«Факти тижня» (ICTV) звернули увагу на такі аспекти головного детектива тижня: «Загалом, вже екс-грузинському лідеру пропонували три варіанти виїзду: перший — у Нідерланди, де мешкає його родина, другий — у Грузію, де він заочно засуджений до трьох років тюрми за звинуваченнями у зловживанні службовими повноваженнями, що означало його автоматичне ув'язнення і третій варіант — у Польщу, звідки прибув, із якою є угода про реадмісію». Тобто він міг обирати варіанти? З цих слів виходить, що так. Далі Володимир Соколов пояснює мотивацію Польщі: «Погодившись прийняти Міхо, Варшава дещо знижувала градус напруги з Києвом, який виник після ухвалення сеймом Польщі і підписанням президентом Дудою так званого Антибандерівського закону». Безапеляційно коментує події й постійний коментатор «Фактів тижня» Володимир Фесенко: «Вибачте, за таке цитування, "баба з возу — кобилі легше". Сюжет доволі детально описує перипетії навколо Саакашвілі,  його політичну діяльність, зокрема, акції протесту. Звучить інформація, що «після вже перших акцій протесту, ще минулої осені, з України видворили також більше десятка грузинів з його близького оточення».

А от Алла Мазур в «ТСН. Тижні» на «1+1» називає справу брутальною — «опозиціонера витягли на двір, схопивши за волосся і заламавши руки». У сюжеті Сергія Швеця йдеться про «подвійного вигнанця», перебіг видворення, прес-конференцію в Польщі. Задаються питанням, хто організував і, що важливіше, оплатив переліт: «Віталій Шабунін, керівник центру протидії корупції: Хто оплачував? По якій процедурі? Це ж кошти. мала бути процедура державної закупівлі. Ми цю процедуру не бачили точно. Це теж насправді дуже цікаво, бо покаже, чи це юридичний процес, чи політичний процес». Цікаво журналіст акцентує і на стосунках із Порошенком: «Влада чомусь переоцінює вплив цього політика. А тим часом він має мізерні рейтинги популярності. Мало хто з політиків сумнівається, що мотором стосунків між колишніми однокашниками по університету є особиста помста». Ну, і зовсім дивно чути фразу «видворення гамарджоби». Фу, «ТСН», фу.

«Він полетів, але обіцяв повернутися», — все чекали, хто ж використає цю фразу, і прозвучала вона в тижневику від «112 Україна» та «Радіо Свобода». Підхід «Завтра» дуже комплексний: тут і коментар самого Саакашвілі, й висвітлення деталей перельоту. У студії — керівник прес-служби, державної міграційної служби України Сергій Гунько, який, утім, нічого конкретного не сказав. Традиційно глядача знайомлять із реакцією російських ЗМІ, цього разу додали і реакцію європейських медіа.

А от у «справі Труханова» резонансу виявилося куди більше, ніж очікувалося, та й акценти подекуди здивували. «Подробности недели» з «Інтера» розпочали випуск із висвітлення подій навколо мера Одеси. Цікаво, що ведучий Олексій Ліхман — доволі скептичний, називає історію «анекдотом, що затягнувся», а от тон сюжету журналіста Андрія Анастасова дещо інший. Сюжет розпочинається компліментарно: «Спортсмен с хорошим вкусом и чувством юмора, богобоязненный и просто надежный человек. Геннадию Труханову доверяет большое количество одесситов. Тем сокрушительней для них стала новость — мэра задержали».  Складається враження прихильного ставлення до головного героя або ж це дуже  вишуканий стьоб. Примітно, що в сюжеті не звучить інформація про можливе російське громадянство Труханова, хоча в попередніх випусках ведучий неодноразово зачіпав цю тему в обговоренні з гостями, тим же Олексієм Гончаренком, нардепом від Блоку Петра Порошенка. Зрозуміло, що суть претензій до Труханова не тільки і не стільки в громадянстві, але замовчування цього факту все одно дещо дивує.

Втім, у сюжеті викладено як суть претензій до Труханова, так і його контраргументи. Коротко йдеться про перебіг суду і про те, що мера віддають на поруки народному депутату від БПП Дмитра Голубова. Але що то за один — не деталізується. Не замовчали і сутички біля суду: «Возле здания суда тем временем стычки. Дерутся оппоненты. Звучат выстрелы. Один полицейский получает огнестрельное ранение в ногу. Трое участников беспорядков задержаны». Втім, фраза «дерутся оппоненты» не дуже коректно відображає події.

Питання силового протистояння перенесли до обговорення ведучого й експерта Тараса Завгороднього. У вступі Ліхман акцентував на тому, що жоден судовий процес не обходиться без силового протистояння, експерт назвав це наслідком недовіри до органів державної влади і особливо до судів. Ну і, звісно, у всьому винна абстрактна влада, яка мала би забезпечити порядок. Критикує експерт і діяльність НАБУ, називаючи її піаром: «часто проводятся расследования в Фейсбуке для того, чтобы пролоббировать свой карманный фактически суд, как они называют — антикоррупционный. Поэтому в данном случае нужно смотреть на материалы дела, которые представляются на рассмотрение в суде, и их оценивать, потому что 70% работа НАБУ — это пиар». Експерт відверто виступає на боці Труханова, заявляє, що «максимум, что сейчас можно вменить Труханову, — служебную халатность и то, что он не наложил вето, но он опять же можно сослаться на решение городского совета, которое он подписывал, потому что он является исполнительной властью, а решение принимает городской совет в данном случае». Тут варто зауважити, що експерт Тарас Завгородній — політтехнолог Національної антикризової групи, частий гість різноманітних ток-шоу і коментатор з усіх тем, послідовно критикує владу, тож напрямок його думок було неважко передбачити.

А от Інна Москвіна («Перші про головне. Деталі») вже у підводці до сюжету каже про громадянства: «Прокурори стверджують, що мер має громадянство Росії, можливо, і Греції. Але до суду Труханова везуть в іншій справі». У сюжеті Олексія Братущака детально висвітлене протистояння під судом, є коментарі від постраждалих активістів. Пояснюють суть справи, яку інкримінують Труханову. В сюжеті звучать натяки на те, що мер Одеси знав про рішення, яке прийме суддя: «Активіст демонструє фото з судового засідання. За його спостереженнями, одеський мер ані секунди не хвилювався, коли очікував на рішення.

Олег Слабоспицький: Він абсолютно не хвилювався, по-перше. По-друге, в нього була дуже велика група підтримки. Починаючи від народного депутата від БПП Дмитра Голубова, який наголошує, що він від БПП саме». Це слова активіста, але, як бачимо, журналіст не поспішає їх дезуавівати. У цьому сюжеті також ідеться про те, що Труханова і його заступника Вугельмана просять узяти на поруки, але вже з більшим наголосом на особистостях тих депутатів, які, власне, звернулися з подібним проханням:

«Юрій Мирошниченко, представник президента у Верховні Раді (2010–2014 рр.): Підозрюваний пообіцяв мені, що він буде сумлінно виконувати всі обов'язки, покладені на нього судом. Я йому довіряю.

Кор.:Серед ваших друзів є, наприклад, "вори в законі" і після цього ...

Олександр Пресман, народний депутат "Відродження": Воры в законе?

Кор.: Да. Ну, ви ж заявляли.

Олександр Пресман: Это не друг мой. Это родственник.

Кор.: Просто те, що от у вас є такі друзі, ви берете підозрюваного на поруки. Це його якось не дискредитує?

Олександр Пресман: У меня еще есть 170 тысяч людей, которые за меня проголосовали на трех выборах.

Кор.: Довірили підозрюваних депутатам і судді. Мера та заступника відпустили на поруки».

Розповіли про вияви незадоволенням рішенням, суду, протистояння з постраждалими, зокрема пораненим у ногу поліцейським, і події наступного дня: «А це подвір'я Солом'янського суду наступного дня. Обурений житель Одеси таким чином висловив своє ставлення до суддів. Щоправда, помилився адресою. Адже Солом'янські служники Феміди засідають одразу у двох будівлях за різними адресами. Автомобілі потрощили не там, де судили Труханова».

«Факти тижня» не забули розповісти про протистояння біля суду: «Підтримати Труханова прийшли кілька десятків молодиків в однаковій чорній уніформі. Натомість ззовні будівлю взяли в облогу праворадикали. Люди в чорному завчасно зайняли позиції будівлі суду, чим сильно ускладнили його роботу. Поліція на це реагувала доволі кволо. […] Згодом увірватися в середину з вулиці спробували і представники праворадикальних організацій. Під судом зав'язалася бійка. Зрештою пролунали постріли. Один з нацгвардійців зазнав поранення ноги. Як з'ясувалося пізніше, стріляв ветеран батальйону "Донбас" з нагородного пістолета».

Також акцентували на персоні депутата, що взяв на поруки Труханова — Дмитра Голубєва, «того самому Голубова, який намагався провести до Верховної Ради Дарта Вейдера, Чубаку та інших персонажів "Зоряних воїн".  Ще більше про цю людину розповіли в ефірі «Завтра»: «Дмитро Голубов одесит, за даними з його біографії, перші гроші заробив у сім років, продаючи листівки іноземним туристам. У шістнадцять створив власну фірму у сфері комп'ютерних послуг. На початку 2000-х ним зацікавилося ФБР. У США українця запідозрили в інтернет шахрайстві, він майже півроку провів у Лук'янівському СІЗО. Голубова звинуватили у хакерському зломі американських банківських систем і крадіжці 11 мільйонів доларів. Втім, його повністю виправдав той таки Солом'янський суд Києва, який і віддав на його поруки мера Одеси Труханова. У парламенті Голубова називають депутатом-хакером, у нього в декларації вказано понад 4000 біткоінів, це за нинішнім курсом понад 40 мільйонів гривень».  Далі тему обговорюють із екс-очільником Одеси Едуардом Гурвіцем, який називає і Голубова, і самого Труханова представниками української мафії, стверджує, що останній має два російських паспорти і один грецький, і показує якийсь документ, де, за його словами, свідчення італійської поліції про належність Труханова до мафії. Але що це за документ і наскільки він переконливий — глядач не дізнається.

А «ТСН. Тиждень» називає ситуацію безпрецедентною — детективи НАБУ вперше висунули підозри меру міста-мільйонника. У сюжеті переповіли суть історії, саме судове засідання, доволі чітко пояснили, що відбувалося під судом:

«Поки триватиме процес, приміщення суду буде під умовним контролем кількох десятків невідомих людей у чорній тактичній формі. Хто вони? Не зізнаватимуться.

Чоловік: Гуляємо.

Кор.: В цей час під судом юрбитимуться теж десятки чоловіків одностроя. Правда, ці себе не приховують і називаються активістами нацкорпусу, нацдружин, і-14 та батальйону «Донбас».

Семен Семенченко, народний депутат України: Они приехали помочь полиции. И "Национальна дружина", и "Донбасс" приехали, посмотрели, как титушки Труханова, которому  здесь избирают меру пресечения, запугивают суд.

Кор.: І поки пік ситуації усі очікували із зали суду, вистрілило у прямому сенсі під нею. Із бойової нагородної зброї, як з’ясується, вистрілив добробатівець із "Донбасу" Олександр Федорченко. Одна з куль влучила правоохоронцю в ногу. Усе це переросте у сліди крові на снігу та арешти до пізнього вечора».

А що там у …

В міжнародній сфері увага всіх тижневиків була прикута до Мюнхенської безпекової конференції. Тижневики помітили там українську делегацію на чолі з Петром Порошенком. «Подробности недели» включили німецьку кореспондентку «Інтера» Тетяну Логунову, яка розкрила тему відсутності на конференції Ангели Меркель, участь української делегації, теми Донбасу тощо. Окремо акцентували на зриві зустрічі в норманському форматі, повідомили про зустріч Клімкіна з Лавровим, на якій обговорювали питання звільнення заручників, миротворчу місію, реалізацію Мінських домовленостей. Міністр закордонних справ України в синхроні так підбив її підсумки: «Поки що ми не домовились ні до чого. Російська точка зору, вона інша». В окремому включенні прокоментувала конференцію і Юлія Тимошенко, каже загальні фрази, ведучий це ніяк не коментує. Окремі коментарі з приводу ідеї розміщення миротворчого контингенту на Донбасі звучать у другій частині програми від депутата «Опозиційного блоку» Новинського та цитат президента Петра Порошенка.

«Перші про головне. Деталі» в цій темі лаконічні — повідомили про виступ Порошенка й те, що зустріч у норманському форматі не відбулася, бо не приїхала делегація Німеччини.

У сюжеті Максима Прудника («Підсумки тижня») акцентовано, що головним питанням для України стало погодження миротворчої місії на сході, але наслідком стали певні домовленості з США: «Видимих результатів на Мюнхенській конференції Україна не отримала. Натомість на її полях вдалося детально узгодити зі Сполученими Штатами поставки до України летального озброєння. Окрім обіцяних американських протитанкових ракетних комплексів Javelin, Київ отримав обіцянки поставок і іншої зброї. Але про неї поки воліють мовчати».

«Факти тижня», окрім всього іншого, розповіли про український ланч, організований Віктором Пінчуком, і його виняткове значення. Ну і про візит робота Софії на конференцію не забули. «События недели» теж згадали про Пінчука, а ще подали розлогий коментар Сергія Тарути про миротворців.

Випуск «ТСН. Тижня» одразу продемонстрував дещо скептичне ставлення до форуму: «Тут на Мюнхенській конференції з безпеки президенти і глави урядів, міністри, військові, керівники спецслужб, армія, екс-політики першого рангу. Вони хочуть зробити цей світ безпечнішим. Або кажуть, що хочуть». Тут теж розповіли про діяльність української делегації — зустрічі, виступ Порошенка, ланч Пінчука. Але натякнули, що хоча Захід поки на боці України, але «порожні зали на виступі Петра Порошенка - серйозне попередження офіційному Києву, що внутрішній антикорупційний фронт для світу не менш важливий і тут теж збираються поставити крапку».

Не забули конференцію і «Завтра», обговорили її з політологом-міжнародником Ганною Шелест, яка позитивно оцінила участь України в заході.

Та безпековою конференцією міжнародна тема в тижневиках не закінчилася. Досі в топі справи російські. І якщо «Факти тижня» досі розглядають полуничку від Насті Рибки і розмірковують, агентка спецслужб вона чи ні, ще й проводять паралелі з українським політикумом, то ні «ТСН. Тижні» взялися оцінювати перспективи російських виборів, ще й скандальний ролик про те, що буде, якщо не ходити на вибори, показали. «Геї, репери, афро-поліцейські, синочок із комуністичним майбутнім. Усім цим залякують нині росіян, хто захоче раптом не піти на вибори президента у березні», — прокоментувала Алла Мазур. І додала: «Оцінити цей перл можете і ви, ми, вперше за всю історію "ТСН. Тижня", вирішили: агітку дамо без скорочень. Три хвилини російського жаху і нашого сміху». Ролик справді подано в ефірі: наскільки це потрібно було робити — питання риторичне. Окремий сюжет присвятили і скандальній історії про Дерипаску, причому в сюжеті чимало пікантних подробиць, навіть коментар секс-гуру. «Що ближче до них, то нижче пояса опускаються новини», — анонсувала цей сюжет ведуча і, в принципі, сказала правду.

Цікавий матеріал від журналіста Руслана Тарасова у програмі «Завтра» про можливу хворобу російського президента і так звані новини-консерви російських ЗМІ, що покликані приховати зникнення Путіна. Журналіст цитує європейських колег, які переконані, що «те, що секретар Путіна Пєсков уперше без затримки повідомив про хворобу президента, є переломним моментом» і це може мати вплив на вибори.

Ще одна резонансна тема — знищення російського підрозділу найманців у Сирії. «Перші про головне. Деталі» про це говорять як про ще одну трагедію, яка сталася з росіянами, й наголошують, що Москва цю інформацію засекречує, а от в інтернеті є дані про 200–500 убитих. Наголосили, що після підтвердження з Пентагона «російські пропагандисти кинулися розповідати, що інформація про втрати — фейк. Але щодня з'являється все більше підтверджень, до Росії з Сирії привезли чимало трун. Журналісти вже навіть розшукали родичів загиблих, яких, за версією Кремля, не було на війні». У сюжеті Валерія Бахуса — записи перехоплених розмов росіян, наголошено, що це перший прямий збройний контакт американців із росіянами, які стверджували, що їх там немає. «Кор.: Американці точно знали, що це росіяни, однак діяли в рамках самооборони. До того ж, російське командування, заявивши про відсутність у Шеамі власних сил, розв'язало руки силам коаліції.

Дмитро Снегирьов, військовий експерт: Це красива відповідь Америки на от ту сталу вже формулу Росії "Нас тут нет". Нема? То і нема, по кому сумувати».

Ця тема отримує в сюжеті розвиток: «Цікаво і те, що під час розгрому найманців, командування коаліції отримало телефонний дзвінок. Росіяни, які заперечували там власну присутність, просили зупинити вогонь, аби забрати поранених та вбитих. На що пролунала відповідь: більше ми росіянам не довіряємо». Про джерела цієї інформації не йдеться.  Закінчується матеріал обіцянкою, що завдяки тим, хто вижив, і незалежним російським ЗМІ (чому російським?) світ дізнається більше деталей про те, що відбулося.

Віталій Гайдукевич на 5-му каналі, як завжди, робить яскраві підводки: «Коли соцмережі коментували цей бій, то серед найпопулярніших картинок фотожаб було дві — одна жартівлива. Ікона Святий Метіс Ісквантіко і його слова, "а коли вони скажуть, що їх там нема, то, значить, їх там і не буде". Інша картинка — це міністр оборони Сполучених Штатів Джейсон Метсон показує, що їх там точно більше вже немає. "Їх" — це російських найманців і російських же військових». У сюжеті Максима Волобоєва — інформація про те, що відбулося, синхрони рідних убитих бійців. Наголошується, що російська авіація продовжує нальоти на сирійські міста, мотивуючи це боротьбою з ІДІЛ.

«Факти тижня» назвали розгром російських найманців «топ-темою тижня». У ґрунтовному сюжеті Веніаміна Трубачова коментарі і військових, і родичів убитих вояк. «Росія у наземних операціях дедалі частіше використовує саме таких зелених чоловічків з доволі цинічним розрахунком.

Михайло Макарук: Якщо його вб'ють, покалічать, держава не відповідає за нього, окрім того, не слід забувати що з Женевської конвенції найманці є позазаконом. Вони є ніхто, в них немає ніяких знаків розрізнення».

Детально розповідається про цих бійців Вагнера: «Їх називають приватною армією Путіна, саме вони виконують найбруднішу роботу:  штурм опозиції, зачистки, викрадення людей та вбивства». Журналіст стверджує: російське командування знало про операцію і відправило людей на вірну смерть, посилається на експертів, зокрема Аурахга Рамдана, експерта з питань Близького Сходу. Цікаво, що з подіями в Сирії журналіст пояснює зникнення Путіна: «Після такого ляпаса від американців Путін зник з радарів, тиждень не з'являється на публічних заходах, начебто захворів. А, може, перед виборами вирішив зробити ще одну пластичну операцію». 

«Завтра» анонсує матеріал разючими цифрами: «Міжнародний скандал, оповитий туманом: 200 загиблих переважно росіян, передає Bloomberg; 40 — "Российские ведомости"; 13 — незалежна "Новая газета" і нуль — це офіційна версія оборони Росії. Пізніше в Москві таки визнали: росіяни серед загиблих можуть бути і вони не військові». У сюжеті польського журналіста Павла Пеньонжека, окрім інформації, є й опитування людей на вулицях Москви, які в переважній більшості сходяться на тому, що їм щось недоговорюють.

В ефірі кількох каналів прозвучала інформація і про напруження стосунків України з сусідами, причиною якого став український закон про освіту. Так, «Подробности недели» повідомили про особливе погіршення стосунків з Угорщиною: «За время с сентября, когда депутаты приняли эту норму, заметно ухудшились отношения Украины с соседями в Европе, прежде всего с венграми. Если Румуния, Болгария, Польша просто выразили свое недовольство из-за языковой статьи, то Венгрия пошла намного дальше, пообещав блокировать любые проукраинские инициативы в Евросоюзе и НАТО до тех пор, пока украинские политики не изменят свою позицию, вернув прежние возможности для обучения на языках меньшинств. Самый свежий демарш: венгры созвали заседание комиссии Украина — НАТО на уровне министров обороны. Арбитром в споре выступила Венецианская комиссия». Про це ж кажуть і «Перші про головне. Деталі», які подають реакцію українських урядовців: «Як заявив міністр МЗС Петр Сийярто, угорці знімуть вето, якщо українська влада узгодить всі пункти закону з національними меншинами.

Міністр ВМС Арсен Аваков назвав заяву Сийярто хамською і неприпустимою, а міністр освіти Лілія Гриневич розповіла: по рекомендаціях Венеційської комісії, на яку посилається Сийярто, нема вимоги зупинити дію закону, є лише про необхідність збільшити час для адаптації нацменшин до закону. Це уряд і зробив, дає п'ять років, аби діти та батьки поступово перейшли на нові правила викладання шкільних дисциплін. За відповідний законопроект ще має проголосувати Верховна Рада». «Завтра» дещо заспокоюють: «Важливо пам’ятати: найвпливовіші члени НАТО за асоціацію з Україною і чекають, коли Київ із Будапештом нарешті вирішать спірні питання. А Будапешт не тільки з Києвом поводиться ось так. Тому варто не панікувати і зберігати треба голову холодною».

Є привід і висловити «Інтеру» респект — лише вони розповіли про ситуацію з сотнями  українських моряків, яких у Греції звинувачують у контрабанді або сприянні переміщення нелегальних мігрантів. І не просто подали окремий сюжет Олени Зоріної, а журналістка разом із моряками одного з суден, затриманих біля острова Крит, включилася в прямий ефір. Змучені чоловіки отримали змогу передати прості, зворушливі привіти своїм близьким, показатися їм на очі, що живі і здорові. Єдине, дещо напружує — певний піар у сюжеті фонду такого собі грека за походженням Пантелеймона (Пантеліса) Бумбураса, який допомагає українським морякам, що змушені перебувати у Греції. Періодично в медіа з'являються матеріали про нього та його проекти, як-от будівельну фірму «Гефест», зв'язки з Одесою тощо.

Весь цей ПТСР

Про Олімпіаду нарешті заговорили в позитивному ключі, бо Україна отримала першу нагороду. Зрозуміло, що тижневики, які виходили у п'ятницю й суботу, про це фізично не могли повідомити, а от недільні випуски співають дифірамби українському фрістайлісту. У «ТСН. Тижні» підійшли до теми оригінально й показали доволі непрості умови, в яких доводиться тренуватися представникам цього виду спорту в Україні, «спорту, що вимирає». У цілому, майже всі тижневики повідомляють про курйози змагань, особливих уболівальників (у «Фактах тижня» знову шаман, цього разу вболівальник із Якутії!), якісь родзинки й цікавинки, а не лише сухі результати.

Тема річниці розстрілів на Майдані також була присутня майже в усіх тижневиках (крім «Подробностей недели» на «Інтері»). «Підсумки тижня» на 5-му каналі розпочали випуск із цієї теми. Основний лейтмотив звучить із уст Віталія Гайдукевича: «Ясна річ, поруч зі спогадами про події кривавого лютого 2014 року, звучать і питання. І головне, і перше серед них: Де покарані? Із кожним прожитим роком відповідати на це запитання стає дедалі важче».  Ведучий нарікає, що чимало доказів уже знищено, але в його словах є надія: «Після такого можна впасти у відчай, а можна подивитися, ну скажімо, на сусідню Польщу, де слідство стосовно побиття (здається, це був мітинг солідарності і шахтарів, ще за часів ледь не Ярузельського), розслідували 25 років. Тоді поліція побила людей. Через 25 років винних того побиття поліцейських знайшли, провину довели, і зрештою покарали. 25 років в країні, в якій не було війни і в яких не було деградованої системи суддів. Так, чотири роки — це дуже довго. Але це менше, ніж 25». Сюжет Євгенії Подобної про перебіг судів, прогрес у розгляді справ, висвітлено найпроблемніші провадження. Однією з причин повільного руху розслідування названо українське законодавство: «Розслідувати ці справи не можуть через закон про недопущення переслідування учасників Майдану. Такий закон, переконують адвокати Небесної сотні, грає не на руку і майданівським справам, і нинішній українській владі. По-перше, відсутність повноцінного розслідування не дає розуміння повної картини лютневих подій. По-друге, на розслідуванні вбивства міліціонерів створюють поле для спекуляцій, зокрема, і з боку Росії».  А от у «ТСН. Тижні» розповіли про акції, що були в центрі Києва тієї неділі, зокрема і про «погром у центрі столиці» — акцію, організовану  активістами ОУН Миколи Коханівського, що трощила представництва російських банків в центрі Києва. Але оцінок цим діям журналісти не давали.  Розповів про акції і кореспондент «Завтра». Окрему увагу у випуску приділили і стану розслідування справ по Майдану — важливий сюжет Марічки Набоки про міфи і фейки, зокрема, міф про те, що розстрілювали мітингарів снайпери, також звучить інформація про так звану «чорну роту»: «45 людей того дня вбили бійці "чорної роти". Вони мали автомати Калашникова. Так, серед них були два снайпери, однак снайперів, які би ховалися десь та стріляли в людей, не було. Більшість вбитих — із автоматів».

Допит Турчинова, який визнав, що мусив брехати про боєздатність української армії, щоб не сіяти паніку, висвітлили «Перші про головне. Деталі». Дещо детальніше про допити розповіли «Факти тижня»: вони говорили не лише про допит Турчинова, а й Михайла Коваля, виконувача обов'язків міністра оборони України. Оксана Соколова доволі в'їдливо прокоментувала тезу останнього про те, що генерали ридали від стану українських військ у Криму: «Генерали ридали, ну бо, певно, тільки ж тієї миті дізналися, що армія розвалена, а до того, певно, нічого ж не бачили». На ICTV звернули увагу і на свідчення депутата російської Держдуми Іллі Пономарьова: «За його даними, у 2013-му Кремль намагався фінансово зацікавити родину Януковича, аби Асоціація з Євросоюзом не була підписана. І це Пономарьов підтвердив і в інтерв'ю нашій програмі вже після суду».  Ведуча пояснює, що  адвокати родини Януковича все це заперечують, а от за даними екс-депутата Пономарьова, саме коли ця угода зірвалася, Янукович-старший злякався і втік з України — ось тоді президент Путін і дав особисте доручення починати процес анексії Криму. Свідчення Пономарьова цитує й Ірина Ромалійська в «Завтра»: «Рішення про окупацію Криму Путін ухвалив спонтанно на таємному зібранні у ніч проти 23 лютого.

Ілля Пономарьов, колишній депутат Держдуми РФ: Путин чуть было не попал в авиакатастрофу на вертолете. Он это воспринял, как попытку покушения с участием иностранных спецслужб, и в этот же день состоялась, вам как известно, бегстве Януковича, поэтому у него было такое настроение, что вокруг заговор и в ночь с 22 на 23 было собрано русское совещание.

Кор.: Крим, каже, можна було утримати, якби українські військові чинили опір».

«Подробности недели» порушили важливу тему реабілітації тих, хто повернувся з війни. У передмові до сюжету Олексій Ліхман повідомляє: «Сейчас с бойцами, которые вернулись с войны, не проводят должной психологической работы. А ведь почти все военные из АТО нуждаются в психологической реабилитации. 20 тысяч человек. Именно столько солдат ждут своей очереди на реабилитацию. И это списки в одном только Киеве и Киевской области. Люди не готовы к мирной жизни после войны. И на многие вещи зачастую реагируют так, как если бы это было в бою. Как следствие - вспышки агрессии, депрессия. Возможны даже суициды». У сюжеті Станіслава Кухарчука — історії різних бійців, приклади того, як вони звикали до мирного життя, коментарі психологів, медиків. Звучать нарікання на відсутність єдиної системи реабілітації, правда, вже за хвилину журналіст виправляється: «Оказывается, госпрограмма психологической реабилитации бойцов существует. Правда, больше на бумаге». Веде далі: «На эту программу даже деньги выделили, 100 миллионов государственных гривен. И по информации Министерства, реабилитацию уже прошли почти 7 тысяч бойцов, но это крайне мало. Ведь по всей Украине в очереди на психологическую помощь десятки тысяч участников АТО. И пока они все помогают себе сами. Кто как может». Про неповноцінність державної системи каже й Ліхман у вступі до розмови з гостем, волонтером Віталієм Дейнегою. Останній характеризує ситуацію наступним чином: «Если мы возьмем прошлый год, то система была следующая — формально система психологической помощи и реабилитации, она была. Участник АТО раз в год может прийти в собес, там два окошка - физиологическая и психологическая реабилитация — в обоих окошках ты фактически получал путевку в санаторий, за которую государство платило 5000 грн. В санаторий, если это психологическая реабилитация, он обязан был иметь в штате психолога. Психологи эти очень часто были просто выпускники свежие вузов, потому что они нужны, иначе этот санаторий не может податься на тендер и выиграть эту программу. Но, как правило, там работают люди без опыта или не работают, а это только формальность. С этого года вроде должно все стать лучше. Во-первых, это уже не 5, а 8000 грн, во-вторых, ветеран должен получить возможность выбирать, где он хочет это пройти. Но поскольку нету единого стандарта, то есть государство не решило, что такое психологическая реабилитация и из чего она состоит, как она должна проводиться, то мы сталкиваемся с другим риском, что ветеран может либо выбрать просто, условно, где он лучше отдохнет. Например, у него есть выбор между психологическим кабинетом в Киеве и под Киевом в санатории с сауной, он, конечно, выберет сауну». Важливо, що він відкрито говорить про корупційну складову цих сум, порядку 30%.

Обговорюють і кількість людей, що потребують допомоги, — ведучий називає від 24 до 100 тисяч, натомість Дейнега акцентує на тому, що часто ПТСР — це непоганий маркетинговий хід: «На самом деле далеко не всем ветеранам нужна эта реабилитация. Проблема в том, что для того, нужна она ему или нет, должен ответить психолог. Во-вторых, их не надо стигматизировать и превращать в людей, что им нужна помощь. Это очень часто взрослые мужчины, которые нашли в себе силы и как-то гармонизировались с миром, в котором войны уже нет и в котором очень много совершенно безразличных людей, что очень шокирует всегда людей, возвращающихся с войны. Но проблема в том, что это решение  должен принимать психолог и должен быть стандарт». Далі тема не закінчується і в ефірі з'являється сюжет Дмитра Анопченка про програму реабілітації ветеранів у США: «Эта история наверняка и для Украины может стать примером. Примером того, что важны и нужны не только деньги. И что медлить нельзя. Америка справилась только потому, что очень чёткая государственная программа появилась сразу же, как только с войны вернулись первые солдаты».

А от в сюжеті Павлини Василенко про «вбивчу халатність» МОЗу і про чергу на лікування за кордоном озвучена не лише важлива інформація, але і традиційно звучить критика в.о. міністра охорони здоров'я: «Но Ульяна Супрун не говорит о тяжелобольных украинцах. Перед заседанием Кабинета министров она в хорошем настроении, разговаривает с коллегами. Увидев нашу камеру — пытается скрыться. Не удается добиться ответа и со второй попытки». Віддамо належне — в сюжеті зафіксовано спроби журналістів взяти в неї коментарі. Ще більше цієї критики в обговоренні з гостею студії, Іриною Сисоєнко, заступницею голови парламентського комітету. 

Ще одна важлива тема, піднята «Подробностями недели» — біржі праці для неповнолітніх. Говорять і про ситуацію з маршрутками в Києві і для порівняння — в Брюсселі. Порівняння явно не на користь столиці України.

«Перші про головне. Деталі» традиційно багато уваги приділяють подіям на фронті, нагадали і про річницю виведення військ із Дебальцева, зокрема, неоднозначність цієї події. Серед тем, що були висвітлені в цьому тижневику — згідно з законом «Про освіту», діти мають іти до школи за місцем реєстрації, що викликає ряд проблем. В сюжеті реакція як батьків, так і чиновників. Розповіли і про стрілянину в американській школі. 

«Підсумки тижня» — матеріал про річницю Дебальцева, підписання Мінських домовленостей і стан їх виконання.

«Факти тижня» підготувалися до епідемії грипу і вирішили уважно вивчити всі популярні народні методи боротьби з вірусом. Практична користь від сюжету є, але експерти — група «Поющие труси» і її продюсер Володимир Бебешко викликають лише одне питання: навіщо? Ще один сюжет про медицину, цього разу нетрадиційну, також викликає певне подивування. А от сюжет про іноземців, що працюють в Україні, — плюс: яскраві персонажі, гумор, динаміка. Ну і про депресію, що може бути навіть у зірок, теж добре зроблено.

«События недели» порушили важливу тему залежності від азартних ігор. Ну і показали чергову серію свого серіалу про Китай, особливу увагу цього тижня приділивши українцям, що працюють в Піднебесній.

«ТСН. Тиждень» — традиційні сюжети Андрія Цаплієнка з фронту.  Цікаві побутові матеріали про вартість пісного споживчого кошика — яскрава, дотепна інфографіка, ну і тема, яку оцінить глядач тижневика. Варто відмітити і матеріал про робітничі вакансії та ексклюзив — інтерв’ю з однієї з постраждалих у резонансній харківській автокатастрофі, Оксаною Євтєєвою.

«Завтра» подають важливий матеріал про Керченський міст, який у перспективі може призвести до дестабілізації ситуації в українських азовських портах.

Все ті ж на паркеті — окрім відвертого паркету Юлії Тимошенко в «Подробностях недели» засвітилися Вадим Новинський зі спічем про «план Расмуссена» та Володимир Гройсман зі звітом про роботу уряду. В «Событиях недели» — Порошенко на відкритті виставки, Ахметов, що рятує людей, Гройсман у студії, ну і Пінчук із Тарутою з сюжету про Мюнхенську конференцію. Пінчука також засвітили і в сюжеті «Фактів тижня». «Перші про головне. Деталі» не забули про програму Вахтанга Кіпіані «Історична правда», а «ТСН. Тиждень» — про черговий ефір «Голосу країни».

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Зміст публікації є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа»; висновки та погляди, викладені в публікації, не обов'язково представляють позицію Міністерства закордонних справ Данії.