Тиждень був насиченим і неоднозначним. З одного боку, початок процесу надання автокефалії українській церкві, вибухи на складах в Ічні, активна діяльність української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи, з іншого — мімікрія політичної джинси під суспільно важливі теми. Крім того, тижневики запропонували глядачам і «особливі страви», яких не було на інших каналах. «Подробности недели» пролили світло на масові отруєння і говорили про перспективи співпраці з Міжнародним валютним фондом. «Перші про головне. Деталі» переповіли тривожні новини з Армянська, де зафіксовані чергові викиди шкідливих речовин, та роздивилися нові обличчя української політики. «Сьогодні» аналізували ситуацію з цінами на нафту і бензин. «Факти тижня» зосередилися на російській тематиці — навіть у матеріалі про кухарів президентів розповідали про кухаря Путіна. «Час. Підсумки тижня» аналізували новий правопис, а в «ТСН. Тиждень» з’ясовували, на що українці готові заради субсидій.

Автокефальне диво

Церковні справи на телебаченні — це особливий виклик. Журналістів, які добре розуміються на цій темі, в Україні небагато. Релігійна тематика вимагає серйозної підготовки і розуміння процесів. Цього тижня вона була чи не найголовнішою: 11 жовтня Синод Вселенського патріархату підтвердив своє попереднє рішення надати автокефалію церкві в Україні.

Тижневики показували цю подію по-різному, кожен зі своїми акцентами. В ефірі тижневиків не було коментарів від релігієзнавців, натомість реакцій політиків було більше, ніж потрібно. Це очевидна ознака того, що справи церковні, на жаль, на цьому етапі розглядаються більше в політичній площині, аніж в площині світоглядній. Зрештою, цьому сприяє той факт, що питання віри винесено в агітаційну кампанію діючого президента. Так чи інакше ЗМІ співвідносять те, що відбувається в релігійному житті з його обіцянками і гаслами. А іншим політиками не випадає відставати — вони роблять по-максимуму, щоби Петро Порошенко не монополізував цю тему. Питання автокефалії зараз це питання державної ваги, при чому особливу важливість воно відіграє і відіграватиме в зовнішньополітичному дискурсі, зокрема у стосунках з Російською Федерацією. Але людського виміру в сюжетах на цю тему майже не було. 

«Подробности недели» («Інтер»), назвавши надання автокефалії історичною подією, акцентували, що ця тема вибухонебезпечна. В ефірі не було піднесення чи ейфорії — навпаки, Олексій Ліхман був дуже стриманим, поставився до ситуації з певною підозрою: «Независимо от того, как оценивать саму вот такую активность Константинополя, — позитивно или негативно, — церковные отношения в Украине, да и во всем православном мире, неминуемо будут пересмотрены. И главный вопрос — как это отразится на жизни в нашей стране?». На інших каналах не промайнуло й натяку на те, що ситуацію можна оцінювати негативно.

«Інтер» висвітлював тему дуже обережно, переважно, не даючи власних оцінок, мінімально пояснюючи, що ж, власне, відбулося і максимально переклавши інформацію в синхрони, зокрема величезний синхрон Порошенка, де здебільшого йшлося про те, що автокефалія — це частина державницької стратегії, яку ми (вочевидь, влада) послідовно втілюємо останні чотири роки.  Жодного кадру з патріархом Варфоломієм, лише Порошенко і Ліхман, який у студії озвучив інформацію. Зокрема і про об’єднавчий Архієрейський собор, при чому випустивши той факт, що в ньому мають взяти участь не лише представники Київського патріархату і УАПЦ, але йпредставники церкви Московського патріархату, єдності в якому нема. Про це жодного слова, більше того, позиція УПЦ МП була подана як монолітна і непохитна: «Иерархи УПЦ и Московского патриархата ожидаемо заявили о незаконности такого решения Константинополя, да и вообще отказались признавать распространение юрисдикции Константинополя на Украину. Свой ответ на все эти шаги обещают дать 15 октября после запланированного в Минске Синода РПЦ. И, скорее всего, ответ действительно будет жестким, там уже обвиняют Варфоломея в создании нового раскола православия. Но до 15 октября еще дожить нужно».

«Константинопольский патриарх Варфоломей попытался устранить главное препятствие — снял анафемы, наложенные на Филарета и Макария — главу УАПЦ. И этим вызвал целую бурю эмоций как в Украине, так и во всей православной церкви», — до цього висловлювання також чимало питань. Що значить «спробував»? Він або зняв анафему,  або ні. Тим більше, якщо вдаватися до точності формулювань, анафема не була знята — просто було скасоване рішення про її накладення. Крім того, була згадана «буря емоцій», але жодного прикладу чи факту не наведено. Цікаво, що не озвучена в ефірі і реакція очільників Російської православної церкви, і взагалі російської влади чи російських ЗМІ. У щоденних новинах «Інтер» артикулював промосковську позицію в цьому конфлікті сміливіше.

«Перші про головне. Деталі» (ZIK) назвали те, що відбулося, перемогою тижня. Цікаво, що тут є коментар представників церкви, зокрема патріарха УПЦ КП Філарета, який наголошував на тому, що об'єднання відбудеться. Прозвучала інформація про те, що «до нової об'єднаної церкви можуть увійти і представники Московського патріархату, які просили надати автокефалію Україні». Є й реакція російської церкви, які охарактеризували те, що відбулося, «беззаконням», і інформація про те, що ситуацію розглядали навіть на засідання Ради безпеки Росії. Процитували в тижневику і заяви на російському телебаченні про можливе силове захоплення церков. Це той випадок, коли озвучення пропагандистських меседжів вкрай важливе, адже воно дає зрозуміти виклики, з яким доведеться стикнутись українській церкві.

Натомість в ефірі «Фактів тижня» (ICTV) російського сліду аж надто багато. Надання автокефалії названо тут виходом із-під російського протекторату. Доволі детально Оксана Соколова пояснила, що саме відбулося. В матеріалі процитували патріарха УПЦ КП Філарета. Далі — російська реакція в подробицях. «У Росії з цього приводу неймовірна істерика. Називають рішення про томос апокаліпсисом» — і, власне, цю істерику показали у всій красі: продемонстрували уривки з програм російського телебачення.

«Після того, як Вселенський патріарх вперше заговорив про Томос для України, Москва пішла в наступ і почала діяти у звичній манері: погрози, шантаж. Відмовилася згадувати патріарха Константинопольського на богослужіннях. І тут, у Стамбулі порилися у архівах і з'ясували, що власне сама Російська церква Томосу з Константинополя ніколи не отримувала. Ну, немає таких свідчень в архівах православ'я. Тобто, зависло питання про канонічність, власне, російського патріарха. Зрозуміло, що опублікувавши такі документи, Константинополь показав, що тиснути на нього не варто. І він сам визначатиме: давати автокефалію Україні чи ні», — веде далі Соколова. Вони з Сергієм Кудімовим обговорили й те, як РПЦ зачепило анулювання анафеми очільникові Київського патріархату: «Оксана Соколова: Реакція Москви, звісно, не забарилася. Прес-секретар Глави Російської православної церкви заявив, що Вселенський патріарх перейшов червону межу і не мав канонічного права ухвалювати такі рішення. Сегію, наскільки я розумію, найбільше розлютило саме зняття анафеми з патріарха Філарета.

Сергій Кудімов: Більше того, Оксано, у Москві заявили, що анафемі тепер треба піддати самого Вселенського патріарха. Ну, судячи з усього, Кіріл вважає себе центром православного всесвіту. Тож попереду на нас ще чекає реальний детектив».

Ведучий «Сьогодні» («Україна») Олег Панюта у підводці озвучив: «ще одне маловідоме раніше слово з'явилося — ставропігія, тобто автономія». А журналістка Наталія Кравченко, перебуваючи в Стамбулі, зробила кілька екскурсів і по культурно-кулінарних традиціях міста, і по історії церкви Святої Софії та Константинопольського патріархату («статус "Перша серед рівних" за Константинопольською церквою збережений Вселенськими соборами, ще коли Київ сповідував язичество, а Москви взагалі не було мапі»). У повідомлення про томос великий акцент на реакцію Росії: «В перекладі хитромудрі формулювання означають, Константинополь готовий надати Томос про незалежність Українській церкві, утім, коли саме не уточнює. Проте через відновлення Ставропігії в перспективі підпорядковує собі щонайменше 7000 приходів. Зараз у Константинополя 3200 парафій. Отже, Російська Православна Церква втрачає не лише вплив, а і кількість. Особисті стосунки двох патріархів Кирила та Варфоломія зовсім зіпсовані. [...] Трохи згодом з'явилась стенограма перемовин патріархів щодо України. Про любов та прощення там не було жодного слова. Рішення щодо зняття анафеми с предстоятеля Київського патріархата Філарета Москва сприйняла вкрай нервово. Як так? Вони накладали, а зняв Константинополь. Але насправді Синод нічого не знімав, просто визнав незаконним рішення РПЦ і натякнув, що воно було суто політичним. Що ж до глави автокефальної церкви, то в Макарія ніякої анафеми і не було. Не надто чисельне УАПЦ в Москві воліли просто не помічати. [...] Згідно з російським історичним міфом, Константинопольський патріарх продав Київську митрополію за 200 золотих монет і 3 сорока соболів, що на той час складало в сумі близько 1000 рублів. Але ж така версія подій дискредитує і Московську церкву, бо виходить, що вона отримала Київську митрополію шляхом шахрайства та підкупу. Хай там як, але через 3 століття той акт купівлі-продажу Синодом скасовано».

В сюжеті також прозвучали голоси українських ієрархів — патріарха Філарета (УПЦ КП) та митрополита Олександра Драбинка (УПЦ МП), й анонсовано собор, участь у якому мають взяти 40 представників Київського патріархату, 12 автокефальної церкви та 10 Московського патріархату.

«ТСН. Тиждень» («1+1») барвисто змалював реакцію російської церкви: «Озвірілі коментарі головних російських рупорів. Апокаліптичні сценарії розколу світового православ'я. Розрив усіх зв'язків зі Вселенським патріархом. І офіційні погрози Кремля захистити православних в Україні, ну як захистили російськомовних на Донбасі, напевно. Все це — реакція Москви і Московської Патріархії на рішення Синоду Константинопольської церкви. Дійшли до того, що питання української автокефалії потім виніс на РЕДУ нацбезпеки Російської Федерації, чим остаточно довів, що церква і уряд Росії одна структура». Рішення Синоду Алла Мазур назвала анулюванням релігійної окупації Києва.

В сюжеті Неллі Ковальської йдеться не лише про рішення, але і про те, як виголошення цих рішень відбувалося. В матеріалі є чіткі відповіді на питання, чи отримала Україна томос («його буде надано, коли процедура створення цієї нової церкви добіжить кінця»), що саме затвердив Константинополь («заклав фундамент нової помісної церкви. [...] Світською, простою мовою – зняв анафему з Патріарха Філарета та визнав Митрополита Макарія і легалізував їхні церкви»), що далі («діяти має українська сторона. Єпископи церков Київського патріархату, української автокефальної та Московського патріархату, або його частини, мають зібратися на великий установчий собор. Собор засвідчить єдність та обере керівника новоутвореної церкви. Після цього у Стамбулі знову збереться Священний Синод Константинополя, який ухвалить рішення про надання томосу. І після цього документ урочисто передадуть новому предстоятелю»). Акцентували й на тому, що українську церкву має очолити погоджена цим Собором особа. В сюжеті цитата патріарха Філарета, що цей Собор має стати об’єднавчим.

Детально розглядається реакція російської церкви і телебачення: «Патріарху Варфоломію тамтешні церковники віщують анафему, світовому православ'ю – муки пекла. Причина очевидна: за приблизними підрахунками, з тридцяти тисяч парафій РПЦ більше десяти тисяч територіально знаходяться в Україні».

Натхненно подавав інформацію ведучий програми «Час. Підсумки тижня» (5 канал) Віталій Гайдукевич, який назвав те, як було озвучено рішення про томос, майстер-класом: «Вселенський престол вчинив і хитріше і, можна сказати, мудріше. Відновив те, що свого часу у нас вже було. Фанар по суті виправив свою, доволі таки давню історичну помилку. І пояснив, що та помилка вона була тоді в минулому, обумовлена певними історичними подіями. Це важливо. Бо саме наголос на тому, що тоді це було, і там було скоєно помилку, саме це підриває основу російської "скрєпності" і, скажімо так, політико—церковної риторики Москви».

Сюжет журналістки 5 каналу Ірини Герасимової чи не найповніше розкриває позицію різних українських церков. По-перше, синхрони єрархів. Глядачі почули не лише предстоятеля УПЦ КП, але й представника УАПЦ, єпископа Вишгородського і Подільського Володимира, і лідера «проукраїнського крила» УПЦ МП митрополита Черкаського і Канівського Софронія. «Заради вірян тепер він і його однодумці з Московського патріархату, а також представники донедавна невизнаних світовим православ'ям Київського патріархату і Української автокефальної церкви, мають зібратися на собор. І обрати голову помісної церкви. Саме йому з Константинополя передадуть Томос. Юридичний документ про автокефалії православної церкви в Україні», — резюмувала журналістка.  По-друге, вагоме місце у сюжеті займає інформація про реакцію РПЦ. Причому не постфактум, а ті події, що передували рішенню Вселенського патріарха — шантаж з боку предстоятеля РПЦ, погрози й ультиматуми.

Диверсія чи халатність?

Переважно ЗМІ висвітлювали вибухи на складі боєприпасів в Ічні на Чернігівщині в подібному ключі — оцінювали дії влади, шукали винних, збирали версії.

«Подробности недели» в першому матеріалі на цю тему зосередилися на наслідках вибухів для місцевих мешканців — показали руйнування і пошкодження будинків. Жодної конкретики про те, хто винен, глядачі не почули. Була озвучена лише причина, яку назвав президент — диверсія. У підводці до матеріалу ведучий схвально оцінив дії влади.

В окремому сюжеті Інни Томіної йдеться про те, як взагалі в Україні зберігаються боєприпаси. Стан справ в Балаклії на Харківщині, де після пожежі на артилерійському складі в березні 2017 року вцілила третина боєприпасів і де люди бояться повторення вибухів. Були озвучені основні причини: диверсія, халатність, навмисний підпал, причому воєнний експерт Олег Жданов назвав останню версію найбільш правдоподібною. Правда, щодо якої саме події він висловлюється, з сюжету не зрозуміло — чи щодо Ічні, чи щодо Балаклави, чи взагалі. Потім він висловився вже предметно щодо Ічні і зауважив, що «такой феерверк спичками не устроишь: для того, чтобы вызвать детонацию этих снарядов, нужно заложить фугас и очень большой мощности, и это работа не одного часа и не одного специалиста».

«Ичня, Калиновка, Балаклея. И это только за последние полтора года! А до этого — были масштабные пожары в Лозовой, Новобогдановке и Бахмуте. Тонны уничтоженных снарядов, миллиарды гривен убытков. И — почти полная безнаказанность», — акцентувала журналістка. Юристка Анна Маляр, яка з’являється на «Інтері» дуже часто, наголосила, що покарані за вибухи і підпали на військових складах — переважно цапи-відбувайли.

Тезу Олега Жданова процитували і «Факти тижня». У підводці ведуча Оксана Соколова і сумно пожартувати встигла («як жартують у соцмережах, ніколи такого не було і от знову»), і яскраво проілюструвала масштаб трагедії, і акцентувала на тому, що ситуація повторюється вже вшосте. Вона озвучила версії: «Але що ж сталося на арсеналі цього разу? Знову хтось недбало кинув недопалок? Щоправда, схоже, відразу в кількох місцях синхронно, бо вогонь, ніби, зайнявся одночасно в трьох чи чотирьох точках. Генпрокурор Юрій Луценко вже заявив, що це може бути ворожою диверсією. Саме ця версія лунала під час попередніх вибухів на арсеналах. Але диверсантами так зручно прикривати чиєсь недбальство». У матеріалі на цю тему проаналізовано основні версії — недбалість («проста випадковість — це не про Ічню. Та й те, що вибухати почало одразу в трьох місцях, не на користь версії про халатність»), спроби прикрити недбальство («Олег Жданов: Я бы, допустим, проверил все контакты Укроборонпрома по продаже боеприпасов. И я не удивлюсь, если там где-то появится партия боеприпасов, проданных от имени Укроборонпрома»), диверсію («Факт, про який не прийнято було говорити. За два місяці до вибухів частину перевірили на ретельність охорони. Туди заслали спецназ, який проник на територію без перешкод.

Родіон Тимошенко: В результаті цього було проведено службове розслідування і начальник цього арсеналу у вересні місяці був відсторонений від посади.

Кореспондент: Одразу після цього охорону ще більше посилили. За день до надзвичайної події над військовою частиною бачили безпілотник. Можливо, вибухи — це наслідок якраз його польотів?»). Тут же йдеться про відсутність відеоспостереження, як і в тижневику ZIKа: «Пройшли чужі чи свої ж, завербовані, можливо, тими ж російськими спецслужбами? Тепер ось в чому питання. Незважаючи на посилення охорони, на арсеналі не встигли встановити відеоспостереження».

Озвучена і важлива інформація про втрати ЗСУ внаслідок пожежі: «Суми просто колосальні. Тільки один снаряд для реактивної системи "Град" коштує близько $1000, снаряд для гаубиці — $1500. Але найголовніше — Україна ці боєприпаси не виробляє».

«Перші про головне. Деталі» були більш критичні до влади, мовляв, навіть загального оповіщення не було, люди мусили розраховувати самі на себе.

Підводка до сюжету супроводжувалась яскравою графікою. Ведуча Катерина Романюк також озвучила можливі причини того, що відбулося, причому деякі з них доволі оригінальні: «одна з них якраз атака з безпілотників. Вибухівку могли скинути на місця зберігання, де набої лежали в ящиках просто неба. А за іншою версією, на територію арсеналу проникла група диверсантів і розстріляла наповнені ящики і ті здетонували. Ще один сценарій, який перевіряють — пекельний пристрій заклали у місця зберігання смертоносного начиння. Це міг зробити хтось, хто мав доступ до сховища. Приміром, найманий працівник із цивільних. Також перевірки потребує версія про недбальство. Коли займання могло статися через, приміром, несправність електричної мережі». Втім, у самому сюжеті інформація про безпілотники спростовується.

Сюжет Дмитра Буткевича відкриває кілька цікавих подробиць. Зокрема, «про те, що таке може статися, місцеві знали. Рік тому їх навіть навчали евакуйовуватися». Більше того, «всі чудово розуміли, рано чи пізно арсенал вибухне» — йдеться про місцевих мешканців. В цьому матеріалі також основний акцент зроблено на руйнуваннях у селах навколо складу.

До влади він критичний: «у Києві аналізували причини вже 4 пожежі на складах боєприпасів за останні роки. Сватове, Балаклія, Калинівка. Щоразу основною версією називали диверсію. Втім, ані самих диверсантів, ані жодних доказів їхньої присутності за цей час так і не оприлюднили. Не було і жорстко покараних за мільйонні збитки і загиблих людей. Більше того, минулого тижня суд поновив на посаді керівника балаклійського арсеналу. Його звільнили саме через вибухи».

Звучить ексклюзивна інформація — джерело телеканалу ZIK повідомило, що одночасні вибухи в трьох місцях справді були, як і в офіційних заявах, але безпілотників ніхто не бачив. Джерело каналу піддало критиці і версію про диверсантів, але наголосило, що було викрадено обладнання з записами камер відеоспостереження. «Втрату помітили саме під час евакуації гарнізону. А ці записи, ймовірно, могли би дуже допомогти розслідувати катастрофу», — завершив журналіст. 

«Удар по безпеці, удар по армії, удар по нашій надії, що в Міноборони здатні учитися на попередніх помилках»,  — так охарактеризувала ситуацію ведуча «ТСН. Тиждень» Алла Мазур під час мальовничого стендапу на руїнах: «Поки не опинишся серед цих руїн сам, ніколи не зрозумієш, як воно, вискакувати серед ночі, спробувати гадати, де у тебе найцінніше і що взагалі у твоєму житті найціннішого, крім дітей і родини? А у цей час двиготять стіни, підлога завалена битим склом і навколо ніч. В якийсь момент ти розумієш, ти жив поряд із військовим складом, ось він тут буквально метрів за сімсот, але тобі обіцяли — він під надійною охороною, яку мали ще й посилити після того, як злетіли у повітря шість попередніх військових арсеналів. Ви знаєте, я з подивом слухала пояснення наших чиновників про вибухи біля Ічні. Вони твердять, охороняли склад за всіма правилами. Біда лише одна: всі ці виправдання ми чули уже шість разів до цього».

В сюжеті Сергія Гальченка детально показані руйнування, проаналізована ситуація з безпекою на складах, розкритиковані заяви військового керівництва. Більше того, недвозначна аналогія: «Мені цікаво, якби, наприклад на якійсь фабриці чотири рази за останні роки вибухнув шоколадний цех, чи залишився б працювати директор або відповідальний менеджер? Це риторичне питання. Та за чотири вибухи при каденції міністра Полторака не звільнено жодного високопосадовця Міноборони. Ба більше, ні в кого не вистачило мужності просто подати у відставку».  Паралель з безпекою на фабриці шоколаду — сильний хід.

«За різними оцінками, вибухи на складі під Ічнею завдали державі збитків на суму до п'яти мільярдів доларів. П'ять мільярдів — це майже половина річного пенсійного фонду країни. Країна фінансує оборону, витискаючи з себе все можливе і неможливе, урізаючи всі соціальні програми. І ми погоджуємось, бо розуміємо — війна. Йдеться не тільки про гроші , а про підрив нацбезпеки, бо дещо зі знищеного ми поповнити більше не зможемо ні за які гроші, бо купити можна лише в Росії. На щастя, ніхто не загинув, але психологічний і матеріальний удар по населенню ми заліковувати будемо ще довго», — такі емоційні критичні матеріали, безперечно, впливають на глядачів.

«Час. Підсумки тижня» відзначили, що реакція влади була швидкою — значить, досвід вчить. Але найбільше уваги приділили захищеності інших арсеналів: «чомусь мало хто згадав про те, що арсенали, серйозні арсенали – це режимні об'єкти із певним рівнем секретності цієї території і будівлі, тож будувати пересічним підрядникам які будують висотку неможливо, крім того норми побудови подібних укриттів вимагають більшого часу на зведення». У сюжеті показують руйнування в місцевості біля арсеналу, подають реакцію влади. «Від початку війни на сході України ця надзвичайна ситуація стала четвертою, яку пов'язують із діяльністю диверсантів.Торік склади горіли у Калинівці на Вінниччині та Балаклії на Харківщині, терористичний слід вбачали також у надзвичайній ситуації, що сталася у 2015 на складах у Сватовому Луганської області. Ічнянська історія, на відміну від Балаклії та Сватового, завершилася без жертв».

Про те, що це не перший інцидент, говорять і «Сьогодні». «П'ять інцидентів за неповні п'ять років війни. Диверсія чи злочинна недбалість?», — запитує у підводці Олег Панюта. В матеріалі йдеться про руйнування, які спричинила пожежа, гадані причини того, що відбулося, й наведена реакція влади.

Верховний головнокомандувач і всі, всі, всі

Президента України Петра Порошенка на екранах було багато — інформаційні приводи дозволяли. Про церкву він висловлювався як глава держави, про вибухи на складі боєприпасів — як верховний головнокомандувач. Особливо відзначився 5 канал, що належить Порошенку: президент фігурував у трьох матеріалах із шести. А останній сюжет програми міг би бути менш паркетним: «Петро Порошенко вручав державні нагороди та озвучував присвоєні звання. Але головне, що на прийом офіцери були запрошені разом із дружинами. Президентський бал надалі має стати традиційним на Покрову. Принаймні, такі ідеї є. Також урочисто проводжали на військову пенсію генерала армії Степана Полторака. Це також може стати традицією і урочисто проводжатимуть на різних рівнях вояків, які віддали службі війську десятки років”».

Втім, були й відверто паркетні матеріали про главу держави. Так, в ефірі «Подробностей недели» розповіли про указ президента про введення в дію рішення РНБО про захист національних інтересів в Чорному і Азовському морях. А в ефірі «Сьогодні» він вітав учнів військового ліцею імені Івана Богуна.

Прем'єр-міністра Володимира Гройсмана в ефірі було значно менше. Для «Подробностей недели», «Фактів тижня» і «Сьогодні» очільник уряду коментував вибухи в Ічні, назвав їх диверсією і пообіцяв мобілізувати зусилля.

Юлія Тимошенко — просто дракон, що причаївся. Інакше й не назвеш її появу в сюжеті Станіслава Фещенка на каналі «1+1» про непросту ситуацію в Києві 14 жовтня, викликану заявами про можливе захоплення Лаври, атаками на пам’ятник Ватутіну тощо. «Тим часом Юлія Тимошенко справді близька до зони воєнних дій, молиться за мир та військовиків у звільненій від терористів Костянтинівці на Донеччині у Свято-Стрітенському храмі», — говорить журналіст, і глядачі бачать Юлію Володимирівну, яка смиренно ставить свічку в церкві. Прокоментувала вона справи церковні й на «Інтері»: розповіла про здійснену мрію багатьох поколінь українців і застерегла від використання цієї події «для нагнітання агресії протистояння й інших недобрих речей, які не можуть бути пов'язані зі словом, з вірою і з любов'ю» 

Традиційно для «Сьогодні» в ефірі був лідер «Народного фронту» Арсенія Яценюк, який цього разу взяв участь у спільній молитві з нагоди надання Україні права на помісну церкву.

Нікого вже не дивує і поява в ефірі тижневика каналу «Україна» історій про доброчинність власника каналу Ріната Ахметова та заяв лідера Радикальної партії Олега Ляшка. Останній цього разу говорив про ПАРЄ і дуже тішився з того, що Росію можуть виключити з організації.

Лідер «Опозиційного блоку» Юрій Бойко натомість був в ефірі «Подробностей недели». Цього разу як експерт із вирубки лісу. У великому матеріалі Ірини Баглай про незаконні вирубки лісів в Карпатах авторка разом із «експертом» вирішує на гелікоптері піднятися в небо, щоби із висоти побачити масштаби проблеми. Аж раптом виявляється, що в цій мандрівці її супроводжує Юрій Бойко, який багатослівно коментує проблему, до якої не має жодного стосунку.

«Інтер» озвучив сумнівні результати досліджень центру «Софія»: «на первом месте Юлия Тимошенко с результатом около 16 %, на втором — Петр Порошенко с результатом около 10 %, Юрий Бойко — почти 9 %. А вот если бы расклад все-таки изменился и Юрий Бойко участвовал в выборах в качестве единого кандидата от оппозиции, его результат оказался бы выше — 14 % и это второе место после Юлии Тимошенко с 15 %». Це все коментує керівник центру Андрій Єрмолаєв, наближений до співвласника «Інтера» Сергія Льовочкіна. Мовляв, тема миру це перше, що цікавить опитаних людей.

Тема ПАРЄ була на всіх каналах завдяки активності української делегації. А от «Інтер» скористався нагодою, аби дати слово Юлії Льовочкіній, яка є заступницею голови української делегації та сестрою співвласника каналу. Прозвучали синхрони й інших представників України в Раді Європи (Олени Сотник, Олексія Гончаренка, Ірини Геращенко), але Льовочкіна була першою.

«Перші про головне. Деталі» вже після прощання ведучої Катерини Романюк розповіли про Olerom Forum 2018, на який завітав Арнольд Шварцнегер. Каналу ZIK варто було б виконувати закон та відмежовувати рекламні матеріали від інформаційної програми заставкою зі словом «реклама».  

Моніторинг здійснює громадська організація «Детектор медіа» за підтримки уряду Королівства Данії. Висновки й погляди, висловлені в моніторинговому звіті, можуть не збігатися з позицією уряду Королівства Данії. Моніторинг здійснено відповідно до методології, розробленої експертами ГО «Детектор медіа».