«Дякую вам, пане міністре!»

«Дякую вам, пане міністре!»

10 Березня 2013
2778
10 Березня 2013
00:00

«Дякую вам, пане міністре!»

2778
Гостинне інтерв’ю з Віталієм Захарченком на ICTV, агресія проти опозиції на Першому і суцільний Янукович на 5-му. Огляд телевізійних тижневиків за 3 березня 2013 року.
«Дякую вам, пане міністре!»
«Дякую вам, пане міністре!»

Спостерігаючи за тижневиками, не слід забувати, що всі вони, - попри унісонність підходів і тлумачень деяких політичних тем, - виходять на різних каналах, орієнтовані на різну аудиторію та керуються власними уявленнями про те, що повинен побачити глядач за підсумками тижня. Варто пам’ятати також про такий поширений редакційний аргумент, як «про це розкажуть усі, отже, нам не варто й братися». Та навіть попри це доводиться констатувати, що щотижневі інформаційно-аналітичні програми поляризуються: поки «Підсумки тижня» на позбавленому нагляду Єгора Бенкендорфа Першому національному перетворюються в навіть не телепресслужбу Банкової, а щось гірше, їхній антипод, «Час: Підсумки тижня» на 5 каналі, виглядає зацикленим на розкритті хиб і неподобств Віктора Януковича. Найцікавіший на сьогодні об’єкт для спостережень – це, звичайно ж, «Інтер». Готуючись відмовитись від дорадчого контролю громадських організацій та незалежних експертів під елегантним приводом «непотрібності зовнішнього нагляду та цензурування», інформаційна служба каналу під керівництвом нового шефа, Євгенія Кисельова, вочевидь намагалася уникнути звинувачень у заангажованості. Зробити це найлегше за допомогою балансу, себто врівноваження присутності представників влади в ефірі присутністю представників опозиції – байдуже, що саме і з якого приводу вони казатимуть.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Випуск починається з розгорнутого історично-просвітницького матеріалу про Корюківську трагедію. Далі – в огляді подій тижня – переходять до політики. Без бекґраунду (бодай мінімальної передісторії ухвалення закону) повідомляють про те, що Янукович підписав зміни до регламенту Верховної Ради, що мають забезпечити особисте голосування: «Персональне голосування – закон. Президент підписав зміни до регламенту Верховної Ради, які депутати ухвалили 22 лютого. Відтепер розгляд будь-якого питання буде припинятися, якщо хтось з обранців спробує натиснути кнопку за свого колегу. У такому випадку головуючий повинен встановити – чи є на засіданні депутат, за кого проголосували. За відсутності парламентаря його карта вилучатиметься, а спікер поставить питання на повторне голосування». В необізнаних глядачів може скластись враження, що ініціатором цих змін був сам Янукович, адже про опозицію, яка добилась цього рішення блокуванням роботи Верховної Ради, не йдеться взагалі.

Сюжет Олександри Шилан, що вийшов далі у випуску, являє собою хрестоматійний зразок «паркету». Це й тема (матеріал повністю присвячений розширеному засіданню Кабінету Міністрів), і відеоряд, і добір синхронів (два Януковича і три Азарова, плюс одна малозмістовна репліка присутнього на засіданні лідера «Батьківщини» Арсенія Яценюка, оздоблена суб’єктивним і маніпулятивним коментарем авторки: «Опозиція, що також зацікавилася урядовою програмою, вирішила звернути на себе увагу у притаманний спосіб. Арсеній Яценюк встав і голосно заявив: він як депутат наділений правом мати власну думку. Прем'єр-міністр повністю погодився з цією заявою, але запропонував все робити по регламенту, як у цивілізованих країнах» - у чому полягали протести Яценюка, глядачі не довідались), і стилістика з фразеологією: «Зриву засідання не сталося. Опозиція покину залу. А на горіхи отримали урядовці»; «Привід не урочистий, а життєво важливий для всієї держави»; «Нова програма – амбітні цілі: розвиток внутрішнього ринку, модернізація виробництва, підвищення конкурентоспроможності українських товарів за кордоном»; «Наше зерно давно годує пів-Європи, а комп'ютерні програми, вироблені в Україні, конкурують з найкращими світовими аналогами» тощо. У матеріалі, який порушує всі можливі журналістські стандарти, крім, хіба що, оперативності, «амбітні цілі» уряду перемішані з декларованими досягненнями та обіцянками на зразок «в наступні роки збільшити допомогу соціально незахищеним українцям». Хоча для того, щоб констатувати заангажованість і маніпулятивність сюжету, достатньо було б самої неприхованої агресії на адресу опозиції.

«Інтер», «Подробности недели»

За недавньою традицією випуск розпочинається з теми, далекої від української політики – цього разу це зречення Папи Бенедикта XVIта перспективи виборів наступного. Софія Гордієнко, в минулому львівський власкор «Інтера», що віднедавна працює за кордоном, підготувала ексклюзивний якісний матеріал на цю тему. Дещо зіпсували враження від цього матеріалу «відкриття» Сергія Ружицького в наступному сюжеті – журналіст скандалізував історію Католицької церкви; згадав навіть Варфоломіївську ніч! Не кажучи вже про священиків-педофілів і тому подібні улюблені теми жовтої преси, які активно мусуються у зв’язку з відставкою Папи. Відсутність достатньої кількості різнобічних компетентних коментарів перетворюють сюжет на профанацію, адже журналіст дає діям і процесам усередині Церкви жорстку оцінку, хоча навряд чи має для цього достатню експертну компетенцію. Російський журналіст Вадим Глускер, якого Олег Панюта залучив до обговорення цієї теми в ефірі, похваливши «блискучу» роботу Ружицького, ще дужче роздмухав скандальність подій навколо зречення Папи. Олег Панюта підігрував йому запитаннями на зразок «многие аналитики считают, что Ватикан застыл лет на двести…». Таким чином, проблеми з відображенням подій у Ватикані в українськиз телетижневиках, висвітлені в позаминулому огляді, зберігаються в повному обсязі.

У підводці до наступного матеріалу чуємо таке: «Пресс-конференция Президента, которую многие ждали. Журналисты – ведь последний раз в таком формате Виктор Янукович общался с прессой более года назад. Оппозиция – чтобы еще раз высказать свое несогласие с политикой президента. И те жители страны, которые хотели услышать в речах Виктора Януковича ответы на волнующие темы: пенсии, деятельность местной власти, безработица. Услышал ли каждый то, что хотел, – в нашем следующем сюжете». Зауважмо сентенцію щодо опозицію – вона дивним чином перегукується з пафосом згадуваного вище матеріалу Першого національного.  Матеріал Валентини Левицької, втім, зовсім не такий простий. Почнімо з того, що на початку матеріалу в не найкращому світлі показані представники молодіжки Партії регіонів:

«Уберите камеру нахрен!» - каже здеградований представник «Молодих регіонів», закриваючи рукою об’єктив. У матеріалі надзвичайно докладно описані вуличні виступи, організація прес-конференцїі та інші обставини. Зокрема й конфлікт, що виник навколо бажання представників «Стоп цензурі!» поставити свої запитання:

«За сам список и место в нем – разгорелся нешуточный спор: оппозиционные журналисты – активисты движения "Стоп цензуре!" – заявляли, что имеют право первыми задать вопрос, а их список – единственно правильный. За склоками столичных коллег региональные журналисты наблюдали издалека: их больше интересовала не политика, а возможность повлиять на решение проблем в своих областях». Далі авторка наполегливо наголошує на тому, що представники «Стоп цензурі!», незважаючи на «маски-шоу», змогли поставити свої гострі запитання: «все что хотели, они у Виктора Януковича спросили напрямую». Процитувала й легендарне вже запитання Сакена Аймурзаєва з частиною відповіді Януковича. Не можна не відзначити, що Валентина Левицька розповідає речі, які навряд чи могли б пролунати в матеріалі «Інтера» кілька місяців тому, проте контраст між «скандалістами» зі «Стоп цензурі!», конструктивним Януковичем, який жаліє Луценка й натякає на те, що касація може допомогти ув’язненому опозиціонерові, занадто очевидний. Абсолютно маніпулятивним є й, так би мовити, вокспоп після прес-конференції:

«Зритель: "Ничего нового, ничего интересного, всё по-старому".

Зрительница: "Я уже на свой вопрос услышал ответ – то, что он начала выделять деньги на лекарства и на машины, чтобы люди могли добираться и лечить их"».

Очевидно, що ці відповіді не є рівнозначними – перша насправді не є критичною, а радше свідчить про байдужість, натомість друга відсилає нас до досягнень. Словом, «Інтер» не замовчав конфліктних і суперечливих подробиць «довгоочікуваної», за власним визначенням, прес-конференції, а створив із них зручне тло для іконічно позитивного зображення Януковича.

Наступний матеріал авторства Максима Урлапова містить те, що «Телекритика» свого часу визначала як «псевдокритику влади»: мішенню для викривальної критики стають «депутати», які, мовляв, фіктивно оформлюють на державну службу насправді не потрібних їм помічників. Цей матеріал зроблений за всіма правилами – численні коментарі справді компетентних експертів, представників громадських організацій, які вимагають розкриття інформації про кількість помічників, свідчення колишнього представника критикованої когорти – Тараса Чорновола, який розкриває механізм обманного призначення помічників. Природно, в матеріалі чимало недостовірних або напівдостовірних посилан, адже йдеться про результати неформального журналістського дослідження речей, за які виборці депутатів не похвалять. Та все ж прізвищ депутатів, що роздмухали собі апарат помічників, названо замало. А резюме наприкінці матеріалу налаштовує глядачів на очевидний висновок: від «депутатів» нічого доброго чекати не доводиться: «Каждый народный депутат уже получил письмо от общественных организаций с просьбой опубликовать имена своих помощников. Откликнулись единицы. Так информацию не собрать и до следующих выборов. Более открытыми парламентарии станут лишь под давлением общественного мнения, – говорят активисты. Ведь закон, обязывающий публиковать имена консультантов, нардепы вряд ли примут». Давно відома «маленька хитрість», що допомагає протиставити конструктивну виконавчу владу прогнилій та зіпсованій законодавчій – при цьому остання накопичує негатив, який насправді мав би бути розподілений рівномірно між усіма трьома гілками корумпованої влади.

Повідомити про перебіг та результати саміту «Україна-ЄС», який анонсувався в попередній програмі, «Подробности недели» не вважають за необхідне: «После визита на саммит "Украина – ЕС", где речь шла о европейской перспективе Украины» - і все. Натомість, для розмови про інтеграційні вектори України запросили опозиціонера – нардепа від «Батьківщини» Бориса Тарасюка: «Виктор Янукович посетит российскую столицу. Там президент завтра встретится с Владимиром Путиным. Очевидно, чтобы обсудить перспективы Украины в Таможенном союзе. Куда Украине ближе, нужнее, где комфортнее – об этом мы поговорим с нашим гостем». Таким чином, про те, що відбулося в Брюсселі, ми дізнаємося з суб’єктивного (критичного) погляду Тарасюка. В процесі розмови з Тарасюком Олег Панюта навіть переходить на українську мову, й дає йому розлого висловити все, що опозиціонер думає про доцільність євро- і недоцільність євразійської інтеграції. Надзвичайно важко знайти раціональне пояснення тому факту, що в програму не потрапила ані позиція влади і/або незалежних експертів щодо результативності саміту, ані хоча б просто інформація про саміт. Доводиться запідозрити, що суто «опозиційним» висвітленням цієї теми «Подробности недели» імітують баланс думок у програмі, аби не наражатися на звинувачення щодо повернення до старих стардартів.

«Факти тижня», ICTV

Починають із сюжету про вбивство селищного голови Симеїза, означене чомусь як «убивство в голлівудському стилі». Руслан Тарасов ґрунтовно дослідив усі наявні версії причин убивства, використавши, зокрема, коментарі добре обізнаного з кримським криміналітетом опозиціонера Геннадія Москаля, який ствердив, що вбитий Кирило Костенко був злочинцем. Це твердження неконкретно заперечене колегою вбитого, який каже, що «это все неправда». Та за підсумками сюжету вимальовується корупційний вузол, який закінчився вбивством цілком закономірно. Цікавим є також промовистий стендап на березі моря, під час якого Руслан Тарасов трактує давно не ремонтовану набережну як ознаку поганої роботи небіжчика: «Мешканці Сімеїзу про покійного голову сільради говорять як прийнято – або добре, або нічого. Але красномовним прикладом роботи Кирила Костенка та його команди є єдина набережна у Сімеїзі. Вона не бачила ремонту вже років зо 20».

Знімав Руслан Тарасов також на скандальних похоронах Костенка. Загалом можна назвати розслідування якісним, попри дещо надмірну категоричність відверто обвинувальних тверджень на адресу людини, яка вже не може себе захистити, та її знеособленої «команди».

Продовжили цю тему розмовою в студії з міністром внутрішніх справ України Віталієм Захарченком. На жаль, йому не було запропоновано прокоментувати знахідки Руслана Тарасова – це було б цікавіше, аніж офіційна загальна інформація, яку озвучував гість. Молодий міністр досконало опанував мистецтво не говорити нічого конкретно. «Ми зараз не будемо про це казати, тому що є деякі питання, пов’язані з безпосереднім розслідуванням. Ми зараз вивчаємо покази свідків цієї події, вивчаємо покази людей, які оточували цю людину і решту інших напрямків. Я можу сказати, що у нас на сьогоднішній день є інформація, яку ми зняли з відеокамер – там, де є людина, яка, на наш погляд, може бути підозрюваною людиною в скоєнні цього злочину», - багато слів, які не значать нічого; інформацію з відеокамер, зрештою, можна побачити в інтернеті. До того ж, розгул бандитизму, змальований у сюжеті, можливий лише за бездіяльності, а може, й сприяння правоохоронних органів – і за це міністр також має відповідати.

І нарешті найцікавіше:

«Оксана Соколова: Пане міністре, цього тижня саме завершене внутрішнє розслідування щодо керівників ваших підрозділів, які, скажімо так, протистояли народним депутатам від партії "Свобода" під час акцій протесту навколо Гостинного двору. Які результати цього розслідування?

Віталій Захарченко: "Я хочу сказати, перш за все, те, що взагалі стосується таких акцій. На мій погляд, не вистачає ще культури, культури політичної тих політичних діячів, які розпочинають так діяти. Ну, наприклад, Гостинний двір, який ви згадали. Справа знаходиться в господарському суді, вона не вирішена. І треба, на мій би погляд, дочекатися результату, який буде прийнятий. Але ж, не чекаючи цього, розпочинаються певні активні дії. Зрозуміло, що вони не приведуть ні до чого, тобто результату законного не буде. Я взагалі б сказав, що це нагадувало мені штурм Зимнього у свій час. Завели групу осіб у пов’язках на обличчі, з прутами, з ломами, і розпочали трощити цю будівлю. На мій погляд, такі особи хотіли просто піаритися – показувати себе, що вони дійсно стоять на якомусь там захисті: захисті власності або ще чогось. На міг погляд, це родити треба у відповідності до діючого законодавства, бо порушення закону – це порушення, воно просто так не пройде, і порушники будуть притягнуті до відповідальності. Не треба втягувати правоохоронні органи в ті конфлікти. Тим паче, що конфлікти існують між двома або трьома суб’єктами господарської діяльності. Тому ми і вели розмову і з депутатами. І депутатів також я попереджав, щоб вони не робили таких кроків. На жаль, вони діють в той спосіб, який, мабуть, для них є більш комфортним. Коли ми провели службове розслідування – те, що стосується працівників, працівників підрозділу "Беркуту" – ми не знайшли в їх діях ознак правопорушень. Але ж всі матеріали, для того, щоб об’єктивно вони були розглянуті, вони направлені в прокуратуру Генеральну, і остаточний висновок зробить Генеральна прокуратура"».

Захарченко лукавить, а Оксана Соколова формулюванням свого запитання допомагає йому. В її запитанні немає коректної інформації щодо того, що відбулось біля Гостиного двору (жорстокого побиття не лише депутатів від «Свободи», але й інших політиків та журналістів); Захарченко не відповідає на запитання, а висловлює свою загальну позицію у зручному для себе напрямку, й ведуча не лише не зупиняє його, але й дякує, почувши цю «відповідь»: «Я вам дякую, пане міністре. Сподіваюся, що ми ще побачимо вас в студії, адже все-таки резонансних справ, на жаль, поки вистачає»; після цієї подяки Захарченко позачергово бере слово й ще трохи хвалить міліцію та її трудові досягнення, чим заслуговує на ще одну подяку Оксани Соколової. Професійним було б показати фото та відеозаписи жорстокого поводження міліціонерів із учасниками маніфестації, не кажучи вже про адекватний бекґраунд історії з Гостиним двором та докази того, що «беркут» послідовно береже представників забудовників і б’є протестувальників практично в кожному з подібних протистоянь.

Урочистим «позитивчиком» наповнена підводка до сюжету Олександра Візгіна про саміт «Україна-ЄС» (тут ICTVне уподібнився «Інтеру» та Першому, які вирішили на цю дражливу тему взагалі не говорити): «"Останній шанс" – так назвали експерти саміт Україна-ЄС, який відбувся цього тижня у Брюсселі. Вперше за понад рік Президент Віктор Янукович зустрівся із таким представницьким складом європейських лідерів. Зустрівся, аби остаточно обговорити умови, за яких у листопаді може бути підписана асоціація із ЄС. Після візиту Віктор Янукович заявив: "Наша зустріч дала мені підстави для оптимізму"». Той самий «позитивчик» і в сюжеті: «Європейські очільники говорили з Віктором Януковичем замість протокольних 20-ти хвилин понад дві години. Публічно жодного разу не назвали прізвища двох українських в’язнів. Згадали про третю річницю "його президентства"». Про головних в’язнів говорять далі, залучаючи коментар експерта Михайла Погребінського, що він упевнений: Луценка випустять. Інший експерт, Олександр Рар, який останнім часом не приховує проросійської орієнтації, висловив думку, що «эксперты в Украине, в Европейском Союзе, в России способны разработать такую схему, при которой Украина может быть ассоциирована и с Европейским Союзом, и с Евразийским союзом, и с Таможенным союзом». Що саме мав на увазі експерт, яким чином можливо здійснити те, про що він каже, з огляду на категоричну незгоду Євросоюзу на подвійну інтеграцію, можна лише здогадуватись.

У цьому ж матеріалі доволі стисло викладено зміст навколоєвроінтеграційних заяв Януковича під час прес-конференції, а також описано конфлікт із «Стоп цензурі!» - знов-таки, без зазначення змісту запитань, які представники журналістського опору ставили чи прагнули поставити:

«Прес-конференція проходила досить гостро. Шестеро журналістів із руху "Стоп цензурі!" вдягли маски із портретом Президента. Але Віктор Янукович на це ніяк не відреагував. Виникли суперечки і з приводу журналістської черги до мікрофону. Коли журналістка Тетяна Чорновіл почала викрикувати запитання із місця, охорона спробувала вивести її. Але Президент дав команду повернути журналістку до зали.

Віктор Янукович, Президент України: "Я прошу охрану, отпустите, если вы меня слышите… Кто там, отпустите, я прошу".

Дарка Чепак, прес-секретар Президента України: "Шановні журналісти, я вас прошу не порушувати правила прес-конференції. Ми бачимо, що Тетяна Чорновіл успішно повернулася до зали"». Змоги прокоментувати цей конфлікт представникам «Стоп цензурі!» так і не дали.

Окремого повідомлення удостоївся скандал за участю регіонала Вадима Колесниченка в аеропорту «Жуляни». Тут творці «Фактів тижня» повелись професійно, по-журналістськи – заглянули у правила й пересвідчились, що співробітниця аеропорту мала рацію.

Цікавий збіг: як і «Подробности недели» каналу «Інтер», «Факти тижня» ICTVдали «залп» по абстрактних «депутатах», підготувавши сюжет (автор – Володимир Соколов) про привілеї, якими користуються народні обранці. Проте тут названо більше конкретних депутатських імен (фігурує й Тарас Чорновіл, уже не нардеп, який викриває зажерливість колишніх колег), як опозиційних, так і провладних. Журналіст проінспектував славнозвісний переобладнаний комітет регіонала Євгена Геллера на предмет наявності золотого унітазу. Розкіш кабінету Геллера протиставлена порівняно спартанському інтер’єру робочого приміщення опозиціонера Миколи Томенка та ще «біднішого» Анатолія Гриценка. І все ж загальний пафос сюжету все той самий: депутати зажерлись на народні гроші.

«События недели», «Україна»

Програма Андрія Данилевича приємно здивувала, по-перше, здоровим ранжуванням тем за важливістю (спочатку євроінтеграція, потім прес-конференція), по-друге, тверезим викладом конфліктної суті того, що відбулося в Брюсселі, з формулюванням головних питань: «Главное событие недели – саммит "Украина – ЕС" в Брюсселе. Ещё до начала Украину предупреждали: встреча очень важная – на ней из Брюсселя нам подадут окончательный сигнал, ждут ли нас в Европе и когда перестанут ждать. С начала года со стороны европейцев в наш адрес звучали только претензии вроде таких: "Мы видим не только отсутствие достижений, но и ухудшение ситуации в ключевых сферах: новое дело против Юлии Тимошенко, Луценко до сих пор в колонии, прокуратуру и милицию не реформируют, закон о выборах не самый лучший в Европе и так далее". Но теперь тон разговора изменился, будто Европа испугалась, что Украина может плюнуть на евроинтеграцию, развернуться к России лицом, а к Европе – спиной и вступить в Таможенный союз. А тут ещё и Польша вспомнила о традиционной роли защитника интересов Украины в Европе и заговорила о русской угрозе. И Владимир Путин вдруг неожиданно пригласил Виктора Януковича в гости поговорить. И разговор состоится уже завтра. Так что Украине нужно сделать для подписания ассоциации с Европой – выпустить Тимошенко или поссориться с Москвой?». Це дещо схематичний, але близький до істини виклад подій, який дозволяє глядачеві зрозуміти головне – щось змінилось, і запрошує разом із «Событиями недели» розібратися, що саме. І загалом сюжет Наталії Кравченко наближає нас до відповіді.

Про прес-конференцію Януковича розповідають в іронічному ключі, не уникаючи конфліктних подробиць і замінюючи запитання журналістів власними саркастичними формулюваннями: «Ну и про Таможенный союз – мы в него вступим или постоим в сторонке?» (у відповіді на це питання пролунало зловісне «можемо стати наглядачами», на якому не акцентуваль інші канали). Процитоване й жорстке запитання Мустафи Найєма про те, як син Віктора Януковича Олександр став мільярдером.

Цікава й удячна тема, яку підняли в «Событиях недели» й не помітили інші тижневики – війна проти пам’ятників Леніну на Сході України. Кореспондентка «України» Ольга Лузан побувала в Охтирці, де «Свобода» нещодавно скинула тамтешнього Леніна, й відразу знайшла цікаві обставини цієї непогано, але не досить глибоко висвітленої іншими ЗМІ історії: «Игорь Мирошниченко уверен: он всего лишь добился исторической справедливости. На месте Ленина до революции был храм. Его уже несколько лет восстанавливают, и рано или поздно памятник всё равно пришлось бы сносить. Правда, после громкой акции "свободовцев" работы по возведению церкви остановились». Згадується в сюжеті і про Суми, де  на радянських ідолів пішов війною мер Геннадій Мінаєв, і про село Жовтневе, де комуністи щороку відновлюють зруйнованих Леніна і Крупську, й про спробу націоналістів зруйнувати Леніна на бульварі Шевченка в Києві. Журналістка підсумовує досвід інших країн колишнього соцтабору з гуманної утилізації радянських пам’ятників, і констатує за допомогою експерта-соціолога, що більшість мешканців України до цієї проблеми індиферентні.

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Програма Тетяни Даниленко зайнялась улюбленою справою – своєю і тижневиків узагалі: підбила підсумки трьох років президентства Віктора Януковича. Щоправда, якщо рік тому це робили майже всі, тепер – прицільно - лише 5-й. Олександр Аргат обійшовся у своєму матеріалі, присвяченому цій темі, без експертів – самими лише фактами і власними судженнями, яких, утім, було не так уже й багато. Сюжет витриманий у традиційній для тижневика 5-го каналу тотально критичній тональності (навіть єдина позитивна теза – що Янукович є потенційним лідером виборів 2015 року – добряче підперчена: «Протягом третього року свого президентства Віктору Януковичу вдалось залишитись найпопулярнішим політиком. Він і надалі очолює рейтинг потенційних кандидатів у Президенти у 2015 році. Таку першість йому поки що забезпечує подрібненість опозиції. Утім сумарний рейтинг трьох лідерів опозиційних сил переважає. Тож перспектива залишитись на Банковій на другий термін поки що не гарантована»), і збалансованим його назвати важко. Зрештою, й підбивати підсумки кожного чергового року президентства зовсім не обов’язково. Натомість, обов’язковою для висвітлення будь-яким об’єктивним і справедливим тижневиком на цьому тижні була тема саміту «Україна-ЄС», і за неї 5-й узявся з усією серйозністю. Потрапив до сюжету Марії Коренюк і конфлікт на прес-конференції Януковича в Брюсселі, де замість Ірини Соломко право поставити запитання отримала демонстративно лояльна до влади Дарка Оліфер з ICTV (задля справедливості слід зазначити, що сама журналістка своєї лояльності не визнає). Є тут також і доволі зважені експертні коментарі. Словом, матеріал про брюссельський візит Януковича програми «Час: Підсумки тижня» можна назвати найзбалансованішим і найповнішим з усього, що було запропоновано 3 березня тижневиками на цю тему.

Прес-конференцію Януковиа дали у формі нарізки найцікавіших і найсуперечливіших питань плюс пасаж про те, які питання не звучали: «Віктор Янукович вправно відбив теми ув’язнення своїх політичних опонентів. Утім лишилась невідомою його позиція щодо позбавлення мандатів народних депутатів рішеннями судів. Після Павла Балоги та Олександра Домбровського наступним на черзі може стати захисник Юлії Тимошенко Сергій Власенко. Причина – його нібито адвокатська діяльність. Спікер Володимир Рибак звернувся до Вищого адмінсуду через сумісництво опозиціонера. За інформацією "5 каналу", питання Власенка завтра може розглянути регламентний комітет. Сам захисник вважає причиною своїх неприємностей те, що він знайшов компромат на колишнього губернатора Володимира Щербаня у справі про вбивство Євгена Щербаня». Здавалося б, на третьому матеріалі, головним героєм якого є Віктор Федорович Янукович, можна було б зупинитись, але ні: далі у випуску – матеріал про посилену охорону резиденцій Януковича. І лише останній матеріал випуску – не про Януковича, а про те, що силовики ускладнюють проведення громадянських вуличних акцій. Що ж, усі теми важливі, більшість розкрита якісніше й глибше в порівнянні з матеріалами інших каналів, але аж така фіксація на особі Януковича до добра не доведе. Незчуємось, як світогляд найнезалежнішого з тижневиків назовсім обмежиться парканами Межигір’я.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Як і ICTV, розпочали з детального розбору ситуації в Симеїзі, але в контексті «як страшно жити»: «…країна отримала наочний урок: у боротьбі за ласий шматок кримінал тепер не панькається і навіть не криється. Троє похованих мерів Криму за останні 3 роки, 2 судді – у Києві та Харкові, пограбування банків та інкасаторів, і просто розмахування пістолетами, автоматами у громадських місцях із загрозою життю десятків людей. Міліція заявляє, що розкриття тяжких злочинів у них сягає 90%, але ходити вулицями стає все небезпечніше. Чому повертаються криваві звички 90-х і кого можуть убити наступного разу?»;«Географія гучних злочинів за останні роки починається з півдня. Три смерті кримських мерів, причому один сам вистрибнув із вікна психіатричного відділення лікарні. Донецьк. Пограбований банк, численні жертви. Харків. Жорстоке вбивство судді та його родини. Під Харковом бандити напали на сім’ю директора агрофірми, самого директора застрелили. Другий призер цих страшних перегонів – Дніпропетровськ. Вибух на трамвайних зупинках, вирізана родина фермерів і застрелений біля власного будинку бізнесмен». Докупи зібрані абсолютно різні події, від замовних убивств до самогубств у стані зміненої свідомості. Мета цього узагальнення зрозуміла, але підстав для нього немає ніяких – хоча, на відміну від ICTV, тут бодай натякнули на неадекватність оптимізму, висловлюваного Міністерством внутрішніх справ із приводу розкриття резонансних справ. Далі тему боротьби за землю в Криму розкриває Осман Пашаєв; «почерк» колишнього журналіста СТБ значно спокійніший і врівноваженіший у порівнянні з крикливими матеріалами його нових колег – значно менше суб’єктивних емоційних оцінок, більша концентрація фактів.

Про євроінтеграційні зусилля тижня та прес-конференцію, поєднуючи ці дві теми в один матеріал (автор – Олександр Шилко), розповідають нейтрально, доволі чітко викладаючи зміст того, що відбулося: «Якщо їх узагальнити, Євросоюз вимагає політичних рішень, а Україна економічних. Єврочиновники говорять про справу Тимошенко і Луценка, у відповідь українська влада дає зрозуміти, що Європа тільки виграли від газової угоди екс-прем’єра. Як і раніше, європейські країни спокійно отримують газ, а от Україна залишилася наодинці зі своїми проблемами і несе збитки. І це приблизно 13% бюджету щороку. В результаті ЄС робить кроки назустріч: дає кредит на 610 мільйонів євро, обіцяє подумати про участь в модернізації української газової труби і пропонує свій газ, дешевший за російський». Про скандал на прес-конференції та інші «нерівності», якими переповнений сюжет «Інтера», не йдеться взагалі.

У «тижні за одну хвилину» стисло повідомляють три важливі політичні новини – підготовку Юлії Тимошенко до транспортування для участі в суду, підписання змін до регламенту ВР, що начебто унеможливлює кнопкодавство, та відновлення міністерства сім’ї, молоді та спорту. З кожного приводу можна і варто було повідомити більше. А ось іще одна новина – про боротьбу за владу в партії «Наша Україна» - навряд чи варта навіть кільканадцятисекундної уваги. До того ж, у повідомленні, що ввійшло до «ТСН. Тижня», однаково не вдалося передати всі важливі нюанси конфлікту між Віктором Ющенком та Сергієм Бондарчуком.

Серед матеріалів випуску варто відзначити корисні й пізнавальні сюжети Марини Макущенко (про те, скільки насправді коштує закордонний паспорт і як заплатити за нього менше) та Наталії Фібріґ (про те, за якими правилами дітей вакцинують у Німеччині – до скандальної та неоднозначної теми небезпеки вакцинації від гепатиту). Усе ж таки «ТСН. Тижню», крім передозу емоцій, удається давати своїм глядачам і корисну поживу для роздумів та підказки для дій.

Верстка підсумкових інформаційно-аналітичних програм за 3 березня 2013 року

Перший національний, «Підсумки тижня»

Корюківській трагедії виповнюється 70 років   

Огляд подій тижня  

Уряд провів розширене засідання 

В Україні трапились ще два вибухи котелень    

Мар’ян Величко потребує допомоги       

Польські виші зараховують українських студентів лише за результатами атестата 

«1+1», «ТСН. Тиждень»

В Криму застрелили голову Сімеїза

В Криму триває боротьба за землі

В Брюсселі пройшов саміт Україна-ЄС   

Журналісти поцікавились реальною вартістю українського паспорта           

«Тиждень за одну хвилину»          

Кардинали з усього світу з’їжджаються на конклав до Ватикану       

«ТСН» поцікавилась правилами вакцинації у Німеччині        

Нові платіжки вивели болгар на вулиці  

Українці навчились продавати мрії         

На Київщині два дні не їздили маршрутки         

Пекін накрив густий смог і піщана буря 

В Єгипті відбулась акція невдоволених політикою Президента         

У Києві приготували найдовший в Україні шашлик    

«Інтер», «Подробности недели»

Завтра начнутся выборы Папы Римского           

Скандалы вокруг католической церкви становятся все громче          

На этой неделе прошла долгожданная пресс-конференция Президента        

Помощники депутатов обходятся народу в 107 миллионов гривен в год     

В Госслужбе по чрезвычайным ситуациям не ожидают весенних паводков

Гость студии – Борис Тарасюк, народный депутат Украины  

Жерар Депардье продолжает обживаться в статусе россиянина         

ICTV, «Факти тижня»

В Криму посеред білого дня розстріляли з автомата мера містечка Сімеїз    

Гість програми – Віталій Захарченко, міністр внутрішніх справ України     

Прокуратура перекваліфікувала справу про смерть Віталія Білика    

В Брюсселі пройшов саміт Україна-ЄС   

Вадим Колесніченко знову опинився у центрі скандалу         

«Факти тижня» дослідили депутатські привілеї

У Москві «оживили» Леніна         

В Лондоні відбулась прем’єра фільму «Оз: Великий та Могутній»    

На ICTV стартує показ серіалу «Страсті за Чапаєм»

На Прикарпатті святі отці в сутанах спустилися із гір  

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Минуло 3 роки президентства Януковича         

В Брюсселі відбувся саміт «Україна-ЄС»

Президент поспілкувався з журналістами          

Межигір’я, Гута та Форос увійшли до переліку об'єктів, які взяли під охорону повітряні війська

В Україні ускладнюється ведення громадської діяльності       

«Україна», «События недели»

В Брюсселе состоялся саммит «Украина – ЕС»

Президент дал журналистам шанс задать вопросы в прямом эфире   

Инфляции подверглись горячительные напитки          

Римско-католическая церковь осталась без наместника Бога на Земле впервые за 598 лет назад 

Мэр Симеиза стал жертвой киллера        

Националисты не дают покоя памятникам Ленину      

Водители маршруток добились отмены тендера на перевозки в Киевской области           

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Кадр з відео: ICTV
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2778
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду