Потоп на Одещині закономірно став головною темою тижневиків, однак, як уже зауважувала у своєму оперативному дописі Наталія Лигачова, у її висвітленні були певні нюанси. Схоже, стихія добряче попсувала далекосяжні плани піарників влади, які сподівались, що хвиля позитиву на тему євроінтеграції не вщухне аж до вільнюського саміту. Аж надто суперечить картинка брьохання по пояс у брудній воді тим піднесеним візіям майбутнього, які малювали медіа в останні тижні. А аномальні снігопади у березні цього року показали, що адекватне висвітлення подібних катаклізмів неможливе без конкретних імен відповідальних,  і наслідки для особистого рейтингу підтримки чиновників та політиків, які виявляються відповідальними, зазвичай фатальні.

Тому відповідальність із влади всіляко намагаються зняти, переклавши її на стихію. «Вже тиждень за вікном безпросвітна осінь. Де питається затяжне літо, яке нам обіцяли в обмін на березневі завірюхи? Де золоті дерева, сонце, яке світить та не гріє. Кому ж воно світить? Єдина користь – засилля грибів у лісах, але ж до них треба ще якось допливти. Найсумніше – синоптики кажуть: оце і є таке бабине літо. Але крім зіпсованого настрою така осінь вже й біди наробила», - лірична декламація Андрія Сміяна на початку «Підсумків тижня» Першого національного переходить у запевнення і обіцянки, що наслідки біди будуть ліквідовані та компенсовані:

«Чиновники обіцяють компенсувати понівечене майно грошима. В понеділок все порахують і виділять потрібну суму з резервного фонду. Учора подивитися на те, що сталося, приїздив віце-прем'єр Юрій Бойко – він очолює спеціальну комісію, яка поверне регіон до нормального життя.

Юрій Бойко, віце-прем'єр-міністр України: "Создана особая группа, которая будет контролировать состояние питьевой воды, и как только появится возможность, приступит к обеззараживанию колодцев. Остальные вопросы, связанные с подвозом хлеба, продуктов руководством области решены"». Зауважмо, що Перший національний не має сумнівів щодо майбутніх успіхів комісії. Інші канали хоч і не робили акцентів на тому, що чарівник Бойко на гелікоптері МНС прилетить і зробить усе як було, однак і на тому, хто  винен, який стан інфраструктури в регіоні  і чому регіон виявився настільки не готовим до потопу, не наголошували.

Дощі на кілька днів відсунули євроінтеграційну тему на другий план, однак вона залишилась важливою. Також не залишилось без уваги позбавлення мандату члена парламентської фракції Партії регіонів Ігоря Маркова, ситуація в Сирії (вона цього тижня отримала гостросюжетний український вимір), підписання контракту про видобуток сланцевого газу в Україні та Форум видавців. А серед найбільш очевидних тенденцій зберігається агресія на адресу Росії та особисто Володимира Путіна.

(Нагадуємо, що ми не робимо й закликаємо не робити однозначних висновків із цих цифр.)

«Інтер», «Подробности недели»

Як вельми влучно зауважила Наталія Лигачова, Євгенієві Кисельову слід визначитись, для мешканців якої країни він робить свій аналітичний авторський проект – Росії чи України. Природно, що йому цікавіше говорити про свою рідну країну та її народ, зустрічатися з добре знайомими російськими політиками, заочно відриватись на тамтешній владі за старі образи. Також не можна заперечувати важливість Росії як стратегічного партнера і небезпечного сусіда, як і порівняно більшу зацікавленість української публіки в тому, що відбувається в країні Путіна, аніж в інформації з інших країн. Але не настільки ж!

Росії в «Подробностях недели» стало більше, ніж України. Й вибір російських тем не виглядає як виправданий інтересами українського глядача. Так, сирійську ситуацію коментує син Микити Хрущова, російський емігрант, який із перших слів розмови з Кисельовим відкидає запропоноване ведучим порівняння нинішніх американсько-російських переговорів із тими, які вів Хрущов. І знов Навальний та російська опозиція – цього разу в розмові з Борисом Нємцовим. Сюжет про релігію за радянських часів.

А ось із яким захопленням коментує кадрові рішення на історичній батьківщині Євгеній Кисельов: «Одно из первых кадровых решений новоизбранного вызвало даже не сенсацию - оторопь. В совете федерации в верхней палате российского парламента, который формируется по принципу - один член назначается от законодательного органа власти каждого субъекта российской федерации, и один человек от главы исполнительного органа власти. Так вот, в совете федерации мэра Москвы будет отныне представлять Владимир Иванович Долгих. Тот самый, которого должны помнить люди старших поколений. Долгих был секретарем ЦК КПСС еще при Брежневе. Его имя непременно звучало обязательно в ту пору в перечислениях высших партийных руководителей, под конец списка. Долгих, Капитонов, Катушев. Помните? Как бы тут поделикатнее выразится? Иногда они возвращаются, многие россияне искренне полагали что Владимир Иванович давно уже находится там же где и большинство его соратников по политбюро из секретариата ЦК и где теперь сам ЦК КПСС? Теперь остается только пожелать 88-летнему сенатору от Москвы крупного здоровья, долгих лет жизни, и плодотворной парламентской работы». Ризикнемо припустити, що, на відміну від пана Кисельова, значній частині його глядачів прізвище Долгіх нічого не говорить, а навіть якщо говорить, то новина ця викличе радше усмішку, аніж «оторопь». Можливо, редакторам «Подробностей недели» варто провести якісь фокус-групи серед глядачів і поцікавитись, наскільки близькими і зрозумілими для них є реалії, в які так глибоко занурений (і намагається затягнути свою аудиторію) ведучий? До того ж, для тих людей, які цікавляться життям Росії та минулим СРСР більше, ніж подіями навколо себе, в українських кабельних мережах транслюється російський канал «Ностальгия».

Вшановуючи Росію-матінку, не забувають творці «Подробностей недели» й про «татка». Одним із головних героїв матеріалу Геннадія Вівденка про економічні наслідки геополітичного вибору України став співвласник «Інтера» Дмитро Фірташ:

«После глобального кризиса мир очевидно меняется. Экономики стран восстанавливаются медленно. Продавать что-то на экспорт все тяжелей и тяжелей. Большая ВТО подменяется рядом мелких образований. Вот она карта современного мира, где экономические границы становятся важнее политических. Зона торговли ЕС плюс к ней. Возможно, присоединятся США. Есть Таможенный Союз, также и на других концах планеты работают такие объединения как Меркосур и АСЕАН. Четверг. Встреча членов Международной организации работодателей Европы и Центральной Азии в Киеве. В зале - собственники крупных предприятий…»

Тут у кадрі з’являється Дмитро Фірташ, щоб уже не зникнути з нього до початку своєї власної прямої мови. Глядачі повинні знати, хто в Україні відповідає за збереження робочих місць.

«…там десятки тысяч рабочих мест. Присутствует глава российского союза промышленников и предпринимателей Александр Шохин. Обсуждают то, что явно вышло за рамки нормальных торговых отношений между странами. Становится известно, что, к примеру, российский производитель КАМАЗов - не может получить подшипники из Луцка. Это уже угроза остановки конвеера. Московский вертолетный завод имени Миля - не может получить двигатели из Запорожья. Оба предприятия несут убытки. Вся эта украинская продукция в Таможенном союзе просто не производится.

Дмитрий Фиирташ, председатель федерации работодателей Украины: "Евросоюз, ЕС - дает свое - это точно дает, Но мы не можем потерять то, что имеем с Таможенным союзом, это связь, это деньги это большие обороты. Независимо от того, куда мы движемся политически, мы должны найти решение не потерять свои рынки".

Геннадий Вивденко, корреспондент: Решили организовать трехстороннюю рабочую группу из российских и украинских бизнесменов, представителей ЕС. Собираются пригласить еще белорусских и казахстанских коллег. Попробуют вместе разграничить политику отдельно и экономику – отдельно».

Фірташ обіцяє порятувати Україну від утрат, якими загрожує політичний розрив із Росією, виступаючи від імені «бізнесменів». Характерно, що аналогічна теза з уст представника влади -  прем’єр-міністра Миколи Азарова -  інтерівського журналіста не переконує:

«Украинский премьер признает - быстро перестроиться под европейские стандарты невозможно, и потому рынок СНГ крайне важен для Киева. Поэтому и должен хотя бы работать подписанный давно договор о зоне свободной торговли в рамках СНГ.

Николай Азаров, Премьер-Министр Украины: "Где другой рынок сбыта для нашей продукции сейчас? Его нет. Поэтому мы хотим, чтобы договор заработал в полном объеме".

Геннадий Вивденко, корреспондент: Однако это соглашение, мягко говоря, не совсем работает. Как и правила Всемирной торговой организации, к которой присоединилась и Украина, и Россия».

Яким чином бізнесмени можуть домовлятися через голову Путіна і Януковича, не зрозуміло, але хіба це так важливо? Головне, що цей намір задекларовано в ефірі каналу,  за який було заплачено два мільярди.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Анонсуючи головні теми тижня на початку випуску 15 вересня, Алла Мазур акцентує на трьох із них – потопах у різних регіонах України, незаконному відчуженні міліцейського санаторію та готовності священиків за гроші освятити будь-що. Якщо перша тема була, безперечно, найголовнішою (особливо для мешканців затоплених регіонів), то дві інші – скандалізація в дусі «ТСН». Зате про трагедію в Макіївці, яка була добре висвітлена у розлогому сюжеті в «ТСН» 14 вересня, не говорили. Розповідаючи ж про стихійне лихо на Одещині, «ТСН. Тиждень» відтворив обіцянки влади відселити постраждалих до нового року та вирішити питання компенсації рішенням уряду «вже завтра», проте про причини масштабів трагедії і про те, чи можна було їй запобігти, не йшлося.

У матеріалі про Сирію відштовхуються від матеріалу The Washington Post, у якому йдеться про українське походження застосованої в цій країні проти повстанців хімічної зброї: «…газета твердить що на території України є порт, який де-факто контролюють російські бізнесмени і везуть зброю до Сирії. Видання посилається на ось цей документ досить відомої американської не урядової організації - Центру сучасних досліджень оборонних питань. Українське МЗС стаття і звинувачення вкрай обурили, і наші політики і дипломати вже заявили, що це провокація. Хоча порт "Октябярський" в Україні і справді є. Потрапити на його територію вкрай складно. Але ще більше питань щодо поставок сирійцям виникає до Чорноморського флоту Росії. Бо ті території, що орендує в України він, для нас точно закриті. І що везуть звідти, можна лише здогадуватися». Проте прямої мови українських високопосадовців, які могли б прокоментувати можливість вивезення хімічної зброї з України або черезУкраїну, глядачі не почули. Натомість, почули «підтвердження» з уст колишнього моряка з Севастополя Олександра Розсохи: «Все это оружие перевозилось на большом десантном корабле "Саратов". А сейчас вот только на днях вышел тот же, он вернулся взял другой большой десантный корабль, груженный полностью там нет морской пехоты, он полностью груженный техникой, в том числе и химическим"». Такий синхрон не виглядав достовірним та переконливим без додаткових коментарів фахівців та представників влади або силових структур.

«Україна», «События недели»

Одна з найкорисніших функцій підсумкових телетижневиків полягає в тому, що вони дають або, принаймні, підказують відповідь на запитання «кому вигідно». Особливо тоді, коли певні події починають наполегливо, з використанням численних епітетів, характеризувати як важливі.

Так, нестримний захват і пафос із нагоди підписання контракту «государственной важности» про видобуток сланцевого газу на початку «Событий недели», ймовірно, свідчить про певні сигнали з донецького ботсаду. «Декларація енергетичної незалежності України», як охрестив ведучий Андрій Данилевич цю угоду з посиланням на анонімну «пресу», вочевидь є абсолютним добром (застереження щодо екологічної шкоди та спроби розслідування особистих інтересів українських олігархів у видобутку сланцевого газу були б недоречними в такий урочистий момент). «Накануне подписания контракта с «Royal Dutch Shell» украинское правительство заявило о еще одной договоренности – о поставке 10-ти миллиардов кубометров газа в год от немецкой компании RWE. Контракт с ней очень раздражает российский «Газпром», потому что немцы поставляют в Украину газ из Европы, причем - внимание (!) – это российский газ, только стоит он дешевле, чем у «Газпрома». Одним словом, на этой неделе Украина сделала еще один шаг в сторону от России, вынужденный шаг. Цель – полная энергетическая независимость», - підводить сюжет Бориса Іванова Данилевич. Окрім газових новин, серед головних подій тижня за версіями «України» - запровадження утилізаційного збору, повінь, відкриття підпільної мережі обміну прийомними дітьми в США, сирійські події та чемпіонат із жіночого бодібілдингу. У порівнянні з цими подіями газ, безперечно, кермує.

Втім, у сюжеті Бориса Іванова таки знаходимо спробу збалансувати всезагальне захоплення сланцевим газом певними нотками стурбованості. Але краще б її не було, аж занадто очевидною стає маніпуляція:

«Анджей Сикора, эксперт Института энергетических исследований: «Перспективы превосходные! Если мы посмотрим на революцию, которая происходит в Соединенных Штатах, Южной Америке – я говорю об Аргентине, - то кажется, что сланцевый газ – эти углеводороды, которые находились в коренных породах, - являются углеводородами, которые могут стать будущим ХХІ века – энергетическим будущим на следующие 150 лет!».

Борис Иванов, корреспондент: Конечно, есть и минусы. О них знают и поляки, и украинцы. Чтобы добыть этот газ, нужно не просто пробурить скважину: в нее нужно пустить воду с песком и специальными химическими реагентами. Под большим давлением вода разрывает участки твердых пород и через поры газ поступает в скважину и поднимается на поверхность. Это намного сложнее традиционной добычи. Но главное опасение критиков – химикаты теоретически могут попасть в грунтовые воды. Село Еремовка Харьковской области буквально стоит на газе. Это то самое Юзовское месторождение. Но в самом селе газа отродясь не было. Тем не менее, местные против, чтобы его тут добывали.

Виктория Петрова, жительница Еремовки: «Не устраивает, прежде всего, загрязнение воды – гораздо более стратегического ресурса, нежели газ, прежде всего потому, что без воды жизни вообще не будет! Никакой

Борис Иванов, корреспондент: В вопросе добычи сланцевого газ слишком много политики, - говорят эксперты. Речь ведь идет об энергетической независимости Украина. Кому-то это невыгодно». Далі в сюжеті – синхрон Путіна, щоб стало зрозуміло, кого має на увазі автор. Далі автор починає сперечатися з Путіним, що у світлі останніх тенденцій можна вважати нормою для української журналістики.

Перекладаємо: експерти (не лише пан Сікора, але й такі зубри, як Валентин Землянський і Богдан Соколовський) категорично «за» і вбачають величезні перспективи. Аноніми, за яких говорить селянка з Харківщини, «проти». А взагалі, якщо хтось проти енергетичної незалежності, то це вже політика (а не боязнь отруєних колодязів) та гра на користь Кремля. І, до речі, «обильные осадки в виде полумиллиарда долларов ожидаются уже в конце этого года, а в 2015 году здесь пройдет настоящий ливень – порядка 10-ти миллиардом долларов прольются на эти территории, что обещает обильные всходы в виде сотен рабочих мест».

«На этой неделе Европейский Союз вступился за Украину перед Россией. Кремль, развязавший против нашей страны несколько торговых воин, присмирили, как могли. Европейский парламент принял резолюцию «О давлении России на страны восточного партнерства в контексте предстоящего саммита в Вильнюсе». В переводе с дипломатического, Россию щелкнули по носу за хулиганские попытки сорвать подписание Соглашение об ассоциации Украины и Евросоюза. Впервые в истории Евросоюз прикрикнул на Кремль: Украину не трогать! А заодно не трогать Молдавию, Грузию и Армению, которая тоже готовится к подписанию Ассоциации с Евросоюзом. Так жестко Европа с Россией не говорила очень давно», - йдеться далі у випуску. Логічним було б навести позицію Росії, її реакцію на заяву, однак ліміт коментарів Путіна, схоже, вже вичерпався в сюжеті про сланцевий газ. Ну й, як відомо, після рішення Арсенії приєднатися до ТС, мова про її асоціацію з ЄС вже начебто не йде.

Пізніше про Путіна говоритимуть – іронічно – в контексті його номінування на Нобелівську премію миру: «В общем, за то, что Путин за мир во всем мире». І це повідомлення йде у випуску відразу після результатів Шнобелівської премії.

Говорячи про ліквідацію наслідків (але не про причини) потопів, називають уже двох рятівників – не лише Бойка, чий синхрон про компенсації процитований у програмі, але й Януковича, який дав уряду наказ вжити всіх заходів. Цікаво, яку чудодійну силу має це розпорядження, й чи без нього уряд не вживав би всіх заходів, необхідних для ліквідації наслідків стихії. Макіївською історією «Україна» вирішила глядачам настрій не псувати.

ICTV, «Факти тижня»

Програма Оксани Соколової виявилась єдиним тижневиком, що чітко акцентував на не лише стихійному походженні потопу на Одещині. Серед причин назвали  й засмічену зливну каналізацію – «Біда, характерна для більшості українських міст». Постраждалі мешканці критично оцінили й дії МНС – «Один МЧС только здесь! И тот идиот – включить свет! Чуть не убило человека!». За таких обставин звичний синхрон Юрія Бойка про виплату компенсацій звучить уже не так ідилічно. До речі, автор сюжету Максим Крапивний наголошує, що Бойко прилетів на Одещину не просто так, а за дорученням Президента.

У матеріалі про скандал, спричинений публікацією The Washington Post про начебто українське походження сирійської хімічної зброї, наведений синхрон представника Міністерства закордонних справ України Євгена Перебийноса: «МЗС України відповідально заявляє, що протягом 2012-2013 років жодних поставок або транзиту з Російської Федерації територією нашої держави товарів військового призначення до Сирії не здійснювалося». Однак тут ми нарешті чуємо прізвище людини, яка могла би бути причетною до історії з українського боку – Ігоря Урбанського, добре відомого українцям не лише як заступника міністра часів помаранчевої влади, але й як гаданий власник сумнозвісного судна «Фаїна». Син Урбанського Анатолій заперечив причетність батька до імпорту зброї до Сирії.

Проте люди з порту Октябрьск на Миколаївщині, з якими поспілкувалися «Факти тижня», стверджують, що «Росія давно не використовує порт, а «вагонів або машин із написами: «Обережно, отруйні речовини!» або «Небезпечний вантаж!» тут не бачили ніколи. У маленькому місті такий специфічний товар не помітити неможливо.». За словами експерта Миколи Ниша, інженера Павлоградського хімічного заводу, «в Украине химическое оружие не производили. Здесь производили топливо для ракетоносителей». Зрештою, автор сюжету Руслан Тарасов за допомогою експертів доходить висновку, що зарин – отруйний газ, використаний у Сирії – могли виготовити сирійські повстанці. 

Сюжет Олександра Візгіна про економічні наслідки угоди про асоціацію з ЄС змальовує перспективи вкрай оптимістично: «…загалом товарів на нашому ринку значно побільшає, а це автоматично посилить конкуренцію. Відтак, на думку експертів, має подешевшати не лише імпортна продукція, а і вітчизняна». Олександрові пощастило знайти кількох експертів-однодумців, які зійшлися на тому, що все буде добре: «Експерти переконані, зона вільної торгівлі відкриє шлях європейським інвестиціям в Україну, адже виробляти у нас значно дешевше, ніж у Євросоюзі. Але для цього українській владі ще доведеться добряче попрацювати над поліпшенням бізнес-клімату».

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Випуск тижневика 5 каналу знов потішив різноплановими темами, зокрема жвавим і змістовним репортажем із львівського Форуму видавців та сюжетом Азада Сафарова про батьків-одинаків. Про лихо на Одещині розповідали прямим включенням, хоча, чесно кажучи, можна було  б і не включатися – нічого ексклюзивного за спиною в Олександра Аргата глядачі не побачили, а з показаного відео особливими були хіба що кадри риболовлі біля зруйнованої греблі.

Найглибше у порівнянні з іншими каналами 5-й розібрався в історії з позбавленням мандату Ігоря Маркова. В сюжеті Наталії Жижко – коментарі самого Маркова, опозиціонерів та експертів. Пролунала тут також інформація, яку б, напевно, її фігуранти воліли б не поширювати надто активно: «Свою підтримку опальному екс-"регіоналу" висловили "УДАР" та "Батьківщина". А ув'язнена лідерка опозиції у листі до президента викликала неоднозначну реакцію, назвавши Маркова новим харизматичним лідером. Сам Марков – прихильник Митного союзу – напише листа до Європарламенту та звернеться по захист до Європейського суду з прав людини». Та й відвертощі самого Маркова щодо фракційного життя ПР можуть відкрити очі декому з виборців на політичну силу, яку вони підтримують: «…тебя поставили под прослушку, под наружку, есть специальный отдел, который занимается исключительно депутатами. Утром нам раздавали вот такие вот бумажки с плюсиками и гнали на работу в парламент. И в туалет по расписанию. Если ходишь и дисциплинированно голосуешь – тебе платят пять тысяч долларов в месяц. Сказали: "Не будешь давить кнопки – лишим мандата, отнимем бизнес, посадим в тюрьму». Мотиви Кармазіна, який з’являється зі своїми позовами завжди у слушний для влади момент, Наталія Жижко прямим текстом називає дивними, але дає висловитись і самому Кармазіну.

Є, втім, у сюжеті негарний момент: «Феміда покарала за сумісництво двох списочників – захисника Юлії Тимошенко Сергія Власенка та одного з найбагатших "регіоналів" Андрія Веревського. З останнім, який постійно проживає в Лондоні, кажуть, про показове покарання домовилися заздалегідь. У народного обранця з провладної фракції відібрали депутатський мандат. За офіційною версією, через масштабні фальсифікації на виборах. За неофіційною – через принципову проросійську позицію в умовах проголошеного владою курсу на Європу. Ігорю Маркову приписують зв’язки з кримінальним світом».  Сказане про Веревського є доволі серйозним звинуваченням, здатним кинути тінь і на самого бізнесмена, і на Партію регіонів. І для подібних звинувачень потрібні серйозні – або хоча б якісь! – джерела і докази. До того ж, оповідь про Веревського логічно не відокремлена від продовження історії Маркова, тому у глядачів може скластися враження, що фальсифікації – це про Веревського. А тут уже пахне зверненням до високого суду у Лондоні.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Програма Андрія Сміяна продовжує семимильними кроками просуватись у міжнародно-політичній та економічній тематиці. Так, цього разу глядачі довідалися про торгівельний конфлікт між  Росією та Молдовою. «Підсумки тижня» не лише розповіли про непорозуміння між цими двома країнами, але й дали свою експертну оцінку російським претензіям:

«Затягнутим хмарами лишається і політичне небо над нашим регіоном. Цього тижня на торговельний ланцюг, яким Росія намагається втримати пострадянські країни від європейського вибору, посадили ще й Молдову. Головний санітарний лікар Росії Геннадій Онищенко, як і обіцяв, заборонив ввезення молдавських вин. Традиційно через "претензії до якості". Мовляв, у партіях вина у величезній кількості знайшли пластифікатори – це речовини, якими пом'якшують гуму і пластмасу. Дивно виглядає те, що буквально рік тому в Росії заявляли, що цілком задоволені якістю молдавського вина. А попереджати Кишинів про можливі проблеми Москва почала акурат після того, як президент країни Ніколае Тімофті взяв курс на інтеграцію в ЄС – угоду про Асоціацію так само, як і з Україною,  планують підписати на листопадовому саміті у Вільнюсі. Усе ще незадоволені в Росії і якістю ось цих українських цукерок. Ще наприкінці липня сусіди заборонили ввозити на свою територію українські солодощі. Правда, тепер про канцероген, який начебто в них знайшли, не говорять – ті самі цукерки продаються в ЄС, де стандарти якості значно вищі, і там претензій немає. Росії тепер, як відомо, не подобаються обгортки цукерок - там не точно вказано склад. Відколи це на цукерках вказують склад? Це ж який зір треба мати. Але менше з тим...»

Напевно, не зайвим було б поставити запитання, які виникли у ведучого – про зміну позиції щодо молдовських вин і про те, де на цукеркових фантиках треба зазначати склад, - представникам Росії. Державний телеканал має для цього достатньо можливостей – контакти з посольством, скайп, імейл, міжнародний телефонний зв’язок. Натомість, Андрій Сміян цитує скандальну пропозицію головного санітарного лікаря  Росії Онищенка – нехай, мовляв, ЄС закупить українські товари, яких не хоче Росія. І коментує: «Онищенко й сам того не усвідомлюючи, підштовхує ЄС підписати з нами Асоціацію. Вона передбачає створення Зони вільної торгівлі, а, значить, легшого доступу українських товарів і на Європейські ринки. Свого часу переорієнтація на магазини ЄС врятувала винну галузь Грузії. Після заборони Росією грузинських вин - їх якість московським посадовцям теж здалася сумнівною – Тбілісі почало завойовувати європейського покупця – і не прогадало. Однак усі ці заяви лише початок великої боротьби за Україну. Політологи кажуть: пік буде ближче до зими, тоді Москва окрім економічних аргументів візьметься за не менш традиційні енергетичні». Паралель із Грузією, до речі, досить неоднозначна, адже обіцянки «Грузинської мрії» відновити торгівельні стосунки з Росією стали однією з головних причин програшу партії Саакашвілі на парламентських виборах.  Дехто з глядачів міг сприйняти це як натяк Андрія Сміяна на те, що на Партію регіонів і чинну владу чекає та сама доля, якщо вона почне переорієнтовуватись на європейські ринки?:)

Як бачимо, можливість безкарно гарчати на Путіна й Росію п’янить як старих стріляних вовків, які мають на кремлівську владу власний зуб, так і молодих щенят, яким донедавна не дозволяли навіть згадувати Москву інакше як у шанобливому ключі. «В переводе с дипломатического, Россию щелкнули по носу за хулиганские попытки сорвать подписание Соглашение об ассоциации Украины и Евросоюза», - чогось подібного до цієї цитати з підводки Андрія Данилевича українські журналісти собі не дозволяли. Особливо не дозволяв собі їх Андрій Данилевич, який разом із своїми роботодавцями за часів роботи на «Інтері» частенько опинявся по російський бік газових барикад. Питання лише в тому, чому почали дозволяти тепер. Свободи слова побільшало? Авжеж, буквально пару тижнів тому. Патріотизм і обурення антиукраїнськими діями Росії? Однак Росія пресувала Україну практично щороку – газом,  флотом, консорціумом, зоною вільної торгівлі тощо. І жодного разу такої неприхованої агресії в українських медіа не спостерігалось. Залишається припустити, що звідкись пролунала команда «фас». І, хоч скільки завгодно виправданою є критика на адресу Росії та її влади, це означає, що за інших обставин журналісти виконуватимуть так само завзято зовсім інші команди.

Верстка підсумкових тижневиків 15 вересня 2013 року

«Україна», «События недели»

Событие исторической важности

Украина сделала еще один шаг в сторону от России

Европейский Союз вступился за Украину перед Россией

Рай для любителей машин

Украина побила двухлетний рекорд по продажам новых автомобилей

В Украине начались настоящие потопы

В Колорадо США выпала полугодовая норма осадков

Грандиозный скандал в Соединенных Штатах

На этой неделе в Америке вручили самую абсурдную премию в мире

Президент России Владимир Путин может получить настоящую Нобелевскую премию мира

Грустная дата на этой неделе.

Украина - Англия

От мужского спорта – к женскому

Ялта-ралли

ICTV, «Факти тижня»

Україну затопило

У небі над Сирією хмари цього тижня розійшлися

Європейський Союз закликав офіційну Москву не тиснути на Україну.

Про це говорили

Справжній шпигунський роман

Триває розслідування скандального інциденту з рибалками в Азовському морі

На Донеччині дівчата-підлітки жорстоко побили дівчинку

Четверта вежа

Пожежа у психоневрологічному інтернаті в Росії

Диво врятувало

Шнобелівська премія

Роман Карцев - у Києві

На пам'ять про українського легендарного актора Богдана Ступку в Києві знімають кіно.

«Інтер», «Подробности недели»

Непогода на этой неделе нанесла ущерб разным регионам Украины

В Сирии продолжается братоубийственная война

Гость в студии - Сергей Хрущев, сын Никиты Хрущева

Система оповещения в Украине устарела, но работает

Гость в студии - Борис Немцов, российский политик

Германия накануне парламентских выборов: Обзор избирательной ситуации в стране

Церковь при Сталине: Признать вред религии мало, нужно бороться с ней.

Журналисты попытались выяснить, где в США скрывается Мельник

Теория глобального потепления не подтвердилась

Перший національний, «Підсумки тижня»

Україна потерпає від повеней.

Європейський парламент підтримав Резолюцію, яка засуджує тиск Росії на Україну та Молдову

Україна вже точно буде з хлібом: цього року вродило як ніколи

Головні міжнародні новини останніми днями знову стосувалися Сирії

Про героїчні вчинки пересічних українців

Вадиму Михайловському терміново потрібна пересадка кісткового мозку

Все щільніше Інтернет входить у життя і сільських жителів

Яка вона – багатолика Туреччина?

Про здобутки українських збірних із футболу та баскетболу

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Україну заливають дощі

Кармазін через суд відправив у відставку чергового нардепа

ВІЛ-інфіковані лишилися без належного лікування

В Україні Всесвітній день тата – сумне свято

Найвизначніша культурна подія тижня – Форум видавців у Львові

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Раптово похолодання і зовсім не вересневі зливи - чи не головна тема цього тижня в Україні

Не на одній Росії світ клином зійшовся.

Війна яка трусить весь світ

Сирійська криза виявилася на багато ближчою до України ніж ми могли подумати

Одразу 3 різнопланових книги отримали цього року гран-прі поважного львівського форуму видавців

Опозиція в Росії піднімає голов

У розтраті 2 мільйонів гривень звинувачують колишнього керівника українського ДАІ

Росія таки судитиме українського рибалку

Сланцевий газ не зупинити

200 тисяч людей готові померти на Марсі

Мисливець за депутатськими головами знайшов нову жертву

Нас повільно вбивають

Священики заради грошей можуть освятити абсолютно все

У кримської міліції вкрали санаторій

Чемпіонка-фехтувальниця з Миколаєва розповіла секрети свого успіху

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.