Карфаген нарешті зруйновано — тижневик «Подробности недели» останнім перейшов на українську мову. Тепер це «Подробиці тижня з Олексієм Ліхманом». На початку сезону здалася «Україна», а тепер ось «Інтер». «Нарешті українською», — зауважив сам ведучий. Втім, зміна мови не змінила концепції тижневика: паркет, піарні матеріали та деструктивна критика Уляни Супрун. А ще незмінний Юрій Бойко, який теж тепер говорить українською.

Цього тижня чимало тем відбилися в тижневиках — неспроможність Верховної Ради позбавити недоторканності народних депутатів Вілкула й Колеснікова на прохання Генпрокуратури, підвищення ціни на газ, аварія Су-27, у якій загинули український та американський пілоти, вбивство журналіста в консульстві Саудівської Аравії у Стамбулі. Окремо зупинімося на темі розстрілів у Керченському політехнічному коледжі та розвитку історії з томосом і скликанням об’єднавчого собору українських церков.

Керченський стрілець

Сюжет про керченську трагедію з'явився в ефірі «Подробиць тижня» («Інтер»). На екрані переважно кадри прощання із загиблими, трохи відео, записаних на місці злочину. Пролунали й коментарі очевидців про те, що саме відбувалося і якою людиною був хлопець, який вчинив злочин. У сюжеті — коментарі української влади (Петра Порошенка, Павла Клімкіна) та українських депутатів про те, що ця історія може стати причиною для ще більших утисків на півострові, які будуть пояснюватися боротьбою з тероризмом (думка Рефата Чубарова).

Важливий нюанс озвучив ведучий після сюжету — роль ЗМІ у трагедії. «Найжахливіше у таких злочинах те, що їм майже не можливо запобігти і це глобальна проблема. Навіть назва є спеціальна — видовищні вбивства. Так, одразу згадуються події у Сполучний Штатах і перш за все розстріл у школі Колумбайн. Про це саме йшлося у сюжеті. Той злочин став найбільш поширеним у масовій культурі. про нього є багато літератури, документальні і художні стрічки. Приміром, багато молодих людей пам'ятають фільм Гаса Ван Сента “Слон”. Річ у тім, що засоби масової інформації не можуть ігнорувати такі злочини і тоді вбивці стають свого роду зірками і це спонукає інших їх наслідувати. Тим більше у країнах, де легко дістати вогнепальну зброю. До речі, російські закони стали опосередкованим помічником вбивці у Керчі. Українське законодавство не дозволяє купувати вогнепали у такому віці. Але навіть і такі обмеження не є гарантією безпеки. У країнах Азії — Китаї та Японії поширені так звані сліпі напади, зі звичайними ножами. Це відбувається у школах і навіть у дитячих садках. І тому одна з найважливіших відповідей на цей виклик має бути і від журналістів. Медійники повинні думати, яку саме інформацію поширюють, щоб не підживлювати збочений інтерес до подібних злочинів», — наголосив Ліхман. Це акцент, якого бракувало іншим тижневикам.

«Перші про головне. Деталі» (ZIK) включили в сюжет кадри, зняті саме тоді, коли відбувалися події, — чути звуки пострілів, показано калюжі крові. У сюжеті також відсилка до стрільців із Колумбайна — мовляв, Росляков передивлявся відео з цими розстрілами й одягнувся як один із американських нападників. Озвучується запитання, чи діяв він сам, чи мав спільників, звідки взяв кошти на зброю й набої. Трагедію в Керчі коментують журналісти, які вважають, що подібні дії можуть використовуватися окупантами для закручування гайок. «Айдер Муждабаєв, журналіст: В Крыму никогда не было ни одного теракта вообще, и вдруг откуда ни возьмись появились на территории оккупированного Крыма, который контролируется оккупационными властями вдоль и поперек.

Юрій Бутусов, журналіст: У 2000 році, коли підривали житлові будинки і завдяки цьому Путіну дали можливість ввести безпрецедентні силові заходи, залякати, по суті, власну країну і прийти на цій хвилі страху до влади».

У сюжеті намагаються дати відповіді на запитання, що робити, щоб уникнути подібних інцидентів в українських школах, технікумах і вишах.

Матеріал про події в Керчі, «найбільший теракт за часів незалежності України», відкриває випуск «Фактів тижня» (ICTV). У підводці ведучої Оксани Соколової — пошуки російського сліду: «Слідчий комітет Росії одразу перекваліфікував справу у масове вбивство, а не теракт, президент Росії дорікнув світу за створення антигероїв американських на які, мовляв рівняється молодь та на сторінці загиблого Рослякова у соцмережі здебільшого герої Новоросіїі, ілюстрація ненависті, яка поширюється російськими ЗМІ. А ось фото свіже від 10 жовтня це керченський стрілок де б ви думали? У Артеку, там тепер такі змагання проводять». Розставлено в підводці й інші акценти зокрема, про вагу зброї та набоїв: «Фахівці також зазначають що кількість набоїв і зброя яку хлопець приніс із собою тягнуть на пару десятків кілограмів. Як міг цей 18-річний юнак бігати з усім цим вантажем по технікуму і вести прицільну стрільбу рівня досвідченого спец призначенця, а може він там був не сам?».

У сюжеті Тетяни Штан це також озвучують експерти: «120 патронов около семи килограмм, два начиненных поражающих элемента, это взрыв-пакет на минимум 10 килограмм, то есть 3-4 средних сумки. Этот малыш скакал с корпуса в корпус с нехилым грузом». Озвучена інформація, що він був не сам, свідок називає кількість 9-10 осіб. Експертка Анна Маляр також наголосила, що Росляков убив себе не сам — мовляв, тіло після самогубства виглядало би інакше. Втім, в ефірі показують фотографії мертвого вбивці, що доволі сумнівно з погляду етики.

Говорили і про мілітаризацію Криму: «На російських телеканалах говорять про жорстокість комп'ютерних ігор, навіть Путін не змовчав.

Володимир Путін, президент Росії: И они хватают это героизма и это приводит к трагедиям подобного рода.

А ось про “руські скрєпи” ніхто так і не згадав, а є ж про що сказати. Це звичайні дитячі будні в окупованому Криму це ж так корисно знати як розміновувати протипіхотну міну, швидко зібрати, розібрати автомат, влучно випустити чергу». Озвучили інформацію про те, що трагедією в Керчі може скористатися російська влада для посилення тиску.

Найемоційнішою була підводка Алли Мазур («ТСН. Тиждень», «1+1»): «Вибух, пошматовані люди, крики про допомогу і холоднокровний розстріл. Кривава бійня у Керченському коледжі. Жах, якого на нашій землі ще не було». «Росіяни стартували з версії про українських диверсантів», — каже вона й анонсує, що журналісти звернули увагу на деталі, про які згадують рідше, але саме вони можуть відкрити ще страшнішу сторінку цієї трагедії. У сюжеті «Плюсів» також багато кадрів самих розстрілів, доволі відвертих. Озвучили інформацію про те, що хлопець був шанувальником комп'ютерних ігор, одна з яких імітувала стрілянину у школі. Крім того, звучать підтвердження, що він був не один: «Двоє чоловіків у військовій формі напередодні і сліди інших куль навколо тіла Рослякова ламають цю версію, бо влаштований у коледжі масовий розстріл був украй добре підготовлений. Тепер уже зрозуміло, що нападник готувався до масового розстрілу більше року. У липні Росляков успішно пройшов навчання в центрі підготовки поводження зі зброєю “Егіда” у Сімферополі. За законами держави-окупанта вісімнадцятирічний хлопець у змозі відповідально користуватися зброєю. Для порівняння в Україні дозвіл на зброю видається лише після двадцяти одного року. За місяць до нападу хлопець із документами купує гвинтівку та патрони»; «Головне питання — бомба. Крим перенасичений спецслужбами окупантів. Будь-які спроби роздобути вибухівку навіть для дорослих людей небезпечне завданнячко, а тут вісімнадцятирічний хлопець не просто роздобув вибуховий матеріал, а й створив із нього пристрій, та ще й тестував його, подейкують, на території недобудови. Його, вочевидь, хтось мав направляти».

Фактично відповідальність перекладено на російську владу, оскільки «підривати власних громадян в Росії давня традиція Путіна, особливо коли справи в країні йдуть не так, як йому треба». Навряд чи недостовірне посилання («подейкують») доречне в матеріалі на таку дражливу тему (нагадаємо, загинули десятки українських громадян). Особливо зважаючи на те, що українські правоохоронці не мають змоги розслідувати злочин, тож озвучені версії, взяті невідомо звідки, так і залишаться «можливими варіантами правди».

Відгомін собору

Собор Російської православної церкви і перспективи об’єднавчого собору українських церков — це два фокуси, на яких базувалися всі сюжети на цю тему. І якщо думки про собор РПЦ були суголосні, то з питанням створення української церкви не все однозначно.

«Кремль з понеділка вирішив розкручувати тему церковного розколу у православ'ї, причому отут мова не про якісь окремі рішення з рішення РПЦ, а саме Кремль. Спершу Путін збирає у себе раду безпеки федерації і проголошує певні заяви, а потім вже в Мінську скликають усіх лояльних до Москви церковних ієрархів і вони схвалюють прогнозоване рішення. Поспіх, ультимативність і постійні натяки на силові дії — Москва не приховує, що до попереднього casus belli — це захист російськомовних,додається новий — це захист православних. І ця ідея починає нагнітатися в ЗМІ», — такі орієнтири розставив у підводці до сюжету Віталій Гайдукевич («Час. Підсумки тижня», 5 канал).

У сюжеті — про собор РПЦ в Білорусі, що спалює мости між Москвою й Константинополем. І акцент на поверненні ставропігії Вселенського патріарха в Україну: «Це як у відносинах між двома державами — якщо вони визнають одна одну, то відкривають посольства. Так і в церковному житті».

У питанні об’єднавчого собору українських церков представлена позиція всіх трьох — Київського патріархату, Автокефальної й Московського патріархату. В УПЦ КП наполягають, що новостворену церкву має очолити Філарет, в УАПЦ кажуть, що «представники трьох православних структур мають об'єднуватися на рівних умовах, і обрати голову». Журналістка прогнозує розвиток подій: «Неофіційно на сьогодні склад учасників майбутнього Об'єднавчого собору виглядає так: близько 40 представників Київського патріархату, 15 представників УАПЦ, трохи більше 10 представників російської церкви в Україні, які просили Вселенського про томос. За таких умов патріарх Філарет має всі шанси очолити незалежну помісну церкву. Однак з часу першого звернення до Константинополя число підписантів з Московського патріархату зростає. За різними джерелами, їх може бути від 20 до 30. За таких умов результати собору можуть стати несподіванкою для вірян».

А от у сюжеті «Перші про головне. Деталі» вирішили поїхати на периферію — в Тернопіль. Чому саме туди? «Про те, чи можливе об'єднання і примирення церков, ми рушаємо знімати до Тернополя. Місто на заході України, попри це тут в центрі височать храми Московського та Київського патріархатів, автокефалів, греко- та римо-католиків. Церкви та адміністративні будівлі розташовані на сусідніх вулицях. Священики, звісно, знають один одного. Та чи бачать вони себе в єдиній помісній церкві», — анонсує журналіст на початку сюжету. Показані позиції представників усіх церков, переважно всі налаштовані позитивно, лише представник УПЦ МП жаліється, що з ними ніхто не веде переговорів. Тут також є інформація про те, що представники МП не братимуть участі в об’єднавчому соборі: «У Києво-Печерській лаврі запевняють — жодного їхнього представника на об'єднавчому церковному соборі не буде. І це попри те, що, за інформацією Київського патріархату, близько десяти архієреїв із Московського готові йти до нової церкви. Якщо хтось туди піде з архієреїв, то це він буде позбавлений?

Климент: Це абсолютно очевидно».

Релігієзнавець Руслан Халіков озвучує версію, якої не було на інших каналах: «Може так вийти: прийшли, нічого не вирішили, розсварилися і все, питання закривається. Тоді, можливо, Константинополю доведеться призначати свою ієрархію для цієї структури». Втім, він сподівається, що об'єднання відбудеться. ZIK прогнозує, що головну роль у цьому об'єднанні відіграватимуть представники Київського патріархату.

Про відсутність альтернативи очільнику УПЦ КП Філарету доходять висновків у сюжеті «Фактів тижня». Сюжеті Веніаміна Трубачова розпочинається з оповіді про синод УПЦ МП: «У соцмережах з'явились фотографії — на синод Кіріл приїхав на “Мерседесі” з номером 0002, а в середині храму його охороняв цілий загін ефесбешників. Світлини зробив білоруський священик Олександр Шрамко. На по скайпу він сказав, що його обурила така поведінка. [...] Ці світлини особисто побачив Кіріл і вони йому дуже не сподобались. І що ви думаєте? Білоруському священику заборонили служити і відлучили від церкви». Далі він аналізує стан справ навколо підготовки до об’єднавчого собору, позицію Московського патріархату й завершує твердженням, що альтернативи очільнику УПЦ КП немає.

А от у сюжеті «ТСН. Тижня» з'їзд РПЦ в Білорусі названо «партійним з’їздом». Журналіст Андрій Орляк у передачі Андріївської церкви Вселенському патріархату вбачає чимало символізму й головний посил — зміну центру впливу з Москви на Константинополь. Він же аналізує й перспективи об’єднавчого собору: «Священники, зібравшись на собор, оголосять про створення нової церкви і скажуть, як вона остаточно називатиметься, який у неї буде статут і хто в результаті буде главою уже об'єднаної помісної церкви. Після цього її предстоятель повинен отримати томос від Вселенського патріарха у Константинополі. І це, схоже, дуже добрий алгоритм, бо якби було інакше, ми б уже мали тривожний дзвіночок від предстоятеля автокефальної православної церкви Макарія. Він, зокрема, уже почав розповідати про свої умови і перепони для собору.

Макарій, митрополит УАПЦ: Об'єднавчий собор тоди сі відбуде, коли буде підготовлений статут, буде назва об'єднуючої церкви. Як ше статут ми не готуємо, назви об'єднуючої немає в церкві, немає статусу або моделі, яка буде чи учи патріархи, чи митрополиті. З чим іти на собор?

Релігієзнавець таку реакцію пояснює прагматично.

Олександр Саган: Боязнь розчинитися, ніби, в Київському патріархаті.

Ніби у відповідь на ті побоювання Київський патріарх Філарет вирішив змінити свій статус у міжцерковних стосунках. Він, ніби, понизив свій титул і тепер звучить як блаженніший архієпископ Філарет, митрополит Київський і всієї руси України, чим засвідчив покірність перед Вселенським патріархом».

Who is Петро?

Матеріалів, у яких висвітлюється діяльність політиків та урядовців, суттєво побільшало. З одного боку, з підвищенням цін на газ важливо було дати глядачам пояснення уряду, чому саме так і як тепер буде із субсидіями. З іншого — перетворювати значну частина ефіру на бенефіс Гройсмана та його колег — не найкраща ідея, а гострих запитань журналісти поставити не спромоглися.

Найбільше прем'єр-міністра було на каналі «Україна» — Володимир Гройсман став гостем Олега Панюти й довго розповідав про діяльність уряду у сфері соцзабезпечення. А також запевняв, що підвищення цін на газ не буде критичним. Дали висловитися Гройсману й на інших каналах. Зокрема, на «Інтері» він мав змогу розповісти про ціну на газ. Були синхрони прем'єр-міністра і в більшості сюжетів про бюджет чи підвищення ціни на газ («Перші про головне. Деталі», «Час. Підсумки тижня», «Факти тижня»).

Не перебиваючи й майже не ставлячи запитань, слухав міністра соцполітики Андрія Реву ведучий «Подробиць тижня» Олексій Ліхман. Почути урядовця змогли і глядачі «Перших про головне. Деталі».

Численними були згадки і про Петра Порошенка. На «Інтері» окрім того, що його синхрони були в кількох сюжетах, глядачі могли побачити кілька суто паркетних матеріалів, зокрема з обіцянками покращити соціальне забезпечення військовослужбовців та про зустріч із делегацією Німеччини.

Раптово в ефірі «Подробиць тижня» виринув народний депутат від Блоку Петра Порошенка Олександр Третьяков, який прокоментував питання забезпеченням житлом переселенців і заявив, що країна має показати приклад у цій сфері і прем'єр має захищати людей, тому в бюджет має бути внесено зміни.

Юлії Тимошенко дали висловитися на «Інтері» (в сюжеті про бюджет і окремо, про ціну на газ, яку вона назвала ситуацію шоковою й катастрофічною, а ще налякала тим, що уряд скасує субсидії), Олегу Ляшку — на «Інтері» й «Україні». Юрій Бойко з’явився на «Інтері» і в сюжеті про бюджет із розлогим коментарем, і окремо як гість студії. Олексій Ліхман обговорював і ціну на газ, і позики МВФ, і особливості бюджету. Лідер «Опозиційного блоку» настільки вільно почувається в інтерівській студії, що займається самоцитуванням. Мовляв, як я тут уже говорив про бюджет… Не забув він і про свою нову фішку — тему контрабанди лісу. Про те, як він разом із журналістами «Інтера» літав над Карпатами, ми розповідали минулого разу.

Традиційно в ефірі «Сьогодні» не забули про доброчинну діяльність Ріната Ахметова. Втім, цього разу за звання головного благодійника міг позмагатися Борис Колесніков — канал розповів, як переможці конкурсу «Програміст» відвідали Токіо коштом його фонду.

Раніше народний депутат від БПП Сергій Каплін з’являвся на «Інтері» регулярно, але тільки у щоденних новинах. І ось тепер йому знайшлося місце в тижневику із провокативними цитатами: «Скажіть, будь ласка, де ці люди повинні брати гроші? Красти? Вони будуть красти». Згадали про нього і в «Фактах тижня»: розповіли про те, як народного депутата облили нечистотами.

Раптово засвітився в ефірі й міністр внутрішніх справ Арсен Аваков — інформація про його зустріч із заступницею держсекретаря США Кірстен Медісон з'явилася на «Інтері» та «Україні». Цікаво, що в останньому сюжеті глядачі побачили ще й екс-прем'єра Арсенія Яценюка, який розповів про збільшення зарплат поліцейських. Хоча це жодною мірою не його сфера відповідальності.

На ZIKу згадали про інтерв’ю із Сергієм Семочком, яке зробили їхні колеги із програми «Стежками війни»: «Скандал навколо його персони розгорівся кілька тижнів тому. Тієї ж середи нардепи викликали керівництво Служби зовнішньої розвідки та СБУ для пояснень на парламентський комітет, а сам Семочко вперше з'явився перед камерами і дав інтерв'ю нашому каналу. Щоправда, на власних умовах зачитував заяву та лише пояснював свою позицію. Одразу дісталася порція критики за надто беззубе інтерв'ю. Тож “Деталі” вирішили продовжити тему і розібратися, хто такий Сергій Семочко. Чому влада замовчує скандал з його іменем? Хто, на думку розвідника, міг допомогти розслідуючим накопати компромату? І чи правда, що у заступника керівника розвідка конфлікт із очільником СБУ». Інтерв’ю викликало величезну хвилю кпинів у соціальних медіа: канал навіть поширив заяву з вимогою «припинити цькування» творців програми. Самі творці визнають, що інтерв’ю не було проведено якісно, але наполягають на тому, що воно не було наслідком ані замовлення, ані цензури власника.

Добре, що в сюжеті згадали про претензії до інтерв'ю з розвідником — «без гострих запитань, з читанням суфлеру — це інтерв'ю одразу наробило галасу в медіа, як зроблене не за стандартами». Водночас загалом це радше скидається на спробу, визнавши помилки, виправдати колег: мовляв, виступ перед суфлером став першою появою Семочка в ефірі з його позицією. Журналісти викрили неправдиві тези, які він виголосив в ефірі, зокрема про примусову видачу російських паспортів, а також справи, в яких він брав участь. У сюжеті Олексія Братущака чи не основною мішенню для критики став Петро Порошенко, який, як виявилося, персонально опікувався розвідником. Жодних коментарів від Президента чи його прес-служби з цього приводу в матеріалі не було. Все одно добре, що такий сюжет може з’явитися на ZIKу (це свідчить про відсутність тотальної цензури та здатність визнавати помилки бодай частково), проте відповіді на питання «що це було?» щодо суфлерного інтерв’ю Семочка це все одно не дає.

Завершимо цитуванням майстра підводок — Віталія Гайдукевича. Наприкінці випуску тижневика 5-го каналу ведучий розповів про висловлювання Путіна, що ми, мовляв, потрапимо до раю. «Український Фейсбук відгукнувся миттєво. Запевнивши: рабів до раю не пускають, ключі від раю — у Петра», — зауважив Гайдукевич. От і думайте тепер, якого Петра мали на увазі на каналі Петра Порошенка.

Моніторинг здійснює громадська організація «Детектор медіа» за підтримки уряду Королівства Данії. Висновки й погляди, висловлені в моніторинговому звіті, можуть не збігатися з позицією уряду Королівства Данії. Моніторинг здійснено відповідно до методології, розробленої експертами ГО «Детектор медіа».