Призначення голови Антикорупційного суду, аварія літака в Росії, відзначення Дня перемоги, продовження епопеї навколо дати інавгурації Володимира Зеленського та можливість розколу у Православній церкві України. Як розповідали про найголовніше підсумкові програми ZIK, 5-го, ICTV, «України» та «1+1».

День перемоги

«Перші про головне. Деталі» (ZIK) підійшли до висвітлення теми нейтрально — без зайвих емоцій повідомили, хто і як відзначав. Згадали про провокації: «Вони відбулися під час акції, вигаданої в Росії, під назвою “Безсмертний полк”. На початку ходи поліція затримала Олену Бережну, матір загиблої депутатки з Партії регіонів Ірини Бережної. Вона прийшла на акцію із забороненою символікою — георгіївськими стрічками, які були пришиті на одяг. Ще одну учасницю до відділку відправили за використання портрету Сталіна. Під час її затримання між поліцією та проросійськими активістами виникла штовханина». Повідомили і про дві контракції, які провели проукраїнські політичні сили — колону родичів військових, які загинули під час війни на Донбасі, та акцію «Безсмертний ґрут» («замість портретів ветеранів несли фотографії персонажів голлівудських фантастичних фільмів. В колоні крокував і актор в костюмі Сталіна»).

Відгомоном річниці був сюжет Сергія Костежа про те, як відбувається декомунізація в Україні. Глядачам нагадали «ленінопад», розповіли, що до 2019 року знесли близько 2,5 тисяч монументів, не рахуючи табличок, гербів, ліпнини із серпами та молотами. Втім, дещо лишилося: «Нині найбільшим символом СРСР у Києві лишається хіба що герб на щиті Батьківщини Матері. На його демонтування треба півмільйона гривень. Залишився на своєму місці і скандальний пам'ятник Щорсові у столиці». Торкнулася декомунізація й топоніміки: було перейменовано понад 50 тисяч вулиць, тисячі міст і сіл, серед яких два обласних центри і 25 районів. Втім журналіст ставить запитання, чи є цей процес невідворотним, і наводить приклад Харкова, де мер Геннадій Кернес заявив про готовність підтримати петицію про повернення одному з проспектів імені маршала Жукова. У сюжеті йдеться про проекти парків тоталітаризму — місць, де могли би бути зібрані радянські монументи. Один із таких уже існує на базі Путивльського історичного заповідника.

«Сьогодні» згадали про 9 травня побіжно й у паркетному форматі. Акцентували на тому, що Порошенко та Зеленський відзначали його окремо: «Володимир Зеленський провідав могилу свого діда у рідному Кривому Розі, а 9 травня вже вЗапоріжжі зустрівся з воїнами Червоної та Української повстанської армії». У сюжеті йдеться про те, що для Порошенка була принциповою участь в урочистостях 8 травня, «адже відзначати першу хвилину миру разом з усією Європою стали саме за його президентства. Наступного дня Порошенко нагадав і про наслідки трагедії, і про невивчені уроки історії».

Віталій Гайдукевич у програмі «Час. Підсумки тижня» ствердив: 9 травня після президентських виборів довело країні, що проблема ідеологічної залежності від Росії не зникла. «5 років лояльні до російсько-радянської версії реальності не надто заявляли про себе і тепер вони вийшли із суцільним набором ідеологічної зброї Москви. Тут тобі і Георгіївські стрічки, і антиукраїнські гасла, які не бояться говорити просто ось так, в телекамери, тут тобі і радянська символіка, і нова активізація пропаганд проекту “Безсмертний полк”, його Москва, ви знаєте, активно фінансує по всьому світові, де тільки може, з 2014 року саме, а придумали тільки в 2011», — каже ведучий тижневика 5 каналу. Він згадує і про ситуацію в Харкові, де «пана мера мало обходить те, що це є порушенням закону». Намір повернути радянські назви ведучий називає «реваншем» і нарікає, що в людей відсутнє критичне мислення, а«у школах вчителі малюють малюнки за мир із російськими прапорами». Втім свідчень того, що ці поодинокі факти є частиною тенденції, немає.

У сюжеті йдеться про різні погляди на вивчення історії: проросійський і проукраїнський. Порівнюють також відзначення 9 травня в Україні та Росії. «Нині ж нав'язану радянською владою концепції великої перемоги Інститут нацпам'яті усіляко намагається змінити на пам'ять і скорботу за полеглими, а провокативним можем повторить на усталеним в світі ніколи знову. Хоча уникнути російського впливу цьогоріч вкотре не вдалося. На започатковану у Москві акцію “Безсмертний полк”, яку проросійські сили проводять і в українських містах. Лише у Києві прийшло близько 3 тисяч людей. Їм на противагу у середмісті зібралися активісти із портретами Романа Шухевича, Степана Бандери, загиблих у війні на Донбасі та героїв Небесної сотні», — йдеться в сюжеті.

Вихід є — треба офіційно перенести вихідний із 9 травня на 8-ме, але на зміни потрібен час, бо «те, що вселяли в українські голови десятиліттями почали вичищати лише 5 років тому».

Зовсім в іншому ключі подають урочистості 8-9 травня «Факти тижня». «Незнайомий чоловік, що на колінах зустрічав колону матерів і дружин загиблих українських воїнів, і жінка з тієї колони. Восьмого травня в день примирення столичним Хрещатиком пройшли двісті п'ятдесят родин бійців, які загинули на українському Донбасі. Вони несли в руках портрети героїв війни, що стала для України новою вітчизняною. І за ці п'ять років увійшла похоронками певно в кожне українське місто, чи село. Що може бути красномовнішим за ось такі кадри? Наступного дня відбулася ще одна хода, теж з портретами героїв іншої війни, Другої світової. І це прекрасна ініціатива журналістів з Томська, але, на жаль, підхоплена і спотворена російською пропагандою», — з такого порівняння розпочала випуск Оксана Соколова. В сюжеті Олександра Візгіна йдеться про те, як у Києві проходила акція «Безсмертний полк». Розповідь без схвалення, але й без надмірного засудження, слово мали і прихильники, і противники маршу. Також повідомили новини з регіонів — Одеси, Харкова, Львова, де все пройшло мирно, натомість у Маріуполі було неспокійно. Журналіст проаналізував, коли і для чого виникла акція «Безсмертний полк», а також навів приклади того, як у Росії День перемоги перетворюється на фарс.

«Каша з історією» — так називає Алла Мазур («ТСН. Тиждень») те, що формує ставлення українців до Другої світової війни і дати 9 травня: «Радянська пропаганда буквально вкарбувала в мізки поколінь цю назву і дату — 1941–1945. Силу і вплив цього міфу переоцінити важко, він пережив навіть державу творця і досі є потужною зброєю роз'єднання. Але в багатьох українських родинах точно знали, коли війна розпочалась насправді». У сюжеті Костянтин Грубич варить «солдатську кашу» і спілкується з істориками, колишніми політв’язнями, простими перехожими та іншими людьми. «Традиційного рецепту вирішення проблеми, а саме примирення серед людей різних поглядів сьогодні не буде. Брати на себе таку відповідальність щонайменше пихато. Але припускаю, що варто просто не брехати і починати не з кінця, тобто Дня перемоги, а з початку. Для українців війна почалася на два роки раніше, ніж для Кремля у 1939-му. Тож зрозумівши коли, нам легше зрозуміти яку перемогу ми святкуємо», — резюмує журналіст.

Окремо Андрій Орляк розповів про акцію «Безсмертний полк». Задля експерименту він став одним із учасників маршу: «Моє завдання тут не говорити і авжеж не провокувати. Моє завдання — дивитися і слухати та з'ясувати, чому до “Безсмертного полку” ну дуже обережне ставлення в світі». Він спілкується з учасниками акції й доходить висновку, що вони «не обійшлися без забороненої комуністичної символіки, словесних перепалок та взаємних прокльонів. І авжеж це не означає, що усі учасники ходи — “агенти Кремля”. Я тут бачив десятки реальних людей, що вшановували своїх родичів. Утім, мова про десятки із трьохтисячного натовпу. І тепер я розумію, чому в інших країнах заговорили про заборону цим полкам маршувати по вулицях своїх міст».

Коли вже? Та інші пригоди Зеленського

«Перші про головне. Деталі» процитували звернення Володимира Зеленського до Верховної Ради. Той «зажадав від депутатів призначити дату інавгурації якомога швидше. А ще заявив: народні обранці не діють в інтересах українців, бояться розпуску Ради, затягують призначення дати інавгурації. Мовляв, тим часом чинний президент Петро Порошенко коїть незворотне». Бентежить Зеленського й те, що Порошенко роздає звання та нагороди. Ведуча зазначила, що, за словами журналіста Юрія Бутусова, більшість нагород є заслуженими, втім «є питання до персони Миколи Шевцова, який відповідає за безпеку артскладів». Але тут варто зазначити, що Бутусов підтримував Порошенка на виборах, тож про неупереджену оцінку не йдеться. Назвали й інших нагороджених — «трьом людям гарант вручив звання Героя України. Вояка Андрія Соколенка і волонтера Дмитра Гончаренка нагородив посмертно. Почесного ордену "Золотої зірки" дістав і голова СБУ Василь Грицак. У переліку і міністр економічного розвитку Степан Кубів. Дано орден і заступнику голови Адміністрації президента Костянтинові Єлисеєву. Нагородив Порошенко і свого речника Святослава Цеголка». Дізналися глядачі і про вигоди для нагороджених: «Серед привілеїв — підвищені зарплати, преміальні і пільги на комірне».

У «Сегодня» розповіли, що радники Зеленського оприлюднили план на три місяці: «Перші 100 днів ліквідувати податкову, реформувати СБУ, створити службу фінансових розслідувань, нагородити борців із корупцією та звільнити скандальних чиновників». Також вони заявили, що команда на 95 % сформована. Журналістка Наталія Кравченко невисокої думки про потенціал діяльності ВР («За два святкових тижні в Раді накопичилось чимало законодавчого сміття. Одних тільки законопроектів щодо дати інавгурації вже чотири») і запитує, чи невизначеність із датою інавгурації є частиною великої гри, чи, можливо, вона виникла через недолугість законодавства. Журналістка каже, що в Порошенка готові зустрічатися із Зеленським із приводу передачі повноважень, а поки президентів двоє, закордонні делегації зустрічаються з обома. У другій частині сюжету ідеться про заяви угорських праворадикалів про те, що Закарпаттю необхідно надати автономію. «Цікаво, що саме на досвід Угорщини з роздачі паспортів посилався Путін, коли наприкінці квітня підписував рішення про видачу російських документів мешканцям окупованих районів Донецької та Луганської областей», — провела паралель журналістка. Крім того, важлива інформація — міжнародний трибунал ООН із морського права дійшов до розгляду позову України про незаконне захоплення Росією наших моряків в Азовському морі: «Російська сторона до Німеччини просто не приїхала, заявивши, що у трибуналу ООН немає юрисдикції розглядати такі справи. Рішення в Гамбурзі мають оголосити 25 травня. Це буде рівно півроку з дня атаки у Керченській протоці, коли 24 українських моряки стали черговими бранцями Кремля».

Про війну на дипломатичному фронті згадав і 5 канал. «В цій історії Москва порушила все, що можна було порушити. І Росія це чудово усвідомлює, тому слухання проігнорувала. Логіка поведінки "а нам байдуже". Є об'єктивні шанси, що Трибунал ООН стане на бік України», — каже Віталій Гайдукевич. І ставить питання, чє механізми, щоби примусити Росію дотримуватися порядку. В сюжеті журналістка зазначила, що відсутність Росії на слуханнях не знімає з неї відповідальності, а рішення буде ухвалене 25 травня.

Серце Віталія Гайдукевича не потеплішало до Зеленського. Він розповів, як новообраний президент у«притаманній йому манері, яка межує з хамством», почав висувати вимоги до парламенту. «Бо як ще можна сприймати наступні фрази? "І доки ви трясетесь а свої мандати намагається пропихнути свого голову, а сама тримає дві дулі в кишені? Думайте, будь ласка! Не про депутатські ксіви, до українського парламенту". От що це було? Відсутність розуміння, що країна — це трохи більше, ніж "Квартал"? А текст шоумена і текст Президента мають бути все ж таки в різних інтонаціях», — обурюється Гайдукевич. Про саму дату інавгурації він розповідає стриманіше — мовляв, у Зеленського наполягають на 19 травня, але ніхто не може пояснити, чому саме. «Розпустити парламент, ну, в принципі, при бажанні він може і на початку червня. Юристи щось придумають, як що вже припекло», — іронізує ведучий. І наголошує на ідеологічному моменті — те, що 19 травня — день жалоби і «влаштовувати в цей день урочистості це приблизно те саме, що влаштувати дискотеку на могилі закатованого дідуся в свій день народження».

До теми виборів 5 канал повернувся в матеріалі про виборчі технології. «Реальність зовсім не така, як ми звикли її бачити. Це брати, тоді ще брати Вачовські, намагалися показати в своїй "Матриці" ще 20 років тому. Питання не в ложці, проблема в нас. Ми віримо тому, чого не існує. Нам все легше продати імітацію замість реальності. Ми можемо бачити перед собою факт, торкатися його рукою, а потім увімкнути телевізор, Ютюб, Інстаграм і повірити у зворотне. Епоха пост правди — це коли вам байдуже, що є насправді. Ви повірите лише в те, в що ви хочете вірити», — розмірковує Віталій Гайдукевич. За його словами, зануреність в інформаційний світ зіграла з нами злий жарт. У сюжеті — розпач і критика. «Результат приголомшливий. Шоумен без жодного політичного досвіду з величезним відривом переміг чинного главу держави. Білборди, листівки і масові мітинги — традиційні інструменти політтехнологів, які ще кілька років тому були невід'ємною складовою виборчої кампанії, перетворилися на антикваріат. Відтепер пароль активації виборців завжди напохваті. Ерою класичної журналістики та політики замінює епоха блогерства. Короткий ролик в Інстаграм, як виявилося, здатен завоювати прихильність виборців краще за гучні плакати та багатотисячні зібрання», — закидає журналістка. Разом з аналітиком Комітету виборців України аналізують роль соцмереж у цій кампанії, зокрема те, що нові технології роблять політика «домашнім», створюють ефект його присутності в житті людини. 5 канал не дуже оптимістично налаштований щодо перспектив: «Невдовзі новообраний президент Володимир Зеленський складе присягу у Верховній Раді. Оглядачі сумніваються, що ця технологія спілкування з громадянами буде такою ж успішною, як під час передвиборної кампанії».

«Факти тижня» також повідомили про засідання міжнародного трибуналу, мовляв, Росія засідання ігнорує, «але цей караван вже не зупинити». Говорячи про внутрішньополітичні події в Україні, тижневик ICTV згадав про кадрові ротації Порошенка — зміну командування ООС та нагородження, наприклад, голови СБУ Грицака. Повідомила ведуча, що нарешті обрали голову Антикорупційного суду — Олену Танасевич, про яку розповіли Віталій Шабунін і Тарас Шевченко, мовляв, у списках недоброчесних суддів вона відсутня, претензій до декларації також немає.

Говорячи про інавгурацію, «Факти тижня» наголошують на боях за дату. В сюжеті Володимира Соколова — версії, коментарі представників парламентських політичних сил та команди Зеленського. «У разі дочасних виборів на хвилі особистого рейтингу Порошенка БПП може завести в Раду більше своїх людей, тоді як до жовтня все може змінитися. Зокрема, вже активно відновлюються партія "Удар" Віталія Кличка, яку може очолити його брат Володимир. До того ж, активізується політсила Володимира Гройсмана, який заявив про самостійний похід. А також до виборів вже начебто готується музикант Святослав Вакарчук. І всі вони разом можуть відібрати левову частку прихильників Порошенка. Втім, чимало залежатиме від того, за якою системою відбудуться перегони. У команді Зе наполягають на пропорційній, без мажоритарки. І навіть готові заради цього піти на зниження прохідного бар'єру — з 5 до 3 %, а також повернути партійні блоки», — прогнозує журналіст. Характерно, що про перспективи партії Анатолія Гриценка, якому ICTV приділяв чимало уваги під час виборчої кампанії, мовчать.

На «1+1» ситуацію в Україні охарактеризували як «міжвладдя», що триває вже третій тиждень. Сергій Швець підколює депутатів: «Члени українського парламенту виявляють гіперактивність довколо дати інавгурації обраного президента. Один з перед одного звертаються до нього із порадами — засвідчують прихильність», та іронізує, що дехто з парламентарів заперечує проти дати 19 травня, бо тоді відзначають день жертв політичних репресій: «Слід зауважити, що 19 травня — це ще й День пам'яті померлих від СНІДу, День боротьби з гепатитом, День піонерії. У іудеїв — це другий день Пасхи: Песах-Шені. У буддистів — священний день Весак. А ще колись в цей день помер Володимир Мономах. І саме в цей час Місяць іде на Юпітер у сузір'ї Стрільця». Показують звернення Зеленського із закликом не затягувати прийняття рішення.

Згадали й роздавання нагород та посад від Порошенка: «Великий комбінатор Остап Бендер називав це — матеріалізація духів і роздача слонів. Петро Порошенко влаштував атракціон нечуваної щедрості і в останні дні своєї каденції нагороджує президентськими милостями направо і наліво». Журналіст критично зауважує, що «одне підвищення характеризує підхід Порошенка в цілому. Один з неоприлюднених указів передбачає надання першому заступнику голови СБУ, начальнику Головного управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю Павлу Демчині звання "генерал-полковник". Навіщо таке засекречувати? Згадаємо, що саме Павло Демчина став фігурантом корупційних скандалів за підозрами у незаконному збагаченні. За що йому та решті віддячує Петро Порошенко? Це може стати запитанням від слідчих органів. Причому він виступає лише з урочистими промовами, уникаючи пояснень своїх ажіотажних дій». Журналіст не має сумнівів у тому, для чого все це робиться — щоб нашкодити Зеленському: «Порошенко роздає посади вірним людям. Таким чином він закріплює залишки своєї влади і вставляє палки в колеса обраному Президенту. Кожен п'ятий призначений ним суддя Верховного суду оцінений недоброчесним. Підозріла заміна командувача ОСС на Донбасі; заміна керівника Нацгвардії; винятково політичне призначення претендента на голову Національної ради телерадіомовлення».

Дісталося і Юрію Луценку та Павлові Клімкіну, які, на думку Швеця, смикаються й намагаються залишитися у владі. Ще раз про зміну керівництва ООС у своєму сюжеті згадав воєнкор Андрій Цаплієнко: «Наєв залишає Донбас. Він називає це плановою ротацією, термін якої сплив ще в березні. Втім, для мене і для решти фронтових журналістів заміна стала несподіваною. Системна співпраця з мас–медіа — одна з сильних сторін Сергія Наєва. Чи сприйме і його наступник журналістів як союзників, говорити зарано. Олександр Сирський не вельми публічна особа, проте має репутацію досвідченого штабіста-практика». А про призначених суддів нагадала Алла Мазур: «У вівторок Петро Порошенко призначив зразу 75 суддів до Верховного суду, хоча громадська рада доброчесності не радила довіряти щонайменше 15 з них. Цього ж дня з третьої спроби обрали голову Антикорупційного суду, хоч запрацює він, на жаль, лише восени. І водночас, без голови може залишитися головний суд країни, Конституційний. Чотирнадцятого травня, наступного вівторка, КСУ має обговорити відставку нинішнього глави Станіслава Шевчука».

Зеленського натомість «1+1» прославляє як руйнівника міфів («фактично руйнує гігантську піраміду міфів про український націоналізм, бандерівських лідерів і хунту, що захопила владу в результаті заколоту на Майдані») та позасистемного політика, який незручний Росії («ідея зміни влади і нових облич цілком здатна стати найефективнішою зброєю проти путінського режиму від нового Президента України»).

Про міжнародну політику «ТСН. Тиждень» розповідають із надією, мовляв, з'явився шанс визволити з російських в'язниць українських моряків. В окремому репортажі Григорія Жигалова з «Радіо Свобода» йдеться про перспективи гамбурзького судового процесу: «Поки Росія демонструє зневагу до міжнародних законів, поки почнуть з'являтися перші вироки, уникати їх стане практично неможливо».

Ображений патріарх

Тижневик ZIK не визначився, як називати ситуацію у Православній церкві України — суперечностями чи вже розколом. «Збудником скандалу» «Перші про головне. Деталі» назвали листи із запрошенням на урочисту службу Божу 14 травня, що були розіслані на бланках Київського патріархату, ліквідованого ще у грудні 2018 року, коли документ про розпуск підписав особисто Філарет. «ЗМІ відразу припустили, нібито почесний патріарх Філарет має намір відновити й очолити Київський патріархат. Пізніше лист-запрошення на бланку УПЦ КП адресований митрополитові Епіфанієві. Той в свою чергу зазначив, що повернення до попередньої структури загрожує втратою Томосу і усіх здобутків церковної незалежності. Тим часом почесний патріарх звернувся до очільника ПЦУ через Facebook, де дорікнув, що митрополит не хоче брати участі у спільному богослужінні 14 травня», — сказала ведуча. У програмі звучить цитата Філарета, який пояснив: Епіфанія не запросив, бо той після обрання предстоятелем УПЦ жодного разу не звершував із ним літургію. Жодних інших коментарів, що могли би прояснити ситуацію глядачам, які не дуже орієнтуються в тонкощах взаємодії церковних ієрархів, немає.

5 канал характеризує ситуацію м’якше — як «завуальований конфлікт»: «Патріарх Філарет розіслав запрошення до єпископів на чествування пам'яті священомученика Макарія. Здавалось би, от суто внутрішні церковні справи, але не минулося без підтексту. Запрошення були розіслані на бланках Київського патріархату, а серед запрошених не виявилося митрополита Епіфанія, предстоятеля ПЦУ. Про що це говорить? Версій нагромадилося багато. Від "не пропадати ж бланкам" до "Філарет хоче зберегти Київський патріархат" і це загрожує розколом новоствореній автокефальній церкві». Цитують заяви Філарета та Епіфанія.

Несподівано релігійна тема відкрила випуск «ТСН. Тижня». Алла Мазур розпочала з тривогою: «Мами, які втратили своїх синів на фронті, волонтери, які з початку бойових дій допомагають нашим воїнам, очільники благодійних фондів, які збирають кошти на лікування хлопців, і журналісти, які весь час стежили за появою Томосу, — усіх їх спонтанно організувавши зустріч, буквально за день, зібрав сьогодні блаженнійший Епіфаній у стінах Софії Київської. Митрополит привітав жінок з днем матері, який збігся із великим православним святом жінок-мироносиць і пообіцяв духовну підтримку з боку церкви. Але журналісти, присутні на події, уважно ловили кожне слово предстоятеля незалежної Української церкви ще з іншої причини. Після такого вистражданого українцями Томосу, з'явилася загроза реального церковного путчу. Розслідування "ТСН тижня" зараз готується до ефіру, дочекайтеся, а поки скажу так, нам є чого тривожитися, бо атака прийшла звідти, звідки не мала бути ніколи».

У сюжеті, підготовленому на цю тему, йдеться про «церковний путч». За словами Алли Мазур, те, що відбувається, — це вибух, що може зруйнувати новостворену автокефальну Православну церкву України. Сергій Гальченко поговорив із патріархом Філаретом про конфлікт, який, за словами журналіста, ризикує перерости у щось, більше за сварку. «Філарет де-факто планував повернути собі головну посаду уже в новій церкві. Та, схоже, митрополит Епіфаній на такий його план не пристав і шанована в Україні людина раптом виявилася ініціатором загрозливого скандалу. Останньою краплею, коли скандал виплив назовні, стали листи, які Філарет на бланках та від імені вже ліквідованого КП розіслав архієреям», — так змальовує ситуацію журналіст.

Є коментарі самого екс-очільника УПЦ КП, який наголошує на тому, що патріархат не ліквідований. «За нашими даними, які підтверджуються з багатьох джерел навіть в оточенні Філарета, той запрошує архієреїв на свято, аби оцінити свій рівень підтримки в церкві та обговорити перспективи повернення КП, який він сам воліє очолити. Очевидно, що значна більшість єпископату церкви розуміють згубність такого плану та проігнорують запрошення Філарета», — каже Гальченко. В інтерв'ю «ТСН. Тижню» Філарет називає об’єднавчий собор «не українським», а собором Константинопольського патріархату. Він нарікає, що Епіфаній мало з ним спілкується, відбувається розділення церкви, і своїм завданням бачить зберегти «Київський патріархат, українську церкву». Наголошує, що може скликати помісний собор. Але це тут-таки спростовують релігієзнавці, зокрема Андрій Юраш. «Таке відчуття, що Філарет живе у своїй реальності, яку планує легалізувати врозріз інтересам нової української церкви», — резюмує журналіст. Філарета в сюжеті показують руйнівником того, до чого Україна йшла століттями. Й Алла Мазур уже побачила в цьому руку Москви: «Ми перемогли, коли згуртувалися, провели собор, об'єдналися і пройшли дуже багато перепон. І ті перепони будуть і надалі, бо Москва, на жаль, не зупинилася в своїх діях. І для них зараз цікаво, щоби в основі зараз нашого майбутнього розвитку відбувся чи–то розкол, чи розділення».

День медсестри, бієнале та інші приємності

Олег Ляшко залишається улюбленцем тижневика «України». 12 травня канал показав матеріал про відвідини Рівненського обласного шпиталю, де Ляшко говорив про те, що медикам потрібно платити більші зарплати, а всім українцям — знизити тарифи.

«Факти тижня» окремим сюжетом розповіли про венеційське бієнале, не забувши нагадати, що «український павільйон вперше у головній локації Бієнале — колишніх військових складів арсенал. Його куратори — художники з Відкритої групи, яка виграла національний відбір. Позаминулого року "Опенгрупа" була серед номінантів "Future generation art price". Цьогорічні переможці та номінанти цієї міжнародної премії для молодих художників "Пінчук артцентру" представлені на Бієнале як частина офіційної паралельної програми».

На жаль, мистецтво, не фінансоване власником каналу Віктором Пінчуком, викликає в ICTV набагато менше зацікавлення.

Цей звіт підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Зміст звіту є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа»; висновки та погляди, викладені в тексті, не обов'язково представляють позицію Міністерства закордонних справ Данії.