Якщо щоденні випуски новин відверто політизовані, то тижневики майже демонстративно намагаються дистанціюватися від політики й особливо від теми виборів. Матеріалів про майбутні перегони за президентським кріслом мало. У них здебільшого намагаються підтримати кандидатів, на яких, вочевидь, роблять ставку їхні власники: «Інтер» – Бойка, «Україна» – Ляшка і Вілкула, ICTV – Гриценка. А от Зеленського в підсумковому випуску «1+1» не було зовсім.

Юрій Бойко в «Подробицях тижня з Олексієм Ліхманом» з'явився у двох сюжетах. Спочатку ведучий повідомив, що деякі кандидати вже зареєстровані: «Наразі є відомості про реєстрацію 10 кандидатів у президенти. Серед них – Анатолій Гриценко, Сергій Каплін, Андрій Садовий, Ольга Богомолець та Валентин Наливайченко». Прикметно, що в переліку поміж інших згадали Капліна, який частенько з'являється у щоденних новинах, та Богомолець, яка коментує медичні питання. Євгена Мураєва, натомість, не назвали. Власне, в цьому переліку й фігурував Бойко.

Згадали Бойка і розповідаючи про  томос – «таку інтеграцію церковної тематики у політичне життя послідовно і жорстко критикують в опозиції». Бойко критикує президента: «эксплуатация церковной темы, нагнетание вражды, нагнетание раскола в обществе – это очень опасно. Потому что религиозный конфликт – это самый плохой затяжной конфликт, который бывает в обществе». А потім переходить до передвиборчої риторики і обіцянок – відділити церкву від держави і не приймати рішень, що впливатимуть на позицію церкви, зупинити війну, зайнятися реальним сектором економіки, відродити промисловість, відновити підтримку соціально незахищених верств. «Поддержка социально незащищенных людей – ветеранов, пенсионеров, матерей одиночек, рождаемости увеличение – все эти вопросы, которые тоже требуют решения и которые сегодня за бортом сегодняшней власти, за бортом внимания сегодняшних руководителей а это требование людей. Борьба с коррупцией. Должна быть политическая воля для того, чтобы реально прекратить воровать и страна начнет подниматься с колен. Эти вопросы в общем-то даже не программа, которую выдумывал кто–то из технологов. Это то, что говорят люди. Вот с этим я иду на выборы», – запевнив він.

Згадали Юрія Бойка і в «Сьогодні з Олегом Панютою», втім як скандальну персону. «Ще один скандал пов'язаний з Юрієм Бойко. Цей політик гучно назвав себе єдиним кандидатом від опозиції. Та ось дивина! За документами, які отримали від нього в Центрвиборчкомі, Юрія Бойка висуває сам Юрій Бойко. Після вигнання з "Опоблоку", він сподівався балотуватися від опозиційної платформи "За життя", але ця політсила і досі не спромоглася провести з'їзд.

Як самовисуванець балотуєтесь? Не було ж у вас з'їзду.

Бойко:  З'їзду дійсно не було.

Тож про яку об'єднану опозицію йдеться? Незрозуміло навіть політичним експертам. Тим більше, без "Опозиційного блоку", на лідерів якого пан Бойко, як відомо, поскаржився у поліцію», – повідомили в тижневику «України». Очевидне упереджене ставлення до персонажа: «вигнання з Опоблоку», «гучно назвав себе єдиним кандидатом», «політсила не спромоглася провести з'їзд».

З цим контрастує матеріал Сергія Никифорова про з'їзд «Опозиційного блоку» та висування Олександра Вілкула кандидатом у президенти.  Прапорці, транспаранти, підтримка соратників – Новинського, Колесникова, Бахтєєвої. «Це наймасштабніший за 7 років форум опозиційних сил, стверджують його організатори. Щоб вмістити учасників, а це 5000 людей з усієї України, знадобилося найбільше приміщення у Запоріжжі – ось це Палац спорту, і він заповнюється вщерть», – анонсує журналіст, проходячи між рядами учасників з'їзду. Сам Вілкул то з трибуни, то просто на тлі банера виголошує програмні обіцянки: закінчити війну, про всіх піклуватися, зокрема скоротити парламент і встановити виплати на народження дітей в 100, 200 і 300 тисяч гривень. Зрозуміло, що жодного слова критики чи бодай аналізування програми не було.

Крім того, на «Україні» анонсували передвиборчий проект – «Україна контролює президента». В чому суть? Олег Панюта пояснив, що тижневик повідомлятиме «хто з кандидатів веде кампанію як заманеться, а не за законом. Чи все те правда, про що вони розповідають із чесним виглядом обличчя? Отже, до вашої уваги перший матеріал рубрики "Україна контролює президента». В першому матеріалі, окрім згаданої вже шпильки на адресу Бойка, розібрали порушення першого зареєстрованого, колишнього міністра екології Ігоря Шевченка. Він, виявляється, не зміг пояснити, звідки гроші на кампанію: «Зразки своїх агіток Шевченко надіслав до Центру виборчкому 9 січня, вказавши, що вони оплачені із виборчого фонду. Але тут від банку надійшла інформація, що рахунок для коштів на кампанію пан екс–міністр відкрив лише 15 січня». Також розповіли про порушення з боку Сергія Капліна і Андрія Садового – мовляв, за законом починати агітувати треба наступного дня після реєстрації та створення виборчого фонду. Про важковаговиків, що ведуть агітацію, хоча ще навіть не подавали документи – наприклад, Порошенка чи того ж Вілкула, — в цьому контексті не згадали.

Згадали про Вілкула на ICTV. У «Фактах тижня» оголосили нову рубрику, «Передвиборчі факти» і одним із кандидатів, діяльність яких висвітлювали цього тижня, став лідер «Опозиційного блоку». Тут також повідомили про форум і подали основні програмні обіцянки кандидата – мир за півроку, підтримка бізнесу, створення робочих місць. Але без такого пафосу, як на «Україні».

Нагадали, що про наміри балотуватися заявили колишній голова СБУ Ігор Смєшко та лідер «АвтоЄвроСили» Олег Ярошевич. Ведучий повідомив: «Станом на неділю на сайті Центрвиборчкому десятеро офіційно зареєстрованих кандидатів. Утім експерти прогнозують, що претендентів на президентську булаву буде у кілька разів більше». У цей час на екрані скролили сайт ЦВК з вже зареєстрованими кандидатами. Тільки от зображення чомусь весь час зупинялося на обличчі Анатолія Гриценка. Випадковість, не інакше.

«Факти тижня» виявились так само прихильними до Анатолія Гриценка, як і щоденні «Факти». Саме він став першою ластівкою новоствореної рубрики. Сергій Кудімов повідомив, що політик за даними соцопитувань має всі шанси вийти до другого туру. За результатами яких соцопитувань – не уточнив. Також сказав, що кандидатуру Гриценка підтримали на форумі демократичних сил кілька політичних партій. На екрані промайнули Катеринчук, Чумак та інші, хоча які саме сили підтримали, сказано не було.

Не сходить з екранів тижневиків церковна тема. Того тижня вона була підігріта ухваленням закону про порядок зміни релігійними громадами підпорядкованості.

«Інтер» про перипетії навколо ухвалення закону не згадав, натомість вустами політиків розібрав його плюси і мінуси. Подали репліки за від Ірини Подоляк і Романа Семенухи («Самопоміч»), Віктора Єленського («Народний фронт»), Оксани Білозір (Блок Петра Порошенка), з критикою виступили Олег Ляшко та Іван Крулько («Батьківщина»), які розкритикували піар президента на цій темі і так званий «томос-тур». Окремо розкритикував закон і  Юрій Бойко, так само озвучивши означення «томос-тур». Обговорили закон у студії з депутаткою від БПП Іриною Луценко, яка розповіла про нього в позитивному ключі.  

Окремо «Подробиці тижня» вирішили схематично розповісти глядачам, що ж таке томос. Тим більше, вони підозрюють, що глядачі каналу недостатньо обізнані з темою: «Томос. Слово, яке донедавна мало хто знав, стало найпопулярнішим в українських інтернет-пошуковиках минулого року». Втім на «Інтері» не приховують свого скептичного ставлення: «Православна церква України постала офіційно. Звісно – з точки зору Константинополя. Чи визнають інші православні церкви рішення патріарха Варфоломія? Поки питання. Томос дав менше, ніж очікували. Приміром не патріархія, а митрополія».

Про законопроект розповіли і на ZIKу. «Перші про головне. Деталі» згадали словесну перепалку між представником Опозиційного блоку Вадимом Новинським і спікера ВР Андрієм Парубієм. А пізніше, в окремому сюжеті, ніби між іншим повідомили, що закон було ухвалено з  порушенням — депутати голосували карточками інших.  

Сюжет Олексія Братущака присвячено вояжу президента Петра Порошенка з томосом регіонами України: «ці поїздки українськими храмами в політичних колах уже охрестили Томос-турами» (процитували Ляшка і Новинського, що вживають цю фразу). Журналіст прямо задає питання: хто використовує питання віри для політичної вигоди? В сюжеті багато питань щодо того, чи є такий тур президента складовою агітаційної кампанії. Звучать різні версії, як прихильників та і противників, втім, за словами представниці ОПОРИ Ольги Айвазовської, ознак прямої агітації в таких діях президента немає. Згадали й роль медіа в цьому процесі: «Поїздки президента храмами в живому ефірі транслює відразу кілька телеканалів. Під час виборчої кампанії це може створювати не рівні можливості для кандидатів і впливати на вибір громадян. Медіаексперт розповідає про американський досвід, де діє правило – показав одного, не можеш відмовити іншому. Коли б такий принцип діяв в Україні, глядачі могли би побачити усіх кандидатів у церквах».

У сюжеті є баланс – те, що церкву використовують для агітації, співвідносять не лише з діяльністю президента, а і з тим, як опозиційні сили використовують церкву Московського патріархату. Щоправда, конкретних прикладів такого використання немає, тому глядачу доводиться вірити релігієзнавцю й політику Віктору Єленському на слово.

«Факти тижня» (ICTV) згадали про суперечку між Парубієм і Новинським. «Відійди від мене, нечисть», – ця фраза вже стала мемом. Про закон розповів Володимир Соколов у матеріалі про діяльність Верховної Ради, згадавши про те, що парламент не зустрів законопроект з великим ентузіазмом: «Втім, коли справа дійшла до голосування, у залі забракло багнетів. Несподівано не підтримала законопроект навіть частина фракції "БПП", що викликало обурення вже в колег із "Народного фронту".

Андрій Парубій: "БПП" – 83! Львів'яни, як може бути, що вас немає в залі? Отже, перше питання – повернутись до голосування. Ви не встигли...

Володимир Соколов: Під час чергової невдалої спроби опоблоківець Вадим Новинський навіть спробував зупинити голосування, посилаючись на порушення регламенту. Та спікер був незворушний.

Андрій Парубій: Прошу голосувати, прошу підтримати. Відійди від мене, нечисть! Відійди від мене!

Володимир Соколов: Зрештою, Рада таки ухвалила закон.

Андрій Парубій: 229. Все! Рішення прийняте. Це було важливе, можливо, одне з заключних наших рішень в підтримку української церкви.

Володимир Соколов: Того ж дня нардепи від "Опоблоку" зареєстрували аж 4 проекти постанов про скасування закону, але жоден так і не набрав голосів». 

Віталій Гайдукевич вирішив, що позитиву в ефірі малувато, тому «Час. Підсумки тижня» 5 каналу від 20 січня були присвячені позитивним зрушенням, що відбулися в Україні в 2018 році. «Ми гостро реагуємо на негатив. І цілком спокійно сприймаємо позитивне. Ну, сталося... Що такого? Це ж добре. От тільки через таке сприйняття ми й пропускаємо повз себе часом величезну кількість великих і малих позитивних подій. Тих, що насправді нас змінюють. [...] Бачити успіхи в малому – значить, усвідомлювати, чого вартує поступ у великому», – філософськи зауважив ведучий. Серед таких #перемог, на його думку, і відновлення колись вкраденої церкви. Історична подія, переламана московська маніпуляція і повернення свого. «Більше трьох століть як в Україні церкву вкрали, спотворили роль і значення, зробили інструментом контролю над окупованою територією і все це вдалося остаточно зламати за минулий рік. В глобальному сенсі, час настав і тут був правий Степан Андрійович, ніщо не зупинить ідею, час якої настав. Дозрів Вселенський престол. Константинополь відчув, що Москва стала загрозою як для церкви для нього, дозріли ми, як нація, бо незгодні далі миритися з тим, що віру використовують для ідеологічного промивання мізків, дозріла українська влада, яка вчасно зрозуміла, час ідеї настав. Пазли склалися і в доказ того, що склалися правильно є бувальщина. Коли українські мусульмани вітають українських іудеїв з тим, що українські православні отримали свою справжню церкву. А анекдот: я агностик, але агностик Православної церкви України – це взагалі лакмус. Значить історичний масштаб цієї події ми відчули правильно, Україна повертає своє», – мовив в ефірі ведучий. Матеріал Ірини Герасимової – ретроспектива того, що відбулося навколо ПЦУ у 2018 році. В матеріалі є Порошенко, але дуже дозовано. Є й позиція критиків.

Чимало уваги церкві (на відміну від виборів) приділили на «1+1». Розпочали випуск з інформації з Сумщини, де нібито під час богослужіння пролунав вибух, та насправді все було інакше. «Нарешті з'ясувалося – не варто вірити лише заголовкам на різних сайтах, а читати далі. Те, що бахнуло у церкві не боєприпас, а піротехнічний засіб для гри у страйкбол, начинений зернами кукурудзи. Правоохоронці вже затримали підозрюваних. На що насправді розраховували ці лобуряки і чиєю саме рукою були скеровані? Просте хуліганство чи провокація на замовлення – поки ще невідомо», – повідомила Алла Мазур. Втім, провела паралель із прийняттям закону. І особливо тим, як болісно «сприймають його у Московському патріархаті, бо саме від них до новоствореної автокефальної церкви пішли уже близько сімдесяти парафій і цього тижня відбувся перехід знаковий – на Донбасі».

Родзинкою ефіру стало інтерв’ю Сергія Гальченка з почесним патріархом УПЦ КП Філаретом. 10 хвилин ефірі, і ще більше – на сайті. «Російську церкву міг очолити українець. Більше того – навіть мав. Але КДБ і Кремль влаштували справжню змову. І дивуватися цьому не варто. Бо всі священнослужителі церкви співпрацювали тоді з Комітетом державної безпеки.

Те, що знає і пережила ця людина хотіли б говорити чимало зацікавлених. Він дуже виважено обирає слова, але в розмові з нашим Сергієм Гальченком, напередодні свого 90-річчя патріарх української церкви Філарет дещо таки розкрив», – анонсувала Мазур. Сама розмова дуже відверта – зокрема і про те, чому він не очолив РПЦ:

«Сергій Гальченко: Тобто фактично ви підтверджуєте, що КДБ керувало церквою і КДБ вибрало обрало предстоятеля Олексія?

Патріарх Філарет: Так. З КДБ мали контакти всі без виключення архієреї Московського патріархату. Не було і нема архієрея, який би не був в контактах з КДБ». А от СБУ України в справи церковні не втручається. Згадали і ставлення української влади до Київського патріархату, зокрема те, що його не любив Віктор Янукович, зокрема, «він дав команду по районах переводити парафії Київського патріархату до Московського».

На «Інтері» глядачам показали паркетні новини Петра Порошенка – цього разу він вшанував пам'ять першого митрополита Української автокефальної православної церкви Василя Липківського. Ну і першим був його вітальний синхрон в матеріалі про 85-літній ювілей Леоніда Кравчука.

Не вперше проїхалися по «Нафтогазу», в тому числі по великих зарплатах його керівництва. Економічний експерт Олег Устенко уїдливо прокоментував роботу і зарплату в організації: «У меня большие сомнения составляет то, что глава НАК "Нафтогаза" или весь топ-менеджмент в равности стоит тех денег, которые им платят. Есть сомнения, уйди они в частный сектор или на другие предприятия, смогут ли они зарабатывать точно такие же деньги. Поэтому, их альтернативная стоимость сейчас в минусовой зоне находится»). Регулярна критика «Нафтогазу» — ймовірно, наслідок того, що державна корпорація діє не в інтересах власника «Інтера» Дмитра Фірташа.

Так само не вперше Ольга Богомолець критикує Міністерство охорони здоров’я. У прямому включенні цього разу вона говорила про вакцинацію проти кору, мовляв, під час епідемії грипу це робити небезпечно й дискредитує саму ідею вакцинації. Обговорили й ситуацію навколо медичних вишів, яку Богомолець назвала «надзвичайно непрофесійною». Ані представникам «Нафтогазу», ані МОЗу висловити свою позицію не дали.

На «Україні» з приходом нового року герої залишилися старі. Рінат Ахметов так само допомагає Донбасу, а Олег Ляшко, лідер із кількості телепіару минулого року, реагує на кожну актуальну проблему незалежно від того, чи має до неї стосунок. Цього разу він звернув увагу на другий етап медреформи, зокрема перейнявся трамадолом. А от Петро Порошенко вшанував захисників Донецького аеропорту, про що тижневик «України» зробив паркетний сюжет.

Цей звіт підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Зміст звіту є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа»; висновки та погляди, викладені в тексті, не обов'язково представляють позицію Міністерства закордонних справ Данії.