«Купуй 10 пиріжків та збери котика» - бородатий анекдот про вуличну торгівлю - цього разу не просто розповіли (бо вже не смішно), а ще й проілюстрували: ведучий виклав кішку з пиріжків на столі. Бо іншим чином продемонструвати присутність у перепічці несанкціонованого м'яса не вдалося. Тож кішка з апетитних смажених пиріжків вийшла весела. Але непереконлива.

Перший випуск спецпроекту журналістських розслідувань журналістів «ТСН» Жана Новосельцева та Олексія Душки присвячений темі, що прямо стосується кожного, - неякісним продуктам харчування та обману споживачів. Виявляється, в ковбасі, окрім м'яса повно всілякої гидоти, в супермаркеті прострочені харчі реанімують і продають як свіжі, а шаурму виготовляють без урахування санітарних норм! Цікаво, а хто про це ще не знав? Адже шокувати такими темами за багато років утомилися не тільки численні розслідувальні програми інших телеканалів, а й навіть випуски новин. І нічогісінько не змінилося!..

Проте автори програми, що возвели цю вічну тему в ранг особистої справи, вирішили не просто ще раз намагатися шокувати глядачів, а й доводити сенс страхіття до свідомості глядача за допомогою експериментів та наочних демонстрацій. Показати на прикладі уявного весілля статистику харчових отруєнь - цікава ідея. Проте сама ця статистика виявилася непереконливою: виявляється, ризик отруїтися неякісними харчами мають менше половини з нас. Другий нестандартний хід із уявним весіллям - показати, як швидко псується їжа за святковим столом. За 2-4 години вже майже нічого їсти не можна! І що робити? Не святкувати? Чи відмовитися від традиційних банкетних страв? Чи ввести жорсткі часові рамки перебування за столом? Оцього автори нам не пояснили. Отже, інформацію про терміни псування їжі до уваги взяли, та що з нею (їжею чи інформацією) робити - не зрозуміли.

Як реанімують харчі - показує «на пальцях» колишня робітниця супермаркету з прихованим обличчям. Отут би одразу - теж на пальцях - як розрізнити реанімовані харчі та не стати жертвою обману. Практичні поради винесли в окремий блок і надали слова для їх озвучування шеф-кухарю якогось дорогого ресторану. На мою думку, вийшло непереконливо, суб'єктивно та без чітких акцентів. Нібито глядача важливіше проінструктувати, як реанімувати харчі, ніж навчити розпізнавати їхню якість.

Безперечною перевагою «Особистої справи» є рясне використання реальних історій із постраждалими від неякісних харчів і коментарями лікарів та демонстрація оперативних кадрів із викриттям недобросовісних виробників їжі. Як міліція накрила кілька років тому нелегальний цех із виготовлення ковбаси, дивитися цікаво. Але там усе ясно - цех закрили й виготовлення неякісного продукту припинили. А от відео з рейдами по виробниках шаурми залишає більше питань. По-перше, що за м'ясо в тій шаурмі, так і не з'ясували. І по-друге: якщо шаурму виготовляють без дотримання санітарних норм, то чому ж її продають? Невже столична влада не може зупинити шаурмове нашестя на Київ? Тож, можливо, ці питання варто було б поставити чиновникам, коли вже автори беруть цю тему за «особисту справу»?

Не обійшлося й без старих добрих «контрольних закупівель» та лабораторних досліджень якості харчів. Як тележурналістка, я сама неодноразово носила перед камерою харчі в лабораторію на пробу - для аналогічного сюжету. Виходячи з того, що телебачення - це шоу, глядачів треба вразити результатами досліджень. Тож береться з полиць найбільш підозріле чи найдешевше і - вперед, до лабораторії. Щось та знайдуть у таких продуктах. Утім, сама б я не стала їсти те, що відносила на дослідження. Тому мене вразило не те, що в лабораторії виявили, що неякісними є аж половина із запропонованих на дослід харчів, а що такою виявилася тільки половина з них! Одним словом, мене особисто такий експеримент навіть на оптимістичний лад налаштував: половина продуктів виявляються досить якісними!

Втім, такі теми не перестають знаходити своїх глядачів. 39-річний бізнесмен Андрій уже кілька років не купує м'яса й птиці в супермаркеті: панічно боїться ГМО та наколотих вітамінами свинюшок. «М'ясо з крамниці навіть на смак інше - несправжнє. Я знаю, як у супермаркеті харчі, строк придатності яких - кілька днів, продають кілька місяців. Тож краще купити ту ж саму ковбасу чи курочку на ринку в бабусь. Дорожче, звичайно, але для мене здоров'я родини більш цінне», - каже він. Показово, що сертифікатом якості на ті продукти, які він купує на ринку чи в селах, Андрій не цікавиться.

Як вихід із демонстрованого нам з екрану замкнутого кола харчового обману слідом за Європою, де вже не знайдеш у магазині натуральних харчів, в Україні теж почав розвиватися справжній рух здорового харчування під назвою «органічна їжа». Це продукти, вирощені старим дідівським методом без застосування прискорювачів росту чи інших хімічних речовин. Тобто так, як наші бабусі споконвіку вели господарство. Тільки тепер цією справою зайнялися бізнесмени. І коштує звичайна сільська їжа, що отримала модну назву «органічна», вдвічі-втричі більше за харчі з супермаркету. Ось хто з удячністю дивиться на чергове перемивання кісток якості нашого харчування!..

Взагалі, власні намагання авторів програми вивести на чисту воду обман, на мою думку, провалилися. Ну, продала журналістка з прихованою камерою в Гідропарку кілька кілограмів м'яса без документів по 20 грн, то й що? Це ж зовсім не значить, що місцеві продавці одразу пустять це м'ясо на шашлики, як на те активно натякають творці програми. Шашличники та кафешники ще на приховану камеру пояснили: м'ясо дешеве, на вигляд свіже, тож купуємо для себе. А годувати родину неперевіреним продуктом - це не злочин, а недбалість, проте - особиста справа кожного. Отже, натяки на обман споживачів - бездоказові, за руку нікого не схопили, аж як не намагалися.

Проте експеримент із тушонкою, у складі якої зазначено отруту, виявився результативним. Із тринадцятьох покупців дешевої тушонки від «Особистої справи» тільки один подивився на склад продукту перш ніж купувати. Отже, як не показуй до нескінченності, якою гидотою іноді годують нас виробники харчів, не допомагає. Ми навіть не намагаємося захиститись від обману в найпростіший спосіб: просто подивитися на склад продуктів!

Автори «Особистої справи» визначили для себе два головних питання, на які має дати відповідь їхня програма: хто винен та що робити. Ефір побачив лише перший прем'єрний випуск програми. Щотижневик передбачає, що кожен випуск буде присвячено окремій справі №. Серед заявлених на майбутнє тем: як протистояти «мафії на кладовищі», «від яких сум не зарікаються тюремники?», «справи лікарів», «ЖКГ проти ОСББ» тощо. В рамках цієї програми також має бути продовжено резонансне розслідування Жана Новосельцева про порушення з боку правоохоронців «Жесть мундиру». Також автори планують згодом повертатися до тих тем, які вже висвітлювалися в ефірі.

Жан Новосельцев: (із коментаря до програми на сайті «1+1»): «Ми працюємо над різними темами. Наразі - над проблемою екології в Україні. Ми розкажемо, від чого задихаються українці і які саме відходи вкорочують життя громадянам. Ми беремося провести кілька майже наукових експериментів, щоби підкреслити ступінь абсурду, який панує у цій сфері».

Олексій Душка (там же) : «Ми доводимо сюжети до логічного завершення, відстежуємо долю героїв - не рідко це відважні люди, які вирішили не сидіти мовчки, склавши руки, а кидають виклик системі».

Здається, далі має бути не так банально. Молоді та гарячі хлопці в «Особистій справі» навіть обіцяють не дати спокійно жити відповідальним чиновникам. Це те, чого не вдалося зробити в першій серії розслідувань.

Отже, в фіналі «справи№1» журналістських розслідувань - про те, що ми їмо - відповіді на головні питання «хто винен?» та «що робити?» такі. Виявляється, єдине, що нам лишається робити, - це бути пильними, адже про боротьбу за свої права споживача навіть не йшлося - сенсу немає. А притягнути когось до відповідальності за харчовий обман майже неможливо, бо як дізнатися, коли саме - під час виробництва, транспортування, зберігання чи продажу - наша ковбаска стала непридатною для їжі? Таким чином, винними в харчовому обмані виявляємося ми з вами, споживачі. Бо всі численні попередження про пильність ні до чого не призводять. Ну не лякають нас попередження про згущувачі та барвники на етикетці! Як ви, панове журналісти, не намагайтеся довести небезпеку старими-новими телерозслідуваннями!