Блокадний камінґ-аут «1+1». Огляд підсумкових тижневиків каналів ICTV, «Україна», «1+1», «Інтер» і 5-го каналу за 19 лютого 2017 року

Блокадний камінґ-аут «1+1». Огляд підсумкових тижневиків каналів ICTV, «Україна», «1+1», «Інтер» і 5-го каналу за 19 лютого 2017 року

26 Лютого 2017
3088

Блокадний камінґ-аут «1+1». Огляд підсумкових тижневиків каналів ICTV, «Україна», «1+1», «Інтер» і 5-го каналу за 19 лютого 2017 року

3088
Лунає дедалі більше незручних для влади й Ахметова запитань. Огляд підсумкових тижневиків телеканалів ICTV, «Україна», «1+1», «Інтер» і 5-го каналу за 19 лютого 2017 року.
Блокадний камінґ-аут «1+1». Огляд підсумкових тижневиків каналів ICTV, «Україна», «1+1», «Інтер» і 5-го каналу за 19 лютого 2017 року
Блокадний камінґ-аут «1+1». Огляд підсумкових тижневиків каналів ICTV, «Україна», «1+1», «Інтер» і 5-го каналу за 19 лютого 2017 року

Цього разу тижневики не дали нудьгувати. По-перше, у «Подробностях недели» на «Інтері» не було Юрія Бойка. Щоправда, не обійшлося без Дмитра Добродомова, але цілий випуск без Бойка і Кирила Куликова — це вже прорив. По-друге, не залишилося нічого схожого на єдиний фронт проти блокади торгівлі з окупованими територіями, який існував ще два тижні й навіть тиждень тому; натомість частина тижневиків якщо не підтримує блокади, то, принаймні, показує ситуацію як неоднозначну. А «1+1» просто-таки стає на бік блокувальників. По-третє, «Факти тижня» знайшли Віктора Януковича (молодшого) й майже довели, що він справді не потонув у Байкалі, а живе в Канаді. Тільки забули пояснити, навіщо вони його шукали. З цього й почнемо.

Шаманізм тижня

Скандал, інтрига й розслідування, сенсаційне відкриття, яке прикрасило би доброї пам’яті програму «Максимум в Україні»: журналісти тижневика ICTV, побувавши в Росії, Чорногорії та Канаді, з’ясували, що Віктор Вікторович Янукович може бути живий.

Робота кореспондента Михайла Колесникова воістину монументальна, а витрати на відрядження, напевно, зіставні з бюджетом повнометражного артхаусного фільму. Документальних доказів та офіційних підтверджень ніяких, але там, де не вдається пройти і зняти на камеру, на допомогу приходять свідки й чутки. Ніхто не бачив, але всі знають, або ніхто нічого не каже, а отже щось приховують. Після вступної частини про гадані маєтки Януковича-старшого і гаданий бізнес Олександра Януковича в Чорногорії журналіст підводить до головної сюжетної лінії:

«Найбільша загадка — Віктор Янукович-молодший. Смерть найменшого сина, колишнього народного депутата, викликає чимало запитань. Ось єдине коротке відео, яке підтверджує загибель. Автомобіль провалюється крізь кригу. Потім когось дістають з ополонки». Коментує — й підтверджує смерть Януковича-молодшого — колишній політик Євген Червоненко, який у цьому випадку, очевидно, причетний до історії як завзятий автогонщик. Звідки він знає, що це був саме Янукович-молодший — не зрозуміло.

Байкальські аборигени відмовляються говорити на камеру й навіть, здається, на приховану камеру: із цього журналіст робить висновок, що вони чогось бояться. Нарешті, ще один аргумент — на пам’ятнику загиблим біля озера Байкал немає прізвищ «Янукович» або «Давидов». Що ж, час виймати козир із рукава. Козир — це свідчення канадця українського походження Володимира Світличного, який побачив російського громадянина, чия зовнішність «в принципе, совпадает» з Януковичем-молодшим.

Журналісти шукають Януковича-молодшого, показуючи його фото людям у місцях, де він начебто був. Перший канадець каже «мейбі єс, мейбі ноу», друга канадка — що не може розголошувати даних. «Для менеджера приватність клієнта понад усе, але за інтонаціями відчуваємо: ця людина була в автосалоні», — стверджує журналіст. Під час подальших пошуків канадський гід «Фактів тижня» Володимир Світличний припускає, що Янукович змінив зовнішність: «Здесь очень много пластических хирургов и эта информация конфиденциальная. Поэтому здесь мы не можем подтвердить, делал кто-то операцию или не делал». За логікою, показувати фото Віктора Вікторовича наступним канадцям уже немає сенсу, адже невідомо, чи він не виглядає тепер як Селін Діон. Але вони все ж шукають — і знаходять! «Я бачив його кілька разів. Він був із компанією. Такий років 35, високого зросту. Його супроводжували старші чоловіки, їздив на дорогій автівці… Минулого місяця я його бачив востаннє», — каже канадець.

Експертка-криміналістка Ганна Маляр (завсідниця «Подробностей недели» на «Інтері», між іншим) озвучує те, до чого хилить Михайло Колесников: «Версія інсценування найбільше підходить до цієї ситуації. Можна припустити, що самому Віктору Вікторовичу остогидло носити за собою історичний шлейф свого тата». На цьому можна було би поставити крапку — може, інсценували, а може, й ні; натомість із рукава вилітає другий козир: байкальський шаман.

Шаман Валентин Хагдаєв. «Він, за легендами, може бачити душі померлих. Зараз він спробує дізнатися, чи справді помер Янукович-молодший». Зі своїми колегами — шаманами з Канади — Хагдаєв не солідарний, тому каже: «Такова была, видимо, его судьба — утонуть, оставить память свою здесь. Судьба связана с Байкалом». Либонь, потаємні сили, що заборонили людям на березі Байкала розповідати чужинцям будь-що про пригоду з машиною Давидова-Януковича, забули попередити про це шамана.

«Але є одна деталь: про дружину Януковича-молодшого Оксану Корочанську жодної звістки. Востаннє вона засвітилася, коли тікала з Межигір’я», — веде далі кореспондент. Він навіть вирушив у прифронтовий Соледар, щоби пересвідчитися, що в домі батьків Оксани живуть уже інші люди (пересвідчився, щоправда, зі слів сусідів, та якщо вже віримо шаманові, то слову сусіда й поготів). Під кінець сюжету повертаються до Януковича-старшого та його майна, зокрема конфіскованих (знову ж таки, докази — слова якихось людей про те, що власники вже інші) маєтків у Криму. Отже, знайшли можливість познімати і в Криму! Не кожному українському телеканалу таке під силу.

Підбиймо підсумки: зйомки в Канаді, Москві, на Байкалі, в Криму, в Києві та Соледарі, десятки свідків, які нічого певного не сказали; ще більше людей, які говорити відмовились, і з цього були зроблені висновки; чоловік, який бачив когось, схожого на Віктора Януковича-молодшого, й шаман, який, якщо показати його під певним кутом, теж може видатися схожим на вилицюватого сина екс-президента. Жодного доказу й жодної офіційної інформації. Та головне — не зрозуміло, навіщо було, витрачаючи стільки зусиль, шукати Віктора Вікторовича та його дружину. Вони, зрештою, справді могли, інсценувавши смерть, почати нове життя десь за морем — то й що? На відміну від батька і брата, до молодшого претензій в українського правосуддя, здається, немає. Доказів його причетності до корупції, відмивання грошей та розстрілу майданівців також немає. Хоча про це ми ще шамана не питали, тому — хтозна…

Другий фронт блокади

Спостерігати за навколоблокадними бойовими діями в інформаційному просторі цікаво: ситуація змінюється. Якщо два тижні тому організатори блокади поставали як авантюристи й маніпулятори, тиждень тому їм уже почали давати слово, то 19 лютого склалося враження, що Ріната Ахметова скоро кинуть напризволяще. Хоча троє нардепів, що позиціюються як лідери блокадного  руху — Семен Семенченко, Єгор Соболєв і Володимир Парасюк — залишаються для більшості тижневиків персонами нон ґрата, і висловитися дають здебільшого пересічним учасникам блокади. Безумовно, дають теж не всі.

Зокрема, в сюжеті Віри Свердлик у «Событиях недели» на каналі «Україна» позиція тієї сторони зводиться до такого пасажу: «Чтобы убедить в серьёзности своих намерений, участники блокады поджигают шины и готовят коктейли Молотова. Поджечь тепловоз всё же не решились, но и забрать его не дали. Чуть позже один из организаторов блокады нардеп Семенченко спровоцировал конфликт на блокпосте в Бахмуте, пытался помешать полицейским досмотреть автобус с двадцатью неизвестными в камуфляже». Крім цього, журналістка додає власну оцінку дій блокувальників: «…вместе с пиаром самих себя организаторы блокады рисуют и картинку для российских телеканалов — весьма неприглядную: дескать, в Украине безвластие и политический кризис».

По блокувальниках на «Україні» б’ють, як і минулої неділі, з усієї артилерії: синхрони Гройсмана й Порошенка, згадка про те, що розблокування вимагали на конференції в Мюнхені, коментарі експертів і похмурі прогнози щодо відключення електрики та опалення в разі, якщо ахметовський — даруйте, український — антрацит не поїде з окупованих територій на вільні.

Проте в тижневиках інших телеканалів більше не долучаються до кампанії за повернення статус-кво, а натомість починають ставити запитання, незручні і для влади, і для Ріната Ахметова.

«Є купа взаємозв’язків — прихованих, політичних, фінансових. Хіба влада раніше не знала, що антрацит возять з окупованих територій? Чому не можна було позбутися цієї залежності? Чи є альтернатива антрациту з Донбасу?» — запитує на початку випуску «Фактів тижня» Оксана Соколова.

У сюжеті Ярослава Мінервіна роз’яснюється (нарешті!) ситуація з тарифом «Роттердам+», а також робиться спроба добути пояснення від можновладців і з’ясувати, хто винен, що з людей почали брати більше грошей за те саме донбаське вугілля. Таким чином, акцент зміщується з самої блокади та проблем, які вона може викликати в енергетичної галузі, на причини залежності. Далі Оксана Соколова поставила низку доволі незручних запитань міністру енергетики Ігорю Насалику.

Після цього — ще один сюжет із місця блокади: його автор Сергій Антонов не просто дає слово блокувальникам — там усе про них. Щоправда, без Семена Семенченка і компанії, лише рядові учасники. Водночас є в сюжеті й критика — зокрема, військових, які закидають блокувальникам, що ті перешкоджають виконанню бойових завдань, та політкоментатора Олександра Палія, що вважає блокаду зумовленою бізнес-інтересами. Проте й на цей закид — таке трапляється, їй-богу, нечасто — блокувальникам дали відповісти: «Самі ж блокувальники, що за ними хтось стоїть, спростовують. Новини про запровадження надзвичайного стану в економіці серйозно не сприймають». Словом, матеріал, хоч і не є явно прихильним до учасників блокади, дає їм слово й показує людьми, що мають свої мотиви та переконання, а не купкою безсловесних демонів.

Після «Фактів тижня» Ігор Насалик встиг до студії ще одного тижневика — «Подробностей недели» на «Інтері». Тут про блокаду розповідають із легкою іронією, але без нищівної критики. І, як і на ICTV, роблять наголос на відповідальності влади за те, що Україна залишається залежною від антрациту. Попри те, що Насалик розвінчує «Роттердам+» і ще раз повторює, що купувати вугілля замість окупованих територій доведеться в Росії, головний акцент — те, що блокада не є однозначним злом, а можливо, гігієнічною процедурою, що витягає на світло приховану виразку. Погляньмо хоча б на формулювання, вжите в сюжеті-довідці перед інтерв’ю: «Блокада вызвала лавину заявлений и споров. Кто-то называет её проявлением патриотизма и борьбой с агрессором, кто-то — политическими играми с денежным душком». Хто-хто, а «Подробности недели» ніколи не схарактеризують у такому амбівалентному ключі ситуацію чи проблему, щодо якої прагнуть нав’язати аудиторії певну думку.

У програмі «Час. Підсумки тижня» на 5-му каналі йдуть іще далі: тут проблему залежності не лише констатують і формулюють, але й називають на ім’я та візуалізують на мапі.

«Половина ТЕС, які нині роздають українцям світло й тепло — сім із чотирнадцяти станцій — працюють на антрациті. Після окупації всі шахти, які його видобувають, опинилися на непідконтрольній Києву території. 80 % із них належать Рінату Ахметову, більш як 60 % ТЕС належать теж йому. Цю одноосібну залежність завдовжки у три окупаційні роки не здолали й досі», — йдеться в сюжеті Анни Мірошниченко.

5 канал — єдиний, де дають слово нардепу-організатору блокади Єгору Соболєву, балансуючи його словами висловлювання перших осіб держави про неприпустимість блокади. Журналістка досить завзято намагається розібратись у ситуації з тарифом «Роттердам+» і резюмує: «Вийти на повну незалежність від окупованих територій можна. Але урядовцям знадобиться принаймні п’ять років і мільярди гривень. Хоча експерти зараз запевняють, що терміни можна скоротити в рази…».

Ну а від матеріалів програми «ТСН. Тиждень» «1+1» власника антрацитових шахт мало би кинути в холодний піт. Іще в підводці Алла Мазур ставить обґрунтованість претензій до блокувальників під сумнів: «Поки що на блокаду окупованих територій там реагують дуже негативно. Головне, чим лякали українців із цього приводу весь тиждень — віялові відключення електрики. Бо, як твердять в уряді, замінити вугілля з захоплених сепаратистами районів нічим. Чи справді це так? Чому не знайшли цю альтернативу за три роки війни на сході? І які махінації вже виявила блокада?». Розкривати цю тему доручили важковаговику «ТСН» Сергієві Швецю.

Те, як він описує позицію блокувальників, дуже контрастує з нищівними характеристиками «Событий недели»:  «Вони хочуть звести до нуля напівлегальну торгівлю з ворогом та маскування під неї контрабандних потоків… За час блокади зупинено рух до 35 тисяч вагонів. Є підозри, що під ними може бути все: пальне, зброя, цигарки, алкоголь, наркотики, лікарські препарати. Контрафактна торгівля двостороння. Отже, вимоги блокувальників справедливі». Він справді це сказав: вимоги блокувальників справедливі. Та ще й нагадав, як Юрій Луценко закликав до блокади торгівлі з окупованими територіями на Донеччині та Луганщині, посилаючись на позицію Президента. Шах і мат!

Журналіст розповідає про ситуацію з тарифом «Роттердам+» як про аферу, констатуючи, що «споживачів обманули», й додає, що «саме блокада виявила мільярдні тіньові схеми». Далі устами екс-міністра Олексія Кучеренка звинувачує в організації афери керівника Національної комісії з регулювання енергетики та комунальних послуг. А далі — устами екс-члена НКРЕКП Андрія Геруса — сягає ще вище: «Фактично головним кінцевим отримання вигоди від Роттердамського плюса є ДТЕК Ріната Ахметова». Якщо до цього моменту ми ще сумнівалися, що тема блокади є просто черговим приводом для зведення старих порахунків власника «1+1» Коломойського із Ахметовим, то далі це стає очевидним:

«Опоненти ж кажуть президенту, що проблема не в блокаді. Бо й без неї залізницю може в будь-якому місці підірвати прицільна чи випадкова міна або снаряд.

Тарас Батенко, народний депутат України: Не може Україна, даруйте, бути залежною від трьох рейок, які заблокували наші активісти, волонтери, які розуміють, що ми не можемо торгувати з ворогом. Тому даруйте, а якщо рейки, які сьогодні заблоковані, раптом будуть підірвані ворогом-терористом, тоді що, вся Україна залишиться без світла? Ми говоримо про те, що повинні уникнути залежності від антрацитового вугілля, вже не один рік».

Напевно, назвати нардепа Батенка «опонентом», а надто «опонентами» Петра Порошенка було би надто великою честю. Натомість відомо, ким він є: одним із креатур Ігоря Коломойського у Верховній Раді. І якщо людина Коломойського, кажучи про блокувальників, називає їх «нашими», то, певно ж, не просто так.

Далі «контрольний у голову» від Сергія Швеця: «Хоч би як критикували нинішню блокаду, вона вже зробила вкрай корисну справу — відкрила очі людям на існування в державні цілої тарифної афери і примусила владу публічно визнати ганебну торгівлю під час війни. Розчарований народ, зі свого боку, віддячує державі тією ж монетою — неплатежі за височенними тарифами на енергоносії становлять понад двадцять мільярдів гривень». Після ефектного завершення сюжету — вимикається світло, й кореспондент «ТСН. Тижня» занурюється в темряву — Алла Мазур додає, що учасники блокади «мають намір перекрити ще й залізничні шляхи між Україною і Росією», а також «тим часом центр блокади тепер, здається, перемістився під Адміністрацію Президента. Там планують встановити символічний редут і намет для запису в ряди блокувальників». Цим подіям на Інституській 19 лютого буде присвячене окреме пряме включення:

Окрім «1+1», події в режимі прямого включення висвітлював «Інтер», проте значно стисліше. Одним словом, «Плюси», можна сказати, здійснили камінґ-аут, відкрито підтримавши блокаду, а ICTV, «Інтер» та навіть 5 канал, хоч і не висловлюються «за», вже не настільки однозначно трактують дії блокувальників і дедалі жорсткіше звинувачують владу в тому, що вона обманює громадян та діє в інтересах Ахметова.

І друг Карпат Борис

Отже, на позиціях «негайно розблокуйте, а то ми всі замерзнемо в темряві» канал «Україна» залишився сам. І, схоже, запровадив режим надзвичайного стану. Якість програми Олега Панюти, колись доволі стерпної, погіршувалася протягом останніх тижнів, і ось у 52-хвилинному випуску залишається лише два сюжети без явного піарно-джинсово-пропагандистського підтексту. Окрім уже згаданого матеріалу про блокаду та незмінного джинсового сюжету про порятунок Донбасу штабом Ріната Ахметова, тут є також кілька паркетних повідомлень від уряду і дуже смішний сюжет про лижі.

Ну тобто не про лижі, а про Колесникова. Але не чужий Рінату Ахметову співголова «Опозиційного блоку» позиціюється не як народний депутат, а як глава опозиційного уряду і просто хлопчина, за якого Карпати мали блискучі перспективи розвитку спортивно-туристичної галузі. У цій ролі Борис Колесников абсолютно випадково, звісно ж, піднявся в гори та покивав головою мешканцям бойківського села. Отак.

«Хазяїна треба», — сказав Колесникову один із селян. А сам екс-віце-прем’єр дав кілька надзвичайно цінних порад на зразок цієї: «Без инфраструктуры развить Карпаты невозможно, государство должно это четко понимать». Авторка сюжету Інна Христич за допомогою свого попутника-опозиціонера розповідає, якою грандіозною мала би бути олімпіада на Львівщині — не менш грандіозною за чемпіонат Європи 2012 року, який організував саме Колесников. Якогось чіткого посилу сюжет не містить: схоже, просто чергове нагадування глядачам «України» про те, що, крім Ріната Ахметова, існує ще й Борис Колесников.

Між іншим, щоби порівняти наші лижні курорти з європейськими, Інна Христич для підготовки цього сюжету зганяла до австрійських Альп. Цікаво, чи їздив із нею Колесников.

І про хороше

Річниця Майдану закономірно спричинила хвилю ретроспективних і проблемних матеріалів, які в той чи інший спосіб ставили питання «чому майже нікого не покарано?». «Фактам тижня» вдалося утриматись від маніпуляцій та якісно розкрити один із аспектів цього питання: чому українська судова система не очищується, а натомість прикриває людей, відповідальних за неправосудні рішення у майданівських справах:

Ще одним приводом для матеріалу Володимира Соколова став іспит до реформованого Верховного суду, що засвідчив відсутність якісних змін у суддівському корпусі. Щоправда, відповіді на питання «чому?» і «що робити?» журналіст не знайшов, але, принаймні, якісно поставив діагноз.

Дивитися «ТСН. Тиждень» у річницю розстрілів на Майдані було трохи лячно, адже емоційність, із якою ця програма підходить до розкриття подібних тем, мусила зашкалити. Утім, глядачі недільного вечора мали вибір, що подивитися — порцію звинувачень на адресу влади, яка неефективно розслідує та карає, чи зливу емоцій. Ті, хто обрали друге, отримали сильну річ — сюжет, у якому діти вбитих майданівців звертаються до своїх батьків:

Найбільш адекватний із ретроспективно-критичних матеріалів підготувала Ірина Смирнова у «Событиях недели» на каналі «Україна». Це, власне, один із тих двох нормальних сюжетів, яким знайшлося місце в мобілізованому тижневику. Другий — людяний сюжет Андрія Кузакова про пробацію — новий для України підхід у пенітенціарній системі, що дозволяє засудженим замість ув’язнення спробувати адаптуватися до суспільства й виправитися:

Фінал, де засуджений хлопець читає вірш про свою маму, надзвичайно сильний.

Від зворушливого до корисного: 5 канал підготував сюжет про інший бік проблеми шалених сум у платіжках за опалення. Це те, про що пише Андрій Зінченко в резонансному тексті на «Економічній правді», що змусив багатьох читачів замислитися, чи не платить він за тепло сусіда. Кореспондентка 5-го каналу Юлія Божко показала, як виглядає марнування тепла в наших будинках.

На цю саму тему вийшов сюжет і в «ТСН. Тижні». Іншим тижневикам, та й щоденним новинам, варто підтягуватися. Щоправда, важливо не звести проблему до ходіння з тепловізором і взаємних претензій між сусідами, не забуваючи про утеплення будинків, встановлення лічильників, точні підрахунки, сучасні системи опалення (хоча б батареї з регуляторами!) і, зрештою, можливість резонного зниження температури в оселях.

«Інтер» потішив репортажем із Катеринівки — села в «сірій зоні» Донеччини. Ярослав Кречко не просто показує злидні та прикрощі тутешнього життя, які загалом не є новиною для глядачів. Він зіставляє життя в Катеринівці з ситуацією в ближньому Новолуганському, яке нещодавно взяли під контроль військові.

З одного боку, недвозначний патріотичний посил (одна з героїнь сюжету каже прямим текстом: «У нас тут Україна!»), з іншого — журналіст нагадує про те, що Новолуганське (як і інші населені пункти «сірої зони») до визволення було базою для контрабанди. Один із військових, що базуються в Новолуганському, каже, що місцеві мешканці задоволені визволенням. Таким чином, глядачі можуть подивитися на наслідки «повзучого наступу», що відбувався в останні місяці та повернув під контроль сил правопорядку частину української території. Втім, сюжет закінчується банальним «лишь бы не стреляли».

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
Скрін-шот відео каналу «1+1»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3088
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду