Воєнний стан уже проїхали, до об’єднавчого собору ще не доїхали. Як і про що говорили «Подробиці тижня з Олексієм Ліхманом» («Інтер»), «Перші про головне. Деталі» (ZIK), «Час. Підсумки тижня» (5 канал), «Факти тижня» (ICTV), «Сьогодні з Олегом Панютою» («Україна») та «ТСН. Тиждень» («1+1»).

«Подробиці тижня з Олексієм Ліхманом» («Інтер»). «Так звані активісти беруть бити і б'ють інших»

Без Бойка, проте з Луценком — так пройшов ефір тижневика «Інтера» 7 грудня. Традиційної появи лідера «Опозиційної платформи За життя» цього разу не відбулося — обійшлося кількома ґрунтовними коментарями. Натомість глядачі мали можливість дізнатися від генпрокурора Юрія Луценка подробиці розслідувань убивства Катерини Гандзюк та розстрілів на Майдані.

Справі Гандзюк присвятили перший матеріал програми. Хоча в сюжеті Інни Томіної більше йдеться не про загиблу, а про діяльність тимчасової слідчої комісії, створеної у парламенті. Мовляв, назасідали і напрацювали на низку резонансних заяв: «Голова ТСК Борислав Береза навіть запропонував надзвичайний стан на Херсонщині запровадити. Мовляв, рівень корупції, криміналу і навіть сепаратизму зашкалює. Про що йдеться конкретно — депутати говорять побіжно. Більше обіцяють розповісти керівництву держави. Все ж таки таємниця слідства». В сюжеті озвучена інформація, що активісти називають причиною вбивства Катерини питання незаконної вирубки лісу на Херсонщині, проти яких вона голосно протестувала. Також у матеріалі звучить заява генпрокурора щодо ще одного можливого організатора вбивства. «Оголошено ще одну дуже важливу підозру Левіну, який відомий в кримінальному світі як "Москаль-молодший". Ця людина була засуджена разом з батьком. А його син Левін до 15 років за організацію вбивств та розбійних нападів на території Херсонської області», — цитують Луценка.

До речі, сам Луценко, який був у студії, про згадуваного підозрюваного не говорив. Натомість дозволив собі кілька гострих випадів на адресу ТСК: мовляв, вони працюють заради політичних дивідендів, зливають важливу інформацію і наговорюють на правоохоронні органи.

Вислови генпрокурора на межі фолу: мовляв, напади на активістів почастішали і це проблема, «але це проблема двостороння. Я закликаю усіх, хто дійсно хоче боротися з корупцією, не за гроші конкуруючих бізнес-кланів, а за переконання, як це робила Катя Гандзюк, співпрацювати з правоохоронними органами. Вона як раз з ними і співпрацювала, на відміну від тих, хто піариться на її смерті і дискредитує правоохоронну систему. [...] Правоохоронці сьогодні мають десятки випадків, тому що сьогодні, так звані активісти, беруть біти і б'ють інших активістів або просто інших людей. Я закликаю до співпраці з правоохоронною системою. [...] Монополія на насилля має належати державі. Інакше ми скотимося в "махновщину", в якій будуть не десятки, а сотні нападів одних активістів на інших, бандитів на чесних. Для того і існує правоохоронна система, щоб з нею співпрацювали ті, хто хоче боротися зі злочинністю та корупцією, як робила це Катя. Тому, зараз треба дати цій системі в складних обставинах, без звинувачень, без фальшивих сенсацій, зробити свою роботу». Кілька згадок про те, що Катерина співпрацювала з правоохоронними органами, викликають відчуття, що заради цієї тези і було підняте питання.

Говорив Луценко і про розслідування справи про державну зраду екс-президента Віктора Януковича — мовляв, прокуратура фахово надала всі докази, треба чекати рішення суду. В першій половині 2019 року Генпрокурор анонсує інший процес: «зможемо пред'явити суспільству, підозрюваним, а пізніше і звинувачуваним, докази того, що саме Янукович, Захарченко, Якименко, Шуляк, відповідно — президент, керівник СБУ, МВС, Внутрішніх військ та їх підлеглі віддали злочинні накази, через які на Майдані загиблих більше 100 осіб, більше 1500 поранених, і це стало безпрецедентною подією в житті української держави. Цей суд стане найочікуванішим процесом за ці роки». Обговорили і стан затриманих Росією українських моряків.

Медична реформа продовжує хвилювати «Інтер». Фальшиві ліки та фуфломіцини, відмова Державної служби з лікарських засобів коментувати результати перевірок ліків, польський досвід, що разюче відрізняється від українського і бенефіс депутатки Ірини Сисоєнко. «В цьому році відбулось лише фінансування первинної ланки, коли сімейні лікарі, педіатри, терапевти одержали кошти від державного бюджету. Запрацювала державна програма "Доступні ліки". На жаль, все. Повністю провалене питання екстреної допомоги, жодної копійки так уряд і не виділив з держбюджету протягом року, недофінансування видатків на інсуліни, тобто хворі на цукровий діабет наприкінці року залишились напризволяще, і це проблема всієї країни», — заявила вона. Якщо згадати риторику, якою послуговувалися критики в.о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун, то вона суттєво змінилась: тепер медична реформа вже не забаганка Супрун, а наслідок роботи парламентарів. Щоравда, Супрун і досі персональна винна в кількох речах, зокрема в тому, що не змогла переконати прем'єр-міністра підняти медичні тарифні розряди, щоб лікарі отримали більше, аніж молодший медперсонал і обслуговуючий персонал.

Досі актуальною залишається тема євроблях. Тепер в основному розповідають про підводні камені розмитнення машин і те, що відбувається навколо цього процесу. На «Інтері» цього тижня показали стихійні звалища авто на єврономерах в селі Убля в Словаччині.

А от про церкву більше не говорили. Схоже, прорив, який стався минулого тижня, був одиничним епізодом. Натомість тему розірвання договору про дружбу з Росією розглядають доволі однобоко. З огляду на аудиторію каналу, ризиковано було би хвалити цю ініціативу президента, а критикувати її, теж якось  не випадає, адже на персональну критику Порошенка на «Інтері» діє табу. Тому в сюжеті Катерина Лисенко дуже нейтрально і коротко повідомляє про ініціативу в парламенті, після чого дає два розлогих критичних синхрони від Олега Ляшка і Юрія Бойка про те, що ця ініціатива — передвиборчий піар. Жалі глядача інформують, що більшість вирішила договорі розірвати, хоч і вийшло це лише з четвертої спроби. Прямим текстом ініціативу не розкритикували, але натякнули, що вона була притягнута за вуха. Згадки про розірвання договору звучать в розмовах з гостями студії: спочатку з генпрокурором, а потім і народними депутатами. Останні зокрема довго сперечаються, хто за розірвання договору голосував, а хто ні, і як тепер це будуть пояснювати виборцям.

«Олексій Гончаренко: Вот, например, Юлия Владимировна Тимошенко свой голос не отдала, отсутствовала, и я думаю, что это интересно всем гражданам Украины.

Олексій Ліхман: Ну, з вашої фракції також не всі проголосували.

Олексій Гончаренко: Да, но не все из нашей фракции баллотируются в президенты».

Було у випуску кілька паркетних матеріалів і сюжетів або повідомлень з ознаками замовності, не враховуючи традиційний для каналу прийом показувати в сюжетах з Верховної Ради одних і тих же народних депутатів (Максима Бурбака, Артура Герасимова, Ірину Луценко, Оксану Продан, Олега Березюка, Тетяну Острікову, Оляга Ляшка, Юрія Бойка та інших). І запрошувати в ефір тих самих. Цього разу в студії вже не вперше полемізували Альона Шкрум («Батьківщина») та Олексій Гончаренко («БПП»).

З відверто рекламним матеріалом з'явився в ефірі Валентин Наливайченко, лідер руху «Справедливість», який на фоні партійної символіки розмірковував про те, якими мають бути дії проти Росії в міжнародній площині: розірвання договорів, візовий режим, санкції тощо.

Юрій Бойко традиційно розганяв «зраду»: спочатку прокоментував необґрунтовану тезу про те, що «експерти говорять, що іноземні інвестори вже обмежують активність в нашій державі на час такого правового режиму [воєнного стану — авт]». За його словами, іноземці налякані, бо не розуміють, що відбуваються, тому гальмується виробництво і підписання контрактів.

Не обійшлося без «паркету» влади: в матеріалі про візит президента Литви першим синхроном подали не виступ самої Далі Грибаускайте, а Петра Порошенка. Але гості все ж дали висловитися другою. А от прем'єр-міністр Володимир Гройсман розлого пояснив, що наступного року на керівників державних компаній, контракти з якими завершуються, чекає перегляд заробітної плати, щоб вона була «нормальною, а не космічною». Інших думок на цю тему не дали.

«Перші про головне. Деталі» (ZIK). Два стовпи: церква і флот

Найважливіші теми тижня знайшли своє відображення в тижневику ZIKа: в'язні Кремля, розірвання договору з Росією, питання українського флоту та європейських автомобілів. Вирішили не зупиняти і розкручену тему церкви, хоча більшість підсумкових програм зробили тижневу паузу. В ґрунтовному матеріалі про майбутній собор особливості і тонкощі проведення прокоментували експертка з релігійних питань Людмила Филипович і директор інституту стратегічних досліджень Ростислав Павленко. Подібні матеріали корисні тим, що не нагнітають, але пояснюють, наприклад, роль мирян в процесі, або те, буде новий глава церкви митрополитом чи патріархом тощо.

В матеріалі про в'язнів Кремля розповіли не лише про становище захоплених моряків, але згадали і тих, хто перебуває за гратами не перший місяць. Кілька місяців ім'я Олега Сенцова не сходило з перших шпальт, натомість після того, як він припинив голодування, про нього вже майже не згадують, не кажучи вже про інших ув'язнених. В сюжеті Ірини Коваленко основний акцент зроблено на становищі захоплених моряків: є позиція української влади, адвокатів, близьких бранців тощо. Втім, журналістка зазначає, що «в закромах Росії та окупованого Криму роками утримують уже приблизно 70 українців».

Про розірвання договору з Росією говорили багато. На відміну від «Інтера», де про договір або нічого, або вустами політиків, на ZIKу про це говорили «зі смаком». Ґрунтовна розвідка Олексія Братущака про історію підписання цього договору, — це, безперечно, плюс, оскільки дає розуміння, що собою являв цей документ і в чому його суть. Правда і тут не обійшлося без тез про те, що розірвання є передвиборчим піаром Порошенка (цитати Віктора Чумака та інших).

Ще один матеріал у випуску присвячений флоту. В матеріалі Сергія Костежа йдеться про те, що ж потрібно Україні — будувати великі кораблі чи розвивати так званий «москітний флот». Ця тема доречна з огляду на актуальність безпеки на морі.

Так само звернулися до теми євроблях — показали десятки машин, залишені біля українського кордону вже у Польщі, а не Словаччини. Але основна теза така ж, як і в інших тижневиках — утилізувати дорого, та й не хочеться, а розмитнювати ще дорожче.

«Час. Підсумки тижня» (5 канал). Тільки і розмов, що про Росію

Особливу увагу 5 канал приділив російським питанням — розірванню договору й можливим санкціям. Навіть згадки про об’єднавчий собор звучали в контексті позиції Москви. 

«Москва через Московський патріархат заборонила архієреям і мирянам, лояльним до РПЦ, брати участь у соборі. Звучало це як митрополит Онуфрій не благословив підлеглих на участь в утворення нової церкви. Запрошення на собор Онуфрій і його оточення повернули Константинополю. Вселенський престол це насправді не збентежило. До предстоятеля філії Російської церкви в Україні було доведено, що після того як собор обере предстоятеля об'єднаної церкви Онуфрій не матиме права іменуватися патріархом Київським. Усі ці перспективи добряче припікають Москві. Сьогодні, скажімо, патріарх РПЦ Кирил відкритим текстом заявив, що не можна допустити незалежної православної церкви в Україні. Ну як тут не згадати — гарні чоботи, треба брати», — з усмішкою розповів ведучий Віталій Гайдукевич.

Втім, така концентрація апеляцій до Росії в 40-хвилинному тижневику створює відчуття зацикленості. Фактично, з 5 сюжетів  4 пов'язані з Росією або необхідністю давати їй відсіч. Історія захоплення українських моряків названа «історією російського шантажу і наших з вами нервів». Питання санкцій розглядається крізь призму того, що «альянс, якщо реагуватиме, то це буде не надто помітно для таких пересічних глядачів за процесом, як ми з вами, але цілком конкретно для Москви. Інструменти є, їх вже обговорюють».

Говорять у програмі «Час. Підсумки тижня» і про розірвання угод: «Одна фундаментальна угода опинилася на межі розривання, а інша просто припинила своє існування. Вони обидві змінюють реальність повертаючи цивілізований світ до часів холодної війни. На межі розірвання угода про знищення і непоширення ракет малої і середньої дальності ми сьогодні вже згадали Сполучені Штати надали Росії 60 діб щоб Москва повернулася до виконання домовленостей. Вашингтон має усі підстави говорити що Росія вже давно ігнорує угоду і розробляє нову ракету саме на малі та середні відстані і якщо Москва не визнає порушення свого, а вона не визнає, Сполучені Штати теж виходять із домовленостей і новітню гонку озброєнь буде запущено вже на повну. Іншою важливою угодою яка припинила своє існування є так званий великий договір між Україною і Росією, Київ не продовжив його дію — більше жодної дружби з окупантом. Схоже, будуть розірвані і низка інших договорів, але тут треба розуміти, що це справа не швидка — надто вже багато документів, які варто переглянути на предмет їхньої доцільності». В сюжеті питання коментує дипломат Володимир Огризко, колишній Міністр закордонних справ Борис Тарасюк, заступник нинішнього міністра Василь Бондар. В сюжеті 5 каналу найменше реплік і згадок про те, що цей договір є передвиборчим піаром.

«Факти тижня» (ICTV). Зібров і лоукости

У випуску вийшов великий матеріал Олександра Візгіна про перебіг запровадження воєнного стану — збори резервістів, випробування ракети «Нептун», посилення заходів безпеки на кордонах. Втім, паніки немає, як і фінансових потрясінь, резюмує журналіст. Подібні матеріали дуже характерні для «Фактів тижня» — коли інші підсумкові, наприклад, розповідають про новітню зброю в кількох словах, в тижневику ICTV їй присвячують набагато більше уваги. Можливо, це можна пояснити тим, що канал орієнтується на чоловічу аудиторію.

Матеріал про розрив договору про дружбу і співробітництво з Росією від Володимира Соколова теж містить історичні відступи, але здебільшого це спостереження за реальністю, зокрема за тим, як відбувалося голосування у парламенті. «Попіаритися на тому, хто Путіну більший ворог і хто перший пропонував розірвати дружбу з Кремлем, свого шансу депутати не впустили. Після чого спокійно поставили хрест на стосунках з Росією», — розповідає журналіст, не роблячи трагедії з того, що за скасування договору проголосували не з першого разу. Доволі іронічно Володимир Соколов розповідає про підготовку до старту виборів: нових кандидатів, активізацію тих, хто ще раніше заявив про президентські амбіції — Тимошенко, Ляшка тощо. «Що буде далі навіть уявити важко. Хоча цього тижня нардепи зареєстрували цікавий законопроект, який зобов'язує кандидатів у президенти проходити психологічний і наркологічний огляд. А якщо візьмуть і приймуть?», — резюмує він.

Детально розглянули становище українських моряків, що перебувають в московських СІЗО. Разом з Оксаною Соколовою цю тему розкривають експерти: зокрема, координатор кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, адвокат моряків Микола Полозов, заступниця голови ВР Ірина Геращенко. За словами останньої, українська влада робить все, щоби звільнити моряків, але на поступки принципам не піде. «Українська влада перед непростою дилемою: розглядати можливість обміну моряків на військових злочинців чи вперто стояти на своєму, вимагаючи безумовного звільнення. Вочевидь тут багато залежатиме від позицій наших західних партнерів — ЄС та США», — робить висновок ведуча.

Є у випуску також матеріал про можливість загострення стосунків Росії з США з коментарями російських опозиційних політиків і журналістів: Аркадія Бабченка, Іллі Пономарьова, Андрія Ілларіонова, Гаррі Каспарова та інших. З висновків експертів журналіст Максим Крапівний робить неоднозначний висновок — на Азовському морі Росія не зупиниться, далі буде.

У рубриці «Перевірено на собі» журналісти «Фактів тижня» випробовують різні лайфхаки і теорії. Цієї програми Андрій Борис спочатку купував дешеві квитки на літак у «чорну п'ятницю», а згодом перевіряв, чи дійсно можна дешево злітати в Європу (зокрема в Стокгольм). Розповіли «Факти тижня» і про неоднозначні тендери чиновників на дорогі авто, канцеляцію та послуги.

А на завершення те, що так люблять глядачі — про пропаганду і зірок одночасно. Увагу привернули улюбленці радянської публіки Вахтанг Кікабідзе і Софія Ротару.

«Сергій Кудімов: Скандал навколо легендарного співака Вахтанга Кікабідзе цього тижня розкрутила російська пропаганда. Мовляв, співак, який відомий своєю публічно антикремлівською позицією, нишком з'їздив у Санкт-Петербург, де виступив на приватній вечірці за 40 тисяч євро. Кікабідзе на цей російський фейк відреагував емоційно, сказав, що після нападу Росії на Грузію у 2008 він там не був ні ногою, ні рукою, ні п'ятою точкою, Оксано.

Оксана Соколова: Слухай, а ти чув, що тонну бруду вилили і на ще одну легенду, ось Софію Михайлівну Ротару?

Сергій Кудімов: Тому що вона відмовилася їхати в Москву на "Пісню року".

Оксана Соколова: Але ключове, за якої причини, через введення Україною воєнного стану. Ну проявила позицію.

Сергій Кудімов: Та яке "проявила позицію"? Оксано, вона ж з великою сценою зав'язала, здається, ще у серпні через проблеми зі здоров'ям. Сказала: тепер тільки корпоративи.

Оксана Соколова: Ні, вона ж відмовилася їхати не просто на "Пісню року", а якраз і корпоративи всі відмінила, ну при тому, шо ми розуміємо, що це величезні гроші. Сказала, переорієнтується на Казахстан.

Сергій Кудімов: Що тут додати? Молодець, не те що деякі наші свіжоспечені українські зірки».

Далі в сюжеті мова йде про українських зірок, які здобули популярність в Youtube — гурт «Казка» і Павла Зіброва.

«Сьогодні з Олегом Панютою» («Україна»). Реформа імені Яценюка

На екрані картинка з військовою технікою на вулиці. Потім її змінює зображення тієї ж місцевості, але в теплих тонах, з людьми на вулиці, яскравим освітленням. Дещо плутано ведучий пояснює: «Ось такий вигляд мала би завжди жвава вулиця Дерибасівська в Одесі, якби був запроваджений воєнний стан».  Потім, знітившись, виправляє сам себе: «Якби був запроваджений повноцінно. Патрулі, військова техніка на вулицях, комендантська година, ну а ось такий вигляд зараз Дерибасівська має насправді. Те саме мирне життя, ну хіба що готовність військових і правоохоронців вища». Сюжет про те, що реально змінилося в регіоні, в якому введено воєнний стан (спойлер — нічого). Правда, в анонсі говорили про Одесу, а сюжет — із Запоріжжя.

Розповіли і про розірвання договору з Росією — дуже лаконічно і нейтрально: «277 голосів "за" і дружбі кінець. Від квітня документ вже не буде діяти. Завтра президент має підписати новий закон».  Окремий сюжет присвятили аналізу політики Кремля. Коментатори були майже ті ж самі, що і у «Фактах тижня»: російські ліберальні політики та антипутінські експерти.

Так само, як і інші канали, розповіли про чималу кількість автомобілів на єврономерах, що зосереджуються перед кордоном з Україною. Щоправда, в матеріали «України» основною тезою стало те, що не розмитнюють, бо не мають на це грошей, хоча це далеко не вся правда.

Після «Інтера» Юрій Луценко вирішив відвідати і «Україну». Якщо в ефірі 7 грудня в «Подробицях тижня» чимало уваги приділили справі Гандзюк, то в ефірі «Сьогодні» про це навіть не згадали. Натомість до самої розмови Олег Панюта підвів, як до сенсації. «Генпрокурор сказав ще чимало цікавого, а наприкінці повідомив, ну я б сказав сенсацію аби вона не була такою очікуваною і зараз ви про неї дізнаєтеся»,  — анонсував він інтерв'ю. Розпочали з воєнного стану і його впливу на роботу прокуратури. «Паніка взагалі гріх, під час війни — злочин. Правоохоронна система важко, але працює», — сказав генпрокурор. Далі перейшли до розслідування розстрілів на Майдані. Луценко багатозначно показує якісь теки з паперами і оголошує сенсацію: «Ми маємо нарешті не тільки матеріали слідства, а й висновок експертів, комплексної комісійної військової психологічної експертизи, вона є секретною я не можу вам її на цей момент, без дозволу прокурора її розголошувати. Але скажу одне, ключем в висновках експертів говориться про те, що прийняті рішення і вчинені дії президентом Януковичем, головою служби безпеки Якименком, міністром внутрішніх справ Захарченком, командующим внутрішніх військ Шуляком та їхніми підлеглими стоїть у причинно-наслідковому зв'язку із вбитими і пораненими на Майдані. Це остаточний документ який необхідний для уточнення підозри і завершення слідства.

Олег Панюта : Тобто це не лише виконавці, це в першу чергу організатори.

Юрій Луценко: Нарешті ми можемо сьогодні говорити про тих хто віддав наказ розстріляти мирних демонстрантів на Майдані». Нічого насправді нового й сенсаційного Луценко в програмі так і не сказав, а Олег Панюта не доклав достатньо зусиль, аби витягнути з нього щось вартісне.

В ефірі «України» не забули про головних рятівників України: Ахметова, Яценюка і Ляшка. Прикметно, що їх діяльність переважно не збігається, кожен працює з власним сегментом. Фонд Ріната Ахметова допомагає тим, хто потребує на окупованих територіях. Арсеній Яценюк інспектував об'єднану територіальну громаду, яка завдяки реформі, яку він розпочав, стрімко увірвалась у благополучне життя. А Олег Ляшко, на цей раз не просто в синхроні, а цілому великому сюжеті про з'їзд Радикальної партії, демонстрував, що саме його партія — це оплот парламентаризму, бо вони звітують перед людьми і не оминають їх потреб. Цікаво, що в останньому матеріалі вирішили додати достовірності і послалися на висновки Громадянської мережі ОПОРА про те, що «фракція Радикальної партії виявилася однією з найпомітніших у парламенті цього скликання і найбільш дисциплінованою, жодного пропущеного засідання, за що й посіла 1 місце в рейтингу громадської мережі ОПОРА». Насправді ж рейтингу партій організація не складала. Згідно з одним зі звітів за 3,5 років діяльності парламенту, представники Радикальної партії справді були лідерами у кількох параметрах, наприклад, тривалості виступів або кількості зареєстрованих законопроектів. А за трирічними підсумками діяльність партії Ляшка отримала найвищі відсотки в показнику адвокаційної спроможності. Тобто, співвідношенням ініційованих законопроектів і тих, що стали законами. Проте про перше місце в рейтингу не йдеться. 

«ТСН. Тиждень» («1+1»). Медіатероризм і люди у вагончику

Розповідь про розірвання договору з Росією  прикрасили стендапом Сергія Швеця у плацкартному вагоні поїзда Львів-Москва: «У потязі Львів-Москва чули про денонсацію великої угоди, але не бачать, щоб це потягло якісь додаткові ризики для пересічного українця, котрий їде до Росії». Також «Плюси» чи не єдині процитували договір, тоді як інші канали не давали глядачам уявлення про зміст документу, від якого відмовилась Україна: «Преамбула, 41 стаття, 15 сторінок звичайним шрифтом, на яких Високі Договірні Сторони розписуються у взаємній повазі, любові та вічній дружбі. Читаємо статтю першу: "Сторони як дружні, рівноправні і суверенні держави засновують свої відносини на взаємній повазі та довірі, стратегічному партнерстві та співробітництві". Цю статтю Москва розірвала ледь не одразу з приходом до влади Путіна, пригадайте хоча б конфлікт довкола острова Тузла в Керченській протоці. Йдемо далі. Стаття друга: "Сторони відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів". Треба пояснювати, що анексією Криму та відторгненням частини Донбасу Кремль розірвав і цю статтю? Так само режим Путіна вчинив і з усіма рештою статтями Великого договору, перетворивши державний підпис російського президента на нікчемний папірець. Фактично, після керченського розстрілу та піратського захоплення наших катерів, Москва не залишила Києву багато варіантів. З боку України це був значною мірою символічний крок», — йдеться в сюжеті.

Не забули нагадати і про собор 15 грудня та переповісти останні чутки «… що нинішній глава УПЦ КП Філарет нібито не висуватиме свою кандидатуру. Хоча у Київському патріархаті це спростували. Чесно кажучи, було б дивно не побачити серед кандидатів предстоятеля Київського патріархату Філарет, головного поборника незалежної від Москви церкви». Алла Мазур ствердила, що ця дата може стати для України історичною. Окремо згадали про допит 12 священиків УПЦ МП у Рівненській області у справі про держзраду і розпалювання релігійної ворожнечі. «1+1» відомий своїм особливо прискіпливим ставленням до цієї церкви.

Вже не вперше Андрій Цаплієнко робить  інтерв’ю зі шпигунами або агентами, завербованими російськими спецслужбами. Цього разу привід був серйозним: «ретельно законспірованого агента ГРУ, колишнього високопоставленого офіцера, який 3 роки працював на ворога, розкрила контррозвідка. Ворожий агент сподівається на обмін і Андрій став першим журналістом, кому дозволили поспілкуватися із агентом "Сократом». Журналіст розмовляє агентом, паралельно роблячи висновки: «щиро зізнається, Україну сприймав лише у вигляді філії Росії. Жаліється, українізація викликала в нього просто фізичне відторгнення». І розповідає, як той мав викрасти безпілотник з авіабази з-під Києва, але був спійманий і тепер чекає обміну.

Ще одна сенсація, виявлена Аллою Мазур: законопроект про медіатероризм. «Депутати вирішили пошукати тероризм у медіа, точніше, сприяння йому. І вже підготували закон, згідно з яким зможуть закрити будь-який теле або радіоканал, сайт або газету, якщо побачать там інформацію, що пропагує, популяризує, чи позитивно висвітлює дії незаконних збройних формувань, виправдовує окупацію або збройну агресію проти України», — розповідає вона і ніби погоджується. Але одразу натякає на те, що цей закон можуть використати проти тих, хто буде критикувати владу: «Медіатероризм можна трактувати як завгодно. І це хоче робити парламент. А якщо він захоче назвати "тероризмом" репортаж із критикою чинної влади, скажімо? Або окремий депутат, ображений нашим розслідуванням, про незаконне збагачення, заявить, що він носій таємниці, а ми — терористи, бо копаємо під нього? Чи не дасть це можливість владі встановити в Україні негласну цензуру?». Втім цю тему швидко проїхали, не давши ініціаторам законопроекту відповісти на ці риторичні запитання.

Журналіст Стас Ясінський полякав глядачів тижневика новою карибською кризою, вірніше загрозою використання ядерної зброї. Алла Мазур анонсувала сюжет так: «Нависає над нами небезпека ще більша: на стартові майданчики можуть повернути зброю, від якої людство уже жахнулося і свого часу відмовилося. Здавалося б що може бути страшніше ось такої надпотужної стратегічної ракети? Ділиться на 10 частин, може знищити все на площі 500 квадратних кілометрів і на відстані аж 16 000 км. Але щоб привести її в дію і поки долетить потрібен час — майже година, за яку ще можна отямитися, подзвонити, домовитися, зупинитися. Ну а ось ця, ніби менша за розміром та потужністю ракета середньої дальності легко камуфлюється, практично не відстежується, транспортують і приводять її в дію просто їз самохідної установки і вже за лічені хвилини вони може вразити будь-яку ціль у радіусі до 5500 км, будь-яку за кілька хвилин. Натиснута кнопка пуск цієї ракети означає автоматичний кінець нашої цивілізації і ця кнопка вже готова».

Ще моротошніше глядачу має стати після перегляду сюжету, в якому військовий експерт Олексій Арестович (відомий своїми алярмістськими прогнозами у перші роки війни про те, як Путін усіх нас завоює) розповідає, що «никто не успеет среагировать. Это поражение, от которого нет спасения». За його словами, чимало держав (Індія, Пакистан, Китай) виробляють таку зброю. А інший експерт, Олександр Коваленко, відзвітував, що з 2008 року виготовленням такої зброї займається і Росія. «За інформацією розвідки вже створені в російських секретних цехах ракети середньої та малої дальності раптом опиняться на військових базах на кордонах багатополярного світу: в Криму, в Ростові, а, можливо, на захопленому Донбасі. А можливо, і на Кубі — як в шістдесятих, під час карибської кризи. Тоді як американські ракети стануть в Східній Європі», — малює невтішну картину журналіст. Глядач чітко розуміє, що це фінал і всі помруть: «будь—яка терористична атака чи звичайна технічна помилка тепер загрожуватиме не просто катастрофою, а ланцюговою реакцією із загибеллю всього людства. Кнопку відміни просто не встигнуть натиснути».

Ще кілька матеріалів мають важливе соціальне спрямування. Сергій Гальченко ненадовго відвів погляд від церкви, подивився на етикетки на продуктах та розповів про закон, який зобов’язує виробників сумлінніше інформувати споживачів про вміст. «Цей закон виписаний під європейські норми, а там за невідповідність карають жорстко. Найбільша перемога цього закону саме в збільшенні грошової відповідальності виробника за брехню, приховування правди чи просто ігнорування прийнятих правил. Від 37 тисяч гривень до 56. У деяких випадках ці санкції сягатимуть і сотні тисяч. Але найголовніше, увесь товар знімається з продажу на період виправлення. Тобто втрати значні. Або грай за правилами, або займайся чимось іншим», — з надією резюмує він.  Втім хто це контролюватиме, не зрозуміло.

Кореспондент Андрій Орляк відправився у вагонне гетто — поселення під Одесою, де люди роками живуть у вагонах, поки влада обіцяє допомогти з житлом. І пообіцяв стежити за тим, як «Укрзалізниця» виконає обіцянки.

Сюжет Наталі Ярмоли про об’єднану територіальну громаду на Прикарпатті, якій удається будувати школи, спортзали, відкривати оркестри — суцільний позитив. Так, висновок простий — реформа міського самоврядування і справді працює: «тепер принаймні людям не по цимбалах де їхні гроші і як витрачаються. По цимбалах тут тільки грають, а гроші уважно рахують, бо свої». На відміну від піарного сюжету Яценюка на «Україні», який, на перший погляд, присвячений тій же тематиці, матеріал «1+1» несе основний посил: на результат треба працювати.

Моніторинг здійснює громадська організація «Детектор медіа» за підтримки уряду Королівства Данії. Висновки й погляди, висловлені в моніторинговому звіті, можуть не збігатися з позицією уряду Королівства Данії. Моніторинг здійснено відповідно до методології, розробленої експертами ГО «Детектор медіа».