Майдан витіснений
Цієї неділі вперше з кінця листопада події майдану відійшли у підсумкових тижневиках на другий план. Масові протести потіснили такі події, як відкриття олімпіади в Сочі, трагедія на залізничному переїзді на Сумщині, де поїзд врізався в маршрутку, стрімке падіння курсу гривні та масові протести в Боснії. За цих обставин несподівано майданоцентричними виявилися «Факти тижня» ICTV. Переважно тижневики розпочинали свої випуски з оперативної інформації про трагедію на Сумщині, хоча для «Інтера», наприклад, важливішою виявилась олімпіада в Росії. Відповідальність влади, яка не виконала обіцяного після марганецької трагедії та не впорядкувала залізничні переїзди, стала закономірним акцентом для каналів, які не бояться називати речі своїми іменами. Перший національний, утім, попри відсутність критики влади, виглядав значно пристойніше за своїх товаришів по провладному табору – «Інтер» та «Україну», які маніпулюють і замовчують важливі події протестного руху, мовчать про продовження репресій проти майданівців, тиражують уже спростовані вигадки про «фальсифікацію» травм Дмитра Булатова. Порівняно з «Інтером», який наклав на інформацію про майдан майже повний мораторій, Перший повідомив цього разу чимало важливих фактів, маніпулюючи помірно.
«Цього тижня в Україні зависла пауза. Трагедія тижня, яка сталася на Сумщині».
«На Майдані в Києві зібралося вже ювілейне 10 народне віче».
«На валютному ринку країни цього тижня панувала паніка».
«Підтримати українську економіку можуть західні гроші».
«Цього тижня у Верховній Раді очікували голосування за нового Прем’єра, і активно обговорювали можливі кандидатури».
«Звільнення в’язнів та покарання винних у побитті людей залишаються серед головних вимог мітингарів».
«Генеральна прокуратура оприлюднила результати розслідування справи Тетяни Чорновол».
«Служба безпеки України закрила справу про захоплення державної влади».
«Не допустити подальшої ескалації насильства в Україні Президент України Віктор Янукович пообіцяв генеральному секретарю ООН Пан Гі Муну».
«Відкриття зимової олімпіади в курортному місті Сочі вразило масштабом і видовищем».
«Україна здобула першу олімпійську нагороду».
Випуск «Фактів тижня» 9 лютого розпочався з жорсткої оцінки відповідальності влади за трагедію на переїзді: «У 2010 році Україна вже пережила масштабну катастрофу за схожим сценарієм. Тоді загинуло 47 людей. Спільного багато. На обох переїздах раніше були шлагбауми, та від них чомусь вирішили відмовитися.
Місцевий житель: Будка була, все було, діжурили, да. А це взяли – економію роблять.
Кореспондент: Тоді у Марганці чиновники багато обіцяли – с переїздами наведуть лад. Минуло 4 роки – знову обіцяють.
Володими Козак, в.о. міністра інфраструктури України: Для того, чтобы закрыть эти все переезды и обработать их автомобильными переходами – на это нужно десятки миллиардов гривен. В один день и сразу, мы этого не сделаем.
Кореспондент: Тепер сім’ям загиблим у катастрофі на Сумщині виплатять по 100 тисяч гривен. Тим, хто вижив, компенсують по 50 тисяч. З державної казни, а не з кишені чиновників, чия халатність та безвідповідальність, хоч і дотично, знову стала причиною трагедії». Такої чіткої оцінки відповідальності держави на інших каналах ми не почули.
Перейшли до подій на Майдані. Доволі детально розповіли про десяте ювілейне віче, що зібрало кількадесят тисяч учасників. «Після чергового тижня протистояння, лідерів опозиції чекали запитання, що робити далі. Арсеній Яценюк заявив, що треба боротися за повну зміну системи влади, а шлях до неї лежить через зміну Конституції. […] Лідери опозиції також заявили, що протести мають тривати. Віталій Кличко анонсував загальноукраїнський страйк, призначений на 11.00 ранку 13 лютого. Також було оголошено про те, що загони самооборони поширяться за межі Майдану, по всій Україні і патрулюватимуть вулицю. Ну і тут слід нагадати, що МВС називає ці загони не законними воєнізованими угрупованнями. Про інше угруповання зі сцени Майдану нагадала Руслана. Вона розповіла, що її переслідують так звані тітушки, не дають дістатися додому, погрожують фізичною розправою, кажуть, що вона повторить долю Булатова. Ну і сам Дмитро Булатов говорив сьогодні з Майданом телефоном з Литви, де проходить лікування». Важливий акцент на справі Булатова: «Литовські дипломати підтвердили, медики визначили, що на тілі Булатова є сліди тортур. Сам він дав прес-конференцію, де він розповів подробиці свого викрадення».
Далі в сюжеті Володимира Соколова йдеться про найголовніші події тижня. Підпал автомобілів: «Аби убезпечитися від можливих підпалів, автомайданівці організовують нічній патруль. А вже наступного дня про посилення патрулів на київських вулицях повідомляють у МВС. А також про створення потужної слідчо-оперативної групи для розслідування всіх інцидентів». Доволі побіжно згадали про нічні погроми ресторанів: «У центрі Києва молодики з бітами, в камуфляжі і в касках трощать два ресторани, які б начебто належать народним депутатам більшості. Б’ють вікна і двері та залишають на стінах революційні гасла. У погромах одразу запідозрюють самооборонців Майдану, оскільки штурмовики були в їх фірмовому одязі».
Дають синхрон представника іншої сторони:
«Степан Кубів, комендант будинку профспілок: Ті люди сьогодні взуті в кросівки, які абсолютно не властиві для представників і самооборони, і інших загонів, які є, і людей, які перебувають у нас на Майдані. Саме кросівки, це підкреслює, що це спланована провокація тітушок».
Вибух у Будинку Профспілок. «За словами очевидців, усе сталося, коли хлопці відкрили пакунок з ліками, який приніс невідомий чоловік. Предмет, що вибухнув, був схожий на кубинську сигару. Анатолій Ведмідь, активіст євромайдану: Був пакунок з написом “Медикаменти”. Хлопці отримали, один з підрозділів отримав, пакунок і при спробі його вскрити – відбувся вибух.
Кореспондент: Обидва поранених зі Львова. 20-річному Романові на одній руці відірвало кисть, а на іншій кілька пальців. А от 15-річний Назар втратив око. Через побоювання майданівців, що хлопців можуть заарештувати, поранених вже перевезли з Київської лікарні до Львівської. Міліцію ж на місце вибуху, активісти не пускають. Заявивши, що проводять власне розслідування і бояться провокацій.
Валерій Мазан, в.о. начальника Головного Управління МВС у Києві: Работники Дома профсоюза или представители Евромайдана, которые находятся сейчас в Доме профсоюзов, наверное, все таки, что-то скрывают от людей, от милиции, что там происходит, что изготавливается, что хранится.
Кореспондент: Комендант майдану Андрій Парубій це заперечує і називає провокацією влади.
Андрій Парубій, комендант євромайдану: Це одна із елементів провокації проти майдану. Тобто, якщо досі вони робили тільки інформаційні провокації, то вчора вони перейшли межу і пішли роботи провокації, які межують із терактами».
Як бачимо, ці суперечливі події висвітлюються відсторонено та без перекосів. Сказано про те, чому активісти не пускають міліцію, наведено й припущення Віталія Захарченка, що вибух міг статися під час виготовлення вибухівки, й відповідь Андрія Парубія.
Говорячи про Булатова, автор сюжету повторив інформацію про підтвердження слідів від тортур, отримане від литовських медиків, і додав: «Найбільше цікавило викрадачів, хто фінансує автомайдан і чи причетне до цього американське посольство. Під час тортур, – каже, – було настільки боляче, що довелося брехати. На камеру змусили говорити, що він і шпигун ЦРУ, і що автомайдан начебто проплачують американці».
Насамкінець журналіст твердить, що на майдані на цьому тижні було спокійно: «Майданівці переконані – правоохоронці не знають, що реально відбувається в країні. А тому встановили для них на барикадах проектор, і почали крутити новини. Ті у відповідь вмикають на повну потужність радянські пісні. І цього ж тижня кілька тисяч активістів євромайдану вперше з часу загострення протистояння залишили свої позиції. І влаштували ходу до парламенту. Обійшовши вулицю Грушевського з боку Інститутської та Маріїнського парку, активісти пікетували Верховну Раду. Аби нагадати, що майдан чекає від депутатів конкретних рішень, а не бездіяльності і перерв у роботі».
Паніка на валютному ринку – наступна тема «Фактів тижня». Після висвітлення позиції Нацбанку, що відпустив гривню у вільне плавання, акцентовано на причинах: «Політична криза, загроза введення надзвичайного стану – все це сильно підігріло попит на валюту. Уряд називає це головною причиною обвалу. […] Утім фінансові аналітики, не скидають з рахунків і те, що наприкінці осені НБУ надрукував значну к-сть гривні. Інакше було б просто не перекрити дефіцит бюджету.[…] Це стало ще одним фактором здешевлення української валюти. Тож нинішні заходи НБУ допоможуть погасити паніку, але коріння проблеми значно глибше. […] Про стабільний курс гривні можна буде говорити, коли в країні будуть відбуватися якісні зміни у економіці і почнеться економічне зростання. Переконаний колишній заступник Нацбанку Олександр Савченко». В інших тижневиках про емісію не говорили.
У наступномув сюжеті авторства Михайла Малого йдеться про ухвалення резолюції ЄС щодо подій в Україні: «У ній – засудження насильства, як з боку силовиків, так і з боку радикалів, тези щодо необхідності всеосяжного політичного діалогу. Крім цього,, заклик до країн – членів ЄС почати підготовку персональних санкцій щодо українських посадовців, законодавців та олігархів, які особисто відповідальні за вбивства протестувальників. Українське МЗС таку позицію розкритикував».
Повідомили і про міжнародний скандал, приводом для якого стало оприлюднення на YouTube телефонної розмови заступниці Держсекретаря США Вікторії Нуланд та посла США в Україні Джефрі Пайєтта. В сюжеті цитували посадовців, повідомили і про російський слід у цій історії: «У Вашингтоні заговорили про російський слід у прослушці. Мовляв, Кремль за допомогою спецслужб зіштовхує лобами США і ЄС у переговорному процесі по Україні. Тим часом з новими сенсаційними заявами виступив радник президента Росії Сергій Глазьєв.
Сергій Глазьєв, радник президента Росії: За даними, американські джерела витрачають по 20 мільйонів доларів на тиждень на фінансування, зокрема і на озброєння опозиції і бунтівників. На території американського посольства проходять інструктаж бойовики.
Михайло Малий, кореспондент: Заступник держсекретаря США відреагувала емоційно.
Вікторія Нуланд, офіційний представник держдепартаменту США: У нього багата фантазія. Я думаю, з нього вийшов би непоганий письменник-фантаст».
Згадали також про події у Верховній Раді. У підводці Оксана Соколова перерахувала можливі кандидатури на посаду прем’єра: «Арсеній Яценюк, який отримав пропозицію від президента Віктора Януковича ще два тижні тому, Петро Порошенко, як найкомпромісніша фігура, Сергій Арбузов, який фактично керує урядом зараз. Ну і Андрій Клюєв. Саме його шанси оцінювали найвище. І опозиція стверджувала, що саме кандидатуру Клюєва президент внесе на розгляд парламенту. Але цього тижня це так і не сталося. Переговори пішли десь глибоко під килим».
У сюжеті Олександра Візгіна йдеться про перемовини, що відбувалися в парламенті, перипетії навколо зміни Конституції, а також проблеми всередині ПР:
«Володимир Фесенко, політолог: Є потенційні проблеми. Є незадоволення діяльністю нинішнього виконувача обов’язків прем’єра, деяких його соратників в уряді. Навіть у фракції Партії регіонів.
Олександр Візгін, кореспондент: Варіант технічного або коаліційного уряду поки маловірогідний. Хоча США та ЄС вже заявили, що фінансову допомогу дадуть лише під такий Кабмін.
Ігор Попов, політолог: Скоріш за все, закінчиться це все тим, що на посаду прем’єр-міністра призначать чи то Яценюка чи то Порошенка, і кілька представників чи то опозиції чи то хоча би не влади увійдуть в уряд. І перш за все вони увійдуть в фінансово-економічний блок для того, щоб контролювати витрачання коштів, які надасть захід.
Олександр Візгін, кореспондент: Утім, подібний сценарій можливий лише в разі нового загострення ситуації, або якщо влада відчує, що розв’язання кризи в інший спосіб неможливе. Але поки такого відчуття у неї немає.
Вадим Карасьов, політолог: Какая стратегия власти? В затягивании времени. Почему? Потому что для власти это более оптимальный сценарий, нежели согласие на конституционную перемотку Конституции 2004 года».
Зауважмо, що всі троє політкоментаторів, до яких звернувся автор, лояльні до влади.
Журналіст сумнівається в наявності в опозиції єдиної стратегії, маючи на увазі лист Тимошенко і заяви Жванії про існування портфеля з 232 підписами. За словами Візгіна, нема єдності і в погляді на роль Конституційного суду в процесі. Висновок сюжету доволі песимістичний: «Поки хитке перемир’я і пауза, яка, швидше, на користь влади, ніж опозиції. А якщо у парламенті раптом з’являться голоси і для конституційних змін, наприклад, групи регіонала Сергія Тігіпка, то Раду можна й розпустити. Варіанти як це виправдати з правової точки зору начебто вже розроблені».
Далі, говорячи про судові процеси над майданівцями, Оксана Соколова окреслила загальну ситуацію: «Звільнення в’язнів та покарання винних у побитті людей залишаються серед головних вимог мітингарів. Цього тижня суди відпускали заарештованих під домашні арешти. Але усі кримінальні справи, порушені за січневі протести, залишаються відкритими. Генеральний прокурор України Віктор Пшонка заявив, що цього тижня звинувачення по таких справах отримали 259 людей. З них близько 70 наразі залишаються за ґратами. Щодо учасників грудневих акцій, застосовується Закон про амністію. Генпрокурор запевняє, що закрито вже 50 справ. І ще кілька клопотань про закриття лежить в суді. Тобто, цитую: Закон про амністію фактично виконаний. Нагадаю, це йдеться про затриманих до Нового року. Доля ж тих в’язнів, які були затримані вже на початку подій на Грушевського, залежить від того, як домовляться політики».
У сюжеті тему висвітлено з коментарями родичів і адвокатів засуджених, а також представників обвинувачення. Згадано й про випадки перекваліфікування обвинувачень на більш серйозні. Після цього – бліц-повідомлення про те, що генпрокура дійшла висновку, що побиття Тетяни Чорновол не пов’язане з її професійною діяльністю, а викликане хуліганськими мотивами.
Наступний матеріал – про сепаратизм у Криму. У підводці ведуча сповістила, що справу СБУ про захоплення державної влади було закрито через неможливість встановити осіб, що вчинили злочин. Натомість, «відкрили справу за посяганням на територіальну цілісність України. У сеператизмі звинувачують кількох депутатів парламенту Криму». В сюжеті описано ситуацію в Криму, де проросійські депутати заявили, що «Крим – це російський регіон. І гарантувати його безпеку треба просити офіційну Москву».
З усіх тижневиків лише «Факти тижня» згадали про протест львівської міськради. Далі в сюжеті про ситуацію в Рівному, Вінниці, Тернополі та Луцьку. В останньому місті громадянам представили нового губернатора, який раніше очолював місцевий осередок ПР. У Києві під головуванням нового голови КМДА Володимира Макеєнка було ухвалено місцевий бюджет. «В залі опозиціонери вимагають не лише дострокових вибрів, а й відновлення діяльності десяти районних рад столиці. У 2010-му вони були ліквідовані». Додають, що «Макеєнко готовий боротися за посаду мера столиці. І не проти перевиборів Київради. Але їх має призначити парламент».
Далі Оксана Соколова повідомила, що президент Янукович пообіцяв генеральному секретарю ООН і генсеку Ради Європи не допустити подальшої ескалації конфлікту в Україні – з обома високопосадовцями він зустрівся в Сочі, куди прибув на відкриття Олімпіади. «Є інформація про зустріч із Президентом Путіним. Але подробиць поки не повідомляють», – додала ведуча. У матеріалі про старт і перебіг Олімпіади не забули розповісти як про ляпи під час відкриття, так і про деякі побутові незручності, інформація про які облетіла інтернет. Насамкінець Оксана Соколова повідомила про першу медаль української збірної.
«Факти тижня», залишаючись найбільш рівновіддаленою від сторін українського конфлікту підсумковою програмою, водночас залишаються вірними майданоцентричній картині життя в нашій країні. Попри поміркованість у висвітленні протистояння між майданом і владою, у повідомленні про трагедію на Сумщині чуємо різку критику, якої бракує провладним каналам і яка свідчить про готовність журналістів говорити незручні для влади речі.
«В Сумской области на железнодорожном переезде поезд протаранил маршрутку».
«На этой неделе в Верховной Раде открыли четвертую сессию».
«Европейский парламент на этой неделе принял резолюцию по Украине».
«В России с выполнением обещаний, похоже, решили повременить».
«Курс гривны к доллару на минувшей неделе вышел за отметку 9».
«В конце неделе Нацбанку все же пришлось вводить экстренные меры».
«Благодаря неизвестным умельцам в интернете появилась запись якобы переговоров помощника американского госсекретаря Виктории Нуланд с Джеффри Пайеттом».
«Антитеррористический центр СБУ приведен в готовность в связи с угрозой терактов в Украине».
«Сегодня на Майдане Незалежности собралось очередное, десятое по счету вече».
«Московский десятиклассник устроил стрельбу в школе».
«4 февраля мир отметил День борьбы против рака».
«Стартовала Олимпиада в Сочи».
«Украина в пятерке стран с самыми высокими призовыми за победы на Олимпиаде».
Як і Перший національний з ICTV, «Україна» розпочала випуск «Событий недели» зі звістки про трагедію на Сумщині. Проте Євген Міхін каже не про те, що держава не виконала обіцянки облаштувати переїзди, а про те, як це дорого: «В Украине таких переездов – 5,5 тысяч, шлагбаумы на каждом четвертом. По словам главы Мининфраструктуры Владимира Козака, чтобы оборудовать все, нужно десятки миллиардов гривен».
У сюжеті Ірини Смірнової цю тему розвинено: «И снова отсутствие шлагбаума. После трагедии, правда, там построили путепровод, а вот оборудовать дополнительными средствами переезд Биланы-Виры в ближайшие планы "Укрзалізниці" не входит. И дела не в деньгах – считают, что нет необходимости.
Владимир Крот, первый заместитель начальника главного управления безопасности движения "Укрзалізниці": "При безумовному виконанні законослухняними водіями вимог цих правил, жоден переїзд може не оснащуватися ніякими додатковими засобами безпеки»; «В Украине из 5,5 тысяч железнодорожных переездов только 1,5 тысячи полностью укомплектованы: есть и люди, и оборудование». Таким чином, бачимо, що влада перевела стрілки на несумлінних водіїв, однак заперечень у творців програми це не викликало.
Далі – про Верховну Раду: «Главной своей задачей поставили изменения в Конституции. И так рьяно взялись, что забыли про торжества – открытие сессии прошло нетрадиционно: не было хора имени Веревки, не было Конституции. Посмотрите сами, как это бывает. Обычно Конституцию вносят в зал во время открытия сессии, а вот как это было во вторник: в зал вынесли только подставку – документ, видимо, забыли. Это уже символично. Тот самый документ, о котором шла речь все последующие дни. Возврат к Конституции 2004 года оппозиция называет главным условием для разрешения политического кризиса, и большинство даже не против. Одна проблема – как и когда это сделать?».
У матеріалі Володимира Горковенка наскрізний іронічний тон і основний меседж: компромісу не було знайдено. Перераховуючи варіанти, журналіст зауважив: «Последнее предложение оппозиции – принять акт о возобновлении конституционного строя. Сами авторы признают, что документ носит политический характер. Другими словами, его никто не обязан выполнять, и его может отменить любой районный суд. Оппоненты считают: оппозиция специально петляет.
Владимир Олийнык, народный депутат Украины, фракция Партии регионов: Ми сьогодні, по суті, починаємо рухатись по сценарію, колись Марк Захаров такий фільм, можливо, ви бачили, "Вбити дракона", тобто щоб самому стати драконом. І тому – навіщо зміни?
Владимир Горковенко, корреспондент: Драконом можно стать уже сейчас. Арсений Яценюк не против возглавить Кабмин, если он будет оппозиционным. Правда, оппозиционность Кабмина – это миф. Даже если вернут парламентско-президентскую форму правления, силовиков и главу МИДа будет назначать только президент. А пока стороны торгуются: оппозиция – как войти в Кабмин, сохранив лицо, власть – как подольше переписывать Конституцию».
Згадали в сюжеті і про листа Тимошенко, і про те, що опозиція не має спільної думки щодо пропозицій Януковича очолити уряд, і про те, що такі домовленості навряд чи схвалить майдан.
Резолюції Європарламенту щодо України – наступна тема випуску. «Україна» повідомила про можливу фінансову допомогу Заходу: «Евросоюз и Соединенные Штаты готовы предоставить Украине деньги для необходимых реформ, правда, обе гостьи конкретной суммы поддержки не называли». Міжнародну тему продовжили інформацією про те, що Росія зволікає з виконанням обіцянок, імовірно, через майбутнє формування Кабміну.
Не оминули увагою й тему курсу гривні. В сюжеті Максима Урлапова, як і на інших каналах, і реакція простих людей, і думки експертів. «Будете паниковать – проиграете, – убеждает украинцев советник главы Нацбанка. На собственном примере.
Валерий Литвицкий, советник главы Нацбанка: Щоб я здох, якщо я брешу, що в мене хоч один долар є – чи на депозиті, чи у кошику.
Максим Урлапов, корреспондент: Экономических причин для падения гривны нет, – говорит Валерий Литвицкий. Валютные колебаний объясняет политической нестабильностью и ожиданием нового правительства.
Валерий Литвицкий, советник главы Нацбанка: Якщо ці теми знімаються, у валютних спекулянтів зникає середовище, де можна накручувати очікування і грати на коливаннях.
Максим Урлапов, корреспондент: В том, что курс раздувают валютные спекулянты, уверены и эксперты».
Всі радять не піддаватися паніці, немає думок, протилежних тим, у яких ідеться, що причини девальвації гривні лежать виключно у політичній сфері.
В сюжеті присутня корпоративна джинса – лого банку ПУМБ.
Антикризовим рішенням Нацбанку було присвячено окремий матеріал.
«Всю неделю мы считали доллары и следили за шпионскими играми», – проанонсував наступний сюжет Євген Міхін. Сюжет Андрія Бориса присвячено міжнародному скандалу. «Чиновники воруют, дипломаты шпионят, политики врут, а у Анжелины Джоли искусственные губы. Есть вещи, о которых многие из нас догадываются, но, как говорится, не пойман – не вор. Скандал, который разгорелся на этой неделе, из той серии, когда догадки получают подтверждение», – розпочав журналіст іронічно. Згадали «События недели» і про людину, що виклала запис в інтернет: «Аудиозапись выложил на YouTube некий Лев Николаевич Мышкин. В видеосервисе от его имени много материалов о политических событиях в странах бывшего СССР, а фото на Facebook можно кратко описать как "Вокруг России – одни враги". Судя по информации в соцсети, он работает в Кремле. Мы попробовали с ним связаться, спросили, откуда у него эта аудиозапись, и вот что он нам ответил.
Лев Мышкин: Думаю, что США очень довольны, что встретили такого профессионала как Сноуден и теперь хорошо понимают, что их спецслужбы не зря вложили деньги в этого парня. Они еще немалую отдачу от него получат.
Андрей Борис, корреспондент: При чем тут Сноуден?
Лев Мышкин: Я уже ответил».
«Україна» розслідувала ймовірний російський слід у цій історії. «Кто лучше разбирается в прослушке, как не разведчики? Мы пообщались с бывшим полковником КГБ Олегом Гордиевским. У него сомнений нет по поводу того, кто стоит за скандальной записью.
Олег Гордиевский, бывший полковник КГБ СССР: В России было две сигнальные разведки: одна называлась ФАПСИ – и военная, Перехват. Они читают все телеграммы, все имейлы: и украинские, и московские, и вашингтонские, и они абсолютно свободу могут использовать это в своей пропаганде.
Андрей Борис, корреспондент: Но зачем это России? По мнению европейских журналистов, главная цель – рассорить Евросоюз и Штаты. Словно в подтверждение этой версии в интернете появилась еще одна аудиозапись – будто бы телефонный разговор посла ЕС в Украине Яна Томбинского и генсека европейской службы внешней деятельности Хельги Шмидт».
Навели думку політкоментатора Володимира Фесенка, що запис – спроба дискредитувати майдан («Він використовується просто, знаєте, як конкретний аргумент, щоб звинуватити українську опозицію в її підконтрольності, залежності від Заходу. Українська влада це теж використовує в своїх інтересах для дискредитації майдану»).
«События недели» також повідомили про те, що антитерористичний центр СБУ приведено до бойової готовності у зв’язку з загрозою терактів.
Коротко ведучий повідомив і про недільні події на майдані: «Сегодня на Майдане Незалежности собралось очередное, десятое по счету вече. Обошлось без происшествий. В собрании участвовали представители церковных конфессий и начали его с молитвы. Со сцены выступали лидеры оппозиции, а завершилось вече традиционным концертом». Це вся інформація про майдан, що прозвучала у випуску. Схоже, «События недели» виявились здібним учнем «Подробностей недели» чи працюють із ними за одним сценарієм. Інакше важко пояснити, що обидва тижневики одночасно змінили тактику з нагнітання на ігнор. Певна синхронність думок із «Інтером» простежується й у наступному матеріалі – вбивство в російській школі було так само названо «американським сценарієм».
У сюжеті, присвяченому Всесвітньому дню боротьби з раком, чимало згадок про програму «Рак виліковний» фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». Олімпіаду «События недели»» лишили на кінець. У підводці до сюжету Євген Міхін розповів про те, що Віктор Янукович відвідав урочисте відкриття, а можливо, й зустрівся з Путіним. Повідомив ведучий і про першу нагороду української збірної. В сюжеті, крім інформації про олімпіаду в Сочі, повідомлення про те, що Україна представила концепцію на заявку на Олімпійські ігри 2022 року, з коментарем від Олександра Вілкула, до посади якого вперто забувають додавати в.о.
«Антирекорд гривні».
«Політики від опозиції знову прогнозують страйк».
«Ще один шок тижня – відверті зізнання Дмитра Булатова».
«Прояви тероризму».
«Майдан кожну ніч зустрічає наїжачений».
«Майдан радикалізується».
«Формування нового уряду і зміни до конституції головні теми боїв за столами переговорів».
«В СБУ є кримінальна справа щодо посягання на територіальну цілісність України».
«На сході та півдні країни активізуються ті, хто підтримує чинну владу і обіцяє дати відсіч майдану».
«Інтернет-спільнота звернула увагу цього тижня чи збігаються слово і діло в народних обранців».
«Телевізійників звинуватили у гіпнотизуванні депутати Амвросіївської райради».
«Криза в Україні змусила визначатися і світових лідерів хто на чиєму боці».
«Життя 12 людей забрала аварія на залізничному переїзді на Сумщині».
«Перші медалі України на олімпіаді в Сочі».
Тиждень, що минув, за словами Алли Мазур, зробив нас біднішими. Падіння гривні – перша тему випуску «ТСН. Тижня»: «Антирекорд гривні вдарив цього тижня по кишені більшості українців: і тих, хто переймається виром політичних подій, і тих, хто вважає себе поза політикою. 8,75 за долар, так низько за офіційним курсом Нацбанку гривня ще не падала за всю історію свого існування. Міжбанки і валютні обмінки зреагували миттєво і курс поповз вище дев’яти. Головний банк країни також уперше запровадив санкції, які аналітики вже назвали надзвичайним фінансовим станом».
У сюжеті Ольги Мальчевської ситуацію з національною валютою коментує, зокрема, виконувач обов’язків прем’єр-міністра Сергій Арбузов. Керівник групи радників Нацбанку Валерій Литвицький емоційно запевняє: «Щоб я здох, якщо я брешу, що в мене хоч один долар є».
Ситуацію та перебіг подій у Нацбанку в сюжеті описано найдетальніше, якщо порівнювати з іншими каналами. Йдеться тут і про шанси отримати кредит від Міжнародного валютного фонду. Ольга Мальчевська зазначила, що надія на отримання допомоги від ЄС є, а от позиція російської сторони залишається неясною: «Цього разу обіцяні 2 млрд притримали, доки не розрахуємось за газ, до того ж, в силі залишається умова про правильний уряд. У те, що економіку України врятують російські гроші, експерти вірять дедалі менше».
Цього разу біда з гривнею відтіснила майдан на друге місце: далі у випуску оперативний сюжет Сергія Гальченка про мітинг 9 лютого. Репортер розповів про акцію на підтримку російського телеканалу «Дождь», зібрав думки присутніх на майдані й зазначив, що цього разу опозицію вже не освистали. Наведено синхрон Руслани, а також історію про те, що Кличко прийняв пропозицію Януковича про дебати – але якщо провести їх на майдані. Журналіст робить висновок, що десяте віче продемонструвало: «Люди на майдані поки що вірять і приходять підтримати опозицію. Вимоги виписані і озвучені. Єдине питання – хто перший має почати діяти: опозиція чи майдан?»
Далі – розгорнутий матеріал Юлії Панкової про нові подробиці історії викрадення Дмитра Булатова. «Ввечері 21 січня знаходять викраденого з лікарні травмованого, але живого Ігоря Луценка. Того ж дня у лісі під Києвом тіло закатованого львів’янина Юрія Вербицького. Дмитро Булатов, лідер автомайдану зникає наступного дня, вже знаючи про долю викрадених активістів. Дмитро був попереджений про можливий арешт. Після початку подій на Грушевського публічно ніде не з’являвся. Друзі розповідають, саме тому його зникнення помітили не одразу. Булатов попередив, може залягти на дно. Втім, автомайданівці домовилися про спеціальний знак. Перед тим, як заховатися, Дмитро мав залишити куртку на задньому сидінні свого автомобіля. Та знаку не було», – йдеться в сюжеті.
Журналісти «1+1» не обмежилися повторенням загальновідомих фактів, а відтворили приблизний маршрут мікроавтобуса, в якому везли Булатова: «Машину активіста знайшли на Перова, 15. Вкрали на розі вулиць Маяковського і Закревського. Передостанній сигнал телефону Дмитра поступив з проспекту Ватутіна, а програма локацій вказала на Харківську площу. Напрямок веде до Бориспільського району, туди, де побували вже Ігор Луценко та Юрій Вербицький». Далі, навівши слова Булатова про те, що найзавзятіше його розпитували про поїздку автомайдану до Віктора Медведчука, цитують обуреного Медведчука. Для балансу є в матеріалі й позиція МВС: «У міліції ж поки, окрім версій, результатів практично немає. Мовляв, сам Булатов не допомагає слідству. Мізерні напрацювання ж не можна розголошувати, але зв'язок у викраденні Булатова і Луценка та Вербицького теж вбачають.
Микола Жукович, речник міліції Київської області: Різні кримінальні справи, але принцип той же, що людину викрали, десь тримали, десь катували.
Юлія Панкова, кореспондент: Друзі Булатова розпочали власне розслідування і повідомили про ймовірних викрадачів.
Друг Дмитра Булатова: Некоторые сотрудники правоохранительных органов пошли нам на встречу и дали нам информацию о том, кто причастен к похищению. По информации, полученной нами, это сотрудники киевского...
Юлія Панкова, кореспондент: Ми свідомо не називаємо підозрюваних, бо наступного тижня сподіваємось пролити світло на ще загадковіші деталі цієї історії». Сильний хід.
Після цього Алла Мазур повідомила про заяву СБУ щодо приведення в готовність усіх сил, спрямованих на боротьбу з тероризмом. Розповіла і про інцидент у літаку Харків – Стамбул, де п’яний громадянин України зобразив спробу захоплення.
Продовжив випуск огляд головних подій тижня від Руслана Харченка. Він докладно зупинився на розгромі ресторанів, що належали комуністці Оксані Калетник:
«Петро Мельник, старший бармен ресторану: В нас керівництво наше на майдан носить обіди протягом двох останніх місяців і ... підтримало революцію керівництво, а тут получається, що...
Руслан Харченко, кореспондент: Все це походило на театралізовану виставу. Дія однієї з яких триває близько двох хвилин. Нападники неначе позують перед фотокамерами, показово на стінах пишуть бойкот, слава нації та революція. Вдягнені як самооборонці в шоломах, масках, камуфляж, щоправда є один нюанс. Традиційне взуття тітушок – кросівки. У таких на морозі не постоїш і години та й білими на просмаленій гумою вулиці Грушевського їх зберегти неможливо.
Чоловік: Магазини коли б’ють, то тут точно не наші, то ми можемо трошки стримувати і затримувати. Ми тим і займаємося. […]
Руслан Харченко, кореспондент: Міліція досі шукає винних. Поки не знайшла жодного[…]
Руслан Харченко, кореспондент: Тепер власниця ресторанів комуністка Оксана Калетник ще більше зацікавлена дізнатися, від кого ж отримала удар і чому вибрали саме її.
Оксана Калетник, народний депутат: Я не готова говорить о том, что это, ну скажем так, Майдан собрался и пошел погромил».
Зауважмо, що в опублікованому 8 лютого інтерв’ю свободівець Євген Карась схвалює дії погромників і натякає, – принаймні, так видається з його слів, – що йдеться не про провокацію, а про радикальні дії майданівців.
Наступний епізод – вибух у Будинку профспілок. «За словами коменданта, спрацював пристрій захований у ящику з медикаментами, коли його хотіли відкрити. Постраждали двоє юнаків. Одному лікарі змушені були ампутувати одну кисть і рятувати пальці іншої руки. Другий хлопчина втратив одне око, йому було 16 років», – повідомив журналіст. каже він і про неоднозначність ситуації: «У цій історії багато знаків запитань, бо вибухнуло не в медпункті третього поверху, а на п’ятому, де розташувався “Правий сектор”. Міліцію на місце вибуху не пустили, що дало підстави виконуючому обов’язки міністра МВС говорити про терористичну загрозу.
Віталій Захарченко, в. о. міністра МВС: Праворадикальні угрупування планують знову розхитати мир і не зупинятися навіть перед терористичним актом. Про це свідчить наявна у нас оперативна інформація і останні події у Будинку профспілок, де стався вибух, не виключено, що під час виготовлення вибухового пристрою.
Руслан Харченко, кореспондент: Потім з’явилося повідомлення про ще одну вибухівку в Українському домі і теж в коробці з ліками. Проте його швидко спростували».
Далі – про чергову акцію з розбирання барикад. Тон автора стає дещо іронічним: «Щоправда, вони мало нагадували прибиральників та й мітли їх в руках виглядали як біти. Організована колона наблизилася до барикад. На щастя справжніх мойдодирів серед них було мало, тож після коротких диспутів і штовханини добровільні комунальники зникли. Потому в деяких активістах прибиральниках ЗМІ впізнають давно відомих тітушок».
«Не дивно, що майдан радикалізується», – підвела Алла Мазур інформацію про результати дослідження фонду «Демократичні ініціативи» та КМІС: «Із майже 30 до 40% зросла кількість майданівців, які готові відмовитись виконувати рішення органів влади. Удвічі із майже 20 до 40% стало більше і тих, хто готовий захоплювати адмінбудівлі. Проти будь-яких переговорів з владою налаштовані 63% нинішніх майданівців. Тоді як ще півтора місяці тому їхні думки ділилися практично навпіл 45% підтримували необхідність переговорів, а 47 ні. Основна вимога майдану на сьогодні – це відставка президента Януковича і проведення дострокових президентських виборів. Проста зміна уряду, як це було ще у грудні, тепер більшість майдану явно не влаштує, каже соціолог Ірина Бекешкіна».
Далі переходять до однієї з головних інтриг тижня – анонсованого розколу в Партії регіонів, унаслідок якого кількадесят провладних депутатів готові голосувати разом з опозицією. Олексій Бобровников каже про речі, яких не згадують тижневики провладних телеканалів – і він на власні очі бачив легендарний список, про який було стільки розмов: «Нарешті мені вдається побачити найтаємничіший документ цього тижня. Можливо, ми єдині журналісти, кому це вдалося. Краєм ока нам вдалося побачити перші три сторінки зі списків Жванії. Придивися до них пильніше. Наближаємо очі, підписи, прізвища нерозбірливо, але ось важлива деталь. Рік 2013-й, це старі списки; або пан Жванія показав інший документ, або списків не існує в природі». Автор переповів чутки про створення «демократичного крила» ПР із Тігіпком на чолі, а також про лист Юлії Тимошенко: «На минулому тижні за закритими дверима як смертний вирок планам опозиції парламентарі читали лист Юлії Тимошенко. До речі, зміст листа вона сама просила тримати в секреті. Втім, лист все одного потрапив у ЗМІ. Ув’язнена лідерка виступила проти змін до конституції, а також категорично проти пропозиції для Яценюка отримати прем’єрське крісло за президентства Януковича, бо в такому разі президент зможе звільнити опозиційного прем’єра будь-якої миті, звинувативши його у всіх лихах: обвалі курсу, бюджеті стагнації, будь в чому».
Подано й реакцію Яценюка на цей лист. Водночас, загалом у сюжеті дещо забагато недостовірних і неконкретних посилань.
Далі – інформація про те, що кримінальне провадження щодо спроби захоплення опозицією влади закрито «у зв’язку із дією так званого першого закону про амністію». Натомість в СБУ відкрито кримінальне провадження щодо «посягання на територіальну цілісність України. Порушили її за наполяганням нардепа від “Батьківщини” Івана Стойка. Саме він звернув увагу на публічні наміри Верховної ради Криму змінити конституцію автономії і звернутися по допомогу і захист до Росії».
Сюжет Наталі Сафіханової з Криму про загальні настрої на півострові: «Екстремістами, яких у Криму не бачив, кримчан лякають вже два місяці. Хоча Крим чи не єдиний регіон України, якого полум’я революції майже не зачепило. Мало чисельні акції місцевих євромайданівців залишилися б малопомітними якби не супровід опонентів. Мітинги від жовто-блакитними прапорами щоразу проходили під акомпанемент регіоналів, тітушок та проросійських активістів. Минулося без серйозних конфліктів, натоміть їх невтомно пророкує Верховна рада Криму продукуючи як на конвеєрі тривожні заяви. Зокрема, запровадити в країні надзвичайний стан, заборонити в Криму ВО “Свобода”, посилити охорону на в’їздах в Крим, гуртуватися в народні дружини[…] В екстремісти кримська влада записала весь майдан, де каже, стоять самі лише мешканці західної України. І ось міфічних екстремістів за дзвінком аноніма шукають у львівському потязі».
В сюжеті коментарі як простих людей, так і кримських посадовців, які здебільшого висловлюються проти майдану. На противагу їм подано думку голови Меджліса Рефата Чубарова.
Висновки сюжету доволі невтішні: «Ці ігри у війну уже викликали занепокоєння. Бютівець Іван Стойко звернувся до СБУ із заявою про розпалювання сепаратистських настроїв та підготовку сценаріїв втрати цілісності України[…] Німецький політолог Андреас Умланд не відкидає можливості відтворення в Україні... сценарію, коли Росія під виглядом захисту співвітчизників фактично анексувала південну Осетію.
Андреас Умланд, політолог: Схема підготовки російської зарубіжної інтервенції проста. Веж наявний внутрішній конфлікт із прихованим або не дуже пособництвом Кремля різко загострюється. Етнічних росіян представляють як потенційних або реальних жертв. У відповідь Москва починає гуманітарне втручання.
Наталя Сафіханова, кореспондент: Подібний сценарій легко вписується в кримські реалії з новою військовою доктриною Росії за якою Кремль зобов’язаний захистити своїх громадян, а надто враховуючи наявність в Криму російського Чорноморського флоту, великого плацдарму для провокацій. […] Сепаратистська хвороба від якої Крим лікується вже два десятки років стараннями політиків знову загострилась. Розгойдати кримський човен якому досі вдавалося долати шторми легко, проте наслідки штучно твореної стихії можуть бути непередбачувані».
Продовжує тему й матеріал із Харкова: «На сході та півдні країни активізуються ті, хто підтримує чинну владу і обіцяє дати відсіч Майдану. Офіційно йдеться про громадських помічників міліції. Серед таких одіозний харківський “Оплот” та “Казані”. Ідею так званого українського фронту виголосили політики на зборах первинних осередків Партії регіонів у Харкові».
В сюжеті Ольги Кашпор – розмова з лідером «Оплоту» Євгеном Жиліним, бійці якого, за словами журналістки, «перші офіційно оголосили себе ворогами майдану» .
«Зібратися силами бійцям без правил допомагає влада. Для цього у Харкові влаштували багатотисячний зліт керівників первинних організацій Партії регіонів. на порядку денному створення “Українського фронту”. Це антипод Майдану. Символ ініціативи георгіївська стрічка. […] Окрім вже загаданого “Оплоту” на провладному фронті афганці та казаки. Ті, що пишуться, і мають тісні зв’язки з російськими казачими дружинами», – продовжила вона. Згадала і про залучення до «Українського фронту» російських байкерів. Журналістка акцентувалв на помітному російському сліді – за словами політолога Андрія Миселюка, «саме об’єднання “Український фронт” – це калька “Общероссийского народного фронта”. Кремль створював подібну організацію для підтримку курс провладної партії “Единая Россия” під час виборів 2011 року».
Висновок сюжету теж невтішний: «Місцева влада на півдні та сході зараз фактично благословляє своїх активістів на радикальні дії. У Луганську їм вже надали статус народної дружини. Відтак бійців без правил можна легально фінансувати з місцевого бюджету, пояснює керівник “Ла Страда в Україні”, і це не найстрашніше.
Катерина ЛЕВЧЕНКО, керівник “Ла Страда в Україні”: Членство в подібних організаціях дає дозвіл на носіння травматичної зброї, там і іншої. І тому це сьогодні от спосіб легалізувати такі речі.
Ольга Кашпор, кореспондент: Загони самооборони створюють і на заході країни. Відтак невдовзі можемо мати в державі дві напівзаконні армії. Мирні громадяни навряд чи почуватимуться затишно в оточенні цих захисників».
Викриття непослідовності політиків, які на словах агітують за союз із Росією й Білоруссю, але дітей своїх відправляють навчатись до Європи, бачимо в матеріалі Юлії Дячук. Тут ідеться про дітей регіонала Олега Царьова, зізнання нардепа Володимира Вечерка про незаконне подвійне громадянство його дочки та про не до кінця зрозумілу історію з австрійськими паспортами кількох політиків: «Плутанина з громадянством і європаспортами виникла цього тижня і у вітчизняних політичних важковаговиків – в Сергія Арбузова, Миколи Азарова і Андрія Клюєва. За словами євродепутатки Ребекки Хармс, у всіх трьох начебто є австрійські паспорти. […] Тріо українських посадовців ці закиди категорично заперечили. Азаров просто відвідував у Відні сина, а тут такий розголос. Та й сама Ребека Хармс сказала про те, що її слова не зовсім правильно переклали. Не знайшли підтвердження іноземних паспортів у наших чиновників і в австрійському МЗС». Втім, журналістка наголосила: «В четвер Європарламент ухвалює резолюцію, в якій закликає країни ЄС ввести адресні санкції політикам, чиновникам і бізнесменам, які причетні до насилля та загибелі українських маніфестантів, вимагають обмежити в’їзд до Євросоюзу і заблокувати їхні рахунки».
Кумедна відозва Амвросіївської районної ради, що звинуватила не підцензурні телеканали в необ’єктивності, стала приводом для матеріалу Костянтина Павлова. Журналіст намагається пояснити позицію східняків, яким не подобається висвітлення майдану, натомість подобається їхнє життя: «А за три кілометри від Агрономічного шахтарі працюють і на нелегальних копанках і їх багато, розповідають нам місцеві жителі. Кожен спуск у таку штольню величезний ризик, що лишився там назавжди. Минулого року ми знімали у цьому ж районі. Рятувальники дістали два тіла. Хлопці задихнулися у копанці метаном. Ми хотіли розпитати про шахтарське життя та побачили лише спини. За законом копанка злочин. При нашій камері видобуток вугілля припиняють. Десь там глибоко без жодних правил безпеки і бодай якихось гарантій хтось заробляє собі на хліб насущний і дуже сподіваємось, сьогодні повернуться додому включить телевізор і побачить наш репортаж, який знову, з дається, роздратує голову Амвросіївської районної ради».
Сергій Швець підготував матеріал про іноземне втручання в українські справи, приводом для якого став «злитий» у ЗМІ аудіозапис телефонної розмови Вікторії Нуланд та Джеффрі Пайєтта. Журналіст дає зрозуміти, що йдеться про руку Москви. Наведено коментарі близьких до влади політкоментаторів Михайла Погребинського та Володимира Фесенка про активізацію західних і російських політиків у боротьбі за вплив на Україну. Сергій Швець дійшов висновку: «Росія досі мала перевагу. Кремль приймає рішення швидко, ще швидше діє. Позбавленні контролю гроші непрозорі, а отже легші до втілення політичні зобов’язання офіційному Києву подобалися. Та Захід за всієї своєї неоднорідності та протиріч вже заявив про свій намір подолати українську кризу і готовий не на словах протистояти Москві. Майдан сьогодні став причиною тектонічних зсувів не України, а цілого континенту, а то і світу. І час, коли рішення могли приймати українські політики, здається, сплив».
Кажучи про трагедію на залізничному переїзді на Сумщині, Алла Мазур зазначає: «Винен водій – зразу заявили слідчі і він свою провину визнав. А що цей залізничний переїзд, як і решту в Україні, ще три роки тому після схожої трагедії обіцяли обладнати шлагбаумом, навіть вже і не згадують». Оксана Солодовник у сюжеті поглиблює цю тезу.
Наприкінці випуску – матеріал про відкриття Олімпіади і першу здобуту українцями нагороду. «Наші посадовці в Сочі знову підтвердили своє бажання приймати зимові ігри 2022 року у Львові», – нагадала Алла Мазур. Розповіли в сюжеті про масштаби дійства, зміни в Сочі, які чомусь прокоментував український міністр молоді та спорту Равіль Сафіулін (чомусь, титруючи його, у «ТСН. Тижні» забули приставку в. о.). Згадали і про проблеми, які викликало будівництво та особливо антитерористичні заходи.
«Вита Семеренко завоевала для Украины первую сочинскую медаль».
«Олимпиада в Сочи самая дорогая в истории».
«Украинская команда представила в Сочи концепцию Олимпийских игр в Карпатах».
«Гостья программы – Вита Семеренко, призер Олимпийских игр-2014».
«Гость программы – Александр Вилкул, вице-премьер-министр Украины».
«Сочинскую Олимпиаду многие сравнивают с московской».
«На этой неделе НБУ понизил курс гривны».
«Подслушанный разговор Нуланд с Пайеттом вызвал грандиозный дипломатический скандал».
«Большинство украинцев не воспринимают майдан как мирный протест».
«Украину покидают лидеры радикально настроенных протестующих».
«СБУ приводит в готовность антитеррористический центр».
«На этой неделе в Боснии начались массовые протесты».
«Стрельба, открытая учеником в московской школе, шокировала общественность».
«ДТП на ж/д переезде на Сумщине в деталях повторило трагедию в Марганце».
«Украинские моряки отработали действия по отражению пиратских атак».
«Биатлонистка Вита Семеренко завоевала для сборной Украины первую награду».
Якщо згадати істерію навколо екстремістської загрози, роздмухану «Інтером» у попередньому випуску, контраст виходить разючим. Цього разу канал беззастережно віддав пальму першості Олімпіаді, присвятивши спортивним змаганням усю першу половину випуску. Розпочали з радісного повідомлення про першу олімпійську нагороду України. Далі – розлогий сюжет-панегірик про відкриття ігор. Нічого не було сказано про проблеми під час підготовки, незручності для місцевих мешканців та інші мінуси. Далі – про українську заявку на проведення зимової Олімпіади 2022 року. В сюжеті Сергія Ружицького – цитата віце-прем’єра Олександра Вілкула про те, як може виглядати українська заявка, міністра молоді і спорту Равіля Сафіуліна про перспективність Буковелю тощо (додаток в. о. в титруванні цих осіб було проігноровано і «Інтером»). Про неосвоєність Карпат казав і президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка.
Після цих сюжетів – прямі включення з Сочі від Віти Семеренко й Олександра Вілкула, якого глядачі «Інтера» чули вже вдруге в цьому випуску. Він повідомив, що біатлоністку, котра виграла медаль, вдома чекає грошова премія і квартира від Януковича. Про олімпійські перспективи Карпат він заявив: «Самое главное, что Украина выиграет в любом случае. То есть само участие – это уже выигрыш. То есть сегодня весь мир узнает о наших туристических возможностях, о наших курортах, о наших Карпатах, и это тоже уже является само по себе победой». Далі – ретроспективний ностальгійний сюжет Ірини Баглай про олімпіаду 1980 року в Москві. До речі, сказавши про бойкот змагання 65 країнами світу, журналістка наголосила, що звичайним радянським людям цей політичний крок був незрозумілим.
Неспортивну частину «Подробностей недели» розпочав матеріал про те, що НБУ знизив курс гривні. У сюжеті Геннадія Вівденка йдеться про тимчасові заходи, впроваджені Нацбанком для врегулювання ситуації: «В распоряжение "Подробностей недели" попал документ, в котором описаны эти временные меры. Это постановление №49, оно уже вступило в силу. В нем, по сути, говорится о чрезвычайно жестких методах подавления спекуляций на курсе гривни. Разными способами ограничивается вывод валютного капитала за границу. В частности, гражданам запрещено делать переводы за рубеж на сумму более 50 тысяч гривен в иностранном эквиваленте – чаще, чем раз в месяц. Это если нет уважительных причин – лечение, обучение и тому подобное. Бизнесу запрещено вообще инвестировать за рубеж. Валюта для предприятий будет покупаться на рынке только на шестой день после оформления заявки». Фінансисти, чиї коментарі з’явилися в сюжеті (зокрема, представник банку «Надра», що належить власнику «Інтера» Дмитрові Фірташу), схвалили ці заходи.
Автор сюжету пов’язав падіння курсу гривні з політичними подіями, приділивши цьому аспекту більше уваги, ніж журналісти інших підсумкових програм: «В правительстве на минувшей неделе заявляют – в валютной панике есть политическая составляющая.
Сергей Арбузов, и. о. премьер-министра Украины: Політична нестабільність тисне на ринок готівкової валюти. Є напруженість, попри відсутність економічних підстав для цього… Кожен зайвий день протистоянь та небажання йти на компроміси ослаблює нашу державу, насамперед економічно".
Геннадий Вивденко, корреспондент: Итак, есть ли связь между политикой и курсом американского доллара к гривне? Первые силовые действия на майдане и попытка штурма администрации президента. В начале декабря доллар дорожает на 6 копеек. После неудавшегося разгона майдана 11-го числа на валютном рынке снова напряженность. Подписание договорённостей с Россией – и доллар возвращается туда, где он был весь прошедший год. Но акции протеста продолжаются – доллар растет. После событий на Грушевского курс уже за восемь сорок. Вот здесь отставка премьера. И Россия заявляет, что приостанавливает кредит. Курс в последующие дни зашкаливает за 9 гривен. Лишь к минувшей пятнице -национальная валюта стала немного укрепляться. В главном финансовом ведомстве страны считают, что еще одной причиной девальвации стали негативные ожидания. Их, якобы, подогревали те, кому выгодно было сыграть на курсе».
Протилежних думок немає.
Далі в матеріалі – доволі сумнівної цінності ліричний відступ, вочевидь спрямований на нагнітання антимайданних емоцій: «Он столкнулся с природой опасений и плохих предчувствий людей только теперь. Со страхом экономической разрухи, потери ценностей. Обострение этих ожиданий в обществе происходит сейчас. Два года назад он невольно все это и описал. На картинах Ивана Хивренко – разруха на Майдане, Софийской площади, Владимирской горке и Подоле. Сцены напоминают обстановку нынешних акций протеста, узнаются образы активистов. Только тут они откровенно вооружены. Угадываются и те, кого сейчас принято называть экстремистами.
Два года назад первая выставка прошла незамеченной – сейчас шквал внимания и обсуждений в соцсетях. Серию этих картин уже назвали "Апокалипсис по-киевски".
Иван Хивренко, художник: У меня есть такое алиби что это было создано 2 года назад. но на фоне того что происходит в Киеве и в стране мне не хочется спекулировать на этом всем. Картина – это своего рода сигнал, художники и люди творческие, они более остро на подсознательном и эмоциональном уровне какие-то экономические составляющие жизни, социальные вопросы.
Геннадий Вивденко, корреспондент: Художник хотел пофантазировать на тему постиндустриального общества. Получилось, изобразил страшный сон украинцев, на почве последних событий. Он сетует – сам не восторге от первых параллелей между реальной жизнью и собственным творчеством. Есть семья, дети. А импортные товары уже начали дорожать. На минувшей неделе зарубежный бензин, его на отечественном рынке почти половина, дорожает вслед за долларом.
Игорь Чернявский, совладелец сети АЗС: Подорожание сейчас происходит только по причине роста валюты, если валюта будет продолжать расти, и бензин будет адекватно соответствовать этой цене пропорционально. Компаниям это плохо, потому что у людей денег-то больше не стало. У людей наоборот покупательная способность падает.
Геннадий Вивденко, корреспондент: Также на неделе о повышении цен заявили сети интернет-магазинов, торгующих импортными товарами. Речь идет уже о возможной инфляции».
Закінчення сюжету теж дещо химерне: «В замыслах художника еще две картины. На сей раз без апокалиптической тематики. О жизни, – намекает Иван. В обменных пунктах в то же время курс гривни немного укрепился».
Наступний матеріал присвячено дипломатичному скандалу – за словами Андрія Данилевича, цього тижня «інтернет підірвав» запис телефонної розмови Вікторії Нуланд і Джеффрі Пайєтта. «Вот "они" – вместе на фотографии, угощают участников акций протеста», – наголосив він, очевидно, прагнучи показати близькість цих посадовців до протестного руху в Україні. Далі він продовжив: «Из разговора Нуланд и Пайета следует, что американцы не просто держат руку на пульсе. Ключевая фраза, прозвучавшая в разговоре дипломатов – вот эта: "Мы в игре". Получается, США участвуют во внутренней политике Украины? По крайней мере, "они" активно обсуждают, как следует отвечать лидерам оппозиции на предложения возглавить правительство или войти в его состав». З’ясувати, чи не було в записах монтажу і чи точний російський переклад у субтитрах до запису, викладеного в інтернеті, журналісти не захотіли.
Авторка наступного матеріалу Ірина Юсупова, яка посеред лихоліття повернулася з «України» на рідний «Інтер», також не забула про візит Нуланд на Майдан: «Добрая американка, раздающая печенье на Майдане. Она сочувствует, но не вмешивается. А главное – призывает не вмешиваться других. Заместитель Госсекретаря США Виктория Нуланд позиционировала себя именно так. "Голубь мира", а не мифическая "рука Запада". И как некстати прозвучало это "Мы в игре"». Журналістка зазначила: «Как оказалось, Яценюк Госдепу нравится. Кличко – не очень. С Тягнибоком вообще не знают, что делать».
Далі в сюжеті про інші європейські справи, що стосувалися України – зокрема про те, що Європарламент ухвалив резолюцію з 22 пунктів, де закликав владу і опозицію відмовитися від протистояння, а також пригрозив почати підготовку санкцій щодо чиновників і бізнесменів, що відповідають за застосування насильства. Акцентував «Інтер» і на непростих стосунках західних лідерів: «Понять Меркель можно. Ее мобильный почти 10 лет прослушивали американские спецслужбы. В прошлом году эту скандальную информацию передал журналистам сотрудник Агентства нацбезопасности США Эдвард Сноуден. Теперь вот очередной привет от ближайших союзников. Трехминутная аудиозапись и такой грандиозный скандал. И дело не только в том, что говорили абоненты. Ведь в этот раз прослушивали самих американцев. Частный разговор не только записали, но еще и выложили в интернет. Главных вопросов два: кто это сделал? И будет ли продолжение? Первым аудиозапись на своей страничке в твиттере выложил помощник вице-премьера России Дмитрий Лоскутов. Позже он заявил, что случайно нашел ее в одной из соцсетей. Для России такой материал, конечно же настоящий подарок».
Як і в «ТСН. Тижні», далі коментар провладного політкоментатора Михайла Погребинського. Наголошено, що Держдеп підозрює в прослуховуванні телефонних розмов російські спецслужби, оскільки Кремль має в Україні власну гру. Підсумувала журналістка багатообіцяюче: «Нуланд и Пайетта писали, конечно же, не три минуты. И теперь все гадают – появится ли в интернете новая порция компромата.
Тарас Березовец, политолог: Записи, которые были сделаны, – это, в общем-то, всего лишь малая часть того, что, очевидно, готовится к обнародованию. Поэтому, вполне возможно, мы увидим сериально, раньше были пленки Мельниченко, сейчас они будут называться "пленки Нуланд".
Ирина Юсупова, корреспондент: Виктория Нуланд уже побывала в представительстве ЕС в США и принесла свои извинения. Частные разговоры – это одно, а официальная позиция совсем другое. Ну а ролик с ругательством тем временем бьет рекорды по количеству просмотров. И не только из-за лексики. Ведь только из таких, подслушанных, разговоров и узнаешь, что на самом деле происходит в мировой политике».
Сумнівні результати опитування маловідомої соціологічної контори «Рейтинг плюс», зробленого на замовлення близького до влади Володимира Семиноженка, у програмі подаються беззастережно й у вельми вигідному для влади ключі: «Большинство украинцев не поддерживают вариант "выхода из кризиса" с помощью зарубежных посредников. Участие и США и ЕС, и России в решении "украинского вопроса" в той или иной форме не поддерживают 90% украинцев. Это данные компании "Рейтинг Плюс", которые социологи обнародовали на этой неделе. Как свидетельствуют результаты исследования, за последнее время существенно изменилось отношение украинцев к акциям, которые проходят в стране. Только 23 процента опрошенных воспринимают майдан и события вокруг него, как мирный протест. 64 процента – считают происходящее в Киеве радикальными действиями, которые проявляются в разных формах. Среди них – захват власти оппозицией, революция, гражданская война, путч, и даже спецоперация внешних сил». Чуємо тут також знайомі з минулого випуску нотки засудження «радикалізму».
Далі, кажучи про майдан, ведучий Андрій Данилевич стверджує, що «страну покидают лидеры "радикально настроенных групп" протестующих», – ідеться про Дмитра Булатова та Олександра Данилюка. Автор сюжету Михайло Колесников нагадав глядачам про те, що автомайданівці були авангардом у перших сутичках на Грушевського 19 січня. Далі – цікавіше: «А Булатов – быстро исчезает. 30 января он выходит из лесу в село Вишеньки под Киевом. Говорит – 8 дней провел в плену. Вместо милиции он вызвал друзей и нардепов от оппозиции. И дал интервью заранее оповещенным телеканалам». (Це, вочевидь, натяк на 5 канал, який першим повідомив про віднайдення Булатові.)
Цитуємо журналіста далі: «Ухо в крови, как и половина лица, и верхняя одежда, и прилипшая к животу футболка. А это – Булатов уже в клинике "Борис". На животе нет ран. На левой щеке – шов. А диагноз по его же просьбе – держат в секрете. Петр Порошенко от койки не отходит. Он же сопровождает Булатова в аэропорт. […] Возле главного входа в аэропорт Вильнюса, перед прилётом Дмитрия Булатова уже собралась толпа работников прессы и телекамеры. Но активист здесь так и не появился. За ним отправили кортеж, через этот боковой рукав, прямо на взлётную полосу, как обычно делают при встречах важных делегаций. В больнице скорой помощи Булатов анонсирует пресс-конференцию. Съемочная группа прибывает на день раньше. Вместе с Дмитрием, в этой больнице еще один участник майдана. Мы решили их проведать. Принесли им яблоки и апельсины. Широкие длинные коридоры. Где палата украинцев – никто не сообщает».
Як бачимо, навіть офіційне підтвердження наявності в Булатова слідів від тортур не припинило спекуляцій провладних журналістів на цю тему.
Й далі, коментуючи прес-конференцію Булатова, Колесников висловлює сумніви в достовірності сказаного: «По словам лидера автомайдана, его похитили, когда он пытался получить деньги в банкомате. Удар, мешок на голову. Привезли в комнату с кроватью и ведром. Кормили – ветчиной и сыром. Каждый день пытали. Вопросы одни и те же – кто финансирует автомайдан? Сколько заплатили американцы? Заливали воду в рот, пытались выколоть глаз, отрезали часть уха. Еще, говорит Дмитрий, его били по вискам и затылку. […] Но в отчете лечащего врача о травмах головы – ни слова. […]Еще одна деталь. Он утверждал, что его распинали. Но на месте, где должны быть характерные следы, лишь небольшие точки».
«У версии похищения уже появилось много противников. Журналист и блогер Анатолий Шарий в этой истории заметил ряд нестыковок.
Анатолий Шарий, журналист: Многие заметили щетину, да, которая не отросла за 8 суток, зато отросла за двое суток, потому что журналисты, снимавшие в Литве Булатова, уже видели эту щетину. По поводу ногтей, которые у нормального человека отрастают также за 8 дней. И по поводу вообще эволюции, скажем так, его плохого самочувствия. Потому что в первый день мы видели человека, который говорил – мы готовы бороться, все нормально, он шел, он активно жестикулировал. На второй день ему стало немного хуже, на третий день – ему совсем».
Зауважмо, що «много противников» – це безпідставна оцінка (насправді можна говорити хіба що про масове тиражування версії, вже спростованої литовськими медиками), а сам Булатов дав відповідь на підозри, озвучені Шарієм, під час згадуваної вище прес-конференції.
Колесніков повідомив, що до результатів судово-медичної експертизи литовські лікарні відмовилися від коментарів, натомість не забув порахувати, скільки коштує лікування у Вільнюсі. «Это примерно 50 тысяч долларов. Далеко не каждый литовец может позволить себе лечиться на такие деньги. Но для дружественного майдана средства найдутся».
Друга частина сюжета присвячена Олексанру Данилюку, лідеру «Спільної справи», який зараз перебуває в Лондоні. Журналіст виявив дива дедукції, з’ясовуючи, де саме Данилюк перетнув кордон: «В день, когда Данилюк, по его словам пересекал границу, снег падал только во Львовской области, в районе Равы-Руской и в Шегинях. В Пшемышле – ближайшем населенном пункте Польши – тогда тоже была метель. Там Данилюк мог сесть на автобус до Варшавы. Оттуда – вылететь в Лондон. Сейчас он снимает жилье в столице Великобритании, планирует развернуть заграничное бюро радикальной организации "Спільна справа”».
Втім, потім у сюжеті знову повертаються до Булатова. «В Литве Дмитрия Булатова считают без пяти минут политбеженцем. Там мало кого интересует, чем он занимался в Украине. Как только у меня будет возможность, я вернусь в Украину. В Украине же Дмитрий Булатов – фигурант двух уголовных производств. Похищение. Организация массовых беспорядков. Тем временем Литва открывает двери для участников массовых протестов. Волна пошла. Фотография с майдана стала еще одним способом быстро уехать в Европу. Вот на этом видео, снятом нами в миграционной службе, мужчина из Украины просит убежище для своего сына, который якобы стоял на майдане.
Мужчина: Вы понимаете, ему по новому законодательству может грозит тюрьма за участие в митингах. Хочу просто спасти ребенка. Или тюрьма, или...
Женщина: Я ничего не могу сделать. Если бы он хотя бы привлекался.. Но, а так. "Участвовал в митингах" – это не повод давать статус. У нас так не принято.
Михаил Колесников, корреспондент: А в аэропорту Вильнюса, при виде визитеров из Украины все больше интересуются о цели прибытия. Уточняющее слово "майдан" произносят уже с заметной улыбкой». Звернімо увагу на відверту маніпуляцію в словах Колесникова про «фігуранта» – адже у справі про викрадення Булатов є жертвою, а не підозрюваним.
Це єдиний сюжет випуску «Подробностей недели» 9 лютого, в якому йдеться про майдан. Хоча деякі натяки й підтекст бачимо також у наступних матеріалах. Наприклад, у цьому повідомленні:
«Антитеррористический центр при СБУ сегодня официально заявил, что вынужден привести в готовность субъекты борьбы с терроризмом на территории государства. Причина тому – увеличение количества анонимных сообщений террористического характера: о том, что заминированы объекты повышенной опасности: атомные и гидроэлектростанции, международные аэропорты, железнодорожные и автовокзалы. Все чаще звучат призывы блокировать госорганы, захватывать помещения, в которых хранится оружие. Служба безопасности Украины так же обеспокоена попыткой захвата пассажирского самолета Харьков – Стамбул».
Прямим текстом Андрій Данилевич не каже ані про те, хто робить заклики щось блокувати, ані про «терориста» з харківського літака, який насправді був п’яним дебоширом і якого провладна пропаганда відразу прив’язала до майдану. Все на рівні підтексту.
У темі масових заворушень у Боснії, яку «Інтер» розкрив детальніше за інші канали, також розставлені дивні акценти: «Фотографии и видео оттуда – многим визуально напомнили события, происходившие в Киеве. "Антиправительственные протесты" переросли в столкновения с полицией и погромы, начались поджоги автомобилей и административных зданий (подожгли даже "Администрацию президента" в Сараево). Полиция применяет против митингующих резиновые пули и слезоточивый газ. Но почему боснийцы вышли на улицы и начали громить административные здания? Многих украинцев ответ удивит: дело в том, что жители Боснии и Герцеговины недовольны состоянием экономики страны, которая в последние годы активно двигалась в направлении Евросоюза».
Говорячи про вбивство у московській школі, Данилевич одразу знайшов американський слід у трагедії: «То, что случилось в московской школе, российская пресса называет "американским сценарием" – такие случаи действительно часто происходят в США». Нагадаємо, що сюжет на цю тему з’явився і на «Україні», де акценти були розставлено ідентично. Веніамін Трубачов зауважив: «Стрельба в школе – это то, часто происходит в США, но не в России». А його колега Надія Дерманська з Вашингтону додала: «Стрельба и захват заложников, и вправду, – не редкость в американских школах. Ученик или выпускник, с винтовкой в руках – вот он, типичный антигерой местных новостей. В минувшем году – 28 инцидентов. С начала этого года – уже 14 случаев перестрелок в учебных заведениях».
Продовжили випуск повідомленням про аварію на залізничному переїзді на Сумщині. У підводці ведучий проінформував: «Эта авария (вплоть до мелочей) повторяет трагедию в Марганце, случившуюся в 2010 году. Тогда была такая же картина: переезд, переполненная маршрутка, несущийся на полной скорости локомотив, после той трагедии по поручению президента проверили автоматику на всех переездах, наиболее загруженные оборудовали постами охраны». Про обіцянку зробити всі переїзди безпечними, яку уряд Азарова не виконав – анічичирк.
Перший національний, «Підсумки тижня»
«Смертельна катастрофа на залізничному переїзді в Сумській області».
«Поки на центральних вулицях Києва триває перемир'я, головні бої точаться у Верховній Раді».
«Поки в парламенті жарко, у центрі Києві на вулицях вже два тижні перемир'я».
«Те, що відбувалося останніми днями з курсом долара, змусило добряче понервуватися».
«Зимова олімпіада в російському Сочі офіційно відкрилася».
«Україна вже з першою медаллю на Олімпіаді».
Перший національний відстав від «Інтера» й навіть «України». Він залишається поміркованим і маніпулює переважно методом замовчування важливих тем і деталей, без надмірних перекручень і пропаганди. Випуск розпочали з трагедії на залізничному переїзді на Сумщині, констатувавши: «Переїзд, де сталася трагедія, не обладнаний шлагбаумом. В Україні з 5,5 тисяч переїздів такий – чи не щочетвертий. В "Укрзалізниці" пояснюють: інтенсивність руху невелика – близько сотні машин за день, а отже шлагбаум не передбачено. Та й установити автоматику скрізь не вистачає грошей».
Андрій Сміян ані словом не обмовився про те, що уряд після аналогічної трагедії в Марганці в 2010 році започаткував програму з переобладнання залізничних переїздів. Якої, виходить, не виконав. Натомість не забули про обіцянки в. о. міністра інфраструктури України Володимира Козака виплатити родинам загиблих і постраждалих компенсації (100 і 50 тисяч відповідно).
Наступний сюжет Тетяни Наконечної – про перипетії у Верховній Раді. У підводці ведучий зауважив, що «опозиція, здається, забула про вимоги звільнити мітингувальників і покарати винних у насильстві. Принаймні цього тижня провідною темою в парламенті були зміни до Конституції». Втім, потім справедливо наголосив: «Сперечатися, який закон кращий, немає сенсу. І ту, й іншу Конституції в світі визнали демократичними. В Україні ж проблема не в законах, а в тому, щоб їх дотримуватися». Про зміни до Конституції журналістка каже: «Категоричних противників зміни наче й немає – головні розбіжності в тому, як це зробити. Саме про це депутати намагаються домовитися останніми днями». В сюжеті є коментарі Володимира Литвина про те, що ніхто не хоче обмежувати свої повноваження, і Владислава Лук’янова з ПР із критикою опозиції. Критикує її й політкоментатор та шеф близької до влади соціологічної компанії Євген Копатько, який наголосив на непослідовності опозиції. Не забули повідомити і про розбіжності щодо цього питання у таборах влади і опозиції – про останню детальніше:
«Напрацювати спільний документ більшість і опозиція напередодні зголосилися на спеціальній комісії. Але її так і не створили. Меншість відмовилася брати участь.
Олег Тягнибок, голова фракції ВО "Свобода": Якщо ми зараз поставимо вперто, наприклад, будь-який законопроект, знаючи, що нам не вистачає для нього голосів, а нам потрібно голоси більшості, зрозуміло, бо інакше він не пройде, тоді наступного разу ми можемо це питання ставити тільки у вересні місяці на наступній сесії.
Володимир Олійник, народний депутат України, фракція Партії регіонів: Коли один із лідерів опозиції говорить: ви підтримайте те, чого ви ще не читали, якщо буде достатньо голосів, ми вам дамо, – ну це взагалі, знаєте, не тема для розмови».
Вустами близького до влади політкоментатора Ігоря Попова авторка хвалить референдум як спосіб змінити Конституцію. А потім резюмує: все одно парламентарям доведеться домовлятися, а «якщо нинішній склад парламенту не дійде згоди з цього питання, експерти припускають можливість перевиборів до Верховної Ради вже за партійними списками».
Розповідають про майдан: «Поки в парламенті жарко, у центрі Києві на вулицях вже два тижні перемир'я. Щоправда, ні протестувальники, ні силовики позицій не залишають. Сьогодні на Майдані Незалежності зібралося чергове народне віче, а під вечір виступили українські музичні гурти». Андрій Сміян розповів, що автомобілі далі палять, про вибух в будинку профспілок, а також про «прибирання» на майдані.
У матеріалі Богдана Піленка йдеться про ситуацію на майдані та про виїзд Дмитра Булатова з України. «Правоохоронці кажуть: подробиці дізналися лише після виїзду Булатова з України. Слідчі провели з ним три допити», – повідомляє журналіст, наводячи коментар речника МВС – бідкання, що «небажання потерпілого й громадян, які його консультують, допомагати слідству не дає можливості об'єктивно й швидко встановити обставини вчиненого кримінального правопорушення». Однак принаймні тут нічого немає про щетину, яка не відросла.
Богдан Піленко наводить статистику Генпрокуратури: 80 затриманих уже на волі, ще 70 під вартою. Генеральний прокурор Пшонка пообіцяв, що всіх звільнять, але «треба лише, щоб мітингувальники виконали умову закону про амністію й покинули захоплені адмінбудівлі. Нині активісти й досі блокують роботу Тернопільської облдержадміністрації. Повністю або частково звільнили приміщення Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Рівненської». Для промайданної публіки таке повідомлення – ще одне свідчення справедливості трактування в’язнів-протестувальників як заручників, однак для провладних і байдужих воно може бути доказом непоступливості майданівців.
Розповіли в сюжеті і про напади на ресторани в центрі Києва. «Уночі чоловіки в масках трощать вікна й двері закладів. Зривають прапори біля входу й залишають на стінах ось такі написи», – цитуємо журналіста. Показують написи «бойкот», «революція». А ось про власницю закладів – комуністку Оксану Калетник – Перший національний не згадав. Далі наголошено, що зміни ситуації хочуть «обидва київські мітинги» (маніпуляція родом із 2004-го – прирівнювання спеціально організованого і підживлюваного владою антимайдану до власне майдану). Далі про похід частини протестуючих до ВР і розмови з антимайданівцями.
Наступна тема – вибух у Будинку профспілок. Наголос зроблено на тому, що охорона майдану не пускає правоохоронців на 5-й поверх будівлі. Наведено коментар в. о. начальника ГУ МВСУ Валерія Мазана. Журналіст повідомив, що «у міліції відкривають кримінальне провадження. Стаття – "недбале зберігання боєприпасів". В МВС кажуть: вибух – робота радикальних угруповань». Коментарів потерпілих Перший національний не наводить, як і версії майдану про те, що вибухнув пакет із написом «ліки». До речі, в день вибуху саме цю версію, на противагу багатьом інтернет-ЗМІ, озвучували телеканали, навіть провладні.
Наступна тема, що зацікавила «Підсумки тижня» – стрибок курсу долара. «Причини експерти називають різні: крім економічної, кажуть, вплинула й політична ситуація в країні. Зупинити падіння національної валюти вже під кінець тижня вдалося Нацбанку. Якщо до цього держава стримувала курс (офіційно він не змінювався з середини літа 2012 – 7,99), то 7 лютого гривню нарешті відпустили у вільне плавання. Тепер офіційний буде підлаштовуватися під комерційний, тобто визначатимуть його самі продавці й покупці на міжбанківському валютному ринку», – анонсував сюжет ведучій. У матеріалі Тетяни Іваненко йшлося про поточну ситуацію, яку вона резюмувала наступним чином: «Банкіри кажуть: на долар тисне політика, тому радять не атакувати обмінники, а почекати, поки ситуація стабілізується». Протилежних думок щодо політичних причин девальвації гривні немає.
Далі перейшли до Олімпіади. В підводці до сюжету про гучне відкриття змагань було згадано, що на урочистості прибув Янукович, який мав зустріч із Путіним пізно ввечері після свята. В самому ж сюжеті – найцікавіші моменти відкриття. До речі, на відміну від інших каналів, Перший національний сумлінно титрує українських урядовців як в. о.
Що ж, прогрес очевидний: тижневик державного телеканалу хоч і не почувається достатньо вільним у висвітленні подій майдану, але принаймні не працює в унісон із телепропагандистами з «Інтера» та «України». Дуже хотілося б сподіватися, що рух у напрямку безстороннього висвітлення подій продовжиться в наступних випусках програми.
Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах із навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.
