Замість ювілею Тараса Шевченка, який, напевно, був би головною темою тижневиків 9 березня в мирний час, у центрі уваги всіх каналів – події в Криму. Деякі випуски були присвячені окупації півострова та російсько-українському протистоянню майже повністю. «Подробности недели» на «Інтері» вийшли з майже тригодинним хронометражем, продовжили до 80 хвилин і «Підсумки тижня» на Першому. Інших змін у цих програмах не сталося – люди, які до 22 лютого озвучували неправдиву та перекручену інформацію, прославляючи режим Януковича і намагаючись очорнити Майдан, залишаються їхніми ведучими. Натомість, змінився ведучий у «Событий недели» на «Україні»: замість Євгена Міхіна у студії тепер працює Олег Панюта, колишній ведучий «Подробностей недели» на «Інтері».

Аналізуючи висвітлення кримської теми, ми не можемо апелювати до класичних стандартів інформаційної журналістики, позаяк, наприклад, баланс думок у цій ситуації практично неможливий. Водночас, не даючи, наприклад, слова сепаратистам або передаючи їхню позицію опосередковано, багато ЗМІ все ж дають змогу висловитись прибічникам відокремлення Криму з-поміж мешканців півострова, а також сепаратистськи настроєним мешканцям Сходу й Півдня, зокрема й «народним губернаторам» - лідерам проросійських виступів. Натомість, виникає інша проблема: з легкістю критикуючи владу за нерішучість або відсутність плану дій щодо якщо не відсічі, то бодай підтримки наших військових у Криму, тижневики не дбають про те, щоб дати урядовцям можливість відповісти на такі закиди.

ICTV, «Факти тижня» (відео)

Україна втрачає Крим.

Цієї ночі російські війська та кримська самооборона продовжували нападати на об'єкти прикордонників.

Крим поспіхом готують до анексії.

Свою позицію цього тижня нарешті публічно озвучив і Володимир Путін.

Вести війська в Україну російського президента попросив Віктор Янукович.

Армія Сполучених штатів готова надати допомогу Україні та європейським союзникам.

Вчора в Україну прилетів Михайло Ходорковський.

Розвінчати міфи і зрозуміти чого насправді прагнуть харків'яни.

Сьогодні виповнюється 200 років від дня народження Тараса Шевченка.

У Криму вимкнули українські телеканали.

Відкриття пара олімпіади в Сочі. На знак протесту українська делегація представлена на церемонії лише одним спортсменом.

Центральною темою випуску «Фактів тижня» (сім із одинадцяти матеріалів) є Крим, який, за словами Оксани Соколової, Україна втрачає. «Увесь нинішній тиждень події розгортались драматично. Росія нарощувала свою військову присутність на півострові і продовжувала методично вибудовувати підконтрольну собі владу півострова, попираючи при цьому всі міжнародні норми і юридичні закони», - характеризує ситуацію ведуча. Вона м’яко закидає керівникам держави Олександру Турчинову, Арсенію Яценюку та Андрію Парубію, що протягом тижня вони не поїхали до Криму особисто, й протиставляє їхній нерішучості мужню й гідну поведінку військових у Криму.

Про це йдеться в першому сюжеті (автор – Мирослав Ганущак), у якому, зокрема, наведено докази наявності в Криму саме російських військ. Журналіст неодноразово наголошує, що українські війська не мають наміру здаватись, хоча розповідає про командувача військово-морськими силами Березовського, який «пішов на переговори до керівників Чорноморського флоту Росії і раптом вирішив присягнути Криму», і про те, як згодом Березовський намагався підкупити колишніх однокашників. Є в матеріалі й загальновідомі вже кадри беззбройної ходи в Бельбеку. Мирославові Ганущаку вдалося супроводити українських військових в обході на моторному човні, щоб показати глядачам, як відбувається морська блокада флоту. Журналіст критикує київську владу прямим текстом («будь-якої допомоги з Києва не дочекаєшся») й наводить критичну цитату одного з військових. 

Далі з Криму журналіст Олег Зайковський прямим включенням повідомляє про поточну ситуацію та останні новини. Наступна підтема – підготовка Криму до анексії. Зокрема, досить жорстко Оксана Соколова висловлюється про майбутній референдум: «…призначений на 25 травня переносили вже двічі. Спочатку на 30 березня, потім на 16. Це наступна неділя. Як можна за тиждень підготувати списки виборців, дільниці для голосування, сформувати комісії, округи, спостерігачів, як? А ніяк. Народне волевиявлення і його законність просто не цікавлять самопроголошених керівників автономії. Вони вже поправили купу законів». Сюжет на цю тему Микола Терельов підготував російською мовою (очевидно, щоб було зрозуміліше кримчанам). Автор бере на себе сміливість пояснювати логіку самопроголошеного кримського керівництва: «Спешка объяснима – давление США и Европы растет, бесконечно врать, что зеленые человечки - это отряды самообороны, все труднее». В цьому матеріалі досить докладно описано також відповідь української влади на дії сепаратистів. Далі журналіст зривається на емоційну пропагандистську риторику: «Но, похоже, все эти заявления для Аксенова и его пророссийской команды как мертвому припарка. Подследственный Константинов спокойно летает в Москву и обещает Думе присоединить к России не только Крым, но и всю Украину. Правящих в Симферополе марионеток не волнует ни нарушение сразу двух конституцій -  Украины и Крыма, ни заявление ООН и других международных организаций о неправомочности референдума, ни даже то, что у них нету реестра избирателей». Наголошує автор і на підміні понять: мовляв, обидва варіанти відповіді в бюлетені кримського референдуму насправді означають російську анексію.

Цікаво, що серед експертів, які коментують  можливий розвиток подій, окрім Тараса Березовця та Віталія Портникова, є чоловік Оксани Соколової Андрій Демартіно, який констатує, що Крим Україна вже втратила. Далі в програмі наведено синхрон Путіна та відображено роль, яку відіграв Янукович, начебто попросивши Росію ввести війська в Україну. Наступний матеріал авторства Володимира Соколова – про загальну мобілізацію та готовність українських військ відбивати наступ росіян. Наведено коментарі Анатолія Гриценка (міністра оборони у 2005-2007 роках) про те, що в українській армії є засоби для захисту людей. Ще один колишній міністр оборони Олександр Кузьмук (1996-2001 рр. і 2004-2005 рр.) повідомив, що українська сторона знає про всі переміщення російської техніки на Кримському півострові, де знаходяться представники елітних російських військових частин. Далі – про потребу змінювати позаблоковий статус України: «Враховуючи, що кримський конфлікт лише загострюється, чимало фахівців радять негайно скасувати рішення про позаблоковість України". Євген ЛУПАКОВ, голова спілки офіцерів України: "Нам діватись нікуди. Нас Росія гонить і в Європу, і в НАТО». Йдеться і про спільні навчання з НАТО біля берегів Криму, а також про американські військові кораблі в Середземному та Чорному морях. Загалом наскрізним акцентом матеріалу є безпідставність паніки та уявлень про небоєздатність українського війська та наше безсилля перед Росією.

Матеріал Сергія Смальчука присвячений підтримці, яку Україна отримує від Європи, США, Китаю, Туреччини тощо. Автор каже, що російська економіка вже почала потерпати від кримської операції. Йдеться також про фінансову допомогу, яку Захід обіцяє Україні. Далі – про приїзд до Києва й виступ на Майдані Михайла Ходорковського. Максим Крапивний підготував матеріал про ситуацію в Харкові: проросійські мітинги (з доволі неадекватними мітингувальниками, що просто вривалися в кадр зі своїми гаслами), позицію Добкіна і Кернеса, яких вже не побачити на проросійських мітингах (зокрема Кернес, якого журналіст супроводжує під час його спілкування з містянами, у коментарі запевнив, що в Харкові не буде проводитися референдум – для цього нема підстав, логіки, законів), безпідставні уявлення про те, що Харків зазнає нападів чи агресії з боку «бандерівців» тощо. Журналіст Зураб Аласанія і правозахисник Євген Захаров коментують склад та головні вимоги учасників проросійських мітингів.

Не оминули увагою й ювілей Тараса Шевченка. Стисло розповівши про заходи з його вшанування, Оксана Соколова перейшла до надзвичайної події в Луганську, де на людей, які зібралися біля пам’ятника поетові, напали три тисячі проросійських активістів. Матеріал Олександра Візгіна оповідає про ситуацію в Донецьку – масовий проукраїнський мітинг, виступи прихильників Губарєва та його затримання. У матеріалі, на жаль, не представлена позиція керівництва Донецької області.

Насамкінець зайшлося про інформаційну війну. Матеріалу Михайла Малого передувала інформація від ведучої про відключення в Криму українських каналів, зокрема ICTV: «На жаль, нас зараз не бачать в Криму. Там цього тижня відключені всі українські телеканали. Їх замінили на російські. Бо телебачення чи не найдієвіша зброя, якою Росія нині атакує кримчан. Реальність, яку створюють російські телеканали, не має нічого спільного з тим, що відбувається насправді. Фейкові новини, постановочні кадри, перекручені факти. Це ціла інформаційна війна». У сюжеті автор стверджує, що «український інформаційний пацифізм завершено», говорячи про рекомендацію членів Національної ради з телебачення і радіомовлення (за відсутності кворуму цю заяву не можна вважати заявою Нацради) відключити російські канали. Завершили випуск кадрами з відкриття Параолімпійських ігор та знаковим виходом самотнього українського спортсмена з національним прапором.

«Україна», «События недели» (відео)

Как происходит захват полуострова.

Неспокойно сегодня в Евпатории.

В следующее воскресенье, Крым ожидает референдум.

Гость в студии - Павел Петренко, министр юстиции Украины.

В Донецке, несколько тысяч людей собрались сегодня на митинг под флагами России, и украинской коммунистической партии.

В Луганске пророссийские активисты сегодня требовали провести референдум о присоединении их региона к российской федерации.

Почему восстали люди? И действительно ли среди них много тех, кто хочет присоединиться к Росси?.

Эксперты сравнивают ситуацию в Крыму с Карибским кризисом времен холодной войны.

Гость в студии - Сергей Згурец, руководитель центра исследований армий конверсии и разоружения.

Барак Обама пригласил украинского премьера на встречу в Белом доме 12 марта.

9 марта в Донецк приехал Виталий Кличко.

Запад сулит Украине многомиллиардную помощь.

Выстоять, выиграть сражение на экономическом фронте не менее сложно, чем победить в войне информационной.

Сегодня исполнилось 200 лет со дня рождения Тараса Шевченка.

Языковой вопрос, неужели он может на самом деле быть камнем преткновения для людей живущих в одной стране?

Головними темами випуску стали дійсно найактуальніші для країни -  ситуація в Криму, сепаратистські виступи на Сході України та російська пропаганда. Говорячи про Крим, Олег Панюта називає речі своїми іменами: «Полуостров продолжают оккупировать иностранные военные с автоматами в руках. Сейчас в Крыму находится более 30 тысяч российских военнослужащих. И эта цифра постоянно растет. По статистике нашего министерства обороны, в Крыму блокируется около 90% воинских частей. В том числе 11 погранотрядов. Вооруженные люди говорят с ярко выраженным русским акцентом в руках гранатометы и автоматы, которые используют только российские военные. Тем не менее, за 10 дней Кремль так и не признал, что ввел войска в Украину». Перший матеріал – огляд ситуації в різних частинах Криму, де присутні російські війська. Наталія Нагорна включається з Євпаторії, де росіяни вимагають від українців звільнити частину з великим складом вибухівки.

Далі, говорячи про референдум, ведучий стверджує, що «крымчане фактически под прицелом оружия могут пойти на избирательные участки», а також наголошує на тому, що конституція 1992 року практично проголосить Крим незалежною державою. У сюжеті Володимира Горковенка чуємо критику київської влади: «Крым всегда считался пороховой бочкой, которая может взорваться в любой момент. Для Киева почему-то стало неожиданностью смена власти в автономии, точнее то, что это произошло при помощи российских военных. Пороховая бочка взорвалась, так как было раньше, уже не будет». В сюжеті висвітлено позицію як прихильників референдуму, так і противників, зокрема кримських татар. Акцентовано, що засідання ВР Криму, де приймалося рішення про референдум, проходило без опозиційних депутатів, яких не повідомили про засідання, і було закритим від журналістів. Втім, до кримських татар шукають підходи, роблять їм пропозиції, від яких важко відмовитись – зокрема, визнання мови державною і збільшення фінансування в 44 рази - але ті відмовляються і не мають образ на офіційний Київ. У матеріалі є позиція ударівця Сергія Куніцина, який оцінює ситуацію оптимістично: «Блицкриг не удался, и солдаты российские с братьями славянами воевать не хотят. Холодно, вши начинают, неделю уже в окопах живут. Может мы по вооружению слабее, а по духу сильне». Володимир Горковенко наводить економічні аргументи на користь збереження Криму в складі України, та нарікає на відсутність підтримки проукраїнських кримчан: «нужна хотя бы моральная поддержка. Ее здесь очень не хватает. В частности, за последнее время никто из первых лиц украинского государства так и не приехал в Крым».

Тут, на відміну від ICTV, урядовцям дають змогу виправдатись – до студії запрошений міністр юстиції Павло Петренко. Він називає кримську владою нелегітимною групою сепаратистів, які мають фінансові зобов’язання перед Росією. За його словами, геополітична поведінка Росії лежить в економічній площині. Розмова велася українською, але, звертаючись до мешканців Криму, міністр перейшов на російську, порадив бойкотувати референдум, але контролювати його проведення й фіксувати порушення. За його словами, цивілізовані демократичні країни і навіть самі кримчани не визнають результат референдуму. На деякі питання міністр відповідав не прямо, зокрема не зміг сказати, як бути мешканцям Криму, якщо Росія визнає приєднання, і що робити з підприємствами і об’єктами ГТС. Петренко наголосив, що на жодні поступки щодо територіальної цілісності Україна не піде, проте про економічні питання може йти розмова. Зауважмо, що про Крим говорять так, наче його відокремлення – доконаний факт.

Далі – про ситуацію на Сході й Півдні: бліц-сюжети Максима Урлапова з проросійських виступів у Донецьку та Луганську. В матеріалі про Луганськ зазначено, що на мітинг, присвячений ювілею Шевченка,  напали. Добре, що про тих, хто саме здійснив напад («агрессивная толпа с российскими и коммунистическими или советскими флагами»), говорить не журналіст, а свідок. В анонсі до наступного сюжету – спроби журналіста Сергія Іванова розібратися в ситуації на Сході й Півдні – бачимо несподівану відверту маніпуляцію: на словах «Кто провоцирует бунты на востоке страны?» демонструють людей із українською символікою. До того ж, ведучий стверджує, що люди в цьому регіоні «повстали». Центральним персонажем сюжету стає лідер «Луганської гвардії» Олександр Харитонов. Риторика журналіста та запрошеного до коментування улюбленого політкоментатора «України» Володимира Фесенка – замирювальна, із натяком на те, що винна нова київська влада: «Сергей ИВАНОВ, корреспондент: Полярность мнений востока и запада Украины исторически обусловлена. И это всегда было разменной картой в политических играх, сейчас снять напряжение могут только те, кто его создал.

Владимир ФЕСЕНКО, политолог: « Треба знімати барикади. Не лише на вулицях, треба знімати барикади в свідомості людей, і це теж відповідальність політиків. Якщо, наприклад, є проблема Криму, чи Донбасу, мають їхати не тільки депутати від Донбасу, а разом з ними депутати з інших регіонів. Держава і центральна влада мають демонструвати повагу до всіх громадян, зокрема до російськомовних».

Сергей ИВАНОВ, корреспондент: Необходимость диалога сейчас понимают все. Кроме политиков. В Луганске пока никто из протестующих не дождался переговорщиков из Киева. А говорить есть о чем».

У матеріалі, присвяченому міжнародно-політичному виміру кримського конфлікту, проведено аналогії з Карибською кризою. До коментування у студію запрошений керівник Центру досліджень армій, конверсії та роззброєння Сергій Згурець, який відповідає на запитання, чому Україна не застосовує силу.

Попри твердження, що Схід не може дочекатися київських політиків, далі йдеться про приїзд Віталія Кличка в Донбас. Схоже, головною метою матеріалу було засвідчити важливість Ріната Ахметова для стабільності в регіоні: «Ринат Ахметов и Виталий Кличко обсудили сложные и драматические процессы, происходящие в Украине, и в частности Донбассе. В ходе беседы прозвучала обоюдная убежденность, что наша страна должна быть единой и целостной». Канал Ахметова дав зрозуміти, що хазяїн Донбасу залишається вдома, і говорити у разі потреби треба саме з ним.

Говорячи про багатомільярдну допомогу, яку обіцяє Києву Захід, Олег Панюта все ж наголошує, що доведеться затягнути паски. Максим Урлапов підготував матеріал про те, як Кабмін збирається економити на власних витратах. Згадали і про вимогу Міжнародного валютного фонду підвищити тарифи на газ для населення, заспокоївши: «По малообеспеченным семьям подорожание не ударит. Субсидии никто не отменит, а, значит,  плата за коммуналку не может превышать 10-й части от дохода». Висновок доволі суперечливий: «В целом доходы и соответственно расходы бюджета сократят на 10%. Это почувствует на себе большинство украинцев, говорят эксперты. Вопрос в том, сможет ли правительство объяснить людям, ради чего такая экономия и доказати, что она оправдана».

Наступна тема – інформаційна війна та відключення українських телеканалів. Ведучий говорить: «Сегодня в Крыму, как сообщают местные журналисты, отключили уже все центральные украинские каналы. Вместо них вещают на этих частотах российские. А в Крыму запущена целая пропагандистская машина». Авторка сюжету Антоніна Маровді говорить про найпоширеніші пропагандистські методи, що застосовуються в російських ЗМІ: перекручування, замовчування, відверта брехня. Згадуються сюжети Дмитра Кісельова, подані синхрони людей, що споживають таку інформацію і є прихильниками введення військ в Україну. Журналістка стверджує: «Три кита российской пропаганды: Киселев, Толстой и Соловйов»; названих людей коментують Шендерович і Ганапольський, оскільки самі пропагандисти на інтерв’ю не погодились. «Все эти манипуляции действуют, говорят в российском социологическом центре «Левада». И главное, рейтинг Путина, который уже 2 года падал, снова вырос. Что касается пропаганды, то такого здесь не помнят с советских времен». Втім, у сюжеті не йдеться про те, що ми можемо протиставити російській пропаганді.

Говорячи про ювілей Шевченка, Олег Панюта  робить владі комплімент: «Впервые за последние годы, чиновники и народ не были разделены кордоном охраны. Сейчас поэзия Шевченко актуальна как никогда, заявили политики. Майдан ничто иное как исполнение завещания великого поэта. Собственно, этот небольшой митинг у памятника Кобзарю и стал кульминацией праздника».  А на завершення – сюжет Ірини Смирнової про мовне питання, що містить набір поширених суджень: мова як предмет політичних спекуляцій, необачне скасування закону Колесниченка-Ківалова та вето Турчинова, акції у Львові та Донецьку. Загалом нічого несподіваного – звична замирювальна позиція з наголосом на відповідальності політиків, а не громадян.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Тиждень, що дав нам змогу пишатися українськими військовими.

Проросійські мітинги в обласних центрах сходу підігріті приїжджими провокаторами ще одна масова зброя нині.

Українським військовим у Криму виділять 125 млн. грн..

Європа зупиняє програми візового співробітництва із Росією.

Путін взагалі поставив під сумнів усі договори між Росією і Україною.

ЄС вирішив підписати політичні розділи угоди про асоціацію з Україною негайно.

Що знають про екстрені наміри Брюсселя у Києві?.

Пентагон захоплюється стриманістю українських військових, більшість із яких без зброї і без підкріплень тримають облогу.

Логіка в поведінці Путіна.

Що насправді цікавить у Криму Росію?.

Крим у Росію, ігноруючи всі можливі законодавчі норми, ведуть два потенційні злочинці.

Росія вже рахує збитки від непомірних апетитів своїх політиків.

Загарбники взяли штурмом аеродром в Саках.

Глобальний розрив шаблону.

Результати всенародного референдуму оголошеного ТСН.

В Криму далеко не всі радіють новим змінам і сумніваються, що їхня думка справді цікавить ініціаторів місцевого референдуму.

Критичне піке гривні.

Стартувала нова президентська кампанія в Україні.

До пам’ятника у Києві могли підійти всі без жодних кордонів міліції і металошукачів.

Актуальність Шевченка не вмирає століттями.

Дванадцять із двадцяти матеріалів випуску «ТСН. Тижня» присвячені подіям у Криму. Алла Мазур розпочала з пафосу: «Тиждень, що дав нам змогу пишатися українськими військовими, але наблизив примару війни, підсумовуємо разом. Вітаю вас. (далі нарізка кадрів протистоянь – Авт.) Ви наші герої. Таких слів українська армія не чула давно. Ми вже впевнено говоримо про російську окупацію Криму. Її другий тиждень довів, тільки витримка, гідність і вірність присязі наших військових не дають розгорітися на півострові повномасштабній війні». Перший матеріал – від Ольги Кашпор, яка наголошує на героїзмі журналістів, що наважуються зараз працювати в Криму. Вона розповідає про побиття знімальної групи каналу «Інтер» (щось в Україні явно змінилось – бренд конкурентів називають без страху); переходить до мужньої поведінки українських військових, згадуючи разом з тим поодинокий випадок зради Березовського.

Далі – сюжет Сергія Гальченка про мітинги на Сході. Алла Мазур категорична: «проросійські мітинги в обласних центрах Сходу підігріті приїжджими провокаторами ще одна масова зброя нині. Що провокатори приїжджі розказують вони самі, коли скажімо москвичі вішають триколор на Харківській облраді і позують при цьому на відео». Журналіст також говорить про проросійських мітингувальників як про завезених провокаторів: «З тими, хто проводить мітинги за мир російські молодики намагаються зчепитися аби показати усьому світу, без російських військ Україна ніяк не обійдеться». Автор залучає до коментування одіозного військового експерта Олексія Арестовича, якого чимало критикували за пацифістську «стратегію теплого океану». Арестович лякає глядачів всюдисущим ФСБ.

Далі – огляд позицій іноземних держав щодо ситуації в Криму. Зокрема й Росії: «Наразі маємо заяви Росії про повне невизнання нинішньої української влади. Путін взагалі поставив під сумнів усі договори між Росією і Україною, посилаючись на те, що підписані вони фактично із державою, якої уже не існує. Щоправда, тему договорів Москва не педалює, бо є, зокрема, газові контракти, вигідні Кремлю. Водночас представник Росії в ООН Чуркін повідомив про припинення політичних контактів з Україною. Ну, а головний російський дипломат показово проігнорував зустріч гарантів Будапештського меморандуму, де разом з українською делегацією його чекали американський і британський колеги». Далі брюссельський кореспондент «1+1» Ростислав Хотин коментує рішення ЄС негайно підписати політичну частину угоди про асоціацію: «ЄС хоче підтримати Україну в цей непростий для неї час, коли Росія фактично анексує кримський півострів в Україні. Також у ЄС є так званий борг перед Майданом. […]Але коли президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу каже про негайно, він має на увазі не дні найближчі, а тижні. Наступною датою може бути 20 березня. […] Наступна дата також може бути за два-три тижні у Києві, коли буде черговий саміт Україна-ЄС. Власне, джерела в ЄС мені говорять, що цей варіант – другий - більш реальний. Також при підписанні політичної частини угоди про асоціацію буде підписане положення про спільну зовнішню і безпекову політику, що є також символом вияву підтримки ЄС української незалежності і територіальної цілісності». Коментувати цю тему запросили в.о. міністра закордонних справ Андрія Дещицю. Він обтічно відповів від запитання про можливість введення військ НАТО та констатував відсутність контактів між українським і російським МЗС.

Після розмови з Дещицею повертаються до подій у Криму: сюжет Олександра Бобровникова про перебіг окупації містить численні ексклюзивні кадри з різних частин Криму. Наголос на мужності українських військових, що опинились у блокаді: «Тут не чекають на допомогу з Києва, тут взагалі нічого не чекають. Вони знають, якщо рішення з центру не буде, війна, оця фантомна війна, закінчиться дуже швидко 16 березня у день обіцяного референдуму з від’єднання Криму. Ці воїни не знають, у якій країні вони будуть жити через тиждень. Знають лише одне, вони не здадуться, адже їхній беззбройний супротив уже зірвав абхазько-осетинський план Росії, а їхня стійкість бережи материкову Україну і дає шанс на підготовлену відповідь».

Станіслав Ясинський потішив сміливим експериментом, проілюструвавши маніпулятивні тези Володимира Путіна під час його прес-конференції реальними фактами та, відповідно, спростувавши їх. Юлія Панкова зробила екскурс в історію СРСР, проаналізувавши підстави та обставини приєднання Криму до УРСР у 1954 році. Лунає звичне порівняння з Абхазією, яку «визволення» Росії перетворило на суцільну руїну.

На межі етичних стандартів – інформація про кримінальний бекґраунд кримських політиків: «Крим у Росію, ігноруючи всі можливі законодавчі норми, ведуть два потенційні злочинці. Суд уже вдав ордери на їхнє затримання. Голова Верховної Ради автономії Володимир Костантинов і самопроголошений керівник уряду Сергій Аксьонов. Мільйонер Костантинов, як кажуть спостерігачі, крісло спікера заслужив, спонсоруючи виборчі кампанії Януковича і Партії регіонів. Свою будівельну імперію «Консоль» він перетворив на піраміду. Отримував чи не всі держзамовлення на будівництво в Криму, але роботи не завершував і брав кредити на нові. Тисячі людей так і не дочекалися квартир, за які заплатили. Борги у Костантинова на фантастичну суму у 1 млрд. грн. Величезну частину цих грошей він винен російським банкам і можливо тепер, кажуть його опоненти, він розплачується за це Кримом. Його поплічника Сергія Аксьонова, що став прем’єром на закритому засіданні Верховної Ради, де не було кворуму, але було багато кулеметів, у 90-х знали в кримінальних та міліцейських колах за прізвиськом Гоблін. Своє членство у злочинному угрупованні «Сейлем» він пізніше оскаржував у суді, але програв. Бізнес його родини теж має багатомільйонні борги, зокрема 5 млн. він взяв на партію «Русское единство», але провалив компанію, набравши від кримчан менше 4% голосів. Захоплення влади зброєю виявилося новою тактикою». Презумпція невинуватості не знає «потенційних злочинців», лише підозрюваних. Називаючи навіть дуже нехороших людей злочинцями й кримінальними авторитетами, варто підкріплювати ці слова вагомими доказами.

Маргарита Ситник аналізує майбутні втрати Росії від операції проти Україні. Невтішні перспективи, неминучі санкції США та Європи й неготовність РФ до приєднання нового суб’єкта, -  констатують експерти. Наступний матеріал – Юлії Дячук – про зростання патріотичних настроїв: люди йдуть добровольцями до військкоматів, запрошують до себе мешканців, охоплених проросійськими виступами регіонів, ремонтують власним коштом Міст закоханих у Києві.

Далі Алла Мазур озвучила результати «референдуму каналу 1+1» - онлайн-опитування з найбільш насущних питань, проведеного на сайті каналу. Загалом проєвропейський і проукраїнський ухил характерний для онлайн-аудиторії, тому результати не дивують, і варто було наголосити на їхній нерепрезентативності. Далі – сюжет Олександра Загороднього про настрої кримчан і про те, що протестувати проти окупації та сепаратизму небезпечно.

Закривши кримську тему, переходять до ситуації в українській економіці: Ольга Мальчевська констатує ризики та необхідності економії. Після цього – результатти соціологічного опитування центру «Социс», які є першими після зміни влади. А закриває випуск інформація про відзначення ювілею Шевченка. Загалом у випуску «1+1» дещо переборщив із емоційністю та безапеляційністю звинувачень Росії та самопроголошеної влади в Криму  у своїй, безперечно, гідній поваги патріотичній позиції. Хоча за кількістю ексклюзиву з Криму з «ТСН. Тижнем» змагатися важко.

«Інтер», «Подробности недели» (відео)

Інтерівський тижневик продовжує працювати в режимі інформаційного марафону. Центральною темою понад 2,5-годинного випуску став Крим. Починає Андрій Данилевич із того, що кримчани не бачать «Інтер»: «На полуострове отключены все украинские телеканалы, и вместо них в эфире российское телевидение с, разумеется, совершенно иной трактовкой событий, происходящих в автономной республике. Вместо "Интера", говорят, в эфире появился канал "НТВ-Мир". По сути, украинский регион отрезали от информационной связи со страной». Пізніше у випуску він  імені «Інтера» зажадає «от тех, кто считает или называет себя крымской властью, остановить беззаконие и не лишать жителей полуострова доступа к информации».

Далі – включення Євгена Онопрієнка з Криму про останні події на півострові, а також інформація про останні дії місцевої самопроголошеної влади:  «В частности, агентство "Интерфакс" со ссылкой на Рустама Темиргалиева, вице-премьера Крыма, рассказывает, пишет о том, что якобы власти Киева заблокировали счета автономии. В то же время, сам Темиргалиев подтверждает эту информацию и говорит, что люди без пенсий и зарплат не останутся, во всяком случае, на теперешний момент открываются счета в российских банках. Об этом говорит сам Темиргалиев. Агентство УНИАН пишет о том, что Владимир Константинов, новый председатель крымского парламента, вновь провозглашенный, заявляет, что теперь он возглавляет крымскую ячейку Партии регионов. С самим Константиновым я пробовал связаться, у меня это пока что не получилось. Реакции Партии регионов тоже на это заявление пока нет». Цієї інформації не було в інших тижневиках. Водночас «Інтер» змарнував нагоду звернутись до одного з перехідних лідерів ПР і поставити це запитання прямо. Також канал щей  досі не визначився з тим, як називати самопроголошену владу Криму: у репортажі ми чуємо «вновь провозглашенный», а Темиргалиев – и просто «вице-премьер». Далі журналіст говорить, що мешканці Криму замислюються, як постачатиметься на півострів продовольство.

Онопрієнко спростовує повідомлення російських ЗМІ про масовий перехід українських військових на бік окупантів: «Здесь, в Крыму, работает некое информационное сопротивление. Я уж не знаю точно, это что-то вроде общественной организации, которая пытается собирать по крупицам отовсюду информацию, со всех горячих точек, со всех политических точек. Так вот она опровергает эту информацию и утверждает, что на сегодняшний день в рядах Госпогранслужбы имеется только один изменник, так называют его эти представители информационного сопротивления, и это полковник Виктор Мельниченко. В рядах Вооруженных сил Украины предателем называют тоже пока только одного человека, это экс-командующий ВМС Денис Березовский. Еще одно сообщение, которое поступает опять-таки от этого самого информационного сопротивления, носит скорее вопросительный характер: почему нет на данный момент никакой команды, никакой реакции от официального Киева?». Про який саме інформаційний спротив ідеться, глядачам не зрозуміло, але останній акцент дуже чіткий: це знайома нам з інших тижневиків критика влади за нерішучість.

Далі – розлога хроніка подій у Криму авторства Михайла Колесникова. Розповідаючи про Березовського, автор наголошує, що Генпрокуратура відкрила проти нього кримінальне провадження за статтею «державна зрада». Він наводить докази того, що «зелені чоловічки» - російські військові. Йдеться в матеріалі також про підготовку до референдуму (наведено коментар міністра юстиції Павла Петренка, що називає майбутній плебісцит нелегітимним). Завершує Колесников констатацією фактів: «пока Киев, Крым и Москва обмениваются взаимными заявлениями, на полуострове продолжают блокировать украинские воинские части и корабли, склонять военнослужащих сдать оружие. Всё более грубо ведет себя "самооборона". Оружие уже не прячут. А через Керченскую переправу в Крым продолжают прорываться автобусы с вооруженными людьми. До референдума остается неделя».

Перший гість студії – нардеп-ударівець, представник президента в Криму Сергій Куніцин. Картина, яку він змальовує, досить загрозлива: здалися всі силові структури, крім армії, референдум – фарс. Куніцин говорить із позиції прихильника київської влади, пояснюючи позицію кримчан: «Там свои герои, там другие герои, там "Беркут" – герои, там внутренние войска – герои, а те, кто были на Майдане – это все гады, бандеровцы, которые приедут. Они понимают, что разворачивается информационное поле, что армия мира с каждым днем всё больше. Эта армия мира побеждает армию войны». Водночас він чітко дає зрозуміти, що сепаратизм тримається на російських військах, і закликає дати Криму більше свободи. Далі трохи статистики, яка ілюструє залежність Криму від України в постачанні практично всіх ресурсів.

Окремий матеріал присвячений побиттю журналістів «Інтера» в Севастополі. Андрій Данилевич наголосив, що це не перший випадок застосування сили до журналістів; однак частину відзнятих матеріалів удалося врятувати, й одна з постраждалих журналістів, Олена Механік, підготувала сюжет до ефіру. Ще один матеріал (автор – Максим Кошелєв) – про життя в Криму: проукраїнські та проросійські мітинги, настрої мирного населення тощо.

Після огляду політичних подій в Україні, пов’язаних із кримською кризою, перейшли до подій міжнародних. Колишній ведучий «Подробностей недели», а тепер знову кореспондент у США Дмитро Анопченко включається з Вашингтона, розповідаючи про дедалі жорсткіші заяви американської влади щодо дій Росії. З підготовленого ним матеріалу стає зрозумілим, що Америка настроєна дуже серйозно. Далі – аналогічний матеріал Веніаміна Трубачова з Москви: про провладні та антивоєнні мітинги, заяви Путіна на прес-конференції, скасування знижки на газ для України, проблеми в російській економіці. Автор підмічає цікавий момент: попри офіційну позицію Кремля щодо відсутності російської армії в Криму, ЗМІ займаються пропагандою армії як миротворця.

Далі скайпом включається Андрій Ілларіонов, колишній радник Путіна, а тепер – один із найзапитаніших українськими ЗМІ політкоментаторів. Заяви, які лунають в ефірі «Інтера», цілком в інтересах Росії: мовляв, Америка і Кремль уже розміняли Крим, і він більше не є частиною України, а ніякої допомоги від НАТО для України не буде. Також Ілларіонов твердить, що після юридичного підтвердження відділення Криму озброєні сили матимуть всі права для захисту півострова від українських військ.

Далі – огляд Надії Дерманської про реакцію інших держав на інтервенцію та сюжет Софії Гордієнко про намагання Заходу стабілізувати ситуацію в Україні. Після цього – інформація про наміри нової влади активізувати рух у напрямку ЄС і НАТО.

Переходять до ситуації в регіонах: мітинги за Україну і за Росію в різних областях, потасовки в Луганську, де губернатора Михайла Болотських «витягнули на площу і змусили писати заяву про відставку» (хоча на відео він пише заяву в кабінеті). Олена Цинтіла включається з Донецька, розповідаючи про ситуацію в місті. Згадує кореспондентка про приїзд Кличка в Донецьк і його заяву, мовляв, Янукович зрадив рідний регіон. Демонструють також сюжет цієї ж кореспондентки про події в Донецьку протягом тижня.

Наступна тема – підготовка до президентських виборів. Андрій Данилевич називає суму, яка піде на вибори (1,965 млрд грн), і стверджує, що змагання ще не зареєстрованих кандидатів розпочались із моменту припинення повноважень Януковича. Ведучий називає цих кандидатів: Кличко, Тимошенко, Добкін (його рішення балотуватись названо «доволі сміливим з огляду на ситуацію», а статус зареєстрованого кандидата – «політичним бронежилетом»), Ляшко, Ярош. Навівши досить докладно свіжі результати соцопитувань, Данилевич називає фаворитом виборчих перегонів Кличка, а також наголошує, що Тимошенко за всіма опитуваннями тільки третя. Ведучий робить наголос на тому, що українці не довіряють НАТО, а також на тому, що більшість українців негативно оцінюють політику Путіна; винятком є Схід – 40%,  і Крим – 70% підтримки російської влади.

Ірина Юсупова дослідила кадрові призначення в регіонах: у сюжеті йдеться про партійні квоти, про недовіру до губернаторів у східних і південних регіонах, дещо більшу прихильність дніпропетровської громади до Коломойського. Згадують і улюбленця російських ЗМІ – одіозного Олександра Музичка («Сашка Білого»), який, як стверджує журналістка, вважає Рівненщину своєю. Такий собі подаруночок заляканим російським телебаченням глядачам, для яких Музичко – уособлення нацистської загрози. А синхрон губернатора Рибачка, який прямо каже, що не збирається організовувати переслідування Музичка, підкреслює розгул свавілля в «бандерівських» краях». Не забули і про наслідки погромів у Львові: мовляв, новій губернаторці Ірині Сех дісталися «розграбовані арсенали» (насправді є підстави вважати, що інформація про велику кількість зброї, вкрадену під час погромів 18-19 лютого, є неправдивою і була озвучена спеціально за вказівкою влади, щоб дискредитувати Майдан).

Несподіваний сюжет про Сергія Курченко, про якого «Інтер» небагато говорив за часів режиму Януковича, а тепер може «відтягнутися». Йдеться про відкликання ліцензії «Forbes Україна», запровадження тимчасової адміністрації у «Брокбізнесбанку» та «Ріалбанку» та перспективи корпорації СЄПЕК. «Подробности недели» анонсували матеріал про походження статків Курченка.

Після цього повертаються до свавілля, начебто породженого Майданом. Ірина Баглай підготувала матеріал про людей, що грабують будинки, називаючись Самообороною. Мародерам протиставляють народні дружини. Сюжет загалом без маніпуляцій, однак сам вибір теми насторожує, адже картинки «кримінального хаосу», в який начебто занурена Україна без легітимної влади – один із головних аргументів російської пропаганди війни. Тим часом говорити про погіршення криміногенної ситуації можна було б лише на підставі конкретної статистики.

Далі – огляд ситуаціії на валютному ринку та перспектив фінансової та економічної стабілізації в Україні. Прем’єр Яценюк постає в матеріалі у досить вигідному світлі: йдеться про те, що він літає на переговори закордон економ-класом, наводять його життєствердний синхрон.

Переходять до ювілею Шевченка. За класичною схемою починають із офіціозу – тільки замість Януковича і Азарова пафосно виступають Турчинов і Яценюк. Інші канали присвятили паркетним моментам ушанування Кобзаря менше уваги. Далі – параолімпіада, й насамкінець – включення з Криму, з якого глядачі дізнаються про захоплення аеродрому в Саках.

5 канал, «Час: Підсумки тижня» (відео)

Кремлівський ва-банк або нехай весь світ зачекає.

Отримати інформацію з півострова взагалі стає дедалі складнішим.

Пропаганда, підміна фактів і відверта брехня.

Виходить, що та сама пропаганда, яку продукує Кремль, вона аж ніяк не впливає на країни заходу.

Ключова претензія до Української влади цього тижня – де реакція на сепаратизм.

Сьогодні в Луганську сепаратисти захопили будівлю держадміністрації.

200-ліття Тараса Шевченка.

Типовий для цього дня набір тем – Крим, Схід, інформаційна війна та ювілей Шевченка – розкритий у 40-хвилинній програмі Віталія Гайдукевича чіткіше й лаконічніше, ніж у конкурентів. Хоча слабкою стороною програми є брак експертних думок і гостей у студії, які є в «подовжених» тижневиках інших каналів.

Ведучий починає з дуже відвертої підводки: «Тиждень масових провокацій та брязкання зброєю. Путін публічно зрікається своїх солдат, але їх після цього стає навіть більше. Кремль дуже хоче встигнути до 16 числа. Театральна постановка під назвою референдум, вона можлива лише тільки за наявності великої кількості сфальшованої картинки, яка буде запропонована російському глядачу та тисяч автоматників, які будуть тримати півострів в страху. А ще для картинки потрібні жертви. Їх на щастя поки нема. Посилення тиску з заходу та неймовірна витримка українських вояків до певно міри зараз ламають плани Путіна». Олександр Аргат у сюжеті про окупацію Криму прямим текстом говорить про «зелених чоловічків» як про російських військових і наводить факти збільшення контингенту військ РФ на півострові.

Далі – про ізоляцію Криму: Гайдукевич говорить про відключення українських телеканалів, а журналістка Ірина Герасимова – про труднощі при в’їзді на територію автономії. В цьому ж матеріалі йдеться про захоплення й побиття журналістів. Кореспондентка 5-го, як і колеги з інших каналів, критикує центральну владу за нерішучість і відсутність належної турботи про українських військових: «Звучить критика центральної влади: «Хто з автоматом, а хто і просто під синьо-жовтим прапором готовий виконувати стратегію Києва. Але тієї стратегії чекають і досі. Дмитро ДЕЛЕТИЦЬКИЙ, командир батальйону: "Поддержки оттуда, с самого верха, и информации побольше. Как политики договорятся, так все и закончится»; «Але ці хлопці з автоматами у латаних камуфляжах почуваються безпечніше, ніж українські військові у Криму. Бо там на півострові земля хоч і рідна, проте окупована. І така далека від Києва, чию діяльність у військових частинах автономії мало хто відчуває. Вы чувствуете поддержку Киева?  Юрій БАРНИЙ, заступник командира батальйону: "Лично я не буду отвечать на этот вопрос". Ірина ГЕРАСИМОВА, кореспондент: А как Киев может вам помочь? Юрій БАРНИЙ, заступник командира батальйону: "Не знаю, им виднее, до свидания».

Анастасія Бабенко підготувала матеріал про російську пропаганду, зібравши коментарі істориків і психологів, зробивши інвентаризацію головних методів спотворення дійсності тощо. В порівнянні з іншими каналами, які показують Україну жертвою російської інформаційної агресії, 5-й на диво оптимістичний: наводить думку соціального психолога Олега Покальчука про те, що Україна виграла інформаційну війну: «Олег ПОКАЛЬЧУК, соціальний психолог: "Україна не програла інформаційну війну, Україна її виграла. Я думаю чи не вперше в житті". Анастасія БАБЕНКО, кореспондент: Проукраїнська реакція заходу та робота українських медійників зводить нанівець усі потуги кремлівських пропагандистів, кажуть експерти. Олег ПОКАЛЬЧУК, соціальний психолог: "Насправді кожен день працює проти Росії і на нас об'єктивно. Тиск заходу збільшується, Росія виглядає все гірше. І Путін втрачає бали». Не зовсім коректним є твердження Гайдукевича, що російська пропаганда «аж ніяк не впливає на країни Заходу, радше схожа на самонавіювання для тих людей, які просто звикли бездумно вірити всьому про що говорить перша російська кнопка» (насправді маємо численні приклади антиукраїнських публікацій і виступів у медіа в Польщі, Німеччині, Великій Британії та інших країнах, витоки яких слід шукати саме в російській дезінформації).

Далі – матеріал Дарії Феденко про потенційні втрати російської економіки. Інформаційним приводом для підняття цієї теми стала негативна динаміка курсу рубля. Говорить журналістка також про допомогу, яку Україні обіцяє Захід. Дають у програмі змогу висловитись голові СБУ Валентину Наливайченку, який відповідає на критику щодо відсутності контролю й реакції на ситуацію в Криму. Це плюс для 5-го, адже далеко не всі тижневики дали слово владі, щоб вона пояснила свої не досить рішучі та ефективні, як багатьом критикам видається, дії.

Матеріал Ольги Петрів про ювілей Шевченка, на відміну від сюжетів на цю тему в інших тижневиках, сфокусований на «шевченківському вічі» на Майдані. Згадки про Небесну сотню, читання віршів Шевченка на барикадах із квітів, шевченкові слова з уст мітингувальників, зокрема й першого вбитого майданівця Сергія Нігояна створюють особливу атмосферу. Напевно, саме цей матеріал найкраще передає актуальність творчості Шевченка в ці дні.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Про те, що плани Путіна, м’яко кажучи, не вдалися, свідчить остання велика прес-конференція російського президента.

Як виявилося, дії росіян підтримують аж ніяк не всі кримці.

Сьогодні російські військові захопили ще один аеропорт у Саках.

Європа і США засудили збройне вторгнення російських військ у Крим.

Грошей Європа ще не виділила, але гривня вже відреагувала на фінансові обіцянки.

Гість студії – Ігор Тенюх, в.о. міністра оборони України.

Тижневик на Першому виходить із тією самою командою, яка недавно вихваляла Януковича і Азарова, але з продовженим хронометражем та зовсім новою – патріотичною і антипутінською – риторикою. Розпочали з кримських подій, зокрема з мужності Юлія Мамчура та його солдатів у Бельбеку. Ведучий Андрій Сміян хвалить українських вояків за сміливість, яка не дала здійснити бліцкриг із захоплення українських військових частин у Криму.

 «Вони тримають в облозі майже всі українські військові бази, аеропорти і склади зі зброєю. Але ці озброєні люди не представники російської армії – отже, вони звичайні терористи, з якими у всьому світі розмова інша. Багато хто події в Криму називає війною. Але війна передбачає противника. Від кого захищають кримчан російські військовики? Найпоширеніша версія – від бандерівців. Лишилося тепер їх знайти. Не кажучи, що вже навіть походження цього терміну більшості захисників невідоме. Інша теорія – від насильницької українізації. Тут теж постраждалих доведеться пошукати. На весь Крим – дві україномовні школи. А на вулицях мова звучить хіба що під час курортного сезону, якого, до речі, цього літа, найпевніше, не буде», - веде далі Сміян. Він також наголошує на тому, що не всі в Криму підтримують російську інвазію, й робить із цього висновок: «А це вже і зовсім погано. Бо виглядає, що захищати не лише немає від кого, але й немає кого». Далі – сюжет Володимира Карабана про ситуацію в Криму з використанням синхронів кримчан – противників російської військової присутності.

Прямим включенням журналістка Тетяна Гураль розповідає про останні події у Криму. Вона стверджує, що думки в кримчан різні, відчувається певна напруга, та підтвердила, що на півострові відключили українські телеканали.

Гість студії – виконувач обов’язків міністра оборони Ігор Тенюх, який похвалив українських військових за мужність і схарактеризував ситуацію в автономії як складну. Відповідати на критику міністрові не довелося, адже Андрій Сміян був із ним дуже стриманим. На зауваження, що населення мусить годувати військових, міністр запевнив, що забезпечення продовольством іде безперервно.

Українську владу Сміян не критикує, зате Заходу дісталось – за нерішучість: «…далі гучних заяв справа не йде. Дієві санкції, на які так сподівається українське керівництво, якими постійно лякає Росію Захід, з огляду на все, таки залишаться у вигляді обіцянок. А запроваджені США візові та фінансові обмеження щодо деяких громадян Росії, причетних до кримських подій, особливо ні на що не впливають. Та і самі росіяни це підтверджують. Крім того, розривати торгові відносини з країною, яка продає газ лідерам європейських економік, у ЄС навряд чи наважаться. Більше того, навіть у разі початку збройного протистояння Україні, швидше за все, доведеться розраховувати тільки на себе. Днями колишній генсек НАТО Віллі Клас заявив, що виключає військову допомогу Україні з боку НАТО, На його думку, американці просто не наважаться на операцію проти країни, яка володіє ядерною зброєю. З реальної допомоги, на яку може розраховувати Україна від Заходу – гроші». Далі – сюжет Аліни Орищин, яка аналізує геополітичне протистояння й також робить наголос на недостатній суворості санкцій проти Росії.

Оптимістично говорять у «Підсумках тижня» про динаміку курсу гривні: мовляв, по 8 уже не буде, але й до 10 не підніметься. Зате наголошують на тому, що рубль стрімко дешевшає. Олена Короткошейко розповідає про бойкот російських товарів і про те, від яких саме товарів і послуг Росії ми залежимо найбільше. «Українські економісти називають агресивні дії Кремля в Криму бомбою уповільненої дії. Економіка Росії вже підірвана. Ще більше її підірвуть санкції ЄС та США», - робить журналістка сміливий висновок. Цікаво, що фоновою музикою в сюжеті є пісня «Перемен» російської групи «Кино».

Після цього повертаються до Криму. Зокрема, говорять про побиття журналістів; Андрій Сміян констатує, що це вже не перший випадок. (Цікаво, що про те, як «Беркут» розстрілював і бив журналістів на Майдані, «Підсумки тижня» мовчали – зате розповідали про те, як Майдан заважає киянам.) На відміну від інших тижневиків, повідомляють формальну причину відключення українських каналів – звинувачення в  «поширенні паніки і навязуванні упередження щодо інформації про події в регіоні». Як і інші, висвітлюють тему інформаційної війни: в сюжеті Тетяни Наконечної йдеться про провокації, перекручення фактів тощо. Згадують і про те, що США звинувачують Росію в поширенні брехні. Загалом матеріал багатогранний і доволі якісний.

Говорять про заворушення і бійки в Донецьку, Луганську, Одесі, мітинги в Харкові та Миколаєві. Неспокою на Сході й Півдні протиставляють ситуацію в інших частинах України, зокрема інформацію про збір продуктів для українських військових у Житомирі та запрошення біженців із Криму до Львова. Андрій Сміян наголошує на ролі заїжджих росіян у мітингах і бійках на Сході. Говорить також, посилаючись на українських прикордонників, про мародерство російських військових у Криму.

Також у випуску розповідають про мобілізацію (з корисною інформацією про те, як записатися добровольцем), про ювілей Шевченка з наголосом на актуальності його поезій, а також про відкриття параолімпійських ігор. І насамкінець – пафосний заклик ведучого Андрія Сміяна зберегти Україну для дітей та відеоролик, у якому діти з різних регіонів України українською й російською мовами закликають до миру та єдності. Якби ми не пам’ятали, що тижневик Першого національного  розповідав буквально місяць тому, можна було б спробувати повірити у щирість цього патріотичного пориву.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.