Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 30 вересня 2022 року

Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 30 вересня 2022 року

8 Жовтня 2022
4082

Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 30 вересня 2022 року

Ігор Куляс
для «Детектора медіа»
4082
Серйозні порушення стандартів і помилки в ефірних блоках Суспільного, ICTV/СТБ, «Інтера» і «1+1».
Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 30 вересня 2022 року
Моніторинг спільного телемарафону «Єдині новини» за 30 вересня 2022 року

Підбивши підсумки шести місяців моніторингу (перша і друга частини), повертаємось до звичного формату тижневих оглядів.

Цей моніторинг — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Коротке резюме моніторингових звітів читайте тут. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Примітка: ефірний блок телеканалу «Рада» виходив поза межами цієї доби.

Репліка про міністра культури і про зрадників в ефірі телемарафону

Спершу дві передмови. Перша — на слова міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка в інтерв’ю «Радіо Свобода» щодо появи в ефірах телемарафону токсичних персонажів-зрадників з «Опозиційної платформи — За життя» і з приводу роботи в телемарафоні токсичних ведучих.

Пан Ткаченко, дарма що досвідчений і талановитий у минулому тележурналіст, редактор і телеменеджер, каже, м’яко кажучи, неправду, коли стверджує, що «брейкінг ньюз... не плануються заздалегідь». Насправді новини ретельно плануються, це не хаос в ефірі. І Ткаченко це добре знає. Але справа навіть не в тому. Нардепи-зрадники з’являлися в ефірах телемарафону не в новинах, а в гостьових студіях. То пан Ткаченко хоче сказати, що й гостьові студії «не плануються заздалегідь»? Що в гостьовій студії може несподівано для самої редакції хтось «не такий» з’явитися? На моє переконання, всі появи у студіях «Ради» нардепів-зрадників не були випадковістю. Це були «пробні кулі», і якби не було різкої реакції медіасередовища, то зрадників у блоках «Ради» ставало б дедалі більше. Зараз трошки принишкли. Але це не означає, що редакція каналу «зробила висновки», як твердить пан міністр. Трошки часу мине і будуть нові спроби «узвичаїти» зрадників в ефірі телемарафону. От побачите.

З приводу ж токсичних ведучих. Ткаченко каже неправду суспільству, що ці ведучі «показують абсолютно адекватну, професійну і патріотичну роботу». Моя експертна оцінка: далеко не завжди адекватну, зовсім не професійну і лише вдавано патріотичну. Професійні стандарти вони порушують жорстко і регулярно, спілкуються з гостями часто вкрай непрофесійно, і, крім того, час від часу тягнуть в ефір проросійських гостей і тези, що нагадують кремлівські наративи.

Та навіть попри будь-яку якість їх нинішньої роботи, сама вже присутність цих ведучих в ефірі телемарафону є його дискредитацією. А ще способом «відбілювання» колаборантів. Навіщо це робиться? Та дуже просто: для влади це зручно, ці зрадники, аби вижити в медіа, будуть робити все, що їм накаже той же пан міністр або ж хтось з Офісу президента.

Цим людям точно не місце в українському ефірі після всього, що вони робили роками, отруюючи українцям мізки російськими наративами і готуючи знищення України Росією. А вже тим більше їм не місце в ефірі загальнонаціональого єдиного телемарафону під час цієї жахливої війни.

І останнє. Пан Ткаченко каже, що ці ведучі «працюють у ЗМІ, до яких мало запитань». Це він каже про «Раду» (де власне нині й окопалися останні недобитки медведчуківських ефірів)? Так от, до «Ради», пане міністре, запитань насправді безліч. Починаючи з головного: як взагалі може в українському медійному просторі існувати державний інформаційний телеканал, який нині (і мій моніторинг засвідчує це) є на побігеньках в Офісу президента?

Медійна новинка сезону від офісу президента

У телемарафоні з’явилася нова рубрика. Я побачив її вперше, аналізуючи ефір 30 вересня. Можливо, вона з’явилася і раніше. Цього дня вона була в ефірному блоці «Інтера», але, переконаний, що далі вона (як і невмирущий «Байрактар-ньюз») з’являтиметься в ефірних блоках будь-яких каналів чи медіагруп. Бо ж це «пропозиція, від якої не можна відмовитися». Тож у показники «Інтера» я вирішив це не заносити, бо від «Інтера» тут нічого не залежало.

30 вересня ведуча каналу презентувала це диво природи так: «А далі добірка новин від Офісу президента, дивіться». І далі в ефірі національного телемарафону була нікому не відома жінка — вона ніяк не була представлена, себто ні імені в неї нема, ні прізвища, ні компетенція її не з’ясована для глядача. (Це була радниця глави Офісу президента Дарія Зарівна, — ДМ) Але вона розповідає на всю країну «новини Офісу», ще й роблячи власні менторські оцінки.

Майже про кожну «новину» вона пояснювала, «чому це важливо». Це був її рефрен, який вона повторювала багато разів протягом цього «дайджесту новин Офісу президента». Наприклад, пояснювала, чому так «важливо» повідомити всій країні, що «керівник Офісу президента Андрій Єрмак поспілкувався в режимі відеоконференції з представниками Українського конгресового комітету Америки. Андрій Єрмак зазначив, що зараз для України вкрай важливо продовження і посилення потужної збройної підтримки з боку США задля якнайшвидшого звільнення всіх наших людей та української землі від окупантів». Або ж що «в Офісі президента послам 30-ти держав презентували проєкт створення спеціального трибуналу... Чому це важливо? Вище політичне та військове керівництво Росії має бути притягнуто до відповідальності за свої злочини. Ідеться не лише про покарання, але й про запобігання війнам, які можуть бути розв’язані за бажанням тих чи інших диктаторів. Це стратегічна необхідність для всього людства». Мені здається, що про «стратегічні необхідності для всього людства» від імені України вповноважені говорити лише обрані Україною люди: президент, наприклад, або хоча б народні депутати, або хоча би призначені цими обраними керівники профільних міністерств. Але аж ніяк не анонімна представниця президентської канцелярії.

У «сухому підсумку» маємо таке. Офіс президента, крім відеозвернень самого президента, різних «відосиків», брифінгів радників, заступників і речників, а також тиражованих на всю країну дописів цих же радників-речників у фейсбуках, почав виробляти (замовляти) і власні теленовини, які розміщує в національному телемарафоні. Тобто тотального піару у виконанні придворного каналу «Рада» Офісу не вистачає. Офіс готується до виборів. Можливо, це обнадійлива новина? Бо ж вибори можуть відбутися лише після закінчення війни...

Суспільне (0:00-6:00)

Зміст ефіру

Структура ефірного блоку була традиційною для нічних блоків усіх учасників марафону, які напередодні видають в ефір блок з 18 години до опівночі. Брак редакційного ресурсу призводить до масової трансляції повторів. Так і на каналі «Суспільний», який працював з 18-ї години 29 вересня. На початку доби 30 вересня в ефір вийшов останній оригінальний (себто прямоефірний) випуск новин. А далі йшли майже суцільні повтори: спочатку гостьової студії з попередньої доби, потім підсумкового випуску новин попередньої доби; також показували записані інтерв’ю (деякі з них повторах, причому одне — з 28 вересня) і документальні фільми (і теж деякі в повторах). Усі новини (і оригінальний випуск і запис підсумкового попереднього дня) вів В’ячеслав Афутін, записану напередодні гостьову студію — Андрій Діхтяренко, і записаний напередодні випуск спортивних новин — Дарина Кузнєцова.

У підсумку в цьому блоці Суспільного були такі сюжети:

  • Лілії Гончарук про наслідки ворожого ракетного обстрілу Дніпра,
  • В’ячеслава Мавричева про переправу човнами у селі Лосівка на Харківщині, відрізаному через зруйнований на початку великої війни міст,
  • В’ячеслава Мавричева про те, як евакуюють тіла загиблих українських воїнів з прикордонної Дементіївки на Харківщині,
  • Андрія Сухецького про чемпіонат України з літнього біатлону,
  • Діани Тригуб про змагання веслувальників у Чехії,
  • Ірини Гузь про втечу росіян від мобілізації до Грузії,
  • Артема Зябкіна про вибухи на газогонах «Північний потік»,
  • Дарини Коломієць про те, що буде з майном Медведчука в Україні,
  • неназваного автора про те, як росіяни намагаються уникнути мобілізації,
  • (Прізвище нерозбірливе) про молодіжний чемпіонат з футболу,
  • Андрія Стасюка про відновлення влади на звільнених від окупантів територіях,
  • Олени Коренкової про плани створення міжнародного трибуналу над російськими воєнними злочинцями,
  • Людмили Павленко про всиновлення дітей під час війни,
  • Діани Ярошенко про тернополянина, який рятував євреїв в роки Другої світової війни (до роковин трагедії Бабиного Яру),
  • Каріни Бугайченко про киянина, родину якого нацисти знищили в Бабиному Яру,
  • (Прізвище нерозбірливе) про підготовку до чемпіонату волейболістів з Дніпра,
  • Ганни Сергієць про дружин українських полонених і зниклих безвісти бійців,
  • Тараса Ібрагімова про переселенців у Кривому Розі.

Були прямі ввімкнення:

  • Олени Лисенко про ситуацію на окупованій частині Запорізької області,
  • Зоряни Степаненко (кореспондентки «Радіо Свобода») з Брюсселя про очікування від восьмого санкційного пакету ЄС проти Росії.

Гостями блоку були:

  • Олександр Самойленко, голова Херсонської обласної ради, про ситуацію на окупованих землях Херсонщини після імітації «референдумів» окупантами.
  • Роман Костенко, секретар Комітету ВР з питань нацбезпеки і оборони і учасник боїв на півдні України, про те, як він поєднує участь у бойових діях і роботу в парламентському комітеті, про контрнаступ на півдні, про логіку ворожих обстрілів Миколаєва, про імовірності застосування ядерної зброї Росією, про потреби України в різних видах зброї (записане інтерв’ю Олени Ремовської).
  • Ахмед Закаєв, очільник уряду Чеченської республіки Ічкерії у вигнанні, про можливості повстань проти російської влади на Кавказі, про ситуацію в Чечні.
  • Моше Реувен Асман, головний рабин України, про вшанування жертв Бабиного Яру в Україні, про історичні паралелі нинішнього геноциду українців.
  • Ханно Певкур, міністр оборони Естонії, про те, як Естонія оцінює загрози нападу Росії на країну, про вплив нападу Росії на Україну на оборонну стратегію Естонії, про реакцію Заходу на мобілізацію в Росії, про загрози для європейських країн від російських мігрантів, які тікають від путінської мобілізації, про ядерні погрози з боку Росії, про підтримку Естонією України (записане інтерв’ю Олени Ремовської).
  • Ганна Шостак-Кучмяк, голова Високопільської громади на Херсонщині, про ситуацію у селищі, яке звільнили на початку вересня.
  • Тетяна Сап’ян, радниця з комунікацій Державного бюро розслідувань, про виявлення ДБР колаборантів на тимчасово окупованих і звільнених територіях.
  • Володимир Огризко, міністр закордонних справ у 2007-2009 роках, про західну збройову допомогу, про небезпеки послаблення західної допомоги, про мотиви Росії в пошкодженні «Північних потоків», про позицію Китаю щодо російсько-української війни, про втрату Росією свого впливу на пострадянському просторі.
  • Гела Васадзе, грузинський політолог, про проблеми і потенційні небезпеки масового приїзду російських мігрантів до Грузії в зв’язку з мобілізацією в Росії.
  • Ігор Соловей, директор Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, про імітацію «референдумів» окупантами, про протидію Росії у інформаційній війні, про можливості інформаційного впливу України на західні держави і держави, які підтримують Росію, про можливості інформаційного впливу на росіян (записане інтерв’ю Андрія Діхтяренка).
  • Марк Елліс, виконавчий директор Міжнародної асоціації адвокатів, про міжнародне правосуддя, про складності в організації міжнародних трибуналів, про важливість правильної фіксації злочинів Росії в Україні, про можливості реального притягнення до відповідальності російських воєнних злочинців, про можливості доведення злочину геноциду Росією (записане інтерв’ю Олени Куренкової).
  • Маді Мамбетов, казахстанський журналіст, про масовий приїзд до Казахстану російських втікачів від мобілізації, про зміну раніше проросійської політики Казахстану.
  • Рауль Упоров, казахстанський журналіст, про потік російських мігрантів до Казахстану.

Крім того, в ефірі були:

  • Відеозвернення президента Володимира Зеленського.
  • Уривок звернення Зеленського до народів Росії.
  • І документальні фільми з циклу «Герої»:
  • Про керівника медамбулаторії Сергія Горошка, який організував в Ірпені госпіталь для порятунку поранених і прийняття пологів під час боїв на Київщині у лютому-березні.
  • Про волонтерів, які роблять для військових польове устаткування.
  • Про працівника ритуальної служби, який ховав померлих та загиблих українців під час окупації, а нині займається ексгумацією жертв російської окупації на Київщині.
  • Про волонтерів «Вільної хати», які в Івано-Франківську роблять меблі для облаштування вимушених переселенців.

Авторів фільмів редакція Суспільного, на жаль, не називає.

 Порушення стандартів

Стандарт достовірності. В обох випусках новин було розмите псевдопосилання на джерела інформації в повідомленні про намір Путіна оголосити про анексію окупованих територій України: «Про це пишуть російські пропагандистські медіа з посиланням на речника Путіна Дмитра Пєскова».

Двічі в ефірі були абстрактні псевдопосилання. В одному випадку ведуча Олена Ремовська сказала: «Офіційно 300 тисяч новомобілізованих росіян, за деякими даними, їх може бути значно більше». У сюжеті неназваного автора було таке: «У ЗМІ шириться інформація, що повістки роздають зокрема і чоловікам з інвалідністю».

Стандарт точності. Найбільше порушень стандарту були невідповідністю картинки і тексту. Повідомлення, що Зеленський збирає термінове засідання РНБО, «ілюстрували» архівними планами засідання. А там були і спікер парламенту Стефанчук з прем’єром Шмигалем у захисних масках (що нині виглядає анахронізмом) і навіть давно вже звільнені зі своїх посад, а отже, виключені зі складу РНБО ексгенпрокурорка Ірина Венедіктова і екскерівник Служби безпеки України Іван Баканов.

У огляді Андрія Стасюка про відновлення влади на звільнених територіях частково текст був «перекритий» ілюстративним відео. Часом — невідповідним. Наприклад, на словах «військові адміністрації дозволяють мобільно приймати рішення» показували військового, який прицілюється з кулемета. Швидке «рішення», нічого не скажеш. А на словах «у Верховній Раді вже зареєстрували проєкт» показували зруйновану адмінбудівлю в Ізюмі. І тому подібне.

Весь огляд Олени Коренкової про плани створення міжнародного трибуналу над російськими воєнними злочинцями був «перекритий» невідповідним тексту архівним відео: ексгумації тіл, засіданнями якихось зарубіжних судів, засідань ООН, кадрів Нюрнберзького трибуналу тощо. Все це мало до тексту авторки сюжету в найкращому разі символічний стосунок.

У повідомленні про вшанування загиблих у Бабиному Яру бекграунд саме про страти в Бабиному Яру «перекривали» хроніками Другої світової, більшість кадрів до Бабиного Яру стосунку не мали.

Оскільки в ефірному блоці Суспільного в ефір виходив великий шматок ефірної студії попереднього дня в запису, то в ньому ж було і записане пряме ввімкнення з Запоріжжя. Візуально це «пряме ввімкнення» виглядало як справді пряме, хоча минуло кілька годин з моменту його першої появи в ефірі. Отже, суспільний мовник ошукував глядачів телемарафону, адже повтор не був позначений як повтор, і не був протитрований датою попереднього дня!

Були також намагання «ілюструвати» пряме ввімкнення кореспондентки з Брюсселя: вона розповідала про імовірний зміст восьмого пакету санкцій проти Росії, а показували кадри імітації «референдуму» десь на окупованих територіях або ж архівні краєвиди Москви. І те, і те  геть не відповідало словам кореспондентки, які вона казала в цей момент за кадром.

Пробували «ілюструвати» й розмову з колишнім міністром закордонних справ України Володимиром Огризком про позицію Китаю щодо війни нарізкою відео Сі Цзинпіня і Китаю. «Щось про Китай». Зрозуміло, що словам гостя це не відповідало.

І була одна фактична неточність. В огляді Олени Коренкової юристка Гаяне Різонян була представлена титром «Антон Кориневич, посол з особливих доручень МЗС».

Стандарт відокремлення фактів від думок. Порушень цього стандарту було найбільше. Переважно журналісти Суспільного порушували його оцінками і висновками в новинах. Численні оцінки були в сюжеті неназваного автора: «Кордони з Казахстаном, Фінляндією, Молдовою та Грузією давно сковані кілометровими заторами. У чергах — переважно чоловіки, так звані «захисники», які ще вчора закликали воювати з українцями. Втім і їх чекає свято». «Справжнім патріотам залишається хіба плакати». «Укомплектовувати “етилових воїнів” теж нічим». «Шанси вижити на війні з Україною в росіян мінімальні, тож жінки придумали бізнес-ідею — швиденько вискочити заміж, а після смерті чоловіка отримати хоч якусь грошову компенсацію від держави або новеньку “Ладу”».

Власні міркування висловлювала ведуча спортивних новин Дарина Кузнєцова: «Смуток і радість у спорті — завжди поруч». «Хочеш встановити світовий рекорд — їдь до Берліна. Такий маршрут проклали собі найкращі бігуни на довгі дистанції». «У Еліуда Кіпчоге не закінчується енергія і ніхто з понад 45 тисяч учасників Берлінського марафону не зміг скласти конкуренцію цьому прудконогому кенійцю». «Віра, помножена на систематичні зусилля, це і є, напевне, формула будь-якої перемоги». Оцінка була в сюжеті про футбол (прізвище автора не розібрав): «Вівторок став валідольним днем для українських вболівальників футболу». Висновок і оцінка були в анонсі випуску і в сюжеті Андрія Сухецького: «Для Дмитра літній біатлон — не його сильне місце, але присутність Підручного на змаганнях надає їм ваги».

Оцінки були в сюжеті Діани Тригуб: «Традиційно сильно синьо-жовті виступили у парадисциплінах»; «Дует Ігоря Хмари та Станіслава Ковальова підніс приємний сюрприз, в тому числі і собі»; «Здобувши першу в історії України медаль на чемпіонаті світу з академічного веслування у класі легких двійок парних, хлопці подарували надію на олімпійську ліцензію і додали собі впевненості на наступний рік». І одне безпідставне узагальнення було в сюжеті Діани Тригуб: «Уся увага веслувальної спільноти минулого тижня була прикута до чеського міста Ратіце».

Стандарт повноти. У випуску новин опівночі у повідомленні про наслідки ворожого обстрілу Миколаєва ведучий не згадував про час події. При цьому ж показували денне відео (це коли надворі вже давно була ніч). Тож про час самої події слід було чітко говорити, принаймні озвучити слово «напередодні» або «вчора». Неповно подавали результати соцопитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології: не казали про кількість опитаних і репрезентативність вибірки, про метод опитування, не називали статистичну похибку тощо.

Дуже «красивий», а головне —  «інформативний» титр був у сюжеті про обстріл Дніпра:

Відверто халтурно попрацював тут титрувальник, і заодно було порушено стандарт повноти, тому що глядачам не пояснили компетентність цієї жінки в синхроні.

У сюжеті Дарини Коломієць про майно Медведчука частина бекграундового відео не була протитрована як архівне. Сюжет був в ефірі двічі.

Доступність подачі інформації. У цьому ефірному блоці Суспільного занадто коротко показували титри на синхронах, 1—1,5 секунди, навіть ті, в яких опис компетентності людини складався з двох рядків. Більшість аудиторії точно не встигала прочитати ці титри. Мені час від часу доводилося робити стопкадр, щоб прочитати титр, якщо він потребував фіксації в моніторингу. У телеглядачів же можливості зробити стопкадр нема. А спробуйте-но за півтори секунди прочитати ось такий титр: «Жанін ді Джованні, військова журналістка, співкураторка проєкту з документування воєнних злочинів The Reckoning Project». І щоб двічі не вставати, якщо вже заявлена назва, яка стовідсотково точно нічогісінького всій аудиторії телемарафону не каже, то треба було її пояснювати. Або й не заявляти взагалі.

У сюжеті Олена Коренкова казала: «Інший успішний кейс...». Це геть не загальновживане запозичення з англійської. Впевнений, що більшість аудиторії значення цього слова не знає. Тож не слід гратися в «розумняк», слід послуговуватися нормальними українськими словами, тут малося на увазі слово «випадок». Можна було також сказати «історія». І всім було б зрозуміло.

Оперативність. Сам підхід заповнення нічного ефіру заздалегідь підготовленими матеріалами і повторами того, що було напередодні, повністю вимикає на ці шість нічних ефірних годин дотримання стандарту оперативності (на «інформаційному», нагадаю, каналі). Так і цієї доби, поки Суспільне крутило в ефірі повтори, сталися, як мінімум такі події:

  • Росіяни обстріляли житловий будинок у Миколаєві, під завалами є люди.
  • Росіяни випустили дві сотні боєзапасів по Сумщині, є загиблий і поранені.
  • Ракетні удари по Дніпру: є загиблий і поранені, горить пів сотні автобусів.
  • Одесу і Миколаїв ворог атакував дронами-камікадзе.

Певно, ці події були не досить важливими, щоб про них оперативно дізналися «нічні» глядачі?

Етичні порушення

Було жорстке порушення відразу ж двох етичних норм журналістики — порушення права людини на приватність і відеозапис інтерв’ю людини в шоковому стані. У повідомленні про ворожий обстріл Миколаєва показували чоловіка загиблої жінки, який недвозначно говорив на камеру: «Не надо мене знімать». Людей, які не є публічними, журналісти можуть знімати і оприлюднювати їх відео лише з їхньої (принаймні мовчазної) згоди. У цьому ж випадку чоловік мало того, що казав про свою незгоду на зйомку, так це ще він був близьким щойно загиблої людини: у таких ситуаціях журналістам слід бути підкреслено делікатними. Тим більше, що це людина в шоковому стан. Цей матеріал ще й був в ефірі двічі.

У сюжеті неназваного автора були реальні кадри того, як чоловіку ламають ногу. Якщо на Суспільному вважають, що індульгенцію на демонстрацію шокового відео дають слова ведучого у підводці «Але обережно! Деякі кадри можуть дійсно шокувати», то вони жорстко помиляються. Крім того, вибачайте, а як можна бути «обережною» вразливій людині, коли вона не знає, який наступний кадр телевізійників травмує її психіку? Я вже мовчу про дітей, які в нинішніх реаліях цілком можуть виявитися біля екрану телевізора навіть уночі.

Інші зауваження. Чомусь в оригінальному випуску новин опівночі не було жестового перекладу, який є постійною опцією на Суспільному.

У блоці Суспільного тепер не називають авторів документальних фільмів. Крім того, і ці фільми, і записані інтерв’ю з’являються у блоках Суспільного як Пилип з конопель, з «нічого». Хоч би якось анонсували чи підводили до них.

У нічному блоці Суспільного давали повтор підсумкового випуску попередньої доби. Титрували його плашкою «Повтор». На моє переконання, роблячи повтор наступної після оригінального ефіру доби слід також в постійному титрі давати і дату оригінального ефіру, щоб глядач не плутався і розповідь події, які сталися вчора, не вважав сьогоднішніми подіями.

Одного разу забули про фемінітив: у фільмі про лікарів: «Людмила Бутенко, лікар-гінеколог».

І про хороше. Не можу не відзначити, що на Суспільному інфографіка стала дуже якісною (і в плані картинки, і концептуально).

  Елементи політичного піару

Зайвим було представляти народного депутата Романа Костенка як «депутат від Голосу» в контексті розмови з ним про національну безпеку і оборону, як з секретарем профільного Комітету парламенту, і про бойові дії, як з їхнім учасником.

Наративів російської пропаганди чи токсичних медійних персонажів у блоці цієї доби не було.

Резюме

Новинна складова формально була забезпечена 5 репортажними сюжетами, двома прямими ввімкненнями і шістьма гостями-ньюзмейкерами. Шкода лише, що все це насправді було в повторах із попередньої доби. Із сюжетів найкращими були два спецрепортажі В’ячеслава Мавричева (про переправу човнами в селі Лосівка на Харкіщині, відрізаному через зруйнований на початку великої війни міст, і як евакуюють тіла загиблих українських воїнів із прикордонної Дементіївки на Харківщині) й нарис Тараса Ібрагімова про переселенців у Кривому Розі.

Гостей в ефірному блоці було загалом 13. Шестеро з них були ньюзмейкерами, решта — радники, експерти і журналісти з Казахстану.

Порушень стандартів у блоці Суспільного цієї доби було надзвичайно багато — 51. Це значно більше за середні показники Суспільного за пів року. Найбільше було порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Стандарти точності і достовірності порушувалися менше, але теж дуже часто. Крім того, за рахунок відсутності прямого ефіру жорстко порушувався стандарт оперативності. І було кілька жорстких порушень етичних норм професії: права людини на приватність і показ шокового відео. Був один прояв піару.

Телеканали ICTV та СТБ (6:0012:00)

Зміст ефіру

Структура блоку медіагрупи була такою ж, як зазвичай. Блок був поділений на півгодинні частини, кожна з яких складалася з 15-хвилинного випуску новин і 15-хвилинної розмовної студії (де також ішли фільми). «Планового» випуску новин не було лише о 6:30. Новини вели по черзі Юлія Сеник і Олена Фроляк. Гостьові студії незмінно вів Вадим Карп’як.

У блоці медіагрупи були такі сюжети:

  • Софії Богуцької про наслідки ракетної атаки на Дніпро,
  • Марії Малевської про повернення людей у звільнені села біля кордону з Росією в Харківській області,
  • Ксенії Павлишин про рейд столичної поліції з перевірки закриття громадських закладів після 22-ї вечора,
  • Олени Горячевої про наслідки обстрілів Миколаєва напередодні,
  • Христини Венгеляускайте про наслідки ракетного обстрілу Дніпра,
  • Олега Корнієнка про наслідки ракетного обстрілу Краматорська,
  • Катерини Курбанової про військові навчання тероборони і рятувальників на Волині,
  • Тетяни Доцяк про розмінування у звільненому селищі Питомник на Харківщині біля кордону з Росією,
  • ОльгиЧитайло про те, як живуть люди в селищі Березнегувате на Миколаєвщині біля самої лінії фронту,
  • Олени Горячевої про наслідки нічного ракетного обстрілу Миколаєва,
  • Ганни Боль про кремлівських пропагандистів,
  • Олександра Мужичука про втечу росіян від мобілізації до Фінляндії та Грузії,
  • Людмили Цимбалюк про родину переселенців з Ірпеня, які на Вінниччині відкрили власну кав’ярню,
  • Людмили Цимбалюк про автомеханіків-волонтерів з Вінниці,
  • Оксани Ротко про лікування 11-річного хлопчика, тяжко пораненого в червні ворожим обстрілом у Харкові,
  • Наталії Нечай про київських дітей, які збирають гроші на армію вуличними концертами,
  • Ірини Тимчишин про франківських і американських пластичних хірургів, які роблять операції з пластики облич пораненим українським бійцям,
  • Христини Величанської про демонтаж розбитої російськими бомбами багатоповерхівки в Ірпені,
  • Поліни Спасенко про те, як українські спортсмени з водних видів спорту, попри війну, виграють великі міжнародні змагання,
  • Василя Саф’янюка про нацгвардійця Дмитра Фінашина, який воював з 2018 року, а в боях на Харківщині втратив руку,
  • Катерини Курбанової про релоковане до Рівного ортопедичне підприємство.

Були прямі ввімкнення:

  • Христини Венгеляускайте з Дніпра про наслідки ракетного обстрілу міста ворогом,
  • Андрія Почтєва про наслідки ракетного обстрілу гуманітарної колони в Запоріжжі.

Гостями ефірного блоку були:

  • Софія Челяк, програмна директорка Львівського книжкового форуму, про плани і особливості цьогорічного форуму, про ситуацію на книжковому ринку України;
  • Олександр Кубраков, міністр інфраструктури, про повернення акцизів на пальне, які підуть на дороги, про плани дорожного будівництва і відбудови мостів, про підсумки двох місяців роботи «зернового коридору», про електронну чергу на кордоні;
  • Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА, про те, що відбувається на окупованих територіях Луганщини, про ситуацію на підконтрольних територіях, про стан критичної інфраструктури напередодні зими, про допомогу західних країн Луганській області;
  • Олег Синєгубов, голова Харківської ОВА, про ситуацію з ворожими обстрілами Харкова і області, про відновлення інфраструктури у звільнених районах, про розмінування, про підготовку звільнених міст і сіл до зимового сезону, про організацію гуманітарної допомоги людям звільнених територій, про пошук колаборантів на звільнених територіях;
  • Віталій Кім, голова Миколаївської ОВА, про наслідки обстрілів міста, про активності ворогів на окупованих територіях у зв’язку з планованою Кремлем анексією, про підготовку Миколаївщини до зими;
  • Наталія Гуменюк, керівниця Об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня, про нічний обстріл Миколаєва, про особливості знешкодження іранських дронів, про ситуацію на фронті під Херсоном;
  • Юлія Саботюк, голова Наглядової ради держустанови Фонд енергоефективності і керівниця Асоціації ОСББ «Лучани», про підготовку до опалювального сезону, про енергоефективність, про роботу Фонду енергоефективності, про варіанти утеплення будинків, про ціну на газ і на дрова;
  • Вадим Денисенко, директор Українського інституту майбутнього, доктор історичних наук, про ймовірні причини поспіху Росії з оголошенням анексії окупованих територій України, про прогнози щодо подальших ядерних погроз Росії;
  • Тамара Х’юман, засновниця проєкту «Веганська кухня України», про запровадження вегетаріанських та веганських сухпаїв в армії;
  • Джамала, співачка, про участь у польському благодійному проєкті «Танці з зірками» зі збору грошей для українських дітей;
  • гурт «Калуш Оркестра», про благодійний тур Україною;
  • Сергій Пономаренко, Герой України, заступник командира 9-го танкового батальйону 3-ї Окремої танкової «Залізної» бригади, про особливості нинішньої війни, про значення танкових військ у війні, про велику кількість трофейних танків, про перспективи використання західних танків.

Крім того, в ефірі були:

  • вечірнє відеозвернення президента Зеленського,
  • відеозвернення президента Зеленського до народів Росії,
  • фільм проєкту «Антізомбі» про зміну риторики російських пропагандистів,
  • фільм проєкту «Гражданская оборона» про зростання внутрішньої агресію в російському суспільстві після розв’язання війни проти України,
  • фільм проєкту «Антізомбі» про пропаганду Росії з приводу імітації «референдумів».

Порушення стандартів 

Стандарт достовірності. Багато порушень стандарту було пов’язано з використанням неперевіреного відео з анонімних телеграм-каналів. Повідомлення про ворожу ракетну атаку на Дніпро у п’яти випусках новин ілюстрували відео, взятим з анонімного телеграм-каналу «Труха». Повідомлення про обстріл Миколаєва у трьох випусках — відео  анонімного телеграм-каналу «Новости Николаева». Повідомлення про ракетний обстріл Дніпра — відео з анонімного телеграмканалу «Dnepr Operative». І повідомлення про ракетний обстріл гуманітарної колони в Запоріжжі в двох випусках — відео з анонімного телеграм-каналу «its_zp».

Було кілька розмитих узагальнених псевдопосилань на джерела. Так, ведуча Юлія Сеник говорила: «Під завалами — люди, повідомила міська влада». Згодом це ж повторювала і Олена Фроляк.

Узагальнені розмиті посиланння на структури давала в новинах ведуча Сеник: «Загалом внаслідок нічної атаки на місто поранено восьмеро людей, повідомили в ОВА Миколаївщини». Тут питання, хто і кому саме це повідомив? Ще в двох випусках новин Сеник казала: «Дві з них влучили у багатоповерхівку у спальному районі, інформує Офіс президента». А тут питання, кого і в який спосіб «інформував Офіс»? І хто саме з того Офісу це робив?

Фроляк зробила узагальнене розмите псевдопосилання в матерілі про призов у Росії: «Продавці кажуть, останніми днями до них здебільшого приходять ті, хто вже отримав чи чекає на повістку, але запропонувати їм практично нічого». Ще таке псевдопосилання було в сюжеті Олени Горячевої: «Попередньо військові говорять про комбіновану атаку». У двох випусках новин ведуча Сеник зробила абстрактне псевдопосилання: «Уже відомо, що ракети поцілили в середмістя Дніпра».

Крім того, в кількох інформаціях посилань на джерела просто не було. Олена Фроляк без посилань повідомляла кількість знищених пожежею після прильоту ворожої ракети міських автобусів у Дніпрі. Так само вона ж повідомляла про наслідки влучання ракети в дев’ятиповерхівку в Миколаєві, хоча наводила там і точну статистику і кількості поранених, і пошкоджень. І навіть якісь оцінки, наприклад, таку: «щоб відновити вікна в цьому будинку та сусідніх семи, потрібно не менше тижня». От звідки ведуча це все взяла? А згодом цю ж оцінку і теж без посилань було повторено в сюжеті Олени Горячевої. Повідомлення, що в російських воєнторгах закінчилася військова форма та амуніція, взяте невідомо звідки.

Кілька разів журналісти медіагрупи робили узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок. Так робила ведуча Фроляк: «Наші військові, які пильно стежать за північними кордонами з перших днів війни, запевняють: хай хто сунеться на нашу землю з того боку, назад повернеться в чорному мішку або перетвориться на добриво». Людмила Цимбалюк у сюжеті: «Гуртом хочуть допомогти бійцям у знищенні ворога, каже міське керівництво». І відразу ж два узагальнених псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок в одному реченні в сюжеті Христини Величанської: «У міськраді запевняють, квартири мешканці отримають у будинку, який зведуть на цьому ж місці, нині починають пошуки грошей на будівництво, втім, люди, які втратили все, обіцянкам довіряти не поспішають».

Стандарт точності. Найчастіше стандарт порушувався через некоректну роботу з картинкою. Повідомлення про заяву генсека ООН Гутерриша щодо планованої Росією анексії окупованих українських земель у двох випусках новин було «перекрите» планами імітації «референдуму». Що не відповідало тексту ведучої новин. А архівними планами самого Гутерриша було «перекрито» слова «дії Росії прокоментував президент США Джо Байден». У повідомленні про звернення президента Зеленського до громадян Росії теж показували відео імітації «референдумів». Який вони мають стосунок до громадян Росії?

Повідомлення про заяву офісу Уповноваженого з прав людини щодо повернення українських бранців із полону було «перекрите» архівними планами чомусь будівлі Верховної Ради. Повідомлення про знищені над Одесою дрони-камікадзе навіщось «перекривали» краєвидами Одеси. Ведуча цитувала вечірнє відеозвернення Зеленського, а показували краєвиди Москви.

Фроляк в одному повідомленні розповідала про різне: що окупанти змушують людей набувати російського громадянства, що в Маріуполі вчителям погрожують звільненням, що в Токарівці на Херсонщині погрожують виселенням і вивезенням і що в Херсоні вигнали мешканців кількох гуртожитків і заселили туди російських військових. І все це було «перекрите» якимось відео «референдумів» і видачі паспортів.

Знову в одному повідомленні було про обстріли Оріхова і Гуляйполя, при цьому показували якісь пошкоджені будинки. В якому зі згаданих населених пунктів ці будинки — невідомо.

Повідомлення, що президент збирає екстрене засідання РНБО, у трьох випусках новин було «перекрите» архівним відео засідання РНБО, на якому на загальному плані знову-таки було видно Баканова і Венедіктову, яких давно в РНБО нема. І, звісно ж, відео не було позначене як архівне. В іншому випадку анонсування термінового засідання РНБО «перекривали» знову-таки недоречно планами імітації «референдуму», а секретарем РНБО Олексієм Даніловим (текст ведучої) «виявився» президент Зеленський (був на картинці),

Спроби «перекривати» пряме ввімкнення кореспондентки з Дніпра були не дуже вдалими: коли вона розповідала про влучання по середмістю Дніпра, по приватному сектору, показували згорілі автобуси. Казала про пошкоджені адмінбудівлі і магазини — показували багатоповерхівку тощо.

Жарт ведучої Сеник став фактичною неточністю, бо вона стверджувала в повідомленні про атаку дронів-камікадзе на Одесу, що «є «загиблі» та «постраждалі», маючи на увазі, що цими «загиблими» були самі дрони. Але цей жарт аж ніяк не «читався». Якась частина аудиторії могла сприйняти ці слова в прямому сенсі. Я сам спершу здивувався, а потім переслухав ці слова ведучої. У глядачів телеефіру такої опції нема.

А ще був промовистий приклад того, як узагальнення, брак конкретики можуть призводити до порушення стандарту точності. Ведуча Фроляк стверджувала: «Наші військові, які пильно стежать за північними кордонами з перших днів війни, запевняють: хай хто сунеться на нашу землю з того боку, назад повернеться в чорному мішку або перетвориться на добриво». На жаль, якраз у перші дні війни частина наших північних кордонів виявилася недостатньо захищеною, що призвело до швидкої окупації частин Київської, Чернігівської, Житомирської, Харківської та Сумської областей. І в ці місяці, зрозуміло за північними кордонами «пильно стежити» в цих чотирьох областях українські військові ніяк не могли. Насправді ж (скажу чесно, я це зрозумів лише з новин наступного учасника марафону, «Інтера») ішлося про українсько-білоруський кордон у Волинській області.

І ще Фроляк у випуску новин о десятій ранку стверджувала, що «вранці росіяни з реактивної артилерії вдарили по Запоріжжю. Снаряди поцілили по околиці міста. Саме там стояла колона...». Трохи згодом у тексті ведуча посилалася на голову Запорізької ОВА Олександра Старуха, але було не зрозуміло, чи слова про реактивну артилерію належали саме Старуху (межі цитування, як завжди, в текстах Фроляк є умовними, нечіткими). Натомість на різних ресурсах ще близько дев’ятої ранку цитувався той же Старух, який відразу говорив про ракетний удар. В наступному випуску ведуча не виправляла помилку, а вже просто говорила про ракети С-300.

Стандарт відокремлення фактів від думок. Цей стандарт журналісти медіагрупи порушували найчастіше. Найбільше було оцінок і висновків у новинах, як в підводках, так і в сюжетах.

Ціла підводка Юлії Сеник складалася із суцільних суб’єктивних міркувань: «Вони звикли бути істиною в останній інстанції. Головні кремлівські пропагандисти, довгі роки вони розповідали російським глядачам свою версію реальності і намагалися виглядати переконливо. Методичка Кремля була простою: Захід — ворог, Україна — недбалий сусід, якого треба повернути у лоно російського світу. Роками ці тези різними словами повторювали пропагандисти різних мастей. Але щойно Кремль розпочав повномасштабну війну в Україні, рупори Кремля почали давати збій. Імпровізувати на марші виходить погано». У підводці було нуль нової інформації, натомість щонайменше сім суб’єктивних оцінок. Згодом же цю підводку з незначними змінами озвучила і Олена Фроляк. Тобто весь цей набір суб’єктивних міркувань звучав в ефірі двічі.

І в самому сюжеті Ганни Боль після цієї підводки майже весь текст авторки складався із суб’єктивних міркувань: «Машина російської пропаганди працює на повну потужність... Та як показала практика, телевізійне зомбування не дуже допомагає, адже реальність неабияк відрізняється від заяв на телебаченні... Насправді в армію гребуть без розбору... На смерть і на фронт Соловйов пхає як простих росіян, так і воєнкомів. Легко, кількома патріотичними фразами. При цьому пропагандист мовчить про те, що сам на передову воювати не поїде... Аби трохи зменшити невдоволення, Соловйов підняв градус популізму... На його тлі навіть зазвичай агресивна редакторка Russia Today Маргарита Симоньян видається миротворцем... І практично одразу Соловйова почули... Воєнком у реанімації, стрілець у в’язниці, а Соловйов наче води в рот набрав... Симоньян новину взагалі проігнорувала... Тому і залишається пропагандистам навіть пропонувати відступити від букви закону і закликами до хоробрості і патріотизму загнати на фронт тих, хто має повне право на звільнення від мобілізації... Чому аби стати “русским” треба не створювати, а закликати до вбивств і руйнувань, кремлівські пропагандисти не пояснюють».

Як підсумок: я тут нарахував щонайменше 14 порушень стандарту відокремлення фактів від думок. І це було в ефірі двічі. Втім, чесно кажучи, за моїми вже піврічними спостереженнями, майже всі подібні сюжети «про події в русском мірє» в телемарафоні так і виглядають, у блоках різних каналів.

Власне міркування висловлювала Олена Фроляк: «Путін тисне на Лукашенка, аби той розпочав збройну агресію проти України, та якщо це станеться, наша відповідь буде адекватною». Я не маю сумніву, що відповідь нашої армії буде адекватною, але в цьому випадку ведуча казала так, наче вона особисто керує українськими військами на північному кордоні країни.

Взагалі ведуча Фроляк традиційно висловлювала величезну кількість оцінок та інших власних міркувань: «Пластика обличчя — операції не просто ювелірні, вони настільки складні, що могли тривати півдоби». Або: «Без сліз на те, що залишили замість новобудови росіяни, неможливо дивитись. Тому саме цей район Ірпеня став місцем, коди найчастіше приїжджали подивитись на наслідки російського вторгнення іноземні делегації». Або таке: «Особливо болючі і так само незбагненні ці події для всіх нас сьогодні, коли такі ж масові звірства вчиняють росіяни проти українців».

Чимало було й безпідставних узагальнень. У сюжеті Людмили Цимбалюк: «У Жмеринці волонтерять чи не всі». У сюжеті Христини Венгеляускайте: «А вбивство мирного населення, зокрема дітей, кажуть дніпряни, інакше як російський терор назвати не можна». У сюжеті Катерини Курбанової: «Часу гаяти тут ніхто з бійців не звик».

Робила безпідставне узагальнення і ведуча Фроляк: «Нинішнє покоління українців надзвичайно глибоко відчуває біль Бабиного Яру, адже теж переживає жахи військової агресії». (Тут, до речі, логічніше було б сказати про «жахи геноциду»). Фроляк робила і ще одне безпідставне узагальнення про вибухи на «Північних потоках»: «Хоча в Європі всі розуміють: ця аварія вигідна лише Кремлю...». Якби ж то всі в Європі це розуміли…

Уже згаданий жарт Сеник про «загиблі» ворожі дрони під Одесою був також і порушенням стандарту відокремлення фактів від думок. Бо жарт — це суб’єктивна думка. 

У сюжеті Тетяни Доцяк, імовірно, нечітко були позначені межі цитати: «Будинок можна відремонтувати, втішається Любомир. От тільки як сюди повертатися, коли до кордону з Росією рукою подати. І досі важко усвідомити: що то за люди, які готові віддати життя не за волю, а за пральну машинку». Вже друге речення тут звучить як думка самої журналістки, а третє — сприймається такою однозначно. Сюжет був в ефірі двічі.

Стандарт повноти. Стандарт повноти було порушено лише в одному матеріалі, але цей матеріал повторювався в п’яти випусках новин: у якості бекграунду до новини про ранковий ракетний удар по Миколаєву ведучі медіагрупи згадували обстріл зупинки громадського транспорту напередодні. В усіх цих випадках учорашнє відео не було титроване датою.

Стандарт оперативності. Олена Фроляк у новинах казала: «І ось щойно стало відомо, що росіяни вранці вдарили ракетами по гуманітарній колоні на виїзді із Запоріжжя». Як воно могло стати відомо «щойно», коли вже за півгодини до того цю ж інформацію повідомляла в попередньому випуску новин ведуча Сеник? Вважаю поганою модою штучно створювати «ефект надоперативності». Як мінімум, це підриває довіру уважних глядачів, які могли дивитися й попередній випуск.

Інші зауваження

Одні ведучі передають одне одному слово, інші навіть не анонсують колегу, який переймає вахту. Так і цього разу. Юлія Сеник просто наприкінці випусків новин казала банальне «марафон триває». А от Олена Фроляк з Вадимом Карп’яком по-людськи передавали одне одному слово в ефірі.

Олена Фроляк чомусь у підводках постійно нариси називає репортажами.

Елементи політичного піару

Був такий типовий «паркет»: «Росію слід покарати за злочини, які вона чинить в Україні, як свого часу покарали нацистів за злочини проти людяності. Про це сказав керівник Офісу президента Андрій Єрмак на зустрічі з представниками єврейських правозахисних організацій». Таке іронічно в редакціях подеколи називають «терміново в номер»! І в чому тут взагалі новина? А в тому, що керівник президентської канцелярії поспілкувався з представниками єврейських правозахисних організацій. Непересічна, звісно, подія.

І був прояв бізнесового піару. Була по суті майже реклама програмового продукту сервісу для створення юридичних документів Axdraft. Із розхвалюванням переваг програми, зі згадкою про знижки. Хіба що ціну цього софта не вказали.

Наративів російської пропаганди і токсичних медіаперсонажів в ефірному блоці медіагрупи не було. Якщо, звісно, не рахувати ті російські наративи, які звучать у пропагандистських фільмах проєктів «Антизомбі» і «Гражданская оборона», але які там «розвінчують» тією ж пропагандистською мовою (і тією ж російською).

Резюме

Новинна складова ефірного блоку медіагрупи цього дня була такою: 10 репортажних сюжетів, два прямі ввімкнення і 5 гостей-ньюзмейкерів. Чимало сюжетів були дуже якісними. Зокрема, репортажі Софії Богуцької про наслідки ракетної атаки на Дніпро, Олени Горячевої про наслідки нічного ракетного обстрілу Миколаєва, три спеціальні репортажі Марії Малевської про повернення людей у звільнені села біля кордону з Росією в Харківській області, Тетяни Доцяк про розмінування у звільненому селищі Питомник на Харківщині і Ольги Читайло про те, як живуть люди в селищі Березнегувате на Миколаєвщині біля самої лінії фронту. Хорошим був також нарис Василя Саф’янюка про нацгвардійця Дмитра Фінашина, який воював з 2018 року, а в боях на Харківщині втратив руку. В гостях у студії, крім ньюзмейкерів, були ще семеро гостей (речниця, експерти і учасники подій). Не можу не відзначити дуже якісне ведення гостьових студій Вадимом Карп’яком: глибоко і вдумливо, інтелігентно і зацікавлено, з добре авторизованим суб’єктивним ставленням до обговорюваних тем. Окремо хочу відзначити, що редакція дуже якісно відпрацювала оперативну тему ракетного обстрілу в Запоріжжі.

Порушень стандартів в ефірному блоці медіагрупи цього разу було відчутно більше за середній показник першого півріччя (20 порушень на годину проти середнього в 15,4). Найпорушуванішим і далі є стандарт відокремлення фактів від думок. Забагато журналісти й ведучі дозволяють собі власних міркувань у новинах. Натомість у гостьових студіях ведучий Карп’як жодного разу цей стандарт не порушував (та й інші стандарти також).

В ефірному блоці групи були два прояви піару: «паркетний» матеріал про керівника ОП Єрмака і бізнесовий піар програмного забезпечення. Проросійських наративів і токсичних медіаперсонажів не було.

Телеканал «Інтер» (12:0018:00)

Зміст ефіру

Структура блоку каналу була інформаційною. Кожна ефірна година починалася випусками 15-хвилинних новин, які вела Лілія Налягака, продовжувалася гостьовими студіями, які по черзі вели Ірина Баглай і Олександр Просяник. У блоці каналу були такі сюжети:

  • Сніжани Сидорук про військові навчання тероборонівців на Волині,
  • Яни Танчак про заходи з приводу роковин трагедії Бабиного Яру,
  • Олени Мендалюк про ліквідацію наслідків ракетного удару по Дніпру,
  • Станіслава Кухарчука про бої в Донецькій області,
  • Олени Логінової про ворожі обстріли на Сумщині біля кордону з Росією,
  • Олени Мендалюк про наслідки ракетних ударів по Дніпру,
  • Марини Михайловської про наслідки нічного ракетного обстрілу Миколаєва,
  • спеціальний репортаж, а по суті мінідокументальний фільм Романа Барашева про сільський футбольний клуб у селі Богданівка Київської області, яке пережило російську окупацію, про знищену спортивну інфраструктуру України і про її відновлення,
  • Христини Гашенко про знесення радянського монументу на Львівщині,
  • Олени Логінової та Інни Гогой про наслідки ворожого ракетного обстрілу гуманітарної колони в Запоріжжі,
  • Дмитра Анопченка про новий ухвалений Сенатом США пакет допомоги Україні на понад 12 мільярдів доларів,
  • Руслана Смещука про вплив наміру анексії й мобілізації в Росії на ситуацію на фронті,
  • Владислава Політа про міграцію росіян до Фінляндії,
  • Тетяни Логунової про реакції в Німеччині на аварії на газогонах «Північний потік»,
  • Дмитра Анопченка про можливі реакції США на майбутню анексію Росією окупованих українських земель,
  • Марини Біленької про втечу росіян від мобілізації до Казахстану і Грузії,
  • Євгена Соломіна про бої та ворожі обстріли міст на Донбасі,
  • Христини Гашенко про пластичні операції для поранених, що їх проводять у Львові,
  • Марії Тарасової про родину українського захисника Маріуполя, який досі перебуває в російському полоні,
  • Марини Михайловської про роботу комунальників Миколаєва в умовах ворожих обстрілів,
  • Марії Бібік (Військове телебачення) про американський БТР М-113 на озброєнні в нашої армії,
  • Євгена Онопрієнка та Інни Гогой про родину захисника «Азовсталі», який повертається з російського полону,
  • Вікторії Балицької про швидке протезування українських бійців за новою ісландською технологією у Львові,
  • Андрія Анастасова про волонтерське виробництво баггі для військових на Одещині,
  • Олени Бринзи про кропивницького майстра-волонтера, який відновлює для армії старі мотоцикли,
  • Михайла Манелюка про звільнених із полону прикордонників, захисників Маріуполя.

Були прямі ввімкнення:

  • Олени Мендалюк із Дніпра про наслідки ракетного удару по місту,
  • Сергія Вендіна із Запоріжжя про наслідки ракетного обстрілу гуманітарної колони,
  • Світлани Шекери про ситуацію на Харківщині,
  • Сергія Вендіна про ліквідацію наслідків ракетного удару по Запоріжжю,
  • Олени Абрамович із Брюсселя про реакцію ЄС на анексію Росією українських територій.

Гостями ефірного блоку каналу були:

  • Богдан Боруховський, заступник міністра охорони здоров’я, про ситуацію з меддопомогою і ліками на звільнених територіях Харківщини, про допомогу пораненим у війні, про забезпечення медзакладів генераторами, про західну допомогу українській системі охорони здоров’я;
  • Євген Євтушенко, голова Нікопольської РВЦА, про ситуацію в Нікополі та районі, про ворожі обстріли, про загиблих і поранених у районі, про руйнування ворогом інфраструктури, про ситуацію із Запорізькою АЕС, про евакуацію людей із району;
  • Іван Федоров, міський голова Мелітополя, про обстріл гуманітарної колони в Запоріжжі, про ситуацію в Мелітополі, як окупанти робили імітацію «референдуму», про мародерство окупантів у Мелітополі, про насильницьку мобілізацію окупантами жителів міста, про подальше ускладнення виїзду людей на підконтрольні території;
  • Арнольдас Пранкявічус, посол Литви у ЄС, про продовження допомоги ЄС Україні, про те, як Литва знаходить можливості допомагати Україні зброєю, про те, яким має бути наступний пакет санкцій ЄС проти Росії, про можливості впливу ЄС на проросійську позицію уряду Угорщини (записане інтерв’ю Олени Абрамович);
  • Віталій Луков, перший заступник міського голови Миколаєва, про наслідки останніх ворожих ракетних атак по Миколаєву, про допомогу пораненим і тим, хто втратив житло, про підтримання пошкоджених будинків та інфраструктури, про ситуацію в місті з харчами і ліками, про роботу торгівлі, транспорту в місті;
  • Андрій Герус, голова Комітету ВР з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, про версії щодо пошкоджень газогонів «Північного потоку», про зв’язок цих диверсій із війною в Україні, про спроможності Європи відмовитись від газу з Росії;
  • Федір Веніславський, голова Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони і розвідки, про спроби анексії українських територій, про реакцію світу на це, про можливий вплив на перебіг бойових дій, про наслідки путінської мобілізації для перебігу війни;
  • Юрій Соболевський, перший заступник голови Херсонської облради, про ситуацію на Херсонщині в ситуації спроби Росії анексувати окуповані території, про настрої людей на окупованих територіях області, про ситуацію з евакуацією людей, про наміри окупантів мобілізовувати українців на окупованих територіях області;
  • Тарас Висоцький, перший заступник міністра аграрної політики та продовольства, про підсумки жнив, про кредитування аграріїв державою, про допомогу фермерам на звільнених територіях;
  • Костянтин Посвалюк, керівник відділу моніторингу ДБР, про результати роботи Бюро по виявленню і арешту російських активів в Україні;
  • Олексій Данілов, секретар Ради нацбезпеки і оборони, про незаконну анексію Росією окупованих українських земель, про кроки України у відповідь, про нікчемність рішень Росії, про заявку України на прискорений вступ до НАТО, про реальність ядерних погроз Кремля, і що Україна не вестиме переговори з Росією, поки президентом там буде Путін;
  • Ольга Стефанішина, віцепрем’єрка — міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, про незаконну анексію Росією українських земель, про подачу Україною заявки на прискорений вступ до НАТО, про неможливість переговорів із Путіним, про вплив останніх кроків Кремля на ситуацію всередині Росії;
  • Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента, про заявку України на прискорений вступ до НАТО, про позицію Угорщини, про ядерні погрози Росії і можливі реакції світу на ці погрози, про сценарії розвитку політичної ситуації в Росії;
  • Дімаш Альжанов, політолог із Казахстану, про масову міграцію росіян до Казахстану, про настрої з цього приводу казахстанців, про реакції казахстанської влади на цю міграцію, про ризики російської міграції для Казахстану, про ставлення казахстанського суспільства до війни в Україні.

Крім того, в ефірі показали брифінг заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності. Стандарт порушували багато і в різні способи. Було таке посилання в тексті ведучої новин: «Українські військові взяли під свій контроль населений пункт Ямпіль на Донеччині. Втім, Генштаб України ще не повідомляє про звільнення цього міста, а от військові опублікували відповідне відео». Які «військові» і де «опублікували»? Маю припущення, що десь у фейсбуках-телеграмах. Тобто достовірність цього відео (яке, до речі, навіть не показав «Інтер») сумнівна. Крім того, мені це повідомлення здалося ризикованим з огляду на серйозні вимоги Міноборони до журналістів дотримуватись інформаційної тиші, щоб не ставити під загрозу людей і операції.

У сюжеті Марини Біленької було таке посилання: «Російські пабліки піарять балканську країну як чудовий варіант для релокації».

Частина інформацій подавалася з розмитими узагальненими псевдопосиланнями. Одного разу таке посилання робила Ірина Баглай: «Поцілили по житловому кварталу ракетою "Іскандер", повідомили в мерії». Узагальнене розмите посилання робив у прямому ввімкненні Сергій Вендін: «Свідки кажуть про три прильоти». Таке ж посилання було в сюжеті Владислава Політа (який був в ефірі двічі): «В уряді також наголосили, на рішення вплинуло чимало факторів». Ще подібне посилання робила у прямому ввімкненні Світлана Шекера: «За даними медиків, у Куп’янському районі за добу із пораненнями до лікарень доправили шестеро людей».

У двох випусках новин таке узагальнене посилання робила ведуча Налягака: «Дванадцять обстрілів Сумщини зафіксували вже сьогодні. Про це повідомили в Офісі президента». Там в Офісі, я так розумію, сидить хтось, хто «повідомляє». Ну десь так це виглядає. Ще в одному випадку Налягака сказала: «В Офісі президента повідомили, що на засіданні розглянули питання щодо забезпечення колективної безпеки України та євроатлантичного простору».

У сюжеті Тетяни Логунової були кілька таких посилань: «Про це пишуть німецькі ЗМІ з посиланням на висновки спецслужб Німеччини». Або таке: «А ЗМІ повідомляють: в районі газових витоків були помічені кораблі забезпечення ВМС Росії та підводні човни». І ще таке: «У Росії, звісно, всі підозри назвали абсурдними...».

Чимало було абстрактних посилань. Ірина Баглай: «От раніше з’являлася інформація, що окупанти масово розграбовували наші лікарні, вивозили звідти обладнання, ліки». Олександр Просяник: «Попередньо, ворог стріляв із зенітно-ракетного комплексу С-300».

В новинах такі посилання робила Налягака: «Відомо, що сьогодні на виїзд із Запоріжжя зареєструвалися 248 цивільних автомобілів. На момент обстрілу на місці було близько сотні людей». Або: «Також з’явилася інформація, що тільки що неподалік Харкова знову чути вибухи». От просто інформація ця «з’явилася». Нізвідки.

Світлана Шекера робила абстрактне посилання в прямому ввімкненні: «І щойно з’явилася інформація, що окупанти обстріляли багатоповерхівку у Вовчанську». У прямому ввімкненні Сергій Вендін сказав: «За попередніми висновками, по автоколоні загарбники вдарили ракетами С-300». Абстрактне посилання було в сюжеті Олени Логінової та Інни Гогой: «Наразі відомо про 26 загиблих, в тому числі двоє дітей. Ще 85 людей зазнали поранень». Кількість загиблих і поранених — занадто відповідальна інформація, щоб повідомляти її без посилання на джерело. Крім того, в цій ситуації важливо також казати, на котру годину ця інформація є актуальною (бо, на жаль, кількість загиблих і поранених може рости).

Кілька інформацій подавалися без будь-яких посилань на джерела. У новинах так повідомлялося про ракетний обстріл Дніпра і про наслідки обстрілів Нікополя (двічі). Повідомлення про наслідки ракетної атаки на Дніпро, в тім числі й із дуже точними дані на кшталт: «згоріли 52 автобуси, ще 98 пошкоджені», Налягака теж повідомляла без посилань.

У прямому ввімкненні з Харкова Світлана Шекера без посилань на джерела розповідала про обстріли різних районів Харківської області. У сюжеті Євгена Соломіна без посилань на джерела повідомляли подробиці наслідків ракетного обстрілу Краматорська.

І багато було узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивної думки. В сюжеті Олени Мендалюк: «Інакше як терактом місцеві це не назвивають». Ведуча новин Налягака робила таке посилання в двох випусках новин: «Правоохоронці наголошують: Донецька область постійно зазнає ворожих обстрілів та ракатних ударів, тож вкотре закликали тамтешних людей евакуйовуватися». Відразу кілька подібних посилань були в сюжеті Тетяни Логунової: «Не чекати, а негайно відкачувати газ і рятувати довкілля закликають екологи». І далі: «Ну а потім російські газогони екологи пропонують демонтувати». Крім того, в цьому ж сюжеті з посиланням на анонімних «екологів» стверджувалося: «Якщо цього не зробити (тобто не відкачати газ зі зруйнованих газогонів «Північний потік»), в атмосферу можуть потрапити 300 тисяч тон метану. Цей газ у 25 разів шкідливіший для клімату, ніж викиди вуглецю». Відповідальна заява, до того ж так точно «виміряна», що варто було би посилатися конкретно на того, хто це вимірював. І ще таке: «За розпорядженням Кремля, кажуть експерти, вибухівку могли закласти водолази або підводні дрони».

Узагальнене посилання робив ведучий Просяник: «В Офісі президента кажуть, сценарій буде наступним: контрнаступ, деокупація, трибунал». Усе ж цікаво мені, хто саме це сказав там «в Офісі»? І узагальнене посилання було в сюжеті Олени Логінової та Інни Гогой: «Люди кажуть, що цього ранку пережили справжнє пекло».

Стандарт точності. Порушень цього стандарту було небагато. У повідомленні про обстріли різних населених пунктів у двох випусках новин ведуча згадувала Мар’їнку, Красногорівку, Новомихайлівку, Костянтинівку, Первомайське, Водяне, Новоселівку і Авдіївку, Залізне, Соледарську громаду. 10 населених пунктів згадано, «перекрито» це все шістьма фотографіями якихось зруйнованих будинків. Не зрозуміло, де ці будинки: географія не відповідає картинці.

Повідомлення, що Пентагон створить у Німеччині нове командування для допомоги Україні, у двох випусках новин «перекривалося» краєвидами Вашингтона. Повідомлення про реакції західного світу на імітацію «референдумів» «перекривалося» архівним відео краєвидів Москви. «Залізна логіка», що тут скажеш. Особливо ж Кремль на словах «у Вашингтоні заявили...».

Невдалим було «ілюстрування» прямого ввімкнення кореспондентки з Дніпра: вона розповідала про наслідки влучання ракети по автотранспортному підприємству, а показували ракетою ринок.

І була одна фактична неточність у цьому ж ввімкненні. Олена Мендалюк спочатку казала, що по Дніпру завдали удару ракетами «Іскандер», а потім сказала кілька разів про «наслідки авіаудару» (ракети «Іскандер» — це ракети класу «земля-земля», тобто це не був авіаудар).

Стандарт відокремлення фактів від думок. Цей стандарт журналісти каналу 30 вересня порушували найбільше, я би сказав, дуже багато. По-перше, багато власних суб’єктивних міркувань (висновків і оцінок) робили журналісти в новинах.

Кілька оцінок робила ведуча новин Налягака: «Наші збройні сили мають суттєві досягнення на фронті». «І ця депортація набуває масового характеру». Оцінки були в сюжеті Руслана Смещука: «Це головний меседж від військових громадянам України... Але найнапруженіша ситуація зараз під Бахмутом... Цікавіше ситуація розвивається по течії річки Оскіл на Харквівщині й Донеччині». Там же був і такий висновок: «Крім того військові звітували про програму Хочу жити. Це проєкт допомоги російським військовим, щоб здавалися в полон і зберігали своє життя. З початком примусової мобілізації у Росії ця програма, схоже, стає популярною».

Оцінки були в репортажі Станіслава Кухарчука: «Нашим хлопцям важко, але ворогу за цей час не вдалося просунутись ні на метр». «Утім радянські у рашистів не тільки шоломи, а й мислення». В сюжеті Владислава Політа (був в ефірі двічі): «Ось приклад типового диванного патріота Росії. З одного боку, йому все зрозуміло, з іншого — до такого він не готовий».

Тетяна Логунова робила в сюжеті власний висновок щодо пропозиції європейських екологів покласти на російський «Газпром» витрати з демонтажу обох «Північних потоків»: «І такий сценарій цілком реалістичний». І такий: «У здійсненні вибухів поки нікого офіційно не звинуватили, втім головний підозрюваний — це Росія». Я поділяю цю думку Логунової, але в новинах слід говорити те, що є, а не що ми з цього приводу думаємо. Також у цьому сюжеті була оцінка авторки: «У Росії, звісно, всі підозри назвали абсурдними і для переконливості порушили кримінальну справу за статтею "міжнародний тероризм"». У сюжеті Марини Біленької були й оцінки, й узагальнення: «Заручники своїх авто бідкаються, що не спали кілька днів». «Хто вирішив лишитися, створює нечувване навантаження на інфраструктуру. Головна проблема — знайти житло... Гігантські черги і до центрів оформлення ідентифікаційних номерів». «Прикордонники так само не квапляться пропускати втікачів».

Оцінки і надлишкова образність були в огляді Євгена Соломіна: «Напередодні танців з бубнами в Московії та підписання папірців здійнялися завивання окупантів по тяжку ситуацію навколо Лиману». «А у Золотому-5 Кобзон запросив на свій концерт російських загарбників до місцевого палацу культури. Туди ж завітало і бавовнятко. Чисельність шанувальників співака досі підраховують. Подейкують, що був аншлаг. І це не єдина халепа, в яку потрапили окупанти». Я поділяю ставлення кореспондента до ворогів, але ж це не мова для теленовин. Там же були й просто оцінки: «Українські героїчні бійці нищать та беруть у полон переляканих та деморалізованих росіян». «Ще й чергова комунальна аварія підлила олії у вогонь людського обурення». «Замість ремонту мереж загарбники відкрили у місті музей сучасного нацизму. Експонати — все, що мразота намародерила по Маріуполю. Та найяскравішою плямою в музеї є прапор Росії та «молодої гвардії». А в Сєвєродонецьку московити відкрили на біс старий спортзал». І висновки: «Відчуваючи свій крах на цій ділянці фронту, рашисти б’ють по мирних містах Донеччини». «Тож операція з демілітарізації та денаціфікації росіян йде за планом».

Оцінка була в сюжеті Олени Мендалюк: «Відео, від якого холоне кров». І в сюжеті Михайла Манелюка: «Тут у госпіталі для військовслужбовців створили найкращі умови, аби вони якнайшвидше повернулися до нормального життя».

Були й неавторизовані як слід міркування в авторських елементах ефіру. Неавторизовані оцінки робила ведуча розмовної студії Ірина Баглай: «На захід абсурду запросили депутатів та колаборантів. За результатами московського шоу буде реакція від Ради нацбезпеки та оборони України». Вона ж робила власні оцінки без авторизації: «І менш ніж за годину у Кремлі відбудеться фарс-шоу зі спробою визнати наші анексовані території Херсонщини, Луганщини, Донеччини та Запоріжжя російськими». (На цей момент — приблизно 14:30 п’ятниці — вони ще не були «анексовані».) Ну і далі: «Путін подасть це як свою перемогу, та оду йому співатимуть хіба що його маріонетки. Бо весь цивілізований світ псевдореферендумів на окупованих українських територіях не визнає». Ще раз — ведуча розмовної студії цілком може робити власні оцінки, але їх треба авторизувати. І ще таке: «Точка неповернення для Путіна».

Тричі неавторизовані оцінки робив ведучий гостьової Олександр Просяник: «Кадри, які зафільмували очевидці, моторошні». Таке: «ну це зрозуміло, що ніхто всерйоз це не сприймає в світі». І таке: «Очевидно, що цей шабаш, який був сьогодні у Кремлі, він ніяк не впливає на наше бажання звільняти наші території, але ж Путін по суті тоді заганяє себе у глухий кут...»

Цього разу було чимало неавторизованих оцінок в огляді Дмитра Анопченка, при тому, що зазвичай він авторизує власні думки: «А ще, і це максимально важливо, і це дуже своєчасна поправка... І що цікаво, 12,5 мільярдів — це ще не все». «Політика владної американської команди — не анонсувати дат чи самих обмежень, про них оголосять лише в той момент, коли рестрикції починають діяти. Ну якщо реагує адміністрація та перші особи, то на них точно не можуть не відреагувати тут у Конгресі». З огляду на високу кваліфікацію і досвід Дмитра я оцінюю його матеріали як авторські, але каналу «Інтер» варто було б Анопченка так і позиціонувати (наприклад, як «міжнародного оглядача»).

І ще було багато безпідставних узагальнень. У сюжеті Олени Мендалюк: «Це відео облетіло всю країну». У сюжеті Владислава Політа: «Чимало тих, хто ще недавно активно підтримував так звану спецоперацію на диванах, зараз, після оголошення мобілізації, не готовий брати до рук зброю. Звання ухилянь у Росії нікого не засмучує та не дивує». «Та не впевнені в цьому у Фінляндії. Від навали таких «туристів» самі фіни аж ніяк не в захваті» (сюжет був двічі в ефірі). Узагальнення з оцінкою було в сюжеті Марини Біленької: «А ще жителі Казахстану не втрачають нагоди "нагрітися" на прибульцях». І ще одне узагальнення: «Саме Сербію росіяни оцінюють як одну щ найкомфортніших через свою лояльність». Подвійне узагальнення робила ведуча Налягака в підводці: «Прикордоння Сумщини практично щодня зазнає ворожих обстрілів. Тамтешні жителі бояться зими, бо ж оселі понівечені ворогом. Утім виїжджати люди не хочуть». Узагальнення було в сюжеті Олени Логінової: «Тим не менш місцеві жителі залишаються жити в обох громадах. Хоч і страшно, але кажуть: вони на своїй землі». І в сюжеті Михайла Манелюка: «У лікарні прикордонники почувають себе добре, вони задоволені результатами реабілітації. Та найбільше хлопці зараз хвилюються за своїх побратимів, які досі перебувають у російському полоні».

Стандарт повноти. У сюжеті Яни Танчак бекґраундове відео ракетного обстрілу київської телевежі не було титроване датою події.

Стандарт доступності

Отака карта бойових дій була в сюжеті Смещука:

Тут важко бодай щось зрозуміти. Наприклад, прив’язку до географії — де тут і які міста; назв населених пунктів на карті забагато, але це не важливо, тому що їх все одно на екрані телевізора прочитати неможливо (занадто дрібний шрифт). На карті є умовні позначки, значення яких, мабуть, знають військові і топографи, але глядачі без пояснень точно не зрозуміють. Ще й карта при цьому динамічна, неможливо зосередитися. Кореспондент каже за кадром про «лінію Сватове-Кремінна, а це вже Луганська область». На картинці це має такий вигляд:

Зрозумійте-но, де тут яка область. Одне слово, це геть не телевізійна карта бойових дій.

В одному випадку Олександр Просяник казав: «Ну а просто зараз — коротке прев’ю до її матеріалу». Це професійний жаргонний термін. Аудиторія його точно не знає, а здогадатися про значення слова можуть хіба що ті, хто добре знає англійську.

Інші зауваження

Традиційно кілька разів забували про чинність фемінітивів: «Ольга Чиканова, спікер Державного бюро розслідувань» (титр у синхроні). «Кріста Мікконен, міністр внутрішніх справ Фінляндії» (титр у сюжеті Політа). «Посол США в Україні Бріджіт Брінк» (Нелягака). «Катерина Павліченко, заступник міністра внутрішніх справ України» (титр у сюжеті Манелюка). «Ольга Стефанішина, віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції» (Просяник).

Елементи політичного піару

Був такий типовий «паркетний» матеріал: «На важливості притягнення до відповідальності Росії за злочини проти людства, які вона чинить в Україні, наголосив керівник Офісу президента Андрій Єрмак та представники єврейських правозахисних організацій. Відеоконференція до роковин трагедії Бабиного Яру відбулася напередодні». Тут важливо лише те, що Єрмак щось «наголосив». Новини як такої нема. І, що характерно, є синхрон Єрмака, а не представників єврейських правозахисних організацій.

Був ще такий «паркет»: «До оперативної відбудови зруйнованої в Україні росіянами інфраструктури залучають міжнародних партнерів. Про це повідомив на брифінгу заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко. За його словами, обсяг робіт наразі великий і щодня збільшується». І це подається як новина. А що тут нового? Нічого. Крім чергового піару пана Тимошенка.

Був іще один «паркетний» матеріал — фрагмент із брифінгу того ж таки Тимошенка про «залучення країн-партнерів до «фаст-рікавері плану» відбудови зруйнованого ворогом. І що він провів зустріч з послом Румунії. Надзвичайно «важлива» для аудиторії інформація.

Наративів російської пропаганди і токсичних медійних персонажів у блоці каналу не було.

Резюме

Новинна складова каналу цього дня була доволі потужною: 10 репортажних сюжетів і 5 прямих ввімкнень; крім того, в гостях побувало 12 ньюзмейкерів (із 14 гостей загалом). Із репортажних сюжетів як найкращі я б відмітив сюжети Олени Мендалюк про наслідки ракетних ударів по Дніпру й Марини Михайловської про наслідки нічного ракетного обстрілу Миколаєва. Якісним і інформатитвним був спецрепортаж Романа Барашева про сільський футбольний клуб у селі Богданівка Київської області, яке пережило російську окупацію, про знищену росіянами спортивну інфраструктуру України і про її відновлення. І два якісних нариси: Вікторії Балицької про швидке протезування українських бійців за новою ісландською технологією у Львові й Андрія Анастасова про волонтерське виробництво баггі для армії на Одещині.

Порушень стандартів було рекордно багато, як для «Інтера», — загалом 114. Найбільше журналісти порушували стандарт відокремлення фактів від думок — більше половини всіх порушень. Чимало було й порушень стандарту достовірності інформації.

Було три прояви політичного піару — типові «паркетні» матеріали про слова і діяння представників Офісу президента: один матеріал про керівника ОП Єрмака, ще два — про його заступника Тимошенка.

Ворожих наративів і токсичних медіаперсонажів в ефірному блоці каналу не було.

Телеканал «1+1» (18:0024:00)

Зміст ефіру

Структура ефірного блоку каналу була такою: годинний випуск новин, потім годинна гостьова студія, годинний підсумковий випуск новин, півторагодинна гостьова, півгодинний випуск новин і годинна гостьова студія. Випуски новин вели по черзі Святослав Гринчук (перший випуск) і Алла Мазур (підсумковий і останній), гостьові студії вели Наталія Мосейчук і Максим Сухенко. В ефірному блоці були такі сюжети:

  • Руслана Ярмолюка про наслідки нічного ракетного обстрілу Миколаєва,
  • Ольги Павловської про наслідки ракетного обстрілу Дніпра,
  • Якова Носкова про обстріл гуманітарної колони в Запоріжжі,
  • Яни Слесарчук про оголошення Росією анексії окупованих українських територій,
  • Світлани Березівської про вчителів-колаборантів,
  • Вікторії Стрельцової про те, якою була для людей російська окупація у Вовчанську на Харківщині,
  • Інни Лебеденко про рідних звільненої з російського полону української вчительки,
  • Олександра Загородного про нову технологію розведення лісів на Жимтомирщині,
  • Наталії Нагорної про звільненого з полону захисника «Азовсталі» морського піхотинця Михайла Діанова,
  • Ірини Маркевич про жінку з Маріуполя, яку її донька рятувала з Росії,
  • Костянтина Грубича про багатодітну родину з Чернігівщини, які втратили свою домівку на третій день повномасштабної війни.

Були прямі ввімкнення:

  • два Якова Носкова про наслідки ворожого обстрілу гуманітарної колони в Запоріжжі,
  • два Зоряни Степаненко (кореспондентка «Радіо Свобода») із Брюсселя про реакції європейських країни на російську анексію українських земель,
  • два Ольги Кошеленко про реакції у США на анексію українських територій Росією,
  • ще одне ввімкнення Ольги Кошеленко зі США про засідання Ради Безпеки ООН,

Гостями ефірного блоку були:

  • Олексій Данілов, секретар Ради нацбезпеки та оборони, про прогнози подальшого розвитку подій на фронтах, про подання Україною заявки на вступ до НАТО, про відмову України вести будь-які переговори з Путіним, про ймовірності постачання Україні потужнішої зброї Заходом, про загрози наступу ворога з боку Білорусі, про підрив «Північних потоків», про нові санкції проти Росії, про мобілізацію в Росії і масову втечу чоловіків з країни;
  • Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України, про подання Україною заявки на вступ до НАТО, про погіршення міжнародного становища Росії, чому Україна не вестиме переговорів із Путіним, про розвиток ідеї союзу України, Польщі і Великої Британії, про план міжнародних гарантій безпеки України;
  • Денис Монастирський, міністр внутрішніх справ, про ракетний удар по гуманітарній колоні в Запоріжжі, про масові поховання закатованих і вбитих українців в Ізюмі і інших звільнених міст Харківщини, про розмінування щойно звільнених земель;
  • Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки Міноборони, про організацію обмінів полоненими, про обмін Медведчука, про плани Росії на початку вторгнення і про дії розвідки в перші дні, про ядерні погрози Росії і вірогідність їх здійснення, про російську мобілізацію і її вплив на перебіг війни, про політику України щодо майбутнього Росії, про міфи «про Буданова», про те, як виглядатиме перемога України, про російську опозицію і подальшу долю Росії, про денуклеаризацію майбутньої Росії, про загрози з білоруського напряму (велике записане інтерв’ю Наталії Мосейчук). Дуже якісне й інформативне інтерв’ю, до речі;
  • Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента, про оцінку реакцій НАТО і західних країн на спробу російської анексії українських земель, про юридичну сторону спроби анексії, про перспективу швидкого вступу України до НАТО, про можливий спротив Угорщини, про багаторівневі гарантії безпекиУкраїні, про підриви «Північних потоків», про відмову України вести переговори з Путіним;
  • Олег Устенко, радник президента України з економічних питань, про нові санкції проти Росії, українські і європейські, про вплив подання заявки в НАТО на економічні процеси в Україні, про націоналізацію російських активів в Україні, про механізм обмеження ціни на нафту, про репарації з Росії;
  • Володимир Фесенко, «відомий політолог», про реакції НАТО на спроби анексії українських земель, про сенс рішення подання заявки на вступ до НАТО, про гарантії безпеки Україні;
  • Юрій Романенко, співзасновник Українського інституту майбутнього, про російську акцію з приводу спроби анексії українських земель, про прогнози подальшого розвитку воєнних подій і перебудови світового порядку, про майбутнє Росії і роль України в світі.

Крім того, в ефірі були:

  • відеозвернення президента Зеленського щодо заявки до НАТО (двічі);
  • вечірнє відеозвернення президента Зеленського;
  • наживо виступ генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга.

Порушення стандартів

Стандарт достовірності. Одного разу ведучий Святослав Гринчук робив узагальнене розмите псевдопосилання: «За даними ЗМІ, очолити Центр має високопоставлений американський генерал».

Найбільше стандарт достовірності журналісти каналу порушували за рахунок абстрактних псевдопосилань. Такі посилання були в двох прямих ввімкненнях Якова Носкова: «Попередньо відомо, що рашисти вдарили по автоколоні трьома ракетами С-300». «На цю хвилину відомо про 25 загиблих, 74 поранених». «Відомо, що одна людина померла у кареті швидкої допомоги і ще одна на операційному столі». У другому прямому ввімкненні Яків Носков теж робив абстрактні посилання: «Загалом на цю хвилину відомо про 25 загиблих, 74 поранених». «Відомо, що одна людина померла у кареті швидкої допомоги, ще одна - на операційному столі». І в сюжеті: «За попередніми даними, рашисти вдарили по людях трьома ракетами С-300». «Відомо, що одна людина померла у кареті швидкої, і ще одна — на операційному столі».

Абстрактне посилання було у прямому ввімкненні Ольги Кошеленко: «Як нам відомо із наших джерел, дуже активно весь цей час працювали різні країни, зокрема Сполучені Штати насамперед, із Китаєм та Індією». А в іншому її прямому ввімкненні було так: «... за інформацією наших джерел, останніми днями члени ООН дуже активну роботу провадили із Китаєм та Індією».

Абстрактне посилання робив ведучий Гринчук: «Уже відомо, що одним із рішень засідання стало рішення оформлення пришвидшеної заявки про вступ до НАТО». І ведуча Алла Мазур: «За попередньою інформацією, рашисти обстріляли людей ракетами С-300 із Бердянського району». І ведуча Наталія Мосейчук: «Я вчора читала стрічки, з’явилася інформація, що ви вчора розмовляли з родичами полонених».

У двох випадках посилань на джерело фактичної інформації не було. Так, ведучий новин Святослав Гринчук повідомляв подробиці наслідків ракетного удару по гуманітарній колоні в Запоріжжі, в тому числі кількість загиблих і поранених. А ведучий гостьової студії Максим Сухенко теж наводив дуже точні подробиці ракетного удару по Запоріжжю, зокрема казав, скільки людей загинуло і поранено, скільки серед них дітей, і навіть вік дітей, і казав про кількість ракет (але про це нижче). І все це — без жодних посилань на джерела.

Було кілька узагальнених псевдопосилань на авторство суб’єктивних думок. У ввімкненні Ольги Кошеленко: «Як говорять аналітики, підтримка навіть у індійських та китайських урядових колах після численних поразок Путіна і після його брутального порушення міжнародного законодавства почала активно хитатись». А в другому її ввімкненні: «І як говорять аналітики в американській пресі, насправді хто найбільше зацікавлений у цих підривах, так це Росія». У текстах ведучого новин Гринчука таке посилання було двічі: «Медики кажуть, це значно полегшило оперування пацієнтів після уламкових чи вогнестрільних поранень». Ще одне: «Лісники кажуть, так проростатимуть всі рослини». А ведуча гостьової студії Мосейчук запитувала у секретаря РНБО Данілова: «Дуже багато військових експертів і аналітиків говорять про те, що у військово-політичного керівництва є мовляв такий «стоп» перед лінією 24.02.22» (це, на мою думку, якраз був випадок надмірного узагальнення, але про це трохи згодом).

Стандарт точності. Порушень стандарту точності було трохи менше. Більшість виникала через бездумне «ілюстрування» прямих ввімкнень кореспондентів і неякісну роботу з титрами.

Так, кореспондентка із Брюсселя розповідала про реакції ЄС на російську анексію українських земель, про подробиці нових санкцій проти Росії, а показували пропагандистське шоу в Кремлі й архівне відео планів імітації «референдумів». Дуже умовне «ілюстрування». Крім того, відео імітації окупантами «референдумів» на українських територіях було архівним. При цьому титром не давали дати події і не позначали це відео як архівне (хоча би), а навпаки — на архівних планах висів титр «наживо». І так було в двох прямих ввімкненнях.

У прямому ввімкненні кореспондентка розповідала про подробиці нових санкцій США проти Росії, а показували відео постачання американської зброї в Україну. Тобто картинка не відповідала словам за кадром. При цьому також архівне відео не позначали як архівне, натомість позначали титром «наживо».

Слова кореспондентки в прямому ввімкненні про реакцію НАТО на спробу анексії, про слова Столтенберга «ілюструвалися» відео підписання Зеленським, Стефанчуком і Шмигалем заявки на вступ до НАТО.

Не обійшлося і без недолугого «ілюстрування» розмов із гостями. Гість Михайло Подоляк розбирав заяву генсека НАТО з реакціями на російську спробу анексії українських земель, а показували, як Зеленський, Стефанчук і Шмигаль підписують заявку України до НАТО. Подоляк розповідав про гарантії безпеки Україні, а показували якісь запуски ракет тощо.

Спроби «ілюструвати» слова Фесенка призвели до того, що Фесенко говорив про Зеленського, а показували Путіна.

Пряме ввімкнення кореспондента із Запоріжжя в підсумковому випуску новин «перекривали» відео, знятим удень на місці обстрілу гуманітарної колони. І на цьому відео був титр «наживо».

Ведучий Сухенко стверджував, що гуманітарну колону в Запоріжжі ворог атакував 16 ракетами. Це було сказано (нагадаю) без посилання на джерела, отже навіть не зрозуміло, де саме ведучий взяв таку «інформацію». Але відразу ж після цього гість ефіру міністр внутрішніх справ Денис Монастирський (безумовно, компетентне джерело) сказав про «приліт» чотирьох ракет. А Сухенко після цієї розмови з Монастирським так і не виправив свою помилку.

Стандарт відокремлення фактів від думок. Цей стандарт порушувався журналістами «1+1» найчастіше (більше половини всіх випадків порушень). Було дуже багато оцінок у сюжеті Яни Слесарчук: «Підписавши абсурдні укази про визнання так званої незалежності Запорізької та Херсонської областей, Путін вперше за довгий час терміново скликає Федеральні збори». «Найвідданіші посіпаки Путіна демонструють слізну згоду та готовність воювати з НАТО». «Перша реакція на анексію з Офісу президента України — миттєва». «Навіть колишньому спічрайтеру Путіна соромно за свого президента». Слесарчук робила також і висновки: «Російська мова, яку начебто захищають тут окупанти, не заважає тим, кому довелося тікати з рідних домівок із найціннішим, ненавидіти росіян і вірити в нашу перемогу». Дуже багато суб’єктивних міркувань журналістки, а цей сюжет ще й був в ефірі тричі.

Оцінки робив ведучий новин Гринчук: «Небувалий у історії геноцид». «Про деталі маніакальної промови лідера окупантів...». Численні оцінки робила в прямому ввімкненні Ольга Кошеленко: «І що тут важливо. Як нам відомо із наших джерел, дуже активно весь цей час працювали різні країни, зокрема Сполучені Штати насамперед, із Китаєм та Індією, які займають проміжну таку позицію і дуже часто не підтримували ті резолюції...». «... підтримка навіть у індійських та китайських урядових колах після численних поразок Путіна і після його брутального порушення міжнародного законодавства почала активно хитатись»

Оцінки в новинах робила і досвідчена Алла Мазур: «Ще з минулої ночі російські пропагандисти почали говорити про імовірне "тактичне перегрупування", що, по суті, означає втечу». «Свої провали на фронті в очах зомбованого російського виборця Кремль спробував затулити новим політичним шоу». «Про деталі маніакальної промови лідера окупантів...» І все це — в двох випусках новин. І ще таке: «Утім, Столтенберг відповів абстрактно, повторивши те, що у Києві уже багато разів чули».

Яків Носков у прямому ввімкненні робив власне припущення: «І це при тому, що колона тільки формувалася, тобто загалом жертв могло би бути набагато більше».

Оцінки були у прямому ввімкненні Зоряни Степаненко: «Утім, сенсації зі штаб-квартири НАТО так і не прозвучало». «Відповідаючи на їхнє питання відповідне, повторив те, що в Києві уже багато разів чули». «А виступ свій з цього приводу почав і завершив цитатою українського поета Сергія Жадана, що досить символічно».

Дуже багато оцінок було у прямих ввімкненнях Ольги Кошеленко. Попри навіть авторизацію, в новинах журналістські оцінки є зайвими: «Але можу сказати, що в Вашингтоні Путін нікого ані здивував, ані налякав». «Але важливий геополітичний момент тут такий: за інформацією наших джерел, останніми днями члени ООН дуже активну роботу провадили із Китаєм та Індією». Крім того кореспондентка робила припущення: «Очевидно, що Росія скористається своїм правом вето та заблокує цю резолюцію і тоді вона буде винесена на розгляд Генеральної Асамблеї». «(Резолюція) була очікувано заветована Росією, а отже відхилена. Але голосування, те, як голосували члени Ради Безпеки ООН, само по собі цікаво». «Але що важливо. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй Антоніо Гутерреш, який після підписання ернової угоди" між Україною, Туреччиною та Росією під егідою Організації Об’єднаних Націй, завжди останнім часом був дуже обережний у висловлюваннях по відношенню до Росії, так наче намагався ніяк не налякати, не образити і ніяк не зачепити інтереси Путіна, висловився дуже конкретно». «Росія продовжує підривати із середини Організацію Об’єднаних Націй».

У гостьових студіях ведучі час від часу не авторизували власних думок. Так, Максим Сухенко казав: «Ви бачили, що оце друге питання журналіста про те, чи може бути все ж таки спрощений режим в НАТО, (Столтенберг) був не настільки однозначним». Або: «Ще одна подія, яку кілька днів ще обговорюють, яка шокувала весь світ, не Україну правда, це підриви «Потоків», які відбулися в Балтії. Справді, світ шокований, такого вони справді не очікували, це точно». Або таке: «Різка заява, поки що ми не чуємо якоїсь такої же різкої, адекватної, чіткої відповіді НАТО».

Часом не авторизувала власних думок і Наталія Мосейчук: «Ми продовжуємо обговорювати історичну комбінацію, яка просто сталася на наших очах. Це коли Путін зробив свій хід і поставив шах, а Зеленський поставив Путіну мат». Остання оцінка, як на мене, була занадто вже сміливою. Ще було таке: «Рідко кому за життя дістається епітет "легендарний". У нього він є. Російські політичні та воєнні злочинні, звиклі до безкарності, нікого не бояться. Його жахаються. Його прізвище вже вивчили від Калінінгада до Сахаліна, від Туви до Дагестану. Географія його діяльності неосяжна і невідома нікому. Генерал, який має честь».

І було ще кілька безпідставних узагальнень. У сюжеті Яни Слесарчук: «Українці, яким вдалося вибратися з окупованих територій, переконані: ще повернуться додому». «Однак сьогодні в середмісті Москви принаймні на камеру росіяни спроби анексії підтримують». І таке: «Відстоювати маніакальні інтереси Кремля не бажають навіть ті, хто ще кілька місяців тому клеїв військові символи на свої машини». Цей сюжет був тричі в ефірі.

Узагальнення були в сюжеті Інни Лебеденко: «У рідному селі дівчини тільки й розмов, що Віка нарешті вдома. Про її долю тут переживали всі».

Безпідставне узагальнення робила Алла Мазур: «Весь цивілізований світ обурений анексією українських територій». Точно не всі країни цивілізованого світу (до речі, доволі таки розмите це поняття — «країни цивілізованого світу») офіційно висловилися з цього приводу.

Стандарт повноти. Майже не порушувався. У повідомленні, що в Росії насамперед мобілізують представників корінних народів, не було позначене датою архівне відео заворушень проти мобілізації в Дагестані. Бекґраундове відео щодо шляху України до НАТО теж не було позначене датами тих подій, які в ньому демонструвалися.

Стандарт доступності подачі інформації. Мосейчук починала якось студію зі слів «це зараз наш слот». Це жаргонний професійний термін, якого ніхто з аудиторії точно не знає. Або вона ж казала: «Як завжди ми це робимо після 11-ї години, в праймовому ефірі». Це знову-таки суто телевізійний професійний термін, якого більшість аудиторії точно не розуміє. Мосейчук ще би сказала (що було б точніше, якщо вже на те пішло) «в постпраймовому ефірі».

Інші зауваження

Пару разів забували про існування фемінітивів в українській мові: «як заявляла постійна представник Сполучених Штатів в Організації Об’єднаних Націй Лінда Томас-Грінфілд» (у прямому ввімкненні Ольги Кошеленко), «країни-агресора» (у сюжеті Світлани Березівської).

І ще одне. Записане інтерв’ю Мосейчук із Будановим закінчувалося... рекламою якоїсь «повної версії» цього інтерв’ю на ютуб-каналі Мосейчук. Якось, по-моєму, не дуже ґречно таку рекламу робити в єдиному телемарафоні, який показують усі канали-учасники.

Елементи політичного піару

На моє переконання, ось такі пасажі в сюжетах є піаром: «Перша реакція на анексію з Офісу президента України — миттєва. Ми працюємо і далі і звільняємо українські території, написав глава ОП Андрій Єрмак». І цей сюжет був тричі в ефірі.

У прямому ввімкненні кореспондентка каналу в США не до ладу згадувала в позитивному контексті фракційну приналежність депутата, який був членом делегації українського парламенту до Америки. Звали депутата Давид Арахамія, а представила його кореспондентка як «голову фракції Слуга народу». І така ж згадка була в титрі на синхроні Арахамії. При цьому, наприклад, Олександра Устінова із фракції «Голос» була протитрована як народна депутатка.

Був матеріал про те, що «заступниця міністра оборони України Ганна Маляр відвідала у лікарні військових, які повернулися із російського полону. За її словами, в державі уже напрацьований певний алгоритм дій для таких наших бійців. ... З ними працюють найкращі лікарі та психологи, запевнила Маляр». І синхрон Маляр. І не було синхронів бійців (головних героїв усе ж таки). За всієї поваги до пані Маляр, цей матеріал був типовим «паркетом».

Наративи роспропаганди і токсичні медіаперсонажі. Ведуча Наталія Мосейчук запитувала в секретаря РНБО Данілова таке: «Дуже багато військових експертів і аналітиків говорять про те, що у військово-політичного керівництва є, мовляв, такий “стоп” перед лінією 24.02.22. І, мовляв, саме тому українські війська не переходять цієї лінії, хоча ми могли б бути вже в Донецьку. Можете прокоментувати такі побоювання і чи справді у військово-політичного керівництва є якесь отаке придихання перед лінією 24.02.22». Скажу чесно, в мене це твердження Мосейчук (ще й ніби навмисно повторене в запитанні двічі) викликало неабияке здивування, бо подібної ідеї в публічному просторі особисто я ніде не чув і не читав. Маю припущення, що навряд чи так було б, якби таку ідею висловлювало «дуже багато експертів і аналітиків», як стверджує Мосейчук. Тим більше, що згадане нею «військово-політичне керівництво» країни артикулює мету звільнення в межах кордонів України, зафіксованих 1991 року. Ця ідея в запитанні Мосейчук нагадує мені чиїсь до болю знайомі наративи.

Резюме

Новинна складова каналу була такою: лише три репортажних сюжети (з 11 сюжетів загалом), 7 прямих ввімкнень (при цьому інформація в повторних ввімкненнях кореспондентів майже повністю дублювалася) і четверо гостей-ньюзмейкерів. Із сюжетів найкращими були репортажі Руслана Ярмолюка про наслідки нічного ракетного обстрілу Миколаєва, Ольги Павловської про наслідки ракетного обстрілу Дніпра і Якова Носкова про обстріл гуманітарної колони в Запоріжжі. Якісним було й перше пряме ввімкнення Якова Носкова. І чотири якісні нариси: Олександра Загородного про нову технологію розведення лісів на Жимтомирщині, Наталії Нагорної про звільненого з полону захисника «Азовсталі» Михайла Діанова, Ірини Маркевич про жінку з Маріуполя, яку її донька рятувала з Росії, і Костянтина Грубича про багатодітну родину з Чернігівщини, які втратили домівку на третій день повномасштабної війни.

Цієї доби в гостях у «1+1» були суцільні топові ньюзмейкери з основних тем. І, відповідно, велику кількість реальних новин повідомляли безпосередньо в ефірі телемарафону. Вважаю, це була відмінна робота гостьової редакції каналу.

Порушень стандартів було багато, значно більше, ніж у попередньому періоді було зазвичай на каналі. Журналісти «1+1» переважно порушували стандарт відокремлення фактів від думок (багато власних міркувань журналістів у новинах, багато узагальнень, чимало неавторизованих думок ведучих гостьових студій). І багато порушень стандарту достовірності, зокрема, засилля абстрактних псевдопосилань.

Було три конкретні прояви політичного піару, один із яких повторювали в ефірі тричі (тобто загалом проявів піару в ефірному блоці було 5). Один — про чинну владу загалом і про керівника ОП Єрмака. Ще один — про фракцію «Слуга народу» ії керівника Арахамію. Ще один — про заступницю міністра оборони Маляр.

Токсичних медійних персонажів в ефірному блоці каналу не було. Натомість ведуча Мосейчук озвучувала в ефірі прихований російський пропагандистський наратив (що буцімто українське військово-політичне керівництво боїться відвойовувати українські території, окуповані до 24 лютого 22 року).

Важливі події/теми, які не були озвучені в телемарафоні 30 вересня

  • Білорусь використовуватимуть для підготовки мобілізованих росіян — Інститут вивчення війни.
  • Британська розвідка повідомляє про жалюгідний стан медичного забезпечення російської армії.
  • Уряд збільшив компенсацію домогосподарствам, яка надають прихисток переселенцям.
  • Президентка Грузії засудила анексію областей України та мобілізацію на окупованих територіях.
  • Блінкен: США не бачать підготовки Росії до ядерного удару, але погрози сприймають серйозно.
  • Майбутня прем’єрка Італії: Путін — це загроза, анексія не має значення.
  • Росія змушує працівників Запорізької АЕС підписувати контракти з «Росатомом».
  • Макрон засудив незаконну анексію територій України.
  • Байден попередив Путіна, що США й союзники готові захищати кожен дюйм території НАТО.
  • Білий дім: вступ України до НАТО треба вирішити в інший час.
  • Іранські дрони, які використовує Росія, не такі ефективні, як вважалося, — Пентагон

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Блок Суспільного складався лише з одного оригінального випуску новин, після якого йшли суцільні повтори записаного напередодні прямого ефіру (і підсумкового випуску новин 29 вересня, і гостьових студій) і заздалегідь підготовлені матеріали (інтерв’ю і документальні фільми). Все це не мало чітких прив’язок до часу.

Структура ефірного блоку телеканалів ICTV та СТБ була такою ж, як зазвичай. Блок був поділений на півгодинні частини, кожна з яких складалася з 15-хвилинного випуску новин і 15-хвилинної розмовної студії (де часом ішли й фільми). «Планового» випуску новин не було лише о 6:30.

Структура блоку телеканалу «Інтер» була звичною, інформаційною. Кожна ефірна година починалася випусками 15-хвилинних новин, які вела Лілія Налягака, продовжувалася гостьовими студіями, які по черзі вели Ірина Баглай і Олександр Просяник.

Структура ефірного блоку каналу «1+1» була такою: годинний випуск новин, потім годинна гостьова студія, годинний підсумковий випуск новин, півторагодинна гостьова, півгодинний випуск новин і годинна гостьова студія.

У блоці Суспільного новинна складова формально була забезпечена 5 репортажними сюжетами, двома прямими ввімкненнями і 6 гостями-ньюзмейкерами. Але все це було повторами з попередньої доби. Новинна складова блоку каналів ICTV та СТБ складалася з 10 репортажних сюжетів, 2 прямих ввімкнення і 5 гостей-ньюзмейкерів.  Новинна складова ефірного блоку телеканалу «Інтер» була забезпечена 10 репортажними сюжетами, 5 прямими ввімкненнями і 12 гостями-ньюзмейкерами. Новинна складова блоку «1+1» була такою: лише 3 репортажних сюжета (з 11 сюжетів загалом), 7 прямих ввімкнень (при цьому інформація в повторних ввімкненнях кореспондентів майже повністю дублювалася) і 4 гостя-ньюзмейкера (щоправда, 3 з них були топовими).

У блоці Суспільного було загалом 13 гостей, із них шестеро були ньюзмейкерами, решта — радниками, експертами і журналістами. В ефірному блоці ICTV та СТБ загалом було 12 гостей, із них — 5 ньюзмейкерів, решта — речниця, експерти і учасники подій. На каналі «Інтер» розмовні студії були переважно ньюзмейкерськими (12 гостей із 14), один радник і один експерт.

В гостьових студіях каналу «1+1» побувало 8 гостей, половина з них була ньюзмейкерами, також були 2 радники і 2 експерти.

У блоці Суспільного було незвично багато порушень стандартів, загалом 51. Це набагато більше за середні показники каналу в першому півріччі цього моніторингу. Так, 30 вересня середній показник становив 8,5 грубих порушень стандартів на одну годину ефірного часу, середній же показник за перші пів року моніторингу — 2,6. Цієї доби найбільше було порушень стандартів відокремлення фактів від думок (18), переважно оцінки й висновки журналістів у новинах. Багато порушували і стандарти достовірності (9) і точності (8). Крім того, було по 4 порушення стандартів повноти інформації та оперативності, тричі порушували стандарт досутпності. І було 5 надзвичайно грубих порушень етичних норм журналістики, пов’язані з порушенням приватності людей і з шоковим контентом.

Порушень стандартів в ефірному блоці каналів ICTV та СТБ цього разу було відчутно більше за середній показник першого півріччя (20 порушень на годину проти середнього в 15,4). Більше половини зі 120 грубих порушень припадало на стандарт відокремлення фактів від думок. Стандарт достовірності порушували в різні способи 31 раз, стандарт точності 17 разів. Було одне порушення стандарту повноти інформації, але воно дублювалося в ефірі 5 разів.

У блоці каналу «Інтер» була рекордна (як для каналу) кількість порушень стандартів — 114 (це 19 порушень на годину ефіру!). Найчастіше (62 рази) журналісти порушували стандарт відокремлення фактів від думок, трохи менше (41 раз) стандарт достовірності інформації. Інші стандарти порушувалися не так багато.

Порушень стандартів в ефірному блоці «1+1» було значно більше, ніж у попередньому періоді було зазвичай на каналі, загалом 98 (в середньому понад 16 порушень на годину ефіру). Журналісти «1+1» переважно порушували стандарт відокремлення фактів від думок (було багато власних міркувань журналістів у новинах, багато узагальнень, чимало неавторизованих думок ведучих гостьових студій). І багато було порушень стандарту достовірності, зокрема, якесь засилля абстрактних псевдопосилань.

У блоці Суспільного був один прояв політичного піару: невиправдана контекстом розмови згадка про фракційну приналежність гостя — народного депутата Романа Костенка до фракції «Голос». У блоці ICTV та СТБ був один прояв політичного піару — «паркетне» БЗ+СХ про захід керівника Офісу президента Андрія Єрмака. І один випадок бізнесового піару.

У блоці «Інтера» було три типові «паркетні» матеріали: один про керівника Офісу президента Андрія Єрмака, два — про його заступника Кирила Тимошенка.

В ефірі «1+1» було 5 проявів політичного піару. Один із них (повторений в ефірі каналу тричі) піарив керівника Офісу президента Андрія Єрмака, другий — голову фракції «Слуга народу» в парламенті Давида Арахамію, третій — заступницю міністра оборони Ганну Маляр.

Ворожих наративів чи токсичних медіаперсонажів у блоках Суспільного, ICTV та СТБ і «Інтера» цієї доби не було. У блоці «1+1» не було токсичних медійних персонажів. Ведуча гостьової студії Мосейчук озвучувала в ефірі (причому навіщось повторила це двічі) наратив, що українська влада буцімто боїться відвойовувати ті українські території, які були окуповані до 24 лютого цього року.

Скріншот відео: ТСН/YouTube

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4082
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду