І знов тижневики заговорили про Росію. Але вже в новому аспекті: в усталений порядок денний підсумкових програм увірвались погроми в московському районі Бірюльово. Та, попри посилену увагу до північно-східного сусіда, тенденція минулого тижня збереглася: агресія «Інтера» на адресу Кремля зійшла нанівець, натомість, «Україна» шпетить Росію не менш завзято, ніж «Россия» Україну. Причому за все, аж до згаслого олімпійського вогню. «Ну а вот Владимир Путин на этой неделе переманивал Украину пряниками с газовой начинкой», - у такому дусі «События недели» коментують російсько-українські відносини. Тим часом Перший національний – навряд чи з власної волі – вийшов на стежку інформаційної війни проти Росії та за євроінтеграційний імідж чинної влади. Почувається він на цій стежці як слон у крамниці посуду. Довелося йому також торкнутись теми Тимошенко – небажаної для влади, але вимушено головної теми тижня, адже всі чекають, який вихід із украй складної ситуації знайде Янукович і його соратники. Традиційно, коли йдеться про справи такого масштабу, підсумкові тижневики залишились пасивними, не знайшовши жодного ексклюзиву, який допоміг би бодай трохи точніше спрогнозувати розвиток подій. Усі лише констатують, що нічого не ясно, й чекають на рішення. Дехто, щоправда, ще й рахує, скільки коштуватиме лікування у клініці «Шаріте».

Перший національний, «Підсумки тижня»

Угода про асоціацію – найбільш обговорювана тема в Україні

Що пропонує Європа українським виробникам і покупцям?

Цього тижня відбулось вручення Нобелівських премій

Звідки береться мода на імена?

Півторарічному Луці необхідна допомога

В Україні обрали найкращу танцівницю на пілоні

Збірна України з футболу перемогла збірну Польщу з рахунком 1:0

Соціальні підсумки тижня

Перший канал далі пропагує євроінтеграцію. Слово «пропагує» в цьому випадку вжите у прямому значенні, адже Андрій Сміян займається справжнісінькою пропагандою, називаючи аргументацію противників євроінтеграції «казками»: «Угода про асоціацію – простіше – зближення України і Європейського Союзу. Про неї зараз найбільше говорять – майже всі політичні новини країни так чи інакше пов'язані з цією темою, а точніше – із цим документом. Ось він – текст самої угоди – це без численних додатків, доповнень і протоколів – 236 сторінок. Є на урядовому сайті у вільному доступі – українською. Там, до речі, майже все зрозуміло навіть для людини без вищої юридичної освіти. Противники підписання угоди часто аргументують якраз великим обсягом документа. Кажуть, там 900 сторінок, які ніхто ніколи не читав, а в них Україна фактично втрачає незалежність і стає єврорабом. Це не більше, ніж казки-страшилки. Над наймасштабнішим міжнародним документом, який будь-коли укладала Україна, працювали 5 років. Його підтримує і наша влада, і наша опозиція – це чогось та варте». Це не лише порушення стандартів балансу (думку противників асоціації ведучий відверто критикує і наводить в уже відображеній формі з оцінками) та відокремлення фактів від коментарів, але й недостовірне посилання – ми не знаємо, кому саме опонує Сміян.

Береться Перший і за замовчувану зазвичай «Підсумками тижня» проблему Тимошенко:

«А в п'ятницю Віктор Янукович вже у Києві з цього ж питання зустрічався з Єврокомісаром Штефаном Фюле. Серед важливих умов для асоціації, єврочиновники обов'язково згадують, що має бути вирішена ситуація з Юлією Тимошенко. Кажуть, вирішення її долі до Вільнюського саміту гарантуватиме підписання документа» Насправді це перекручення – вочевидь не будь-яке «вирішення долі», а лише визволення Тимошенко є умовою Європи, а про те, що вирішення долі «гарантуватиме підписання», не йдеться. Далі наводять нечіткий синхрон Януковича, який зводиться до того, що нічого не ясно:

«Віктор Янукович, Президент України: "Поки що залишилося найбільш болюче питання – це питання Тимошенко. Але місія Кокса-Кваснєвського працює, ми ведемо спільну роботу, шукаємо шляхи, і я сподіваюся, що найближчим часом ми остаточно визначимося, яким чином вирішимо це питання".

Кореспондент: Про те, що Тимошенко можуть помилувати, почали активно говорити ще минулого тижня. Адвокат прем'єрки заявив: нібито прохання про помилування передали Віктору Януковичу Пет Кокс і Олександр Кваснєвський.

Однак юристи одностайні: для помилування засудженої немає юридичних підстав, простіше, законів, які б дозволяли підписати указ. Іще як варіант – Юлію Тимошенко можуть відправити на лікування за кордон у Німеччину. Тамтешні лікарі постійно її обстежують і в курсі хвороби. На це вже дала згоду і сама ув'язнена, і німецька сторона. До такого сценарію швидше схиляються і українські політологи. Він принаймні юридично виглядає більш реальним».  Маємо тут численні недостовірні посилання – хтось «почав говорити», юристи одностайні (навряд чи з цією одностайністю погодились би адвокати Тимошенко), політологи (яких у сюжеті представляє Кость Бондаренко) «швидше схиляються».  Далі в сюжеті можна почути, що «Що ж стосується основного пакету законів, необхідних для асоціації, то Україна, з огляду на все, з ним встигає». Складається враження, що в запалі ретельного виконання поставленого завдання Перший геть забув про необхідність дотримання бодай позірних стандартів.

Дивно спостерігати за тим, як стрімко політизується програма, що раніше мала цілі випуски без політики. Новиною стала, наприклад, заява радника Путіна Сергія Глазьєва: «Чим ближче до моменту підписання Угоди, тим активніше Росія відмовляє нас від зближення з Європою. Останні аргументи – Москва, мовляв, відразу змушена буде запровадити візи для українців. Про це заявив радник президента Росії Сергій Глазьєв.

Сергій Глазьєв, радник Президента Російської Федерації: "Якщо ми в рамках Митного союзу скасуємо паспортно-візовий контроль, далі, можливо, виникнуть більш суворі вимоги до тих, хто в цей режим не увійшов...». Зауважмо, що інтерпретація Сміяна – «відразу змушена буде» - абсолютно не відповідає тому, що говорив Глазьєв («можливо, виникнуть»); до того ж, Глазьєв не є людиною, що приймає подібні рішення. Необхідним бекґраундом до цієї новини мала би бути інформація про порядок запровадження візового режиму та документи, що регламентують безвізовий режим між Україною та Росією.  Далі у випуску – сюжет Ольги Чепіль про те, що зміниться для українських експортерів із підписанням угоди про асоціацію; тут також зроблено наголос на агресивній позиції Росії.

У другій, «соціальній» частині випуску посеред новин про хор Верьовки та ансамбль «Цвітень», раптом зустрічаємо таке повідомлення: «Президент України проголосив 2013-й роком підтримки талановитих дітей. Щоб не прогледіти жодного маленького таланту, в Україні вже 12 років поспіль проводять фестиваль "Змінимо світ на краще".

Валентина Довженко, Голова Всеукраїнського благодійного Фонду Надії і Добра: "Наступного дня підходять до мене керівники, делегації інших країн і говорять: пані голово, а що ж нам тут після вас робити, тому що наші дійсно найкращі"». Далі, в розповіді про змагання юних дзюдоїстів, влада вихваляється прямим текстом: ««Адже у спортзалі є де розвернутися. Напередодні змагань тут усе відремонтували.

Чоловік: "Третий год подряд выделяются деньги с областного бюджета, в этом году выделили до 100 тысяч гривен, и за эти деньги был сделан ремонт и потолка, сделана вентиляция".» І квінтесенція всього цього:

«Кореспондент: Вирішення усіх соціальних проблем – під постійним контролем Глави держави. Про гарячі батареї в усіх домівках уже потурбувалися. На підготовку до зими в Україні витрачено близько 3,5 мільярдів гривень. При цьому модернізовано 15% котелень – замінили газові котли на твердопаливні. А коли у приміщеннях тепло – можна і творчістю займатися, як дітвора ансамблю "Цвітень"».

Ми можемо лише припускати, а не стверджувати,  під чиїм постійним безпосреднім контролем перебуває  зараз політична лояльність до влади Першого національного, але ця загадкова особа мала би бути цілком задоволена цим випуском.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

У Москві в районі Бірюльово масові заворушення

У Миколаєві швидкими темпами слухають гучну Врадіївську справу

Найпопулярніша купюра світу змінює обличчя

В Україні йде резонансний суд над фізиком якого звинувачують у передачі військових технологій іноземній державі

Гепатит став прибутковим бізнесом в Україні

З пастером церкви "Відродження" Володимиром Монтяном усі протестантські церкви горшки побили вже давно

Найближче за весь час, цього тижня вдалося підійти до вирішення проблеми Юлії Тимошенко

Тривалих вихідних не буде - каже Прем’єр Азаров

На сторінку по помилці, у підручниках наших дітей

Понад добу шукали у Львові 2-річного хлопчика, який упав у каналізацію

Володимир Кличко і голів чудська акторка Хайден Панетьєрі нарешті заручилися

Перемогою 1:0 у матчі із поляками, Україна наблизила до себе футбольний чемпіонат світу у Бразилії

Ведучі кількох каналів групи 1+1 скуштували хліба моделей, і в суботу вийшли на дефіле

Василь Ломаченко впевнено йде на вершину професійного боксу

Остання новина із російської столиці, де після спалаху антиміградськогобунту вже арештували 260 чоловік

Напружений день, завтра може бути і в Україні. Покрова, десь створення УПА

Гарячі новини з Бірюльова, якими почався і якими закінчився «ТСН. Тиждень», стали несподівано доречною передмовою для запланованої головної теми випуску – суду у врадіївській справі. У своїй підводці Алла Мазур щедра на епітети: «У Миколаєві швидкими темпами слухають гучну Врадіївську справу. 4 дні на тиждень, від десятої до п’ятої, журналісти чатують біля зали суду, але дізнатися хоч щось украй важко. Слухання для преси закриті. А від адвокатів лунають прямо протилежні заяви». «ТСН» удалося взяти ексклюзивне інтерв’ю в постраждалої Ірини Крашкової.

Емоційно подавати новини про Врадіївку сам Бог велів, надто ж «ТСН». Однак із темою небезпеки коливань валютних курсів у світлі американської кризи Алла Мазур та її колега Руслан Харченко вочевидь переборщили. «В Україні долар може впасти до відмітки 4 гривні» - ця фраза з підводки ведучої  цілком могла б спровокувати паніку у глядачів, які зберігають долари в панчохах. А сюжет починається з аналогічних страшилок: «"Світ на грані катастрофи". "Долар втрачає статус надійнішої світової валюти". "Наслідки кризи в США можуть обернутися катастрофою". "Глобальна депресія - озвучений апокаліпсис після дефолту США"»  - усе це газетні заголовки. У сюжеті за допомогою експертів знайдено український вимір гаданої загрози: збитки для експортерів, проблеми з переказом грошей за кордон, негаразди для туристів: «Ми відчуємо дефіцит товарів, одяг, автомобілі, техніка стануть на вагу золота. Це розуміє і наш уряд». Розуміння уряду проілюстроване синхроном Азарова, який висловлює сподівання на те, що все буде добре. А що ж збирається робити уряд Азарова, окрім як сподіватися і чекати? Тиша.

Менш комфортним для уряду було повідомлення про порушення в роботі МОЗ, що передувало сюжетові про зловживання лікарів: «Близько ста порушень, в роботі Мінохорони здоров’я тільки за останній рік виявила тимчасова парламентська комісія, що відзвітувала цього тижня. Зокрема йдеться про купівлю медпрепаратів за завищеними цінами, і використання заборонених ліків. Міністерство готове реагувати лише тоді, коли зібрані депутатами факти доведуть правоохоронці. А ще одне розслідування ТСН-тижня знову підтверджує: смертельні хвороби і ліки проти них - надприбутковий бізнес. Цього разу мова про гепатит С». Далі повернулись до теми церкви «Відродження» Володимира Мунтяна - автор циклу Сергій Гальченко розповів, що після його попередніх матеріалів «…майже усі протестантські церкви оголосили пастору війну і відхрестилися від нього». Знайшлись докази того, що Мунтян розкошує й видурює гроші; коментарі правозахисника і криміналіста. Однак самому Мунтяну або його прибічникам слова як не давали, так і не дають.

Стисло й некритично розкривають тему Тимошенко: «Найближче за весь час цього тижня вдалося підійти до вирішення проблеми Тимошенко», стверджує Алла Мазур, наводячи на підтвердження цієї тези тільки заяви та обіцянки. Сама вона далі визнає: «Утім, що це означає для Юлії Тимошенко: помилування, перерви на засудження чи просто виїзд на лікування - залишається таємницею. Як власне і дата, коли це може статися. Внести ясність не вдалося і  навіть після переповненого євро переговорами тижня. На сьогодні відомі принаймні два критичні рубежі, 21 жовтня, названа віце-президентом Європейської народної партії, і 18 листопада, коли відбудеться засідання глав МЗС Євросоюзу». Отже, наміри української влади залишаються незрозумілими і непрозорими, а видимих ознак бодай спроби довідатись якусь конкретику в «ТСН.Тижні» немає.

«Інтер», «Подробности недели»

Весь состав московской полиции мобилизован на борьбу с беспорядками

От решения судьбы Тимошенко зависит путь развития страны

Эксперт рассказал о клинике "Шарите"

Западные интвесторы изучают менталитет и культуру Украины

Леонид Кучма рассказал об имидже Украины

На этой неделе Ильхам Алиев возглавил Азербайджан в третий раз

Европа настаивает на принятии Украиной закона о дискриминации

В Украине на минувшей неделе случился громкий судейский скандал

В минувший понедельник по польским дорогам ездил и украинский Президент Виктор Янукович

Ну, а главная российская новость этой недели напрямую с Украиной не связана, но все-таки характеризует политическую атмосферу на территории нашего крупнейшего соседа

Нынешней осенью Россия заканчивает строительство нового полигона для тренировки летчиков палубной авиации

Мы продолжаем историческую рубрику о том, как изменился наш мир за последние 100 лет

Ну, а теперь вновь к политике. Технологии идут вперед, а вот политики – не меняются. В мирной Европе наметился раскол

Починати, як і «1+1», довелося з непередбачуваного – погромів у Бірюльові. Але головною темою випуску стала Тимошенко. Про те, що надмірна увага до гаданого місця лікування Юлії Володимирівни – клініки «Шарите» - була перебором, уже писала у своєму блозі Наталія Лигачова.

Ми ж запропонуємо вчитатися в підводку Дмитра Анопченка: «Главная интрига недели - что произойдет в судьбе бывшего премьера. Украинская политика сконцентрировалась на одном человеке - и это, как ни парадоксально, Юлия Тимошенко. От решения ее судьбы во многом зависит и путь развития страны. Всю эту неделю гадали - уедет ли Тимошенко на лечение в Германию? И если да, то когда же все-таки - до саммита в Вильнюсе или после? Дипломаты и в Берлине и в Киеве намекнули нам, что шансов, что Юлия Тимошенко окажется в Шарите уже на будущей неделе, не так уж и много. И все разговоры об этом организованы больше медиа, чем политиками. Впрочем, если кто-то скажет вам сегодня, что точно знает, как сложится судьба экс-премьера, просто не верьте. Ситуация настолько запутанная что в любой момент может измениться». Процитований уривок, скажімо прямо, ні про що – він зводиться до того, що різні люди, не варті називання на ім’я, говорять усяке, однак загалом ніхто нічого не знає. Чи варто займати найдорожчий в Україні телеефір таким порожнім струшуванням повітря?

Матеріал Тетяни Логунової відображає різні більш чи менш зацікавлені сторони конфлікту, однак усе це має вже небагато сенсу з огляду на сказане Анопченком: ніхто не знає, і отже, ніхто не бере на себе відповідальності за долю Тимошенко; в усякому разі, від більшості процитованих у сюжеті політиків ця доля не залежить. Залишається просторікувати про клініку «Шарите», чим «Інтер» займається доволі ґрунтовно: знайшли російськомовного спікера, добре обізнаного на Німеччині. Ведучий дуже наполегливо розпитував його, наскільки дорогою й розкішною є німецька клініка, до якої, можливо, перевезуть Тимошенко. І, схоже, був дещо розчарований поміркованістю відповідей свого співрозмовника та негативною відповіддю на запитання про те, чи зможе вона проводити там прес-конференції, якщо буде таки лікуватися.

Проте, якщо це був просто перебір, далі починається ганьба. «Подробности недели» почали перетворюватись на майданчик для промоції піар-акцій Дмитра Фірташа в Британії ще в минулому випуску, коли Кисельов телемостом розхвалював організовувані ним Дні української культури. Теперішній піар-блок вимагав розлогого вступу:

«Перед вильнюским саммитом украинцы все больше узнают о Европе. А что там знают о нашей стране? На самом деле, вопрос не праздный. Раз уж Украина стремится в Европу - нам с вами стоит подумать об имидже страны. "Чернобыль, Шевченко, Кличко", - вот с чем ассоциируют Украину. Но хватит ли этого, чтобы европейцы признали в нас своих? Британские и датские ученые провели масштабное исследование. Вот - его результаты. Десятки графиков, сотни страниц со статистикой. И один из главных выводов: инвесторы готовы вкладывать деньги только в тех странах, которые им понятны. Согласитесь, очень по-британски, конечно... И тем не менее. Английские толстосумы признались ученым: если не понимают менталитет и культуру страны, то и бизнес-проектами там их не заинтересуешь. Один из авторов этого исследования, Фернандо Прадо, - сейчас выйдет с нами на прямую связь. Надеюсь, нам все-таки удастся пообщаться. Поскольку синьор Прадо путешествует, и - для того чтобы поговорить со зрителями "Интера" - лишь несколько минут назад нашёл вай-фай в своей гостинице. Мистер Прадо добрый вечер. Спасибо, что нашли время.

Фернандо Прадо, эксперт по репутации европейских стран: "Да-да, есть прямая связь между тем, понимают ли бизнесмены культуру страны, и тем, вкладывают ли они там деньги. Мы сами удавились, но инвесторам не только рынок важен, им необходимо глубоко понимать ваш менталитет, вашу литературу, музыку. Когда есть понимаю всего этого, они перестают колебаться оценивая бизнес-риски. А когда культура неизвестна, им на много сложнее вести здесь бізнес». Це могло би бути цікавим на якомусь семінарі, та аж ніяк не в ефірі тижневика, в якому мало би йтися про актуальні події тижня. Однак у команди «Подробностей недели» своє уявлення про актуальність: від недовгої розмови з паном Прадо – цікаво, чи він підозрював, що його використали як «розігрів» для фірташівського панегірика, продемонструвавши на його прикладі необізнаність європейців, «навіть експертів», із українськими реаліями, - вони переходять до промоції власника:

«Если уж у экспертов познание об Украине не велики, то что тогда говорить о рядовых европейцах? И дни Украины в Лондоне, которые стартуют уже на будущей неделе, нужны далеко не только для того, чтобы на Туманном альбионе узнали о нашей стране. Они и европейским инвестициям помогут сюда прийти. Уже в будущую среду в Лондоне высадится масштабный украинский десант. В британской столице заканчиваются последние приготовления к масштабным культурным акциям, которые организованы Firtash Foundation. Только представьте - открытие - в британском парламенте. Гала-концерт украинских звезд - в живописном лондонском парке на берегу Темзы. В общем, слово "Украина" у жителей Лондона теперь на устах, вот только познания о нашей стране пока довольно скудные».

Передбачаючи традиційні зауваження деяких читачів про те, що Фірташ робить добру справу й заслуговує на згадку, наголосимо: йдеться про події, які взагалі не стосуються мешканців України. Представити британцям українську культуру – це, звісно, добра справа, однак до чого тут ми? Далі маразм міцнішає: про Дні української культури Анопченко говорить із екс-президентом Леонідом Кучмою. Доволі несподіваний герой, сусідство якого з прізвищем Фірташа навряд чи можна вважати вдалою рекламою, але «Інтеру» видніше: «С Леонидом Кучмой мы говорили об имидже Украины и о днях украинской культуры в Великобритании, организованных Firtash foundation». У розмові Кучма, зокрема, дякує Фірташеві за організацію заходу.

Далі у випуску йдуть загалом нормальні теми: вибори в Азербайджані, проблема з законами про дискримінацію і про суддів. А про російсько-український заочний конфлікт говорять підкреслено збалансовано, наголошуючи на словах німецького міністра закордонних справ Ґідо Вестервелле: «Интеграция Украины в ЕС и сохранение отношений с Россией не противоречат друг другу». А ось як «Подробности недели» подали заяву Глазьєва:

«Наши российские соседи, тем временем, перешли от экономических угроз к политическим. Советник Президента России Сергей Глазьев заговорил уже и о визовом режиме, который Москва, якобы, готова ввести. Новые угрозы Глазьева, как, впрочем, и предыдущие, в Киеве встретили с усмешкой. Вот, все-таки странно, пропагандировать интеграцию, рассказывая все время о барьерах и ограничениях. И, тем не менее, еще на минувшей неделе Глазьев сделал, пожалуй, одно из самых скандальных заявлений в своей карьере.

«Та политическая сила, которая сегодня при власти, опиралась на нашу поддержку. И, как вы понимаете, не было бы нашей поддержки, не было бы и этой политической силы», - Сергей Глазьев, советник Президента России.

Дмитрий Анопченко, ведущий: Как вы понимаете, это ясный намек на Партию регионов. Мол, к власти шли пророссийскими, а оказалось, ну, давайте разберемся, а что собственно оказалось? Украинская сторона не отказывается от отношений с Россией. А одной из главных своих целей, по-прежнему, как и тогда, когда была в оппозиции, считает сохранение добрососедства и нынешнего высокого уровня экономических связей. Но, все-таки, внешнеполитический курс страны определяется даже не столько партиями, сколько самим украинским народом». Недостовірність посилань («у Києві зустріли», «українська сторона» і так далі) – тільки одна, й не найразючіша особливість цього пасажу; зрештою, Анопченко абсолютно слушно ставить під сумнів серйозність заяви Глазьєва, вставляючи слово «якобы» в формулювання його погрози. Але те, що ведучий починає захищати Партію регіонів, говорячи від її імені, і ототожнюючи її з «українською стороною», а також використовує ідеологічний штамп про те, що курс країни визначається українським народом, не лізе в жодні професійно-етичні ворота. Нагадаємо, що український народ не голосував за чи проти євроінтеграції і ніяк не впливає на вибір того чи іншого інтеграційного напряму – а напрям цей протягом останнього року змінився на 180 градусів. Теза про те, що сам народ хоче євроінтеграції – із арсеналу аргументації Януковича і його команди.

Словом, пропаганда звичайна. Якої попередники Дмитра Анопченка собі не дозволяли.

Хотілося б на цьому зупинитись, щоб у читачів не складалося враження, що критики на адресу нового ведучого «Подробностей недели» забагато. Але не вийде. Завершальний матеріал випуску – сюжет Оксани Кундіренко про сепаратизм у Шотландії. І після цього абсолютно нормального репортажу, перш ніж ведучий прощається, він ще раз рекламує власника телеканалу та його піар-акцію в Британії: «Ну, а пока Великобритания не развалилась на Англию и Шотландию, честно говоря, случится это очень вряд ли, на Туманном Альбионе завершаются последние приготовления к Дням культуры Украины, организованные благотворительным фондом Фирташ фандейшн. Подробности недели там будут, обязательно покажут все самое интересное». Чекаємо з нетерпінням. Важко уявити, як програма, яка хоча б назвою претендує на відображення подій та інформування аудиторії, може ще більше й винахідливіше вихваляти інвестора телеканалу.

ICTV, «Факти тижня»

Де тонко, там і рветься

Про це говорили

Чи буде реванш?

Сума валюти на банківських рахунках простих українців перевалила за 21 мільярд доларів

Аферою року вже називають київську угоду, яку викрили цього тижня

Резонансна забудова на Десятинному провулку Києва

Києво-Печерська лавра неодноразово опинялася у центрі скандалів

Увесь тиждень у Миколаєві слухалася резонансна Врадіївська справа

Лауреати Нобелівської премії миру

Несподіваний початок – першою темою стає трагедія у Львові, де хлопчик провалився у каналізаційний люк. Матеріал розлогий і докладний, у ньому висвітлені різні чинники, що призвели до біди. Далі переходять до Тимошенко. Цікаво, що, на відміну від інших каналів, де вже не перший тиждень говорять, що у 20-х числах жовтня настає остаточний дедлайн вирішення проблеми Тимошенко, тут наголошують: «Якщо Київ не встигне до 21 жовтня – зустрічі глав МЗС країн ЄС, то є ще шанс зробити це до 18 листопада. Саме у цей день європейські міністри закордонних справ ухвалюватимуть рішення щодо підписання угоди з Україною у Вільнюсі».

Автор сюжету Михайло Малий чітко називає три пункти списку Фюле, які залишається виконати українській владі: реформа прокуратури за рекомендаціями Венеційської комісії, вдосконалення виборчого законодавства до виборів 2015-го та Тимошенко. Називаючи кілька можливих сценарій вирішення проблеми Тимошенко, журналіст цитує Арсенія Яценюка, який від імені «опозиції» погоджується на законодавчий шлях, «але сподівається все ж на політичне рішення Президента, оскільки провести через Раду відповідний закон до часу «Ч» у листопаді проблематично». Що мається на увазі під політичним рішенням, і яким чином можна зробити його законним, залишається за кадром. Також до матеріалу увійшли «світські» парламентські новини – обурення комуністів із приводу символіки УПА, вивішеної «Свободою», і навіть таке:

«Кличко-старший провів брату екскурсію по Верховній Раді. Віталій показав Володимиру кулуари парламенту, завів у ложу помічників народних депутатів. Парламентарії, побачивши переможця бою із росіянином Олександром Повєткіним у ложі преси, припинили обговорювати питання порядку денного і привітали чемпіона світу».

У порівнянні з новинами у справі Тимошенко це подія, м’яко кажучи, сумнівної цінності – хіба що як преамбула до новини про те, що Володимир Кличко озвучив свою позицію щодо можливості бою-реваншу.

Цікавим і багатогранним вийшов матеріал Володимира Соколова про забудову старого Києва, до якого підтягнута також львівська історія з проектами холдингу «Фест».  Владу при цьому не дуже жаліють:

«Таке варварство сталося у центрі столиці кілька тижнів тому. А на місті руїн вивісили цинічну табличку – це реконструкція. А ось як захищав культурну спадщину міністр культури України.

Леонід Новохатько, міністр культури України: «У юридичному смислі це дійсно – те, що я можу сказати, - це не пам’ятка архітектури. Це старий будинок, який… Ну люди, які проходять, можуть думати, що це пам’ятка. Но ми давайте все ж таки розділимо, пам’ятка у такому психологічному смислі, моральному, і в юридичному».

Володимир Соколов, кореспондент: Як вивести пам’ятку архітектури з юридичної площини, існує кілька схем. Перша – на ремонт історичної будівлі свідомо не виділяють кошти. А потім, попри протести громадськості, їх зносять як непридатні. Ще одну схему розкрив нам колишній керівник Національного Києво-Печерського заповідника: за певну суму можна навіть позбавити пам’ятку охоронного статусу». Тема загалом не нова, однак провладні телеканали (і ЗМІ загалом) її уникають, щоб не наступити на мозоль якомусь із можновладців, або ж стараються висвітлити максимально нейтрально, не називаючи імен і навіть адрес спаплюжених будинків і нахабних забудов. Ще одна така тема – конфлікт у Києво-Печерській Лаврі. Про те, як церква Московського патріархату викидає з Лаври хворих спеціалізовано лікарні, йшлося вже не в одному сюжеті протягом останніх місяців, однак ситуація так і не вирішилась; тепер до неї повернувся ICTV.

Також доволі докладно й інформативно висвітлили врадіївський суд (репортаж Руслана Тарасова). Загалом випуск за тематикою досить різноманітний, і теми, обрані його творцями, є доволі несподівані. Видно, що «Факти тижня» не опускають рук у конкурентній боротьбі з іншими тижневиками, передусім видовищними і добре фінансованими «Событиями недели», що частково накладаються на їхній слот.

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

7 днів має Віктор Янукович, аби прибрати ґрати з-перед очей Юлії Тимошенко

Пенітенціарна служба Дніпропетровської області створила сайт, через який у камеру ув’язненому можна доставляти їжу та речі першої необхідності

Збір невдоволених через вбивство росіянина Єгора Щербакова розгорнувся у Москві

Практично у кожній компанії винахідників, які отримували Нобелівські премії, були українці

Українські підручники з математики для 2-го класу просто кишать помилками, некоректними формулюванням та складними завданнями

На відміну від «Фактів тижня», щотижнева підсумкова програма 5 каналу робить наголос на тому, що Янукович повинен визволити Тимошенко до 21 жовтня: «7 днів має Віктор Янукович, аби прибрати ґрати з-перед очей Юлії Тимошенко. 21 жовтня на зустрічі міністрів іноземних справ країн-членів ЄС слухатимуть звіт щодо України. Якщо ця умова не буде виконана, жодних маневрів і можливостей для підписання асоціації не буде. Такий ультиматум привіз до Києва відповідальний за звіт депутат Європарламенту Яцек Саріуш-Вольський». Щоправда, після цього Лариса Губіна заспокоює: «Хоча до Вільнюса буде ще одна зустріч 18 листопада. Це вже нагадує Штефан Фюле, залишаючи українській владі ще невеличкий люфт». Таким чином, створений на початку програми саспенс виявляється перебільшеним. Далі ведуча стверджує, що «навіть зараз, коли рішення ще невідоме, ультиматум щодо Тимошенко переважує інші невиконані Україною європейські вимоги у сфері законодавства». Олександр Аргат у розлогому сюжеті, присвяченому перспективам визволення Тимошенко, робить досить ґрунтовну спробу аналізу передумов та можливих шляхів розвитку цієї ситуації.

Ніби прислухаючись до несміливої критики, що де-не-де лунає у ЗМІ та соцмережах, - мовляв, чи отримають колись інші в’язні хоч дещицю справедливості, яку випросив Захід для Тимошенко, - 5-й присвятив матеріал життю звичайних, а не VIP-ув’язнених:  «Отже, через Тимошенко у Верховній Раді навіть збираються прийняти закон, який би дозволив кожному в’язню за потреби та можливості лікуватись за кордоном. Потреба очевидно є у багатьох, а можливості поки лише у екс-прем'єрки. Бо звичайним українським в’язням не до лікування за кордоном. Їм би хоч наїстись. Адже раціон у тюрмах такий, що кінця строку мало хто дотягнув би. Померли б через голод».  У сюжеті Дар’ї Феденко йдеться про організацію передач для в’язнів через інтернет, яка, виявляється, також не сприяє справедливості.

Взагалі, цей випуск є чи не найменш політизованим за останні місяці: після закономірного висвітлення подій у Бірюльові (молодці – знайшли російського журналіста каналу «Дождь», який оперативно розповів про події, тим часом як, наприклад, «Україна» змогла лише відтворити загальновідому на той час картину за повідомленнями інформагентств) глядачі побачили пізнавальний матеріал про українців, які претендували на Нобелівську премію (і чому вітчизняним науковцям із нею не щастить), а також сюжет Інни Неродик про проблеми зі шкільними підручниками та правки, які повинні надрукувати для підручників із помилками.

«Україна», «События недели»

На этой неделе сразу два важных визита Президента – в Польшу и Турцию

Европа на этой неделе не только ставила условия, но и предлагала помощь, и потрясала украинцев оптимистическим взглядом в будущее

На этой неделе совершенно неожиданно евроинтеграцию Украины поддержала Белоруссия и лично - Александр Григорьевич Лукашенко

Россия продолжает пугать Украину

На этой неделе в Украине досрочно начался отопительный сезон

Главная светская новость – Алла Пугачева и Максим Галкин – молодые родители

В Украине появился закон об органической сельхозпродукции

В Москве – массовые беспорядки из-за конфликта на национальной почве

В России на этой неделе – эстафета олимпийского огня

На этой неделе Украина официально объявила, что намерена подать заявку на проведение зимней олимпиады в 2022 году

В Москве на этапе Кубка мира по плаванию украинка Дарина Зевина завоевала золото на трех дистанциях

 «Европа обещает Украине много денег, невиданный рост экономики, взамен требует отпустить Тимошенко. Сколько дней потребуется депутатам, что б написать закон лично для экс-премьера?», - так  дещо по-таблоїдному проанонсував головну політичну тему випуску Андрій Данилевич. До неї він перейшов, оглянувши закордонні вояжі Януковича (польський і турецький):

«По сведениям прессы, во время встречи четырех Президентов за закрытыми дверями говорили о той самой последней преграде. Пункт «Юлия Тимошенко – на свободе» до сих пор не выполнен, и Украина, и Европа очень этого хотят. На этой неделе множество европейских политиков лишний раз напомнили про «Юле – волю!». Підкреслено вільний і злегка іронічний стиль дозволяє ведучому «Событий недели» не дбати про достовірність посилань. Не кажучи вже про відокремлення фактів від коментарів. Ось, наприклад, скільки емоцій у його коментарях із приводу заяви Лукашенка:

«Андрей Данилевич, ведущий: На этой неделе совершенно неожиданно евроинтеграцию Украины поддержала Белоруссия и лично - Александр Григорьевич Лукашенко. Это случилось во время поездки в Минск премьер-министра Николая Азарова. Вот послушайте!

Александр Лукашенко, Президент Белоруссии: «Как бы Украина себя не повела, даже если она в НАТО вступит, мы все равно вынуждены искать отношения с Украиной! Мы обречены просто на это – мы, россияне и Казахстан в том числе. По многим и многим причинам. Право Украины выбирать, в каком направлении двигаться, а наше право, исходя из норм дипломатии, считаться с правом Украины и понимать, что это суверенное, независимое государство».

Андрей Данилевич, ведущий: Кстати, в последнее время Лукшенко все жестче говорит об отношениях с Россией и Таможенным союзом, и непривычно мягок в отношении Европы. На днях даже пригрозил Кремлю выходом Белоруссии из Таможенного союза, если не будет видеть от него экономического эффекта и не будет отменена пошлина на нефтепродукты. Вот вам и братья навек».

На заяву Лукашенка, крім «Событий недели», звернули увагу лише «Подробности недели» «Інтера». А дарма – цікава ж тенденція, варта уваги та ретельнішого дослідження, бажано за допомогою експертів, а не лише власних спостережень ведучого. Він сміливо виступає самозваним експертом також і в оцінці заяв Сергія Глазьєва: «Россия продолжает пугать Украину. На этой неделе советник Президента России Сергей Глазьев – тот самый, который прогнозировал миллиардные убытки для нас после подписания ассоциации, на этот раз напугал перспективой введения виз для украинцев. Мол, хотите в Европу без виз, значит, будете ездить в Россию по визам. Кстати, очень странное заявление, учитывая, что Россия сама который год добивается отмены визового режима с Евросоюзом. Ну а вот Владимир Путин на этой неделе переманивал Украину пряниками с газовой начинкой. На саммите Азиатско-Тихоокеанского сотрудничества российский лидер будто случайно вспомнил, что «да, мы же тут Украине дали кредит в 750 миллионов долларов и сделали скидку на газ». Да, вы не ослышались: «Газпром» сделал скидку». Нюанси несподіваної знижки, якою тішиться Фірташ, розкрила у сюжеті Ірина Юсупова. «В том, что в Москве гнев вдруг сменили на милость, многие эксперты видят даже не экономический, а политический подтекст. Мол, будете вести себя хорошо – получите новые скидки», - стверджує журналістка, цитуючи, щоправда, лише одного експерта – керівника Центру енергетичних програм Михайла Гончара. Загалом дослідження газового загравання Росії з Україною на тлі загрози цілковитого економічного розриву (не кажучи вже про запровадження візового режиму) вийшло доволі ґрунтовним.

Словом, мотиви, які змусили «Інтер» припинити огульну критикувати Росію, явно не діють на телеканал Ріната Ахметова. А ось своїх на «Україні» не забувають: у сюжеті про готовність до опалювального сезону бачимо рясні й вельми оптимістичні та заспокійливі синхрони Олександра Вілкула.

Ще одна нагода познущатися з Росії – згаслий олімпійський смолоскип: «Весь мир обсуждает – то ли случайность, то ли знамение: олимпийский огонь Сочинской олимпиады гас уже восемь раз. Вот самые зрелищные четыре раза. Потом просто устали снимать. Кадры недели!». Знайшлося місце й до жартівливих колажів із соцмереж: «Кстати, в январе организаторы Сочинской олимпиады, представляя факелы публике, хвастались, что российские инженеры особое внимание уделили надежности системы горения. Мол, погаснуть не должен ни при каких обстоятельствах - ни в сильный мороз, ни даже под водой. Впрочем остряки в интернете уже разгадали секрет, что вдохновило дизайнеров и инженеров. В принципе, конечно, должно гореть!». Чи обов’язково було так докладно зупинятись на дрібних і, зрештою, не таких уже й жахливих неприємностях шоу-частини сочинської олімпіади?

Натомість, іронія різко зникає, коли починає йтися про українські олімпійські амбіції: «На этой неделе Украина официально объявила, что намерена подать заявку на проведение зимней олимпиады в 2022 году. Идею еще весной подал Президент, а в субботу стало известно, что к ноябрю будет готова концепция и подана заявка в Международный олимпийский комитет». Завершують випуск цікавим, пізнавальним і видовищним матеріалом про історію футболу. Хай там яким фірмовим стилем «Событий недели» є сарказм, найкращі матеріали виходять у них тоді, коли вони намагаються просвітити та розібратись, а не познущатись і висміяти.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.