Цей моніторинг — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Резюме моніторингових звітів читайте тут. У рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Нагадуємо про зміни у форматі представлення моніторингу в розділі стандартів. Тепер там подана лише статистика різних видів порушень і найбільш промовисті системні чи, навпаки, оригінальні приклади.

Повний опис усіх порушень — тут.

Ефірні блоки «1+1» і Суспільного виходили поза межами цієї доби.

Телеканал «Рада» (0:00–6:00)

Зміст ефіру

Структура блоку була звичною. Кожна ефірна година починалася випусками новин (які були «різнокаліберними» за хронометражем — від 11 хвилин до 20). Далі були гостьові студії — частково прямоефірні, частково записані напередодні. В гостьових студіях були безсистемні (принаймні, я так і не зумів вловити бодай якусь систему, вони виникали спорадично, двічі-тричі на годину) випуски «коротких новин», які начитували гостьові ведучі. Формальні новини вела Олена Морозова, прямоефірні гостьові студії — Вадим Колодійчук та Олеся Ніцевич, записані студії — Тетяна Гончарова або Ольга Нємцева з Назаром Довгим. У блоці були такі сюжети:

• про гранти на відновлення пошкоджених ворогом будинків,
• про те, як Дніпро готується до можливих перебоїв із водопостачанням,
• про донецьких переселенців у Кропивницькому,
• про родину актора, який із березня цього року воює на фронті,
• про учнів ліцею в Кропивницькому, які зібрали тонну допомоги бійцям на фронті,
• про чоловіка, який 9 місяців живе в підвалі харківської Салтівки,
• про загиблого на фронті танкіста,
• про артезіанську воду в Полтаві,
• про вишиту мапу Полтавщини.

Прямих ввімкнень у блоці каналу не було.

Гостями блоку були:

• Сергій Братчук, речник Одеської ОВА, про експорт зерна з портів, про ситуацію з електрикою на Одещині, про «пункти незламності» в області, про наслідки вибуху боєприпасу в Одесі;
• Дмитро Чубенко, речник Харківської обласної прокуратури, про справи проти колаборантів на звільнених територіях області, про підозри колишнім поліцейським, які стали колаборантами, про криміногенну ситуацію в області, про справи по злочинах окупантів (записана студія з ведучими Тетяною Гончаровою та Назаром Довгим);
• Олена Симоненко, радниця заступника керівника Офісу президента, про «пункти незламності», про плани дій влади в разі подальшої руйнації ворогом енергетичної інфраструктури, про евакуацію з прифронтових територій, зокрема з Херсонщини;
• Владислав Селезньов, воєнний експерт, колишній речник Генштабу, про ситуацію на різних ділянках фронту, про ймовірність зростання темпів просування наших військ із настанням зими, про загрози наступу з Білорусі;
• Дмитро Васильєв, політичний консультант, про «миротворчі» заяви Макрона і Байдена, про наміри Росії;
• Петро Недзельський, воєнний експерт, про загрози наступу з Білорусі і втягування білоруської армії у війну, про російську мобілізацію;
• Валентин Гладких, політкоментатор, про граничну ціну на російську нафту, про вплив санкцій на внутрішню ситуацію в Росії;
• Наталія Нестор, заступниця директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, про відшкодування збитків, завданих агресором, про роботу експертів інституту з фіксації доказів злочинів росіян, пор компенсації для громадян і компенсації для бізнесів (записана студія з ведучими Тетяною Гончаровою і Назаром Довгим);
• Олександр Левченко, дипломат, посол Україні в Хорватії в 2010–2017 роках, про посилки українським дипломатам за кордоном для залякування, про блокування Угорщиною руху України до НАТО (записана студія з ведучими Тетяною Гончаровою і Назаром Довгим);
• Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова, про російську стратегію нищення української енергетичної інфраструктури, про можливості знищити Росію через повне блокування експорту енергоносіїв, про сценарій «зовнішнього управління» Росією (записана студія з ведучими Ольгою Нємцевою і Назаром Довгим);
• Максим Гардус, експерт Офісу реформ Кабміну, про подолання наслідків ракетних атак ворога по енергетичній інфраструктурі, про постачання партнерами енергообладнання, про роз’єднання з європейською енергосистемою через ракетні атаки Росії (записана студія з ведучими Ольгою Нємцевою та Назаром Довгим);
• Іван Ус, експерт із міжнародної економіки, про плани макрофінансової допомоги Україні в наступному році, про перспективи взаємодії України з Міжнародним валютним фондом, про дев’ятий пакет санкцій ЄС і про те, які ще можливості у Заходу залишаються для тиску на Росію, про перспективи отримання Україною російських активів (записана гостьова студія з ведучими Ольгою Нємцевою і Назаром Довгим);
• Олексій Їжак, експерт Національного інституту стратегічних досліджень, про заяви росіян про намір приєднати Запорізької АЕС до російської енергомережі, про ситуацію з окупованою ЗАЕС, про можливості МАГАТЕ впливати на події на ЗАЕС і про можливі санкції проти «Росатома» (записана гостьова студія з ведучими Ольгою Нємцевою і Назаром Довгим);
• Дмитро Снєгирьов, воєнний експерт, про бої на Донеччині, про введення західними країнами додаткового виробництва снарядів для України, про проєкт США з виробництва NASAMS для України (записана студія з ведучими Ольгою Нємцевою і Назаром Довгим);
• Олександр Кочетков, «аналітик-фахівець з ракетного озброєння», про надання Україні бойових літаків, про надання Україні комплексів протиповітряної оборони Patriot, про сенс останніх «холостих» вильотів російських бомбардувальників-ракетоносіїв;
• Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, про реалізацію зернової ініціативи України, про перешкоджання Росією роботі «зернового коридору», про вплив енергокризи на агросектор;
• Григорій Перепелиця, конфліктолог-міжнародник, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень, професор Київського національного університету, про затягування процесу встановлення граничної ціни на російську нафту, про компромісність рішення, про вплив цього на економіку Росії, про використання української газотранспортнох системи (записана студія з ведучими Тетяною Гончаровою та Назаром Довгим);
• Дмитро Громаков, експерт міжднародного Центру протидії пропаганді, про ймовірність переговорів України з Росією, про найнебезпечніші наративи Росії, про протидію російській тезі, що вони на території України воюють з НАТО (записана студія з ведучими Тетяною Гончаровою та Назаром Довгим);
• Андрій Ковальов, кандидат політичних наук, релігієзнавець, про правові складові реєстрації Святоуспенської Києво-Печерської Лаври як монастиря в складі Православної церкви України, про санкції РНБО проти УПЦ (МП) (записана студія з ведучими Тетяною Гончаровою та Назаром Довгим);
• Дмитро Анопченко, кореспондент «Інтера» в США, про прогнози американських спецслужб щодо уповільнення бойових дій в Україні, про те, як США намагаються заблокувати постачання іранських ракет до Росії, про граничну ціну на російську нафту.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності порушували найбільше — 72 рази. У 23 випадках це була інформація або відео, взяті без перевірки зі сторінок в соцмережах чи з телеграм-каналів. Узагальнених розмитих псевдопосилань було 17. Від звичних назв певних структур («показали в обласній військовій адміністрації», «повідомили в Офісі генпрокурора», «підрахували в уряді», «повідомили в Держприкордонслужбі» тощо) до максимально розмитих («поліцейські розповіли», «військові розповіли», «пишуть іноземні медіа»). В одному випадку ведучий Вадим Колодійчук узагалі робив таке «гібридне» псевдопосилання: «Принаймні про це повідомлялося в українських медіа і в різних телеграм-каналах поширювали інформацію, що літаки з Китаю з вимкненими транспондерами, вони регулярно курсували».

Були 10 абстрактних псевдопосилань: «за попередньою інформацією», «як стало відомо», «з’явилася інформація». Ведуча гостьової студії Тетяна Гончарова посилалася так: «говорили про те, що Росія зараз, знову-таки через Китай, зацікавлена в тому, щоб сісти за стіл переговорів з Україною». І «вже подейкують про те, що у них чергова хвиля мобілізації розпочнеться». Це все — із серії чуток. Ретранслювати чутки в телемарафоні — геть неправильно.

У 15 випадках фактичну інформацію подавали без посилань взагалі. Наприклад, без посилань на джерело ведуча Олена Морозова у п’яти випусках новин повідомляла про ворожі обстріли Сумщини. Цікаво, що цю ж інформацію в «коротких новинах» гостьової студії ведучі давали з посиланням. Натомість там без посилання на джерело ведучі тричі повідомляли про пожежу в Польщі в будинку, де жили українські біженці. Ведуча Тетяна Гончарова у розмові з гостем наводила якісь «свіжі опитування в Росії», за якими нібито «55 відсотків росіян готові до переговорів з Україною». Очевидно, що йшлося про чергове опитування «Левада-Центру». Але його ведуча не називала. Між тим потім у розмові з іншим гостем іще раз згадувала: «І навіть опитування їхні вказують на те, що росіяни готові до переговорів». Тут подвійна недостовірність: ведуча не послалася, яке саме опитування вона мала на увазі. І не застерегла глядачів, що достовірність будь-якого «опитування», навіть від «Левада-центру», в дикій тоталітарній державі, якою сьогодні є Росія — під великим питанням.

Ще в 7 випадках журналісти робили псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки: «кажуть у місцевій владі»,»аналітики прогнозують», «кажуть містяни». А ведуча Олеся Ніцевич дала таке екзотичне псевдопосилання: «знайшла таку думку в інформаційному просторі, що Росія насправді не хоче ніяких переговорів...». В інформаційному просторі чого тільки не знайдеш!

Стандарт точності загалом порушували 18 разів. З них 12 — це була некоректна робота з картинкою в сюжетах і БЗ. Наприклад, повідомлення про обмеження ціни на російську нафту «перекривали» архівним відео різних нафтових об’єктів. Або повідомлення про наслідки ворожих обстрілів Курахового, Бахмута, Вугледара, Мар’янки, Авдіївки, Торського і Зарічного «перекрили» фотографіями невідомо з яких із цих населених пунктів. За змістом також не було відповідності: ведуча казала про пошкоджене підприємство — на екрані була сільська хата, казала про сільські хати — на екрані були багатоповерхівки тощо. Повідомлення, що енергетики забезпечують 83% споживання, «перекривали» відео темних багатоповерхівок. Якось нелогічно, як на мене. Повідомлення про збільшення урядом видаткової частини бюджету на виплату субсидій «перекривали» відео водопровідного крану, газової плитки, батарей тощо (це, певно, мало якось символізувати поняття «субсидії»). У трьох випадках були заздалегідь приречені на невдачу спроби «ілюстрування» розмов із гостями.

І було три фактичні неточності. В одному випадку в титрі трапилася обмовка за Фройдом. Радниця заступника керівника Офісу президента Олена Симоненко в ефірі казала, що по країні вже працюють близько 5 тисяч «пунктів незламності». А титр був такий: «Тимошенко: в Україні працюють 5000 пунктів незламності».

Стандарт відокремлення фактів від думок журналісти порушували загалом 66 разів. Найбільше (34 рази) це були оцінки й висновки журналістів у новинах та в анонсах гостьових студій. Переважно емоційні («російські витівки», «слабка позиція», «жахливі цифри», «жорстокі бої» тощо). Часом «експертні» («це стало значним поштовхом для економічного розвитку Полтави», «ємності з водою популярністю не користуються» тощо).

Дуже часто (28 разів) усі ведучі гостьових студій забували авторизувати власні міркування. Найчастіше цю вимогу стандарту порушували Назар Довгий та Тетяна Гончарова. З такими «експертизами», як наприклад: «Це говорить про те, що у США і НАТО далекоглядні перспективи щодо співпраці з Україною. Тоді про що свідчить цей проект підтримки України, коли ті NASAMSи потрібні нам вже сьогодні» (Назар Довгий). «Цілі постійно міняються, ми можемо їх бачити риторику на їхніх каналах, ясно, що для розумних людей, адекватних людей, це виглядає маячнею, але постежити варто, щоб зрозуміти: цілі жодної немає» (Тетяна Гончарова).

Безпідставних узагальнень цього разу було відносно небагато: «Розпочалася зима, всі українці загартувалися». «Але все ж таки, українці вже готові до всього». «Та й самі містяни впевнені у якості води». «Відключення світла та постійні повітряні тривоги їх не лякають».

Стандарт повноти інформації порушили 8 разів. Це вже згадані вище якісь «свіжі опитування в Росії», про які говорила ведуча Гончарова, не називаючи жодних вихідних даних — хто проводив опитування, кого опитували тощо тощо. Соціологію так не подають. Очевидно, малося на увазі опитування «Левада-Центру».

В одному випадку ведуча Ольга Нємцева ставила таке запитання експерту: «Чи не буде у нас таких от ситуацій масово, як наприклад ситуація в Ладижині на Вінниччині?». Я стежу за всіми новинами, але чесно не зрозумів, про яку саме «ситуацію в Ладижині» йшлося. Гадаю, так само не зрозуміла і значна частина аудиторії марафону.

І було багато недостатніх пояснень компетентності гостей студії у їх представленнях. Не досить було представляти Дмитра Васильєва як «політичного консультанта», Петра Недзельського лише як «військового (в сенсі воєнного) експерта», Валентина Гладких як «політолога», Дмитра Снєгирьова як «військового (в сенсі воєнного) експерта», Івана Уса як «експерта з міжнародної економіки» й Олександра Кочеткова як «аналітика-фахівця з ракетного озброєння».

Стандарт доступності подачі інформації. Титр у сюжеті Ганни Ружин був ось такий: «Марина Гриньова, ректор ПНПУ ім. В,Г.Короленка». Що воно таке — «ПНПУ»? Можливо, в Полтаві знають, але ж новини — для всієї країни.

Якась була взагалі дика інфографіка:

Таке осягнути не зможе ніхто за тих 18 секунд, поки оце висіло на екрані.

Інші зауваження

Коли йдуть підряд шматки гостьової студії в прямому ефірі, між ними вставляють шматки якихось заздалегідь записаних студій, причому часто їх переривають у буквальному сенсі на півслові гостя, як це було з розмовою з воєнним експертом Снєгирьовим і з експертом-релігієзнавцем Андрієм Ковальовим. Цікаву, як на мене, розмову про долю московської церкви в Україні перервали, не давши гостю навіть закінчити речення, не те що думку. І це було для того, щоб запустити в повторі нарисовий сюжет.

З моєї точки зору, є безсенсовими анонси в гостьових студіях каналу «Рада» (загалом про все і ні про що конкретно). Але тепер вони отримали новий сенс — як додатковий майданчик для піару мешканців Банкової. Саме їхні синхрони в цих анонсах переважно і звучать.

І знову «Рада» повернула музичку на блоки «оперативних новин» посеред гостьових студій.

Представлений як «військовий експерт» гість Петро Недзельський говорив скоріше з точки зору психології чи навіть психіатрії, оціюючи душевний стан Лукашенка і Путіна. Я не зрозумів справжньої компетентності цього експерта. Або покликали в ефір, як самі ж сказали, «фахівця з ракетного озброєння» Олександра Кочеткова. А обговорювали з ним політичне питання щодо надання Україні західними партнерами бойових літаків,  а потім суто політичних заяв Медвєдєва. Я далеко не вперше бачу невідповідності між заявленими компетенціями гостей «Ради» і темами, які з ними намагаються обговорювати ведучі.

Цікаво, що Дмитра Анопченка на «Раді» постійно представляють як «журналіста зі Сполучених Штатів», але ніколи не кажуть, що він є власкором «Інтера». Ведучі «Ради» спілкуються з Анопченком не як із журналістом, а як з експертом. Як на мене, Дмитро Анопченко давно вже набув серйозного експертного рівня в питаннях внутрішньої і зовнішньої політики США і його б могли в себе на каналі називати політичним оглядачем, а не кореспондентом.

Канал «Рада» вперто продовжує ставити титри позначення архіву і геотитри таким чином, що вони частково або й повністю «ховаються» за логотипи на інших каналах — учасниках телемарафону. Це зневага до всіх тих глядачів телемарафону, які дивляться його не на каналі «Рада» (а таких, судячи з доступних нам даних про телеперегляд, більшість).

І чимало разів нехтували фемінітивами: «І що буде з країнами-терористами» (в обох анонсах). «Наталія Чередниченко, директор ліцею» (титр у сюжеті Лілії Кочерги). «З заступником директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Наталією Нестор» (ведучі Вадим Колодійчук і Тетяна Гончарова). «Про це заявила заступник державного секретаря Сполучених Штатів Америки з політичних питань Вікторія Нуланд» (ведуча Олеся Ніцевич). «Влада Курішко, завідувач хіміко-бактеріологічною лабораторією» (титр у сюжеті Ганни Ружин). «Сніжана Шпортюк, асистент кафедри...», «Марина Гриньова, ректор ПНПУ ім. В,Г.Короленка» (титри у сюжеті Ганни Ружин).

Елементи політичного піару

Телеканал «Рада» продовжує нарізати щоденні відеозвернення президента Володимира Зеленського на шматочки і подавати ці шматочки як окремі «новини». Безумовно, президент і верховний головнокомандувач в нинішніх умовах є чільним ньюзмейкером. Безумовно також, що його команда спічрайтерів працює на «відмінно», та й сам президент харизматичний, артистичний і переконливий у своїх відеозверненнях. Усе це правда. Але ж далеко не кожне речення його відеозвернень тягне на окрему новину. Тож частину цих фрагментів, де є щось бодай віддалено нове (нові факти чи принципово нові заяви), я проявами піару не вважаю. Наприклад, цього дня у відеозверненні президента ключовою й реальною новиною була його оцінка рішення про цінову стелю для російської нафти. До речі, якраз цей фрагмент відеозвернення був в ефірі новин синхроном лише два рази, і ще чотири рази ведуча просто переказувала слова президента. А це якраз була ключова новина і дуже яскравий фрагмент відеозвернення, тож його (на відміну від усіх інших «вирізок») треба було давати синхроном.

А от усі інші фрагменти, вибачайте, на новину не тягнули. Зокрема, фрагменти про те, що «на Донеччині йдуть жорстокі бої» і про те, що «робимо все, щоб допомогти нашим хлопцям на цьому напрямку». Абсолютно неінформативний, а був він у трьох випусках новин і ще двічі у гостьовій студії. Ще один фрагмент був про те, що «працюємо на укріплення». Хіба що образний, але абсолютно не інформативний. Тож подавати його як новину було неправильно. Але подавали його двічі — і в гостьовій студії, і в новинах. А ще один фрагмент у підводці звучав так «Керівництву Росії не вдасться уникнути відповідальності, впевнений президент Володимир Зеленський». В синхроні ж президент казав, що «акумулюємо підтримку партнерів» і що він «впевнений, що трибунал буде». Теж не новина.

Було повідомлення, що подружжя Зеленських відвідало виставку «Світ Сковороди» в  країнському домі, із синхроном Зеленського. І було повідомлення, що перша леді Олена Зеленська взяла участь у форумі до міжнародного дня людей з інвалідністю. Типові «паркетні» матеріали.

З «новинок сезону», як я вже казав, з’явилася технологія, за якою канал «Рада» вставляє в анонси гостьових блоків заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка (гадаю, піар-матеріалів із ним у самих блоках і новинах уже замало), наприклад, такий синхрон: «Під ворожими обстрілами екстрені служби роблять все, щоб повернути комфортне життя нашим громадянам». Дуже «цінна» інформація, і до того ж, я впевнений, навряд чи робота екстрених служб є компетенцією пана Тимошенко. Точно є інші люди, які могли би про це говорити набагато предметніше. Цей синхрон був у чотирьох анонсах. Прикметно, що в одному з гостьових блоків у цьому ж анонсі був фрагмент зі звернення президента Зеленського, але потім знову туди «повернули» Тимошенка. А вже в самій гостьовій студії двічі був той же синхрон пана Тимошенка, щоправда, трохи розширений думкою про «тривають ремонти». Ще Тимошенко таки повідомляв, за словами ведучих, про 5 тисяч «пунктів незламності» по країні. Це було велике класичне «паркетне» БЗ+СХ. І повідомляв статистику евакуйованих із зони бойових дій українців і статистику наявності місць для їх поселення.

Було типове «паркетне» повідомлення, що керівник Офісу президента Андрій Єрмак зустрівся із заступницею держсекретаря США Вікторією Нуланд. Зміст повідомлення — «Єрмак подякував США за підтримку». Раз у випуску новин, раз у «коротких новинах» гостьової студії.

Було ну дуже вже запопадливе, як на мене, запитання, яке ставив гості — радниці заступника керівника Офісу президента Олені Симоненко — ведучий Вадим Колодійчук: «З настанням сильніших морозів... Росія може завдати масованого ракетного удару по  Україні, коли настануть сильні морози. Таку думку напередодні висловив радник глави Офісу президента Михайло Подоляк. Мовляв, от коли буде 8, 10 і нижче температура градусів морозу, то тоді Росія завдасть удару. І це абсолютно людожерська, говорить пан Подоляк, тактика. Ми можемо зараз заспокоїти громадян, що оскільки про це говорять представники Офісу президента, то очевидно плани дій в такому разі є?» Тут у запитанні було «все». І те, що «влада має план», і принагідна згадка про пана Подоляка, а то якось цієї доби про нього було замало, як для «Ради». Лише одне повідомлення, що Подоляк припускає, що Росія може завдати нового масованого ракетного удару по Україні, коли настануть сильні морози. Що є не більше, ніж припущенням пана Подоляка.

«Політичний консультант» Дмитро Васильєв постійно в ефірах «Ради» коментує які завгодно питання, що ставить, у свою чергу, велике питання щодо його справжньої компетентності (бо, вибачайте, не буває на світі «експертів з усіх на світі питань», а Васильєв навіть пісні пише!). От у чому Васильєв точно компетентний, то це в обов’язкових реверансах у бік влади і особисто президента Зеленського — в кожних своїх гостинах у телемарафоні. А тут ще й Арахамію двічі похвалив за його пост у телеграмі про умови для переговорів з Росією. І цього разу єлею в словах «політичного консультанта» було якось аж занадто багато, як на мій смак.

І ще був синхрон прем’єра Шмигаля про те, що він (дослівно) «доручив віцепрем’єру з відновлення України створити координаційний штаб, який власне і займатиметься координацією роботи щодо постачання і розподілу генераторів». Просто оцініть конструкцію: «доручив створити  координаційний  штаб з координації роботи». І скажіть мені, будь ласка, що це новина.

Наративи російської пропаганди й токсичні медіаперсонажі

У гостьових студіях каналу цієї доби працювали троє токсичних ведучих: Тетяна Гончарова, Ольга Нємцева і Назар Довгий.

Ведуча Тетяна Гончарова у двох розмовах із гостями згадувала про якісь «свіжі опитування в Росії», за якими нібито «55 відсотків росіян готові до переговорів з Україною». Насправді мова, очевидно, шла про опитування «Левада-Центру». При цьому ведуча не зазначала, що за умови диктаторського режиму в Росії опитування, проведе Центром, який визнаний у цій країні «іноагентом» та ставить про це дисклеймер на власних звітах, не можна сприймати як достовірну інформацію.

Але Тетяна Гончарова робила з опитування ось такий висновок: «Навіть опитування їхні вказують на те, що росіяни готові до переговорів». «Готовність Росії до переговорів» — це російський наратив, який ворожа пропаганда активно транслює останнім часом. Навіщо його було просувати в ефірі «Ради» у двох різних гостьових студіях, тобто невипадково — загадка.

Резюме

Новинної складової у блоці каналу не було взагалі. Жодного репортажного сюжету (із 9 сюжетів загалом), жодного прямого ввімкнення, жодного гостя-ньюзмейкера (із 20 гостей загалом). Це «рекорд». На «інформаційному», нагадаю, каналі. У новинах були суцільні повтори всього — і коротких повідомлень, і сюжетів. Деякі з них повторювали по 4 рази.

Порушень стандартів в ефірному блоці каналу було традиційно дуже багато — 166. Найчастіше порушували стандарт достовірності інформації (72 рази) і стандарт відокремлення фактів від думок (66 разів). 18 разів порушували стандарт точності, 8 — стандарт повноти інформації.

У блоці каналу цієї доби було 25 проявів політичного піару. Було вісім фрагментів відеозвернення президента Зеленського, які не містили в собі новини, але подавалися як новини. Було два «паркетні» матеріали про те, що подружжя Зеленських відвідало виставку «Світ Сковороди», а перша леді відвідала форум до міжнародного дня людей з інвалідністю. У 8 випадках цитували заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка. Двічі показували «паркет» про зустріч керівника Офісу президента Андрія Єрмака з Вікторією Нуланд. Цитували думки радника керівника Офісу президента Михайла Подоляка, народного депутата Давида Арахамію і прем’єра Дениса Шмигаля.

У блоці каналу працювали троє токсичних ведучих (Тетяна Гончарова, Ольга Нємцева і Назар Довгий). Тетяна Гончарова двічі озвучила російський наратив, що «росіяни готові до переговорів».

Телеканали ICTV та СТБ (6:00–12:00)

Зміст ефіру

Структура блоку медіагрупи була звичною: щопівгодини 15-хвилинні випуски новин і 15-хвилинні гостьові студії або ж сюжети тижневика «Факти тижня» чи фільми. На «звичному» місці випуску новин не було лише о 6:30. Новини по черзі вели Юлія Сеник та Петро Дем’янчук, гостьові студії — незмінно Яна Брензей, підводки до сюжетів тижневика читали Сергій Кудімов та Оксана Соколова. У блоці медіагрупи були такі сюжети:

• про бої під Білогорівкою,
• про наслідки ворожих обстрілів Нікопольського району Дніпропетровщини,
• про будні українських бійців на бахмутському напрямку,
• про обстріли й евакуацію людей із Куп’янської громади на Харківщині,
• про благодійний вечір на підтримку Українського католицького університету,
• про життя у звільненому Давидовому Броді на Херсонщині,
• про російських воєнкорів,
• про ситуацію в Херсоні,
• про проблеми, які виникнуть при поверненні школярів, які нині перебувають за кордоном,
• про обмеження цін на російську нафту,
• про поради на випадок зникнення електрики та опалення,
• про роботу дніпровських лікарів, які рятують поранених,
• про те, як на Волині розводять диких оленів і кабанів,
• про вимушену переселенку з Харківщини, яка зуміла відновити швейний бізнес на Закарпатті,
• про пораненого хлопчика з Горлівки, якого лікують у Львові,
• про харківського художника, який нині воює в лавах української армії,
• про працівників з СТО в Чернівецькій області, які пішли в лави Нацгвардії,
• про те, як воюють українські мінометники,
• про повернення до Львова поранених бійців із реабілітації в Іспанії,
• про кінологів, які з собаками розшукують людей під завалами,
• про саморобний меморіал, який створили мешканці Вільнянська на Запоріжжі на місці загибелі десяти жителів знищеного ворожим обстрілом будинку,
• про роботу мобільного медичного центру з радіостудією на Закарпатті,
• про роботу в умовах війни елітного конезаводу на Запоріжжі,
• про родичів українських полонених, які передали Папі Римському рушник і прохання допомогти у визволенні їхніх рідних.

Прямих ввімкнень не було.

Гостями блоку були:

• Галина Лугова, голова Херсонської міської військової адміністрації, про ситуацію в Херсоні з електропостачанням, про ворожі обстріли міста, про гуманітарну ситуацію в цілому, про настрої мешканців Херсона;
• Георгій Коваленко, ректор Відкритого православного університету, священнослужитель Православної церкви України, про шлях повернення Києво-Печерської Лаври українській церкві, про церковний шлях і про юридичний;
• Олександр Старух, голова Запорізької ОВА, про наслідки ворожих обстрілів області, про ситуацію на фронті в області, про ситуацію з відімкненнями електрики, про ситуацію на окупованих територіях області, про вивезення колаборантів;
• Віталій Кім, голова Миколаївської ОВА, про ситуацію з відімкненнями електрики в області і Миколаєві, про відновлення щойно звільнених територій області, про знешкодження колаборантів, про ситуацію з обстрілами області;
• Андрій Нєбитов, начальник Головного управління Нацполіції по Київській області, про те, як було знайдену викрадену роботу художника Бенксі, про те, як захистити інші роботи художника від їх крадіжок;
• Андрій Садовий, міський голова Львова, про міську програму відшкодувань містянам за придбані електрогенератори, про ситуацію з електрикою в місті, про роботу критичної інфраструктури;
• Петро Пантелеєв, заступник голови Київської міської держадміністрації, про ситуацію з електропостачанням лівого берега столиці, про роботу «пунктів незламності», про головність влади до ймовірного припинення роботи систем теплопостачання;
• Наталія Гуменюк, керівниця об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня, про евакуацію колаборантів з Олешок і Нової Каховки, про можливості евакуації людей з лівого берега Дніпра, про ситуацію з ракетоносіями в Чорному морі;
• Сергій Череватий, речник Східного угруповання української армії, про ситуацію на ділянці фронту в Бахмуті, про тактику ворога на східному фронті, про можливості контрнаступу наших військ на сході, про бої на ділянці під Сватовим і Кремінною;
• Сергій Грабський, воєнний експерт, про бої на ділянці під Сватовим і Кремінною, про логіку дій ворога на сході України, про ситуацію на Запоріжжі;
• Андрій Жук, голова правління Асоціації ритейлерів України, про те як працюють в умовах відімкнень електрики великі супермаркети, про те, як це впливатиме на асортимент і ціну товарів;
• Сергій Куюн, директор консалтингової групи «А-95», про попит на пальне в зв’язку з поширенням електрогенераторів, про ціни на пальне, про те, чи не буде дефіциту пального;
• Олена Короткова, голова ради Незалежної асоціації банків, про роботу банків в умовах відімкнень електрики, про плани роботи банків у разі більших відімкнень;
• Вадим Денисенко, директор Українського інституту майбутнього, радник міністра внутрішніх справ, про заяви щодо майбутньої поїздки Путіна на окупований Донбас, про внутрішню ситуацію в російських елітах, про можливі сенси поїздки Шойгу до Білорусі;
• Наталія Шаповал, віцепрезидентка з економіко-політичних досліджень Київської школи економіки, про обмеження ціни на російську нафту, про економічний ефект граничної ціни в 60 доларів за барель, про спроможність Росії обійти це обмеження;
• Тетяна Філевська, креативна директорка Українського інституту Нью-Йорку, про концерт у Нью-Йорку з нагоди сторіччя прем’єри пісні «Щедрик» у Північній Америці, про збір грошей на генератори для українських лікарень.

Крім того, в ефірі були:

• відеозвернення президента Володимира Зеленського;
• фільм проєкту «Антізомбі» про зміну риторики російської пропаганди через поразки Росії на фронті.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності порушили 70 разів. У 13 випадках це були інформації або відео, взяті зі сторінок у фейсбуку, твітері, тіктоку або в телеграм-каналах, часто взагалі анонімних. І були такі «узагальненні» посилання на «мережу» як-от: «Відео з колонії, де тримають особливо небезпечних злочинців, з’явилося в мережі».

Було 25 узагальнених розмитих посилань — від посилань просто на певні структури («повідомили в Нацполіції Харківської області», «заявили в Держприкордонслужбі», «за даними обласної військової адміністрації Донеччини», «повідомили у міській адміністрації», «в Херсонській ОВА наголошують» тощо) до більш розмитих («повідомляє місцева влада») або повністю розмитих («люди говорять», «розповідають лісівники»). І з посиланнями на неназвані медіа, як-от: «В світових ЗМІ вже з’являються заголовки про нафтовий апокаліпсис». Або ж «Однак низка російських ЗМІ з посиланням на власні джерела підтвердила, що йдеться саме про Михайла Фрідмана». Мало того, що ЗМІ невідомі, ще й російські, та ще й треба, виходить, довіряти «достовірності» якихось їхніх загадкових, невідомо яких «власних джерел».

Абстрактні псевдопосилання цього дня робила лише ведуча тижневика Оксана Соколова. І обидва вони були показовими: «Про те, що росіяни можуть піти з Запорізької АЕС, почали говорити на початку цього тижня». Хто «почав говорити»? Або ще краще: «В ліберальну російську пресу просочилася зовсім інша секретна інформація від Кремля». Від такого «посилання» за кілометр віє недостовірністю, навіть попри те, що в подальшому тексті й згадане видання «Медуза». Як ви гадаєте, чи можна довіряти «секретній» інформації, яку зливають російській — у даному випадку визнаній «іноагентом» — пресі чиновники Кремля?

У 9 випадках інформацію журналісти медіагрупи подавали без будь-яких посилань. Часом доволі відповідальну. Так, наприклад, ведучий тижневика Сергій Кудімов стверджував, що Путін має намір у січні провести нову хвилю мобілізації.

І дуже багато — 21 — було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивної думки. Тут було яке завгодно: «розповідають бійці», «російські пропагандисти не відкидають», «люди кажуть», «заявляють військові», «освітяни переконані», «фахівці  закликають», «фактчекери переконані», «запевняють кінологи», «кажуть експерти», «додають вчені» і аж до такого: «поки ясно одне».

Стандарт точності порушували 45 разів. Майже все — непрофесійна робота з картинкою і її повна невідповідність тексту за кадром. Велика кількість схожих інформацій про обстріли різних, зазвичай багатьох, населених пунктів, «перекритих» картинкою якогось одного з них, невідомо якого (це «фірмовий прийом» новин медіагрупи). Або такі дивні речі: розповідати про втечу колаборантів з Олешок і Нової Каховки, а показувати при цьому вулиці Херсона. Повідомлення про евакуацію з лівого берега Дніпра на правий на човнах чомусь «перекривали» відео черг за гуманітаркою в центрі Херсона.

У більшості випусків було таке, що повідомлення про обстріли різних населених пунктів Харківщини «перекривали» відео підірваної на міні автівки, в якій загинули двоє чоловіків (насправді це так погано планували «сусідні» БЗ і відео одного постійно «наповзало» на текст другого). Зрозуміло, що всі ці марні спроби «ілюструвати» повідомлення абстрактними архівами завжди призводили до того, що казали про кораблі — показували комбайни, говорили про сільські хати — показували багатоповерхівки, розповідали про запаси російських ракет — показували танки.

Загалом будь-які повідомлення, що стосувалися бойових дій, завжди «ілюструють» випадковим набором відео. Наприклад, ведуча говорила, що «росіяни били з мінометів», а показували, як наші вояки б’ють із гармат, вона казала про наші авіаційні удари по ворогу, а показували самохідні артилерійські установки тощо. Мало того, що повідомлення про підготовку окупантів до вивезення експонатів із музеїв Криму бездумно «перекривали» фото пограбованого росіянами херсонського музею, так ще й не позначили це як архів.

Повідомлення про реакцію президента Зеленського на рішення про ліміт ціни на російську нафту навіщось «перекривали» архівними планами чогось типу «про нафту». Марна справа, як на мене. Набагато простіше, а головне — набагато логічніше було не переказувати за Зеленського, а поставити його повний синхрон. Тоді й «перекривати» нічого не треба було б. Тим більш, як я вже писав вище, це була потужна промова президента.

Сюжет Артема Кулі («Факти тижня») про сценарії розвитку подій з обмеженням цін на російську нафту був «перекритий» як відеокліп, де під якісь слова з різних міркувань автора за кадром з’являлися якісь картинки умовно «щось на тему». Зрозуміло, коли майже весь великий закадровий текст складається із суб’єктивних думок на глобальні теми (замість того, щоб дати все це говорити в сюжеті справжнім експертам) — «перекрити» це інакше неможливо. Тобто один хибний підхід породжує інший.

Була одна фактична неточність. Петро Дем’янчук у новинах казав: «Я ж нагадаю, що за правилами використовувати генератори можна лише на вулиці і щонайменше за 6 метрів від будинку». Що є неточним, бо за правилами не можна ставити генератори ближче за 6 метрів не від будинку, а від вікон і дверей, якщо ж, наприклад, у будинку є глуха стіна, то там можна.

Стандарт відокремлення фактів від думок. Порушень було надзвичайно багато — 176. В медіагрупі цим стандартом відверто нехтують, журналісти постійно замість давати факти й думки компетентних щодо будь-яких подій людей (учасників подій чи експертів) щедро діляться з аудиторією власними суб’єктивними думками.

У новинах цього дня було 77 таких порушень. Більшість із них були емоційними оцінками журналістів. Наприклад, «результат неймовірний», «легендарний підрозділ», «за жахливим збігом обставин», «російські нелюди», «головорізи і маньяки», «філігранно відпрацювали наші артилеристи», «російські покидьки», «п’янючі чоловіки», «шквальний вогонь», «смертоносні снаряди рясно лягали на мирні будинки». Це все дуже поетично, але ж це не мова новин. Журналісти постійно у своїх оцінках виступають у ролі «воєнних експертів». Маю на увазі всі оці «ЗСУ міцно утриммують позиції», «ситуація на цій ділянці фронту стабілізувалася», «важкі бої», «запеклі бої», «виснажливі бої». Трапляються й цілі «настанови» глядачам, як цього дня наприклад: «Війна — це привід бути більш відповідальними, тож не варто нехтувати технікою безпеки, щоб не спричинити марних трагічних наслідків».

Ще більше порушень стандарту було в підводках і сюжетах тижневика «Факти тижня» — 89. Тут часом цілі сюжети повністю складаються із суб’єктивних думок журналістів, причому вони навіть не мають гадки, що свої думки слід би було бодай якось авторизувати. Ні, подають їх як «істину в останній інстанції», без авторизації. Як на мене, головна проблема багатьох журналістів тижневика в тому, що вони намагаються висловлювати власні міркування замість того, щоб у сюжетах давати слово реальним експертам. От і цього дня так було в сюжетах Олександра Мельникова й Артема Кулі. Їхню основу становили тексти журналістів, а появи експертів у синхронах були короткими, як кадри у кліпах. Втім і підводки до сюжетів у виконанні Оксани Соколової й Сергія Кудімова так само складаються майже повністю з їхніх суб’єктивних і жодного разу не авторизованих міркувань.

І було чимало безпідставних узагальнень, кілька прикладів: «Бо ж росіяни чудово бачать, що насправді відбувається з першою хвилею «мобіків» (у підводці Сергія Кудімова). «І хоча звичайному російському глядачу здається, що в телеграмах та ютубканалах цих воєнкорів він бачить альтернативу тому, що показують на федеральних телеканалах, насправді це лише ширма» (у сюжеті Олександра Мельникова). «Так, зима буде важкою, але українці за останні пів року продемонстрували: можуть подолати будь-яку ситуацію» (в сюжеті Сергія Костежа).

В одному випадку в новинах нечіткою була межа цитування ведучою Юлією Сеник у повідомленні про кібератаки, частина цитати представника Microsoft сприймалася як думка ведучої: «Тож найкраща зброя в протистоянні — поінформованість громадян». Згодом так само це повідомлення повторював і Петро Дем’янчук.

Стандарт повноти порушували лише два рази. Не досить було представляти Сергія Грабського лише як «військового (в сенсі воєнного) експерта». А в сюжеті Марії Малевської бекґраундове відео не було позначене як архівне.

Стандарт доступності подачі інформації. У сюжеті Сергія Костежа були жаргонізми, яких може не розуміти частина аудиторії (попри їхню начебто вже «звичність») — «лайфхаки», «гаджети». «ноухау», «девайси».

Стандарт оперативності. У випусках новин об 11:00 і об 11:30 двічі повідомляли про зустріч Вікторії Нуланд з Андрієм Єрмаком, яка відбулася ще напередодні.

Інші зауваження Як і заведено на каналі, ведучих «Фактів тижня» ніхто не представляє (ні добрим словом, ні старим добрим титром), вони  і самі себе не представляють, ба навіть не вітаються із глядачами.

Елементи політичного піару

Був неінформативний фрагмент із відеозвернення президента Зеленського про бої на Донеччині і що «робимо все, щоб допомогти нашим хлопцям на цьому напрямку». Це подавали як новину. І був теж неінформативний фрагмент із його відеозвернення з оцінковими конструкціями в підводці на кшталт «Володимир Зеленський запевнив: роблять усе можливе, аби допомогти українським захисникам обороняти цей напрямок».

Була така позитивна згадка «серед благодійників УКУ — віцеспікерка Олена Кондратюк» і синхрон у сюжеті про благодійний вечір на підтримку Українського католицького університету. Сюжет був в ефірі двічі.

Було повідомлення, що заступниця держсекретаря США Вікторія Нуланд зустрілася з керівником ОП Андрієм Єрмаком. Настільки вже «важлива» інформація, що її навіть вкрай неоперативно (наступної вже доби) двічі подали в новинах. Це при тому, що Нуланд у Києві зустрічалася і з президентом, і з прем’єром, і з членами уряду, і з парламентарями, і навіть із громадськими активістами. Але, як бачите, «найголовнішим серед усіх» виявився пан Єрмак, бо лише про зустріч з ним треба було зробити (як і на каналі «Рада») цілий окремий матеріал і ще й видати його на біс.

Резюме

Новинна складова в цьому блоці була такою: 6 репортажних сюжетів (із 24 сюжетів загалом) і 7 ньюзмейкерів у студії (з 16 гостей загалом). Прямих ввімкнень не було. Із сюжетів найкращими були репортажі Тетяни Наконечної про будні українських бійців на бахмутському напрямку і Марії Малевської про обстріли та евакуацію людей із Куп’янської громади на Харківщині й спецрепортаж Софії Богуцької про життя у звільненому Давидовому Броді на Херсонщині. І дуже якісне ведення розмовних студій Яною Брензей.

Порушень стандартів в ефірному блоці медіагрупи було традиційно дуже багато — 299. Найбільше (176 разів) грубо порушували стандарт відокремлення фактів від думок, як численними суб’єктивними думками журналістів у новинах, так і неавторизованими думками в авторських матеріалах тижневика. Стандарт достовірності порушували 70 разів у всі можливі способи. 45 разів порушували стандарт точності, майже всі ці порушення були повними невідповідностями між картинкою і текстом за кадром. Інші стандарти порушували небагато.

В ефірному блоці медіагрупи було цього дня 6 проявів політичного піару. Двічі подавали як новини абсолютно неінформативні фрагменти відеозвернення президента Зеленського. В типово «паркетному» сюжеті, який був в ефірі двічі, згадували і надавали слово віцеспікерці парламенту Олені Кондратюк. І двічі показували «паркетний» матеріал про зустріч керівника Офісу президента Андрія Єрмака із заступницею держсекретаря США Вікторією Нуланд.

Проросійських наративів і токсичних медійних персонажів в ефірному блоці медіагрупи не було.

Телеканал «Ми — Україна» (12:00–18:00)

Зміст ефіру

Структура ефірного блоку каналу була такою ж, як і раніше. Півгодинний випуск новин, потім 2,5 години гостьової студії, знову півгодинний випуск новин і 2,5 години гостьової. Новини вели вдвох Ігор Пупков та Ольга Грицик. Гостьові студії вели по черзі пари ведучих: Марія Скиба з Максимом Сікорою і Олена Цинтила з Микитою Міхальовим.У блоці були такі сюжети:

• про те, як довідуватися про повітряні тривоги в разі відсутності електрики,
• про загрози наступу з боку Білорусі,
• про мобілізацію жителів окупованого Криму,
• про небезпеки потенційного блекауту для систем опалення багатоповерхівок,
• про те, як живеться переселенцям у холодних модульних містечках Бородянки,
• про безкоштовні гарячі обіди в Харкові,
• про альтернативне опалення у школах Новомиргородської громади Кіровоградщини,
• про підприємство з виготовлення свічок у Львові,
• про безпечне використання електрогенераторів тощо,
• про «пункти незламності», кав’ярні й заправки, як місця де хворим дітям можна робити інгаляції,
• про родину з Харкова, яка втратила житло і не може отримати довідку про його втрату,
• про виробництво мобільних укриттів і захисних віконниць,
• про рівненського волонтера, який вивіз з окупації майже 2 тисячі людей.

Були прямі ввімкнення:

• про ворожі обстріли Нікопольського району,
• про наслідки ворожих обстрілів на Запоріжжі,
• про автопробіг на підтримку армії в Івано-Франківську,
• про концерт у Нью-Йорку до 100-річчя презентації пісні «Щедрик» в Північній Америці.

Гостями ефірного блоку були:

• Олександр Самойленко, голова Херсонської обласної ради, про загальну ситуацію на Херсонщині, про відновлення електропостачання, водопостачання, налагодження транспорту, про ворожі обстріли звільненого правобережжя і Херсона, про можливості евакуації людей;
• Володимир Бондаренко, заступник київського міського голови, секретар Київміськради, про готовність столиці до можливого блекауту, про роботу пунктів обігріву, про запобігання крадіжкам генераторів, про столичну програму компенсації за купівлю генераторів, про роботу транспорту в умовах можливого блекауту;
• Іван Федоров, міський голова Мелітополя, про завезення росіянами вчителів із Дагестану до окупованого міста, про відсутність медичної допомоги мешканцям міста, про безпекову ситуацію в місті, про ситуацію з окупованою Запорізькою АЕС, про вигнання мешканців міста і району з помешкань окупантами, про партизанський рух у місті;
• Василь Фурман, член Ради Нацбанку, про виплати за зовнішніми боргами України в четвертому кварталі цього року, про зростання держборгу внаслідок війни, про ймовірність різкого підвищення комуналки, цін на товари та послуги після війни;
• Сергій Череватий, речник Східного угруповання військ, про переваги зимового часу для контрнаступу, про ситуацію на Бахмутському напрямку, про проблеми ворогів із логістикою і підвезенням боєприпасів, про ситуацію під Сватовим і Кремінною;
• Наталія Сад, речниця «Укроборонпрому», про налагодження виробництва снарядів для наявних  гармат радянського виробництва, про співробітництво із західними виробниками, про постачання новітньої зброї з-за кордону;
• Євген Силкін, речник Командування Об’єднаних сил зі стратегічних комунікацій, про загрози наступу ворога з території Білорусі, про ймовірності отримання Росією чергової партії іранських дронів і ракет, про використання росіянамии цьогоріч виготовлених ракет та снарядів;
• Євгеній Єрін, керівник об’єднаного пресцентру Сил оборони таврійського напрямку, про втечу колаборантів з Олешок і Нової Каховки, про ворожі обстріли звільненого Херсону, про дії нашої армії на лівому березі Дніпра, зокрема на Кінбурнській косі;
• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента, про повільність із наданням Україні систем ППО, про визнання Росії терористичною державою, про вигнання Росії з ООН, про заяву Макрона щодо «гарантій безпеки для Росії», про поштові погрози українським дипломатам в Європі, про програму «Зерно з України», про арештоване майно Медведчука, про відносини з Угорщиною;
• Петро Андрющенко, радник міського голови Маріуполя, про те, що маріупольці замерзають без опалення, про зростання рівня смертності маіупольців, про обігрівачі для маріупольців, про демонтаж окупантами пошкоджених будинків;
• Сергій Грабський, полковник запасу, воєнний експерт, про ймовірності виснаження запасів боєприпасів Росії, про використання ворогом нововироблених боєзапасів, про певну зміну російської тактики на Бахмутському напрямку, про вплив приходу зими на бойові дії  сторін, про можливості наступу з Білорусі, про окуповану ЗАЕС;
• Максим Субх, представник України з питань Близького Сходу та Африки, про розгортання української ініціативи «Зерно з України», про вкладене Росією українське зерно;
• Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, виконавчий директор Міжнародної асоціації малих громад, про значення санкцій РНБО проти Московського патріархату, про перспективи остаточного закриття московської церкви в Україні, про ймовірності громадських протестів вірян МП, про поштові погрози українським дипломатам, про останні заяви французького президента Макрона, про майбутнє Росії;
• Олексій Рябчин, експерт з енергетичних питань, про те, як вплине на економіку Росії обмеження ціни на нафту, про дієвість закупівлі Росією танкерів, про можливості зниження граничної ціни з 60 доларів за барель, про можливості обмеження імпорту російського газу, про відновлення зруйнованого в енергосистемі;
• Дмитро Тужанський, директор Інституту центральноєвропейської стратегії, про окрему позицію Угорщини щодо надання ЄС Україні 18 мільярдів євро, про неспроможність зовнішньої політики Угорщини, про відсутність конкурентів Орбану в Угорщині;
• Тіна Пересунько, історикиня, засновниця Інституту імені Леонтовича, про річницю «Щедрика» в Америці, про історію поширення пісні в США;
• Роман Єделєв, виконавчий директор Української асоціації міжнародного права, про створення міжнародного трибуналу для засудження російських злочинців, про різні юрисдикції різних російських злочинів, кого з росіян буде притягнуто до відповідальності.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності журналісти «Ми — Україна» порушували найбільше в «новому сезоні» каналу в телемарафоні (останній претендує на абсолютну перевіреність інформації). 57 грубих порушень! Із них 10 разів інформацію подавали без перевірки зі сторінок в соцмережах і з телеграм-каналів. Найбільше мені сподобалося «посилання» ведучого Максима Сікори: «В зв’язку з цим поповзли по деяких телеграм-каналах чутки з приводу того, що росіяни можуть залишити цю територію».

Узагальнених розмитих псевдопосилань було 14. Тут були й посилання просто на структури («повідомили у Харківській ОВА», «в українському Міноборони кажуть», «у Генштабі ЗСУ кажуть», «у Державній прикордонній службі повідомляють», «кажуть в «Укроборонпромі» тощо). І більш обтічні («про це свідчать дані моніторингових груп Білорусі», «енергетики повідомляють», «у поліції кажуть», «про це твердять різні статистики»).

Так само забагато було абстрактних псевдопосилань («на цю хвилину відомо», «є інформація», «ми знаємо», «з’явилася інформація», «маємо ще інформацію», «наскільки відомо, повідомляють джерела» і «наскільки ми чули»). Взагалі без будь-яких посилань подавали інформацію 8 разів. Наприклад, ведуча Олена Цинтила без посилань на джерела казала таке: «Маріупольців довели до того, що вони просто б’ються за обігрівачі». Або ж про збиття ворожого гелікоптера під Сватовим. Або в сюжеті Ельвіна Сеітбулаєва без посилань на джерело інформації казала: «Лише кримчан мобілізували щонайменше 60 тисяч і це ще не межа».

В 11 випадках робили узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивної думки. Наприклад, знеособлено й узагальнено ведучий Ігор Пупков казав: «Для цього переобладнали більшість установ і вийшло, кажуть, доволі успішно, нині ж міркують над новим викликом, як зберегти автономність у разі вимкнення світла». З урахуванням того, що й перше речення цієї підводки було безособовим, взагалі не зрозуміло було, хто це такі «кажуть» та ще й «міркують». У сюжеті Ельвіни Сеітбулаєвої було: «У Меджлісі впевнені: окупанти просто мають на меті знищити корінний народ». Це ж була думка пана Рефата Чубарова, синхрон якого якраз далі й ішов у сюжеті, чому б так і не казати: «Рефат Чубаров впевнений», — так ні, спрацьовує багаторічна звичка все узагальнювати. І було чимало більш звичних «посилань»: «містяни кажуть», «попереджають рятувальники», «аналітики кажуть», «енергетики закликають», «кажуть медики» і навіть «застережують експерти».

Стандарт точності журналісти каналу порушували 27 разів. З них 19 — це була неправдива робота з картинкою в БЗ і сюжетах. Так, наприклад, повідомлення про наслідки обстрілів житлових будинків на Харківщині «перекривали» відео  знищення вибухівкою з дронів російських солдат. Цим же відео «перекривали» і повідомлення про перевірку окупантами документів місцевих мешканців на Донеччині. Типовий випадок того, що «какая разніца, що показувать».

Повідомлення про те, що окупанти били і знущалися з людей на блокпосту у Василівці, «перекривали» відео зруйнованих будинків. Повідомлення про «комунальні послуги» окупантів у Сіверськодонецьку й Лисичанську «ілюстрували» просто відео пошкоджених багатоповерхівок. Повідомлення про оцінку американської розвідки, що Росія використовує боєзапаси швидше, ніж виготовляє нові, «перекривали» чомусь відео зруйнованих будинків і роботи рятувальників.

Весь сюжет Владислава Паливоди був «перекритий» будь-яким відео з російськими та білоруськими військовими і технікою, безвідносно до того, про що йшлося за кадром. Один лише приклад: автор сюжету каже, що «проте загроза зі сторони Білорусі завжди існує. Зокрема, це ракетні удари по території України...». Під ці слова — про ракетні удари Росії з території Білорусі — на відео робота реактивних систем залпового вогню, якими з території Білорусі росіяни не стріляють. Ну і теж дрібничка, але на половині відео — літо, а зараз зима.

Повідомлення про обстріл чотирма ракетами Краматорська «перекривали» архівним відео потрощеної російської техніки десь у полі. Ведучий розповідав, що Росія використовує виготовлені вже цьогоріч крилаті ракети, а показували російських мінометників з архіву.

Повідомлення, що росіяни везуть до Мелітополя вчителів із Дагестану, «перекривали» красивими зйомками з дрона якогось міста (можливо Мелітополя, але я не певен, бо цього міста геть не знаю). Але з висоти пташиного польоту точно роздивитися вчителів із Дагестану мені не вдалося.

Повідомлення про заяву заступниці держсекретаря США Вікторії Нуланд щодо надсилання листів залякування українським дипломатам у західних країнах чомусь «перекривали» відео фасаду Міністерства закордонних справ України в Києві.

Ведуча повідомляв, скільки грошей має Україна виплатити в четвертому кварталі за зовнішнім державним боргом, а «перекривали» це відео друку готівкових гривень. Держборг валізами з готівкою не віддають, а тим більше не повертають його у власній валюті.

«Ілюстративне» відео не відповідало словам кореспондентки у прямому ввімкненні із Запоріжжя. Наприклад, показували зруйновані будинки, а кореспондентка розповідала про знущання окупантами на блокпосту у Василівці над мешканцями області.

Традиційно недолугими були спроби «ілюструвати» розмови з гостями. Наприклад, розмову з радником міського голови Маріуполя Петром Андрющенком «ілюстрували» так: він про опалення, а показують масові захоронення. Або секретар Київміськради Володимир Бондаренко розповідав про опалення і пункти обігріву, а показували бювети. Тощо тощо.

Були хай і не надто принципові, але ж фактичні неточності. Ведучий Максим Сікора казав: «Підрозділи ПВК “Вагнера” в основному зосереджені, ми так розуміємо, на Луганщині, напрямок Бахмута, там вони діють». Бахмут — це не Луганщина, а Донеччина. А в сюжеті Вікторії Дмитренко було сказано таке: «Оскільки квартири не оснащені вентиляційною системою, є імовірність отруїтися чадним газом». Але ж будь-які квартири з будь-якими газовими пристроями (наприклад, з газовими плитами), всупереч твердженню кореспондентки, таки «оснащені вентиляційними системами». Інша справа, що, зрозуміло, ці системи ніхто ніколи не розраховував ні на бензинові генератори, ні на дров’яні «буржуйки» в квартирі.

Стандарт відокремлення фактів від думок порушували 99 разів. Більшість порушень (78) були суб’єктивними думками журналістів у новинах. Від «безневинних» оцінок на кшталт «на щастя» або «дивом вижили», до серйозніших висновків. Наприклад, «утім зараз, коли надворі мороз та постійні перебої з електрикою, життя у модулях перетворилося на муку» (ведучий Ігор Пупков). «Білоруська армія вже 9 місяців так і не визнає, що вступила у війну проти України, а Лукашенко намагається і далі умивати руки від безпосереднього конфлікту» (у сюжеті Владислава Паливоди)». «Тож фактично мобілізацію продовжили, бо що бракує людей, аби воювати проти України» (у сюжеті Ельвіни Сеітбулаєвої).

Оцінки в сюжеті Вікторії Дмитренко — це показовий, як на мене, приклад того, як журналісти легко перетворюються на неофітів будь-якої теми, де їм усе здається простим. Поспілкувавшись зі справжніми експертами, вони починають менторським тоном переповідати за експертів, наприклад, таке: «Отже, головні правила безпеки: генератор можна встановлювати тільки на відкритому повітрі на відстані не менше 6 метрів від вікон, дверей та гаражів. Також важливо стежити, аби на генератор не потрапила вода, інакше він перегріється і зросте ризик виникнення пожежі, якщо його не охолодити перед заправкою паливом». «Також він може вдарити струмом і травмувати людину, тому купуйте з гарантією і уважно читайте інструкцію». «Та слід вважати, це в будь-якому випадку газ, тож треба стежити за ізольованістю системи, дротами, та як спрацьовує датчик перегріву». «Не слід різко переносити балон з холоду в тепло, це може спричинити розширення газу та вибух». Якщо вже авторка сюжету наспілкувалася зі справжніми експертами, то чому не дає глядачам самим цих експертів почути? Та й узагалі жанр «корисних порад» не є функцією новин.

Не авторизованих суб’єктивних думок у ведучих гостьових студій цієї доби було не дуже багато — лише 13. А ще у 8 випадках були безпідставні узагальнення: «адміністрація школи сподівається», «кажуть у черзі», «нині українці змушені жити в таких умовах через постійні атаки росіян на нашу інфраструктуру, і до цього вже звикли», «цими кадрами нікого вже не здивуєш, як власне і потенційним блекаутом». «Тепер українці знають: без світла, води, тепла, зв’язку жити можливо». Або ж таке глобальне узагальнення: «Зрештою весь світ, напевно немає жодної притомної людини, яка б не визнала, що так, це за межею жорстокості, що те, що чинить Росія — за межею притомності, але виглядає так, що всі чекають наступного ракетного удару».

Стандарт повноти порушували 5 разів. Наприклад, була така підводка ведучих Ольги Грицик та Ігоря Пупкова (бо ведучі на каналі «Ми — Україна» чомусь як конферансьє підводки по реченню кажуть «на двох»): «На Кіровоградщині знайшли альтернативу “блакитному паливу” і тепер в місцевих школах тепло як ніколи. Для цього переобладнали більшість установ і вийшло, кажуть, доволі успішно, нині ж міркують над новим викликом, як зберегти автономність у разі вимкнення світла». Тут, крім усього іншого, нема відповіді на одне з ключових питань — «хто?».

У розмові з експертом ведуча Олена Цинтила кілька разів говорила про ціни на нафту у форматі просто «60 доларів», не кажучи, що це за барель. У представленні Максима Субха як «спеціального представника України з питань Близького Сходу і Африки» точно не зайвим було б уточнити, що він є спецпредставником Міністерства закордонних справ України. Воєнного експерта Сергія Грабського представляли як «полковника», але не казали, що він полковник запасу, а від цього залежить статус гостя — учасник подій він чи експерт.

Стандарт доступності подачі інформації. Ведучий Ігор Пупков казав: «підживити ґаджети». Жаргонізм, який не вся аудиторія розуміє. У першому випуску новин інфографіку ворожих втрат брали просто з сайту Міноборони. Але ж інфографіка, яку глядач може скільки йому хочеться роздивлятися в інтернеті, на екрані телевізора «живе» лічені секунди. А там все одразу дрібним і нетелевізійним шрифтом.

Ще Олена Чернякова в сюжеті казала таке: «Тепер українці знають: без світла, води, тепла, зв’язку жити можливо, головне не впадати у паніку, а приміром уявити себе Бером Ґріллзом і вижити не в дикій природі, а вдома з диким сусідом». Гадаю, далеко не всі знають, хто такий Беар Ґріллз.

Інші зауваження

«Тематичний» титр періодично сильно не збігався з тим, про що розповідали ведучі. Він з’являвся на екрані інколи навіть раніше на 1-2 хвилини, ніж про це починали говорити ведучі. І це може сильно відволікати увагу глядачів.

Якийсь цікавий, як на мене, був «технологічний» момент. У другому випуску новин кореспондентка в прямому ввімкненні із Запоріжжя дослівно повторювала великий шматок тексту, який у першому випуску озвучував ведучий новин. Це телепатія чи що?

Мода на музику, яку підкладають під новинні сюжети, є неправильною. Не той це жанр. Так було в сюжеті Марини Асмолової.

Елементи політичного піару

Неінформативний фрагмент із відеозвернення Зеленського, що «укріплюємо весь периметр кордону» був поданий як новина.

Було таке повідомлення: «Забезпечення роботи критичної інфраструктури та заходи із забезпечення духовної незалежності обговорили на засіданні Ставки верховного головнокомандувача Володимира Зеленського. Також заслухали доповіді пор оперативну ситуацію на фронті і обговорили , як краще протидіяти російським окупантам. Окремо проаналізували темпи відновлення пошкодженої військової техніки та забезпечення Сил оборони України озброєнням і боєприпасами». Спробуймо розібратися, чому це точно піар Зеленського, а ніяка не новина. По-перше, присудки, якими дієсловами вони представлені в цій «новині»: «забезпечити», «обговорили», «заслухали», «обговорили», «протидіяти», «проаналізували». Жодної довершеної дії тут нема, вибачайте. Натомість є псевдоквазія, як це часто буває в будь-яких «паркетних» піарах, але тут — яскраво виражена, тільки вслухайтеся в цю гру слів: «забезпечення... та заходи із забезпечення... обговорили». І спробуйте сформулювати відповідь на просте запитання: що сталося? А нічого не сталося, просто відбулося чергове засідання Ставки Верховного головнокомандувача. А звучить, без сумніву, дуже переконливо з екрану телевізора, ба навіть з самого єдиного телемарафону!

Резюме

Новинна складова ефіру була не дуже потужною. Не було жодного репортажного сюжету, лише 4 прямих ввімкненння. В студії говорили з 4 ньюзмейкерами.

Цього разу в ефірному блоці телеканалу була рекордна (в «новому сезоні») кількість — 191. Це більш ніж одне грубе порушення стандартів на хвилину ефіру. Найбільше порушували стандарт відокремлення фактів від думок (99 разів), переважно це були cуб’єктивні думки журналістів у новинах. 57 разів порушували стандарт достовірності, в усі можливі способи. З 27 порушень стандарту точності майже всі стосувалися невідповідностей картинки і тексту, як в сюжетах і БЗ, так і в якості «ілюстрацій» до розмов з гостями або до прямих ввімкнень кореспондентів. Інші стандарти порушували небагато.

В ефірному блоці телеканалу було два прояви політичного піару, обидва на користь президента Зеленського.

Проросійських наративів та токсичних персонажів в ефірному блоці каналу цієї доби не було.

Телеканал «Інтер» (18:00–24:00)

Зміст ефіру. Структура блоку каналу була звичайною. Більшість годинних блоків починалися випусками новин (щоправда, «різнокаліберних» за хронометражем — від 10 до 22 хвилин). О 20-й був годинний підсумковий випуск дня, відтак наступна година була без випуску новин. Решту часу займали гостьові студії і частково документальні фільми різних проєктів. Новини вела Анастасія Даугуле, підсумковий випуск — Олександр Васильченко, гостьові студії — по черзі вели Олександр Васильченко і Олексій Фадєєв. У блоці були такі сюжети:

• про роботу українських мінометників на Запорізькому напрямку,
• про виживання людей під ворожими обстрілами у Нікополі,
• про фестиваль у Луцьку документального кіно про права людини,
• про бої на Бахмутському напрямку,
• про прифронтове село Довгеньке під Ізюмом,
• про те, скільки коштуватиме відновлення України після війни,
• про те, як у Бучі перекривають пошкоджений ворогом дах багатоповерхівки у Бучі,
• про те, скільки Німеччина ще зможе прийняти українських біженців і де їх розміщуватиме,
• про ціни на сало,
• про вплив на російську економіку обмеження цін на російську нафту,
• про зміну риторики російських пропагандистів,
• про те, як на Харківщині енергетики відновлюють постачання електрики людям,
• про повірку газових лічильників на Франківщині,
• про волонтерок з Чернівців, які в’яжуть шкарпетки для бійців на фронті,
• про подарунки для бійців від переселенців і волонтерів,
• про те, як у Дніпрі виживають мешканці великого університетського акваріуму без електрики,
• про те, як на Запоріжжі грунтовою дорогою евакуюються люди з окупованої території,
• про те, як рятуватися від холоду (авторська рубрика «Маєш знати, як зігрітися»),
• про народження дітей у Львівському перинатальному центрі під час війни,
• про знищення окупантами культурних пам’ яток,
• про історію «Щедрика»,
• про презентацію в Черкасах фотовиставки про нескорений Херсон.

Були прямі ввімкнення:

• про ситуацію на Запоріжжі,
• про ситуацію на Харківщині,
• з Дніпра про ворожі обстріли Нікопольського району,
• і три ввімкнення з Нью-Йорку про концерт до 100-річчя виконання «Щедрика» в «Карнегі-холлі».

Гостями ефірного блоку були:

• Юрій Соболевський, перший заступник голови Херсонської облради, про ситуацію на Херсонщині, про деокупацію лівого берега Дніпра, про ситуацію з електропостачанням Херсона і області, про евакуацію зі звільнених територій області, про обстріли звільнених територій, про викриття колаборантів;
• Тарас Семенюк, експерт-міжнародник, про ефект від обмеження цін на російську нафту, про заяву Макрона щодо «гарантій безпеки для Росії», про розмови щодо втечі окупантів із ЗАЕС;
• Микола Давидюк, політкоментатор, про гроші на відновлення України після війни, про репарації з Росії, про розвиток аграрної сфери, про нове розуміння поняття еліти, про об’єднання нації, про майбутній розпад Росії;
• Вадим Денисенко, директор Українського інституту майбутнього, про переоновлення України, про повернення в Україну людей, про ідеологію відновлення країни, про консенсус еліт та суспільний договір,  про зближення громадян із державою;
• Юрій Федоренко, командир роти 112-ї бригади тероборони Києва, воює на Сході, про ситуацію на фронті біля Сватового, про зміну тактики ворога і посилення його частинами з Херсонської області, про поступовий контрнаступ нашої армії, про забезпечення бійців зимовим одягом тощо;
• Світлана Тарабарова, співачка, про свою історію війни і творчості в час війни (записане інтерв’ю Анастасії Даугуле).

Крім того, в ефірі каналу були:

• відеозвернення президента Володимира Зеленського;
• документальний фільм Валерії Мікульської із серії «Україна, за яку боремося» про Радомишль;
• документальний фільм із проєкту «Один день» про те, як війна змінила життя лісівника з Тетерівського лісгоспу;
• документальний фільм Юлії Орленко із серії «Європа після війни» про відновлення Варшави, знищеної нацистами у Другу світову війну.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності порушували 49 разів. У 6 випадках подавали інформацію, фото і відео зі сторінок у соцмережах і з анонімних телеграм-каналів. В одному випадку це було ось таке псевдопосилання: «Вибух у багатоповерхівці в одному зі спальних районів Києва. Про це повідомляють місцеві жителі у соціальних мережах».

У 13 випадках робили узагальнені розмиті псевдопосилання на різні структури та установи («повідомляють у Департаменті з питань виконання покарань», «у Міністерстві інфраструктури зазначають», «повідомляє ДТЕК», «повідомляють у Військово-Морських Силах ЗСУ», «заявили в КМДА» тощо) і ще більш розмиті («поділилися посадовці міськради», «такі дані надала обласна поліція», «урядовці звітують») або взагалі розмиті («росіяни заговорили про можливу втечу з Запорізької атомної електростанції»).

Двічі були повністю абстрактні псевдопосилання («сьогодні зранку була інформація», «за попередньою інформацією»). 5 разів подавали фактичну інформацію без жодних посилань на джерело. До речі, є системне порушення, коли кореспонденти каналу роблять прямі ввімкнення з обласних центрів (як цього дня робили з Харкова і Дніпра) і розповідають про події в різних громадах області, не посилаючись при цьому на джерела. У мене є сумнів, що кореспонденти при цьому самі побували в тих громадах, по які розповідають, і все бачили на власні очі. Певно ж, хтось їм цю інформацію повідомив, то слід було би ці джерела називати. (Хоча підозрюю, що в більшості випадків цю інформацію кореспонденти беруть знову-таки із соцмереж та телеграм-каналів.)

Найбільше ж порушень стандарту достовірності (23) було узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивних думок. Причому від «локальних» узагальнень до «глобальних». Тут і вже всім звичні «бійці кажуть», «кажуть наші захисники», «рятувальники закликають», «посадовці міськради вважають», «посадовці кажуть» тощо. І нав’язлі на зубах «експерти прогнозують», «аналітики прогнозувати не беруться», але «аналітики констатують», «економісти кажуть» і «пояснюють фахівці галузі». Було ще й таке типове формулювання: «У поліції поки що інцідент не коментували». Насправді подібні формулювання в новинах є неприйнятними, бо «у поліції» цілком можуть його і взагалі «не коментувати». Їхня ж робота не коментувати щось за власною ініціативою, а розслідувати. Тому в таких випадках у мене, як у глядача, виникає законне питання: а журналісти бодай щось «у поліції» запитували?

Стандарт точності порушили 16 разів. З них більшість (13) — невідоповідності між картинкою і текстами в БЗ, сюжетах і прямих ввімкненнях. Наприклад, повідомлення про цінову межу для російської нафти, що транспортується морем, «перекривали» архівним відео морських нафтових платформ. І так само було в сюжеті Ольги Жидецької на цю тему. Ну а чого ж — два ключових слова «море» і «нафта» збігаються! Але лише ці два слова і нафтові платформи до теми стосунку не мають. Або в повідомленні йшлося про електроенергію й повернення Києва до графіка стабілізаційних відключень, а «перекривали» це архівним відео бюветів і буржуйок. Неточним було «ілюстрування» прямого ввімкнення Дмитра Анопченка з Нью-Йорка про концерт у «Карнегі-холлі» до сторіччя першого виконання там «Щедрика». Це при тому, що Дмитро намагався презентувати власні зйомки групи.

Були дві фактичні неточності. Термінологічна була в сюжеті Андрія Анастасова, який переселенців до Одеси називав «біженцями». А в сюжеті Христини Гашенко продавчиню на базарі титрували як «директора департаменту агропромислового розвитку Львівської ОВА».

Стандарт відокремлення фактів від думок. І знову найбільше було порушень саме цього стандарту — 131. З них 121 були суб’єктивними міркуваннями журналістів у новинах.

Тут і величезна кількість суто емоційних оцінок. І усі ці прості «на щастя», «дивом», «пощастило», «з особливою жорстокістю», «підступного і кровожерливого ворога», «шалена популярність», «культурний тріумф» тощо. І цілі «поетичні» вислови: «Тому кожна електрична лампа, котли, що вмикають, повертаючи в оселі тепло — маленька перемога енергетиків, що повертає людям надію». «А коли серце гнітять сумні думки, світло в душу повертають плани». «І до речі, те, що зараз українська пісня звучить на світових майданчиках, заперечує латинську сентенцію про те, що коли звучать гармати музи мовчать. Бо ми захищаємо нашу державу усіма способами і на всіх фронтах».

Багато оцінок перебігу бойових дій, які кваліфіковано можуть оцінювати військові або ж експерти, але не журналісти: «один з найгарячіших напрямків», «ворог активно застосовує авіацію», «чинять запеклий опір», «наша перевага на полі бою очевидна», «ситуація відносно спокійна» тощо. Чимало матеріалів, де журналісти від себе подають якісь суто «експертні» висновки й оцінки у складних темах, наприклад: «Та на відміну від цієї заборони, цінова стеля фактично діятиме і для третіх країн. Тобто, якщо хтось захоче  купити російську нафту дорожче, просто не зможе її довезти. І це відчутний удар по російській економіці» (в сюжеті Ольги Жидецької).

І були суцільні оцінки  і висновки у сюжеті Карини Вакарєвої в такому стилі: «Хід воєнних дій, м’яко кажучи, не тішить путінських крикунів». «А кілька днів тому редакторка «Раша тудей» Маргарита Симоньян узагалі влаштувала істерику». «Зачекайте, зачекайте, ви ж не подумали, що кремлівські пропагандисти, які на брехні мільйони нажили, заговорили вперше щиро, злякавшись відповідальності». «Схоже, путінським крикунам спустили нову методичку під кодовою назвою «страх, трєпєт, Гаага». Я вже дивлюсь у телемарафоні не перший подібний «сюжет» Карини Вакарєвої. Мені здається, це неформат. Починаючи з того, що його показують у підсумковому випуску новин, а це геть не новини. Але і як до авторського проєкту тут теж купа питань. З точки зору стандартів, наприклад, весь «сюжет» авторка висловлює суб’єктивні міркування, але жодного разу їх не авторизує. Та й узагалі — це мова грубої пропаганди, чим вона краща за мову соловйових і симоньян?

Неавторизованих суб’єктивних думок у веденні гостьових студій майже не було. Мені, до речі, не зовсім зрозуміло, чому ведучий Олександр Васильченко в гостьових студіях майже не порушує цей стандарт, а коли веде підсумковий випуск, порушує його майже в кожній підводці.

Ще було сім безпідставних узагальнень. «Як у таких умовах пережити зиму, люди просто не знають». «Сьогодні у Нікополі кожен на своєму місці показує: вони незламні». «Про втрати друзів та колег енергетики говорять неохоче». Тощо.

Стандарт повноти. Було 4 порушення. Повідомлення про вибух у багатоповерхівці «в одному зі спальних районів Києва» — це не був вибух ворожої ракети, тож слід було називати принаймні район, а по-хорошому і вулицю, де цей вибух стався.

Не досить було представляти Тараса Семенюка лише як «експерта-міжнародника», а Миколу Давидюка лише як «політолога».

У повідомленні про завершення етапу навчань українських бійців у Великій Британії бекґраундове відео не було позначене як архівне.

Стандарт доступності подачі інформації. У сюжеті Ганна Каменєва постійно використовувала слово «лайфхак», яке не всій аудиторії є зрозумілим.

Стандарт оперативності. Якийсь дивний був сюжет Владислава Політа про підтримку відновлення України Світовим банком. У сюжеті були суцільні синхрони, зняті ще в листопаді, коли делегація банку відвідала Україну (щоправда, чесно позначені листопадом) і суцільне архівне відео, яким перекрили оцінки й висновки журналіста за кадром. Що в цьому було нового, щоб бути в новинах, — не розумію.

Етичні порушення

У двох випусках новин у сюжеті Євгена Онопрієнка та кореспондентів Військового телебачення у синхроні бійця-мінометника була «незапікана» нецензурна лайка («якась х...йня»). Цікаво, що цей же сюжет із незначними варіаціями показували і в ефірному блоці медіагрупи StarLightMedia, то там у цьому синхроні матюк «запікали».

Інші зауваження

І знову в розділі ворожих втрат зміна даних в інфографіці дуже сильно випереджала слова ведучого.

На текст у сюжеті Михайла Манелюка навіщось наклали музичку.

Часом забували про фемінітиви: «за спеціальністю вона психолог» (у сюжеті Ольги Лучек). «країни-терориста» (ведуча Анастасія Даугуле). «Заявила директор американської розвідки Евріл Хайнц» (ведуча Анастасія Даугуле). «Марина Саботюк, мистецтвознавець» (титр у сюжеті Олени Логінової та Світлани Шекери). «Тетяна Гетьман, директор департаменту...» (титр у сюжеті Христини Гашенко).

Резюме

Новинна складова ефірного блоку каналу цієї доби була такою: 5 репортажних сюжетів (із 22 сюжетів загалом), 6 прямих ввімкнень (щоправда, половину становили три ввімкнення власного кореспондента з Нью-Йорка щодо ювілею «Щедрика» в «Карнегі-холлі»). І лише один ньюзмейкер у гостях (із 6 загалом). Із сюжетів найкращими були репортаж Руслана Смещука про бої на Бахмутському напрямку і спецрепортаж Світлани Шекери про прифронтове село Довгеньке.

Стандарти у блоці каналу журналісти порушували загалом 204 рази. Найбільше порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 131 раз і майже всі вони були суб’єктивними міркуваннями журналістів у новинах. 49 разів порушували стандарт достовірності інформації, найбільше — узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивних думок. Із 16 порушень стандарту точності більшість була невідповідостями між картинкою і текстом. Інші стандарти порушували небагато. Було і порушення етичних норм (нецензурна лайка в синхроні).

Проявів політичного піару цієї доби в ефірі каналу не було. Ворожих наративів також не було, новини вела токсична ведуча Анастасія Даугуле.

Важливі події / теми, які не були озвучені в телемарафоні 4 грудня

Про найважливіші теми й події цього дня в ефірі телемарафону різні канали так чи інакше згадували, не повідомлялося хіба що про таке:

• Український ударний безпілотник пройшов випробування, — «Укроборонпром».
• Путін обрав варварську тактику випаленої землі, — Блінкен.
• У Чехії почали навчати українських військових.
• В ООН підготували проєкт резолюції щодо створення міжнародного трибуналу для Росії, — The Guardian.
• Росія в двох морях тримає 100 «калібрів».
• Проблем із контролем допомоги Україні нема — глава комітету Конгресу США.
• У Макіївці окупанти роздають повістки в черзі за водою.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Структура ефірних блоків. Структура блоку телеканалу «Рада» була звичною. Кожна ефірна година починалася випусками новин (які були різними за хронометражем — від 11 хвилин до 20), продовжувалася гостьовими студіями — частково прямоефірними, частково записаними напередодні. У гостьових студіях були випуски «коротких новин», які начитували гостьові ведучі (по 2-3 випуски на годину, без певної системи).

Структура блоку каналів ICTV та СТБ була звичною: щопівгодини 15-хвилинні випуски новин і 15-хвилинні гостьові студії або ж сюжети тижневика «Факти тижня» чи фільми. На «звичному» місці випуску новин не було лише о 6:30.

Структура блоку каналу «Ми — Україна» була такою ж, як і раніше. Півгодинний випуск новин, потім 2,5 години гостьової студії, знову півгодинний випуск новин і 2,5 години гостьової.

Більшість ефірних годин у блоці «Інтера» починалися випусками новин (хронометражем — від 10 до 22 хвилин). О 20-й був годинний підсумковий випуск, і наступна година була без випуску новин. Решту часу займали гостьові студії і частково документальні фільми різних проєктів.

Новинна складова. Новинної складової в ефірному блоці каналу «Рада» не було взагалі. Жодного репортажного сюжету (із 9 сюжетів загалом), жодного прямого ввімкнення, жодного гостя-ньюзмейкера (із 20 гостей загалом). У новинах були суцільні повтори коротких повідомлень і сюжетів. Деякі з них повторювали по 4 рази. Мені здається, що ведучим новин на «Раді» треба бути чеснішими з телеглядачами і принаймні не говорити на початку випусків про «ми зібрали свіжу підбірку новин», а потім показувати майже суцільні повтори (в кращому разі зі «свіжого» з’являється якесь одне повідомлення, як було у випуску новин о 3:00, або взагалі жодних оновлень, як це було у випусках о 4:00 і о 5:00). І це канал, нагадаю, який претендує на звання «інформаційного», та ще й «провідного».

Новинна складова каналів ICTV та СТБ у їхньому блоці була такою: 6 репортажних сюжетів (із 24 сюжетів загалом) і 7 ньюзмейкерів у студії (з 16 гостей загалом). Прямих ввімкнень не було.

Новинна складова ефіру телеканалу «Ми — Україна» була цієї доби не дуже потужною. Не було жодного репортажного сюжету, лише 4 прямих ввімкненння. В студії говорили з 4 ньюзмейкерами.

Новинна складова ефірного блоку каналу «Інтер» цієї доби була такою: 5 репортажних сюжетів (із 22 сюжетів загалом), 6 прямих ввімкнень (щоправда, половину тут склали три ввімкнення власного кореспондента з Нью-Йорка щодо ювілею «Щедрика» в «Карнегі-холлі»). І лише один ньюзмейкер у гостях (із 6 гостей загалом).

Гостьові студії. У гостьовій студії телеканалу «Рада» цієї доби загалом побувало 20 гостей. Не було жодного ньюзмейкера. Було 2 речника, одна радниця і 17 експертів.

У гостових студіях каналів ICTV та СТБ цієї доби побувало загалом 16 гостей. Із них 7 були ньюзмейкерами, 2 речники, 6 експертів і одна учасниця подій.

У гостьових студіях телеканалу «Ми — Україна» цього дня побувало 17 гостей. З них 4 були ньюзмейкерами, 4 — речниками, було також 2 радника і 7 експертів.

В гостях у телеканалу «Інтер» цього дня побувало лише шестеро. З них був лише 1 ньюзмейкер, 3 експерта і 2 учасника подій.

Порушення стандартів. Порушень стандартів у блоці каналу «Рада» було традиційно дуже багато — 166. Найчастіше порушували стандарт достовірності інформації (72 рази), із них найбільше було інформацій, взятих без перевірки в інтернеті (23 рази), чимало було узагальнених розмитих посилань і фактів, поданих без будь-яких посилань. Стандарт відокремлення фактів від думок порушували 66 разів, найбільше — власними міркуваннями журналістів у новинах (34). Втім чимало було й неавторизованих як належить думок ведучих у гостьових студіях (28). 18 разів порушували стандарт точності, 8 — стандарт повноти інформації.

Порушень  стандартів у блоці каналів ICTV та СТБ було традиційно дуже багато — 299. Найбільше (176 разів) грубо порушували стандарт відокремлення фактів від думок, як численними суб’єктивними думками журналістів у новинах, так і неавторизованими думками в авторських матеріалах тижневика. Стандарт достовірності порушували 70 разів у всі можливі способи. 45 разів порушували стандарт точності, майже всі ці порушення були повними невідповідностями між картинкою й текстом за кадром. Інші стандарти порушували небагато.

Цього разу у блоці телеканалу «Ми — Україна» була рекордна (в «новому сезоні») кількість порушень стандартів — 191. Це більш ніж одне грубе порушення стандартів на хвилину ефіру! Найбільше порушували стандарт відокремлення фактів від думок (99 разів), переважно це були cуб’єктивні думки журналістів у новинах. 57 разів порушували стандарт достовірності, в усі можливі способи. Із 27 порушень стандарту точності майже всі стосувалися невідповідностей картинки й тексту: і в сюжетах та БЗ, і як «ілюстрації» до розмов із гостями або до прямих ввімкнень кореспондентів. Інші стандарти порушували небагато.

У блоці «Інтера» стандарти порушували загалом 204 рази. Найбільше — стандарт відокремлення фактів від думок — 131 раз і майже всі вони були суб’єктивними міркуваннями журналістів у новинах. 49 разів порушували стандарт достовірності інформації, найбільше — узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивних думок. Із 16 порушень стандарту точності більшість була невідповідостями між картинкою й текстом. Інші стандарти порушували небагато.

Прояви політичного піару

В ефірному блоці каналу «Рада» цієї доби було 25 проявів політичного піару. Було чимало (8 разів) фрагментів відеозвернення президента Зеленського, які не містили в собі новини, але подавалися як новини. Було два «паркетних» матеріали про те, що подружжя Зеленських відвідало виставку «Світ Сковороди», а перша леді відвідала форум до міжнародного дня людей з інвалідністю. У 8 випадках цитували заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка. Двічі показували «паркет» про зустріч керівника Офісу президента Андрія Єрмака з Вікторією Нуланд. Цитували неінформативні висловлювання радника керівника Офісу президента Михайла Подоляка, народного депутата Давида Арахамію і прем’єра Дениса Шмигаля.

В ефірному блоці каналів ICTV та СТБ було цього дня 6 проявів політичного піару. Двічі подавали як новини абсолютно неінформативні фрагменти відеозвернення президента Зеленського. В типово «паркетному» сюжеті, який був в ефірі двічі, згадували і надавали слово в віцеспікерці парламенту Олені Кондратюк. І двічі показували «паркетний» матеріал про зустріч керівника Офісу президента Андрія Єрмака із заступницею держсекретаря США Вікторією Нуланд.

В ефірному блоці телеканалу «Ми — Україна» було два прояви політичного піару, обидва — на користь президента Зеленського. У блоці «Інтера» проявів політичного піару не було.

Російські наративи і токсичні медіаперсонажі. В ефірному блоці каналу «Рада» працювали троє токсичних ведучих (Тетяна Гончарова, Ольга Нємцева і Назар Довгий). Ведуча Тетяна Гончарова двічі озвучувала російський наратив, що «росіяни готові до переговорів».

Російських наративів і токсичних медійних персонажів в ефірному блоці каналів ICTV та СТБ, а також в ефірному блоці каналу «Ми — Україна» не було. На «Інтері» новини вела Анастасія Даугуле — колишня ведуча пропагандистських концертів про «победу».

Скриншот відео:  Факти ICTV/YouTube