Кому війна, а кому…
За тиждень, що передував 26-му січня, Україна занурилась у силове протистояння між спецпризначенцями та учасниками Майдану, які, не вдовольнившись результатами «віча» після підписання так званих законів про диктатуру, пішли у наступ на Грушевського. Наразі не відомо, чи був перехід саме до до насильницьких дій спровокований деякими третіми силами, але боротьба поширилась і на вулиці Києва, де міліціонери та люди в цивільному виловлювали й били активістів Майдану, й на регіони, де протестувальники захопили або спробували захопити обласні державні адміністрації. Якщо попередньої неділі, 19 січня, йшлося про штовханину, бійки біля автобусів та щонайбільше «коктейлі Молотова», то тепер – про кілька підтверджених смертей від вогнепальної зброї та тортур, сотні поранених, десятки зниклих, імовірно викрадених активістів. Попри небачений у новітній історії України драматизм подій, два з шести тижневиків досі не відновили свою роботу після «свят», якщо цьогорічний січень можна так назвати. Замість програм «Час: Підсумки тижня» на 5 каналі та «События недели» на «Україні» в ефір виходять звичайні новини. Що ж до інших, то глядачі «ТСН. Тижня» та «Фактів тижня» побачили картину, геть відмінну від тієї, що була запропонована глядачам «Подробностей недели» та «Підсумків тижня».
Перший національний, «Підсумки тижня»
Через протистояння у Києві загинули п'ять людей.
Знайти вихід із ситуації в країні влада й опозиція намагаються за столом переговорів.
У ці хвилини на вулиці Грушевського в Києві триває перемир'я.
У регіонах мітингувальники й далі захоплюють облдержадміністрації.
За останніми офіційними даними департаменту охорони здоров'я КМДА, від початку заворушень і до сьогоднішнього дня київські лікарі надали допомогу майже двомстам учасникам акцій протесту.
Упродовж кількох останніх днів перемир'я на Грушевського підтримують саме священики.
За мир тепер моляться священики усіх церков.
У Ватикані молиться за нас Папа Римський Франциск.
Про події в Україні говорять політики Європи, США та Росії.
В Україну нарешті прийшла зима.
Миру для України просять віряни, які прийшли доторкнутись до однієї з найбільших християнських реліквій.
22 січня українці відзначили День Соборності.
Випуск програми розпочинається з промовистої маніпуляції. Ведучий Андрій Сміян говорить про загиблих У ПРОТИСТОЯННІ, перелічуючи п’ятьох людей: застрелених на Грушевського Сергія Нігояна, Михайла Жизневського та Романа Сеника, закатованого в лісі Юрія Вербицького, якого перед тим викрали з Олександрівської лікарні разом із активістом Майдану Ігорем Луценком, та невідомого міліціонера, про вбивство якого ми знаємо з прес-релізів МВС. «За цей тиждень сталося багато чого. Але нема нічого важливішого за людське життя. Тому про це ми й будемо говорити на початку. Через протистояння у Києві загинули п'ять людей. Це лише офіційно підтверджені випадки. Скільки загиблих насправді, точно сказати не може ніхто», - говорить він, і завершує: «Убивці, які забрали життя цих людей, досі на свободі».
Історія про вбитого міліціонера, на відміну від історій чотирьох протестувальників (щоправда, Юрія Вербицького і протестувальником назвати важко – за свідченнями людей з Грушевського, він лише допомагав на кухні й був поранений в око, не беручи участі в протистоянні), є непрозорою та досі не з’ясованою журналістами. Немає доказів, що міліціонер був убитий учасниками Майдану (окрім тиражованої міліцією сумнівної тези, що відповідальність на себе бере «Українська повстанська армія»), й тим більше не можна вважати це вбивство частиною протистояння. Метою маніпуляції є показати, що жертви є з обох боків, таким чином прирівнявши втрати протестувальників до втрат силовиків, тоді як насправді масштаби, засоби й наслідки застосування насильства не є рівноцінними.
Далі у випуску інформація про переговори влади і опозиції. Андрій Сміян коротко анонсував: «знайти вихід із ситуації в країні влада й опозиція намагаються за столом переговорів. Перша спроба за участю президента Віктора Януковича та лідерів трьох опозиційних партій - Віталія Кличка, Арсенія Яценюка та Олега Тягнибока - була ще в середу, 22 -го січня. Однак результатів вона не дала. Після цього зустрічалися ще двічі. Під час учорашнього раунду опозиціонери дістали від влади пропозицію очолити новий уряд». Аналізувала результати перемовин журналістка Тетяна Наконечна. Повідомивши про пропозиції Януковича після третього туру переговорів, вона зауважила, що Яценюк прем’єрства не прийняв, але і не відмовився, пообіцяв відповісти після консультації з трьома опозиційними фракціями. Журналістка зауважила: «Про готовність працювати в будинку на Грушевського заявляє і позафракційний нардеп Петро Порошенко. Почати вирішує з бруківки.
Петро ПОРОШЕНКО, народний депутат: "Я обіцяю після нашої перемоги за одну добу відновити бруківку на Грушевського і відремонтувати стадіон "Динамо"». Подані також синхрони Кличка і Тягнибока, причому щодо останнього зауважено, що лідер ВО «Свобода» не отримав пропозиції працювати в Кабміні. Далі в сюжеті про необхідність вийти з кризи говорять «громадські активісти» - акторка Валерія Заклунна і спортсмен Іван Богдан. Цікаво, що репліки цих самих людей використав і «Інтер» - це простий збіг чи дефіцит спікерів? Або дефіцит «громадських активістів»?
Сюжет про перебіг протистоянь знятий Богданом Піленком по обидва боки барикад на Грушевського. Як відомо, журналісти більшості інших видань, в тому числі й закордонних, скаржаться на те, що їх на бік силовиків не допускають. Тож Перший можна привітати з тим, що їх це, вочевидь, не стосуєтьсяJ. А от по «народний» бік Богдан Піленко про всяк випадок знімає з мікрофону вітрозахист із логотипом Першого – цікаво, чого б це?), бракує й реального балансу, і внутрішньої логіки:
«На вулиці Грушевського мітингувальники запускають у правоохоронців феєрверк. Тим часом ось тут готують коктейлі Молотова. Потім пляшки летять у шереги Внутрішніх військ та "Беркуту". Кілька міліціонерів охоплені полум'ям.
Правоохоронець: "Здесь также отлежал парень, я не знаю, может до сих пор лежит, у него обгоревшее полностью лицо.
Богдан ПІЛЕНКО, кореспондент: Правоохоронці стріляють і кидають за барикади світлошумові гранати. Надвечір всюди палає вогонь. Його намагаються загасити з брандспойтів. У сильний мороз вода летить і на мітингувальників. Активісти запускають феєрверки з колон стадіону "Динамо" і кидають коктейлі Молотова з будинків. З обох сторін багато поранених.
Лікар: "В першу чергу це травми в обличчя, травми рук і травми ніг від розриву гранат і від резинових куль".
Правоохоронець: "Военнослужащие Внутренних войск получили черепно-мозговые травмы. Получи ожоги первой, второй степени лица".
Богдан ПІЛЕНКО, кореспондент: Уночі на вулицях Києва – хлопці в спортивному одязі. Ось так їх затримують активісти з Майдану. Чоловіки лежать на животі, багатьом зв'язують руки за спиною. Деякі намагаються приховати обличчя від камер. Інших допитують.
Хлопець: "Нам пообещали 220 гривен. Я честно, не знаю".
Богдан ПІЛЕНКО, кореспондент: І вже вранці на Майдані – хода ганьби "тітушок". Тим часом між активістами та правоохоронцями на Грушевського – священики. Молитвою вони зупиняють обидві сторони. На дорозі - гільзи з набоїв. Поки одні стягують усе, що можна, для спорудження барикад, інші йдуть до кордону міліції. В цей час у Маріїнському парку вже вкотре збираються прихильники влади. Тут цілі колони людей. В руках у багатьох - прапори й таблички з назвами міст.
Олександр ЗІНЧЕНКО, комендант мітингу: "Я стою здесь против захвата государственных зданий. Против государственного переворота. Против постоянного подстрекательства и накручивания людей на силовые действия».
Сміливість, із якою журналіст державного каналу визнає існування тітушок, заслуговує на повагу, однак він навіть не намагається шукати відповідь на запитання, звідки вони і хто їх найняв. Незабаром східноукраїнські губернатори, пояснюючи жорстокий розгін мітингів, назвуть тітушок «народними дружинами».
Далі – традиційні для провладних ЗМІ застереження щодо небезпеки перебування на Грушевського для здоров’я, очевидно, адресовані тим, хто приходить просто так постояти. «Активісти палять шини. За такою завісою сторони одна одної не бачать. Чорний дим стелиться над містом.
Раїса БОГАТИРЬОВА, міністр охорони здоров'я України: "Якщо ми спостерігаємо дуже довге дихання таким повітрям, то на третю добу можуть виникати деструктивні зміни легенів». «За всю свою новітню історію столиця такого ще не бачила. Надвечір у мітингувальників – ось така катапульта. Тут суцільна стіна вогню. Полум'я охоплює і будинок. Його намагаються загасити чотири загони пожежників.
Андрій ВАТОЛІН, представник ДСНС: "Запалили покрышки и горели они вплотную к зданию. Поэтому был установлен ствол, и работало наше отделение, постоянно сменяя друг друга. К сожалению, 4 сотрудника МЧС получили при этом травмы».
Зайшлося в сюжеті і про напад на Автомайдан: – «Це запис одного з відеореєстраторів автомайданівців. У ніч проти четверга на них напали. У міліції запевняють: машини трощила група невідомих осіб. Силовики їх затримали, обеззброїли й доправили до органів внутрішніх справ». Однак не йдеться ні про масштаби затримань, ні про підстави дій міліції, ні про побиття, ні про зникнення одного з лідерів Автомайдану Дмитра Булатова, ні про арешт рахунків. Журналіст умить переходить до іншої теми - захоплення урядових будівель, зокрема Міністерства АПК.
На тлі війни на Грушевського «Антимайдан» у Маріїнському парку не привернув уваги ЗМІ, адже природа подібних мітингів усім відома й не раз досліджена журналістами. Однак Перший 26 січня повідомив про те, що мітинг розійшовся, й дав синхрони його організаторів та учасників. Наступний кадр і повідомлення: «наприкінці робочого тижня в міліції повідомляють про близько двадцяти структур, які називають організованими злочинними угрупованнями. Одну з них днями ліквідовано». Далі – кадри захоплення Мінпаливенерго рухом «Спільна справа»:
Спроба захоплення міністерства енергетики: «Тим часом мітингувальники намагаються захопити й Мінпаливенерго. Едуард Ставицький успішно захищається.
Едуард СТАВИЦЬКИЙ, міністр енергетики та вугільної промисловості України: "Я визначив порядок згідно наказу і згідно зконів України. А ваша дія незаконна. Ви перейшли вже межу".
Олександр ДАНИЛЮК, громадський активіст: "Ми розуміли, що це міністерство стратегічне, і тому ніяких ідей про те, щоб сьогодні когось звідси виганяти не було, і це можуть підтвердити власне самі працівники. Ми їх не виганяли».
Наступний епізод блюзнірськи комічний – чоловік привіз на Грушевського велику кількість зефіру, щоб примирити протестувальників і міліцію.
Наприкінці сюжету два синхрони: «Віталій ЗАХАРЧЕНКО, міністр внутрішніх справ України: "Події останніх днів у столиці України показали, що наші спроби мирно розв'язати конфлікт, не вдаючись до силового протистояння, залишаються марними. Перемовини міліції з лідерами протестів та опозиційними депутатами, які тривали вночі, не дали результату. Вони вже не можуть вплинути на радикальні угруповання, які контролюють захоплені будівлі та влаштовують силові акції» та після інформації про те, що перехід від мирного протистояння до збройного приписується «Правому сектору»: «Андрій ТАРАСЕНКО, активіст "Правого сектору": "Якщо просто влада буде повалена й замінена іншою, трохи кращою, то нам такий варіант не підходить. Ми виступаємо за повноцінну національну революцію. Це означає зміну системи влади, заміну структур влади й людей у владі. Допоки систему не буде змінено, Україна не стане національною державою». Це також своєрідна маніпуляція, адже насправді, хоча стихійна ініціатива наступу 19 січня справді належала Правому сектору та радикальному крилу Автомайдану, протягом тижня до повстанців на Грушевського долучилось чимало людей найрізноманітніших політичних течій, а найбільше тих, хто не належить до жодної групи чи політичної сили.
Переходячи до подій у регіонах, Андрій Сміян узагальнив: «У регіонах мітингувальники й далі захоплюють облдержадміністрації. Сьогодні люди намагалися взяти штурмом ОДА в Дніпропетровську та Запоріжжі. У Сумах будівлю адміністрації забарикадували мішками зі снігом, а перший поверх зайняли місцеві депутати від опозиції. А в Луганську козацькі організації вирішили створити власні патрулі, щоб контролювати ситуацію в місті. Загалом по Україні зараз ситуація така. Ось карта. Захоплено ОДА в Луцьку, Рівному, Житомирі, Львові, Тернополі, Хмельницькому, Івано-Франківську, Чернівцях, Вінниці, Чернігові та Полтаві. У Києві ще від самого початку протестів мітингувальники використовують міськдержадміністрацію як пункт обігріву та місце для ночівлі. У Черкасах захоплену раніше ОДА міліція відбила». Далі в сюжеті детальна інформація про захоплення ОДА в Тернополі, Рівному, Львові, Івано-Франківську (тут акцентовано на тому, що після того, як мітингувальники увійшли до приміщення, звідти пропали три фотоапарати), Чернівцях.
Лікуванню поранених присвячений наступний сюжет. «За останніми офіційними даними департаменту охорони здоров'я КМДА, від початку заворушень і до сьогоднішнього дня київські лікарі надали допомогу майже двомстам учасникам акцій протесту. З них 72 людини госпіталізовано. Тим часом, за даними Міністерства внутрішніх справ, по допомогу до медиків звернулися 311 правоохоронців, постраждалих під час заворушень. У лікарнях побували 118 із них. І в тих, і в тих переважно закриті черепно-мозкові травми, переломи, опіки, отруєння газами та переохолодження. В офіційній статистиці травмованих мітингувальників менше – це тому, що найчастіше їм допомагають волонтери, які обладнали медичні пункти поблизу епіцентру заворушень. А ці лікарі статистики не ведуть. Лише тяжко поранених забирають машини швидкої. Медики в них, хоча й чергують по різні сторони барикад, але постраждалих на своїх і чужих не ділять». Цифри, якими оперує Андрій Сміян – доволі дивні, їх важко перевірити, що ж до статистики постраждалих із Грушевського, то її можна було б замінити життєвими історіями. Наприклад, про те, які саме поранення тут трапляються і якою зброєю їх завдають.
Далі в сюжеті Олени Короткошейко – про будні лікарів швидкої, що працюють в умовах протистояння. Також авторка взяла коментарі у психолога, яка акцентувала на тому, що «на войне все понятно - мы знаем, против кого мы боремся, с кем мы сражаемся, а вот, когда начинаются какие-то неполадки внутри самой страны - это грозит паранойей, потому что где враг и кто враг – непонятно".*** Очень часто человек не успевает анализировать, или просто по привычке не хочет иметь собственное мнение. Он услышал чье-то мнении и говорит: это мнение мне понятно, и я тоже буду следовать этому мнению. А откуда человек говорит, какие цели он преследует - мы очень часто не задумываемся, очень много опасность в том, что нашим сознание будут манипулировать». Також «забули» на Першому національному пояснити, чому так неохоче віддають медики Майдану поранених до державних і навіть приватних лікарень: тут була б доречною історія викрадених із Олександрівської лікарні Ігоря Луценка та Юрія Вербицького, а також багатьох інших поранених, які отримали в медичних закладах не допомогу, а затримання й жорстоке побиття.
Далі про те, що священики підтримують перемир’я на Грушевського: «Політиків, які закликали до миру, люди вже не слухали. А молитву почули. Тоді вперше майже добу ніхто не воював. Упродовж кількох останніх днів перемир'я на Грушевського підтримують саме священики». Тетяна Наконечна розповідає про священиків, які вийшли на Грушевського, аби зупинити протистояння: «З іконами в руках вони простояли на морозі майже добу. За 22 години не почули жодного пострілу. З барикад вони повертаються до церкви. Там знову моляться. Це, кажуть, найсильніша зброя. І вже після зйомок ієромонах просить нас передати глядачам одну важливу річ. Ми не можемо відмовити: "Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться». Далі у випуску повідомили, що за мир моляться священики всіх церков, по черзі змінюючи один одного, подали коментар Патріарха УПЦ КП Філарета; у Ватикані за Україну і тих, хто втратив своє життя в протистоянні молився Папа Римський.
У наступному матеріалі журналістка Аліна Орищин проаналізувала, що про події в Україні говорять європейські, американські та російські політики. «Головне послання Заходу - припинити кровопролиття і подолати суперечності на переговорах. ЄС навіть запропонував посередництво», - сказав у підводці Андрій Сміян. Окрім позиції іноземців, у сюжеті наведено експертний коментар провладного політкоментатора Костя Бондаренка:
«Український політолог Кость Бондаренко каже: недільні сутички на Грушевського показали світу, хто є хто.
Кость БОНДАРЕНКО, політолог: "Коли сьогодні починають ті ж самі речники Євросоюзу та США заявляти, що влада винна у конфлікті, виникає питання, що хтось щось бачить по-своєму і хтось розраховував на інше, на іншу картинку, на іншу ситуацію, на інший розвиток подій".
Аліна ОРИЩИН, кореспондент: Після сутичок мітингарів та бійців "Беркута" в Міністерстві закордонних справ українські чиновники зустрілися зі своїми закордонними колегами. Вони закликали послів європейських країн засудити прояви екстремізму на Грушевського.
Олена ЛУКАШ, міністр юстиції України: "Це вже не мирний протест, і він не має нічого спільного з європейською євроінтеграцією. Висловлюємо жаль з приводу відсутності засуджень екстремізму та безладів, що чиняться представниками опозиції, з боку наших іноземних колег». Наголошено було також, що офіційний Кремль цього тижня був стриманий в коментарях.
Що ж, бачимо, що смерть протестувальників не стала рубіконом для команди тижневика Першого національного, й творці «Підсумків тижня» в більшості своїй й далі продовжують займатися провладною пропагандою, хоча цього разу, як ви побачите нижче, поступаються «Інтеру». Серед нюансів протистояння «екстремістів» та «правоохоронців» на Грушевського, які були забуті «Підсумками тижня», є така специфічна форма правоохоронної діяльності, як прицільна стрільба по очах журналістів. Деякі колеги з Першого впевнені, що в журналістів і операторів їхнього каналу не влучать?
В центре столицы продолжаются массовые манифестации.
Власть и оппозиция продолжают договариваться.
Лидеры оппозиции отказались осудить радикалов.
Ночью активисты захватили "Украинский дом".
Гость студии – Сергей Шабовта, президент Украинской федерации профессионалов безопасности.
Активисты штурмуют и занимают админздания.
Противостояние на Грушевского длится уже неделю.
Виктор Янукович выразил соболезнования родственникам погибших в беспорядках.
С гражданского противостояния начинался упадок многих государств.
В свете последних событий можно задуматься о "моральном сбое" в стране.
Ответственность за силовые действие в Киеве взял на себя "Правый сектор".
На Западе уличные беспорядки пресекаются быстро.
На этой неделе к миру призывали иерархи всех украинских церквей.
"Украинская проблема" – одна из первых для обсуждения в мире.
На этой неделе ситуацию в Украине активно обсуждали в России.
Украинская тема – среди первых новостей в Великобритании.
На этой суд закрыл дело о гибели Вячеслава Черновила.
В Санкт-Петербурге готовятся к 70-летию снятия блокады.
В Киев привезли Дары Волхвов.
Украинские спортсмены готовятся к Олимпиаде.
Сегодняшний вечер в Киеве оказался намного спокойнее предыдущих.
С призывами сохранить мир к украинцам обращаются спортсмены, актеры, священники.
Україна на порозі громадянської війни, яку провокує купка екстремістів, тим часом як усі нормальні люди прагнуть миру. Таким показав тиждень, що минув, Андрій Данилевич. «Это была самая тяжелая неделя в жизни современной Украины. Такой нашу страну мы ещё никогда не видели и никогда не хотели бы видеть Украину именно такой. Погибшие в центре Киева, волна насилия и издевательств, обвинения без особых попыток выяснить, кто на самом деле виноват. В этой ситуации мы решили опираться только на проверенные факты, быть максимально сдержанными в оценках происходящего и в формулировках. Например, последнее время в украинских ЗМИ часто можно услышать «люди против милиции». Так говорить не правильно, потому что люди – везде. За баррикадами и напротив них. Это – наши с вами соотечественники, граждане одной страны, Украины», - йдеться у підводці, якою відкривається випуск. Розпочали з прямого включення корреспондента Михайла Колесникова з центру Києва – про події на Майдані та Європейській площі, про захоплення Українського дому тощо.
Далі Данилевич повідомив, що «надежда на мир есть. Нет гарантий, но надежда есть» і розповів про пропозиції Януковича для лідерів опозиції. Перерахувавши всі пропозиції влади, він наголосив: «То, что президент предложил войти во власть и вместе взять ответственность за страну, было неожиданным для оппозиционеров». Перший сюжет випуску – не про смерті та протистояння, а саме про переговори.
Результати першого раунду: Яценюк погрожує пустити кулю в лоб, Лукаш озвучує незадоволення влади: «Лідери опозиції відмовилися від оголошення заяви про засудження екстремістських дій, також ними не були засудженні факти захоплення будівель місцевих органів влади. Не було надано відповідь чи будуть вони в подальшому контролювати перебіг радикальних дій».
Наступний раунд переговорів – акцентовано на тому, що опозиція хоче домовлятися, а чого хоче Майдан – не зрозуміло. «Тест на выдержку провален. На голосование ставится два варианта. Лидеры прикидывают на глаз и принимают.
Олег ТЯГНИБОК, народный депутат Украины, лидер фракции "Свобода": "Ми з вами радимось, ми без вас ніяких рішень ухвалювати не будемо, тому я вас дуже прошу, градус емоцій опустимо трошки нижче.? Хто за те, щоб вийти з переговорного процесу, прошу підняти руки. Від зараз теперішнього рішення насправді залежить життя кожного з нас! Тому слухайте, будь ласка, уважно. Ми йдемо з вами зараз на подальшу боротьбу!"
Арсений ЯЦЕНЮК, народный депутат Украины, лидер фракции "Батьківщина": "Далі ми проводимо далі переговори для того, щоб добитись реального результату, а не те, щоб нам пообіцяли і не виконали! Підтримуємо?!"
Ирина БАГЛАЙ, корреспондент: Идти на третий раунд политики принимают решение уже сами, не советуясь с Майданом. Эта встреча становится кульминацией и ошеломляет. Со стороны власти оппозиция не только получает сатисфакцию по отставке правительства, но и предложение от Президента вместе взять ответственность и возглавить Кабмин.
Елена ЛУКАШ, министр юстиции Украины: "Президентом запропоновано посаду прем'єра Арсенію Яценюку. У разі згоди останнього зайняти пост премьера президентом україни буде прийнято рішненя про відставку уряду. Посаду віце премьера з гуманітр. питань президентом запропоновано Віталію Кличку. Президент переконнаий що спільна робота разом із опозицією допоможе лержаві об'єднатися і провести необхідні реформи для держави і суспільства».
Журналістка наголосила: «Гарантии со стороны власти – это готовность парламентского большинства поддержать кандидатуры от оппозиции.» Правда, пізніше зауважила: «сформировать своё правительство в случае назначения премьер Арсений Яценюк не сможет, пока действует Конституция 96 года. Это остается в юрисдикции президента и парламентского большинства».
Далі в сюжеті: «Ирина БАГЛАЙ, корреспондент: Условия озвучивает только что вернувшийся из Давоса Петр Порошенко. На переговорах лидеров оппозиции и власти он, по понятным причинам, не присутствовал.
Петр ПОРОШЕНКО, народный депутат Украины, внефракционный: "Нам сьогодні зробили пропозицію, сподіваючись що ми від неї відмовимось, нам казали що умова про яку казав Віталій для відставки уряду це те, що опозиція має взяти на себе відповідальність сама сформувати уряд і повести країну в Європу. Ми готові до цього!"
Ирина БАГЛАЙ, корреспондент: Быть или не быть в ближайшие дни новому премьеру – Арсений Яценюк так и не ответил Майдану. Зато заговорил о перспективе.
Арсений ЯЦЕНЮК, народный депутат Украины, лидер фракции "Батьківщина": "Нова Конституція українська Конституція, а саме повернення до Конституції 2004 року. Вистачить в Україні одного царя, який зара є Януковичем! Посада президента України повинна бути зневільована!"
Ирина БАГЛАЙ, корреспондент: Реакция Майдана не заставляет себя ждать.
Протестующий: "Они должны стать за народ и отстаивать интересы народа. Не только по чуть-чуть выигрывать что-то. Сейчас не та ситуация. Затягивать ничего нельзя. Власть может называться любой фамилией. Хоть Яценюк, хоть Янукович, хоть Кличко, хоть Эйзенхауер какой - нибудь. Всё равно, нужна перезагрузка системы".
Протестующий: "Нам не нужно соглашение с Евросоюзом Мы должны жить независимой страной. Мы богатейшая страна. Мне латвиец сказал - почему вы боретесь за ЕС или Россию? У вас есть газ, у вас есть уголь, вы можете сами себя прокормить. Нам нужно дружить и с Россией и Евросоюзом. Это политики нас просто стравливают". (Але чомусь обидва протестувальники російськомовні, а другий на вигляд – повний тітушка).
Ирина БАГЛАЙ, корреспондент: Не сказав ни да, ни нет на предложение возглавить Кабмин, Арсений Яценюк озвучивает новые требования к власти. Подписание соглашения об ассоциации с ЕС и освобождение политических заключённых.
Арсений ЯЦЕНЮК, народный депутат Украины, лидер фракции "Батьківщина": "Ми не відкидаєм пропозицію, але ми її не приймаємо. Ми проводимо і вже провели серйозні кконсультації на рівні трьої попозхиційних сил. Це наше спільне рішення. Ми приймем це рішення, ми готові брати на себе відповідальність за долю країни. Але на тих умовах, які виставляємо ми».
Також Ірина Баглай наголосила, що опозиція не може гарантувати звільнення адміністративних будівель, та подала думку двох провладних політкоментаторів – Михайла Погребинського та Володимира Фесенка. Вони також говорять про те, що в переговорах Майдан ніхто не представляє, політична опозиція не зацікавлена в появі ще одного лідера, а переговори без результату лише загострюватимуть конфлікт.
Розмежування «купки радикалів», що воює на Грушевського (свідки штурму Українського дому мали нагоду переконатись у тому, що це досить могутня купка – людьми була заповнена вся Європейська площа) та політичної опозиції є очевидним лейтмотивом випуску. «От оппозиции на этой неделе ожидали главного: трое лидеров должны взять на себя ответственность за действия протестующих. Власть в переговорах настаивала: Кличко, Яценюк и Тягнибок должны осудить радикалов, которые захватывают здания, атакуют подразделения МВД и провоцируют конфликты. Это сделать они отказались. Зато после каждого раунда переговоров выходили на Майдан и призывали к мирному противостоянию». Ми бачимо унікальну ситуацію, коли приватний канал фактично ототожнює себе з владою, яка от оппозиции «ожидала главного»! І чомусь не каже, а чого ж очікували від влади.
Далі Данилевич наголошує в тому ж ключі меседжа про неготовність опозиції до відподальності та її неспроможності контролювати ситуацію, каже, що попри заклики лідерів опозиції до дисципліни, в регіонах захоплюють адміністративні будівлі, а в Києві – міністерства. «Звучат те же лозунги: "Мы мирные люди! Кровопролитие и экстремизм недопустимы". […] Но буквально через несколько часов – очередной захват. На этот раз – "Украинского дома». Останньому присвячений наступний матеріал – від журналіста Антона Нечипоренка, який раніше у «Подробностях недели» помічений не був.
«Очевидно, что единственный приемлемый вариант разрешения политического кризиса, чтобы все стороны действовали строго по закону. И вот сегодня ночью в Киеве (уже после того, как были объявлены результаты переговоров) - радикально настроенная часть митингующих захватила "Украинский дом" (он находится как раз напротив того места, где всю неделю шли столкновения с сотрудниками правоохранительных органов). Минувшим вечером некоторые СМИ сообщили, что в здании находятся несколько десятков милиционеров, и начался штурм – с шинами, зажигательными устройствами и фейерверками». Це явна маніпуляція, адже бійців внутрішніх військ (командування яких потім відхрестилось від своїх людей) завезли до Українського дому тихцем у той самий день. Дії протестувальників із Грушевського були цілком зрозумілими, адже залога Українського дому загрожувала їхньому тилу; закономірним є запитання до МВС, навіщо було розміщувати групу міліціонерів саме тут, у музеї.
«В помещение летели зажигательные устройства и камни, в ответ самых агрессивных нападающих – поливали водой. Двое милиционеров были ранены, протестующим же пришлось срочно переодеваться». Журналіст каже неправду, стверджуючи, що Віталій Кличко «врятував» міліціонерів від розправи, адже як перед початком, так і під час штурму протестувальники не раз робили коридор та проводили переговори з залогою, пропонуючи вийти й гарантуючи безпеку. Замість запитати в прес-секретаря МВС, навіщо було завозити ВВшників до Українського дому, «Інтер» цитує його маніпулятивне пояснення, чому їх звідти вивели:
«В МВД объяснили, почему приняли решение освободить помещение.
Сергей БУРЛАКОВ, начальник пресс-службы МВД Украины: "Міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко добре розуміє, що застосування сили під час таких важливих і таких складних перемовин президента із опозицією неприпустима, тому звернувся до посла США Джеффрі Пайетта аби той вплинув на лідерів опозиції з тим, щоб не допустити силового протистояння».
Знову ж таки, присутні при штурмі є свідками того, що переговори з міліціонерами вели як самі люди з Грушевського, так і різні політики, ба, навіть телеведучий Олексій Мочанов.
Далі в сюжеті повідомляється про те, що двері фондосховищ на 4 і 5 поверхах приміщення були пошкоджені. Журналіст повідомив: «Была ли совершена кража из-за взломанных дверей музейного фонда и чего именно, можно будет сказать после сверки. Учитывая, что в музее 250 тысяч экспонатов, на это уйдут месяцы». Відеорядом до цього твердження є кадри з протестувальниками, які ходять приміщеннями Українського дому – таким чином глядачам прямо підказують, хто міг залізти до музейних фондів. Хоча насправді є численні свідчення того, що двері були зламані ще до штурму, а співробітники Українського дому не могли потрапити на роботу, поки там перебувала міліцейська залога. Також журналіст повідомив, що протестувальники порушили обіцянку Кличка залишити музей і облаштували там пункт обігріву – ще одне «свідчення» того, що силовикам на Грушевського протестує некерований натовп.
Гостем студії «Подробностей недели» став Сергій Шабовта, президент Української федерації професіоналів безпеки. Він скептично прокоментував інформацію про те, що на даху Українського дому знайшли патрони. На його думку, «какие-то заинтересованные силы создают этот провокационный ресурс и в подобный способ пытаются привлечь внимание общественности к тому, что якобы системы или правоохранительные органы работают вне закона». Цікаво, що навіть провладні політики не заперечували, що декілька протестувальників були поранені та вбиті пострілами снайперів, при цьому роблячи здогадки про «найманців НАТО» тощо.
Здавалося б, пора перейти до тих дій силовиків, які дедалі більше озлоблюють протестувальників і штовхають їх на нові й нові штурми. Однак натомість ідеться про те, як захоплювали Міністерство палива та енергетики та МінАПК, а також облдержадміністрації:
«В регионах на этой неделе митингующие начали захватывать здания облгосадминистраций. Протестный огонь, разгоревшийся во Львове, перебросился на областные центры Западной Украины, а затем и в центр страны. Все происходит по одному и тому же сценарию: в городе собирается митинг протеста, его участники принимают решение о создании альтернативных органов власти и направляются к зданию облгосадминистрации. Затем – потасовка с милицией у входа, споры с губернатором и требования написать заявление об отставке. Затем проходит и учредительное заседание так называемого "Народного совета". Особенность митингов в регионах в том, что они проходят вроде как без явных лидеров. Их участники утверждают, что выполняют волю народа. Правда, в толпе всегда есть несколько депутатов – местных или из Верховной Рады. (при цьому показали Олега Ляшка. – прим. авторів.). В течение недели этот сценарий с переменным успехом повторился в 16 регионах страны. Львов, Ривне, Луцк, Ивано-Франковск, Чернигов, Винница, Полтава, Черновцы, Хмельницкий и Ужгород. В этих городах облгосадминистрации захвачены. Также была захвачена, но потом освобождена милицией Черкасская ОГА. Попытки захвата зданий предприняты также в Запорожье, Сумах, Кировограде, Одессе. Самое жесткое противостояние – в Днепропетровске. Радикально настроенные люди подожгли забор вокруг здания и нападали на милиционеров. В свою очередь, милиция поливала участников акции водой из пожарной машины. Ранены трое правоохранителей и оператор местного телеканала. Во многих регионах митингующие в достаточно агрессивной форме требуют от губернаторов писать заявления об отставке». Автори відверто маніпулюють відеорядом, демонструючи лише агресивні дії протестувальників і не показуючи, а також не згадуючи в тексті, жорстокість силовиків.
Автором наступного матеріалу є вже відомий нам кореспондент – Євген Онопрієнко. Він намагається проаналізувати, чому мирний протест переріс у збройне протистояння. І знову наголошує на тому, що протест є некерованим: «Протестующий: "Лідерів нема. То що робити? Самоорганізація вже такого рівня, що, може, лідера й не буде». На відео бачимо переважно агресивні дії протестувальників, жорстокість міліції залишається за кадром; натомість, міліції дано змогу коментувати події.
«Становится известно о том, что из больницы пропало двое участников акции протеста. Ночью Игоря Луценко найдут в больнице. Юрия Вербицкого - в лесу, мертвым.
Игорь ЛУЦЕНКО, участник акции протеста: "Розтягнули по різних кінцях лісу. Я лише чув, що пресують дуже цього Юрія".
Евгений ОНОПРИЕНКО, корреспондент: Среда. На Грушевского – двое убитых. Армянин из Днепрпетровска Сергей Нигоян и белорус Михаил Жизневский. Ранение - огнестрельное. Милиция говорит - к гибели протестантов непричастна.
Сергей БУРЛАКОВ начальник пресс-службы МВД: "Працівники міліції, військовослужбовці ВВ на охороні громадського порядку не мають вогнепальної зброї, це потрібно чітко розуміти, це регламентовано нашими документами. Ті засоби, які вони використовують для відстрілу еластичних куль, вони не смертельної дії».
***
«За массовые беспорядки задержаны уже 70 человек. Женщин и детей протестующие просят уходить. Придумывают новый метод борьбы. Жгут резину. Автомобильные покрышки подвозят машинами. Где берут - водители не признаются. В течение часа небо над улицей Грушевского становится черного цвета.
Николай, участник акции протеста: "Писхологічна атака. Застосовуємо те, що можемо. Тобто димова завіса. Поки що. Будемо викурювати їх».
***
«В четверг объявлен "час тишины". Второй раунд переговоров оппозиции и власти. На целый день умолкают взрывы и выстрелы. Гаснут черные костры. Пострадавших нет. Идет укрепление баррикад. Время "ч" - 20-00. Напряжение в толпе нарастает. Люди ждут лидеров оппозиции с результатами переговоров. Ближе к одиннадцати вечера на Грушевского появляются Тягнибок и Кличко.
Олег ТЯГНИБОК, народный депутат Украины: "Давайте подумаємо: якщо для нас це важливо, ми робимо цей крок. Якщо ні, то ми цього не робимо".
Евгений ОНОПРИЕНКО, корреспондент: Толпа негодует. Освистанным оппозиционерам едва удается пройти на Майдан.
Максим, участник акции протеста: "Що далі робити? Тому що всі готові в принципі. Всі готові. Уже всіх настільки дістало, уже і жінки поприходили. Уже і з дітьми поприходили. А що робить?"
Евгений ОНОПРИЕНКО, корреспондент: Следуя призыву лидеров оппозиции, активисты расширяют территорию Майдана. Захвачено здание Министерства АПК. Здесь будет медпункт и место обогрева. Суббота. Митингующие занимают часть территории стадиона "Динамо" и решают захватить Минтопэнерго. Блокируют здание. Внутри - строят барикаду из мебели. К ним сразу выходит министр.
Эдуард СТАВИЦКИЙ: "Ви зайшли в об'єкт режиму. Ви розумієте, що таке постачання електроенергії державі? Якщо ви терорист, так і скажіть, що ви терорист. Я буду з вами діяти як з терористом!"
Евгений ОНОПРИЕНКО, корреспондент: В больнице скончался участник протестов. Два дня назад 45-летнего Романа Сеника госпитализировали с ранением в грудь. МВД заявляет о нападении на троих работников милиции, одного ударили ножом и бросили на Крещатике, двоих удерживали в захваченной Киевской администрации. В Штабе сопротивления все отрицают. Вечером МВД рапортует об освобождении сотрудников. Общий счет пострадавших правоохранителей близится к трем сотням. Пострадавших демонстрантов не меньше тысячи. Территория возле Украинского дома всю неделю была этаким островком мира на поле противостояния. Например, журналистам со ступенек было очень удобно вести прямые репортажи – оттуда хороший вид на улицу Грушевского. В ночь на воскресенье протестующие здание взяли штурмом. Внутри полторы сотни милиционеров. Сначала отбиваются водой и дымом. Около 3 часов ночи - покидают осажденное помещение. Там их сменили митингующие. Противостояние на Грушевского длится уже неделю». Слід зауважити, що про загиблих журналіст згадує побіжно. Як сталося, що люди почали гинути, чому і хто стріляє з вогнепальної зброї на ураження, його не цікавить. Зате Данилевич урочисто сповіщає, що Янукович висловив співчуття родинам убитих: «Цитирую президента: "Сегодня нет "своих" и "чужих" в этом противостоянии. Все люди - это наш украинский народ. И неважно, как те или другие относятся к власти или к оппозиции. Они все для нас одинаково важны и одинаково близки", – конец цитаты».
Підводки ведучого Данилевича, який ще кілька місяців тому клав усіх конкурентів на лопатки тонким сарказмом на «Україні», тепер пронизані пафосом і надривом:
«Глядя на кадры противостояния на Грушевского, появляется ощущение какой-то кереальности происходящего. Вот это всё происходит в центре Киева, столицы Украины. Это уже не Сирия, не Египет, не Ливия, не Югославия... Мы все знаем, как там все начиналось, и чем закончилось – просто не остановились вовремя и перешли хрупкую черту, за которой возврата к спокойной и мирной жизни – уже не было. Мы все "это" знаем, но не помним»
Корреспондент: Вот как это бывает. Югославия. Первая акция протеста. Потом было вот так. Война, бомбардировки Белграда... Югославии как страны больше нет. Это - Египет - одна из богатейших стран арабского мира. Первые демонстрации, страна на грани гражданской войны. Сейчас экономика Египта рухнула. Народ обнищал. А это Сирия. Первые демонстрации. Противостояния и затянувшаяся гражданская война. Это один из самых пронзительных кадров этой войны: раненый при бомбардировке трехлетний мальчик умирает в больнице. Его последними словами взрослым были "Я пожалуюсь на вас Богу!».
«Всю страну лихорадит. "Это" - без преувеличения - самые драматичные события в истории Независимой Украины, которые еще совсем недавно казались совершенно невозможными. Насилие на улицах нарастастает. Уже пострадали сотни людей - митингующих, сотрудников "Беркута", и наших коллег - журналистов. Многие получили тяжелые травмы - ожоги, ранения, некоторые потеряли зрение и лишились конечностей... Да, у всех нас, украинцев, могут быть разные политические взгляды и мнения о происходящем. Но глядя на эти кадры, порою кажется, что запечатлённые на них просто потеряли человеческий облик. Так что же с нами случилось? Откуда столько зверства в отношении друг друга?», - задався він питанням у підводці.
Далі в сюжеті Алли Щоличевої йдеться про постраждалих міліціонерів, а жорстокість протестувальників пояснює психолог: : «Павел ФРОЛОВ, социальный психолог: "Ослабляется контроль личного поведения, снимается ответственность. Не я один за это отвечаю, отвечаем мы, это облегчает - эмоциональное заражение происходит. Это облегчает определенные действия». Розповідає про журналістів, постраждалих від рук силовиків… І цим діям «беркутівців» психолог знаходить виправдання: «Справедливый гнев. так они его переживают. И та и другая сторона одержимы справедливым гневом. Потому что каждая из них имеет длиннющий перечень оснований для этого гнева».
Цього разу, на відміну від того дня, коли це відео з’явилось у мережі вперше, «Інтер» таки показав відео знущань над козаком-протестувальником Михайлом Гаврилюком. Але також було зазначено, що Міністр внутрішніх справ перепросив за своїх підлеглих. І знов коментар психолога: «Это власть и чувство мести ,потому что мы мстим таким образом за своих товарищей, мы таким образом самоутверждаемся. Для этих людей в том числе - "я возвышаюсь, когда я другого унижаю».
Виправдавши «беркутівців», «Інтер» умудрився виправдати й тітушок: «Как только темнеет, активисты из самообороны и Автомайдановцы выходят на "охоту". Ловить по Киеву так называемых "титушек" - тех, кто по мнению протестующих, устраивает провокации. Несколько человек схватили прямо в магазине. Пойманных привезли на Майдан, обыскали, допросили и сфотографировали. Потом заставили публично извиняться. Следующим утром поймали ещё несколько мужчин. Им устроили самосуд прямо на Майдане. Связали верёвкой, каждому на лбу написали "раб". На прощанье облили головы зелёнкой и с позором отпустили. Следующей ночью "охотники на титушек" сами стали "добычей". Активистов Автомайдана задержали и арестовали». Таким чином найманці влади, які за гроші вчиняють дебош у Києві, змальовані як жертви. Не йдеться в матеріалі про зникнення одного з лідерів Автомайдану Дмитра Булатова. А резюме матеріалу цілком у загальному дусі сюжету: «Каждый день география жестокости расширяется. Вместе с драками и штурмами. В Винницкой обладминистрации шашки взрывали прямо в помещении. Вот так бьют гидрантом по голове человека, который выполняет приказ. Раненые в больницах по всей стране. Самая большая агрессия в столице. Здесь пректически каждый день проливается кровь. Только за одну неделю кадров насилия появилось столько, что хватило бы не на один триллер. Еще никогда украинцы так не относились друг к другу. Никогда не были такими агрессивными и жестокими. У нас случился моральный сбой. Но закон "око за око" не может работать безконечно». Загальне враження від матеріалу в людини, яка не стежить за подіями в інтернеті та менш залежних від влади ЗМІ, складеться однозначне: силовики, які виконують наказ, обороняються від озвірілих радикалів.
Про останніх – у наступному матеріалі, автор якого, Геннадій Вівденко, дослідив об’єднання «Правий сектор». «Ответственность за переход части участников Майдана к "силовым действиям" против власти взяло на себя объединение "Правый сектор", ранее его участники использовали для охраны митингующих, а также были замечены во всех столкновениях с милицией. А в прошлое воскресенье, пока официальные лидеры Майдана выступали на сцене с призывами к сугубо мирным действиям, молодежь из ультраправых организаций штурмовала милицейские заслоны, переворачивала машины и забрасывала правоохранителей бутылками с зажигательной смесью. Итак, кто скрывается за масками», - ідеться у підводці.
Що ж, дискредитувати Правий сектор неважко – це й справді радикали. «Содержимое странички правого сектора "Вконтакте" - далеко от толерантности. Размещенные ролики, которые могут трактоваться как ксенофобские. Издевательство над темнокожими в общественном транспорте, нападение на общежитие, где проживают вьетнамцы. Глумление над милицией. И вот кое-что еще уже совсем обескураживает. Фото корреспондента Reuters 19 января. На щитах бойцов правого сектора, как у крестоносцев тысячелетней давности, кресты и цифра 14/88! Это кодовый лозунг белокожих националистов. 14 - зашифрованная фраза - об исключительности белой расы. 88 – цифровой код аббревиатуры, означающей приветствие "хайль гитлер". Те же цифры на стене здания неподалеку от палаток "Правого сектора" на Майдане. Но Тарасенко утверждает – сайт администраторы не успевают чистить, на самом деле движение не пропагандирует нацизм и ксенофобию, просто у его членов могут быть разные взгляды» - йдеться в сюжеті. Геннадій Вівденко наголошує на тому, що цілі Правого сектору різняться від декларованих цілей і цінностей Євромайдану.
Далі – вже знайома нам пісенька про те, що на Заході до вуличних протестувальників застосовують іще більше сили: «События на Грушевского сейчас активно обсуждают и многие эксперты. В том числе и поведение сотрудников правоохранительных органов. Правда, многих людей в Европе и США, привыкших, что полиция достаточно быстро пресекает массовые беспорядки, - поражает, почему так не происходит в Украине? Тем более, что и по европейскому, и по американскому законодательству, участники столкновений уже дали много поводов для разгона». Надія Дерманська показала відео з Грушевського американському експерту, який розкритикував обидві сторони з позиції американських законодавчих норм.
Далі – ще трохи примирювальної риторики: йдеться про священиків, які закликають до миру. І тут бачимо маніпуляцію: «Інтер» розповідає, як протестувальники жбурляють пляшки з запалювальною сумішшю в священиків. «В сторону монаха летит одна бутылка с коктейлем Молотова, вот другая упала – уже в нескольких сантиметрах от рясы. Но для святого отца свои - и с одной, и с другой стороны. И он продолжал стоять», - хоча з відеоряду абсолютно не зрозуміло, в кого і хто саме кидав «коктейлі Молотова». У сюжеті Христини Суворіної згадані представники різних конфесій, але в головній ролі – священики УПЦ Московського патріархату. Зокрема, архімандрит Аліпій Світличний, який у своїх публічних виступах відверто стає на бік влади, хоча й приходить на Грушевського молитися за мир. Авторка робить наголос на тому, що «кияни» - ті, хто не воює на Грушевського – не підтримують радикальних протестів: «Киевлянин Юрий не был на баррикадах, не стоял среди спецназа - и просто пришёл в храм сказать спасибо - священникам за смелость». Хоча насправді кожен, хто в ці дні був на Грушевського, міг пересвідчитись, що підтримати радикальних протестувальників приходить величезна кількість цілком мирних і не агресивних киян.
Говорячи про реакцію Заходу на радикалізацію українських протестів, «Інтер» починає не просто маніпулювати, а дезінформувати аудиторію: так, про провал місії Азарова в Давосі тут не йдеться, натомість глядачі дізнаються про конструктивний діалог із єврочиновниками. Далі Геннадій Вівденко, включившись на фоні Кремля, намагається заперечити поширену думку про «руку Москви» в українському протистоянні:
«Доминирует восприятие, что происходящее на улицах Киева – это антироссийская политика. Её якобы провоцируют США и Евросоюз, а выполняют ультраправые украинские радикалы и представители оппозиции. Прошу дать прямую речь.
Виктор МИРОНЕНКО, специальный советник "Горбачев-фонда": "За всеми этими выступлениями в общественном сознании России формируется мнение, что это некая борьба таких гигантов – России и Запада, Украина в которой является только поводом». Втім, офіційна позиція Москви – потрібно продовжувати переговори і зупинити насильство. Той факт, що неофіційна позиція була подана першою, викликає певну підозру в маніпуляціях.
Наприкінці випуску ще раз включається Михайло Колесников, який говорить про бойову гранату на місці штурму Українського дому. Чия це була граната, ми так і не дізнаємося, натомість Андрій Данилевич наголошує: вона дивом не вибухнула. Як і на Першому, чуємо заклики зупинити насильство від акторки Валерії Заклунної (вона згадує про ультраправих екстремістів) та тренера Івана Богдана.
«Мы уверены, что абсолютное большинство граждан Украины очень ждет вторника, когда предварительные договоренности станут чем-то реальным и будет мир. И наша страна снова станет такой, какой мы её любим», - так Андрій Данилевич завершує свій випуск. Навряд чи він сам наважився зайти на Грушевського, адже всі, хто знає про ситуацію в цьому місці зі стрічок новин та переляканих переказів знайомих, дуже бояться. Однак навіть розповідей кореспондентів «Інтера», які працюють на барикадах (знімаючи, знову ж таки, вітрозахист із логотипом свого каналу з мікрофонів), мало б вистачити, щоб знати правду. Отже, або ведучий «Подробностей недели» дезінформований сам, або дезінформує навмисно.
Їх ховали як героїв.
Після цього тижня Україна вже ніколи не буде такою як була.
Євромайдан стоїть уже третій місяць і досі влада не йшла на жодні поступки протестувальникам.
Штаб національного спротиву дає владі буквально декілька годин для того, щоб вона звільнила затриманих активістів Майдану.
Змінюється політична карта України всієї.
Навести в Україні лад вимагають від Президента Януковича частина обласних рад країни.
Головний штаб Президента очолив Андрій Клюєв.
Віктор Янукович звільнив Андрія Ярмолаєва та Дарку Чепак.
Керувати столичною адміністрацією Президент Янукович призначив регіонала Володимира Макеєнка.
Хвилиною мовчання за загиблими демонстрантами в Києві почалося засідання Світового економічного форуму в Давосі.
Святкування не на часі.
Судити Юлію Тимошенко у справі про ЕЄСУ заочно неможливо.
США таки відмінили візи кільком українським громадянам причетним до застосування сили проти Майдану в листопаді і грудні.
Приголомшливе відео знущань міліціонерів над активістом змусило увесь світ замислитись над справжнім обличчям протестів.
В мережі з’явилося відео на якому ДАІвець погрожує пістолетом активісту Автомайдану.
Полювання на журналістів.
Можливості для політичного рішення української кризи ще не вичерпані, вважають у Європі.
В Україні у час, коли лунають повідомлення про постріли, смерті і нові хвилі протистоянь чарівна половина населення організувалася.
Серце країни сьогодні в жалобі.
Рада повинна перебрати на себе всю відповідальність за країну.
За загиблих українських активістів молиться Папа Римський.
Словосполучення «з народом», яким у новітньому сленгу позначають лояльність до Майдану, якнайкраще підходить для опису позиції «1+1». Розлогий (1 година 17 хвилин) випуск тижневика «1+1» повністю присвячений протестам в Україні. Він розпочався з чорного тла і слів Алли Мазур, що «цей тиждень змінив нас. Як би далі не розгорталися події, ці кадри (добірка відео з Грушевського) назавжди залишаться в нашій пам’яті.
«Цього тижня Україна перетнула межу. У протестах проти влади загинули люди», - продовжила ведуча вже у традиційній студії. Вона акцентувала: «Серед 4 троє загинули від пострілів на Грушевського, при чому уряд і досі запевняє – міліція там вогнепальної зброї не має». Перший сюжет журналіста Сергія Гальченка – про загиблих Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Юрія Вербицького і Романа Сеника. За словами автора, неофіційна кількість жертв – вісім. Він розповідає про ранок 22 грудня, коли по протестувальниках почали стріляти бойовими набоями. Один із таких набоїв у сюжеті показує медик. Наводить Гальченко й розповіді медиків про смертельно поранених, загиблих, показує кадри з похорону. Окрім офіційно підтверджених випадків смерті, розповідає про людину, що розбилась від падіння з колонади під час нападу «беркуту», тіло «без ознак насильницької смерті» на Оболоні, й наводить свідчення керівника медичної служби Майдану Олега Мусія про ще двох убитих кулями. А також свідчення сестри загиблого Романа Сеника, що куля, яка вбила чоловіка – така, «з якою ходять на кабана», підтверджені нардепом Анатолієм Дирівим.
Голова наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін назвав дії силовиків порушенням інструкції, він же опізнав на фото одну з рушниць силовиків – за словами експерта, вона може стріляти як гумовими, так і звичайними кулями.
«Сергій ГАЛЬЧЕНКО, кореспондент: Міліція відхрестилася від використання бойових набоїв, втім визнала, мітингувальники таки померли від вогнепальних поранень.
Віталій САКАЛ, заступник керівника ГСУ МВС України: «Поранення спричинені в першому випадку картеччю на основі сплаву свинцю, а в другому мисливською кулею».
Сергій ГАЛЬЧЕНКО, кореспондент: Мітингувальники заговорили про снайперів. Характерні ознак пострілу з висоти мало тіло загиблого Романа Сеника. А ось стоп-кадр з прямої трансляції заворушень. На даху однієї з будівель знаходиться чоловік».
Розповівши про використання зброї проти протестувальників, Сергій Гальченко перейшов до реакції: жалоба в західних областях, заклики до рішучішого придушення повстання на Сході. Навів реакцію Януковича, Азарова і Захарченка, зокрема ультиматум останнього:
«А міністр внутрішніх справ назвав людей, які залишилися на Майдані, екстремістами.
«Тих, хто залишиться на Майдані та у захоплених будівлях, ми будемо вважати екстремістськими угрупуваннями».
У підводці до наступного сюжету Алла Мазур розповідає: міліція розслідує «умисні вбивства» Сергія Нігояна та Михайла Жизневського, але свідки до них досі не звернулися. На що на Майдані відповіли, що ті бояться арештів за участь в масових протестах.
«Умисні вбивства Сергія Нігояна та Михайла Жизневського під час масових заходів міліція розслідує, запевняють в МВС. Проблема кажуть, що свідки вбивств досі не звернулися до слідчих. На майдані відповідають, свідків зразу арештують за участь у протестах. Вибиті кулями очі демонстрантів на Грушевського і обпечені спецпризначенці, нічні полювання за майданівцями і така сама спроба самозахисту. Снайпери, гумові кулі, коктейлі Молотова, «тітушки», викрадення, суди, переговори, захоплення адміністрацій і загроза надзвичайного стану. Після цього тижня Україна вже ніколи не буде такою як була. Кожен день як останній в нашому кризовому календарі». Далі – хроніка Грушевського, яка, попри очевидну емоційну прихильність авторів програми до протестувальників, не позбавлена балансу. Зокрема, повідомили про постраждалих і хворих із боку силовиків, про вбивство міліціонера в Києві, полонених міліціонерів тощо. Втім, у сюжеті деякі неточності – наприклад, інформація про те, що всі, хто був в понеділок в центрі столиці, отримали СМС-повідомлення про те, що вони зареєстровані як учасники масових акцій, є перебільшенням. Повідомлення про те, що разом із тілом Юрія Вербицького знайшли мертвим ще одного закатованого, схоже, є помилкою, заснованою на ранній неперевіреній інформації.
Далі – сюжет Сергія Швеця про переговори. Заява Олени Лукаш про пропозицію, яку Янукович зробив опозиційним лідерам. Слідом – реакція Яценюка («Віктор Янукович заявив про те, що влада не готова нести відповідальність за країну і запропонував опозиції очолити уряд. Яка наша відповідь? Чи боїмося м відповідальності? Ми не боїмося відповідальності за долю країни. Ми приймаємо цю відповідальність. Ми готові вести країну в Європейський союз»), Кличка («На багато наших вимог Янукович погодився. І ми не відступаємо, ми тримаємо наші позиції на Майдані і в регіонах»). Журналіст зауважив: «третій тур переговорів кожна з сторін намагається представити, як власне досягнення…».
Думка колишнього міністра закордонних справ Володимира Огризка: «Предметом переговорів не можуть бути ультиматуми. Отже, якщо за стіл сідають дві сторони і вони лише бачать смисл цих переговорів в тому, щоб змусити іншу сторону прийняти їхні умови то це є не переговори це є спосіб нав’язування іншій стороні форми капітуляції з якою очевидно розуміючи інша сторона погодитися не може». Трохи аналізу: «перехопленням ініціативи» називають рішення Януковича скликати позачергове засідання ВР. Розбираються в реакції європейських дипломатів і політиків, запровадження санкцій, а також стверджують, що, судячи з заяв Азарова в Давосі, «на столі Президента і далі лежить сценарій жорсткого рішення». Говорячи про маніфестації в провінції, журналіст наголошує, що проти влади вийшли навіть питомо провладні регіони, і що вперше як політична сила виступили футбольні фанати. Згадує він і про позицію Ріната Ахметова щодо неприпустимості силового сценарію. Лунають цитати носіїв різних позицій у майданівському середовищі: Олександра Данилюка, Святослава Вакарчука, Андрія Парубія.
Далі бачимо пряме включення колишнього інтерівця Руслана Ярмолюка, який розповідає про поточну ситуацію на Майдані. Наталка Волосацька підготувала дайджест протестних акцій у Львові, Рівному, Чернівцях, Луцьку, Івано-Франківську, Тернополі, Хмельницькому, Вінниці, Чернігові, Черкасах; Людмила Подолян – у Луганську, Криму, Миколаєві, Кіровограді, Харкові, Сумах, Дніпропетровську та Запоріжжі.
Алла Мазур стисло розповідає про кадрові зміни в Адміністрації Президента: призначення Андрія Клюєва, звільнення Андрія Єрмолаєва та Дарки Чепак, а також про вихід Ярослава Сухого з парламентської фракції Партії регіонів тощо.
Ольга Мальчевська підготувала сюжет про козака-протестувальника Михайла Гаврилюка: «Приголомшливе відео знущань міліціонерів над активістом змусило увесь світ замислитись над справжнім обличчям протестів і справжнім обличчям тих, хто ці протести називає екстремізмом. Гордість і витримка козака Гаврилюка стала прикладом незламної гідності». Виявилося, що саме Гаврилюк виніс з-під обстрілу силовиків журналістку «1+1» Наталку Пісню, в яку влучила куля. Окрім численних, зокрема й досі не відомих, подробиць цієї історії журналістка зробила те, чого її колеги з інших ЗМІ зробити не змогли: знайшла людину, яка опублікувала відео. Тепер уже колишній міліціонер, що виїхав із країни, розповів, що спонукнуло його до цього вчинку. Гаврилюк у матеріалі беззастережно героїзований.
Наступний матеріал Ольга Кашпор присвятила переслідуванню автомайданівців та затриманню поранених у лікарні. Наведено пояснення міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової, яка виправдала дії силовиків, що забирають людей із медичних закладів, та альтернативну думку Віктора Чумака – мовляв, насправді це порушення закону. Журналістка перераховує численні випадки порушення інструкцій, підкріплюючи слова відеозаписами, й наводить думку ветерана міліції Івана Катеринчука: мовляв, силовиків не карають, бо інакше інші почали б відмовлятися виконувати злочинні накази. Полюванню на журналістів присвячений матеріал Юлії Дячук. Вона зібрала багато свідчень перешкоджання професійній діяльності журналістів. Під кінець випуску – ще кілька тем, пов’язаних із протестами в Україні, та пряме включення з Майдану.
Попри очевидну емоційну включеність «1+1» і неприховане співчуття до однієї зі сторін конфлікту, «ТСН. Тиждень» не можна назвати антиподом «Подробностей недели». Головна відмінність сьогодні полягає в тому, що «плюси» знаходять, обробляють, систематизують і показують своїм глядачам власну інформацію, тоді як «Інтер» лише вихоплює з загального інформаційного потоку ті факти, які допомагають скласти вигідну його політичним патронам картинку.
ICTV, «Факти тижня»
Цього тижня в Україні пролилася кров і почалися вуличні бої.
Картина того, що відбувалося в центрі української столиці минулої неділі.
У Києві прощалися з Михайлом Жизневським, одним з мітингарів убитих на вулиці Грушевського.
Число затриманих через протести складає 116 людей.
Якими засобами силовики протистоять мітингувальникам.
Увесь світ облетіло шокуючи відео з Інтернету, на якому українські спецпризначенці знущаються над мітингарем.
В п’ятницю стало відомо ім’я нового керівника Адміністрації Президента.
На зміну силовикам, які від початку тижня стоять на Грушевського, вирушили загони спецпризначенців з регіонів.
Львів цього тижня одним з перших перейшов до радикальних дій – захоплення обласної адміністрації.
Ситуацію у Києві від цього тижня намагатиметься взяти під контроль новими керівник столичної адміністрації.
В Полтаві та Кіровограді заарештовані керівники місцевих осередків партії "Свобода".
В Києві знайшли застреленим міліціонера.
Світ шокований екскалацією насильства в Україні.
Українське питання опинилося в центрі уваги Всесвітнього економічного форуму в Давосі.
Програмі Оксани Соколової вдалося залишитись порівняно відстороненою й змалювати правдоподібну картину подій тижня. Випуск «Фактів тижня» 26 січня починається зі слів: «Цього тижня в Україні пролилася кров і почалися вуличні бої, яких Україна не знала за всі часи своєї незалежності. Хто відповідальний за це? Влада, яка протягом двох місяців не помічала мирного протесту сотен тисяч людей?. Опозиція, яка не зуміла в критичний момент очолити протести - він пішов радикальним шляхом?». Насправді чимало крові пролилося на Майдані та на Євромайданах різних міст іще в листопаді та грудні.
Максим Крапівний у включенні з Майдану розповів, що традиційне віче скасоване через жалобу за загиблими, та змалював ситуацію в Українському домі: «набої для автоматпа Калашникова та карабіна Симонова. Активісти підозрюють, що ці набої армійського зразка могли використовувати снайпери. Щоправда, у міліції цю інформацію вже встигли назвати провокацією і ще раз наголосили, що жодної вогнепальної зброї на цих акціях протесту, правоохоронці не використовують. Що ж стосується майна музею, то воно жодним чином не постраждало. Цю інформацію підтвердили наукові співробітники музею. Також вони наголосили, що правоохоронці перебували в Українському домі доволі довгий час. І взагалі з самого початку Євромайдану знаходилась, там знаходилась їхня база».
Володимир Соколов реконструював події тижня: Почалося все після Водохресного віче. В якому учасники Євромайдану вимагали від опозиції більш рішучих дій на знак протесту проти ухвалених Радою «драконівських» законів. Та не дочекавшись від опозиціонерів рішення, навіть, про єдиного лідеру спротиву, кілька тисяч протестувальників рушили до парламенту. Однак потрапити на Грушевського виявилося не просто. Внутрішні війська та «Беркут» заблокували всі підходи. І все ж найрадикальніші мітингувальники спробували прорвати оборону за допомогою каміння та коктейлю Молотова. «Беркут» у відповідь застосував світлошумові гранати, сльозогінний газ і пішов у наступ. Щоправда, дуже швидко був змушений відступити. Убивши години протистояння лідери Євромайдану відхрестилися від подій на Грушевського. Арсеній Яценюк поспішив заявити, що бійню влаштували провокатори, а Віталій Кличко без успішно намагався зупинити зіткнень з силовиками». Журналіст ICTV найбільш адекватно формулює відповідь на запитання, хто саме воює на Грушевського: хоча відповідальність на себе взяв Правий сектор, згодом до радикалів долучились і інші активісти Майдану. В сюжеті йдеться про постраждалих з обох боків, а також журналістів, які стали мішенню для спецпризначенців; про вбитих, про полювання на тітушок і напад на Автомайдан тощо.
Нарешті трохи деталей дізнаємося про дивну історію з начебто захопленими й катованими міліціонерами: – «УВС звинуватило охоронців майдану у захоплені та утримувані в заручниках двох міліціонерів. І надало своє відеосвідчення. За словами міністра внутрішніх справ, їх піддавали тортурам, а звільнити вдалося за допомогою мирних мітингувальників та іноземних послів. […] У штабі Євромайдану це назвали провокацією. У свою чергу міністр внутрішніх справ зробив жорстку заяву.
Віталій ЗАХАРЧЕНКО, міністр внутрішніх справ України: «Тих, хто залишиться на майдані та у захоплених будівлях, ми будемо вважати екстремістськими угрупуваннями. І у разі виникнення небезпеки та переходу радикалів до активних дій, будемо вимушені застосувати силу».
І на завершення матеріалу – інформація про захоплення Українського дому. Загалом ICTV вдалося дотриматись балансу у висвітленні цих неоднозначних подій.
Руслан Тарасов у наступному сюжеті, присвяченому жертвам протистояння, крім підтверджених чотирьох випадків загибелі говорить іще про два, хоча документальних свідчень і доказів не наводить. Йдеться в матеріалі про лікування поранених і про те, чому вони відмовляються від госпіталізації в лікарні, де їх можуть схопити міліціянти.
Оксана Соколова називає кількість затриманих: 116 осіб. «Протягом усього цього тижня тривали суди, які обирали запобіжні заходи. Засідання часто відбувалися вночі. постійно переносилися. Не було відомо де і чия справа слухається. Попри це, під стінами судів збиралося чимало мітингувальників, які вимагали звільнити затриманих. Гаряче було і під стінами Лук’янівського СІЗО, де тримають студентів Театрального університету Карпенка-Карого. Однокурсники провели великий мітинг і під судом. Вони стверджують, що студенти ці не чинили беззаконня. Просто вночі поверталися з Євромайдану. Ну, до речі, людей затриманих не в зоні бойових дій, а просто в центрі Києва серед заарештованих чимало. Автомайданівців серед затриманих 12-ро. Абсолютна більшість з них отримали нині по 2 місяці СІЗО. А один з лідерів Автомайдану Дмитро Булатов зник безвісти. Активісти пропонують винагороду в 10 тисяч доларів за інформацію, яка допоможе знайти Дмитра. Ще один лідер Автомайдану Сергій Коба, який на віче 19 січня закликав мітингувальників іти на Верховну Раду – нині виїхав з Україну. Загалом на сьогодні суди заарештували 65 людей. Більшість з них буде побиті. Частина була затримана просто біля лікарень. Найстаршому в’язню – 72 роки. Під час обшуку в дідуся вилучили лише рибу, сало, і шматок хліба. Попри це, суд присудив йому 2 місяці арешту. Заарештованих усіх підозрюють в масових заворушеннях, за що, згідно із законами, 16 січня їм загрожує від 8 до 15 років тюрми». «Факти тижня» виявились єдиним тижневиком, що сказав про зникнення Булатова, затримання студентів театрального університету та про інші подібні випадки.
Максим Крапівний проаналізував зброю мітингувальників і силовиків. Сльозогінний газ проти дерев’яних та металевих кийків. Гумові кулі та світло-шумові гранати проти бруківки та коктейлів Молотова. У центрі Києва бої за правилами і без. Тактика протистояння вуличним протестам у світі відпрацьована до дрібниць. Сполучені Штати, Франція, Іспанія, Туреччина… Кожна країна має свої загони спецпризначення. Але озброєні вони практично однаковим набором засобів, що мають більше психологічну, аніж травматичну силу. Застосування їх до протестувальників регламентовано міжнародними нормами», - йдеться в матеріалі. Журналіст наводить приклади застосування різної зброї і з’ясовує, чому її застосовують:
«Віталій САКАЛ, перший заступник начальника Головного слідчого управління МВС України: "Набої, якими завдано тілесних ушкоджень обом загиблих, - органами внутрішніх справ не використовуються»;
«Міліціонери запевняють, що свідомо утримуються від використання вогнепальної зброї. Хоча у критичних випадках мають право її застосувати.
Олег МАТВЄЙЦОВ, керівник управління Департаменту громадської безпеки МВС України: "У разі вчинення групового нападу, який загрожує здоров’ю та життю працівників міліції, вони мають повне право використовувати вогнепальну зброю".
Максим КРАПІВНИЙ, кореспондент: Кажуть – це адекватна відповідь на коктейлі Молотова, які в них летять.
Євген РУДЕНКО, полковник внутрішніх військ МВС України: "Багато часть там людей вийшла. Нормальні люди, адекватні. Але за спинами цих людей дуже багато молодчиків молодого віку, яку озброєні камнями, палицями. І ви представляєте, даже з сумішшю, з бутилками з гарячою сумішшю"». Ці цитати «приштамповано» похвалою Азарова на адресу силовиків, які протистоять радикальному крилу Майдану. Що ж до водометів, то журналіст наводить загальновідоме вже пояснення міліції – мовляв, водою гасили пожежу, - й нагадує про те, що за міжнародними нормами використання водометів проти людей на морозі прирівнюється до тортур. До речі, один з авторів цього тексту був безпосереднім свідком понад півгодинного обливання протестувальників водою під час штурму Українського дому; жодної пожежі, яку можна було гасити, там не було.
Епізод із Михайлом Гаврилюком «Факти тижня» називають «ганебним»: «Міністр внутрішніх справ України Віталій Захарченко пообіцяв розібратися хто брав участь у цьому ганебному інциденті. Журналістам вже відомо, що відео виклав в соцмережах один з херсонських працівників "Беркуту". На його сторінці є антидержавні заклики, і стверджується, що Україна не є самостійною державою». Далі – збалансований сюжет Олександра Візгіна про переговори влади з опозицією. Баланс дотримано не лише в поданні позицій політиків, але й в експертних коментарях – умовно лояльному до влади політкоментатору Вадиму Карасьову протистоїть умовно революційний Олексій Гарань.
З усіх тижневиків тільки «Факти тижня» подали докладну інформацію про вдале й не дуже вдале довезення силовиків до Києва: «У деяких західних регіонах виїзд Соловків блокували місцеві жителі. Зокрема у Львові працівників спецпідрозділу "Грифон" перед виїздом до столиці зібрали в клубі місцевої психіатричної лікарні. але медики не дали їм поїхати. Вони спустили колеса в автобусах, блокували силовиків. В результаті "грифонівці" втекли, залишивши і щити, і амуніцію». Сергій Смальчук підготував матеріал про ситуацію в регіонах, не забувши й про ті, де ситуація радше контрреволюційна:
«Бурхливі події у західних областях неабияк стурбували керівництво решти регіонів країни.
Анатолій МОГИЛЬОВ, голова ради міністрів АР Криму: "Ситуация, которая сложилась в некоторых областях Украины, ведет только к углублению конфликта. Власть выступает категорически против эскалации конфликта. Тем более, в такие трагические проявления, как потеря человеческих жизней".
Сергій СМАЛЬЧУК, кореспондент: А голова парламенту Криму заявив – Україну врятує лише надзвичайний стан, який вводити треба негайно.
Володимир КОСТЯНТИНОВ, голова Верховної Ради АР Крим: "Обращаемся в очередной раз к Президенту Украину – Виктору Федоровичу Януковичу. Совет национальный безопасности и обороны Украины, к народным депутатам Украины с призывом остановить разгул беззаконья, анархии и насилия, захлестнувший страну, и ввести чрезвычайное положение в Украине".
Сергій СМАЛЬЧУК, кореспондент: Підтримали кримських колег і депутати Херсонської та Дніпропетровської обласних рад. Вимагаючи від Віктора Януковича припинити масові заворушення.
Євген УДОД, голова Дніпропетровської обласної ради: "Закликаємо вас, пане Президенте, застосувати всі законні засоби та методи для захисту конституційного ладу в країні, та повернення ситуації у законне русло".
Сергій СМАЛЬЧУК, кореспондент: Мітингами на підтримку чинної влади відреагував і Донбас. На вулиці Донецька, Луганська, Маріуполя, Макіївки, і ще низки міст люди вийшли з гаслом – ні політичному екстремізму».
Про вбивство міліціонера в Києві розповідають відсторонено, не роблячи жодних припущень щодо зв’язку цього злочину з масовими протестами: «В Києві знайшли застреленим міліціонера. 27-річний старший сержант відділку Державної служби охорони саме повертався зі служби додому без зброї. А мешкав він у гуртожитку "Беркута". По дорозі його застрелили двоє невідомих. Постріли почули охоронців, які працюють на будівництві неподалік, але допомогти хлопцю вже нічим не могли». Більше – жодних подробиць.
А завершується випуск матеріалом Михайла Малого про реакцію світової спільноти на події в Україні та сюжетом Миколи Тірільова про форум у Давосі. Цього разу форум не був надто оптимістичним для України, особливо для влади:
«Представляти офіційну делегацію в Давосі цього року мав Микола Азаров. Та вже перебуваючи в Швейцарії, Прем’єр, за інформацією низки західних ЗМІ, дізнався, що організатор відкликали його запрошення, і скасували виступ на форумі Сам Прем’єр заявив, що не виступав публічно, бо мав важливі зустрічі, зокрема з генсектом Ради Європи Турбйорном Ягландом, Президентом Швейцарії, який є діючим главою ОБСЄ, та низкою інвесторів. А своїм баченням ситуації в Україні поділився із журналістами агенції "Ройтерс".
Микола АЗАРОВ, Прем'єр-міністр України: "Это переросло уже в открытую борьбу за власть. Попытку выдвинуть ультиматум – уйти Президенту в отставку. Попытку в общем-то и захватить власть. Потому что осуществлялись попытки захвата здания правительства, здания Администрации Президента. Как назвать вот такие действия?
Микола ТІРІЛЬОВ, кореспондент: Вы их как называете?
Микола АЗАРОВ, Прем'єр-міністр України: "Я называю это попыткой государственного переворота».
Звісно, не забули й власника ICTV Віктора Пінчука, який організовував на форумі круглий стіл з питань благодійності. «Цього року зустріч почалася з хвилини мовчання за загиблими під час протестних акцій у Києві.
Віктор ПІНЧУК, бізнесмен, благодійник: "Я ще ніколи так не хвилювався за свою країну, та за її майбутнє. Я не хотів приносити сюди політику. Але тут зібралися сотні людей з 5 континентів. Тому я прошу вас вшанувати загиблих хвилиною мовчання».
Загалом для людей, які дотримуються нейтралітету й намагаються побачити повну картину того, що відбувається, «Факти тижня» в цю неділю були, напевно, найкращим вибором із-поміж тижневиків.
Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.
