Тиждень був надзвичайно насичений. Найбільш резонансною і драматичною подією стало затримання Ігоря Маркова – одеського політика, який ще порівняно нещодавно був членом парламентської фракції Партії регіонів. На п’яти Маркову наступає вже ув’язнений політик – Юлія Тимошенко, чия доля не перестає хвилювати частину тижневиків. Щоправда, справи її заплутані, й тижневики, схоже, пишаються тим, що їм, як і їхнім глядачам, нічого не зрозуміло: хто має випустити Тимошенко, як, на яких умовах, кому це вигідно і кому від того погано. При цьому – повертаємося тут до того, що багато разів доводилося закидати тижневикам – немає ознак бодай спроби довідатися щось ексклюзивне і зробити картину яснішою.

Іще одним героєм тижня став головний санлікар Росії та ворог українських експортних продуктів Геннадій Онищенко, який посаду втратив, але ворогом бути не перестав. І ще одним – Віталій Кличко, який, спровокований законодавчою ініціативою нардепа-опозиціонера, яка могла би виключити його з президентських перегонів 2015-го, нарешті підтвердив, що має намір боротися за крісло глави держави. Одним це видалося самоочевидним і, отже, вартим двох слів у дайджесті подій тижня, іншим – головною політичною подією.

Павло Лапшин, якого журналісти називають замашним прізвиськом «український Брейвік» – терорист із Дніпропетровська, засуджений у Британії – зібрав свій урожай заслуженої уваги тижневиків. Найцікавіший матеріал про нього підготувала «Україна», проілюструвавши історію мальованими від руки картинками у стилі судового живопису західних країн та, на відміну від багатьох українських ЗМІ, зібраними власним кореспондентом на місці подій фактами й коментарями. Нарешті, чимало уваги було прикуто до Михаїла Саакашвілі, вже колишнього президента Грузії – 27 жовтня в цій країні пройшли президентські вибори. Тут журналістам важко було залишитися безсторонніми: Саакашвілі в Україні люблять. Азад Сафаров із 5-го каналу, наприклад, змалював екс-президента пророком, якого не зрозуміла Вітчизна. Його наступнику, майже не відомому українцям (та й грузинам) Георгію Маргвелашвілі, не дісталося навіть згадки.

А ось на «Інтері» Руслан Ярмолюк, який працював на місці подій, висміяв Саакашвілі: «Он бросил бюллетень и сказал, обратившись к журналистам, что мало места на избирательном участке. Ему тяжело говорить и он предлагает выйти всем на улицу. Что было дальше, вообще выглядит очень комично. На самом деле, на улице уже стояли оппоненты Саакашвили, которые кричали: “Миша уходи”, и под эти крики Миша почему-то убежал. Количество журналистов, которое осталось на улице, было очень большим. Люди не поняли, куда бежать и куда делся президент. Собственно, те, кто успел побежать за президентом, это всего несколько журналистов, лояльных телекомпаний, которые практически и взяли последнее интервью у президента Саакашвили». У відповідь ведучий «Подробностей недели» Дмитро Анопченко зіронізував: «Руслан, спасибо тебе большое. Сложная у тебя работа, сложная у тебя миссия, раз за президентом приводится не только интервью брать, но и бегать».

Перший національний, «Підсумки тижня»

Україна перейшла на зимовий час

В Україні все йде за планом на шляху до Європи

Пластикові гроші в Україні щосили намагаються зробити популярними

Як назбирати гроші на навчання дитини?

Україна, Угорщина і Хорватія остаточно домовились про створення адріатичного газового коридору

Родині трирічного Тимура, у якого синдром Веста, бракує ще 10 тисяч євро на операцію

Допоможіть врятувати життя дев'ятирічній Ані Гулі

6 із 10 подружніх пар в Україні розлучаються

Під час естафети олімпійський вогонь уже гаснув як мінімум 4 рази

Соціальні підсумки тижня

Рубрика «з піснею в Європу», схоже, стала обов’язковою для «Підсумків тижня»: цього разу, вислухавши чергові варіації на тему «чому треба переходити на зимовий час» (раніше, коли перехід збиралися скасувати, версія була інша – мовляв, здоров’ю шкодить; тепер розповідають про мільярдні суми економії), глядачі отримали щонедільну дозу проєвропейської пропаганди, яка за формою дуже скидається на колишню радянську:

«Жінка гуляє зі своїми вихованцями в Маріїнському парку. За крок від майданчика, де бавиться малеча, вирішується подальша доля України на шляху до Європи. Няня Євгенія про те, що ми за місяць збираємося укласти асоціацію з ЄС, знає. Для неї шлях до Євросоюзу – сита старість і ліпше майбутнє для дітей.

Євгенія, няня: "Я думаю, що ми готові. І якщо з чимось і не справимося, потихеньку все вирішимо поступово. Не всі відразу були на такому високому рівні, як Європа".

Європейці теж начебто готові до тісної співпраці. Цього тижня Європарламент порекомендував Раді ЄС підписати угоду про асоціацію з Україною, якщо ми виконаємо європейські вимоги».

Цікаво, що в матеріалі використано вирваний із контексту коментар Михайла Погребинського, проросійського політкоментатора, який констатував, що європейська сторона підвищує планку вимог до України, пересвідчившись, що та остаточно обрала євроінтеграційний вектор. Однак у цьому матеріалі це не звучить як звинувачення на адресу Європи. Хоча далі, вже в іншому синхроні, позиція Погребинського проясняється, як і потреба в ньому – він тут для балансу. Каже про те, що Росія відмовиться від українського імпорту; цій тезі протиставляються слова Януковича про те, що євроінтеграція не повинна заважати співпраці з Росією та іншими країнами колишнього СРСР. Що ж, досить дивно бачити Миколу Погребинського і Віктора Януковича опонентами, але слід віддати належне творцям «Підсумків тижня» – вони вперше за останні тижні згадали про те, що є інша думка щодо вступу до ЄС, і дали її хоча б частково висловити.

Цитують також Азарова, який запевняє, що вимоги ЄС буде виконано. Й ось – чудеса словесної еквілібристики: як у черговий раз згадати про проблему Тимошенко, не згадавши про саму Тимошенко:

«Ольга Чепіль, кореспондент: Найбільше Європа чекає, щоб Україна вирішила питання із вибірковим судочинством. Цим нині опікується Верховна Рада. На тижні збиралися розглядати 2 законопроекти позафракційних депутатів про лікування хворих в'язнів за кордоном. Прописали: час на лікарняному ліжку засудженому у строк відбуття покарання не зараховується.

Сергій Міщенко, народний депутат України: "Я думаю, що хай вони ведуть перемовини до другого читання. У першому читанні приймають його три сторони – опозиція, влада, європейська спільнота – доопрацьовують цей законопроект. Я вважаю, що це буде вільний шлях"».

Щоправда, далі прізвище Тимошенко все ж звучить один раз:

«Ольга Чепіль, кореспондент: Партія регіонів закон Міщенка хотіла взяти за базовий. Проте опозиційні фракції за нього голосувати відмовилася. І висунули свій варіант документа. Але й за нього депутати цього тижня не голосували. Справу із ухваленням закону, який би дозволив Юлії Тимошенко лікуватися за кордоном, Верховна Рада знов відклала. Розгляд документа запланували на наступний пленарний тиждень – 5-8 листопада. Фактично впритул до Вільнюського саміту. Що депутати все встигнуть, пообіцяв на зустрічі в Києві послам Євросоюзу парламентський спікер Володимир Рибак.

Володимир Рибак, голова Верховної Ради України: "Здатність парламенту до компромісу не втрачена".

Ольга Чепіль, кореспондент: Володимир Рибак не виключає, що задля цього питання Рада може навіть зібратися позачергово».

Однак загалом у глядача може скластися враження, що «вибіркове судочинство» (саме так, а не правосуддя!) – це заборона в’язням лікуватися за кордоном. А завершують матеріал констатацією конфлікту всередині Митного союзу, цитуючи претензії Нурсултана Назарбаєва до занадто суворих вимог об’єднання.

До українсько-європейсько-російської теми повертаються в сюжеті про Адріатичний газовий коридор. Матеріал заскладний для пересічного глядача (наприклад, так і не зрозуміло, що таке цей коридор), однак найголовніше, що мало бути сказано, сказано у підводці простими словами: «Це шлях, яким буде надходити паливо до українських газосховищ із Заходу. Про можливість їх використання європейці говорили неодноразово. Ці сховища – запорука теплих зим для країн ЄС. Проект вигідний не лише для європейців. Україні він допоможе диверсифікувати поставки палива з Росії. А значить стати більш енергонезалежною».

Пізніше Андрій Сміян, подібно до Андрія Данилевича, який робив це кілька тижнів тому, посмакував чергові проблеми з олімпійським вогнем, що виникали в росіян: «Є така весільна прикмета: якщо в молодих під час вінчання погасне свічка, то може згаснути і їхнє кохання. Цікаво, а є якась прикмета, що буде, коли перед олімпіадою погасне олімпійський факел? Якщо є вона – точно збудеться. Ніяк не везе росіянам із їхнім вогнем, який несуть на олімпіаду в Сочі. Під час естафети він уже гаснув як мінімум 4 рази. А нещодавно мало не вибухнув. Інцидент стався в Костромі. Хтось зняв це на мобільний. Бачите, як загорівся факел прямо в руках. Добре, що ніхто не постраждав. Олімпійський вогонь гаснув не раз і не лише в Росії. Увесь комізм ситуації в тому, що на розробку факелів Росія потратила 6,5 мільйонів доларів, це більше, ніж будь-хто досі. Можете собі уявити, яким повинен бути смолоскип за ці гроші – він би мав сам бігти і ще й співати. Так і розробники ж обіцяли, що смолоскип горітиме навіть у космосі, у воді й за ураганного вітру. Чогось, видно, усе-таки не врахували». Цінність цього повідомлення для української аудиторії вельми сумнівна.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Екс-депутата Маркова затримано

Все менше часу для вирішення питання Тимошенко, однієї з головних умов підписання угоди про асоціацію України з Євросоюзом

Віктор Янукович вилетів сьогодні у Сочі на зустріч із Володимиром Путіним

Ще одна спроба вирішити цукеркову проблему між Україною і Росією завершилася скандалом

Україна перейшла на зимовий час

За нелюдський експеримент 2 роки ув’язнення. Так покарав суд львівських дітей-мауглі

Іду в президенти – оголосив Віталій Кличко

Франція стала на шляху України до фінальної частити чемпіонату світу із футболу

Не пірати, а хулігани. Російські слідчі перекваліфікували обвинувачення активістам «Грінпісу»

Спецслужба Сполучених штатів прослуховувала телефони 35 світових лідерів

Вперше за часи незалежності спецслужби обшукали український генштаб

Спецмісія ТСН – робота дальнобійника, частина 2

43 кінофестиваль «Молодість», що завершується сьогодні в Києві

9-річне правління Михаїла Саакашвілі добігає кінця

На довічне ув’язнення центральний кримінальний суд Лондона засудив українця Павла Лапшина

Теракт у російському Волгограді

Горів будівельний базар «Селянка» в Одесі, на якому зберігалася велика кількість будівельної хімії

У Бразилії демонстрація, що вимагала зробити громадський транспорт безкоштовним, переросла у погром автовокзалу

Велетенська пожежа у Національному аграрному університеті

Перша тема – затримання Маркова, обставини якого Алла Мазур змальовує у фірмовому теесенівському стилі: «По-справжньому гаряче було цього тижня в Одесі. У ніч на середу розлючений натовп брав штурмом будівлю обласної міліції. Ці люди належать до ліворадикальної партії "Родіна". Після того, як її ватажка Ігоря Маркова викликали на допит, а в ефірі його власного телеканалу прозвучав заклик Маркова до активних дій, Одеське управління міліції пережило найнеприємнішу ніч у своїй історії. Родінці спробували буквально відбити затриманого слідчим екс-депутата. Нічна битва мала ще одне завдання – завадити доправці затриманого до Київського суду. Дружина екс-нардепа на власному позашляховику, блокуючи головні ворота, в'їхала у натовп. Під колеса потрапила літня жінка. Оборона будівлі міліції тривала майже до ранку. Одесити подіями приголомшені». Кадри одеського побоїща демонструються в супроводі важкої музики. Що ж, події були справді екстраординарними, і сподіватися від «ТСН. Тижня» сухого викладу подій було б дивно. Однак у наступній частині, де ведуча переходить до спроби аналізу передумов того, що сталося з Марковим, могло би бути й більше достовірних посилань:

«Проблеми депутата-регіонала Маркова почалися після того, як політичний вектор Партії регіонів розвернувся у бік Європи. У затятого противника євроінтеграції вищий адмінсуд знайшов підстави для позбавлення його депутатського мандату. Паралельно спливла і давня кримінальна справа про хуліганство. На захист лідера ліворадикалів уже виступила російська Держдума, і вимагає його звільнення. Воно і не дивно, адже "Родіну" Маркова давно називають п'ятою колоною Кремля в Україні. До речі, захист Марков шукатиме на протилежному боці, і планує звернутися до Європейського суду». Не зайвим було б також дати Маркову або його захисникам змогу відповісти на такі закиди.

Тему Тимошенко, яка традиційно потрапляла в «Тиждень за хвилину» або давалася стислим повідомленням, цього разу розкривають досить докладно. Відповідаючи на запитання Алли Мазур, кореспондент Стас Ясинський, якому було доручено цю тему, каже: «Хотів би втішити тебе і глядачів, оскільки хепі-енду хочуть всі. От тільки хепі-енд цей у кожного свій. В парламенті як гриби множаться законопроекти про заборону вибіркового правосуддя, про лікування в’язнів за кордоном, а також про особливості амністії та помилувань». Твердження про хепі-енд сміливе – тож варто було вточнити, яка сторона як бачить оптимальний розвиток подій. Власне, журналіст пояснює, які найімовірніші перспективи має ця справа: ухвалення того чи іншого законопроекту або бездіяльність («Варіант третій найочевидніший – нічого не відбувається. Парламент продовжує з’ясовувати стосунки, так і не ухваливши жодного з вище згаданих законопроектів»). Щодо законопроекту «Батьківщини» Ясинський припускає, що «навряд цей проект в такій редакції проголосують депутати з більшості. Пропонуючи такий варіант, опозиціонери прекрасно розуміють: скористатися ним Тимошенко навряд чи вдасться». Теж сміливо як для твердження з вуст журналіста, а не експерта, тож тим більше дивно в цьому контексті виглядає глузливий синхрон Олега Ляшка, який, як завжди, критикує опозицію. Між тим останній варто було дати змогу виправдатися за свій, на думку журналіста, утопічний законопроект. Попри це, ситуацію в матеріалі висвітлено різнобічно й докладно.

Прикрий приклад порушення стандарту достовірності бачимо в наступному повідомленні: «Тим часом Путін не полишає надії розвернути курс Києва на 180 градусів, і відмовити від підписання угоди із Євросоюзом. В українській пресі, з посиланням на анонімні джерела у Кремлі, з'явилася інформація, що Москва готова запропонувати Києву не переробний аргумент. А саме – новий газовий контракт за низькою ціною, або ж навіть кредит розміром у 10 мільярдів доларів. Чи правда це – можливо, дізнаємося уже по закінченню зустрічі у Сочі. Так чи інакше, але якісь нові аргументи Путін мусив приготувати для Януковича, інакше б зустріч у російських субтропіках не відбулася б» (це припущення самої ведучої або ж достовірна інформація «з перших рук»?). Також зазначимо, що «українська преса» може посилатися на анонімні джерела, якщо готова ризикувати і впевнена в їхній надійності, однак саме по собі словосполучення «українська преса» не є джерелом – це лише перекладання «ТСН. Тижнем» відповідальності за поширення чуток на щось знеособлене.

Геннадія Онищенка провели у відставку з помпою – сюжет із демонстрацією головних «перлів» екс-чиновника підготувала майстриня теесенівського інфотейнменту Юлія Дячук. А далі цікавий момент – редакція «ТСН. Тижня» вирішила продемонструвати активну громадянську позицію, протестуючи проти переходу на зимовий та літній час. Навівши необхідний бекґраунд, Алла Мазур звертається до Миколи Азарова: «…уже спеціально для урядовців, ще раз нагадуємо: природний для України часовий пояс – другий, і час зимовий. Саме той, пане прем'єре, на який ми перейшли сьогодні. Є ще один шанс зважити на висновки медиків, заклики місцевих громад, і почути сигнали наших організмів, яким не поясниш, що так економічно вигідно, і зупинити часову лихоманку, навіть якщо вона допомагає економити електрику». Про те, що переведення часу туди-сюди та неспроможність раз і назавжди визначитись є неадекватними, писали і говорили багато ЗМІ, але цього разу «ТСН. Тиждень» виглядав аж надто тенденційним.

І уваги темі переведення часу приділено, як на наш смак, забагато. Натомість зміст та автор провокації, що спонукала Віталія Кличка задекларувати свої президентські амбіції, залишилися за кадром: «Іду в президенти – оголосив Віталій Кличко. До заяви з парламентської трибуни його підштовхнула несподівана поправка до податкового кодексу. Вона передбачає, що людина, яка має право на проживання в іншій країні, і платить там податки, не вважається українським резидентом. Таке формування УДАР сприйняв як атаку на свого лідера, бо воно може завадити Кличкові балотуватися на посаду президента України». Тут бракує щонайменше двох людей: імені та характеристики автора поправки і його коментарів. А ще дуже хотілося б почути коментарі правників, які підтвердили б чи спростували, що поправка справді є загрозою для участі Кличка у виборах.

«Інтер», «Подробности недели»

Верховна Рада за тиждень: Євроінтеграційні закони й скандали

Держава заборгувала 2 мільярди гривень за соцвиплатами

Павло Лапшин: нові подробиці теракту

Легенда американських спецслужб дав інтерв’ю «Подробностям»

Саміт глав держав СНД: Янукович зустрівся з Путіним

Затулін розповів «Подробностям», що думає про «справу Маркова»

Син Ходорковського дав інтерв’ю «Подробностям»

Матвій Ганапольський розповів «Подробностям», що спільного в Тимошенко й Ходорковського

Саакашвілі йде. Президентські вибори в Грузії

Останні новини з Грузії

25 років тому почалася епоха «мильных опер» для наших телеглядачів

«Подробности» склали топ-10 найголосніших шлюбів

Головною залишається тема Тимошенко. Ольга Червакова старанно й дуже детально розтлумачує зміст пропонованих законопроектів та заперечення, які мають щодо них опоненти. На відміну від багатьох колег з інших каналів, вона не лише переказує законопроекти, але й дає слово їхнім ініціаторам та критикам. Однак далі від дефіцитної конкретики Ольга переходить до зображення депутатського розбрату та неефективності: «За четыре пленарных дня депутаты ни на шаг не приблизились к решению проблемы Тимошенко. И власть, и оппозиция заговорили о гипотетическом провале соглашения об ассоциации и авансом нашли виновных». Наведені взаємні звинувачення політиків вона з легкістю перекреслює: «В субботу европейцы помирили украинских политиков. Президент Польши заявил: если ассоциация провалится, виноваты будут все». Таким чином, «Інтер» подав інформацію про конфлікт навколо долі Тимошенко якщо не найповніше, то точно найзбалансованіше.

І далі дивує: наступний матеріал – про двомільярдну заборгованість держави перед бюджетниками. Щоправда, в підводці Дмитро Анопченко дає зрозуміти, що після прочуханки, яку Микола Азаров улаштував міністрам соціальної політики та фінансів, «усе налагоджується»: «Споры вспыхнули и в правительстве. Премьер Азаров довольно жёстко раскритиковал Минфин и Минсоцполитики. Мол, недосмотрели. Заявил, что "все проблемы – из-за неэффективных чиновников". И даже извинился перед людьми. Пообещав – положение исправят в самое ближайшее время. Оппозиция заявляет – ситуация не так проста. Людям задерживают выплаты от трёх месяцев до полугода. Мол, казна – пуста. Денег на всех попросту не хватает. Сейчас и ситуация вроде налаживается – деньги постепенно выплачивают. Но можем ли мы с вами быть уверенными, что эта задержка – последняя? Может,  это только временное затишье?». Головні тези суперечки відображено в сюжеті Кирила Євсеєва, який дав слово урядовцям, критикам-опозиціонерам і експерту. У матеріалі навіть лунає критика на адресу податківців із уст представника влади Бориса Колесникова. Дещо псує збалансовану картину сюжету недостовірне узагальнення – посилання на «експертів»: «Прогнозы экспертов – сдержанно оптимистичные. В конце концов, осенняя бюджетная лихорадка уже стала украинской традицией» (далі цитата експерта, але лише одного). І проєвропейська бомбочка на кінець: «На руку экономике должна сыграть и политика. Если в Вильнюсе подпишут договор об ассоциации с ЕС – получить кредиты МВФ Украине будет намного проще».

Так само приємно здивував «Інтер» розмовою з легендарним американським спецслужбістом Марком Россіні. Герой для каналу нетиповий, а для його цільової аудиторії й геть екзотичний. Приводом для бесіди стала справа Павла Лапшина. І ще один ексклюзив – сюжет Ірини Баглай із мінського саміту, про який усі інші канали переважно розповідали, не бачивши його на власні очі. Щоправда, перебування на місці подій не врятувало Ірину від «подейкування»: «В кулуарах поговаривали – это последний шанс для России сделать Украине предложение, ради которого она могла бы отказаться от Европы». Журналисты попытались добиться ясности у первого вице-премьера России». Росіяни нічого не сказали, але, принаймні, спроба поставити пряме запитання, а не лише зафіксувати той факт, що нічого не зрозуміло, таки була.

«Больше не о чем разговаривать, или Москва уже не рассчитывает на успех? И эксперты, и участники саммита могли только гадать. На официальном уровне от Владимира Путина ни одного внятного предложения для Украины не прозвучало – лишь традиционно жёсткие заявления в стиле уходящего поезда – двери таможенного союза перед Украиной вот-вот закроются, у неё последняя возможность определиться – или туда, или сюда», – веде далі Ірина Баглай, цитуючи заочну перепалку між Путіним і Януковичем.

Беручись розповідати про справу Маркова, Дмитро Анопченко, як і багато його колег, грішить неточностями та оцінками замість фактів. «На этой неделе вся Одесса гудела – мол, "в тюрьме теперь оказываются не только сторонники европейских ценностей, но даже и те, кто спит и видит, как бы вернуть Украину в объятия матушки-России"», – сміливо каже за всю Одесу ведучий, хоча важко уявити, щоб мільйонне місто було стурбоване питанням Маркова саме в такому формулюванні. І далі: «Речь – об Игоре Маркове. Одессите с неоднозначной репутацией. Настолько неоднозначной, что Партия регионов, в чью фракцию он вступил, решила от него дистанцироваться. Понятно, что в итоге Марков стал уже бывшим депутатом – суд лишил его полномочий». Зверніть увагу, з якою легкістю Дмитро Анопченко звинувачує Партію регіонів у тому, що вона керує судами, й одного її рішення дистанціюватися вистачає для позбавлення депутатських повноважень. Не менш сміливим є припущення, що Партія регіонів вирішила «дистанціюватися» від Маркова саме через його репутацію; в момент, коли ПР приймала Маркова до своїх лав, репутація в нього була такою самою, що не завадило йому пробути членом фракції цієї партії досить довго. Зрештою, говорячи про «неоднозначну» репутацію людини, варто конкретизувати, що ця людина зробила не так. Далеко не всі глядачі знають Маркова.

Хоча, коли далі ведучий починає конкретизувати, стає ще гірше: «Судите сами – крупный одесский бизнесмен с криминальным прошлым, которое даже его окружение не скрывает. А противники – при каждом удобном случае вспоминают его прозвище, якобы, данное в уголовной среде: Марадона». Про кого це? Чи особисто Дмитро Анопченко чув від «оточення» Маркова про кримінальне минуле останнього? І ще одна доволі кумедна спроба скомпрометувати героя: «Законопроектов за его подписью в Раде почему-то не видели. И даже "за всю Одессу" не разу так и не выступил». І нарешті – вінець цієї неконкретної розповіді, що містить посилання на Джерела: «Марков успел рассориться со всеми – и в самом приморском городе, и в Киеве. Включая самых высокопоставленных людей. С которыми не решаются конфликтовать даже, что называется, безбашенные персонажи. В этом, как утверждают осведомлённые источники, и заключается первопричина всех последующих неприятностей Игоря Маркова».

Інакше кажучи, глядачам, більшість яких уперше чує про Маркова або лише знає його прізвище, але не подробиці політичної кар’єри, пропонують повірити ведучому та його невідомим джерелам на слово, що одеський політик – людина з нехорошим минулим, «сміттєвий король», непродуктивний депутат, та ще й нарвався на таких великих людей, що на їхні прізвища страшно навіть натякнути.

А ось що було цілком доречним у висвітленні цієї теми, то це згадка про реакцію Юлії Тимошенко (або людей, які замість неї пишуть її листи та заяви) на позбавлення Маркова мандату: «…его сторонники теперь говорят: Киев испугался нового лидера Юга Украины. Которого сама Юлия Тимошенко в письме из больницы называла – вы только подумайте – "харизматичным идеологическим лидером пророссийски настроенных граждан Украины". И пророчила – "Марков обязательно будет баллотироваться в президенты"». До розмови телемостом Дмитро Анопченко запросив російського політика Костянтина Затуліна, який не пошкодував теплих слів на адресу Партії регіонів і прирівняв Маркова до Тимошенко. А також – мусимо йому подякувати – нарешті пояснив, із якої нагоди було затримано Маркова. Адже Анопченко, захопившись розповіддю про кримінальне минуле, забув про це розповісти.

Згаданий у розмові з Затуліним Михайло Ходорковський став наступним персонажем програми: Дмитро Анопченко запросив до розмови його сина Павла, а російському журналісту Матвію Ганапольському запропонував порівняти історії Ходорковського й Тимошенко. А потім довго сперечався зі співрозмовником, який уважає поведінку Тимошенко правильною: «… я не разбираюсь в тюремной политике. А Юлия Владимировна в ней разобралась, и она наклонила Европу, наклонила Януковича, и заставила его, по всей видимости, ее отпускать. Правильно это, не правильно, не нам судить». Загалом паралель вийшла доволі натягнута.

ICTV, «Факти тижня»

Цього тижня втретє в історії України заарештовано політика, якого щойно позбавили мандата народного депутата і недоторканості

І знову знайома пісня – в Україні розгортається нова виборча кампанія

Про це говорили

Україна гне свою лінію щодо євроінтеграції

У Росії цього тижня – нова трагедія

За тероризм у Лондоні засудили українця

У західних країнах із терористами не панькаються

Фатальною помилкою, яка вже коштувала життя кільком людям, – так називають закриття єдиної в країні спеціалізованої лікарні для ВІЛ-інфікованих людей

Європа переживає бум екологічних продуктів, і Україна не відстає

Катрін Деньов відзначила своє 70-річчя

Ексклюзивне інтерв’ю – Олег Басилашвілі, актор, народний артист СРСР

Україну цього тижня активно лякають землетрусом

У пріоритетах «Фактів тижня» екшн, тому природно, на першому місці – затримання Маркова. Руслан Тарасов розповідає цю історію емоційно, але доволі приблизно: «У штабі Маркова про можливість арешту, очевидно, знали – їх лідер записав відеозвернення»; «А прихильникам наказали будь-якою ціною не допустити вивезення Маркова до слідчого управління в Києві»; і навіть: «У кримінальних колах Одеси лідера “Родины” називають Марадонною – за любов до футболу. Як бізнесмена його пов’язують із будівництвом житлового комплексу “Білий парус” на дорогій землі санаторію “Нафтовик”. Також компанія Ігоря Маркова була в Одесі монополістом з вивезення сміття. Серед його друзів значилися екс-мер Одеси Руслан Бодолан, деякі депутати Верховної Ради і керівники Одещини». Порушення стандартів достовірності (посилання на джерела) й точності в наведених цитатах просто зашкалюють. Хоча Руслан Тарасов навів синхрони представників Маркова, він також із недостовірним посиланням на «оточення» каже про те, що брат затриманого політика втік із України: «В оточенні “Родины” кажуть: брат Маркова Олег про всяк випадок поїхав з України – у Майямі у нього будинок. Соратники по партії, яких у суботу викликали на допит, до слідчих не з’явилися».

Тема виборів на «проблемних» округах відійшла цього тижня на задній план під тиском нових інформаційних приводів, однак «Факти тижня» взялися за неї всерйоз: Володимир Соколов зробив огляд кандидатів, які мають намір балотуватися. Серед них клони відомих опозиціонерів (чомусь реєстрацію двох Сергіїв Власенків коментує Вадим Карасьов, хоча ніякого глибокого політологічного сенсу в цій події немає – просто банальна чорна виборча технологія). А перспективи Тетяни Засухи, яка минулого разу вибила перемогу в свого опонента-опозиціонера сумнівним рішенням суду, коментує інший улюблений головомовець тижневиків – Володимир Фесенко. Перелічивши всіх найскандальніших і найвідоміших претендентів на п’ять «проблемних» мандатів, журналіст удається до недостовірного посилання, узагальнюючи думку неназваних «експертів»: «В останні дні реєстрації у цей період експерти прогнозують появу найнесподіваніших кандидатів – відомих і впливових у минулому, які можуть сплутати всі карти фаворитам виборчих округів».

Заяву Кличка ведуча Оксана Соколова коментує тверезо і стримано: «Це очікувана сенсація. Про те, що лідер УДАРу має президентські амбіції, було зрозуміло давно, але опозиція обговорювала можливість єдиного кандидата. Кличку просто зрадила його звична витримка, після того, як у парламенті з’явився законопроект, який може поламати всі його плани». І, звичайно ж, не обійшлося без банальної боксерської метафори:

«Кличко виходить на президентський ринг. Про свою участь у перегонах 2015-го лідер УДАРу заявив після отриманого від парламенту нокдауну – проголосованих депутатами змін до Податкового кодексу, а саме норми, згідно із якою, якщо людина платила податки за кордоном, вона в цей час фактично не проживала в Україні. А якщо не проживала – то і не може балотуватися в президенти».

Журналістам слід бути послідовними: коли про свою участь у виборах заявить Віктор Янукович, метафори мають стосуватися гаражів, якщо Олег Тягнибок – урології, а якщо раптом наважиться Раїса Богатирьова… Ви зрозуміли. Також автор огляду подій тижня Олександр Візгін удав, що не зрозумів сарказму Ганни Герман: «На захист президентських планів Віталія Кличка несподівано стала Ганна Герман.

Ганна Герман, народний депутат України, фракція Партія регіонів: “Так, він платить податки для того, щоб пенсії були високі у німецьких пенсіонерів, але він повинен мати право і можливість брати участь у президентських виборах!”». Загалом про заяву Кличка та її причини у програмі кажуть забагато, а про справу Тимошенко – на диво мало. Натомість послали повітряний поцілунок Януковичу:

«Україна гне свою лінію щодо євроінтеграції. Цього тижня Віктор Янукович зустрічався в Мінську з президентами Росії, Білорусі та Казахстану. На засіданні Вищої євроазійської економічної ради український президент знову наполягав: наш європейський вибір принесе користь усьому регіону.

Віктор Янукович, Президент України: “Моя позиция такова – любые разговоры о необходимости выбора Украины между углублением взаимодействия с государственными участниками СНГ, а также евразийского интеграционного проекта и Европой в корне не верны”».

А цікаво ж, із якого приводу це сказав Янукович і що йому на це відповіли.

Попри це, випуск інформативний, насичений і небанальний за добором тем. ICTV зробив чи не найдетальніший матеріал про справу українського терориста Павла Лапшина (автор – Микола Терельов) і не полишає теми виселення лікарні для ВІЛ-інфікованих із Києво-Печерської Лаври (автор – Максим Крапивний).

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Так і не сталося логічного завершення з прийняттям закону про лікування в'язнів за кордоном

Тюремні камери поповнюються віп-в'язнями

У Грузії відбулись президентські вибори

Українські генерали Міноборони розголошували державну таємницю

У Києві представили відреставровану україномовну версію «За двома зайцями»

У Грузії відбулись президентські вибори (продовження)

Починають традиційно  для 5-го з Тимошенко, хоча нічого ексклюзивного й відмінного від того, що знають і констатують усі, повідомити з цієї теми не можуть. На противагу колегам із Першого національного, які стверджують, що на шляху до Європи все йде за планом, – творці тижневика 5-го каналу вважають, що щось розладналося: «…західні друзі вже охололи в коментарях щодо підписання асоціації. А Віктор Янукович двічі за останній тиждень був у компанії Володимира Путіна». Про це саме каже в сюжеті Олександр Аргат: «Ставки високі, в хід іде блеф. Екстрений візит місії Кокса-Кваснєвського до України в понеділок став сигналом – щось пішло в розріз з попередніми домовленостями між спецпосланцями Європарламенту та українською владою». Олександр звів до одного матеріалу нові заяви у справі Тимошенко та декларацію президентських амбіцій Кличка. Він сміливо називає її фальстартом:

«Та несподіваною темою дня стала не справа Юлії, а справа Віталія. Рада проголосувала за закон, який може не допустити лідера УДАРу до участі у президентській гонці. Згідно зі змінами до Податкового кодексу, Кличко не живе останні 10 років в Україні, бо платив податки в Німеччині. Така новація спровокувала самого Віталія на фальстарт виборчої кампанії».

Формально фальстартом (false start) є початок руху раніше стартового сигналу в перегонах та інших змаганнях. Спортсмена, який припустився фальстарту, зупиняють. Однак українське законодавство не забороняє декларувати наміри щодо участі у виборах до початку виборчої кампанії. До того ж, слово «фальстарт» має очевидну негативну конотацію – невдалий, передчасний старт, тому є оцінковим.

Також до матеріалу увійшла ще одна тема – переговори Януковича з Путіним у Сочі та скасування зустрічі на саміті в Мінську. Олександр Аргат, на відміну від колег із «ТСН. Тижня», називає видання, яке опублікувало інформацію про можливі пропозиції Росії: «Українська правда». А також наводить цитату депутата Європарламенту Яцека Саріуша-Вольського, яка непрямо, але досить промовисто свідчить про те, що в разі відмови України від підписання угоди про асоціацію Європа бажатиме бачити на посту президента у 2015-му конкурента Януковича. Наведено й заяву представника Державного департаменту США Томаса Мелії про те, що Тимошенко повинна мати право на участь у президентських виборах – і процитовано, як він узяв ці слова назад. Насамкінець журналіст робить складний метафоричний висновок: «Торговці на залізничних станціях добре знають: на коротких зупинках пасажири готові заплатити за товар дорожче, ніж він коштує насправді. Та якщо заломити високу ціну і не поступатись – торгівля не йтиме. Так і українська влада, не бажаючи опустити планку своїх очікувань за вирішення проблеми Тимошенко, ризикує провести євроінтеграційний потяг поглядом, який рушить далі без неї».

Матеріал Наталії Жижко про затримання Ігоря Маркова – рідкісний зразок збалансованого сюжету на цю тему. Хоча в підводці Лариса Губіна вдається до невиправдано різких оцінок: «Проросійський політик проголошував шовіністські гасла, не цураючись піднімати кулака, тобто від слів до діла. Та міліція цього не бачила, а прокуратура не чула. Аж до жовтня 2013-го. Ймовірно, Марков перегнув палицю і роздратував найвищу владу». Однак у сюжеті можна бачити Маркова, його прибічників (наприклад, ведучого АТВ Григорія Кваснюка, який назвав Віктора Януковича гадом і зрадником) і його адвоката Олександра Казарновського. Дали слово також Юрію Луценку, який був міністром внутрішніх справ за часів, коли Маркова намагалися – і не спромоглися – покарати за побиття мітингувальників уперше. Утім, насамкінець, називаючи дії проти Маркова політичним переслідуванням і звинувачуючи в цьому владу, варто було дати слово представникам влади – хоча б для того, щоб вони мотивували намір анулювати ліцензію телеканалу АТВ та дії, спрямовані проти іншого бізнесу екс-депутата.

«Україна», «События недели»

Політична сенсація тижня

Так буде Юлі воля чи неволя?

Свій Юля

Саміт глав держав СНД

Цієї п’ятниці в Лондоні судили терориста-українця

Ще про один теракт

Цього тижня в лідерів провідних країн світу почалася справжня паранойя – нас прослуховують

Сьогодні в Грузії – кінець політичної епохи

Несподіваний кінець епохи

В ці хвилини в Києві – грандіозна НП

Заява Віталія Кличка про намір іти в президенти вразила команду «Событий недели» більше, ніж редакції інших тижневиків: Андрій Данилевич розпочав із цієї новини свій випуск і назвав її «політичною сенсацією тижня»:

«Лидер партии УДАР вышел на трибуну – и сменил политическую повестку дня в стране. За минуту до этого заявления Верховная Рада занималась вопросом лечения Юлии Тимошенко за границей. Казалось бы, почему именно сейчас Кличко заговорил о президентских выборах? Дело в том, что в этот же день парламент принял небольшую поправку к Налоговому кодексу, гласящую, что все граждане страны, имеющие вид на жительство в других государствах, считаются не проживающими на территории Украины. Для Кличко эта поправка может оказаться подножкой в его политической карьере и даже помешать участию в выборах. Виталий получил вид на жительство в Германии на пике своей боксерской карьеры, а эта поправка похожа на какой-то запрещенный удар, на который Кличко ответил резким хуком справа. Ирина Юсупова о неожиданном начале президентских выборов. Это старт или фальстарт?».

Боксерська наскрізна метафора, яка переходить із підводки до сюжету Ірини Юсупової, доволі пласка, однак це не єдина проблема: й новизна, і значущість «старту/фальстарту» перебільшені. Ще на YES кілька тижнів тому Кличко казав про те, що він і його команда мають намір починати працювати з виборцями (про промотур Володимира Кличка йдеться в кінці матеріалу Ірини Юсупової). Та й резонанс насправді не був аж таким, щоб заглушити шум навколо справи Тимошенко за кілька тижнів до вільнюського саміту.

Далі: «Скандальную поправку, за которую Партия регионов проголосовала в полном составе, внес депутат от “Батьківщини” Игорь Бриченко. Остается только гадать, то ли в оппозиции очередная тушка, то ли сговор – и одного кандидата в президенты технично сменили в пользу другого». Питання це вочевидь слід було поставити панові Бриченку, а якщо він не відповість – лідеру його фракції. Але його ставлять чомусь… Володимиру Фесенку, улюбленому політкоментатору «Событий недели», який з’являється в матеріалах програми практично в кожному випуску. Й він каже, що, мовляв, «Батьківщина» зацікавлена в усуненні Кличка. Далі Ірина Юсупова без посилання на джерело озвучує ще одну «версію»: «Правда, есть еще одна версия – депутат от “Батькивщины” невнимательно читал, что подписывал. Подмахнул, не глядя, а тут – такой скандал» – і, нарешті, аж тут цитата Бриченка, який заперечує будь-який стосунок до поправки (а отже, звинувачує когось – кого? – у фальсифікації; цю саму версію озвучив і Яценюк). Чому ж тоді почали не з пояснень самого бютівця, а зі звинувачень Фесенка? Відкритим залишається й інше питання: якщо фальсифікація, то де звернення до правоохоронних органів?

А далі стає просто не зрозуміло, що журналістка має на увазі: «Кто кого подставил, кто чего не доглядел – теперь разбираться поздно. Закон принят и обратного действия не имеет. Дорога в Президенты для Виталия Кличко открыта. Изменения в Налоговом кодексе – вот этот кирпич – всего лишь препятствия на пути. Пока его даже можно убрать в сторону. Но если нужно – кирпич достанут и возведут целую стену, пробиться через которую будет не так просто. В Центральной избирательной комиссии считают, что поправки, принятые Верховной Радой, к выборам Президента никакого отношения не имеют». Хоча насправді – про це далі каже Юсупова, цитуючи заступника голови ЦВК Андрія Магеру – «іншу позицію можуть мати судові органи». Не зайвим було б запитати в юристів, а також у представників ПР – чи збираються вони використовувати поправку для того, щоби зняти Кличка з виборів.

Повідомлення про стан справи Тимошенко, хоч і доволі насичене фактами, зводиться до констатації «невідомо, випустять чи ні». А ось перехід від Тимошенко до Маркова натягнутий, якщо не сказати – висмоктаний із пальця:

«Освободить Тимошенко от Украины требуют десятки стран, кроме России. А у Кремля на этой неделе появилась своя, точнее, “свой Юля”. Ну это так, образно – свой украинский арестант под следствием, которого требуют освободить, а не то… Игорь Марков – бывший народный депутат, лишен полномочий в начале сентября за фальсификацию результатов выборов. Лидер радикальной партии “Родина”, известной своими пророссийской и проимперской позицией. Сейчас он в СИЗО по обвинению в злостном хулиганстве. Арестовали Маркова во вторник вечером. Толпа его сторонников окружила Одесское областное УВД и устроила стычки с милицией и спецназом. Маркову грозит семь лет за решеткой. За его вступилась Государственная Дума – жестко, как обычно».

Цитують депутата російської Думи Слуцького, Андрій Данилевич розповідає ексклюзивний анекдот про Маркова, але де ж позиція самого Маркова? Іронічно, якщо не саркастично, коментують мінський саміт глав держав СНД (вдаючись при цьому до недостовірного посилання: «И многие предполагали, что именно там Россия со своими партнерами по Таможенному союзу сменит кнут на пряник и, по слухам, может снизить цену на газ для Украины и предложить невероятный 15-миллиардный кредит»; звідки ж така конкретна інформація в абстрактних «багатьох»?). Після сюжету Наталі Кравченко – ще одна порція новин невідомо звідки:

«И вот сегодня к вечеру стало известно, что лидеры Украины и России встретились в Сочи. На эту минуту никаких подробностей нет. Известно только, что президенты продолжили обсуждение вопросов, поднятых на заседании глав государств СНГ в Минске. И, возможно, именно сегодня Владимир Путин сделает Украине предложение, от которого будет трудно отказаться. Мы следим за развитием событий».

Після потужного міжнародного блоку, до якого, крім грузинських виборів і волгоградського теракту, увійшов цього разу й суд над українським терористом Лапшиним, саркастично проводжають із посади Геннадія Онищенка. «“За нами Гена” – эта строка могла бы звучать и так. Геннадий Онищенко был чем-то вроде комплекса биологический защиты России – ну как система противоракетной обороны. Гроза шаурмы и грузинской минералки, изгоняющий пьяниц и курильщиком из храмов общественного питания, укротитель бактерий и пестицидов – он сам сравнил себя с пророком», – і це під пісню «За нами Путин и Сталинград». Щоправда, загальний розвеселий тон сюжету псує тверезий синхрон політконсультанта Дениса Богуша: мовляв, наступник Онищенка поводитиметься так само.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.