Поки одні уважно стежили за затриманням Рубана та шпигунським детективом у Британії, інші намагалися з'ясувати, чого ж насправді хочуть жінки. Огляд підсумкових інформаційно-аналітичних програм «Інтера», ZIK, 5-го каналу, ICTV, «1+1», ТРК «Україна» та «112 Україна».

Затримання Рубана

Найгучніша подія минулого українського політичного тижня — затримання Володимира Рубана 8 березня. Всі тижневики, крім «Фактів тижня» на ICTV, які повідомили про новину поміж іншим у кількох словах, зробили її першою новиною випуску.

Найголосніше розслідування весни — так анонсував сюжет на цю тему Олексій Ліхман із «Подробностей недели» на «Інтері», які виходять у п’ятницю. Ех, не знав він, що в країні почнеться вже наступного тижня, може, тоді б не розкидався такими гучними заявами. Сюжет збалансований, із Рубана не роблять ані мученика, ані вселенське зло. Інформують про його затримання, підозри, які йому висувають, дають невелику біографічну довідку. Але є певні недомовки: наприклад, журналісти кажуть, що цього разу він не мав права переходити кордон, але не пояснюють, що Рубану заборонили їздити на окуповані території в лютому 2017 року після поїздки нібито для відвідин полонених, разом із Надією Савченко. Цікаво, що Савченко в сюжеті також не згадують, хоча вона якраз у п'ятницю 9 березня заявила, що готова взяти затриманого на поруки.

«Перші про головне. Деталі» на ZIK уже в суботу дали дещо повнішу інформацію про «гучне затримання». Тут уже є інформація про те, що Савченко називає справу політичною й готова взяти Рубана на поруки. Ведуча Інна Москвіна пояснює, чому затриманому було заборонено перетинати кордон: «Разом із Надією Савченко їздив на окуповані території без дозволу спецслужб. За це його усунули від переговорів та скасували спецдозвіл на перетин лінії розмежування». В ефірі звучить інформація про те, що знайшлися родичі полонених, які звинувачували Рубана у здирництві, але офіційно інформація не підтвердилася. «Кілька разів чоловік втрапляв у скандали через прихильні висловлювання щодо самопроголошених республік. І ось тепер — справа про тероризм. За даними силовиків, зброю Рубан придбав у окупованих Горлівці та Макіївці і готував теракти», — каже ведуча.

Сенсацією тижня назвав затримання Рубана Олег Панюта на початку «Событий недели», канал «Україна». Втім, як такого сюжету немає: схематично подана основна інформація і синхрони голови СБУ та Президента. Малувато, як на сенсацію.

Ведучий «Час: Підсумки тижня» на 5-му каналі Віталій Гайдукевич розпочинає із як завжди красномовної підводки: «Поки інформації для якихось висновків дуже мало, тому всі обмінюються своїми враженнями, версіями і запитаннями. Рубан — це риба крупніше за тюльку, якщо так, то чи значить, що СБУ та ГПУ вийшли вже на планку такого рівня улову; кого братимуть, ймовірно, після Рубана; чи сприймати затримання фейкового генерала, як привіт Медведчукові; а скільки поставок зброї спецслужби пропустили, якщо такі були ще. Втім, чи не найскладнішим запитанням і відповіддю на нього буде, а які консерви, які наслідок, почнуть вибухати». А далі каже слова, що цілком можна застосувати й до подій наступного тижня: «Опції “не твори собі кумира” суспільство не навчене. Нових ідолів малюють напрочуд швидко, а потім настає непозбувна бентега, коли той, хто вважався бійцем за все хороше проти всього поганого, насправді виявляється лише тільки ланкою тонкої агентурної мережі ворога». Сюжет Сергія Барбу виважений, є й позиція самого затриманого, і позиція влади. Єдине запитання — до неаргументованих тверджень про нечистоплотність Рубана як переговорника та його ймовірну співпрацю з російськими спецслужбами, які озвучує голова ГО «Група “Патріот”», що також займається питанням звільнення полонених.

«Завтра» на «112» повідомили про те, що ціллю міг стати не урядовий квартал, та процитували блогера Дениса Казанського: «Була інформація, що він взагалі це на Закарпаття перевозив, щоб там начебто підняти якісь повстання збройні». Але в сюжеті це ніяк не коментується, хоча потім тему обговорили з експертом. Не оминули й Савченко. Як пророцтво звучить коментар Вадима Карасьова: «Треба Савченко готуватися до того, що за нею прийдуть. Я думаю, що прийшли за нею, а Рубан — це ніби посередник, але не можна ж одразу бити по цілі». Тему обговорюють із заступником голови СБУ у 2014–2015 роках Віктором Ягуном, який має сумнів щодо версій із завезенням зброї на Закарпаття і критикує дії прокуратури.

А от у версії «ТСН. Тижня» на «1+1» СБУ попередила справжнісінький армагеддон. У сюжеті цитують голову СБУ, журналіст Андрій Орляк нагнітає: «Київ, мовляв, от-от мав втопитися у річці крові. А затриманий Володимир Рубан начебто готував масові вбивства звичайних людей і керівництва держави. […] Місце масового скупчення людей у столиці —  майдан Незалежності, хвиля кривавої ріки мала добратися і сюди. Вже в середині березня, під час чергового волелюдного зібрання прибічники Рубана мали відкрити хаотичний вогонь по натовпу, включно, вдумайтеся, з гранатометів та мінометів». Дають відповідь на запитання, хто такий Рубан. Цікаво, що, розповідаючи про попередній бізнес затриманого у видавничій сфері, показують зразки продукції, зокрема, книжку з портретом Путіна. Не забули і про «топ-бранку» Надію Савченко та її ініціативу взяти Рубана на поруки. «ТСН. Тиждень» чи не єдині згадали про Валерія Шашкіна, підписаного як «фігурант справи Рубана»:

«Шашкін Валерій — товариш Рубана і відставний офіцер батальйону “Київська Русь”. Нам вдалося з ним зустрітися. Не у СІЗО чи кабінеті слідчого, а просто посеред Одеси.

Валерій Шашкін, фігурант “Справи Рубана”: Якщо я, людина, яка знаходиться в списку цього слідчого, як співучасник, нібито, я тут. Я в Одесі. Ви заарештуйте мене і спробуйте потім якось довести, що я якусь участь в цьому приймаю. Я не знаю, яким чином я там опинився.

Кор.: Уся справа, божиться, чистої води провокація.

Валерій Шашкін: В мене дуже велика впевненість, що якщо Рубану потрібно було б привезти зброю, в нього знайшлись би ресурси і люди, щоб привезти її вантажівками, якщо потрібно було б. І привозити в комплекті повному. Будь-хто з офіцерів, які служили, служать в армії, розуміють, що головне не зброя, головне організація і план дій.

Кор.: І справді. Аби захопити такий об’єкт, як Верховна Рада, необхідна спеціально вишколена ватага диверсантів і у відповідь ще й повна бездіяльність правоохоронців. Ну а наш співрозмовник зауважує: з Рубаном бачиться раз в півроку, рік. Між цим жодних контактів не підтримує. Востаннє лиш близько 7 листопада».

На західному фронті неспокійно

Ще один «ньюзмейкер» тижня — колишній російський розвідник Сергій Скрипаль, якого отруїли у британському містечку Солсбері, де він вів життя звичайного пенсіонера. І це напередодні президентських виборів у Росії!

«Подробности недели» називають цю історію «шпигунським скандалом». Сюжет Світлани Чернецької доволі повний, базується переважно на матеріалах західних ЗМІ. Цікаво, що журналістка не вважає отруєного колишнього розвідника важливою фігурою: «Отставной полковник Сергей Скрипаль вряд ли представлял опасность для Кремля. В Солсбери он жил жизнью обычного пенсионера. Иногда ездил в Лондон читать лекции в военных академиях, наведывался в секретную службу МИ-6. Правда, особо полезным уже не мог быть. Его информация о российской разведке устарела». Щоправда, потім сама собі суперечить, зауважуючи, що ніхто особливо не знав, чим він тепер займався: «Друзьям он рассказывал о новой работе в сфере кибербезопасности и о встречах с друзьями из российского посольства. Есть информация, что Скрипаль мог помогать бывшему офицеру МИ-6 Кристоферу Стилу составлять досье по связям Трампа с Россией».

«Перші про головне. Деталі» одразу починають із тези про російський слід у цій історії. Є коментарі про те, що отруєння вигідне Росії («Анатолій Фесун, колишній співробітник ГУ БОЗ МВС України: Чого російський слід? Тому що він був обміняний, так як він зрадник Росії. По ідеї, логічно можна думати, що скоїла Росія. Логічно, бо він був їхній громадянин. Він не треба ні Англії, наприклад. Ні тим, ні тим»), є і спростування від Лаврова («Сергій Лавров, міністр закордонних справ Росії: Это несерйозно. Это опять чистой воды пропаганда, чистой воды нагнитание истерики й истерии»). У сюжеті є згадки про інших «жертв Кремля у Великобританії» — Литвиненка, Березовського, Патаркацишвілі, Перепілічного, Голубєва, а також про політичні вбивства, пов'язані з Росією, в Україні: «У березні 2017-го в центрі столиці вбили колишнього депутата Держдуми Росії — Дениса Вороненкова. Тоді ж у березні в Маріуполі підірвали авто співробітника СБУ Олександра Караберюша. У червні вже у столиці, за схожих обставин стався ще один злочин. За допомогою вибухівки підірвали авто начальника спецназу розвідки максима Шаповала. А вже в жовтні із засідки розстріляли машину Аміни Окуєвої». Коментує це Ілля Богданов — колишній офіцер ФСБ із Владивостока, який у 2014 році перейшов на бік України: «За час перебування в Україні його вже намагалися вбити. А після невдалої спроби — викрасти та вивезти до Росії. Його врятувала СБУ. Та чоловік впевнений, якщо замовлення буде — українські спецслужби можуть і не спрацювати». 

У «Часі: Підсумках тижня» називають отруєння «тихою війною». Тут також висловлюють припущення щодо можливої діяльності отруєного: «Окрім прогулянок, засідань місцевого клубу, пабів і піцерій, Скрипаль ходив читати лекції у військових академіях і найімовірніше міг бути корисним британській розвідці навіть після обміну. Зокрема міг консультувати спецслужби щодо особливостей роботи із російським ГРУ».

«Факти тижня» розпочали з цієї теми: «Британська розвідка та поліція підозрюють у причетності до замаху на вбивство росіян. У Кремлі картинно дивуються, а ведучий Першого каналу читає нотації про те, якою небезпечною є стежина зрадника. І все це за лічені дні до президентських виборів у Росії». У сюжеті Олександра Візгіна про «моторошну подію» ситуацію коментують колишній голова служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж і російський опозиційний політик Ілля Пономарьов: «Он выдал большую сеть российских шпионов, живших под прикрытием в Соединенных штатах, там как минимум десять, а скорей всего больше. И, конечно, таких предателей российские специальные службы, они стремятся наказать». Доволі багато аналогій проводиться зі справою Литвиненка, нагадують подробиці його отруєння. Журналіст повідомляє про можливу речовину, якою отруїли Скрипаля: «Британські медіа припустили, що це фенталін, синтетичний анальгетик, значно небезпечніший за героїн. Начебто саме його у 2002 році російські силовики використали під час штурму театру на Дубровці і отруїли 130 заручників чеченських терористів. Поліція поки це не підтвердила».

Про отруєння подвійного агента говорять і в «Завтра». Не уникають припущень щодо мотивів отруєння: «Сергій Скрипаль продовжував консультувати західних експертів, пише видання TheTelegraph, і, посилаючись на власні джерела, припускає: він міг знати про втручання Росії в американські вибори. Або інше припущення, отруєння — банальна помста. Свого часу Скрипаль злив британській розвідці мережу російських агентів в Європі. Вільям Браудер — колишній шеф Сергія Магницького, який 2006-го за загадкових обставин помер у російській в'язниці, переконує, саме так і діє Кремль».

У включенні кореспондента Богдана Цюпина з Лондона звучить інформація про те, що Британія готує санкції проти корумпованих російських чиновників. Далі в тижневику показовий калейдоскоп цитат британських та російських ЗМІ. Ситуацію і, зокрема, персону Скрипаля обговорюють із російським військовим експертом Павлом Фельгенгауером, який, утім, не каже нічого конкретного.

А от Андрій Цаплієнко, який робив сюжет для «ТСН. Тижня», не просто поїхав на місце злочину, але й зустрівся у Британії «з тим, хто міг би стати п'ятнадцятим у тому сумному спискові і на кого й досі полюють російські спецслужби. Ахмед Закаєв, чеченський бригадний генерал, прем'єр-міністр Ічкерії у вигнанні. Живе в Лондоні. В його машині після спілкування з Литвиненком теж знаходили сліди полонія, а загалом Скотланд-Ярд попередив три спроби замаху на людину, яку Кремль вважає особистим ворогом Путіна. Він прийшов, аби поділитися з нами інформацією про лабораторію, яка, ймовірно, стоїть за замахом на Скрипаля».

Далі починається справжній шпигунський детектив — журналіст багатозначно зауважує, що Закаєв не п'є кави, яку подають у закладі, де вони зустрічаються. Сам Закаєв розповідає про секретну хімічну лабораторію, діяльність якої було відновлено ФСБ за Путіна. «У тому, що Англія є менш безпечною, ми переконалися на власному досвіді. Коли ми записували інтерв'ю з Ахмедом Закаєвим, якийсь хлопець спробував записати нашу розмову спецзасобом, роблячи вигляд, що знімає селфі. Коли його впіймали на гарячому, молодик утік. Мабуть, Закаєв має рацію, що не п'є з невідомих філіжанок», — розповідає Цаплієнко. Після сюжету Алла Мазур загадково анонсує: «І про ще один загадковий злочин на британських островах Андрій Цаплієнко розкаже наступного тижня. Злочин, де також маса деталей, які вказують на те, що за ним стоять російські спецслужби». Далі буде, бо вже 13 березня в Лондоні знайшли мертвим ще одного соратника Березовського, Миколу Глушкова.

Ще кілька сюжетів, пов'язаних із Росією та майбутніми президентськими виборами, є в інших тижневиках. Наталія Кравченко в «Событиях недели» не забула про майбутні вибори, окреслила передвиборчу кампанію Путіна, Жиріновського, Собчак, Грудініна, згадала про недопуск Навального. У контексті погроз Путіна нагадала і про те, що НАТО дало Україні статус «аспіранта», а це передбачає ближчу співпрацю: «Похоже, на Западе тоже готовятся к продолжению Путениады и строят баррикады».

Значно більше Росії традиційно в ефірі «Фактів тижня». Максим Крапівний дослідив ядерну зброю, створення якої анонсував Путін, реакцію західних лідерів на його заяви і дійшов висновку, що «розмахування ядерними ракетами, гіперзвуковими планерами та морськими підводними торпедами — скоріше було для внутрішнього споживання», тобто орієнтоване на росіян, що готуються до виборів. Крім того, експерти проаналізували анонсовані розробки й дійшли думки, що вони не є абсолютно новими та унікальними. А в матеріалі Сергія Кудімова йдеться про статки російського олігарха Шувалова, його скандальну резиденцію й собак, що пересуваються приватним літаком. Про цей же особняк розповіли й ведучі «Завтра». А ще вони з цікавістю спостерігали за ситуацією навколо Ксенії Собчак, яка «опинилася між двох вогнів — під критикою як Києва, так і Москви. А все через те, що вирішила спитати дозволу в української влади на поїздку до Криму. Хотіла, як пізніше зізнається, щоб краще».

Знову в підсумкових програмах фігурує Дональд Трамп. «Подробности недели» розповіли і про торгівельну війну, і про можливу зустріч із лідером КНДР (про неї також згадує «Завтра»), і про секс-скандал. А на десерт глядачі отримали сюжет Дмитра Анопченка про нелегальних мігрантів у США. Про скандал із порно-зіркою розповів і «ТСН. Тиждень».

Газанемо?

Газова криза, яка спалахнула на початку березня, була і в тижневиках цього вікенду. Але вже не як гаряча новина, а у формі спроб ґрунтовнішої аналітики.

«Подробности недели» дещо в'їдливо заявляють: «Кризис закончился, но, как говорится, осадочек всё равно остался». І пояснюють, що за осад: «Украине пришлось срочно закупать дополнительные объёмы газа в Европе и просто по шальным ценам! В некоторые дни цена была даже выше тысячи долларов! Хотя обычно около двухсот. И если “Нафтогаз” сейчас так потратился, то кто же будет компенсировать эту чрезвычайную разницу? В самой компании говорят, убытки покроет “Газпром”. Но после нового суда. Ещё нескоро. А эксперты уже пугают: этими непредвиденными расходами “Нафтогаза” могут попытаться обосновать очередное резкое повышение тарифов». Олексій Ліхман обговорює ситуацію з енергетичним експертом Дмитром Маруничем і політичним — Тарасом Завгороднім. Експерти на два голоси звинувачують «Нафтогаз» та уряд у непродуманих діях. Що ж до анонсованої теми можливого підвищення тарифів на газ, то Марунич зазначає, що навіть якщо це станеться, до кризи, що мала місце на початку березня, це не матиме стосунку, а відбудеться через те, що уряд Гройсмана через зовнішній тиск може переглядати тарифи. А Завгородній сумнівається в підвищенні тарифів через можливі вибори.

Дмитро Марунич з'являється і в ефірі «Перші про головне. Деталі», де критично оцінює можливості відкриття нових ринків газу і стан газотранспортної системи України. У цілому сюжет Ірини Падалко детальніше пояснює суть того, що відбувається навколо поставок газу.

«Факти тижня» також пропонують заглибитися в газову тематику. «Напередодні жіночого дня в “Газпрому” сталася формена істерика. Надто вже приголомшені були у Москві рішенням Стокгольмського арбітражу», — повідомляє ведуча. До чого тут жіночий день, який стосунок це свято має до газу? Далі ведуча зітхає з полегшенням, мовляв, газова війна була поруч, але «росіяни зупинилися на межі, бо, закрутивши повністю вентиль для України, російській стороні довелося б перекрити транзит газу до Європи, бо це чисто технологічне питання труби». Повідомляють, що Україна закупила газ в інших постачальників, що обійшлося дорожче, різницю планують стягнути із «Газпрому,» але «поки юристи розбиратимуться хто заплатить за дорогий газ, чи не підвищаться тарифи для населення? Бо на його плечі з квітня може лягти ще й нова ціна за електроенергію. Причому, якщо газова проблема прийшла ззовні, то тут чисто внутрішня схема». І втретє за останні три тижні порушують питання РАБ-тарифу.

Сюжет є критичним до цієї новації, в ньому є відповідні коментарі експертів та Петра Порошенка. Очевидно, що подібні матеріали з'являються не просто так, ще й із урахуванням того, що інші канали цієї теми не торкаються взагалі. Оксана Соколова зауважує: «Раб-тариф, який вдарить по кишенях українців, уже набув такого розголосу, що навряд чи вдасться проштовхнути його непоміченим». А от на «1+1» цього тижня жорстко проїхалися по системі «Роттердам плюс» і пообіцяли розслідувати, кому вигідна ця корупційна схема.

Свято весни і кохання

Не обійшлось і без теми 8 березня. Було би дивно, якби тижневики обійшли увагою це свято. Але те, як вони висвітили його, викликає запитання.

Програма «Перші про головне. Деталі» визначає цей день як «свято найбільших витрат після Нового року». Далі все йде за традиційним сценарієм: чоловіки купують квіти, вибирають подарунки, жінки розповідають, що б вони хотіли отримати, все це супроводжується цифрами й відсотками — результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології. Те, що 8 березня, можливо, востаннє є офіційним вихідним, коментують пересічні люди, причому всі коментарі негативні. Негативне ставлення до 8 березня в теперішньому вигляді уособлює Уляна Супрун: у сюжеті цитують її допис на Фейсбуку. А далі з'являються вони, «ось ці феміністки», які пояснюють суть свята 8 березня. Сюжет закінчується передбачувано: «А поки у центрі Києва ходили аж дві демонстрації, велелюдніше було біля квіткових рядів у кожному районі міста. Аншлаг тут розпочався ще від 7-го, коли вітали колежанок і тривав увесь четвер». Як бачимо, згадки про права жінок лунають лише з уст «ось цих феміністок», а всі інші насолоджуються квітами й жіночністю.

«Факти тижня» також не вдавалися до пояснення суті свята, хоча наголосили, що в країні до нього різне ставлення. У сюжеті Володимира Соколова про те, що ж дарували колегам-жінкам українські політики, особливу увагу приділено декларуванню подарунків. За противників свята в тому форматі, що є, знов віддувалась Уляна Супрун і, як не дивно, Володимир Парасюк, у родині якого жінки заборонили їх вітати. Та в цілому журналіст доходить висновків, що «шансів, що свято до наступного року скасують не так уже й багато, а враховуючи, що в парламенті півсотні жінок, — тим більше. Якщо треба — вони й трибуну можуть заблокувати». Певний баланс привносить сюжет Євгенія Лєсного про жінок у владі — голову сільради, мера міста. Але такі випадки подаються як аномалія, хоч і позитивна. Про жінок у владі згадали й у програмі «Завтра», переповівши історію про австралійського журналіста, який взяв інтерв'ю у прем’єр-міністра Нової Зеландії: «Він так захопився вагітністю прем'єрки, що забув спитати про політику».

«ТСН. Тиждень» зробили масштабний спецпроект, «міжнародний жіночий експеримент» — запитали жінок у різних країнах (Німеччині, Франції, США, Україні) про те, чого вони хочуть. Запитання передусім стосувалися чоловіків — їхніх недоліків, позитивних рис тощо. Складається враження, що, крім чоловіків, жінки ні про що думати не можуть. Самореалізація, кар'єра, хобі — ні, не чули, жінки хочуть тільки чоловіків, бажано ідеальних.

Щоправда, «ТСН. Тиждень» дещо реабілітовується опитуванням про ставлення до 8 березня. Алла Мазур у підводці, здається, окреслила суть проблеми: «Ідеальні чоловіки і жіночі очікування. Навряд чи ми говоримо про це колись частіше, аніж у минулі кілька днів. Коли більшість українців і українок мали вихідні з нагоди Міжнародного жіночого дня 8 березня. У світі цього дня згадують про захист жіночих прав. У нас із цим проблем теж чимало. І з нижчими, аніж у чоловіків, зарплатами, і з малим представництвом у владі, і з побоями вдома, зрештою. Але 8 березня виходять захищати ці права на вулиці в Україні лише вузькі групи активісток феменісток. І їм перепадає від праворадикалів, як цього року в Києві та Ужгороді, наприклад. Політики ж традиційно славлять жінку як символ усього найкращого в житті. Роздають нагороди. А паралельно подумують: чи не скасувати вихідний цього дня? Бо, як кажуть в Інституті національної пам'яті, це залишки радянського минулого, а захищати права можна і в робочий час. Суперечки киплять. Президенту навіть написали петицію з проханням: не чіпати свято і вихідний 8 березня». Наприкінці програми підбили підсумки: «Зачепила ця тема маже 5 тисяч наших глядачів. Саме стільки на цю хвилину проголосували на сторінці у Фейсбуці. І думки наразі розділилися ось таким чином. Лишити все як є, міжнародний жіночий день святкувати і мати цього дня офіційний вихідний хочуть 80 % тих, хто проголосував. Усе скасувати як свято із радянським корінням категорично налаштовані наразі лише 7 %. І до компромісного варіанта — свято залишити, але зробити робочим днем готові 13 % небайдужих наших глядачів. Опитування, звісно, не репрезентативне, нагадаю, але певний зріз настрою маємо, і ви бачите який. Тож, може, просто наповнити жіночий день сучасним змістом?». Утім, якщо навіть медіа нічого не роблять, щоб надати цього змісту, звідки йому взятися в головах «простих українців»?

На цьому тлі вирізняється 5 канал — тут зовсім інші інтонації й акценти. «У війни нежіноче обличчя, але саме слово жіночого роду. Пані вміють бути воїнами і давно довели, що окремі задачі вони можуть виконувати і на рівні з чоловіками, а подекуди і краще, окремі, але не всі. І з цим погоджуються навіть в найбільш передових арміях світу, єдине, що там не забувають, що забивати цвяхи мікроскопом все ж таки є нерозумно. […] Лінія фронту очима тих, хто в той самий день в руках тримав не квіти, а зброю», — підводить ведучий до сюжету про жінок на фронті. У матеріалі — жінки, які свого часу обрали військову службу. «В українській армії перелік спеціальностей, доступних для українських жінок-військовослужбовців, постійно розширюється. Зараз їх більше сотні: снайпер, водій, командир бойової машини піхоти, кулеметник, стрілець. Нині в Збройних силах понад 24 тисячі жінок, які займаються далеко не жіночою справою. І ця цифра з кожним роком збільшується».

У кого що болить

Про паралімпійські ігри розповіли в тижневиках ZIK, «Україна» й ICTV, але найповніше про українських спортсменів на цих змаганнях розповіли на «1+1». Про Шевченківську премію не забули в «Подробностях недели» й «ТСН. Тижні».

«Подробности недели» говорили про зростання рівня злочинності в Києві: підготували сюжет на цю тему й запросили до студії Анну Маляр, яка часто буває в ефірі «Інтера».

Ще одна конфліктна тема на «Інтері»: бунт військових пенсіонерів. Із сюжету стає зрозуміло, що вже з березня пенсії будуть підвищені, а влада обіцяє перерахунок. Але «сами бывшие военные считают эти деньги “временной подачкой” от государства. Кроме того и сама схема начислений понятна пока не всем»; «Но все же пока пенсионеры ждут. Говорят — посмотрят на суммы, которые получат после перерасчета. А потом не исключено, что снова выйдут на митинг». Хоча в анонсі сюжету йшлося мало не про революцію. Закрадається підозра, що сюжет — чергова спроба педалювати тему, в якій «беззаперечним» експертом є лідер «Опозиційного блоку» Юрій Бойко. Далі в ефірі пенсійні нововведення обговорюють із економічним експертом Тарасом Козаком.

Кілька тижнів тому «Інтер» порушував у тижневику тему українських моряків і робітників, які перебувають під слідством, засуджені, а то і просто затримані у Греції. 9 березня вийшов новий матеріал Світлани Зоріної на цю тему. Вже з надією: справу під свій контроль узяли українські дипломати, представники влади і вже до Великодня обіцяють зрушення, зокрема у справі одного окремо взятого судна.

Критика Міністерства охорони здоров’я — ще одна улюблена тема «Подробностей недели». Цього тижня у програмі звернули увагу на проблеми в галузі дитячої кардіології, повідомивши про «обширный инфаркт отечественной медицины». Цікаво, що персональної критики Уляни Супрун у цьому матеріалі немає, але критикується політика міністерства, яке закупило певну кількість оклюдерів, але їх замало для реальних потреб.

«Перші про головне. Деталі» згадали про можливі парламентські вибори. У сюжеті Олексій Братущак озвучує різні версії щодо можливих виборів, чимало уваги приділяючи «Народному фронту» і Блоку Петра Порошенка. «За інформацією “Деталей”, одна з груп із оточення Президента намагається переконати Порошенка в необхідності дострокових виборів. Цю групу називають партією поразки. Це ті, хто не вірить у перемогу лідера БПП на президентських виборах», — розповідає він. Утім, журналіст доходить висновку, що наразі питання позачергових виборів знято з порядку денного, але президентська команда ще може змінити рішення.

У програмі також вийшов матеріал про військових, які повертаються із фронту й мають посттравматичний синдром. Окрім питань психологічної реабілітації торкнулися й проблем із наданням ветеранам земельних ділянок, житла тощо.

«События недели» подали одразу кілька сюжетів на теми, які інші тижневики встигли обговорити ще минулого тижня: вибори в Росії, зокрема ядерні погрози від Путіна та вірогідність того, що Євросоюз забере кошти, виділені на модернізацію кордону, «скандал, который прославил Украину на всю Европу». Між цими матеріалами — традиційний сюжет про благодійну діяльність фонду Ахметова.

Уже звичні для тижневика матеріали на побутові теми, цього разу про те, скільки українці витрачають на харчування, та матеріал про вік, зокрема, про рецепти безсмертя. Закінчили паралімпійськими іграми. У цілому складається враження вторинності, відсутності динаміки. Зрозуміло, що аудиторія, на яку орієнтується канал, не потребує надто великого інтерактиву і звикла до традиційної подачі інформації, знайомих форм, але тижневик останнім часом виглядає дуже нафталіново.

«Час: Підсумки тижня» порушує важливе питання переатестації колишніх беркутівців. Не можемо не звернути уваги на барвисту підводку ведучого: «якщо колишній беркутівець, який комфортно перекочував до батальйону спеціального призначення поліції, приторговує зброєю, а під час затримання СБУ посеред міста кидає бойову гранату, в такому випадку жодні атошники в лавах поліції не стануть прикриттям колишніх “пірнатих з гнізда Захарченкового”».

«Факти тижня» говорять про кібер-війну як частину інформаційної війни, фальсифіковане вершкове масло, безпеку, точніше небезпеку в розважальних центрах і аквапарку, археологічні розкопки на Поштовій площі і перспективу збереження унікальної для Києва пам’ятки.

Про медичну реформу розповів «ТСН. Тиждень». Тема актуальна, адженаближається 1 квітня — час, коли українці почнуть підписувати угоди з лікарями.

Питання співпраці України з НАТО порушено в інтерв'ю кореспондента «Радіо Свобода» Рікарда Йозвяка із президентом Грузії Георгієм Маргвелашвілі у «Завтра». Увагу приділили й українським музикантам, які виступають у Росії: цій темі присвячено сюжет і розмову з Євгеном Галичем, вокалістом групи O.Torvald.