Цього вікенду в мікрокосмі підсумкових тижневиків було дві великі події. По-перше, Євгеній Кисельов, улаштувавши невеличке прощальне фірташ-шоу, поступився місцем у студії колишньому кореспонденту «Інтера» Дмитрові Анопченку. Поки що програма не змінює свого розлогого тележурнального формату. Натомість, формат змінили «События недели», збільшивши хронометраж до години, а кількість тем, що розглядаються у програмі – до двох десятків. Тепер чекатимемо переходу кількості в якість.

Трохи конспірології. Євгеній Кисельов мотивував свою відставку «особистими обставинами»; те, з якою легкістю його не лише відпустили з «НІСа» і «Подробностей недели», але й перевели на хлібну посаду радника, начебто підтверджувало поважність  причин, які гнали ведучого до Москви. Однак із прямого включення на початку першого випуску Анопченка розуміємо, що Кисельов у Лондоні займається організацією днів української культури, який проводить фонд Дмитра Фірташа, одного з співвласників «Інтеру». Отже, працездатний і до Москви не прив’язаний: «Перешел на новую работу».

Окрім ведучого (до речі, Анопченко себе новим ведучим  поки що не називає – лише констатує, що цей випуск проведе він), у «Подробностях недели» відбулась ще одна фундаментальна зміна. Постійні глядачі тижневика «Інтера», звиклі до ностальгійного путіноненависництва попереднього ведучого, мали б відчути, як рівень вербальної агресії на адресу Росії та Кремля істотно упав. Раніше жоден випуск не обходився без прямої або непрямої критики російської влади; у студії часто бували російські опозиціонери або інакодумці. Тепер – тиша; згадки про Росію та її політику щодо України лише в межах необхідного.

Схоже, між акціонерами телеканалу «Інтер» - російською державою (29% акцій належить «Первому каналу»,  не забуваймо) та Дмитром Фірташем – якщо не мир, то перемир’я. Ця новина накладається на іншу: «Газпром» продав 5 мільярдів кубометрів газу зі знижкою компанії Фірташа. Із непоганою знижкою – на третину дешевше, ніж продає Україні загалом. Ми не можемо стверджувати, що зникнення Кисельова з його нестримною антипутінською риторикою з ефіру «Інтера» було умовою злагоди між Москвою та Фірташем у пору економічної конфронтації двох держав, але ситуація підозріла.

І, щойно «Інтер» заспокоївся на тему Путіна, рівень антиросійської агресії зріс у конкурентів: Андрій Данилевич заговорив у стилі Кисельова. Помилуйтесь:

«На этой неделе Россия начала новую торговую войну против Украины. Кремль покусился на святое – украинское сало и мясо, причем – не скрывая, почему, и, как обычно, не церемонясь. Вот как анонсировал мясную войну руководитель Россельхознадзора Сергей Данкверт. Сейчас процитирую: "После подписания соглашения Украины с ЕС изменятся условия доступа европейской продукции на украинский рынок, ее станет больше, значит, автоматически необходимо пересматривать условия ввоза украинской продукции в Россию. В ином случае – поставки потенциально опасной продукции могут иметь широкомасштабные последствия". Получается, пока у Украины нет соглашения об ассоциации, украинское мясо и сало не опасны, а как только соглашение будет подписано – все, есть нельзя. На этой неделе, кстати, ввоз продукции одного из украинских мясокомбинатов в Россию уже запретили. Собственно, ничего нового. Чем за последние два месяца Москва только не пугала. В проевропейски настроенных украинских конфетах найдены канцерогены, в связи со стремлением Украины в Европу украинские колесные пары для грузовых вагонов не пригодны для эксплуатации в России, потом в сырах неожиданно обнаружились антибиотики, потом в эфире государственного телевидения России украинцев напугали эвтаназией и вывозом родных черноземов на Запад вагонами, как немцы во время войны. Но если присмотреться и посчитать, за всей этой истерикой могучего соседа скрывается обычный страх потерять остатки влияния на независимую страну, которая еще недавно была полностью подконтрольной Кремлю территорией. Андрей Борис объяснит, что еще, кроме политического влияния на Украину, потеряет Россия 29 ноября».

Додайте парочку «отнюдь» і «исподволь», і цей текст цілком можна було б підписати Євгенієм Кисельовим. Іронію на межі сарказму у коментуванні дій Росії «Україна» дозволяла собі й раніше, однак настільки безапеляційні твердження про страх та істерику Кремля – ніколи.

(Нагадуємо, що ми не робимо й закликаємо не робити однозначних висновків із цих цифр).

Перший національний, «Підсумки тижня»

Газова тема впродовж тижня кілька разів виходила в топи

Цієї п’ятниця прогримів вибух на українсько-російському кордоні

Лише за перші півроку в Україні сталося близько дев'яноста тисяч ДТП

Українських автомобілістів, особливо тих, хто досі їздить на літній гумі цього тижня трохи полякав перший сніг

10 днів до дефолту. 17 жовтня США збанкрутують, якщо Конгрес так і не ухвалить бюджет країни

Далі – наш соціальний проект, в якому ми разом з вами допомагаємо рятувати дитячі життя

В Україні стартував цирковий сезон

Неймовірне видовище минулої ночі було на рингу в московському спорткомплексі "Олімпійський"

Баба Наталія на пенсії вже давно. Їй – сімдесят вісім

Як і в попередньому випуску, починають із маніпуляції на тему газу:  «Газова тема впродовж тижня кілька разів виходила в топи. На те є кілька причин. І це окрім того, що в холод хочеться бути впевненим хоча б у теплих батареях. Отже, на Харківщині завершили розвідувальне буріння, й воно підтвердило – сланцевий газ там є». Сланцевий і російський газ батареї не гріє – він використовується в промисловості. У матеріалі Ольги Чепіль уже традиційно видобуток сланцевого газу зображається як абсолютне благо; для змалювання райдужних перспектив використовуються коментарі експертів та  оптимістичні синхрони можновладців.

«Ольга Чепіль, кореспондент: Енергетичний експерт Вадим Гламаздін говорить: навіть якщо на заявлених ділянках сланцевого газу менше, ніж очікується, для України такий видобуток може стати проривом. Майже як колись для Америки.

….

Едуард Ставицький, міністр енергетики та вугільної промисловості України: "Реалізація планів по нарощенню видобутку енергоносіїв призведе до остаточної енергонезалежності нашої держави".

…

Іван Надеїн, експерт енергетичного ринку: "Государство закрывает на себя теплокоммуненерго и население. То есть эти субсидированные группы потребителей. А предприниматели и бизнес сам ищет газ для своих предприятий. По сути, это уже праобраз рыночных отношений"». І контрольний у голову:

«Едуард Ставицький, міністр енергетики та вугільної промисловості України: "Президент сказав: ніякого підвищення тарифів не буде"». Загалом матеріал цілковито міфологічний,  він складається з фактів, старанно дібраних авторкою для того, щоб змалювати ситуацію в енергетичній галузі у позитивному ключі та натякнути, кому за це треба дякувати. Зауважмо, що впритул до цього позитивного матеріалу йде не досить чітке повідомлення про вибух на російсько-українському кордоні.

Загроза прикрих наслідків американської бюджетної кризи для України, певно, настільки серйозна, що навіть Перший національний, який завжди з легкістю відкидав усі непотрібні факти та новини, не зміг обійти її стороною. В матеріалі Аліни Орищин чуємо: «Найбільше страждатимуть країни, що живуть за рахунок продажу сировини, бо ці товари втратять у ціні. Україна – не виняток: Дві третини вітчизняного експорту – сировина». Авторка цитує кількох експертів, які роблять певні прогнози, однак у чітку картину можливих негативних наслідків для України вони не складаються. 

Набагато певнішим стає тон «Підсумків тижня», коли йдеться про «соціальні ініціативи Президента». Зокрема, у матеріалі Олени Короткошейко йдеться про турботу держави про старих людей у регіонах: «Людиною похилого віку вважають ту, якій виповнилося шістдесят п'ять років. В Україні стареньких близько п'ятнадцяти мільйонів. З них 11,5 тисяч мешкають у будинках для літніх людей. Загалом в країні діє понад шістсот закладів для безпомічних бабусь і дідусів. Саме про них держава дбає найбільше. Соціальні програми Президента передбачають покращення побутових умов у таких соццентрах. Поступово зростатимуть і пенсії. За останні три роки пенсії українців збільшилися на сорок два відсотки». Конкретних цифр – скільки отримують старі люди, як ця сума співвідноситься з прожитковим мінімумом, вартістю ліків та комунальних послуг, - журналістка уникає, адже вони поставили б успішність «програм Президента» під сумнів.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Трансляція на 150 країн світу, 23 млн. дол. на кону

Вартість найпростіших наших овочів на базарах і в магазинах як для початку жовтня зашкалює

І чи колотися чи не колотися? Наступ холодів і грипу знову поділив країну на два фронти

Пет Кокс і Олександр Квасневський запропонували Юлії Тимошенко лікуватися в Німеччині

Гучна відставка – Ренат Кузьмін втратив крісло першого заступника в Генпрокуратурі України

Термін «відкосити від армії» йде в минуле.

Інформаційний скандал зі збройним захопленням пережив цього тижня Мінюст

700 тисяч бюджетників у примусову відпустку за власний рахунок

Вибух на українсько-російському кордоні

Більше року триває суд над міліціонерами, які катували Максима Дмитренка

Справжній психологічний тероризм

На велику сцену у гонитві за званням найвродливішої

Міжнародна футбольна федерація вкрай суворо покарала вітчизняний спорт

Велика бійка на Хрещатику

Пірат із черпаком

Два роки в російській буцегарні загрожує українському бранцю Олександру Федоровичу

Неочікувано рано випав сніг по всій Україні

Головна подія – перемога Кличка над Повєткіним. Багато хто з українських журналістів не спромігся здолати спокусу висвітлити цю подію в контексті українсько-російських відносин, хоча насправді жодного реального зв’язку між боксом та геополітикою, принаймні, в цьому випадку немає. Не стала винятком і Алла Мазур, яка навела кілька жартів із соцмереж на цю тему:

«З 6 жовтня Кличко у Росії заборонений, і фото скандального російського санлікаря Онищенка. Ведуча російських новин і повідомлення: «Повєткін посів почесне друге місце, а Кличко виявився лише передостаннім для тих, хто добре рахує». І це тільки частина бурхливої реакції на бій Володимира Кличка, українського боксера Сталевий молот і Олександра Повєткіна із прізвиськом Російський витязь. Ще більше побачите на сторінці «ТСН. Тижня» у Фейсбуці, але політичні паралелі і шалена медіа підготовка ще за місяць до двобою наших сусідів не врятувала». Деякі з цих дотепів повторюються в матеріалі Маргарити Ситник.

Тема не скандальна, але важлива – майбутні врожаї та ціни на овочі: «Про те, що 2013 не буде роком рекордних урожаїв, говорять і експерти. Але навіть того, що вродило, Україні має з головою вистачити. Втім, під питанням уже наступний рік. Порушені всі оптимальні терміни сівби. А слова українського аграрного міністра про зменшення вітчизняного сільськогосподарського експорту спричинили зростання цін навіть на світових ринках. Отож чи встигнуть докопати картоплю, зібрати соняшник і посіяти озимі? Усе має вирішитись у найближчі два тижні». Всерйоз беруться також за ще одну важливу та вічну соціальну проблему: вакцинацію від грипу. Відеоряд, що супроводжує матеріал Олексія Бобровникова на цю тему, аж ніяк не сприяє вірі у чарівну силу вакцинації. До того ж, у сюжеті наводиться загальновідома, хоч і не підтверджена наукою остаточно гіпотеза, що щеплення можуть призводити до аутизму в дітей.

Про ситуацію з можливим помилуванням Тимошенко розповідають максимально відсторонено та інформативно. А ось переведення Кузьміна коментують, до того ж, у досить нестандартному для українських ЗМІ ключі: «Втім, вважати таке призначення покаранням не варто. Ця ротація, на думку експертів, дала президентові відразу кілька вигод: змогу довести Європі оптимізм у справі Юлії Тимошенко і прокуратурі взагалі; зняти напруження між Кузьминим та генпрокурором Пшонкою і посилити РНБО перед виборами 2015 року». Якби не недостовірне посилання на «експертів», було б цікаво та оригінально.

Продовжують серіал про церкву «Відродження» в Києві, цього разу звернувшись до професійного психолога по коментарі. Як і слід було чекати, коментарі невтішні для пастора Мунтяна: маніпуляції, травмування психіки прихожан тощо.

Коментуючи заборону ФІФА проводити матчі на стадіоні «Арена Львів» до 2018 року, «ТСН. Тиждень» підраховує фінансові втрати: «Цей стадіон один із найдорожчих у Європі і з розрахунку на одного вболівальника. Зведення львівської арени коштувало державі 375 мільйонів доларів. Стадіон може вмістити трохи менше 35 тисяч візитерів. Виходить, що на одне крісло держава витратила 10740 доларів. Це майже стільки, скільки на Олімпійському стадіоні у Лондоні і суттєво більше, аніж ціна на стадіоні у польському Вроцлаві, який так само звели до Євро-2012. Утримання «Львів Арени» на рік - 2,5 млн. дол. Стадіон зможе заробити стільки, якщо на його полі за рік відбуватиметься мінімум 7 матчів із до краю заповненими трибунами і дорогими квитками. Песимісти уже прикинули, у що обійдеться демонтаж стадіону, називають суму близько 10 млн. дол. І це все одно вигідніше, аніж тримати його 5 років без футболу». Це доволі нетипово – інші ЗМІ переважно зосереджувались або на пошуку винних, або на безпідставності звинувачень ФІФА.

«Інтер», «Подробности недели»

Евгений Киселев стал советником управляющего директора Group DF.

Несмотря на попытку штурма, Киевсовет провел заседание.

Поветкин может взять реванш у Кличко.

Журналисты выяснили, каково жить рядом с газопроводом.

Гость программы – Юрий Бойко, вице-премьер-министр Украины.

Бюджетный кризис обойдется США в 55 миллиардов долларов.

Вероятность дефолта США составляет один к миллиону.

20 лет назад в Москве танки открыли огонь по зданию парламента.

Исламисты в Крыму хотят построить халифат.

Осенний призыв на срочную службу был последним. 

Ровно 40 лет назад на Ближнем Востоке прошла война Судного дня.

Топ-10: Государства, которые появились и исчезли в прошлом столетии.

Романовы отпраздновали в Крыму 400-летие династии.

Включення Євгенія Кисельова телемостом  з Лондону на початку програми викликало неоднозначні відчуття. З одного боку, це правильний крок, спрямований на прозорість та відповідальність перед аудиторією: якщо ведучий іде та поступається місцем іншому, це варто пояснити. З іншого боку, коли місце Олега Панюти у студії «Подробностей недели» зайняв Євгеній Кисельов, ніхто нікому нічого не пояснював. Крім того, Кисельов, власне, нічого не пояснив – лише констатував, що має особисті причини, з яких відійшов від роботи на «Інтері», й не хоче їх відкривати:  «Ну, что касается вашего покорного слуги, то я, если говорить коротко, перешел на другую работу. Причины сугубо личные, сейчас мне не хотелось бы в них вдаваться, но все равно от канала "Интер" я далеко не ушел. Теперь я советник руководителя Группы DF – Группы Дмитрия Фирташа, которая, как известно, является главным акционером "Интера"».

Чотири рази за час розмови зі своїм наступником Кисельов згадав Фірташа. Він розхвалює програму Днів української культури так, ніби це топова подія в житті Британії: «Пройдет он в одном из самых красивых лондонских залов», «мероприятия пройдут в знаменитой лондонской галерее», «на одной из престижных лондонских площадок», «на таком же великолепном фоне лондонского пейзажа». Проте глядачам залишається робити власні припущення щодо того, з яких причин бути радником Фірташа (а судячи з цього панегірика, ще й його піарником) краще, ніж розповідати про події тижня та керувати новинами на найрейтинговішому каналі України.

Дмитро Анопченко поки що, як висловився би сам його попередник, «не чета» Кисельову. Проте не робімо передчасних висновків: історія підсумкових тижневиків знає випадки, коли ведучий, що починав із функції диктора, виростав до яскравої телеособистості. Дещо він, утім, успадкував від Кисельова – схильність до недостовірних посилань, наприклад, на подейкування невідомо кого, або ж на «когось» і «багатьох»:

«…сторонникам пообещала политическое убежище в Германии не просить. И, как прежде, участвовать в украинской политической борьбе. Хотя в Украине и поговаривали, что одним из условий отъезда все-таки станет обещание заняться здоровьем, а не политикой…»

«В связи с новым поворотом в деле Тимошенко многие называют символическим кадровое решение президента Януковича. Ренат Кузьмин уволен из Генеральной прокуратуры, переведен в Совет национальной безопасности и обороны. Казалось бы, что тут необычного? Не глава же ведомства, собственно, ушел. Хоть и первый, но все же заместитель генерального прокурора. Но здесь не стоит забывать, что именно он курировал расследования резонансных уголовных дел. В том числе, и против Юлии Тимошенко. Стоило наметиться прорыву в этом деле, как сразу возникал Кузьмин. С новыми заявлениями, которые словно намекали Западу – перемен не будет. Теперь же он заместитель секретаря СНБО, и в этом качестве уже, наверное, не будет раздавать так щедро интервью. Вряд ли кто-то сомневается, что вся эта политическая активность ради Вильнюса».

Подібні занадто сміливі припущення, ґрунтовані на неназваних або узагальнених джерелах, були притаманні Кисельову. Однак, якщо про Кисельова було легко уявити, що він у курсі «подейкувань» Банкової та інших центрів ухвалення політичних рішень в Україні, то Дмитро Анопченко поки що справляє враження людини, яка знає про подейкування і думку «багатьох» із соцмереж, стрічки новин, того ж таки Кисельова, який, за даними джерел «ТК», «консультує» поки що  й Анопченка,  та від свого нового офіційного шефа Лаврентія Малазонії.

Важку артилерію – Ольгу Червакову – цього разу скерували до Київради, і вона привезла звідти яскравий та, як завжди, побудований на ексклюзиві репортаж. Від теми київрадівського конфлікту перестрибують до боксу: «Лидер оппозиционной партии "УДАР" Виталий Кличко в столкновениях у Киевсовета не участвовал. Кличко-старший помогал своему брату Владимиру готовиться к бою с россиянином Александром Поветкиным. Это незыблемое правило: когда боксирует один из братьев Кличко, другой брат обязательно возле ринга».

Центральна тема випуску – майбутнє української газотранспортної системи. До студії запросили міністра Юрія Бойка. Розмові передував розлогий сюжет Алли Матюшок, за допомогу у створенні якого Дмитро Анопченко насамперед подякував співрозмовникові: «Юрий Анатольевич, у нас сразу перед этим нашим интервью в эфире большой сюжет, который, в том числе, и с вашей помощью, снимался об украинской газотранспортной системе. В связи с этим, несколько вопросов о ГТС. Во-первых, я знаю, что вы на прошлой неделе были в "Газпроме". По вашим ощущениям от этих переговоров, ждать ли нам этой зимой если не "газовой" войны, то, по крайней мере, обострения с Россией в энергетической сфере?». Дивно, що журналістам у країні, яка зветься демократичною, для створення сюжету знадобилась допомога міністра. Природно, жодних несподіванок для Бойка – союзника власників «Інтера» у політиці та бізнесі – розмова не містила. Він спокійно обіцяє, що Україна не зазнає жодних газових катаклізмів цієї зими, демонструючи турботу держави про своїх громадян: «Вы знаете позицию нашего президента о том, что газовый контракт, который был подписан в 2009 году, он чрезвычайно негативное влияние оказал на нашу экономику из-за высоких цен… мы завершаем через две недели накопление достаточного объема газа в наших хранилищах, которые, как правило, мы накапливаем зимой, это штатная операция, она в таком же штатном режиме проходит. Единственное, конечно, у нас погода внесла определенные коррективы – мы по распоряжению президента страны начинаем отопительный сезон ранее, чтобы у нас наши люди не чувствовали этого похолодания».

Безперервне апелювання до Януковича доходить до смішного: «При создании любой модели с нашими российскими коллегами и с европейцами у нас при проведении переговоров была позиция президента нашей страны Виктора Януковича, которая заключалась в том, что мы готовы выстроить любую модель с российскими коллегами на равноправных условиях». Складається враження, що Бойко з’явився в ефірі «Інтера» спеціально для того, щоб засвідчити відданість главі держави. Але головний акцент інтерв’ю Бойка: у нас із Росією все буде добре, наші зв’язки не будуть розірвані. Це, знову ж таки, радикально суперечить риториці, яку можна було чути у випусках «Подробностей недели» з кінця серпня.

Говорячи про бюджетну кризу в США, змальовують песимістичну перспективу для всіх, хто зберігає заощадження в доларах: «Хотя оно запросто может ударить и по всем нам. А точнее – по нашим сбережениям. Ведь украинцы хранят под матрацами порядка 50-ти миллиардов долларов. И случись что с валютой – пострадают, увы, не только американцы, которые всю эту кашу с "шатдауном" и заварили».

Розгорнутий матеріал Романа Бочкали присвячений ісламістам  у Криму: він збалансований, але масштаби загрози, як на сторонній погляд авторів цього огляду, дещо гіперболізує.

Ось так пройшов перший за останні місяці випуск «Подробностей недели» без жодної згадки про президента Росії Володимира Путіна.

ICTV, «Факти тижня»

Володимир Кличко побив Олександра Повєткіна. 

Цього тижня у столиці продовжилася битва за Київраду.

Міністерство юстиції атакували хакери.

Міжнародна Федерація футболу таки призупинила санкції проти України

Розбійний напад серед білого дня у Києві на Подолі.

Оповита таємницею і надзвичайна пригода на російсько-українському кордоні

Винесено вердикт у справі, яка рік тому шокувала Україну і Словаччину

На Львівщині активізувалася секта Догнала.

Добитися покарання винних і відновити справедливість. Не просте завдання ставить перед собою команда програми "Четверта вежа".

Цього тижня фактично по всьому світу закрилися посольства Сполучених Штатів.

У космосі сталася надзвичайна подія. Цього тижня землю атакувало сонце.

У Дніпропетровську футбольний матч №1 чемпіонату України.

Новий модний тренд – колекціонування важкої армійської техніки.

Росіяни презентували свій новий блокбастер. Фільм "Сталінград" вже називають претендентом на "Оскар".

Дивовижне фото з Мілану. В центрі міста сплав підводний човен, поламавши асфальт і пошкодивши припарковане авто.

Починають із перемоги Кличка, про яку розповідають не без згадок про політичний бекґраунд: «Підігрівало ажіотаж і те, що поєдинок відбувався в Москві під час непростих стосунків Росії і України». Однак акценти роблять усе-таки на спортивному, а не політичному значенні події. Відсторонено та інформативно розповідають про новини у справі визволення Тимошенко та про Київраду. Зокрема, глядачі «Фактів тижня» побачили, як під час протистояння застосовували сльозогінний газ, із синхроном Арсенія Яценюка, який звинуватив у всьому провокаторів спецслужб.

Говорячи про збій у роботі держреєстрів, із недостовірним посиланням наводять чутку про викрадення баз даних: «У ЗМІ навіть з’явилася інформація, що конфіденційні дані про українців із держреєстрів викрали невідомі. Однак міністр юстиції усе спростовує.

Олена ЛУКАШ, міністр юстиції України: "Внаслідок несанкціонованого втручання в мережу цих реєстрів, було зупинено маршрутизацію цих реєстрів. Самі реєстри не постраждали. Є неушкодженими. Жодні сторонні особи до них не доторкнулися. Але маршрути були пошкоджені"». Попри заперечення Лукаш, у телеглядацькій свідомості в подібних випадках спрацьовує принцип «немає диму без вогню», тож варто було серйозніше поставитись до історії з викраденням інформації.

Поки «1+1» займається церквою «Відродження» пастора Мунтяна, ICTV взявся за іншу підозрілу релігійну організацію – секту Догнала, або «УПГКЦ». «На Львівщині активізувалася секта Догнала. Самі прихожани вважають себе правовірними греко-католиками. Утім, поміж людей їх називають чорним братством за агресивний настрій і звичку носити чорний одяг. Нині основу проповідей догналітів складає агітація проти вступу до Євросоюзу. Сектанти навіть звернулися до Президентів Росії і Білорусії з проханням ввести в Україну війська, і завадити підписанню Угоди з ЄС. Хто замішує релігію на політиці і бомбує молодь?», -  йдеться у підводці Оксани Соколової. Діяльність догналітів розслідувана доволі докладно, однак поясненням самих представників УПГКЦ приділено зовсім мало уваги – чуємо переважно звинувачення і майже жодних виправдань. Не зрозумілою залишилась причина, з якої не виконується рішення про депортацію Антоніна Догнала: «: А судове рішення стало підставою для заборони Антоніну Догналу залишатися на території України. От тільки знайти його міграційна служба не може. Хоча самопроголошений єпископ явно не дуже ховається. Ось, наприклад, у відеозверненні запрошує своїх послідовників на чергову акцію. Цього разу так зване чорне братство планує похід на Київ». Якщо Догнала так легко знайти, це, певно, могли би зробити й журналісти ICTV; натомість, використовуються лише кадри його відеозвернень.

Із новини про бюджетну кризу в США роблять несподіваний висновок: «З доларами, які завозяться в Україну зі Штатів, теж поки проблем немає. Банкрутство ж світового лідера може бути нам навіть вигідним. Долар впаде мінімум удвічі, а гривня виросте. Наші зовнішні борги знеціняться, а Нацбанк зможе за дешево поповнити валютні резерви. Щоправда, це лише на перший погляд». Далі виправляються: «Знецінення долара, який поки лишається валютою №1, і дефолт США можуть спричинити падіння банків у багатьох країнах, і загальносвітову катастрофу». Після синхрону економіста Еріка Наймана стає більш зрозумілим, що крах американської економіки неодмінно матиме нищівний вплив на економіку всього світу, і України, природно, також. Сподіваємося, глядачі додивились до цього місця, а не пішли святкувати  бюджетну кризу у США після слів про те, що Україні це вигідно.

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

На Україну насувається аномальна зима.

У США не прийнятий державний бюджет.

Юлію Тимошенко збирали на волю.

Приміщення Київради знову лихоманило.

Кличко і Повєткін – поєдинок між Україною та Росією.

ФІФА оштрафувало Україну за прояви расизму і фашизму на львівському стадіоні.

3 жовтня - день великого українського кіно

Незвично бачити, як «Час: Підсумки тижня» на 5 каналі починається з погоди. Однак тему майбутньої холодної зими та проблем з опаленням команда п’ятоканального тижневика зуміла подати в доволі оригінальний спосіб. Азад Сафаров запросив усіх киян, які мерзнуть удома за вимкнених батарей, погрітися до «Київенерго». «…як показали останні дні, комунальні служби не готові не лише до аномальної зими, а і до просто холодної осені. І хоча в уряді і наказали розпочати опалювальний сезон раніше, але сказати – одне, а зробити – то зовсім інше. В третині житлових будинків по всій країні батареї – мов лід. Найгірша ситуація в Запорізькій, Чернігівській, Житомирській та Київській областях. Що ж до самої столиці, то тут опалюють уже половину будинків, але мешканці жаліються, що батареї ледь-ледь жевріють. У «Київенерго», яка належить Ринату Ахметову, відверто заявляють: самостійно профінансувати опалювальний сезон не зможуть через великий борг за газ, який тягнеться із попередніх часів. Він виник, бо з бюджету не надходить компенсація за різницю у тарифах, та і споживачі не завжди справно платять», - розповідає на початку програми Лариса Губіна. Через згадку про Ахметова та апеляцію до бюджетних коштів, які не надходять цій компанії, глядачам залишається не до кінця зрозумілою ситуація з розподілом відповідальності. Хто морозить киян – Ахметов, Попов чи Азаров? Із сюжету Азада Сафарова можна зробити висновок, що винні всі.

Розповідаючи про намагання визволити Тимошенко, Лариса Губіна зводить докупи недостовірну анонімну інформацію, свої власні враження та підтверджені факти, роблячи з них висновок про певну тенденцію: «Спочатку харківські очевидці заявляли, що буцімто речі ув’язненої пакують та вивозять із лікарні. Потім після візиту екс-президентів Кокса і Кваснєвського Тимошенко заявила, що готова до лікування за кордоном. Зважаючи на те, що звіт місії ЄС очікується 15 жовтня, екс-прем’єрка має всі шанси перетнути кордон з Німеччиною цього тижня. А поки опозиційна лідерка за гратами, її соратники намагаються діяти політично. Та, схоже, не дуже результативно». А вже притягування за вуха політичного контексту в тему боксерського поєдинка Кличка з Повєткіним сягає межі маніпуляції: «Кличко і Повєткін – це не просто бокс. Це поєдинок між Україною та Росією. Елегантно, політкоректно та по-спортивному Володимир Кличко переміг Олександра Повєткіна». Як показала спокійна (щоб не сказати – відсутня) реакція суспільства на перемогу української футбольної збірної над польською, політичний ажіотаж навколо спортивних змагань виникає насамперед там, де його роздмухують ЗМІ.

У матеріалі Анни Мірошниченко йдеться про підготовку до виборів народних депутатів у «проблемних округах» у Києві. Ці вибори, на відміну від виборів київського мера та Київради, вже призначені, перспектива їхня цілком реальна, тож творці «Підсумків тижня» на 5-му зробили правильний вибір, акцентувавши саме на них.

А журналістка Ірина Герасимова спробувала розібратись у непростій ситуації із забороною ФІФА проводити матчі на стадіоні «Арена Львів». Поміж іншим вона наводить і позицію українських націоналістів, які вважають заборону наслідком провокації «ліваків».

«Україна», «События недели»

В Одесской области произошло землетрясение.

Ренат Кузьмин назначен заместителем секретаря Совета национальной безопасности и обороны.

Юлия Тимошенко дала свое согласие на лечение за границей.

На этой неделе Россия начала новую торговую войну против Украины.

Литва пригрозила заблокировать сообщение между Калининградской областью России и Россией, если та не прекратит давление на соседей, которые стремятся к сближению с ЕС.

На пограничном пункте пропуска в Сумской области мужчина подорвал себя.

Украинцу Руслану Якушеву, задержанному вместе с другими активистами Гринпис в Арктике, предъявлено официальное обвинение в пиратстве.

В центре Киева неизвестные обстреляли автомобиль.

ФИФА разрешила присутствие зрителей на отборочном мачте Чемпионата мира 2014 года между сборными Украины и Польши.

Львовский облсовет наконец разрешил компании Chevron разведку и разработку Олесского месторождения сланцевого газа.

Владимир Кличко победил Александра Поветкина.

В среду в столице состоялось большое сражение за Киевсовет.

На этой неделе нам всем стало ясно: с бабьим летом в этом году не сложилось. 

1 октября случился небывалый прежде сбой в работе государственных электронных реестров. 

1 октября – историческое событие в жизни страны: начался последний призыв в украинскую армию.

У правительства Соединенных Штатов нет денег на оплату работы государственных служащих, ученых НАСА, смотрителей музеев и полиции.

Сразу два громких происшествия в центре Вашингтона.

У итальянского острова Лампедуза затонуло судно, перевозившее полтысячи нелегальных мигрантов из африканских стран.

Китайские власти издали новые правила для своих граждан, путешествующих за границей.

В Швеции медузы заблокировали атомную электростанцию Оскарсхамн на берегу Балтийского моря.

Анонс программы Як дві краплі

У повнометражному шістдесятихвилинному форматі «Событий недели» побільшало сміливих суб’єктивних суджень. Так, характеризуючи переведення Рената Кузьміна до РНБОУ, Андрій Данилевич говорить: «Еще неделю назад Кузьмин заявлял, что несколько новых уголовных дел против экс-премьера готовы для передачи в суд; теперь он назначен заместителем секретаря Совета национальной безопасности и обороны. В украинской политике эта должность считается чем-то вроде пансионата или санатория для отошедших от дел чиновников: должность есть, а вот влияния нет».

У матеріалі про перспективи помилування чи вивезення за кордон Юлії Тимошенко зустрічаємо нашого старого знайомого Володимира Фесенка, до якого творці «Событий недели» мають особливу прихильність. Фесенко – це «політологи»: «Но вот вопрос: "лечить нельзя помиловать" – где поставить запятую? Дело в том, что в украинском законодательстве нет нормы, позволяющей заключенным лечиться за границей. Об этом не раз говорил Президент. Впрочем, законы можно менять, но на это нужно время. Вот что говорят политологи», - йдеться у підводці до його синхрону. Жодних інших «політологів» послухати глядачам «Событий недели» не пощастило. Разом із тим, тижневик «України» виявився єдиним, що показав пряму мову захисника Юлії Тимошенко Сергія Власенка; «1+1», ICTV та «Інтер» посилались на нього, але синхронів не давали.

У матеріалі кореспондента Андрія Бориса, підводку до якого ми вже аналізували на початку матеріалу, знов зустрічаємо приклади антиукраїнської пропаганди в російських медіа, які пройшли ефірами тижневиків тиждень тому: Дмитра Кисельова, віце-прем’єрів Сергія Іванова та Сергія Кургіняна, а для балансу – екс-віце-прем’єра Альфреда Коха, який критично ставиться до дій Росії. Кореспондент «України» робить наголос на тому, що економічні втрати РФ у разі припинення торгівельних відносин з Україною будуть величезними, наводячи розлогий синхрон голови Комітету економістів України Андрія Новака. Експерт говорить розумні речі, проте, виявляється, Андрій Борис і сам експерт нівроку – він може робити власні висновки:

«Подобный стиль Россия использует и в других экономических сферах. Любимый метод, знакомый всей Европе: если что не так – отключим газ. Игра Украины и России – поединок неравных соперников. У Москвы капитал серьезнее, что позволяет ей вести себя более агрессивно. Но с появлением за столом нового игрока-тяжеловеса – Европейского Союза – все может поменяться. Присоединение Украины к зоне свободной торговли с ЕС открывает украинские рынки для европейских компаний. Изменятся расклад сил и правила игры, к которым привыкла Москва, и в случае каких-либо экономических конфликтов ЕС уже не будет сторонним наблюдателем».

На підтвердження своїх висновків Андрій Борис наводить коментар керівника Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігоря Бураковського. Однак, якщо наведена вище цитата – витяг із експертної думки, а не власні міркування журналіста, йому варто було б дистанціюватись, адже про його власну компетенцію у міжнародній економіці та геополітиці глядачі не знають.

Дивне узагальнення – «мордобои недели» - Андрій Данилевич робить для поєдинку Володимира Кличка та протистояння навколо Київради. При цьому, характеризуючи другий – «політичний» - мордобій, ведучий бере на себе функцію Капітана Очевидності: «А теперь – о главном политическом мордобое недели, которым гордиться трудно. В среду в столице состоялось большое сражение за Киевсовет. Вот - эффектные кадры, правда? За что дрались? Формально – чтобы сорвать заседание, а фактически – за проведение выборов в Киеве. От того, кто управляет столицей и какие решения принимает в ответственные моменты, может зависеть, например, исход президентских выборов. Помните 2004-й, когда мэр Киева Александр Омельченко, по сути, позволил оппозиции устроить Майдан? А сейчас мэра в Киеве нет, полномочия киевских депутатов формально закончились еще 2 июня, но в отставку они так и не ушли, Конституционный суд, потом Окружной админсуд, затем Апелляционный суд Киева позволили им работать до новых выборов, которые так и не назначила Верховная Рада. Голосование в апреле по этому болезненному вопросу, по сути, провалили не договорившиеся между собой оппозиционеры». Теза «хто керує Києвом, той керує країною» повторена у матеріалі Ольги Лузан на цю тему: «А тут не просто толкаются и дерутся, тут – пусть косвенно – решают судьбу страны. Ведь в политике, как на войне: столица – ключевой пункт. От того, кто будет править городом, всегда зависит очень многое». Проте на підтвердження цієї тези вона змогла навести лише синхрон проопозиційного політкоментатора Олександра Палія, який стверджує, що влада боїться повторення Майдану за підтримки київської мерії. Водночас жодних аргументів на користь того, що повторення Майдану можливе, у матеріалі немає; видається, що припущенням про страх влади перед народним гнівом опозиція просто набиває собі ціну.

А загалом розширений формат пішов програмі на користь. Наприклад, важливим і актуальним був матеріал Катерини Філіппенко про збій у роботі державних реєстрів:

«К пятнице программисты из МВД и СБУ сумели частично решить проблему. По сути, они сделали то, что полстраны делает с офисными программами и компьютерными играми – взломали защиту. Реестр, или его копия, на сегодня работает, однако главные вопросы так и не сняты с повестки дня: будут ли новые сбои программы, что будет дальше с конфиденциальной информацией всех граждан Украины, и могут ли воспользоваться ей мошенники? Такая база данных для преступников – сродни пиратскому кладу. Имея все ваши данные, мошенники могут напечатать поддельный паспорт, ваша квартира без вашего ведома может стать кредитным залогом для преступников, на вас могут оформить множество займов и кредитов или начать шантажировать. Но что делать, если ваши данные вдруг оказались в руках злоумышленников? Адвокаты советуют: идите в милицию. А пока – для профилактики проверьте, все ли оригиналы документов у вас в порядке. И в надежном ли они месте. А еще не ленитесь и проверьте, все ли правильно записано в государственных реестрах». «1+1», для порівняння, розповів про цю подію дуже стисло, а тим часом це реальна загроза для мільйонів українців.

Щоправда, шалене різнотем’я програми ще доведеться приборкати – двадцять тем та інформаційних приводів за одну годину глядач просто не витримує. Десять-дванадцять, як на «Інтері», було б цілком достатньо.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.