Випуск авторських «Подробностей недели» з Євгенієм Кисельовим 29 вересня несподівано виявився останнім: Кисельов  пішов із посади шеф-редактора «НІС». Причини раптової відставки ведучого і менеджера, який, здавалося, лише набирав обертів, залишаються невідомими; надання  йому почесної синекури радника топ-менеджера корпорації Дмитра Фірташа може бути свідченням того, що сторони залишилися друзями. Відтепер «Подробности недели» вестиме колишній кореспондент «Інтера» Дмитро Анопченко. Можна припустити, що формат програми стане, щонайменше, трохи менш авторським, адже quod licet Iovi, non licet bovi. Навряд чи аудиторія, готова слухати довгі аналітичні екзерсиси Кисельова («…чтобы показать власть этаким Иваном Калитой двадцать первого века…»; «…Ленин сетует…»; «…как сказано в Писании…» - усе це дискурс, принесений із російського телебачення, на який просто неспроможні тубільні журналісти), так само поставиться до маловідомого їй Анопченка. Отже, закономірно було б очікувати повернення «Подробностей недели» до вигляду, в якому вони існували за Олега Панюти та його попередників. Та поки що хронометраж програми не скоротився – нам обіцяють півтори години подробиць тижня. Ба, більше, збільшення хронометражу анонсував найближчий за форматом конкурент «Подробностей недели», «События недели» на «Україні».

На порядку денному тижневиків українських телеканалів і далі війна. Зокрема, цього разу війна інформаційна – кілька з них повідомили і навіть частково показали матеріал Дмитра Кисельова про «неомазепизм». Цим самим у кілька разів збільшивши кількість уражених інформаційною артилерією, адже російські телеканали мають в Україні кілька відсотків частки аудиторії, натомість, підсумкові програми українських телеканалів дивиться значно більше народу. Також, з огляду на міжнародні дебати з приводу звільнення Тимошенко, та зафіксованої дати, до якої це питання має отримати відповідь, 21 жовтня, українське телебачення дедалі частіше повертається до нього. Але загалом тижневики 29 вересня явили несподіване тематичне розмаїття – головні теми, наприклад, збіглися лише у двох із них: «Подробностей недели» на «Інтері» і «Час: Підсумки тижня» на 5-му. Це, власне, тема інформаційної війни. Хоча в українському інформпросторі дотепер був майже мир – хіба що навколо видобутку сланцевого газу точилися суперечки, в яких цій ідеї опонували далеко не лише проросійські діячі та експерти. Але, якщо війну не чують в Україні, її треба ретранслювати.

(Нагадуємо, що ми не робимо й закликаємо не робити однозначних висновків із цих цифр.)

Перший національний, «Підсумки тижня»

Україна останнім часом намагається інтенсивно розробляти свої поклади газу

Гість програми – Георгій Духовичний, архітектор, віце-президент київської організації ЮНЕСКО

В кінці тижня Виконавча рада Організації із заборони хімічної зброї затвердила план знищення хімзброї у Сирії

Як відбувається перехід української армії на контрактну основу

Піврічна Регіна Нежданова потребує пересадки кісткового мозку

Якими бувають бібліотеки часів новітніх технологій?

Цього тижня відзначали всесвітній день контрацепції

ФІФА покарала українську збірну за поведінку вболівальників під час відбіркового матчу до чемпіонату світу проти Сан-Марино

Не обов’язково бути медіаекспертом, щоб розуміти, що важливі новини не потребують довгих передмов – треба відразу переходити до суті. Однак Андрій Сміян вирішує зробити довгу передмову до важливої інформації:

«Нинішня осінь видалася холодною – ночі лякають нас заморозками. І хто живе у приватних будинках – вже вмикає котел, а люди у квартирах – чекають опалювального сезону. Завтра пустити тепло обіцяють у столиці. У Львові у деяких будинках це вже зробили. Розпочали опалювати приміщення також на Хмельниччині і Вінниччині. У холодну пору року газ вилітає у трубу із неймовірною швидкістю, а значить газова тема – особливо гостра. Щоб не купувати газу у сусідів за ціною золота, Україна останнім часом намагається інтенсивно розробляти свої поклади: цього тижня уряд уклав угоду із компанією Exxon Mobil, яка займається видобутком газу на Київській ділянці – це на шельфі Чорного моря. За попередніми оцінками звідти можна брати до 10 мільярдів кубометрів сланцевого газу на рік – це приблизно половина від того, що ми нині купуємо у Росії. Підписали документ у Нью-Йорку в присутності Президента Віктора Януковича. Видобуток планують почати вже за кілька років. До кінця 2013 року розраховують укласти ще кілька подібних угод, завдяки яким у майбутньому можна буде повністю відмовитися від російського газу». Очевидно, Першому національному дуже потрібно подати в якомога найкращому світлі угоду про видобуток сланцевого газу, з яким, як відомо, не все так просто й безхмарно. Тому починають не з того, що американська компанія розроблятиме родовище на шельфі, а з тепла у квартирах – безвідмовного аргументу, який діяв і діє завжди (наприклад, під час  зимових «газових воєн» у минулі роки і росіяни, і українська влада апелювали саме до нього). Страх перед холодом зберігся у нашій свідомості ще з палеоліту. Хоча навіть найзатятіші ігноранти мали б уже затямити, що у комунальній сфері використовується не куплений у Росії, а український природний газ, видобутий звичайним способом. Тож сланцевим газом ніхто обігрівати наші домівки не буде – його спалять і перетворять на хімікати наші вкрай неекономні великі підприємства, що належать великим бізнесменам.

Видобуток сланцевого газу та енергетична незалежність – надзвичайно важлива тема. Не зайвим було б запросити до розмови експерта, який міг би пояснити, якими можуть бути наслідки гідророзриву на шельфі, які ризики й переваги дає нам угода з Exxon. Натомість, маємо іншого гостя – архітектора Георгія Духовичного, який коментує наслідки нещодавнього стихійного лиха та говорить про потребу «будувати інженерні споруди, які максимально зменшують негативні наслідки всього того, що ми маємо. Високі набережні рік, розраховані на максимальну повінь, це система дренажів в місті самому, які дають можливість, коли вже вода прийшла до міста, видалити їх якнайшвидше». Про відповідальність влади та дієвість тих зусиль, які вона вже докладає (або мала б докладати) до вирішення наявних проблем, у розмові не йдеться.

«Все буде добре» не лише зі сланцевим газом та будівництвом, але й з армією: «За кілька днів в Україні почнеться останній призов, невдовзі армія стане професійною. Але щоб назва відповідала суті – зробити треба ще дуже багато. У спадок від Радянського Союзу нам лишилося не найкраще: дідівщина, застаріле озброєння, і навіть онучі та кирзові чоботи, від яких більшість світових армій відмовились ще років 100 тому. Багато що, зокрема онучі, ми вже побороли. Те що бажання і мотивація багато чого варті доводять наші миротворці – у світі їх вважають одними з найкращих. Там ніхто нікого служити не змушує. Підтягнути всю вітчизняну армію до такого ж рівня обіцяють до 2017-го». Сюжет Богдана Піленка змальовує практично безхмарні перспективи переходу  України на контрактну армію.

А ось журналістка Аліна Орищин із нагоди Дня контрацепції вирішила попрацювати Капітаном Очевидністю. «Сучасне життя диктує свої правила. Слово "кохання" замінили на "секс". Народжувати багато дітей – тепер не модно і не вигідно. Жити без штампу в паспорті вважається нормою. Легко сходитися і розходитися – кого тепер цим здивуєш? Сучасна контрацепція змінила не лише стиль життя жінки. Сильна половина також стала іншою. Змінилися людські цінності та поведінка, розмови про інтимне життя вже не є табу. Жінка може планувати, коли їй народжувати, а коли - займатися собою та кар'єрою. Контрацепція дала їй свободу вибору та величезні можливості для самореалізації», - розповідає вона. Аргументи «за» і «проти» контрацепції та материнства у сюжеті перелічені без урахування одного з найважливіших вимірів – релігійного. Адже християнство забороняє запобігання вагітності, вважаючи його гріхом. А більшість українців, принаймні, ідентифікує себе як християн.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Скандал у Врадіївці, що ледь не збурив всю Україну, нарешті дійшов до суду

Чи вірять у чесний і неупереджений процес земляки Ірини Крапкової, які відважилися навіть на штурм міліції, і чим вони зараз живуть

А зараз про екзорцизм

Законотворчість чиновників намалювала перед дитсадками два виходи: або чесно закриватися, або підмащувати перевіряльників

Схоже, заради підписання угоди із Євросоюзом  українська влада готова домовитися із Заходом із приводу найболючішого питання - долі Юлії Тимошенко

Хитра відповідь

Поповнення Верховної Ради призначили на 15 грудня

Зразу і довічно призначатимуть суддів в Україні

Українська прокуратура хоче українського рибалку

Європейські футбольні бюрократи беруть на себе функції істориків

Сокирою та молотком по науковій знаменитості

Тема, яка поставила на вуха всю вітчизняну ембріологію

Холодний вересень 2013 мало не став гарячковим у валютному сенсі

Росіяни уже вражають світ своїми олімпійськими рекордами у Сочі

Народний гнів по-полтавські

Пакистан двічі за тиждень пережив потужний землетрус

Мрії збуваються. Британські учені втілили мрію усіх городників світу і створили помітоплю

Головною темою випуску закономірно для «ТСН» став суд у врадіївській справі – історія, що поєднує кримінал, політику, готовність суспільства до бунту і «лайф». Прогнози невтішні:  «адвокати майже всіх підсудних вже заявляли неодноразово про те, що в матеріалах кримінальної справи не має жодних висновків експертиз, які підтверджували б факт зґвалтування  Ірини Крашкової. Про цю проблему заявив і адвокат дівчини, коли попросив суд викликати додаткового свідка. … Зґвалтування – злочин, який довести вкрай важко. У випадку з правоохоронцями це вочевидь буде ще складніше». Відтворюють погрози місцевих мешканців розправитись із міліціонерами, якщо їх не покарають справедливо.

Іще один скандальний матеріал присвячений масовим сеансам екзорцизму церкви «Відродження» Володимира Мунтяна, що відбуваються у Палаці Спорту в Києві. Журналіста Сергія Гальченка, який готував сюжет, Алла Мазур запросила до студії:

«Наш журналіст виявив ще масові сеанси вигнання бісів, які відбувається просто в центрі Києва у республіканському Палаці Спорту. Харизматична церква "Відродження" на цілий місяць орендувала 10-тисячну арену і проводить там приголомшливі меси. Однак розповісти про них виявилося не просто. Наш Сергій Гальченко наткнувся там на таку систему охорони, що змушує серйозно засумніватися, а чи самі лише церкви там так ретельно охороняють?».

«Сергій ГАЛЬЧЕНКО, кореспондент: Ні Алло, не випадково. Я відзняв безліч матеріалів під прикриттям. Але звичайна охорона, здавалося б, звичайної церкви в Україні вразила мене найбільше. Вони знали, що я там. Більше того, коли вони мене затримали, намагалися змусити показати відзняте, а потім стерти. Але зрештою це не головне, бо в телефоні охоронця, який він продемонстрував мені, якимось дивом опинилося моє ім'я, прізвище і номер мого мобільного. В такій ситуації я змушений думати, що це церква має дуже серйозні джерела інформації і дуже серйозні ресурси. Та питання про те, що ж вони там охороняють, найцікавіше. Бо уявити собі екзорцизм як бізнес я досі не міг. Тепер можу. Від кадрів, які я там зняв, в будь-кого піде мороз по шкірі. У сюжеті я навмисно не робив жодних оцінок, це зробили експерти. Хай кожен сам зробить висновок. Там диявола виганяють чи навпаки?».

Кореспондент у матеріалі чітко вказує на зв’язки Мунтяна з засновником «Посольства Божого» Сандеєм Аделаджою. Разом із тим, власного відеоматеріалу з Палацу Спорту в Гальченка обмаль: його розповідь ілюструють кадрами з сайту церкви. Цей відеоряд підписаний, однак у глядачів може виникнути враження, що їм показують відео з київських зустрічей, тоді як насправді кадри архівні. Коментарів Мунтяна у матеріалі не було, втім, як заявила ведуча, «коментувати побачене Сергієм пастор Мунтян погодився тільки за умови офіційного запиту. Ми такий запит підготували і сподіваємося, що наступного тижня пастор зустрінеться з нами і продемонструє чудеса зцілення ще раз на камеру».

Розлогий матеріал присвячений проблемам дитячих садочків: «Законотворчість чиновників намалювала перед дитсадками два виходи: або чесно закриватися, або підмащувати перевіряльників». Розповідають про садок, який побудував на власний кошт президент будівельної кампанії Ігор Вишняков, витративши 24 мільйони гривень.

Після цього нарешті переходять до політики, зокрема до теми звільнення Тимошенко. Тут прогнози Алли Мазур доволі сміливі: «Схоже, заради підписання угоди із Євросоюзом, українська влада готова домовитися із Заходом із приводу найболючішого питання - долі Юлії Тимошенко. Принаймні такого висновку можна дійти після несподіваної відвертої заяви Віктора Януковича під час його перебування у Нью-Йорку на Генасамблеї ООН. Президент говорить про компроміс, спільні точки зору щодо долі Тимошенко і, не відкриваючи завіси, все-таки вказує дату, коли питання Тимошенко може вирішитися. Причому так, що це влаштує і Київ, і Брюссель. Це 21 жовтня. Саміт міністрів закордонних справ України та ЄС. Саме тоді місія Кваснєвського Кокса має оприлюднити результати своєї роботи. А мета їх роботи одна - звільнення Юлії Тимошенко.

Віктор Янукович, Президент України: «Відоме питання Тимошенко, раніше складалося таке враження, що ми не бажаємо чогось робити. Сьогодні є спільна точка зору по багатьом питанням. Якою вона буде, буде ясно тоді, коли будуть підводитися підсумки цієї місії".

Взагалі у Нью-Йорку відбувався небувалий інтерес європейців до української делегації. Крім переговорів із найвищими посадовцями ЄС, Ван Ромпеєм та Бар розу, у кулуарах ООН навіть відбувся такий собі міні-самміт у форматі 1+7. Янукович зустрівся із Президентами 7 східних Європейських країн, які чи не найбільше підтримують зближення Києва із Євросоюзом. І цього ж тижня несподіваний сигнал Київ отримав зі Сходу. На тлі гострих заяв головного члена Митного Союзу Росії, інша її учасниця, Білорусь, вустами Прем’єра Мясниковича заявила, що поки що не бачить для себе проблем від угоди України з Євросоюзом. Навіть попри слова «поки що», ця самостійність Мінська, який робить такі заяви без огляду на Кремль, видається досить сенсаційною». Зауважмо, що Алла Мазур ані не вточнює, ані  не намагається спрогнозувати, якого роду «звільнення» чекає на Тимошенко – дозвіл перетнути кордон і лікуватися в Німеччині, помилування, зняття судимості тощо. Хоча це питання надзвичайно принципове, адже від нього залежить результат майбутніх президентських виборів. Повідомляють також про закриття спрощених переходів на українсько-російському кордоні, називаючи це «хитрою відповіддю» (читайте – недружнім кроком у відповідь на економічні санкції проти України).

Одна з важливих тем, яких «1+1» не боїться торкатись, на відміну від багатьох колег – коливання курсів валют та доля наших заощаджень. У «ТСН. Тижні» йдеться про негативний прогноз «Сбербанку Росії»: «Найбільша вірогідність валютної кризи протягом наступних 12 місяців в Україні - 82%, в Білорусії 59, для Казахстану на рівні 12%» разом із оптимістичними коментарями радника голови Нацбанку Україну Валерія Литвицького та фінансового експерта Еріка Наймана. Ба, більше, «ТСН. Тиждень» дає власну пораду громадянам – не продавати й не купувати валюту.

«Інтер», «Подробности недели»

Украина ищет поддержку Запада в информационной войне с ТС

Информационная война вокруг евроинтеграции Украины обостряется

Прошло 10 лет со времен конфликта с РФ вокруг острова Тузла в Азовском море

Гость в студии - Глеб Павловский, российский политтехнолог

ХХ век заканчивается только в этом, 2013 году

За терактом в столице Кении стоит британка по кличке «белая вдова»

Смерть Березовского обрастает все новыми версиями и теориями

Гость в студии - Юлий Дубов, писатель, друг  Березовского

Футбольный скандал: ФИФА наказала украинскую сборную за расизм на трибунах

Гость в студии - Виктор Пинзеник, экономист, политик

Публично высказанное слово может приобретать материальную силу

Цікаво буде подивитися, чи збережеться після заміни ведучого надзвичайно висока концентрація антиросійських настроїв у програмі, яка подекуди змушувала Євгенія Кисельова та його колег виглядати не набагато краще за творців одіозної програми про «неомазепізм». Цього разу перебрав не лише зациклений на російських темах ведучий, але й журналістка Ольга Червакова, яка зазвичай отримує в наших оглядах самі лише компліменти. У її матеріалі про інформаційну війну проблема перебільшена й надмірно драматизована, тоді як переконливих свідчень того, що російська пропаганда якимось чином уплине на життя всередині України, немає. Складається враження, що тепер вже екс-автор «Подробностей недели» просто не розумів, що більшість глядачів, на відміну від нього, не сприймає сплеск пропаганди як щось екстраординарне. Аналогічні «війни» чи «атаки» раніше траплялись щороку, й «Інтер», нагадаємо, часто був на російському боці.

Із невсипущою зацікавленістю відстежує Кисельов міжнародні успіхи свого недавнього партнера по тенісу: «И хотя США напрямую не влияют на решение вопроса о европейском будущем Украины, они внимательно наблюдают за развитием событий и не только. К примеру, если Украина после подписания СА начнет испытывать экономические трудности, например, из-за таможенной политики восточных соседей, вполне вероятно, что Белый Дом употребит свое влияние в международных финансовых организациях, чтобы Украина получила новые займы и кредиты от МВФ. Для экономического будущего, безусловно, важен успех проектов газодобычи, где партнерами украинской стороны являются крупнейшие американские энергетические корпорации Chevron и Exxon Mobil - соответственно, президент уделил часть своего времени в Нью-Йорке общению с их руководителями. Кроме того, Янукович выступил в Гарвадском клубе, что дома не все по достоинству оценили, хотя на самом деле Гарвардский клуб, объединяющий выпускников старейшего, самого престижного и самого богатого универститета США, из стен которого вышла добрая половина американской политической и деловой элиты - это чрезвычайно престижная дискуссионная площадка, и тезисы, озвученные там Януковичем, точно будут услышаны на Западе». Процитовано й слова Януковича, які стосуються інформаційних атак: «Мы слышим угрозы и даже некоторые унижения со стороны СМИ, это не поможет нашим отношениям, и не будет способствовать хорошему имиджу России». Коментар цей, даний Bloomberg, вочевидь не був добре продуманий, адже «ЗМІ», про які йдеться – офіційні органи російської влади, й спрямовані вони якраз на покращення іміджу цієї влади в очах власного суспільства. Про це йдеться і в сюжеті Ольги Червакової; зокрема, вона цитує Олександра Пасхавера, який констатує, що чимало з використаних Дмитром Кисельовим фактів про невтішне становище української економіки є правдивими.

Іронія, що переходить у сарказм, демонстрація пародійних відеороликів, що висміюють, зокрема, Дмитра Медведєва, та кадри з російського фільму «Иван Васильевич меняет профессию» вкупі становлять картину невиправданої бравади. Справді, програма Дмитра Кисельова продемонструвала слабкість позиції Росії, яка вимушена налаштовувати своє власне суспільство проти України та робити безпідставні прогнози щодо занепаду української економіки у разі вступу до ЄС. Однак це не робить Росію ані менш небезпечним та грізним супротивником у разі конфлікту, ані менш цінним і важливим партнером – і економічним, і політичним.

Це далеко не єдиний приклад штучного загострення російсько-українських суперечностей у цій програмі. Маємо ретроспективний матеріал про кризу на Тузлі десятирічної давнини, а гостем студії став Гліб Павловський, так само причетний до внутрішніх українських справ давніх часів –на боці Леоніда Кучми. Для українців, особливо тих, хто десять років тому вже відстежував політичні новини, постать Павловського є радше негативною. Кисельов характеризує співрозмовника так: «Об отношениях Украины и России погорим сейчас с одним из самых искушенных и осведомленных аналитиков, которые только есть в этой сфере, с политологом Глебом Павловским, он сейчас на связи с нами в прямом эфире из Москвы. Трудно назвать более яркую и противоречивую фигуру в мире российской и украинской политики. Он был и кремлевским советником и сельским учителем, и основателем первых советских независимых СМИ, и диссидентом, и политзеком, и вновь обласканный властью, и вновь в опале. Он был ярым сторонником Путина, сегодня является жестким его критиком. Павловского называли и прагматиком, и циником, и идеалистом, и оппортунистом, но всегда признавали, что он был и остается изощренным интеллектуалом. Павловский родился и треть жизни прожил в Одессе, но прославился на исторической родине гораздо позже. По одной версии, в 2004 году Глеб Олегович играл значительную роль в предвыборной кампании Януковича, по другой, напротив, никакого реального влияния не имел. Так или иначе, в Украине он основательно засветился своим участием в бурных дискуссиях, которыми сопровождался Майдан, и  запомнился по сей день».

Коментарі Павловського щодо євроінтеграції та російсько-українського напруження виявились і справді доволі виваженими, хоча він констатував, що в Росії не відчувають чіткої межі з Україною – як політичної, так і культурної. Проте його порада виявилась досить поміркованою: чекати зміни політичних поколінь.

Здавалося б, куди ще більше про Росію? Однак Євгеній Кисельов знаходить іще одну тему – небіжчика Бориса Березовського, і запрошує до розмови його друга, письменника Юлія Дубова. Загалом цікаво було б порахувати росіян і українців, які були в гостях «Подробностей недели» за часів Кисельова. Співвідношення, ймовірно, було б досить промовистим. Щоправда, українського гостя глядачі останнього випуску «Подробностей недели» з Кисельовим таки побачили – це був народний депутат України від «УДАРу» Віктор Пинзеник, який говорив про ситуацію з гривнею.

Позитивно відзначився тижневик «Інтера» у висвітленні санкцій, накладених на Україну ФІФА. «Подробности недели» - єдина програма, що взяла коментар у Павла Клименка, представника організації FARE, за чиєю рекомендацією ФІФА засудила дії українських фанатів. Й дала йому змогу якщо не спростувати, то, принаймні, заперечити пропагандистські твердження про те, що причиною санкцій були зображення Степана Бандери.  Для балансу маємо синхрон нардепа від «Свободи» Андрія Іллєнка: «Ми знаємо, чому це рішення було. Тому що ця організація ФАРЕ, яка моніторить прояви расизму, так звані, її координатором по Східній Європі є такий Павло Клименко. Громадянин України. Який є активним фанатом і хуліганом клубу "Арсенал Київ", який відомий своїми ліворадикальними нахилами. Він не приховує, що він є антагоністом інших футбольних вболівальників, особливо це фанати "Карпат", "Динамо" і "Дніпро" - вони всі сповідують українські патріотичні цінності"». Однак головний акцент поставив головред журналу «Футбол» Артем Франков: мовляв, вимоги ФІФА треба виконувати, хай би якими дурними вони нам видавалися.

ICTV, «Факти тижня»

Кілька сотень мешканців Полтави штурмували місцеву мерію

Доля екс-ректора Податкової академії України Петра Мельника

Питання Юлії Тимошенко має бути вирішене до 1 жовтня

Сесія ООН

10-хвилинна розмова по телефону з Бараком Обамою і її наслідки

Україна нині планує знешкоджувати хімічну зброю в Сирії

Активісти «Грінпіс» цього тижня атакували нафтову бурову платформу

Легалізація зброї

Допомога у вирішальний момент

Змусити правоохоронців покарати винних і відновити справедливість

Погані новини для любителів футболу

Львовом прокотився небаченої сили буревій

Повернення легенди чи просто шанс підзаробити грошей?

«Факти тижня» обрали несподівану першу тему – протест мешканців Полтави проти нових житлово-комунальних тарифів. Це найґрунтовніше висвітлення цих подій у порівнянні з іншими тижневиками. Акцент зроблений на тому, що виступ відбувся під проводом політичних сил – партій «УДАР» і «Свобода». Полтавська влада в цьому контексті виглядає геть непривабливо:

 «Втім, на яких розрахунках будували нові тарифи, ніхто не знає. Антимонопольний комітет області запевняє, що з ними нових цін ніхто не погоджував.

Володимир Оніщенко, голова Полтавського відділення Антимонопольного комітету України: «Ми говорили із самого початку про те, що немає підстав для підняття тарифів у таких розмірах, які вони є на сьогоднішній день. І я пропонував, щоб призупинити це рішення, переглянути ще раз. На нашу думку, як мінімум на 35-40 відсотків тарифи завищені. І, безумовно, їх треба по цих знаменниках понизити». Та й не лише полтавська – з матеріалу дізнаємося, що про рішення щодо підвищення тарифів знали і в області, і в Кабінеті Міністрів.

Продовжують «рити» історію про втечу Петра Мельника. Цього разу Максим Крапивний відшукав ексклюзивні документи  (висновок внутрішнього розслідування штабу МВС) та підозрюваних міліціонерів. Нарешті глядачі мають змогу почути позицію тих, на кого падає найбільша підозра:

 «Він розказує: так, дійсно був на чергуванні у ніч втечі, але як і будь-який черговий мав лише приймати від громадян заяви про злочини. Для контролю за сигналами електронних браслетів є окрема посада.

Василь Вдовиченко, підозрюваний: «До системи електронного контролю я не маю абсолютно ніякого відношення».

Максим Кропивний, кореспондент: «Тобто це до ваших функціональних обов’язків, які прописані саме для вас як для чергового, це навіть не входить. Правильно?».

Василь Вдовиченко, підозрюваний: «Саме так. Ця система не входить у мої функціональні обов’язки».

Максим Кропивний, кореспондент: Але на практиці окремого інспектора, який би стежив за браслетами, в черговій частині немає. Як з’ясували “Факти тижня”, відсутність таких фахівців сьогодні – звична практика для міліцейських райвідділів». Завдяки знайденому документу стає зрозумілим, що до втечі, скоріш за все, причетний ірпінський міліціонер Микола Бедрій, який товаришував із Мельником. Можна сказати, що Максим Крапивний цим матеріалом, заснованим на ексклюзивних і важливих доказах, повністю виправдався за свою поверхову «бондіану» місячної давнини.

Сесію Генеральної асамблеї ООН називають «жвавою і драматичною». Наголос, утім, роблять на українському вимірі цієї теми, зокрема на виступі Януковича:

«Віктор Янукович нагадав, що наступного року виповнюється 20 років від моменту відмови Києва від третього за потужністю арсеналу ядерної зброї у світі.

Віктор Янукович, Президент України: «Продовжуємо наполягати: гарантій безпеки для держав, які відмовилися від своїх ядерних арсеналів і для країн, що не входять до військових союзів, мають бути відображені у юридично зобов’язуючому міжнародному документі».

Михайло Малий, кореспондент: Президент України також підтримав міжнародний план знищення сирійської хімічної зброї і знову заявив, що Україна – за мирне врегулювання конфлікту. Із цього приводу Віктор Янукович встиг обмінятися думками з Бараком Обамою. Перед офіційним прийомом від імені американського Президента... (Фото).

Віктор Янукович, Президент України: «Ми обмінялися, дуже коротко, обмінялися інформацією стосовно точки зору по Сирії. Я її висловлював публічно, і я підтвердив, що, безумовно, будь-який мирний шлях, він завжди кращий будь-якої, навіть короткої війни». До згадки про хімічну зброю прив’язують матеріал про могильники пестицидів, один із яких відвідав кореспондент «Фактів тижня» Мирослав Ганущак. Під завісу ж випуску – анонс «Головної програми» за участю борця за легалізацію зброї Григорія Учайкіна, якого ми вже знаємо з «Підсумків тижня» Першого національного.

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Цей тиждень став піковим у потужній та грубій інформаційній кампанії проти України з боку російських ЗМІ

Український футбол покарали

Врадіївських ґвалтівників судитимуть жінки

Нові санітарні норми та правила для дошкільних закладів почали діяти з 3 вересня, проте садочки досі працюють за старими

В Україні існують дієві методики, за допомогою яких діток з ДЦП можна поставити на ноги, але батьки, у яких є хворі діти, майже не отримують інформації про можливості клінік

Журналу «Перець» не вдасться відсвяткувати століття

Починають із «інформаційної війни» Росії проти України, значущість якої в українському контексті трохи гіперболізують: «Цей тиждень став піковим у потужній та грубій інформаційній кампанії проти України з боку російських ЗМІ. Нам змалювали мало не економічний апокаліпсис». Кому це – нам? Адресати програм російського телебачення – російські громадяни, яким тамтешні журналісти й без того весь час конструюють не зовсім адекватну реальність. Йдеться саме про програму державного російського телебачення: «…порцію негативу видала Всеросійська держтелерадіокомпанія вустами не чужого Україні ведучого Дмитра Кисельова. Страшну картину української економічної дійсності запропонували в аналітичній програмі російського праймтайму».

Неприємні для Росії новини озвучують вустами Миколи Азарова: «В обозримом будущем – два-три года, например, – мы выйдем на полностью самообеспечение себя газом. И возникнет вопрос: выиграет "Газпром" от этого? Я думаю, что проиграет». Приділяють увагу покаранню України від ФІФА за дії футбольних фанатів під час матчу «Україна – Сан-Марино», висвітлюючи цю подію нейтрально. Трохи менше виваженості в матеріалі Дар’ї Феденко про Врадіївку: «…Преса пильно стежила за процесом, а 15 охоронців так само пильно стежили за підозрюваними. Адже невідомо, у що знову може вилитися негативне ставлення народу до них. Тим паче, що у ході процесу з’ясувалося – генетичний матеріал лікарі зібрали не так, як належить, і частково навіть знищили. А оприлюднені експертизи показують: Ірину Крашкову ніби і не ґвалтували…». Ще одна глибоко розкрита соціальна тема – нові стандарти для дитсадків, які практично неможливо виконати (сюжет Анни Мірошниченко).

«Україна», «События недели»

Сессия Генеральной ассамблеи ООН

В Астане прошло заседание Высшего евразийского экономического совета

Как нас пугают Европой

О важных событиях на неделе

О погоде

Из-за сильных ливней в некоторых областях под угрозой сбор урожая

Сочи затопило

На этой неделе весь мир испугался возможного дефолта в Соединенных Штатах

О трагедии, за которой на этой неделе следил весь мир

Большой скандал между «Газпромом» и экологическим движением «Гринпис»

Новая старая мода – Кавказ

О нескольких важных событиях в стране

Вихватка Андрія Данилевича на межі цензурності – розповідь про папірець із нотатками російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова на сесії Генеральної асамблеї ООН, - могла би виглядати сміливою:

«Журналисты подсмотрели, что за документы на столе у министра иностранных дел Сергея Лаврова. И вот что было написано на папке с речью об урегулировании ситуации в Сирии. Два слова! Вопрос: «Реасе?», то есть «Мир?», - и ответ: «Да!». Но владеющие русским языком, прочтя это слитно, могут усмотреть и некий скрытый дипломатический посыл».

Однак, з огляду на те, що цю історію першим розголосило російське прокремлівське телебачення, замість провокації вийшов банальний соромітний дотеп. Дещиця конспірології дозволяє припустити, що заяложений каламбур (його варіація існувала ще у 80-ті) виплив у такому поважному контексті цілеспрямовано – Росії просто потрібно було показати своїй аудиторії впевненість, із якою вона веде переговори про мир у Сирії. «События недели», у свою чергу, свідомо чи несвідомо змістили акценти з інших важливих питань, що розглядались на генеральній асамблеї ООН (роззброєння Сирії, наприклад), на хуліганський жарт Лаврова.

Але загалом можна погодитись із Ларисою Горською: за спектром охоплених важливих тем картина тижня від «Событий недели» виглядає найбільш актуальною. Йдеться тут про українсько-російські відносини та несподівану заяву білоруської влади про те, що вона не боїться (отже, не проти?) підписання угоди про асоціацію між Україною і ЄС. І, звісно ж, про Тимошенко:

 «Виктор Янукович, Президент Украины: «У нас залишилося фактично два питання – це питання Закону про прокуратуру і Закону про вибори. Ну, і третє питання – відоме питання щодо Тимошенко».

Александр Бондаренко, корреспондент: Да и третий вопрос, - уверяет Президент, - решится до 21 октября. Правда, как быть с российским вопросом, не уточнил.» Подробиць майбутнього вирішення «питання Тимошенко» «Україна» також не знає.

У міжнародному контексті (генеральна асамблея ООН, Євразійська економічна рада) продовжують відстежувати українсько-російські міжнародні конфлікти: «Накануне встречи в Казахстане – очередная атака в адрес Украины. Мол, куда вы денетесь от Таможенного союза»; «Ответ Медведева звучит как ревность». Наголошують на тому, що навіть євразійська спільнота, за винятком Кремля, до євроінтеграційних прагнень України ставиться спокійно. В іронічному ключі розглядають програму Дмитра Кисельова на російському телебаченні, роблячи такий висновок: «Как правило, на подобные высказывания резко реагирует украинский МИД. На этот раз реакции внешнеполитического ведомства не последовало. Как нам объяснили по телефону, появление подобных комментариев – «слишком мелкое событие, чтобы обращать на него внимание».

За сюжет про наслідки повеней і убезпечення від них Данилевичу та його колегам повинна виставитись страхова компанія «Провідна». У матеріалі Ольги Лузан два синхрони представника цієї компанії, а також періодично в кадрі блимає логотип та сайт «Провідної». Хоча ефективність зусиль страхувальників оцінена не  найкращим чином:  «Но все эти предложения – почти впустую – клиент не идет. В массе своей украинцы все равно не страхуются. Вот свежий пример – наводнение в Одесской области. 54дома рухнули, 128 нуждаются в капитальном ремонте. Пострадавших – больше тысячи. А застрахованных, по разным данным, то ли 6, то ли 10 человек. Тут не то, что о последних предложениях страховых компаний не слышали, тут даже не знают, что такое страховка – ее путают с приватизацией». Доходять висновку, що українці не поспішають убезпечуватись, сподіваючись на допомогу держави: «В Карпатах после наводнения 2008-го страховаться больше не стали. Зачем платить, ведь государство все равно спасет?».

А ще Андрій Данилевич любить оперу. «Донбас-оперу»: «В Киеве – грандиозная гастрольная премьера. В Честь 200-летия Рихарда Вагнера в Национальной опере постановка «Донбасс-оперы» «Летучий голландец». Ничего подобного в Украине больше нет. Это уникальное зрелище с поражающими воображение декорациями, спецэффектами и сотнями исторически достоверных костюмов. Это одни из самых сложных опер в мире, и немногие театры решаются на ее постановку. Здесь заняты украинские, немецкие, австрийские и российские артисты. Меценатом проекта является компания СКМ Рената Ахметова. Постановкой уже заинтересовались потомки Рихарда Вагнера. Они смогут увидеть оперу «Летучий голландец» в интерпретации «Донбасс-оперы» уже в ноябре». Цікаво, якими були б шанси цього повідомлення на появу в ефірі «Событий недели», якби меценатом не була компанія – власник каналу «Україна»?

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.