Доволі цікава тенденція викристалізувалася в ефірах підсумкових політично-інформаційних тижневиків за 19 жовтня. Минулого разу канали обійшлися майже без джинси, зате цієї неділі кількість матеріалів з ознаками політичного замовлення зашкалила. При цьому виборча тематика за версією редакцій була мало важливою. 5 канал же взагалі не подав жодного сюжету з приводу голосування до парламенту.
Головні теми тижня у висвітленні підсумковими програмами:
Саміт форуму «Азія — Європа» (Асем) у Мілані
Дали — всі канали.
У попередніх ефірах тижневики акцентували увагу на тому, що зустріч Путіна та Порошенка на форумі «Азія — Європа» в Мілані може стати ледь не вирішальною для конфлікту на сході України.
І, природно, у випусках за 19 жовтня зустріч двох президентів — одна з головних тем за версією редакцій підсумкових новин.
ICTV, «Факти тижня», подали аналіз події другим у верстці випуску.
У сюжеті один із переговорників, Володимир Путін, постає в негативному контексті. Тут і інформація про його прийом у Сербії в радянському стилі, і про запізнення на кілька зустрічей.
«Микола Терельов, кореспондент: Російський президент летів до Мілана із Сербії, де йому влаштували царський прийом в стилі радянських часів застою. І навіть заради Путіна перенесли на кілька днів військовий парад у Белграді. В Мілані на нього чекав зовсім інший прийом. Напередодні лідери Німеччині і Британії жорстко критикували Путіна за невиконання Мінських домовленостей. Схоже, саме для них Путін і приготував дипломатичного ляпаса — він запізнився і на заплановану зустріч з канцлером Меркель, і на гала-вечерю. Близько 50 високопосадовців встигли підняти келихи. 89-річний президент Італії Джорджо Наполітано виголосив промову. Путін зайняв єдиний порожній стілець у залі лише за 40 хвилин».
Також Микола Терельов звертає увагу на «недоліки» Путіна:
«Микола Терельов, кореспондент: Президент Путін виглядає розгубленим, гортає блокнот і намагається надягнути навушники для синхронного перекладу. Після першої зустрічі різні оцінки».
Однак після такого закадрового тексту — журналіст подає лише синхрон Ангели Меркель, яка ніяк не може представляти «різні оцінки».
У цьому матеріалі — жодного конкретного та достойного синхрону Путіна немає. А загалом у сюжеті — лише одна пряма мова президента, з яким, до слова, Порошенко зустрічався аж тричі. Тобто важливість його думки є безсумнівною.
«Микола Терельов, кореспондент: Вийшовши з готелю через 2,5 години, Путін попрямував на віллу до свого друга Сільвіо Берлусконі. Дорогою відповів лише на одне запитання — чи зробили ви все можливе, аби припинити війну в Україні?
Володимир Путін, президент Росії: "Меня всегда в чем-то обвиняют!"».
Натомість журналіст використовує п’ять синхронів іншого переговорника, президента Порошенка. При цьому автор умовно збалансовує думку російської сторони думками її представників.
«Микола Терельов, кореспондент: Вже тоді в пресу просочилися чутки про неподолані розбіжності позицій Німеччини та Росії. З приводу кризи на сході України.
Дмитро Пєсков, прес-секретар президента Росії: "К сожалению, должен отметить, что некоторые участники оказались не готовы понять реальное положение вещей на юго-востоке Украины"».
Також журналіст акцентує зайву увагу на діях російського медійника, який намагався взяти коментар у Порошенка.
«Микола Терельов, кореспондент: При заселенні до готелю охорона президента жорстко відповіла на провокацію російського телеканалу "Росія 24"».
При цьому не сказано, в чому полягає провокація. І взагалі — який сенс у цьому реченні? Що хотів цим сказати журналіст?
Дивною є подача інформації про газові переговори.
«Микола Терельов, кореспондент: В кулуарах саміту подейкували — Путіна вдалося заманити до Мілану лише перспективою вирішення газових питань. В цьому напрямку, за різними оцінками, сторонам таки вдалося досягти певного поступу. Саме про газ переважно йшлося на третій зустрічі Порошенка і Путіна в міланському ресторані “Казанова”».
Якщо зважати на те, що ICTV — єдиний канал, який не відправив свого журналіста у відрядження до Мілана, то звідки автор знає, про що говорили в кулуарах?
Ще одним промахом журналіста є подача інформації щодо домовленості навколо відведення військ. Автор каже про заяву Путіна, але використовує синхрон… Порошенка.
«Микола Терельов, кореспондент: Утім сам Путін заявив, що сприятиме відведенню військ бойовиків, яких він назвав ополченцями Новоросії.
Петро Порошенко, Президент України: "Мы постараемся поспособствовать, посредничать, порешать, найти приемлемые развязки"».
У «Событиях недели», «Україна», міланські зустрічі — теж друга тема у списку. Журналістка Наталя Кравченко починає з цікавої деталі, яку, до речі, так чи інакше, але підкреслили й на інших каналах — усі головні зустрічі проходили затемна (камерно — як додавали інші канали).
«Наталия Кравченко, корреспондент: Активную ночную жизнь Милана туристы оценивают на восемь с половиной балов из десяти возможных. Жаль, что никто и никогда не попытался оценить эффективность ночных переговоров в Милане. Ну, по крайней мере, в рамках саммита Европа — Азия, который столица Ломбардии принимала на этой неделе. Ключевые встречи, гости Форума назначали и проводили в то время, когда на улице было либо еще, либо уже темно».
Єдине, що невідомо, на які дослідження посилається автор, вказуючи, що туристи оцінюють нічне життя на вісім із половиною балів із десяти.
У своєму сюжеті журналістка подає більш адекватну, ніж на ICTV, думку Путіна, який каже про газові домовленості. Однак при цьому в сюжеті жодного разу не фігурує ціна 385 доларів за тисячу кубів газу, про що Порошенко домовився.
«Владимир Путин, президент Российской Федерации: Мы договорились с украинскими партнерами по условиям возобновления поставок газа на Украину, хотя бы в зимний период. Наши европейские партнеры, как я уже говорил, должны Украине подставить плечо и помочь. Мы помогаем, это очевидный факт».
Утім, також приділяє занадто багато уваги «ляпам» Путіна, фокусуючись на них як у закадровому тексті, так і в синхроні.
«Наталья Кравченко, корреспондент: <…> Путин в Милан летел через Белград. Там его зона комфорта и подконтрольное дружественное руководство Сербии.<…> На званый ужин президента Италии он явился под самый занавес. На встречу с Меркель опоздал на два с половиной часа. Как уговорили Фрау Ангелу все же принять замешкавшегося гера Путина. В Милане было после полуночи, в Москве начало второго ночи.<…> Всех в префектуру приводили дипломатические кортежи. И только глава Государства Российского приехал на Мерседесе с российскими номерами.
Наталия Кравченко, корреспондент: Вообще, Путин поражал публику в Милане без устали. На неприятный вопрос, выдержит ли его экономика, если российская валюта упадет до сорока пяти рублей за доллар, хозяин Кремля удивил Италию анекдотом о гениталиях.
Владимир Путин, президент Российской Федерации: Вот у нас есть поговорочка, такая грубоватая, правда, про бабушку, про дедушку. Если бы у бабушки, знаете, были внешние половые органы дедушкины, мужчины, она бы была дедушкой, а не бабушкой. По этому, чего там говорить».
Автор матеріалу, як і на ICTV, недоречно та невиправдано подає інформацію про поведінку російських журналістів.
«Наталия Кравченко, корреспондент: Праздновать дипломатическую победу в Европе Путину не дали. В СМИ внесли и свою лепту. Во время короткого заявления украинского президента, операторы отодвинули, мешающий съемке, микрофон российского канала».
Яким чином цей інцидент вплинув на те, що Путін не святкував дипломатичної перемоги — важко сказати. І якби репортер хотів якимось чином метафорично вказати на певну деталь/явище/тенденцію крізь призму поведінки представників російських ЗМІ, то варто було б щонайменше взяти коментар у цих колег.
Автор також звертає увагу на представників української діаспори в Італії, одну з найчисельніших в Європі.
«Наталия Кравченко, корреспондент: Многим показалось, что происходит нечто нереальное, а как вот договариваться с таким вот шутником, и вовсе не знают. Понять, Ху из мистер Путин, европейцам помогает украинская диаспора в Италии.
Леся Цибак, украинка: La Russia un paese terrorista — Росія терористична країна».
У матеріалі Наталя Кравченко жодного слова не каже про інші домовленості, яких досягла Україна в Мілані — відновлення роботи кількох КПП на кордоні з Росією, невизнання світовою спільною виборів «ДНР» та «ЛНР» та використання безпілотників ОБСЄ для контролю за дотриманням миру.
«1+1» вслід за іншими каналами помістив сюжет про поїздку Порошенка в Італію — другим у верстці.
У підводці ведуча Алла Мазур пов’язує протест нацгвардійців на Банковій та сутички під парламентом на Покрову з міланськими зустрічами. Посилається на анонімних «політологів».
«Алла Мазур, ведуча: Яка мета і чому так синхронно збіглися протести, політологи уже висунули версію — приціл був на саміт у Мілані. Той, від якого чекали вирішальних змін у розвитку подій на Донбасі. Розбурхана протестами Україна мала б дати нові козирі Путіну».
У сюжеті Ольга Кошеленко, як і колега з каналу «Україна», теж починає алегорично, порівнюючи зустрічі з біблійною Таємною вечерею.
«Ольга Кошеленко, кореспондент: Мілан… де була написана і зберігається одна з найвеличніших фресок Леонардо да Вінчі “Таємна вечеря”. Українська міланська історія розпочиналася зі сніданку для утаємничених на дев'ять персон і розгорталася зовсім не за біблійним сюжетом. Леонардо зобразив саме той момент. Не претендуємо на розподіл на святих і грішних, але сучасна картина не позбавлена аналогій. На розп’ятті Україна і тема зради під час міланських зустрічей була актуальна».
Хоч журналістка каже, що не претендує на розподіл на святих і грішних, але саме використання таких аналогій є кричущим фактом маніпуляції. Тим паче зважаючи на те, який образ Путіна подає авторка матеріалу. Кілька цитат, якими Ольга Кошеленко характеризує президента Росії: «Путін демонстрував у Мілані свій гонор як міг — солідний чоловік на великій машині з купою охоронців»; «А так з’являється лідер масштабу Путіна — пафосний броньований "Мерседес", прилетів з Росії і, до речі, не один».
Крім того, Путін у матеріалі постає як непристойний жартівник.
«Володимир Путін, президент Росії: "Я Вам потом скажу. У нас есть поговорочка, такая грубоватая, про бабушку, про дедушку: если бы у бабушки были внешние половые органы дедушки, она была бы дедушкой, а не бабушкой. Поэтому чего там говорить"».
Загалом же — в матеріалі немає жодного його адекватного коментаря. Наприкінці ж сюжету Ольга Кошеленко навішує на Путіна ярлик вигнанця.
«Ольга Кошеленко, кореспондент: З іншого боку, Путін підтвердив свій статус вигнанця, у нього не знайшлося публічних адвокатів серед очільників ЄС. Навіть в умовах наближення зими і страху Європи перед газовим "голодом", ніхто після переговорів не порушив питання про зняття санкцій з Росії. І крива цін на російську нафту, як і раніше, "оптимістично" прагне вниз».
Перш за все, не зрозуміло, хто й коли дав Путіну такий статус. По-друге, сама по собі присутність його на форумі суперечить такому статусу. І по-третє, авторка сюжету подає неправдиву інформацію щодо подальшого здешевлення світових цін на нафту. За даними «Європейської правди» від п’ятниці 17 жовтня (тобто за два дні до ефіру), ціна на «чорне золото» стрімко полізла вгору.
Повторюючи помилки колег з інших каналів, Ольга Кошеленко акцентує увагу на різних дрібницях, щоби зобразити переговорника Путіна та російську сторону не в найкращих тонах, опускаючи при цьому результати переговорів. Так, у сюжеті авторув нічого не каже про відновлення контролю на кордоні, домовлену ціну на газ, безпілотники від ОБСЄ та невизнання виборів «ДНР» та «ЛНР».
Втім, інформацію про безпілотники редакція подає окремо начиткою від ведучої та синхроном Президента Порошенка. А ціну на газ у студії Алла Мазур обговорила з гостем прем’єром Арсенієм Яценюком.
На форум у Мілані «Інтер» поглянув під дещо іншим кутом зору, аніж попередні канали, не концентруючись при цьому на зайвих деталях. Що, безсумнівно, додає редакції балів.
Редакція поставила матеріал про мінські переговори третім у випуску. Автор Дмитро Анопченко вказує цікаву деталь, якої «не побачили» інші українські журналісти, — господар форуму Італія є другом Росії.
«Дмитрий Анопченко: Когда эта миланская встреча только готовилась, во многих европейских столицах звучали возмущенные возгласы: А зачем приглашать Путина? Давайте проигнорируем его, давайте покажем характер, покажем свое отношение к происходящему на востоке Украины. Но заступилась Италия, а, точнее, полк друзей, довольно влиятельное лобби, которое не скрывает, на сколько серьезно итальянские политики связаны с российскими, на сколько бизнес зависит от россиян и как много недвижимости россияне купили и здесь в Милане, и в окрестностях, считая местные провинции чуть ли не областями Российской Федерации».
Крім того, Онопченко в звичайній для себе більше публіцистичній манері натякає на те, що гра в геополітику — це більше гра учасників за власні інтереси. І поведінка західних лідерів та Путіна в Італії пояснюються куди приземленішими речами.
«Дмитрий Анопченко: Переговоры Петра Порошенко, увы, были на чужом поле, ведь как бы хозяева саммита не уверяли украинского президента в поддержке, слишком уж сильно они зависят от Москвы и лично от Путина, а он и не скрывал, что чувствует себя в Италии как дома.<…> Идея встретиться за завтраком, как нам сказали, тоже принадлежит итальянцам, мол, это позволит и атмосферу несколько разрядить, и самим хозяевам саммита присоединиться к разговору, стать своего рода посредниками в мирных переговорах по украинскому вопросу. Предложение устроило европейцев. Встреча для того и затевалась, чтобы примирить Киев и Москву настолько, насколько это возможно, не ради Украины, а ради себя. В Берлине, Брюсселе настаивали, Порошенко и Путин просто обязаны договориться по газу, чтобы Европа не "замерзла"…»
Крім того, журналіст помічає, що газові переговори йшли не зовсім гладко. При цьому із сюжету не зрозуміло, чи домовилася-таки Україна про ціну 385 доларів за тисячу кубометрів блакитного палива.
«Дмитрий Анопченко, корреспондент: чуть позже, в обед с переговоров четверки Петр Порошенко вышел в отличном настроении, мол, газовый вопрос близок к решению.
Петр Порошенко, Президент Украины: "Маємо певний стриманий прогрес в газовому питанні".
Дмитрий Анопченко, корреспондент: Но уже через несколько часов по завершению этих непростых миланских переговоров заявил журналистам совсем о другом.
Петр Порошенко, Президент Украины: "По газовым вопросам нет конкретных результатов"».
Думка щодо результатів переговорів Дмитра Анопченка, який зважає на той же італійський фактор, — єдина серед колег інших підсумкових новин, яка йде врозріз з офіційною позицією Порошенка. Анопченко заявив, що українська делегація не повністю виконала свою місію.
«Дмитрий Анопченко, корреспондент: В кулуарах встречи как раз обсуждали негласную договоренность — не поднимать на переговорах тему санкций против России, мол, чтобы не обострять и так непростой разговор, а на деле, похоже, итальянцы просто не хотели обсуждать щекотливую для них самих тему, поэтому и Петру Порошенко свою же миланскую программу- максимум выполнить было не под силу. Европа разделена и разделена намного сильнее, чем нам кажется».
Разом із тим, автор матеріалу нічого не каже про відкриття КПП на кордоні з Росією та домовленості щодо безпілотників ОБСЄ.
5 канал — єдиний, хто поставив сюжет про мінські переговори першим у верстці програми. Ірина Герасимова у своєму матеріалі почала з переповідань процесу переговорів.
«Ірина Герасимова, кореспондет: Новий раунд переговорів і нова спроба вплинути на російського агресора тепер у форматі міланському. Стратегію політичного сніданку за участі Порошенка і Путіна виписували ретельно. Як говорити з агресором? Спочатку український Президент мізкував на цю тему з головою Євроради і Президентом Єврокомісії. Далі вихід шукали у двох з другом Володимира Путіна Ангелою Меркель. Міланський формат — міланські традиції. Найважливіші політичні зустрічі відбуваються поза самітом — у приватних готельних кімнатах і після у вечері. Одразу після зустрічі з Президентом українським у цій вітальні канцлер чекала на президента російського. Та той затримався у Белграді. Меркель аудієнцію з Путіним скасувала. Не дочекавшись російського гостя, фрау пішла гуляти вулицями нічного Мілана».
Як і колега з «України», журналістка 5-го каналу звертає увагу на представників української діаспори, які не оминули увагою таку значну геополітичну подію, щоби не виявити свого протесту.
«Ірина Герасимова, кореспондент: Натомість ось ці жіночки з української діаспори наче щось знали — вирішили кремлівського господаря дочекатися під вікнами номера Меркель. Навіть подарунок підготували.
Жінка: "Ну "Путін лайно" можемо заспівати"».
Загалом, журналістка повторює помилки медійників з інших каналів — подає або «паркет», або неважливі деталі, які не дають глядачу нічого, що би могло пояснити суть перемовин.
Так, автор теж розповідає про «неадекватних» російських журналістів.
«Ірина Герасимова, кореспондент: Українським та російським журналістам у холі готелю, в якому відбувалася зустріч, теж було тісно. Російського акулу пера дратує, що українська преса полює на його Президента, та ще й у готелі, в якому поселився Путін. Хоча саме цей кореспондент напередодні спробував вполювати українського керівника.
Журналіст: Почему вы подтвердили новый проект, господин Порошенко? Ну два слова, вы же демократическая страна.
Петро Порошенко, Президент України: В честь Покровы Святой Богородицы.
Журналіст: То есть, бандеры здесь не при чем?»
При цьому Ірина Герасимова подає як серйозні, так і несерйозні коментарі Путіна.
На тлі цих незначущих деталей залишилося незрозумілим, із чим же повернувся Порошенко з Мілана. Авторка нічого не каже про КПП на українсько-російському кордоні та про безпілотники від ОБСЄ. Щодо газу дотично згадує наприкінці сюжету.
«Ірина Герасимова, кореспондент: З часів початку війни на сході, Порошенко і Путін вперше провели в переговорах мало не весь день. Але жоден із них позицією не поступився. Українська сторона не отримала тієї ціни на газ, на яку розраховувала. А Володимир Путін поїхав до Біло-Кам’яної з невтішними новинами — домовитися про скасування або хоча б про послаблення санкцій йому не вдалося».
МАЙДАН-3. РОСІЙСЬКИЙ СЛІД
Дали всі канали.
Бунт нацгвардійців та заворушення під Верховною Радою — ще одна тема, яка об’єднала всі канали. І всі редакції вказували на участь російських спецслужб в організації цих протестів.
Якщо детально переглянути сюжети каналів, то всі вони побудовані за єдиною фабулою: підозрілий неконтрольований вихід нацгвардійців із частини — контрольований їхній супровід даівців до Банкової — провокаторами є спецслужби Росії — суперечка демобілізованих бійців АТО з бунтівниками — сутички під парламентом — затримані найактивніші хулігани, серед яких міліціонер та син кандидата в депутати свободівця — «Свобода» та «Правий сектор» спростовують участь.
Зрештою, якщо ще уважніше переглянути сюжети, можна побачити, які синхрони були кістяками сюжету, і стає очевидним, чому всі канали випустили сюжети як під копірку. Стрижнями є синхрони голови СБУ Валентина Наливайченка та міністра МВС Арсена Авакова, записані при одних і тих же обставинах. Решта — деталі, які імітують унікальність та відмінність сюжетів.
«Факти тижня» взагалі обмежилися двохвилинним матеріалом, що є підозрілим, адже хронометраж інформаційних матеріалів у будні інколи довший. А це підсумковий випуск, сюжети в якому — до 10 хвилин кожен.
У матеріалі репортер Сергій Смальчук розповідає лише про заворушення під парламентом. В одному із закадрових текстів журналіст називає «Свободу» організатором, хоча далі дає коментар-спростування представника партії.
«Серій Смальчук, кореспондент: В Свободі, яка організувала марш, від провокаторів одразу відхрестилися.
Олег Тягнибок, лідер ВО "Свобода": Свобода не провокувала. Я розумію, що можливо декому хотілося зараз показати Свободу в якомусь такому поганому світлі, звинуватити Свободу в тих безчинствах, які відбувалися, але це не всеукраїнське об'єднання Свобода».
При цьому варто нагадати, що тінь звинувачення падала ще й на «Правий сектор», який теж відхрестився від організації заворушень.
Насамкінець кореспондент лише одним реченням із посиланням на МВС та без будь-яких доказів вказує, що причетні — спецслужби Росії.
«Серій Смальчук, кореспондент: А в МВС підозрюють, до участі в організації провокацій під Радою можуть бути причетні і спецслужби Росії».
Характер матеріалу наводить на висновки, що цей сюжет має ознаки замовлення. Причому замовлення могло бути з двох джерел — як від «Свободи», якій дали можливість виправдатися, так і з боку влади, якій потрібно забезпечити антиросійський фон (і це під копірку зробили й всі інші канали).
Про бунт нацгвардійців згадує Оксана Соколова лише дотично у підводці до наступного сюжету.
«Оксана Соколова, ведуча: Так само до сусідньої держави ведуть ниточки від бунту нацгвардійців, що стався в понеділок. Про це заявив президент Порошенко. Він вважає спланованою провокацією агресивний протест хлопців-строковиків під стінами його Адміністрації. Нагадаю, що вони вимагали демобілізації, але оголошувати її зараз в країні не можна — каже Порошенко».
«События недели» йшли за вищеописаним планом. Однак усе ж подали кілька цікавих деталей.
«Ростислав Сысоев, корреспондент: Интересная деталь, от самой воинской части колонну солдат сопровождала иномарка. Здесь ее видно на заднем плане. В машине блондинка, одна из тех, кого позже назовут провокаторами. По словам очевидцев, она представлялась солдатской матерью и подстрекала бойцов покинуть расположение. Похожих, с позволения сказать, матерей, следствие насчитало около десятка. На интервью согласилась лишь одна. Она не отрицала свою причастность к происходящему.
Женщина: Мы поехали к ним в часть, забрали детей и вместе с ними прошли этот путь. Правда, мы ехали, а дети шли пешком».
«Плюси» подали цю новину першою в ефірі. Редакція традиційно вирішила зіграти на емоціях. Цього разу — на патріотичних, натякаючи, що бійці-бунтівники Нацгвардії не патріоти, протиставляючи їх військовим, які зараз на сході:
«Алла Мазур, ведуча: Жоден із нас не народжений для війни, але всі ми тут зараз, щоб захистити нашу свободу. Цей проникливий ролик на підтримку української армії буквально вибухнув цього тижня в Інтернеті. Українці знімали його разом із американським режисером Марком Реймондом Вілкінсом. Усі, безкоштовно, покриваючи витрати за власний кошт. З повагою і вдячністю справжнім героям. Інших вояків побачила в понеділок столиця. Негайно відпустити їх на дембель вимагала частина бійців Нацгвардії під стінами Адміністрації Президента, бо прослужили довше, ніж їм обіцяли. І це буквально після призначення керівника Нацгвардії Степана Полторака новим міністром оборони».
Далі журналіст Руслан Харченко ще більше аморалізує бунтівників, наводячи некоректні порівняння з тим, скільки раніше служили батьки цих військових в армії. Мовляв, таким чином нацгвардійці не мають морального права обурюватися, що прослужили вже півтора року:
«Руслан Харченко, кореспондент: Вони втомилися. Півтора року строкової служби. Кажуть, пора до батьківської хати. Батьки, до речі, служили мінімум по два, а часто три й чотири роки».
Чомусь окремо редакція виділяє начитку з синхроном — коментар Петра Порошенка. Коментар практично майже повторює тези, вже висловлені в сюжеті Харченка, що сліди бунтів ведуть до Росії:
«Алла Мазур, ведуча: І вже наприкінці тижня президент назвав винних у бунті нацгвардійців і розказав, куди ведуть сліди.
Петро Порошенко, Президент України: Було чітко розслідувано, як на територію військової частини прорвалися кілька цивільних, які під час проведення зустрічі батьків з особовим складом провокаційно зірвали стабільну ситуацію. Зараз притягнуто до відповідальності не лише організатори, але й командири, які дозволили це забезпечити. Встановлені на сьогоднішній день ці провокатори, які не мають абсолютно ні дітей, ні родичів, нікого. Встановлені там соціальна мережа “ВКонтакте”. Через яких розповсюджувалися заклики до подібних речей, в тому числі сліди ведуть до окремих управлінь спецслужб сусідньої держави».
В «Подробностях недели», як в сюжеті «ТСН. Тижня», акцентується увага на цікавій деталі — паралельно мітинги військових відбулися в кількох регіонах, про що інші канали не згадували:
«Корреспондент: Одновременно солдаты митингуют в Харькове, Днепропетровске и еще нескольких городах. В столице успокаивать срочников приезжает лично командующий Нацгвардии Степан Полторак. Заявляет: “Требования не законны”».
Також «Інтер» показав ексклюзивні кадри, як на Банковій невідомі молодики в цивільному провокували, а фактично керували нацгвардійцями.
«Корреспондент: Это эксклюзивные кадры. Многочасовая хроника неспокойного вечера возле Администрации президента. Люди в капюшонах постоянно скандируют речевки, провоцируют срочников и прячутся от камер. То они представляются родственниками Нацгвардейцев, то друзьями. Среди них была и девушка, яркая блондинка Юлия Харламова. Она через соцсеть Вконтакте вербовала солдат и занималась психологической обработкой. “Вы не рабы и все на митинг”, — строчки из интернет- переписки. Кто она, выяснил журналист Евгений Спирин».
На відміну від колег з інших каналів, «Інтер» наголосив, що в сутичках біля Верховної Ради 14 жовтня були помічені прапори кількох сил — «Правого сектора», «Свободи» та «Братства».
Однак у сюжеті журналіст дає слово для спростування лише спікеру «Правого сектора». А після матеріалу ведучий Дмитро Анопченко дав можливість спростувати звинувачення ще й окремо лідеру «Правого сектора» Дмитру Ярошу.
Позитивом у висвітленні теми стало інтерв’ю з головним військовим прокурором України Анатолієм Матіосом, відповідальним за розслідування причин бунту бійців.
5 канал цю тему поставив третьою у верстці (з чотирьох сюжетів у ефірі). У підводці Віталій Гайдукевич — навмисно чи ні — використовує провладну риторику:
«Віталій Гайдукевич, ведучий: Лишається єдиний варіант — знищити Україну руками українців або тих, хто вдають з себе патріотичних українців. Цей варіант насправді можна називати по-різному, та й виглядати він може по-різному. "Майдан-3", "Пройдуть комбати з фронту і наведуть порядок", "Патріоти обурилися", "Війська збунтувалися. Вдалися для Путіна кінцевий результат один — повалення діючої влади, зрив запланованих виборів, і встановлення в країні тотального хаосу. З огляду на емоційність українців, і відсутності глибокої звички аналізувати причина-наслідок, наробити лиха під виглядом народного обурення — це дуже просто. Ну принаймні простіше ніж вибивати кіборгів з донецького аеропорту».
Після такої пропагандистської промивки мізків глядач може з легкістю повірити, що варто заборонити ледь не всі акції протесту. І до «вимушених» обмежень свободи слова недалеко. Адже ведучий уподібнює будь-які антивладні протести з вигодою для Кремля.
Журналіст використовує все ту ж поставлену схему побудови сюжету. Цікавим є використання коментаря одного з керівників Нацгвардії 90-х, який подає оригінальну думку (на тлі матеріалів інших каналів) — фокусується на провині офіцерського складу:
«Микола Мельник, екс-перший заступник командувача Нацгвардії України: Що за моральним станом. Де офіцери? Де виховники?
Кореспондент: Засновник Нацгвардії ще у 91-му генерал-лейтенант Микола Мельник розчарований побаченим. Як колись елітний підрозділ тепер дозволяє собі таку самоволку. Але ще більше соромно за командирів. Без їхніх наказів, — каже, — такого годі уявити.
Микола Мельник, екс-перший заступник командувача Нацгвардії України: В селищі офіцерів є агенти».
ВИБОРИ. СХІД
Не дав — 5 канал.
Редакції підсумкових випусків новин ніби не відчули, що вже за тиждень відбудуться вибори до парламенту. Підопічні ж Віталія Гайдукевича з 5-го каналу взагалі не підготували жодного «напутнього» матеріалу. Лише наприкінці ефіру ведучий згадав, що через вибори 26 жовтня випуску «Підсумків тижня» не буде.
Сюжет Володимира Соколова з ICTV цього разу вийшов більш структурованим та зі зрозумілим посилом — аналізом «козирів» головних партій, які йдуть на вибори. Щоправда, на початку автор маніпулює соціологією та подачею думок невідомих експертів.
«Володимир Соколов, кореспондент: Хто і з яким результатом фінішує на дочасних парламентських виборах. Схоже, інтрига зберігатиметься аж до 26 жовтня. Оскільки рейтинги політичних сил у різних соціологів відрізняються кардинально. Єдине, в чому сходиться більшість експертів — до парламенту можуть пройти максимум 7 партій».
Автор не посилається на жодні результати опитувань та імена конкретних експертів. Тим паче, як показує практика, опитування бувають замовні. Не кажучи вже про те, що різні дослідження проходять у різних часових рамках, отже результат — теж різний. Тому як визначити, які партії серед тих, що тягнуться в хвості прохідного бар’єру, пройдуть, а які — ні? В сюжеті, до прикладу, автор не аналізує партії «Самопоміч», зате розповідає про «Свободу», хоча вони обидві плентаються позаду.
В сюжеті автор аналізує «фішки» семи партій. Однак не дотримується елементарного балансу. Зокрема, про деякі партії говорить розлого, даючи синхрон представника партії, а про деякі — одним-двома реченнями. Так, немає жодного коментаря від «Громадянської позиції», «Народного фронту» та «Опозиційного блоку».
Схема цього сюжету майже повторює схему матеріалу з ознаками замовності Володимира Соколова попереднього тижня. Цього разу після відносно відстороненої інформації про виборчі тактичні вправи партій автор розповідає про «Сильну Україну», розбираючи елементи її програми та подаючи цю політсилу в реформаторських тонах. І взагалі, на власний розсуд, спираючись на тих же невідомих експертів, журналіст визначив, що партія Тігіпка — фаворит серед опозиційних сил:
«Володимир Соколов, кореспондент: Фаворитом же опозиційно поля експерти називають Сильну Україну, яка зробила ставку на конструктив. Лідер партії Сергій Тігіпко каже. Що його ключовий козир — команда реформаторів і фахівців. Як свого часу відзначав другий номер списку Валерій Хорошковський, людей контракту. Приміром таких, як відомий інвест- анкир Ігор Мазепа.
Світлана Фабрикант, кандидат у народні депутати України ("Сильна Україна"): Мы знаем зачем мы идем в парламент, мы знаем, не просто предполагаем, у нас уже есть наработанный законопроект, у нас есть наработанный пакет реформ, который мы считаем нужно сделать в первую очередь для того чтобы а) сохранить страну; б) наконец-то восстановить экономику, и все, что с этим связанно.
Володимир Соколов, кореспондент: Сильні українці намагаються демонструвати реальні справи. В Одесі вони допомагають працевлаштувати та знайти нове житло переселенцям з Донбасу. Таких, за неофіційними даними, понад 30 000. І все ж головний акцент партії — припинення війни. Без чого неможливо відновити економіку. Ставку роблять на великі промислові підприємства. І ця риторика додала Сильній Україні серйозної підтримки в індустріальних регіонах».
Володимир Соколов продовжує маніпулювати глядачами, тенденційно подаючи думку «незалежного» експерта Карасьова:
«Вадим Карасьов, політолог: Запоріжжя, Дніпропетровськ, Одеса — це ті регіони, перше, там знаходиться електорат якраз Тігіпка, і по-друге, вони зробили ставку на регіональних лідерів. Тому у них хороший запас сьогодні. І вони можуть більш-менш впевнено почувати себе напередодні дня голосування».
Для порівняння — фрагмент сюжету, в якому автор розповідає про «Народний фронт»:
«Володимир Соколов, кореспондент: А от “Народний фронт” відрізняється від інших кількістю комбатів, військових експертів, та представників силових відомств. Тут зробили ставку на воєнну риторику. Чого вартий лише кабмінівський піар-проект Стіна для укріплення кордону з Росією. Але головна фішка фронтовиків — парламентські вибори вони подають як вибори прем'єр-міністра. І навіть його прізвище називають.
Вадим Карасьов, політолог: А що їм робити, яку фішку сьогодні? Кампанія дуже коротка. На старті дуже багато хто запізнився, в тому числі і “Народний фронт”. Часу немає, тому потрібно іноді діяти так в лоб».
Редакція «Событий недели» вирішила проаналізувати, як за тиждень відбудуться вибори на сході України, зокрема у щойно визволених містах, а також яким чином голосуватимуть військові.
Але до цього сюжету претензій майже немає, чого не скажеш про інший виборчий матеріал «України», який має ознаки джинси. Причому в матеріалі політичну джинсу поєднано з олігархічною. Проти кого воює «Україна», стає зрозуміло ще із підводки ведучого:
«Олег Панюта, ведущий: Ну, а самые тревожные новости избирательной гонки поступали на этой недели из Днепропетровской области, как, впрочем, и на прошлой. К самовольному отключению телеканалов и преследованию кандидатов добавилась массовое уничтожение рекламных конструкций, и попытки физической расправы с оппонентами. За ситуацией внимательно следят и в Киеве, и в Европе, ну а некоторые эксперты уже советуют Президенту немедленно делать кадровые выводы в отношении губернатора области олигарха Игоря Коломойского».
Спочатку журналіст у сюжеті подає нібито записи переговорів керівництва Дніпропетровської області щодо організації знищення реклами опонентів, однак у підводці репортер сам сумнівається, чи справжні записи:
«Корреспондент: Действительно ли в аудиозаписи звучит голос заместителя губернатора Коломойского — "Событиям" подтвердить не удалось. Поскольку услышав наш вопрос, Геннадий Корбан сразу же бросил трубку. Но только на следующий день в Днепропетровске было уничтожено около 300 рекламных конструкций, на которых разместил свою агитацию "Оппозиционный блок"».
До таких «фактів» автор прив’язав нещодавню історію з відключенням місцевого 34-го каналу, власником якого є Ринат Ахметов.
Після тенденційно поданих синхронів політологів журналіст подає коментар одного з опозиціонерів — Юрія Бойка:
«Корреспондент: Но под ударом сегодня не только рекламные конструкции с неугодной днепропетровской обладминистрации рекламой и независимые телеканалы, не предвзято работающие по стандартам журналистики.
Юрий Бойко, лидер "Оппозиционного бока": У нас информация, что заместитель губернатора Днепропетровской области отдавал приказ командиру батальона "Днепр" организовать нападение на одного из лидера оппозиции Александра Вилкула».
Навіть у відповідь на таке гучне звинувачення думки іншої сторони немає, не сказано й про те, що її намагалися отримати. Разом із тим, невідомо чому в сюжеті з’являється коментар Юлії Тимошенко:
«Юлия Тимошенко, лидер ВО "Батьківщина": Я вважаю ці події екстраординарними, і які потребують негайної реакції вищого керівництва української влади. На це мусить реагувати прокуратура. На це мусить реагувати Служба безпеки України. І саме головне, що це не одиничний приклад. І я буду робити все, що від мене залежить, як від політика, від лідера партії "Батькіщина", щоб такі випадки з тиском на засоби масової інформації були розслідувані».
При цьому оскільки синхрон вирвано з контексту, немає можливості дізнатися, що саме коментувала Тимошенко.
Ще одна з ознак замовності сюжету — анонімний автор матеріалу, до чого журналісти часто вдаються, аби не дискредитувати свого імені.
Після такого сюжету у студії Панюта обговорює з тим же Юрієм Бойком, наскільки вільними будуть вибори 26 жовтня. Посеред розмови режисер вмикає в ефір коментар ще одного представника «Опозиційного блоку» — Юрія Мірошниченка:
«Юрий Мирошниченко, народный депутат Украины: Небезпечною є ситуація, коли невеликий відсоток виборців будуть від імені всіх громадян, які проживають на цій території, голосувати і обирати свого депутата. Краще би ці 10% приєднати до іншого округу. А на тому окрузі, де переважна більшість громадян не змогли проголосувати, провести пізніше вибори».
«Плюси» теж вирішили виборчий сюжет зробити про схід, поставивши матеріал майже в кінці ефіру. Спочатку Алла Мазур каже: «Ну, а за тиждень до позачергових парламентських виборів з’ясувалося, голоси майже половини Донбасу, а це більш як 2 млн людей, тих, хто наразі під владою сепаратистів, Україна не почує. В 14 із 32 виборчих округів на сході вибори не відбудуться, повідомили у Центрвиборчкомі. Але і в мирній Україні до повного торжества демократії поки що далеко. Уже порушено 141 кримінальну справу за підкуп виборців, повідомив міністр Аваков. Президент уже підписав закон, за яким за такий злочин каратимуть двома роками ув’язнення. Ну, а наша знімальна група змогла зафіксувати, як купують ці голоси на Донбасі. Концертно-продуктове шоу ніби із довоєнних часів. Ані війна, ані розгромлені міста і розтрощені долі людей не змінюють правил виборчих перегонів. Кому ж таки збираються віддати свої голоси донбасці, дивіться просто зараз».
Ця підводка є квінтесенцією основного посилу сюжету. Але фокусування на тому, що саме на Донбасі купують голоси, є некоректним. Адже це зображує певну територію України не з найкращого боку. А такі порушення, як зазначила спочатку й сама Ала Мазур, характерні для всієї держави. Чого тільки вартує історія з підкупом виборців на Чернігівщині та на Волині партією «Заступ».
У матеріалі Ольга Кашпор розмежовує добро і зло. Показує колишніх регіоналів як порушників, а проєвропейських патріотів — чистими на руку. Ось для порівняння фрагмент сюжету, як журналістка описує виборчу кампанію Юрія Солода:
«Ольга Кашпор, кореспондент: Але завішали усі бігборди, майже всі. На цьому проступають обриси переможця минулої виборчої кампанії мажоритарника-регіонала Азарова-молодшого. А поруч новий кандидат. Обіцяє продовжити справи “папєрєдніка”. Хто такий Юрій Солод, віднедавна у Слов’янську знають усі, принаймні усі у цій черзі. Ноу-хау виборчої кампанії у місті, що пережило окупацію і голод — соціальний магазин. Крупи, цукор, олія, тушонка на кілька гривень дешевше, ніж на ринку та в супермаркетах, але не для всіх. Благодійний фонд “Дорога життя”, під вивіскою якого працює магазин — це сімейний проект колишньої депутатки Наталі Королевської та її чоловіка Юрія Солода. У них тепер одна мрія на двох — парламент 8-го скликання. Королевська іде по списку в “Опозиційному блоці”. Солод по мажоритарні».
А тепер — як описує кампанію Ірини Довгань:
«Ольга Кашпор, кореспондент: Їй важко перекричати конкурентів не лише тому, що ларингіт, вона не возить концерти і не відкриває магазини. В неї найдешевша у Слов’янську, а може в усій Україні передвиборча кампанія — 50 тисяч власних гривень. Це та сама Ірина Довгань, яку катували деенерівці. Фото, де вона прив’язана до стовп, обійшло увесь світ. За іронією долі, Ірина знову на стовпі. Зайняти жодного бігборда у Слов’янську самовисуванці не дозволили».
Після таких дифірамбів автор подає аж два синхрони кандидатки Довгань. При цьому Юрія Солода чи його довіреної особи — жодного коментаря.
В ефірі «Плюсів» вийшов ще один політичний сюжет про напад на Олега Ляшка в Івано-Франківську, який частково можна назвати виборчим, але який має ознаки джинси.
Найбільше підозр викликало те, що раніше «ТСН. Тиждень» чи не найбільше уникали фігури Ляшка через його конфлікт з олігархом Ігорем Коломойським та, зокрема, з каналом «1+1». А тут — цілий сюжет про нібито замах на Ляшка. Того, що ніякого замаху насправді могло й не бути, можна не заперечувати. Однак характер матеріалу — різко саркастичний. Крім того, не зрозуміло, чому такий інцидент викликав таке обурення в редакції. Слід зважати, що жоден інший канал не звернув увагу на цю «подію».
Найкращою демонстрацією того, чому сюжет має ознаки джинси, є такий фрагмент:
«Запис із соцмережі: "Зараз на виборчому мітингу у Франківську в мене стріляли. Це справа рук Шевченка".
Алла Пасс, кореспондент: Народний депутат Олександр Шевченко таким звинуваченням не дивується. Адже не раз заявляв, що політичний імідж Ляшка тримається на брехні і провокаціях. За це головного радикала, що присікувався до нього, відправив у нокдаун у парламенті. Ляшко сили відповісти по-чоловічому не мав. Відповів у властивій йому манері, не пошкодувавши понад десять тисяч доларів на чартерний переліт до Івано-франківська».
Мало того, зі слів Шевченка журналіст називає Ляшка брехуном та провокатором. Авторка грає на межі гендерної дискримінації, вказуючи, що Ляшко не відповів на удар по-чоловічому. Що вона має на увазі під словом «по-чоловічому»? І чи є це причиною говорити про людину у зневажливому тоні?
Варто зважати, що в сюжеті немає жодного коментаря Ляшка, який би міг пояснити те, в чому звинувачують його опоненти. Лише синхрони, взяті з його виступів.
На «Інтері» також вирішили проаналізувати вибори на сході. Однак зробили це більш коректно, вказуючи лише на ті проблеми, які характерні нині для регіону — можливість проведення виборів на звільнених прифронтових територіях, проблеми з голосуванням у військових. У сюжеті Альони Цинтіли від представника ЦВК лунає цифра тих, хто не зможе проголосувати на сході — майже 50 тисяч людей.
Утім, після матеріалу «Подробности недели» порушили стандарти. Так, ведучий Дмитро Анопченко після сюжету Альони Цинтіли у студії з Юлією Тимошенко обговорював зміни до виборчого законодавства за тиждень до виборів. При цьому розмову розбавили критичним синхроном від Юрія Мірошниченка («Опозиційний блок»).
А наприкінці ефіру в студії з’явився ще один представник «Опозиційного блоку», Юрій Бойко, з яким Дмитро Анопченко спочатку поговорив про опалювальний сезон, а далі перейшов до явно замовної теми — «утиски» опозиції в Кіровограді, де нібито влада намагалася зірвати зустріч з одним із лідерів блоку — Сергієм Ларіним. При цьому Юрій Бойко нагадав про 300 білбордів Вілкула (про що говорив у матеріалі з ознаками замовності на каналі «Україна»), які зрізали в Дніпропетровську:
«Юрий Бойко, “Оппозиционный блок”: Власть боится оппозиции, и вот эти провокации с нашими активистами, с нашими людьми, с нашим спикером происходят каждый день. Недавно были угрозы в адрес второго номера в избирательном списке “Оппозиционного блока” Александра Вилкула в Днепропетровске, срезали 300 бигбордов — практически все бигборды срезали в Днепропетровской области, — избивают активистов, задерживают их. Вот после этого случая в Кировограде вооруженные автоматами боевики неизвестной принадлежности преследовали активистов, которые приехали с одним из руководителей блока».
А насамкінець Дмитро Анопченко оголошує результати соціологічного опитування:
«Дмитрий Анопченко, ведущий: Ну а что думают как раз избиратели, у нас есть возможность узнать. Если можно, дайте мне статистику! Вот статистика! Не столько даже статистика, сколько результаты данных соцопроса. В парламент Украины проходят 5-6 партий — таков результат последних опросов общественной инициативы, которые проводились во всех областях Украины. И вот показательные итоги по юго-востоку. На юго-востоке во всех областях лидирует Петр Порошенко, среди лидеров также — Радикальная партия, “Батькивщина”, “Оппозиционный блок” и “Народный фронт”. Ну вот, собственно, этот слайд. На нем — цифры социологического опроса видны яснее. И вот разбивка по регионам: Одесская область. Запорожская и Николаевская. А о чем такая статистика, по вашему, говорит? Чего хотят люди?»
Мало того, що в цій інформації немає жодного слова про вибірку опитуваних, часові рамки, кількість респондентів та замовника дослідження. Судячи з усього, ці результати — фейкові та маніпулятивно вигадані. Вказується, що опитування проходило по всій території України, але акцентується на результати лише в південно-східних областях.
Точно таку ж новину опублікував нещодавно сайт «Українські новини», який входить до медіа-групи «Інтер».
При цьому невідомо, що таке «Громадська ініціатива», хто туди входить, хто її керівники. І тим паче підозріло, що немає навіть сайту організації. А отже, вірити таким опитування не варто.
NOTA BENE!
ICTV, крім звичних дифірамбів «Сильній Україні» Тігіпка, продовжує використовувати в інших сюжетах коментарі людей, які йдуть на вибори. Так, до прикладу, в оглядовому матеріалі про війну на сході журналіст бере коментар у Дмитра Тимчука як у військового експерта (№13 у списку «Народного фронту»). Між іншим від його коментарів доречно відмовилися вже всі канали.
Разом із тим «Факти тижня» єдині, хто детально розповів про одну з головних кадрових рокіровок — звільнення Гелетея та призначення на його місце Полторака.
«Україна» очорнила «Правий сектор» у матеріалі про блокування роботи металургійного комбинату «Запорожсталь». Обговорити ситуацію навіть запросили менеджера Ахметова, гендиректора підприємства Ростислава Шурму, який є лідером партії «Індустріальна Україна» та заодно сином Ігоря Шурми — кандидата у депутати (йде на вибори по списку «Опозиційного» блоку).
На фоні «поюзаних» тем війни та дітей війни «ТСН. Тиждень» видав кілька важливих та актуальних тем, зокрема про обшуки в Укрзалізниці, зловживання фінансових служб та смертні вироки з боку «ДНР».
«Інтер» цього разу відзначився ексклюзивним інтерв’ю зі Збігнєвим Бзежинським. Також це єдиний канал, який у своїх ефірах не «зливає» Криму і намагається подавати сюжети про найголовніші політичні події, які відбуваються на півострові. Цієї неділі — матеріал Олени Механік про перепис населення на окупованій території Україні та проблеми з громадянством.
5 канал цього тижня був невиразним. Чотири сюжети в ефірі (зазвичай — п’ять). Два з яких у журналістських колах російською називають «нетленка». Зокрема, це сюжет про перемир’я, яке на сході постійно порушується, та про важливість відходу свідомості національної армії від радянської. Теми хоч і важливі, але зважаючи на брак ресурсу (часового теж), варто було б витратити його для аналізу більш актуальних подій минулого тижня.
Сюжети з ознаками прихованої політичної реклами:
«Факти тижня», ICTV — 3:
«Тим часом попри режим припинення вогню в зоні АТО щодня гинуть по декілька українських бійців».
«В кожної політичної сили, яка йде сьогодні на вибори є свій ключовий козир».
«До іншої теми, яка цього тижня дала російським ЗМІ не лише красиву картинку, а і привід говорити про загрозу третього Майдану».
«События недели», «Україна» — 3:
«Ну а в стране стартовала люстрация».
«Самые тревожные новости избирательной гонки поступали на этой недели из Днепропетровской области».
«Дважды за эту неделю пытались заблокировать работу металлургического комбината "Запорожсталь"».
«ТСН. Тиждень», «1+1» — 1:
«Про замах на своє життя в Івано-Франківську повідомив ще один учасник перегонів — лідер Радикальної партії Олег Ляшко».
«Подробности недели», «Інтер» — 3:
«Гость в студии: Юлия Тимошенко — «Батькивщина» (3 часть)».
«Еще одно мнение по поводу завтрашнего голосования в парламенте».
«Гость в студии: Юрий Бойко — «Оппозиционный блок» (2 часть)».
«Час. Пудсумки тижня», 5 канал — 0.
Інтерв’ю з політиками (в тому числі, в студії):
«Факти тижня», ICTV:
Юрій Луценко («Блок Петра Порошенка»);
Арсеній Яценюк, прем’єр-міністр України («Народний фронт»);
Олександр Вілкул («Опозиційний блок»).
«События недели», «Україна»:
Юлія Тимошенко («Батьківщина»);
Арсеній Яценюк, прем’єр-міністр України («Народний фронт»);
Юрій Бойко («Опозиційний блок»).
«ТСН», 1+1:
Арсеній Яценюк, прем’єр-міністр України («Народний фронт»);
Сергій Тігіпко («Сильна Україна»).
«Подробности недели», «Інтер»:
Ірина Геращенко («Блок Петра Порошенка»);
Микола Томенко («Блок Петра Порошенка»);
Володимир Яворівський («Батьківщина»);
Юлія Тимошенко («Батьківщина»);
Олександр Вілкул («Опозиційний блок»);
Юрій Бойко («Опозиційний блок»);
Олег Ляшко (Радикальна Партія Олега Ляшка) — двічі;
Анатолій Гриценко («Громадянська позиція»);
Дмитро Ярош («Правий сектор»);
Олег Тягнибок (ВО «Свобода»).
«Час. Підсумки тижня», 5 канал:
–
ПОВНА ВЕРСТКА ВИПУСКІВ:
ICTV, «Факти тижня» з Оксаною Соколовою (випуск о 18:45)
«На карті східного фронту нова гаряча точка. Цього тижня у військових штабах лунала нова назва — Бахмутка».
«Змусити бойовиків дотримуватися режиму припинення вогню, і домовленостей, досягнутих в Мінську».
«Гість в студії — Арсеній Яценюк, прем'єр-міністр України».
«Цього тижня Україна отримала, здається, уже 4-го міністра оборони за цей рік».
«Тим часом попри режим припинення вогню в зоні АТО щодня гинуть по декілька українських бійців».
«Донецький аеропорт тримається».
«Гість в студії — Олександр Вілкул, один з лідерів "Опозиційного блоку"».
«В кожної політичної сили, яка йде сьогодні на вибори є свій ключовий козир».
«Гість в студії — Юрій Луценко, лідер партії "Блок Петра Порошенка"».
«До іншої теми, яка цього тижня дала російським ЗМІ не лише красиву картинку, а і привід говорити про загрозу третього Майдану».
«Так само до судньої держави ведуть ниточки від бунту нацгвардійців, що стався в понеділок».
ТРК «Україна», «События недели» (випуск о 19:00)
«Стрельба в горячих точках на Донбассе продолжается».
«Встреча в Милане».
«Ну а в стране стартовала люстрация».
«Гость в студии Арсений Яценюк».
«Странные события происходят вокруг батальонов».
«Самые тревожные новости избирательной гонки поступали на этой недели из Днепропетровской области».
«Гость студии — Юрий Бойко, лидер "Оппозиционного блока"».
«Дважды за эту неделю пытались заблокировать работу металлургического комбината "Запорожсталь"».
«Гость студии — Ростислав Шурма, генеральный директор МК "Запорожсталь"».
«В части округов Донбасса местные жители и бойцы на блокпостах готовятся к парламентским выборам».
«Сразу два бунта всколыхнули столицу на этой неделе».
«Устанавливать котлы на альтернативном топливе призывает украинцев правительство; отказываются от газа и организации, и целые города».
«Эксклюзивное интервью Юлии Тимошенко "Событиям недели"».
«1+1», «ТСН. Тиждень» (випуск о 19:30)
«Негайно відпустити на дембель вимагала частина бійців Нацгвардії».
«Дипломатичний бій вдалося виграти».
«Ще одним результатом переговорів у Мілані — відновлення контролю над кордоном».
«Перемови у Мілані».
«У бомбосховищах, таборах біженців та за партами у звільнених містах народжується успішна Україна майбутнього».
«Волонтери зі сталевими нервами і милосердними серцями знаходять і повертають тіла героїв додому».
«Документальні кадри, як ховають жертв цієї війни в Україні і Росії».
«Малайзійський Boeing на Донбасі збили проросійські сепаратисти».
«У територіальних водах країни сигнали SOS подає російський підводний човен».
«В Росії нафтова біда».
«Арсеній Яценюк про корупцію і газ».
«Гість студії — Арсеній Яценюк, Прем’єр-міністр України, лідер "Народного фронту"».
«Деякі державні органи і далі грабують державу на мільйони гривень, а власні злочини вішають на звичайних людей, які забагато знають».
«Слов’янськ знову штурмують кандидати в депутати».
«Страшні сліди, які по собі залишили визволителі Донбасу».
«Без переговорів з Росією мира не буде».
«Про замах на своє життя в Івано-Франківську повідомив ще один учасник перегонів — лідер Радикальної партії Олег Ляшко».
«Про героїв оборони Донецького аеропорту в програмі «Хоробрі серця».
«Інтер», «Подробности недели» (випуск о 20:00)
«День в Попасной».
«И одна из главных тем этой недели это Миланские переговоры и переговоры Владимира Путина и Петра Порошенко».
«Почему поддержки до сих пор не хватало».
«Гость в студии — Николай Томенко».
«В Крыму псевдо референдум и псевдо выборы».
«Гость в студии Николай Томенко».
«Ситуация на фронте».
«Гость в студии — Олег Ляшко».
«Кто стоит за бунтами в столице?».
«Якобы у берегов Швеции терпит бедствие российская подлодка».
«Легендарный политик Збигнев Бжезинский согласился ответить на этот и другие вопросы».
«Гость в студии: Юлия Тимошенко — «Батькивщина» (1 часть)».
«Гость в студии: Юлия Тимошенко — «Батькивщина» (2 часть)».
«На пороге выборов».
«Гость в студии: Юлия Тимошенко — «Батькивщина» (3 часть)».
«Еще одно мнение по поводу завтрашнего голосования в парламенте».
«Жизнь глазами обывателей».
«Гость в студии: Юрий Бойко — «Оппозиционный блок» (1 часть)».
«Холодная осень».
«Гость в студии: Юрий Бойко — «Оппозиционный блок» (2 часть)».
«Новость последних минут».
5 канал, «Час. Підсумки тижня» (випуск о 21:00)
«Результати чергової спроби Заходу достукатися до здорового глузду Володимира Путіна».
«Перемир’я без миру».
«Україну намагаються знищити руками українців або тих, хто вдають з себе патріотичних українців».
«Україна більше не буде святкувати річницю створення Радянської армії».
Моніторинг дотримання професійних стандартів у роботі інформаційних служб українських телеканалів здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки USAID, наданої через «Інтерньюз Нетворк». Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медійного продукту.
Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Всі висновки й точки зору, висловлені в усіх публікаціях моніторингу, можуть не збігатися з точкою зору USAID чи «Інтерньюз Нетворк"