відвезуть назад за грати. Люди були перелякані. Дійсно, очі у них просто були в сльозах, і дехто навіть не вірив, що все, ці муки скінчилися», — розповідає кореспондент. Він сказав, що більшість — цивільні особи, які не брали участі у війні, але любили Україну. «Дуже круті хлопці, вони небагатослівні і не хотіли розповідати, як їх катували. Але, власне, ми знаємо, ми бачили відео, яке викладали колись бойовики, в якому стані були ці хлопці», — продовжив він. У сюжеті є коментарі кількох звільнених, які розповідали про катування; показують їхні перші дії на волі.

З аеропорту «Бориспіль» включалася журналістка Мар'яна Бухан. За її словами, журналісти мають побоювання, що не встигнуть зняти момент, коли літак таки приземлиться, і не зможуть упізнати звільнених. Журналістка каже, що деякі зі звільнених, зокрема Сергій Глондар, Олександр Коріньков та Богдан Пантюшенко, є «найціннішими звільненими». Мовляв, їх мали обміняти ще 2017 року, але в останній момент викреслили, бо «говорили про те, що це дуже цінні люди, і за них треба когось дуже цінного теж віддавати». Знову про окрему цінність Богдана Пантюшенка говорить ведуча Соломія Вітвіцька, розповідаючи, що всі 76 прізвищ уже опубліковані на сайті СБУ. Розповіла вона і про історію спецпризначенців Сергія Глондаря й Олександра Корінькова, журналіста Станіслава Асєєва, розвідників Сергія Іванчука і Івана Дєєва, Олену Сорокіну та інших.

Окремо на «1+1» розповіли про тих, кого віддали бойовикам. Зокрема про зміну запобіжного заходу п’ятьом беркутівцям, яких підозрюють у причетності до розстрілів Небесної сотні. «Попри активні протести присутніх у залі, суд звільнив ексбійців під особисті зобов'язання. Проте активісти вирішили заблокувати виїзд зі слідчого ізолятора та влаштували чергування біля Лук'янівського СІЗО», — повідомила Вітвицька. Журналістка Наталя Нагорна розповідає про деталі судового засідання: «У залі беркутівці Сергій Тамтура і Олександр Маринченко, які були під цілодобовим домашнім арештом. Олег Янішевський, Сергій Зінченко та Павло Аброськін, які лишалися під вартою, на відеозв'язку із СІЗО. Аброськін начепив на плечі триколор і запевняє — це логотип». Журналістка каже, що затриманих беркутівців спочатку мав судити суд присяжних, але ті відмовилися, бо «процес тривалий і невигідний, лише 60 гривень за засідання». Вона розповідає про перебіг засідання та заклики в мережі заблокувати СІЗО. «Ексберкутівців негайно вивозять із зали. Разом із беркутівцями із двору вивозять цілий автобус та п'ять вантажівок із силовиками. Активісти рушають до СІЗО. Близько пів на одинадцяту вечора під Лук'янівським СІЗО з'являються барикада із двох сміттєвих баків та лавки. Біля СІЗО на чергування заступають кілька сотень людей, сюди ж підтягуються силовики. Найвитриваліші лишаються до ранку. Удосвіта люду під СІЗО більшає, продовжують контролювати всі виїзди і дивляться прямі ефіри зі сходу. Коли там почався обмін, тут розходяться», — змальовує журналістка перебіг протесту, який виявився безглуздим.

Ведуча знов говорить про ціну обміну — зокрема про те, що до списку потрапили не лише беркутівці, а «також убивці маріупольських поліцейських, які влаштували бійню під місцевим відділком поліції 9 травня 2014 року (тоді загинули 6 людей). До Росії їдуть і харківські терористи, які влаштували вибух у 2015 році під час мирної ходи гідності, там загинули четверо учасників проукраїнського маршу, серед них 15-річний Данило Дідик. У списки на обмін потрапив і донецький фермер Микола Бутрименко, який фактично занапастив 10 українських військових, здавши їх проросійським бойовикам. Відпустили відомого бразильського бойовика Рафаеля Лусваргі, який воював на боці терористів».

Загалом можна констатувати, що більшість каналів 29 грудня зробили, що змогли, аби висвітлити обмін із різних сторін, і — за винятком «Інтера», який не міг не втулити в цю тему своїх політичних патронів з «ОПЗЖ» — обійшлися без відвертих маніпуляцій. Втім те, що головним джерелом інформації та відео для більшості каналів виявився стрим Офісу президента, є достатньо промовистим фактом. Журналісти й не зуміли, й не мали змоги здобути ексклюзивний відеоряд. Те, що тижневики мусили попрощатись із своїми глядачами в 2019 році констатацією незавершеності головної події кінця року («літак ще не прилетів») — окрема прикрість.

Втім недопрацюванням більшості редакцій — особливо тижневиків, які мають більше ресурсів для аналітичної роботи, — було те, як мало й неконкретно розповідали про людей з обох боків, яких обміняли. Звісно, перелічити та схарактеризувати кількадесят людей було б нелегко, однак дати більше бекґраунду про частину цих людей було можливо й необхідно. Називання лише декількох «наймедійніших» прізвищ, підкреслене відокремлення військових від цивільних, а також спрощене узагальнення тих, кого Україна передала бойовикам, як «бандитів» — ознаки поверхового підходу до дуже чутливої і важливої теми. Якщо Україна офіційно заявляє, що для неї найголовніше — життя, здоров’я і свобода кожного громадянина, то люди, чиє життя і здоров’я було куплене такою дорогою ціною, заслуговують на більшу увагу та детальнішу характеристику. А їхні історії — не одразу, звісно, а з часом — на те, щоб бути розказаними. Не менш важливо описати й чітко визначити ту ціну, яку Україна сплатила за їхнє визволення. Сподіваємося, за це теленовинарі візьмуться негайно після свят.

Фото: пресслужба президента України