24 лютого, коли Росія пішла в наступ на Україну, «Детектор медіа» мусив припинити свої постійні моніторингові проєкти, адже наповнення ефіру телеканалів повністю змінилося. Центральні канали об’єднались у спільний марафон «Єдині новини #UAРазом». Однак і під час війни моніторинг і контроль якості телепродукту залишаються важливими. Тому ми запустили нове дослідження — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих включень, гостьових студій) на дотримання стандартів та вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути. Детальніше — в методології моніторингу. Додаткові пояснення щодо застосування стандартів журналістики під час війни є в матеріалі — відповіді на критику моніторингу. Коротке резюме моніторингових звітів читайте тут. Також у рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Примітка: ефірний блок телеканалів ICTV та СТБ виходив поза межами цієї доби.

Телеканал «Інтер» (0:00–6:00)

Зміст ефіру. Говорити про структуру ефірного блоку каналу цієї доби не випадає, бо ніякої структури не було. Телеканал «Інтер» (навіть із його колосальним ресурсом) явно не спромігся якісно заповнювати 12-годинний ефір (бо знову-таки починав свій ефір ще напередодні о 18-й годині). З опівночі був один короткий випуск новин, який вела Анастасія Даугуле. Далі протягом 2 годин 45 хвилин героїчно вів нічний ефір Дмитро Чистяков у дуже умовно гостьовій студії. Бо гостей там було аж двійко, а решта — суто новинні короткі форми повідомлень і підводки із сюжетами, причому серед цих сюжетів були навіть повтори з ефірів попередніх днів (принаймні точно були два сюжети, які виходили в ефір ще 16 серпня) і навіть повтор нарису, знятого ще до повномасштабної війни. Плюс було чимало сюжетів виробництва Військового телебачення. Але й усього цього не вистачило на «заповнення ефіру», тож о третій годині ночі йшов повтор підсумкового випуску новин за попередню добу — 19 серпня, який вів Олександр Васильченко, а потім протягом двох годин ішли різні фільми і кліпи не інтерівського виробництва.

В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

• Марії Бібік про наслідки ракетного удару по Краматорську,
• Наталії Сінченко про наслідки ракетного удару по Миколаєву,
• Станіслава Кухарчука про прифронтовий Бахмут,
• Ніни Коломієць і Марії Бібік про наслідки обстрілів Краматорська,
• Дмитра Чистякова про життя людей у прифронтовому Бахмуті,
• Андрія Анастасова про військові навчання на Одещині,
• Станіслава Кухарчука про прифронтову Авдіївку,
• Світлани Шекери про розбір завалів знищеного ракетним обстрілом гуртожитку в Харкові,
• Ірини Іванової, Христини Гашенко і Ольги Жидецької про візит в Україну президента Туреччини і генсека ООН,
• Марини Біленької про «новітні» розробки російського оборонпрому,
• Дмитра Чистякова і Олександра Мужичука про російського пропагандиста Дмитра Кисельова,
• Олени Бринзи про підготовку шкіл у Кропивницькому до нового навчального року,
• Данила Снісаря про вибухи у Криму,
• Євгена Онопрієнка, Романа Барашева, Олени Мендалюк і Жанни Дутчак про підготовку комунальників до опалювального сезону в Дніпрі, в Києві, у Харкові, у Львові, Івано-Франківську,
• Карини Вакарєвої про пропагандистську складову російського кінематографа,
• Ярини Марків про відбудову села Ягідне на Чернігівщині,
• Валерії Мікульської про Батурин (сюжет був зроблений ще до повномасштабної війни),
• Ніни Коломієць, Євгена Онопрієнка і Валерії Подкіч (Військове телебачення) про австралійські бронеавтомобілі «Бушмастер»,
• Андрія Анастасова про те, як волонтери в Одесі навчають дітей-переселенців знімати кіно,
• Ніни Коломієць, Євгена Онопрієнка і Поліни Коваленко про роботу німецьких САУ Panzerhaubitz 2000,
• Світлани Чернецької про життя українських біженців у Великій Британії,
• Ольги Куріленко про жителів Харківщини, відрізаних від цивілізації через зруйнований міст,
• Мар’яни Михайловської про миколаївських волонтерів, які роблять перископи для військових,
• Олени Мендалюк про родину з Лисичанська, яка створює мультфільми про Україну,
• Марини Михайловської про миколаївського спортсмена-паралімпійця, який волонтерить для армії,
• Жанни Дутчак про ремесло ліжникарства у прикарпатському селі Яворів,
• Дмитра Анопченка про лікування та реабілітацію в США української дівчинки, яка під час евакуації з Гостомеля втратила руку,
• Євгена Онопрієнка і Олега Грицуна (Військове телебачення) про бої на Запорізькому напрямку (повтор за 16 серпня),
• Ярини Марків про відбудову Ірпеня (повтор за 16 серпня).

Були прямі ввімкнення:

• Станіслава Кухарчука із Краматорська про розбір завалів зруйнованого ракетами коледжу та Машинобудівної академії,
• Дмитра Анопченка про позицію Держдепа США щодо експорту українського зерна.

Гостями ефірного блоку були:

• Артем Колюбаєв, голова Ради з державної підтримки кінематографу, член Європейської та української кіноакадемій, про кінематографістів, які нині воюють на фронті, про волонтерство кінематографістів, про стан кінематографу в умовах війни, про «реорганізацію» «Довженко-центру»;
• Христина Ковтун, біженка, про те, як нині живуть українські біженці в Німеччині.

Крім того в ефірному блоці каналу були:

• вечірнє відеозвернення президента Володимира Зеленського;
• сюжет Нацполіції про поліцейського, який вивозить людей із прифронтових міст і сіл;
• сюжет Сухопутних військ про бійців 10-ї гірськоштурмової бригади «Едельвейс»;
• сюжет Прикордонної служби про пенсіонера з Чернігівщини, який у березні збив мисливською рушницею ворожий літак;
• сюжет Прикордонної служби про актора Андрія Луценка, який воює в лавах прикордонників;
• сюжет Військового телебачення про бійців територіальної оборони, які боронять Харків;
• сюжет Військового телебачення про гранатометника, який узяв до рук зброю, попри релігійні погляди. До речі, сюжети Військового телебачення є якісними й інформативними, на мій погляд;
• документальний фільм Данила Снісаря із серії «Герої» про Андрія Долженка, волонтера, який рятує покинутих тварин в зонах бойових дій. Теж якісний фільм;
• три пропагандистських фільми проєкту «Антізомбі» про те, що росіяни вірять своїй пропаганді більше, ніж українським родичам, про пропагандистський міф про «непереможність» російської армії і про пропагандистське виправдання повномасштабної війни.

Порушення стандартів. Стандарт достовірності найбільше порушували узагальненими посиланнями на авторство суб’єктивної думки. Таке посилання робив ведучий Дмитро Чистяков: «Бахмут нині став основним напрямком удару російської армії на Донбасі. Експерти вважають, що рашисти хочуть взяти його, а далі Костянтинівку і врешті далі всю область по шматочках». Узагальнене посилання на авторство суб’єктивної думки робила в сюжеті й Олена Бринза: «Самої лише батьківської волі недостатньо, наголошують посадовці». Узагальнене посилання було в сюжеті Ірини Іванової, Христини Гашенко і Ольги Жидецької: «Оглядачі припускають: у Кремлі скористалися нагодою передати Києву через Ердогана свої побажання, про які не готові говорити відкрито». І в сюжеті Євгена Онопрієнка, Романа Барашева, Олени Мендалюк і Жанни Дутчак: «Та головне, радять експерти, подбати про безпечну зиму краще уже зараз». Двічі Дмитро Чистяков робив повністю абстрактні посилання: «Також відомо, що напередодні на станцію прибули російські пропагандисти». І в повідомленні про обстріл Краматорська: «За попередньою інформацією обійшлося без жертв». Ярина Марків наводила у своєму сюжеті статистику зруйнованих на Чернігівщині будинків без посилань на джерело.

Порушень стандарту точності було відносно небагато. Повідомлення про скорочення Польщею видачі віз росіянам було «перекрите» відео вулиць якогось, імовірно, польського міста. Повідомлення про обстріли в різних областях було «перекрито» невідповідним, — як мінімум, за географією, — відео. Дмитро Анопченко в прямому ввімкненні розповідав про рішення Держдепу США щодо виділення додаткових грошей на продовольчу програму, а «ілюстрували» це архівним відео жнив.

Ведучий Дмитро Чистяков називав українську біженку до Німеччини «вимушеною переселенкою». І так само було в титрі. Станіслав Кухарчук у прямому ввімкненні казав: «На світанку ці нелюди двома ракетами поцілили по “надважливих військових об’єктах” — це коледж та Машинобудівна академія». Кореспондент, звісно ж, казав це із сарказмом. Але ж «лапок» на слух не почути. Тож слід було якось позначати свій сарказм словесно. А так глядачі могли сприйняти це буквально.

Найгірше в редакції справи з дотриманням стандарту відокремлення фактів від думок.

Власні міркування й узагальнення робила Наталія Сінченко в сюжеті: «Рашисти, втім, і самі допомагають українцям наблизити перемогу. Так, орки загубили свій дрон із флешкою, на якій було знято відео їх баз на Миколаївщині. Наші воїни, звичайно, дякують окупантам за допомогу нищити їх та закликають: скоро жодного рашиста не залишиться на українській землі». І знову ці «орки». Не слід підміняти поняття, називаючи ворога. Називаймо ще в новинах українців «гобітами», американців із британцями «ельфами», а німців із французами «гномами»?

Неавторизовані як слід власні оцінки в підводках часто робив ведучий Дмитро Чистяков: «На лінії вогню місто Бахмут, що на Донеччині. Його околиці росіяни вже перетворили на руїни. Та це не дивно. Вони намагаються стерти з лиця кожне місто, яке починають обстрілювати». Або «дуже маневрені, захищають життя людей і закривають багато питань під час бойових дій. Це все про “Бушмастери”». Або таке: «Вони роблять все, щоб якнайшвидше прогнати окупантів з української землі. Без перерв і вихідних. В запеклих боях дають відсіч російським загарбникам. Мужні й відважні бійці». І таке: «Примарна міць, вигадані здобутки, вкрадені ідеї. Москва в своєму репертуарі. Там на військовій виставці показали так би мовити «новітні розробки», з яких тепер регоче весь світ. Навіть пересічні користувачі соцмереж одразу помітили плагіат і відсталість. Звісно, на тлі так званої «спецоперації в Україні» без згадки про Україну на виставці не обійшлося». І таке: «Одним із основних ідейників та авторів пропаганди, якою “годують” людей вже багато років, є Дмитро Кисельов. Король брехунів, великий “лжедмітрій”, беззаперечний посіпака Путіна. Він дозволяє собі те, що постидалися би говорити інші, він вигадує таке, що не народилося б в голові адекватної людини». І ще таке: Ведучий Чистяков: «Від безвиході орки істерично обстрілюють мирні будинки та об’єкти соціальної інфраструктури». Тут і оцінка, і знов «орки».

Узагальнення робив у сюжеті Станіслав Кухарчук: «Втім, у те, що Бахмут може бути окупований, жителі, які досі залишаються тут, не вірять». Навряд чи він опитав усіх мешканців міста. Узагальнення було в сюжеті Ніни Коломієць і Жанни Дутчак: «Зовсім інші настрої у батьків у самому Івано-Франківську». Узагальнення було в сюжеті Євгена Онопрієнка та Олега Грицуна: «Та хай би які підступні «подарунки» закидала на позиції українських бійців російська армія, наші захисники зберігають бойовий дух і готові до будь-яких провокацій з боку ворога». Я точно не сумніваюсь у тому, що так і є, але з точки зору журналістики замість цих слів досить було навіть того одного синхрону бійця, який після цих слів журналіста був у сюжеті.

Оцінки робила в сюжеті Марина Біленька: «Юзери кепкують, що решта 10 тисяч євро, напевно, витратили на костюм ніндзя, який доречно прикриває логотипи компанії-виробника». «Адже це лише у російській пропаганді армія Росії забезпечена усім необхідним». «Додати атмосферності форуму окупанти спробували і тематичною експозицією». «Не менш абсурдним став макет бару з гучною назвою “Каратель”».

Сюжет Дмитра Чистякова і Олександра Мужичука значною мірою складався з оцінок і висновків авторів на кшталт: «Лжедмітрій, безпринципний король брехні, рупор Кремля, символ російської пропаганди, цинічний ненависник всього західного та військовий злочинець — це Дмитро Кисельов». «Один із найбільш одіозних пропагандистів Росії та законодавець нових стандартів російської журналістики». Я вирішив не розшифровувати далі, бо довелося б цитувати мало не весь чималий сюжет. Чим подібний текст відрізняється від текстів Дмитра Кисельова? Лише знаком. Форма тотожна. Але ж це не новини, бо нової інформації в таких текстах нема.

Повторюся дослівно, тому що це був повтор сюжету, який уперше в ефір вийшов іще 16 серпня. Власні висновки робила в ньому Ярина Марків, як підсумок до синхрону Олени Шуляк (принагідно представленої як «голова партії «Слуга народу»), в якому та казала про плани розгляду парламентом законопроєктів щодо фінансування відбудови зруйнованого ворогом житла: «А отже — невдовзі. Треба лише набратися терпіння. Переможемо, відбудуємо, розквітнемо».

Станіслав Кухарчук у прямому ввімкненні казав: «На світанку ці нелюди двома ракетами поцілили по “надважливих військових об’єктах” — це коледж та Машинобудівна академія». Це образний сарказм. Теж різновид суб’єктивної думки журналіста, яка є зайвою в новинах.

Оцінки і висновки були в сюжеті Ірини Іванової, Христини Гашенко і Ольги Жидецької: «Для голови держави важило, щоб іноземні гості почули кожне сказане ним слово, аж так, що виправив недоліки роботи свого перекладача сам». «Обидва іноземних гостя на словах декларують непохитну позицію щодо територіальної цілісності та суверенності України». «Утім сенсацій львівський саміт не приніс. Та їх ніхто й не чекав. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну продемонструвало всьому світові безпорадність ООН як інституції, що має підтримувати мир на планеті». «Тож усе, що залишається керівництву ООН — висловлювати співчуття та глибоке занепокоєння». «Більш-менш успішним кейсом у російсько-українській війні для ООН стала підписана в Стамбулі “зернова угода”». «Для Ердогана мирний процес між Києвом та Москвою — елемент складної геополітичної гри». «Зусібіч Анкара дбає про власні інтереси». «І коштуватиме це Кремлю недешево. Зокрема, схоже, Росія змирилася з поступкою своїми інтересами в Сирії». «Це ще одне свідчення зменшення російського зовнішнього впливу через провал в Україні».

Неавторизовану оцінку раз робив ведучий Олександр Васильченко: «А зараз новини, які тішать кожного українця». «Росіяни у паніці, бо після серії вибухів вони, схоже, теж повірили у Збройні Сили України». І одного разу він же робив неавторизований висновок: «Кіно — найважливіше з усіх мистецтв. Схоже, Путін і в цьому користується ще радянськими політичними лекалами».

Численні оцінки, висновки і припущення були в сюжеті Данила Снісаря: «Кадри, які можна переглядати знову і знову. Філігранна робота необережних курців у вибухонебезпечних місцях. І панічні настрої Кремля…». «Черга Керченського мосту дійде, але не одразу». «Тож можна припустити, що ворог концентрує сили саме у цьому місці». «Успіх ЗСУ і відповідно невдача росіян залежать від тактики. У нашої армії підхід більш сучасний». «І в Кремлі, схоже, щось починають розуміти. І готуються до нової «бавовни». Поспіхом шукають шляхи, як врятувати авіаційну техніку». «Та навряд чи хтось всерйоз сприйме бодай якісь пропозиції від Росії». «І нехай ці активні дії стануть сюрпризом для Росії». «Тепер і Крим буде як на долоні в режимі реального часу, і Керченський міст, черга до якого обов’язково дійде».

Численні власні оцінки й висновки робила в сюжеті Карина Вакарєва: «Після розпаду Союзу образ докорінно змінився. Чимало стрічок почали активно демонізувати українську націю, паплюжити історію та фабрикувати альтернативну реальність». «Кінематограф, завдяки своїй масовості та доступності, зробив війну прийнятною для росіян». «Загалом кінострічка розпалює ненависть до нашого народу усім». «Драма “Тарас Бульба” — окремий біль, бо ж українську історію про славетних козаків знімали росіяни, які самі ж цих козаків і знищили». «Або ось, на перший погляд, абсолютно безневинний ситком». «Кінопропаганда в розвинутих країнах ближча до людей, а в Росії — ближча до влади». «І чим більше Росія зніматиме свої націоналістичні стрічки, тим швидше відставатиме від цивілізованого світу».

Двічі порушували стандарт повноти. І обидва рази це була зайва в новинних сюжетах музика, що повністю «забивала» інформативний інтершум, який насправді несе важливу інформацію. Так було в сюжеті Ніни Коломієць, Євгена Онопрієнка і Поліни Коваленко про роботу німецьких самохідних артилерійських установок і в спецрепортажі Станіслава Кухарчука про прифронтову Авдіївку.

Було одне грубе порушення стандарту балансу думок. У сюжеті Ніни Коломієць і Жанни Дутчак незбалансовано наводили думки батьків у Надвірній щодо очного навчання у школах, було два синхрони, обидва — за очне навчання. Хоча гарантовано в Надвірній чимало батьків за дистанційне навчання. З цього в сюжеті зроблено непрямий висновок, що в Надвірній усі батьки за очне навчання.

І два слова про стандарт доступності. Абсолютно неправильним вважаю використання запозичених слів, значення яких точно далеко не вся телеаудиторія знає. Наприклад, як у сюжеті Ірини Іванової, Христини Гашенко і Ольги Жидецької: «Більш-менш успішним кейсом у російсько-українській війні для ООН стала підписана в Стамбулі “зернова угода”».

Інші зауваження. Я вперше побачив фільми проєкту «Антізомбі» не в ефірних блоках ICTV та СТБ, а в ефірному блоці «Інтера». І вперше побачив ці фільми нарешті українською, а не мовою ворога! Але все одно «чорною» пропагандистською мовою. Це мова, яка є однозначно зайвою і токсичною в інформаційному національному телемарафоні. І нарешті в титрі наприкінці останнього фільму «Антизомбі» було таки написано, хто його зняв: «ТОВ “СЛМ Новини” на замовлення ТОВ “МК ТРК” (ICTV)». Єдине, що з того зрозуміло: до виробництва цих фільмів дотичний канал ICTV. Мені особисто сподобалися абревіатури «СЛМ» і «МК ТРК». Звучить загадково і пробуджує уяву.

І традиційно журналісти часом забували про фемінітиви. У сюжеті Станіслав Кухарчук казав: «Посаду керівника управління культури Ірина ще з початку повномасштабного вторгнення Росії поєднує з волонтерською діяльністю. Потреб у центру, де вона координатор, чимало». І там же в титрі було: «Ірина Булгакова, начальник управління культури Бахмутської міської ради». В іншому сюжеті авторку титрували так: «Валерія Подкіч, власний кореспондент». В сюжеті Андрія Анастасова був титр: «Ксенія Бурнусус, хореограф курсів».

Елементи політичного піару. Зайвим було згадування, що Олена Шуляк є головою партії «Слуга народу», в титрі в сюжеті Ярини Марків про відбудову зруйнованого житла в Ірпені (причому це був повтор сюжету, який вийшов в ефір уперше 16 серпня).

Резюме. Новинна складова ефірного блоку каналу була представлена переважно репортажними сюжетами, яких було 9 (але більшість із них за попередній день — у повторі основного випуску 19 серпня). І було два прямі ввімкнення. Із сюжетів я б відмітив як найбільш якісні репортажі Станіслава Кухарчука про прифронтовий Бахмут і його ж репортаж про прифронтову Авдіївку, репортаж Світлани Шекери про розбір завалів знищеного ракетним обстрілом гуртожитку в Харкові. І два нариси: Світлани Чернецької про життя українських біженців у Великій Британії і Дмитра Анопченка про реабілітацію в США української дівчинки, яка під час евакуації з Гостомеля втратила руку. В гостях у каналу за 6 годин нічного ефіру побувало лише двоє гостей.

Найбільше журналісти порушували стандарт відокремлення фактів від думок — 65 разів! Це були оцінки, висновки й узагальнення журналістів у новинних матеріалах. Стандарт достовірності порушували переважно узагальненими посиланнями на авторство суб’єктивної думки.

В ефірному блоці каналу був один прояв політичного піару. Проросійські наративи звучали у пропагандистських фільмах проєкту «Антізомбі», де вони «розвінчувалися».

Телеканал «1+1» (6:00–12:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку каналу цього разу була логічною. Більшість ефірних годин були розподілені між 30-хвилинним випуском новин і 30-хвилинною гостьовою студією. О 9-й ранку був годинний випуск новин, о 10-й — годинна гостьова студія. Новини вів Святослав Гринчук, гостьові студії — вдвох Марічка Падалко та Руслан Шаріпов. У блоці каналу були такі сюжети:

• Маргарити Потапової про життя в прифронтовій Костянтинівці,
• Івана Петричака про ситуацію на Миколаївському напрямку,
• Івана Петричака про наслідки ракетного обстрілу Миколаєва,
• Олександра Загородного про розбір завалів гуртожитка, зруйнованого ракетою 17 серпня,
• Ігоря Бондаренка про те, як рятувальники знищували нерозірвану ворожу ракету під водою у Дніпрі поблизу Черкас,
• Ірини Коваленко про те, як волонтери «Добробата» розбирають завали в Ірпені,
• Валерії Ковалінської про концерт Наді Дорофеєвої у столичній підземці,
• Мирослава Солонара про партизанський рух у Росії,
• Ірини Прокоф’євої про вибухи в Криму,
• Яни Слесарчук про ситуацію навколо Запорізької АЕС,
• Андрія Орляка про загрозу повернення Трампа у велику політику,
• Тетяни Хомич про українську військову медичку, яка вагітною перебуває у ворожому полоні в Оленівці,
• Неллі Ковальської про курси української мови для охочих у Києві,
• Вікторії Стрельцової про психологічну терапію бійців за допомогою гончарства у Харкові,
• Марічки Кужик про те, як чоловіки призовного віку намагалися втекти за кордон,
• Вікторії Ковцун про київську художницю, яка розписує петриківським розписом протитанкові їжаки на Хрещатику,
• Марічки Кужик про те, як львівські лікарі рятують двох важкопоранених вибухом ракети братів з Сергіївки на Одещині,
• (ім’я авторки нерозбірливе) про незрячого, який під час боїв втратив собаку-поводиря.

Були прямі ввімкнення:

• Олександра Загородного про відкриття в Харкові першої зупинки-укриття,
• Мар’яни Бухан про велопробіг у Києві на підтримку військових і військовополонених.

Гостями ефірного блоку були:

• Сергій Лабазюк, народний депутат, член аграрного Комітету ВР, про збільшення потужності морського «зернового коридору», про підсумки переговорів у Львові між Зеленським, Ердоганом і Гутеррішем, про державну підтримку аграріїв, про майбутній врожай;
• Павло Кириленко, голова Донецької ОВА, про ситуацію на фронті, про евакуацію людей в області, про плани окупантів з організації псевдореферендуму;
• Валентина Коваленко, директорка Шевченківського національного заповідника в Каневі, про історію й роботу заповідника, про проблему із захистом могили Шевченка;
• Урмас Рейнсалу, міністр закордонних справ Естонії, про восьмий пакет санкцій, де Естонія ініціює енергетичне ембарго, про позбавлення росіян права на отримання європейських віз, про нову допомогу Естонії Україні зброєю, про ситуацію в Балтійському регіоні;
• Рустем Умеров, голова Тимчасової слідчої комісії ВР з питань моніторингу використання озброєння, про заяву Інтерполу, про те, як контролюватиме ТСК використання зброї;
• Вадим Гутцайт, міністр молоді і спорту, про проведення футбольного чемпіонату в умовах війни, про успішні виступи українських легкоатлетів на чемпіонаті Європи;
• Олександр Мусієнко, воєнний експерт, про вибухи в окупованому Криму, про російські запаси зброї, про загрози масованого ракетного удару на найближчі дні, про партизанський рух у Росії, про бойові дії на сході, про новий пакет військової підтримки від США, про «народний супутник» для армії;
• Олексій Дорошенко, голова Асоціації постачальників торговельних мереж, про забезпечення українців їжею і про ціни на харчі, про вплив на ціни підвищення імпортозалежності України, про експорт українських харчів;
• Ігор Жуков, кінознавець і телеведучий, про відлучення Росії від світової кіноіндустрії, про організований гостем проєкт «Кіно, яке не подивляться орки»;
• Ростислав Хотин, редактор «Радіо Свобода» у Празі, про те, як в Чехії люди сприймають російсько-українську війну, які паралелі проводять з подіями в Чехословаччині 1968 року;
• Марк Фейгін, «відомий російський адвокат та блогер», про реакції Росії і росіян на постійні вибухи в окупованому Криму, якою може бути військова відповідь Росії, про реакції Заходу на українські удари по Криму і можливі удари по території Росії;
• Андрій Длігач, доктор економічних наук, про дієвість урядової програми мікрокредитів для бізнесу, про стан українського бізнесу після півроку великої війни, про урядовий тиск на бізнес, про податкову реформу і опір їй.

Крім того в ефірному блоці каналу було відеозвернення президента Зеленського.

Порушення стандартів. Більше половини грубих порушень припадало на стандарт достовірності. Дуже багато було посилань на часто неназвані й анонімні телеграм-канали.

Кілька разів журналісти посилалися невідомо на кого. «Очевидці повідомляють про вибухи близько 8:17 ранку. За словами окупаційної влади, над штабом збито дрон з вибухівкою». Ведучий Гринчук казав: «Колаборанти одразу ж відзвітували, що це начебто спрацювала їхня ППО, але містяни кажуть: дим іде і досі».

Були повні абстракції. У сюжеті Ірини Прокоф’євої: «Згідно з даними з відкритих джерел, там дислокується 37-й змішаний авіаполк». І у ведучого Гринчука: «І щойно стало відомо про вибухи в окупованому Бахчисараї. Повідомляють про мінімум три хлопки і над аеродромом Бахчисараю очевидці бачать чорний стовп диму».

Зведення із фронтів Святослав Гринчук подавав у двох випусках без посилань на джерело інформації.

Двічі були узагальнені посилання на авторство суб’єктивної думки. У сюжеті Яни Слєсарчук: «Але панікувати експерти не радять». А ведучий Гринчук казав про річну потребу України в пшениці: «Експерти оцінюють її в 16 мільйонів тон».

Більшість порушень стандарту точності були пов’язані з некоректним використанням невідповідної картинки. Повідомлення про обстріли різних міст і сіл на Дніпропетровщині було «перекрите» невідповідним відео — як за географією (яка в тексті була значно ширшою за кількість картинок), так і за змістом, наприклад, психоневрологічний інтернат виглядав як корівник. Це було у чотирьох випусках новин. У другому випуску психоневрологічний інтернат уже виглядав як житлова п’ятиповерхівка, в третьому — як дев’ятиповерхівка. Так воно і буває при бездумному «перекриванні» тексту абичим.

Так само випадковим набором відео у трьох випусках новин було «перекрито» повідомлення про обстріли Сумщини. Повідомлення про приєднання ЄС до позову України до Росії за злочин геноциду було «перекрите» випадковим набором відео бойових дій, зруйнованих будинків, спаленої російської техніки на Хрещатику, Кремля тощо. Відеопотік свідомості був у двох випусках новин.

Спроби «ілюструвати» слова гостей традиційно породжували невідповідності між картинкою і словами. Так, слова воєнного експерта «перекривали» хаотичним набором архівного відео бойових дій. Економічний експерт говорив про інфляційні процеси, їх «ілюстрували» планами овочевих рядів на базарі. Спроби «ілюстрування» слів голови Донецької ОВА випадковим набором відео зруйнованих будинків, що цілком передбачувано не відповіло змісту того, про що говорив гість за кадром. Слова економічного експерта «ілюстрували» випадковим набором архівного відео якихось виробничих процесів. І ще на картинці про вибухи в Мелітополі був геотитр «Запоріжжя».

Порушували також і стандарт відокремлення фактів від думок. Оцінки і висновки були в сюжеті Мирослава Солонара: «Те, у що віриться не одразу. Партизани на території Росії справді існують». «Партизани діють організовано, за інструкціями з соцмереж. Свою успішну роботу вони знімають і викладають в мережу. Нічого подібного в попередні роки за порєбріком не відбувалося». «Нині усі, хто міг би очолити протестний рух в Росії, або за гратами, або переховуються за кордоном. Тож перемогти путінізм швидше вийде в українців на полі бою, ніж у росіян всередині країни».

Узагальнення було в сюжеті Івана Петричака: «Люди вірять: за вбивство цивільних, обстріли університетів, шкіл і дитячих садків відповідатиме кожен». Узагальнення було і в сюжеті Ірини Прокоф’євої: «Приїжджі панікують і лаються». Там же були оцінки: «А от до чого призводить паління, чітко показали супутникові дані і висновки закордонних розвідок».

Андрій Орляк у своєму огляді (в рубриці «Погляд») лише двічі, наприкінці сюжету, авторизував як належить власні суб’єктивні думки, з яких значною мірою складався авторський текст. Більшість же його міркувань не були авторизованими.

Стандарт повноти порушили один раз. Не досить представляти Олександра Мусієнка як «військового експерта» (в сенсі воєнного). Слід пояснити його компетентність у питаннях війни.

Елементи політичного піару. Не виправданою контекстом розмови була згадка (в представленні і в титрі) про фракційну приналежність до групи «За майбутнє» народного депутата Сергія Лабазюка.

Зайвим було і згадування приналежності до «Голосу» нардепа Рустема Умерова в контексті розмови про роботу очолюваної ним парламентської ТСК з моніторингу використання західної зброї.

Резюме. Новинна складова в ефірному блоці каналу була представлена 7 репортажними сюжетами і двома прямими ввімкненнями, що, вважаю, замало для інформаційного блоку у марафоні та ще й у доволі активний час доби. Натомість більшість репортажних сюжетів були дуже якісними. Зокрема, репортаж Маргарити Потапової про життя в прифронтовій Костянтинівці, Івана Петричака про ситуацію на Миколаївському напрямку і його ж репортаж про наслідки ракетного обстрілу Миколаєва, репортаж Олександра Загородного про розбір завалів гуртожитку, зруйнованого ракетою окупантів 17 серпня, Ігоря Бондаренка про те, як рятувальники знищували нерозірвану ворожу ракету під водою у Дніпрі поблизу Черкас, і репортаж Ірини Коваленко про те, як волонтери «Добробата» розбирають завали зруйнованих будинків у Ірпені. Був також якісний нарис Тетяни Хомич про українську військову медичку, яка вагітною перебуває у ворожому полоні в Оленівці. І дуже якісне пряме ввімкнення Олександра Загородного про відкриття в Харкові першої зупинки-укриття. Загалом же, як мені здається, «1+1», зробивши щопівгодини 30-хвилинні випуски новин, трохи не розрахували з ресурсом, бо вже починаючи з третього випуску новин (о 8-й ранку) змушені були заповнювати їх переважно повторами. Гостей в ефірі каналу цього дня було 12, половина з них були ньюзмейкерами, половина — експертами. Принагідно хотів би відзначити дуже якісне ведення гостьових студій Марічкою Падалко і Русланом Шаріповим.

Порушень стандартів було доволі багато, половину з них становили порушення стандарту достовірності. Багато інформації редакція брала без перевірки зі сторінок у соцмережах і з телеграм-каналів, часто анонімних. Порушення стандарту точності переважно були пов’язані з некоректним використанням невідповідної до тексту картинки, особливо у спробах «ілюструвати» непередбачувані слова гостей. Чимало було й порушень стандарту відокремлення фактів від думок.

У блоці каналу було два прояви політичного піару, обидва — недоречними згадками про фракційну приналежність депутатів — від «За майбутнє» і від «Голосу».

Проросійських наративів і токсичних персонажів у блоці каналу не було.

Телеканал «Рада» (12:00–18:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку була стандартною. Кожна ефірна година починалася з випуску новин різного хронометражу (від 9 до 20 хвилин), продовжувалася гостьовою студією, посеред якої ще раз або два на годину робили короткі (3–5 хвилин) «оперативні новини». Основні випуски новин вів Антон Страшко, гостьову студію (яка знову була виїзною, цього разу в місті Славутич) вели Назар Довгий та Ольга Нємцева. Їх страхували під час повітряних тривог у київській студії Максим Зборовський і Олеся Ніцевич. Вони ж вели випуски «оперативних новин».

В ефірному блоці каналу були такі сюжети:

• Олександра Шилка про евакуацію людей на Донеччині,
• Єви Миронової про черги автомобілів при перетині лінії розмежування на Запоріжжі,
• Олександра Шемаєва про те, як у Харкові відновлюють міські автобуси, пошкоджені обстрілами ворогів,
• Антона Страшка про викриту СБУ ботоферму,
• Катерини Васько про курси української мови для вимушених переселенців на Дніпропетровщині.

Були прямі ввімкнення:

• Олександра Шемаєва з Харкова про наслідки ворожих обстрілів міста й області і про першу зупинку-укриття,
• Олександра Шемаєва про наслідки ворожого обстрілу Харкова,
• Наталії Якобсон про наслідки ракетного обстрілу Вознесенська,
• Наталії Якобсон про розбір завалів на місці ракетної атаки Вознесенська,
• Вікторії Прокопчук про виставку спаленої російської техніки на Хрещатику,
• Ганни Гомонай про те, як жителі села Катюжанка на Київщині жили під окупацією,
• Ірини Кирилович про ціни на овочі в Житомирі,
• Валерії Холодової про повітряні тривоги в Дніпрі і про ціни на овочі в Дніпрі,
• Оксани Ясницької про ціни на овочі у Львові,
• Ганни Гомонай про те, як чорнобильські рятувальники працювали під окупацією,
• Єви Миронової про запорізького атомника Сергія Швеця, який був розстріляний окупантами, але залишився живий.

Гостями ефірного блоку каналу були:

• Віктор Шевченко, перший заступник міського голови міста Славутич, про протести проти окупантів, які влаштовували жителі міста в березні;
• Олександр Ткаченко, міністр культури та інформполітики, про міжнародну боротьбу з фейками і пропагандою Росії, про монумент Батьківщини-матері, про «реорганізацію» «Довженко-центра», про заходи до Дня Незалежності;
• Ольга Василевська-Смаглюк, членкиня Комітету ВР з питань фінансів, податкової і митної політики, про проблеми відновлення міста Славутича, про відновлення зруйнованих ворогом міст, про ситуацію із Запорізькою АЕС;
• Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, про останні вибухи в Криму, про законопроєкт щодо статусу кримськотатарського народу, про роботу «Кримської платформи», про плани відновлення Криму після перемоги;
• Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА, про ситуацію в області, на фронті, про мобілізацію на окупованих територіях, про партизанський рух на окупованій Луганщині;
• Олександр Порхун, міністр у справах ветеранів, про ставлення українського суспільства до ветеранів, про державну підтримку ветеранів, про психологічну допомогу ветеранам;
• Олександра Азархіна, заступниця міністра інфраструктури, про те, як працює «зерновий коридор», про участь Туреччини у відбудові України, про роботу «Укрзалізниці»;
• Єгор Чернєв, голова постійної делегації України у Парламентській асамблеї НАТО, про те, як країни НАТО можуть допомогти демілітаризувати Запорізьку АЕС, про прогноз щодо майбутньої «Кримської платформи»;
• Олег Коріков, в.о. головного держінспектора з ядерної та радіаційної безпеки, про можливі наслідки катастрофи на ЗАЕС, про значення місії МАГАТЕ на станцію;
• Мелінда Сіммонс, амбасадорка Великої Британії в Україні, про принципи військової підтримки України, про нову архітектуру безпеки в Європі, про обмеження європейських віз для росіян, про прийом у Британії українських біженців, якою буде політика Великої Британії щодо України за нового прем’єра, про ядерні погрози Росії і ситуацію на ЗАЕС (записане інтерв’ю Вадима Колодійчука);
• Юлія Тимошенко, членкиня Комітету ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, про тарифи на комунальні послуги, про «оборудки» «Нафтогазу», про невиплати зарплат шахтарям Донеччини;
• Олександр Кава, заступник міністра фінансів України, про фінансування поточного відновлення об’єктів критичної інфраструктури;
• Юрій Ігнат, речник командування Повітряних сил української армії, про поточну ситуацію з ракетними обстрілами, про останні успіхи Протиповітряної оборони;
• Наталія Гуменюк, речниця Сил оборони Півдня, про ситуацію на південних фронтах;
• Сергій Паскевич, заступник директора з наукових питань Інституту проблем атомних електростанцій НАНУ, про ситуацію на Запорізькій АЕС;
• Володимир Петров, політтехнолог, про ймовірність зустрічі Зеленського з Путіним на саміті «Великої двадцятки», про «ботоферму Порошенка»;
• Олег Войцехович, заввідділом радіаційного моніторингу Укргідромету, про можливі наслідки дій окупантів на Запорізькій АЕС, можливі наслідки катастрофи;
• Олексій Буряченко, політкоментатор, про прогнози щодо майбутнього саміту «Великої двадцятки», про «ботоферму Порошенка»;
• Михайло Шинкаренко і Валерій Худолій, військові, про те, як обороняли місто Славутич;
• Ніна Єрьоміна, начальниця управління освіти і науки Славутича, про підготовку дитсадків і шкіл міста до нового навчального року.

Порушення стандартів. Найбільше у блоці каналу цього дня було порушень стандарту достовірності. Провальним із точки зору дотримання цього стандарту було висвітлення теми «свіжих» кримських вибухів. При тому, що більшість із цих порушень дублювалися від випуску до випуску. Так ведучий Антон Страшко казав у шести випусках новин: «Як повідомила місцева окупаційна влада, російський військовий об’єкт атакували з допомогою безпілотника, бойового дрону зі снарядом». Я чомусь не довіряю тому, що каже будь-яка російська влада, в тому числі її окупаційні підрозділи. І це ж повідомлення з таким самим посиланням у «коротких новинах» одного разу давала Олеся Ніцевич.

Антон Страшко у шести випусках новин: «Окупаційна ж влада пише, що біля міста спрацювала протиповітряна оборона і збила ціль». І це ж в «коротких новинах» казала Олеся Ніцевич.

Весь цей блок інформації повторювався майже без змін із недостовірними посиланнями. Навіть тому ж Рефату Чубарову редакція не спромоглася у перші три години зателефонувати, щоб дати його пряму мову, замість цитування його допису із соцмереж. Але, як на мене, це теж цікаво, Рефат Чубаров таки з’явився в гостьовому блоці каналу близько 15-ї години дня. Але у випуску новин о 15-й все одно його слова подавали з посиланням на сторінку в соцмережі, хоч логічно вже було посилатися на нього у власному ефірі. Крім того, весь цей блок ілюструвався різноманітним відео, взятим із анонімних телеграм-каналів і соцмереж. Де гарантія, що це відео не було фальшивкою?

Ведуча Ольга Нємцева в запитанні гостю казала ось таке: «Отже, ми бачимо в засобах масової інформації з’являється інформація, що виводять окупанти військову техніку з Енергодара, а Енергодар, нагадаємо, що це місто-супутник, яке обслуговує Запорізьку атомну електростанцію. Як гадаєте, те, що вони зараз відводять свою техніку...» Мені було б дуже цікаво довідатись, у яких це ЗМІ ведуча вичитала таке, бо насправді в українських медіа про таке ні слова не було. Може, Нємцева начиталася російської пропаганди?

До слова, експерт з роботи АЕС Паскевич в ефірі каналу казав «золоті» слова: «По даним соцмереж, якщо можна на них зіслатись, то виводу збройних сил Росії з території атомної електростанції не відбувається». Бачите, фахівець з роботи АЕС розуміє краще за журналістів, що посилання на соцмережі є сумнівним і кульгавим.

Чимало було узагальнених посилань журналістів на авторство суб’єктивних думок. «В Україні, за оцінками експертів, овочі так званого борщового набору помітно здорожчають». (ведучий Назар Довгий).«Продавці кажуть, що овочі в ціні зросли». «Продавці кажуть, що зросли ціни також і на сало». (Ірина Кирилович у прямому ввімкненні). «Підприємці кажуть, що відчули оцей дефіцит овочів, які приходили нам з півдня України». «Експерти прогнозують, що “борщовий набір” осінню зросте в два рази... Причина криється, як кажуть експерти, в здорожчанні буряка, моркви і власне самого м’яса» (Оксана Ясницька у прямому ввімкненні). «Психологи кажуть, що чоловіки-ветерани, повернувшись з зони бойових дій, значно рідше звертаються за психологічною допомогою» (ведуча Ольга Нємцева).

Були і повні абстракції. У прямому ввімкненні Олександр Шемаєв говорив: «Крім того, маємо повідомлення, що на Ізюмщині загинув аграрій. Його трактор підірвався при зборі врожаю на одній із ворожих мін». Ведучий Максим Зборовський казав: «Надходять повідомлення про якусь повну мобілізацію». А ще Зборовський давав зведення з фронтів без посилань на джерело інформації.

Були різноманітні порушення стандарту точності. Повідомлення про ворожі обстріли Дніпропетровщини «перекривалися» невідповідним географії і змісту тексту відео у п‘яти випусках новин. Повідомлення про новий пакет військової допомоги від США «перекривали» відео велопробігу в Києві. А повідомлення про заяву американської Ради нацбезпеки, що якщо Путін приїде на саміт «Великої двадцятки», то там має бути і Зеленський, «перекривали» відео «Хаймарсів». Повідомлення про призупинення Росією перекачки газу газогоном «Північний потік» у п’яти випусках новин було «перекрите» традиційними архівними трубами та вентилями. Повідомлення про евакуацію людей з Донеччини чомусь «перекривали» краєвидами Таллінна.

Був дуже цікавий і показовий, на мою думку, фрагмент. Із речником Повітряних сил Юрієм Ігнатом говорили про поточну ситуацію з ракетними атаками ворога й діями української авіації та протиповітряної оборони у відповідь, а «ілюстрували» це якимись архівними відео пусків ракет. Аж це побачив гість і сказав, що це кадри ще довоєнних навчань українських ППО на полігоні «Ягорлик» (який, до слова, нині окупований росіянами). Тобто була повна невідповідність тексту і картинки, яку самотужки виправив гість.

Було ще й таке. Кореспондент у ввімкненні казав, що «зараз у Харкові повітряна тривога, ми знаходимося у першій зупинці-укритті, яку встановили у місті». А показували при цьому цю ж зупинку-укриття, тільки зняту ззовні, а повз неї повільно проходили люди з дитячими візочками. Агов, а як же повітряна тривога?

Міністр у справах ветеранів розповідає про програми підтримки дітей загиблих військових, а показують якусь знищену ворожу техніку на полях боїв і якісь бойові дії. Говорили із заступницею міністра інфраструктури про морський «зерновий коридор», в показували при цьому як «ілюстрацію» жнива. І так само жнивами «ілюстрували» розмову про участь Туреччини у розбудові українських доріг, а кадрами розбирання завалів зруйнованих багатоповерхівок «ілюстрували» розмову про акцизи на пальне тощо. Логічно ж, правда? Слова Юлії Тимошенко про «оборудки» «Нафтогазу» «ілюстрували» якимись газовими трубами на житлових будинках.

Ведучий Страшко перераховував, що надали Україні США в новому пакеті військової допомоги і зокрема казав у переліку: «16 гаубиць та 36 снарядів до них». Насправді йшлося про 36 тисяч снарядів. Щоправда, в наступних випусках виправив цю помилку.

Ведуча Нємцева назвала результати соцопитування «статистикою». Що неправильно, соціологія — це не статистика. Статистика є наукою абсолютно точного обліку будь-чого, а соціологія — це лише зріз суспільних настроїв із певною часткою імовірності.

Ніцевич начебто цитувала із заяви «Енергоатому» про ракетний удар по Вознесенську і зокрема сказала: «Там заявили, що в місті знаходиться Південноукраїнська АЕС». Насправді, Південноукраїнська АЕС — у місті Південноукраїнськ, що за 35 кілометрів від Вознесенська.

Щодо порушень стандарту відокремлення фактів від думок. Ведучий Антон Страшко робив оцінку: «Це ідеальний результат роботи Протиповітряної оборони». Причому в чотирьох випусках новин.

Численні висновки і оцінки робив той же Страшко в піарному сюжеті про «ботоферму Порошенка»: «Відкриваєте соцмережі і голова паморочиться від кількості фейків, пропаганди та маніпуляцій, — не кваптеся вступати в дискусії. Адже вашими політичними опонентами можуть бути звичайні боти, це спеціальні програми, запрограмовані для поширення певної інформації. Сперечатися із залізом — справа невдячна». «Спростувати причетність одразу взялися представники “Європейської солідарності” після інформації, яка з’явилася у мережі, нібито керував ботофермою нардеп Артур Герасимов. Його партійці заявили, що у Герасимова самого навіть немає  сторінок у соцмережах, але нині з’явилися нові деталі справи. Видання “Апостроф” провело розслідування, яке вказує на причетність до створення ботоферми найближчого соратника колишнього президента України Петра Порошенка Артура Герасимова, і роботу ботів відповідно у інтересах “Європейської солідарності”... Хоча нині його слова — це, імовірно, допит під час затримання. ... І особливо цинічно виглядали негативні коментарі під фотосесією Олени Зеленської для журналу Vogue».

Неавторизовані як слід міркування озвучувала ведуча Нємцева в запитанні до експерта з роботи АЕС Паскевича: «Але зрозуміло, що, наприклад, для України потрібен подальший мораторій взагалі на розміщення військ на Запорізькій атомній електростанції. І нам потрібно, щоб росіяни забралися звідти. Що може вплинути? Зрозуміло, Росія все одно вона думає про свої вигоди і в принципі вона зараз тепер стоїть перед вибором: або “Росатом” стане вигнанцем по світу. А “Росатом” має великий бізнес і в принципі і Україна, повністю наше все військове керівництво, політичне керівництво звертається до світу, щоби запровадили санкції саме на ядерну галузь Росії. От, власне, що може стати тим вразливим місцем росіян, де вони все ж таки поступляться?»

Власні неавторизовані міркування Нємцевої: «Зрозуміло, що всі хочуть вже потім ділити здобич, коли все закінчиться активна фаза. А той, хто терзає Україну зсередини. Давайте з вами поговоримо про ботоферму. Чергову викрила СБУ. Кому це вигідно, навіщо зараз під час війни розхитувати човен»?

Неавторизовані оцінки і висновки ведучого Назара Довгого: «Я от доповню питання Олі стосовно ботоферми, яка дуже суттєвою і важливою доповню, що вона за даними СБУ належить певній політичній силі. І от в мене питання: що змушує на сьогоднішній день деяких українських політиків і навіть цілі політичні формації піднімати, так би мовити, голову під час війни, критикуючи владу, практично нічого не роблячи зі свого боку. Адже ми пам’ятаємо, що перші місяці всі в принципі сиділи тишком-нишком і ніби чогось вичікували, а тепер якось відчули сміливість і безпокарність, так би мовити, і вже дозволяють собі щось».

Власний висновок і оцінки висловлював у прямому ввімкненні Олександрд Шемаєв: «Через те, що окупанти часто обстрілюють зупинки громадського транспорту та місця великого скупчення людей, ось саме такі зупинки-укриття вкрай необхідні для міста Харкова, особливо для Київського та Салтівського районів міста, адже вони одні з найбільш обстрілюваних окупантами».

Було одне порушення стандарту повноти інформації. Не досить було представляти Олексія Буряченка просто як «політолога». Слід було якось позначити його компетентність.

І у вже згаданому піарному сюжеті про ботоферму нібито Порошенка було жорстко порушено стандарт балансу думок: Антон Страшко з посиланнями на розслідування інтернет-видання «Апостроф» стверджував, що ботоферму організував нардеп Артур Герасимов. Сюжет же закінчував словами: «Отримати коментар Артура Герасимова виданню “Апостроф” так і не вдалося. Телефон нардепа не відповідав». Може, в «Апострофа» був неправильний номер телефону? Але це проблема «Апострофа». А от журналісти «Ради» вдовольнилися тим, що «Апострофу» це не вдалося. Тобто самі навіть не робили спроб збалансувати сюжет. Я вже мовчу, що навіть за умов повної недоступності Артура Герасимова можна було взяти коментарі у його однопартійців. Тим більше, що ця піар-атака спрямована не лише на пана Порошенка і його соратника Герасимова, а й на всю партію «Європейська солідарність».

Інші зауваження.  Редакція телеканалу «Рада» вперто продовжує забивати цвяхи дрилем. Маю на увазі використання такого інструменту як пряме ввімкнення для того, щоб намагатися в них розповідати нариси, або ж розповідати про ціни на овочі, як було цього дня. В підсумку на інформаційному начебто каналі страждає суто інформаційна складова. А ще гірше, попри те, що журналісти каналу знаходять цікавих героїв і важливі історії, про них якісно розказати в прямому ввімкненні неможливо: слід би було це робити повноцінними нарисовими сюжетами. У підсумку в ефірі каналу — мінімум репортажів, у новинах цей мінімум крутять суцільними повторами. А водночас цікаві історії марнуються через неприродність способу, в який їх подають глядачам.

І ще про логіку прямих ввімкнень. Чи пояснить мені хтось, у чому сенс у прямому ввімкненні з місця події, тим більше такої, як ракетна атака на житловий будинок у Вознесенську, цитувати з інтернету якісь слова Андрія Єрмака?

Мені видалася дивною розмова ведучих з заступником директора з наукових питань Інституту проблем атомних електростанцій НАНУ Сергієм Паскевичем. Запитання Ольги Нємцевої: «Отже, ми бачимо в засобах масової інформації з’являється інформація про те, що виводять окупанти військову техніку з Енергодару, а Енергодар, нагадаємо, що це місто-супутник, яке обслуговує Запорізьку атомну електростанцію. Як гадаєте, те що вони зараз відводять свою техніку, це виключно показова історія для МАГАТЕ, для ООН, для світу? А потім, що буде потім, після того, як місія МАГАТЕ зафіксує, наскільки там є ситуація безпечною або небезпечною?» Тут ведуча просить висококваліфікованого експерта з роботи АЕС оцінити... мотиви й наміри окупантів. У чому експерт явно не компетентніший за будь-кого з нас. Далі ведучий Назар Довгий ставить не краще запитання: «Просто уточнення стосовно виведення або не виведення контингенту російських військ. Про це говорить, зокрема, Антоніо Гутерреш. Ми знаємо, що це обговорювалося питання досить активно між президентом України Зеленським, Ердоганом і так само головою ООН. Так от у мене питання: він от якраз про демілітаризацію і говорив, і закликав Путіна віддати такий наказ. На вашу думку, це в чинних умовах можливо, щоб російські війська залишили територія ЗАЕС і взагалі навколишню територію так, як це було зроблено в Чорнобильській атоміній електростанції?». Тут ведучий просить знову-таки фахівця з роботи АЕС спрогнозувати... плани Путіна і російського військового керівництва. Тобто ведучі «Ради» ставили експерту запитання явно не з його компетенції. І третє питання Нємцевої (яке я вже цитував вище) було також не в компетенції експерта з АЕС. Покликали крутого експерта і жодного запитання з його компетенції не поставили.

В ефірі під час інтерв’ю з цим же експертом періодично виводили відео і звук технічних налаштувань київської студії «Ради». Загалом же в ефірних блоках «Ради» багато технічного браку.

І — новинка сезону! Тепер ось ці, що посеред гостьових блоків, короткі новини з «паралельної студії в Києві» (як їх презентують ведучі) ще й виходять під музичку! Яка часом майже повністю «забиває» слова ведучих. По-моєму, це знову той випадок, коли «експериментаторство» з формою повністю перемагає зміст і здоровий глузд.

У тих же коротких випусках новин, які виходили посеред гостьових блоків, ніяк не представляли ведучих ні словами, ні титрами.

У повідомленні про новий пакет військової допомоги США Україні текст ведучого новин не відповідав інфографіці, ведучий називав позиції в зовсім іншому порядку, ніж вони були на екрані.

І про фемінітиви. Титри у ввімкненнях: «Ірина Кирилович, журналіст», «Валерія Холодова, журналіст», «Оксана Ясницька, журналіст». «Інна, продавець» (титри в прямому ввімкненні Ірини Кирилович). «Вікторія, продавець овочів» «Раїса, покупець» (титри у прямому ввімкненні Валерії Холодової). «Мирослава, продавець», «Анна, покупець» (титри у прямому ввімкненні Оксани Ясницької). «Ольга Василевська-Смаглюк, член Комітету з питань фінансів...» (ведуча Ніцевич у представленні). «...Які країна-агресор блокувала від початку повномасштабного вторгнення» (ведучий Страшко). «Ніна Єрьоміна, начальник управління освіти і науки». (ведучий Довгий у представленні і в титрі). «Єва Миронова, кореспондент» (титр).

Елементи політичного піару. Було БЗ з брифінгу заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка. Сама «новина» була такою: «На всіх звільнених від російської окупації територіях тривають відновлювальні роботи. Про це повідомив заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко». І синхрон самого Тимошенка зі статистикою зруйнованого в Харківській області і статистикою того, скільки чого «на завершальній стадії». По-моєму, це класика піар-жанру. Коли нема про щось завершене, вже зроблене, відзвітувати, слід казати, що «роботи тривають». У поті чола пана Тимошенка, звісно.

У коротких новинах Олеся Ніцевич повідомляла: «Після відбудови українські міста за зручністю, сучасністю та архітектурою та інноваціями не поступатимуться багатьом європейським. У цьому запевнив заступник керівника офісу президента Кирило Тимошенко після зустрічі з представниками EuroCities. Він подякував мерам європейських міст в рамках ініціатив у рамках меморандуму щодо допомоги відбудови українських міст». Що тут скажеш? Непересічна «новина».

У коротких новинах Максим Зборовський повідомляв таке: «На Запоріжжі ситуація залишається напруженою, попри це, в області без упину проводять відновлювальні роботи. Про це повідомив заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко». І відповідний синхрон Тимошенка.

В «оперативних новинах», які ведучі анонсують як «про головне», Олеся Ніцевич розповідала ось таку «непересічну» новину: «Ворог планував через декілька діб влаштувати так званий «парад» на Хрещатику, але в нього нічого не вийшло. Тепер на центральній вулиці Києва парад знищеної російської техніки. Про це написав заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко у соцмережах та оприлюднив фото на фоні танку». У мене складається враження, що скоро в ефірі телеканалу «Рада» будуть цитувати будь-який допис панів Тимошенка, Єрмака і Подоляка в соцмережах і викладати будь-які їхні фоточки з інстаграма.

Зборовський після лайнерів ще й додав таке: «Ми додамо інформацію з Сумщини. Там відновили вже понад 400 об’єктів, які були зруйновані внаслідок обстрілів з боку окупантів. Про це заявив заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко». І синхрон «героя». Загалом скажу, аж забагато було пана Тимошенка в ефірі «Ради» цього дня. До непристойності багато.

Крім того, був іще один матеріал, так би мовити, про «майбутнє». «В Україні створять національну програму психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Її втілення обговорила перша леді Олена Зеленська на міжвідомчій координаційній раді». Як на мене, виділені дієслова є маркерами того, що події нема. Натомість була потреба пропіарити першу леді.

Максим Зборовський у «коротких» новинах повідомляв: «Країна-терорист під назвою Росія вдарила по житловому будинку у Вознесенську. Росія буде відповідати за кожен злочин в Україні. Про це написав керівник Офісу президента України Андрій Єрмак». Що вважаю надзвичайно прикметним: банальні слова керівника президентської канцелярії журналісти «Ради» поставили в повідомленні вище навіть за інформацію про дев’ятьох поранених від цієї ракетної атаки людей, з яких четверо дітей! Як на мене, це цинізм.

Зборовський же презентував ще один «паркет»: прем’єр-міністр Денис Шмигаль сказав, що вже почали виплачувати мікрогранти для бізнесу.

У прямому ввімкненні з Вознесенська кореспондентка наводила ту ж цитату Єрмака з інтернету.

Токсичний «чорний» політтехнолог Володимир Петров в гостях у «Ради» не лише «співав» хвалебні слова на адресу Зеленського, але й «відпрацював» проти найбільш ненависного для чинного президента опонента. Тут буде багато цитат, щоб читачі могли зрозуміти всю логіку «лінії обвинувачення» і весь «каракуль думки» влади і її політтехнологічної обслуги. У відповіді на запитання ведучої щодо викриття ботоферми пан Петров казав зокрема і таке: «Дуже багато ображених політиків. Дивіться, 30 років у нас же ж політичні еліти не змінювалися. У нас при владі були одні й ті самі люди, які просто іноді змінювали формат. Колись вони були міністрами, потім там депутатами, потім хтось там президентом, у когось з’явилась своя фракція, хтось трішечки посидів в тюрмі, хтось ще поки що не сидів в тюрмі, але обов’язково посидить за державну зраду». Тут це поки що лише «прозорий» натяк і «введення в контекст». Далі пан Петров був більш конкретний: «Ну, наприклад, колишній президент Петро Олексійович може зайти в фейсбук почитати, яким він активно користується, наскільки я знаю, почитати, як його там вигадані бабусі і вигадані дідусі хвалять, розповідають, який він чудовий. Вони там ругають керівництво України і президента. Погладити себе по голові, сказати «от бачте, народ мене любить» і протягом там вихідних спокійно собі там заливатись алкогольними напоями».

Далі йшло вже цитоване вище запитання ведучого Назара Довгого: «Я от доповню питання Олі стосовно ботоферми, яка дуже суттєвою і важливою доповню, що вона за даними СБУ належить певній політичній силі. І от в мене питання: що змушує на сьогоднішній день деяких українських політиків і навіть цілі політичні формації піднімати так би мовити голову під час війни, критикуючи владу, практично нічого не роблячи зі свого боку. Адже ми пам’ятаємо, що перші місяці всі в принципі сиділи тишком-нишком і ніби чогось вичікували, а тепер якось відчули сміливість і безпокарність так би мовити і вже дозволяють собі щось». Це класичний чорний піар. Тим більше, що ці слова ведучого (в яких він нібито не називає нікого, хоча «ворога» вже назвав Петров) «ілюструють» відео сторінок в інтернеті в тому числі з фото Порошенка.

І відповідь Петрова: «Я не думаю, що вони відчули сміливість і безкарність. Вони в першу чергу відчули заздрість. Тобто вони зрозуміли, що влада більше їм не належить і більше ніколи їм належати не буде... Уявимо собі, що плани росіян стались, вони стали реальними, що вони захопили Київ і поставили Януковича. От хто ким був би при Януковичі... Ким би був Порошенко? Домовився б Порошенко з Януковичем? Звісно, тому що Путін йому перед вторгненням пропонував навіть політичний притулок... Люди б пішли, політики, українські політики пішли б до Януковича з тими ресурсами, які є. Партія «ЄС» запропонувала б там свою ботоферму, Гордон запропонував своє токшоу. І все б це працювало зараз на Януковича і на росіян».

Запитання ведучої Нємцевої до Петрова: «Я хочу обговорити з вами питання відповідальності. Якщо вже відомо, яка політична сила стояла за цією ботофермою, яку викрили. Чи буде хтось відповідати? Чи понесе хтось кримінальну відповідальність, наприклад? От ви сказали про те, що хтось відсидів в тюрмі, але востаннє ми пам’ятаємо, як сиділи політики до 2014 року. А після того не було прецедентів?»

Відповідь Петрова: «Дивіться, у нас же зараз новий керівник Служби безпеки України і у нас новий керівник Генеральної прокуратури, так у нас новий генеральний прокурор. І це дуже серйозний виклик для них. І дуже серйозний тест. Або вони зроблять те, що до них не зробили два генеральних прокурора, або вони таким чином проявлять себе як генпрокурор і керівник Служби безпеки, які нічим не відрізняються від своїх попередників, які не враховують інтереси держави, які не розуміють, що зараз відбувається в державі, і не здатні приймати серйозні рішення».

Ведучий Довгий: «Як пройти по тій тонкій межі, це вже доповнення до запитання, нашим силовикам, слідчим, зокрема там ДБР, наприклад, щоби потім їх же не звинуватили в тому, що це переслідування за політичним мотивуванням, що це переслідування опозиції?»

Відповідь Петрова: «Давайте зрозуміємо зараз одну дуже серйозну річ. І ми повинні це як суспільство прийняти. Це довіра українського народу до президента. Я, це моя особиста думка, з цим може хтось не погоджуватися, я вважаю, що Зеленський врятував країну. Що він, залишившись в Києві, просто її врятував. Тому тут є лише питання довіри. Якщо ми бачимо, що це вороги, якщо ми знаємо, що це вороги, то ми мусимо приймати рішення... Я хочу вам зараз пояснити, всі закони, які зараз є, більшість там, 95 відсотків, вони приймались політичними елітами, які керували країною протягом тридцяти років. Приймались вони саме так, щоб цим політичним елітам було зручно, приймались вони саме так, щоб вони були недоторканими. Це погані закони. І зараз ті ж політичні еліти розганяють тезу про те, що хочете щось робити — змінюйте закони. Але більшість цих законів прописані так і процедура прописана так, що потрібно дуже багато часу, потрібно дуже багато ресурсу для того, щоб їх змінити. У нас зараз немає на це часу. Ми повинні приймати рішення».

У цій розмові дуже прикметним є те, що всі співрозмовники — і гість, і, що гірше, ведучі, — повністю забувають про право і законність. Вони розмірковують про кримінальні звинувачення і відповідальність саме з точки зору політичної доцільності, попри будь-яку правову сторону. І, звісно ж, із позицій чинної влади. І наостанок «великий фахівець з питань права» Володимир Петров відверто закликає до прийняття неправових рішень. І справді, навіщо нам закон, «якщо ми бачимо, що це вороги, якщо ми знаємо, що це вороги, то ми мусимо приймати рішення». Нічого не нагадує?

Одне слово, інтерв’ю з Петровим було суцільним піаром, причому і позитивним щодо чинної влади і особисто пана Зеленського, і класичним «чорним» піаром проти Порошенка і його політичної сили.

Далі по ефіру ведуча Нємцева навіть доволі безтактно перебивала політолога Олексія Буряченка, який відповідав на запитання щодо саміту «Великої двадцятки», щоб поставити запитання знов-таки щодо «ботоферми Порошенка»: «Пане Олексію, дуже мало часу. У нас ще є важливий момент, який би ми хотіли обговорити, зокрема нашу інформаційну безпеку всередині держави. От зокрема СБУ заявила про викриття чергової ботоферми, зрозуміло до якої політичної сили вона належала. Для чого це робилося? Наші люди працюють на дискредитацію вищого керівництва українського»?

У відповідь Буряченко назвав усіх поіменно й дав свою «політологічну» оцінку: «Насправді такі речі є неприпустимі, особливо під час воєнного стану, коли такі ботоферми використовуються для дискредитації відповідно влади, то що робить особисто президента Володимира Зеленського, першої леді, в тому числі працюючи на російські спецслужби, що також було офіційно оприлюднено Службою безпеки України». Він, певно, був готовий говорити і далі, але тут перервався зв’язок, тож Нємцева «підсумувала» ось так: «Олексій Буряченко коментував ситуацію із ботофермами, які викривають одна за одною. Ми почули основний меседж». Тут уже, як бачите, одна ботоферма перетворилася на багато ботоферм. І всі порошенківські.

З того в мене складається враження, що для влади (яка є реальним власником каналу «Рада»), навіть попри війну, вибори вже наближаються. Кількість політичного піару на каналі починає зростати, причому піару всебічного: позитивного для влади і негативного до її «ворогів».

Ще одній з імовірних учасниць цих майбутніх виборів, лідерці «Батьківщини» Юлії Тимошенко, піарники не потрібні — це давно відомо. Головне — трибуна. Яку їй вчергове й надав телеканал «Рада» цього дня. В її промові йшлося, що вона дбає про простих людей, що «Нафтогаз України» і його керівник Юрій Вітренко проводять фінансові «оборудки» тощо. Ведучі не намагалися хоч як балансувати звинувачення гості, навпаки заохочували її. Наприклад, ведучий Максим Зборовський казав: «Абсолютно логічні речі ви говорите, Юлія Володимирівна». Завіса!

Резюме. Новинна складова блоку каналу складалася лише з двох репортажних сюжетів (із 5 сюжетів загалом на 6 годин ефіру) і 5 репортажних прямих ввімкнення (загалом ввімкнень було 11, але з них більшість були не репортажними). З позитивного — два прямі ввімкнення канал оперативно організував з Вознесенська, де окупанти ракетою зруйнували житлову п’ятиповерхівку. Із сюжетів я б відзначив якісний нарисовий сюжет Олександра Шемаєва про те, як у Харкові відновлюють міські автобуси, пошкоджені обстрілами ворогів. У зв’язку з незначною кількістю репортажів випуски новин, починаючи вже з другого, складалися переважно з повторів: оновлень був мінімум. І це — в найактивніший час доби. Щоправда, частково це було компенсовано в гостьових студіях, де побувало 12 ньюзмейкерів (із загалом двадцяти гостей).

Грубих порушень стандартів у блоці каналу було, як і раніше, дуже багато. Найбільше було порушень стандарту достовірності, багато інформації редакція без перевірки ретранслює в ефір з соцмереж і з телеграмканалів, порушує стандарт і в інші способи. Стандарт точності порушують головно некоректним використанням картинки, аж до повного абсурду. Дуже багато також власних міркувань журналістів у новинах і не авторизованих міркувань ведучих гостьових студій. В одному сюжеті був жорстко порушений стандарт балансу думок.

В ефірному блоці телеканалу цієї доби було 12 проявів піару (це якщо «5-хвилинку ненависті» від Петрова вважати за один прояв). Відверто проросійських наративів наче не було (хоча у мене є певний сумнів щодо заяви ведучої Нємцевої, що нібито «виводять окупанти військову техніку з Енергодара», що дуже схоже на дезінформацію, вигідну Росії). В ефірі каналу цього дня були і токсичні ведучі Назар Довгий і Максим Зборовський. І токсичний гість Володимир Петров.

Суспільне (18:00–24:00)

Зміст ефіру. Структура ефірного блоку була уже звичною, але, як на мене, неправильною для інформаційного каналу. Блок о 18-й починався 30-хвилинним випуском новин. Далі була півторагодинна гостьова студія. Далі о 20-й годинний підсумковий випуск. А з 21-ї години йшов суцільний гостьовий блок з документальними фільмами. Це в прайм, коли глядачі заходили на марафон у пошуках новин. Новини вів Денис Зепсен, гостьові по черзі вели Ганна Чередниченко і Анатолій Єрема. Наприкінці останньої години ефіру був великий спортивний блок, присвячений бою Усика з Джошуа, який вів Дмитро Лазуткін. У блоці були такі сюжети:

• Дмитра Лазуткіна про бої на Бахмутському напрямку,
• Влади Прізової про благодійний велопробіг у Києві на підтримку родин військових і військовополонених,
• Олександра Забродіна і Вікторії Алексєєвої про наслідки ворожих обстрілів на Донеччині,
• Лілії Гончарук про вибухи в Криму,
• Анастасії Потапенко про роботу «зернового коридору»,
• Нікіти Скоблікова про імовірність повної заборони в’їзду росіян до ЄС,
• Артема Зябкіна про те, як різні країни ЄС готуються до зими,
• Влади Прізової про плани урядовців на опалювальний сезон в разі екстремальних ситуацій,
• Дарини Сидоренко про те, чому Вища рада правосуддя не може розпочати роботу,
• Дмитра Лазуткіна про побажання бійців української армії Усику,
• Ігоря Стрельцова про те, як живе прикордонне село Грабовське на Сумщині,
• Тараса Бурака про німецьку вівчарку Фіону, навчену в Португалії рятуванню людей,
• Олени Карбівської про дітей, які продають пиріжки, щоб купити військовим дрон,
• Ірини Гудзь про багатодітну українську родину, які знайшли прихисток Великій Британії,
• Тараса Ібрагімова про роботу миколаївських рятувальників,
• Нікіти Галки про херсонця, який зумів виїхати з окупованого міста,
• Андрія Стасюка про замовлення написів на снарядах за донати на армію,
• Юлії Слабінської про історію понищеного ворогами Маріуполя і заводу «Азовсталь».

Були прямі ввімкнення:

• Валентини Гурової про наслідки ворожих обстрілів Миколаєва,
• Валентини Гурової про наслідки ракетного удару по 5-поверхівці у Вознесенську,
• Валентини Гурової про ліквідацію наслідків ракетного обстрілу Вознесенська,
• Дмитра Гребінника з Харкова, де під завалами знищеного окупантами гуртожитку знайшли тіла ще трьох людей,
• Дмитра Гребінника про розбір завалів гуртожитку в Харкові,
• кореспондентки з окупованого Херсону про ситуацію в місті і про партизанський спротив окупантам (ім’я кореспондентки не названо з міркувань безпеки),
• Юлії Сеник про ситуацію на окупованій частині Запорізької області,
• Лілії Гончарук з Хрещатика, де влаштували виставку знищеної ворожої техніки,
• Лілії Гончарук про виставку знищеної ворожої техніки на Хрещатику,
• Катерини Нічик про ситуацію на Дніпропетровщині.

Гостями ефірного блоку були:

• Тарас Висоцький, заступник міністра агрополітики та продовольства, про українську продовольчу безпеку, про те, як працює «зерновий коридор», про крадіжки Росією зерна на окупованих територіях, про підсумки цьогорічного врожаю;
• Іван Федоров, міський голова Мелітополя, про враження військової бази окупантів у місті, по ворожий обстріл Мелітополя ракетами з Криму, про гуманітарну ситуацію в місті;
• Андрій Садовий, міський голова Львова, про підготовку міста і містян до зими, про підготовку пунктів обігріву на буржуйках;
• Петро Пантелеєв, заступник голови КМДА, про підготовку Києва до зими і до екстремальних ситуацій у разі ворожих обстрілів, програму енергозбереження, перевірку тепломереж;
• Дмитро Забавін, депутат Маріупольської міськради, про партизанський рух у Маріуполі, про замах на гауляйтера міста, про розбірки між самими окупантами та колаборантами;
• Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, про останні вибухи в Криму і про настрої кримчан в зв’язку з цим, про переслідування кримських татар окупантами;
• Олексій Гончаренко, народний депутат, про те, як працює парламент в умовах війни, про відносини влади з опозицією, про вільний обіг зброї, про дозвіл морякам виїздити за кордон, про участь української делегації в роботі ПАРЄ (записане інтерв’ю Ігоря Шавра);
• Павло Дмитрович, директор підприємства з виробництва металевих печей, про буржуйки;
• Вадим Литвин, голова Асоціації енергоаудиторів України, про варіанти енергозаощадження, про можливості і обмеження опалення буржуйками або електрообігрівачами;
• Олександр Коваленко, політичний оглядач групи «Інформаційний опір», про ситуацію на фронтах, про імовірне посилення ворожих обстрілів на День незалежності, про результат знищення логістичних ланцюжків ворога;
• Ярослав Гончар, співзасновник громадської організації «Аеророзвідка», про можливості, які надає армії орендований Фондом Притули супутник, про дрон, розроблений організацією для армії, про потреби наших військових у безпілотниках;
• Джон Гербст, колишній посол США в Україні, про зайву обережність адміністрації Байдена в постачанні зброї Україні;
• Валентин Гладких, політолог, про те, як українська влада переконує Захід розширяти військову допомогу;
• Павло Клімкін, колишній міністр закордонних справ України, про висловлене в інтерв’ю Washington Post Зеленським пояснення причин не попередження українців про повномасштабне вторгнення, про закриття кордонів ЄС для росіян, про визнання Росії державною-спонсоркою тероризму США, про те, на яких умовах Україна може вести переговори з Росією, коли і якою буде перемога (записане інтерв’ю Олени Ремовської);
• Аліна Шатернікова, віцепрезидентка Ліги профібоксу України, чемпіонка світу з боксу, про шанси Усика у поєдинку з Джошуа;
• Павло Нарожний, волонтер, який працює з артилеристами, про те, якої артилерії не вистачає Україні для контрнаступу;
• Георгій Шабаєв, автор розслідування «Схем» про «Газпромбанк» Росії, який платить російським воякам, про своє розслідування.

Крім того, в ефірному блоці каналу були:

• фільм Євгена Агаркова про тероборонівця, який самотужки зупинив танкову колону під Ірпенем;
• фільм Євгенії Подобної «Мій прапор» про українців, які підіймали українські прапори на окупованій частині Донеччини;
• вечірнє відеозвернення президента Зеленського.

Порушення стандартів. Найчастіше порушували стандарт достовірності інформації. Реакцію ексміністра закордонних справ Швеції Карла Більдта на вибух у штабі Чорноморського флоту Росії ведучий Денис Зепсен подавав з посиланням на сторінку Більдта у твітері. І так само її ж подавали у наступному випуску в сюжеті.

Ведучий Денис Зепсен у двох випусках новин казав: «Таке написав у твітері глава Комітету із оборони британського парламенту Тобіас Елвуд».

Валентина Гурова в прямому ввімкненні розповідала про стан поранених внаслідок ракетного удару по Вознесенську без посилань на джерела інформації.

Підтвердження вибуху в штабі Чорноморського флоту Рефатом Чубаровим цитувалося з його сторінки в соцмережі. І це при тому, що сам Чубаров розповідав про це в ефірі телемарафону близько 15-ї години в блоці телеканалу «Рада».

В сюжеті Лілії Гончарук також було таке: «У західному Криму спрацювала система ППО, написав самоназваний голова півострова Сергій Аксьонов». Я б не подавав інформацію зі сторінок у соцмережі такого одіозного персонажа.

Стандарт точності було порушено у прямому ввімкненні у випуску новин о 18-й. Валентина Гурова казала про трьох поранених дітей, хоча на цей час вже точно було відомо про чотирьох (про що в попередньому ефірному блоці повідомлялося на телеканалі «Рада»).

Крім того заступник міністра агрополітики розповідав про те, як працює українське сільське господарство, а «ілюстрували» це відео кораблів і портів.

І були порушення стандарту повноти. Бекграундове відео про попередні вибухи в Криму титрувалося як «Архів», хоча правильно і повно було титрувати конкретні події конкретними датами, в які ці події і сталися. І так само ці кадри були марковані і в сюжеті Лілії Гончарук. І не досить було представляти Валентина Гладких просто як «політолога». Слід було пояснити його «експертність».

Елементів політичного піару не було.

Резюме. Новинна складова в ефірному блоці Суспільного була, за моєю оцінкою, дуже проблемною. По-перше, з цілих 20 сюжетів лише 2 були репортажними. Решта — огляди, нариси, бекграунди. «За статистикою» було, звичайно, 10 прямих ввімкнень. Але ж три з них були з Миколаєва, причому з Миколаєва кореспондентка розповідала в двох ввімкненнях одне й те ж про Вознесенськ з чиїхось слів. Два були з Харкова, де логічніше було робити сюжети, аніж ввімкнення, бо реальні події відбувалися задовго до ефіру. Так само не було сенсу робити цілих два ввімкнення з Хрещатика, краще було зробити якісний репортажний сюжет. Реально інформаційно цінним було лише ввімкнення кореспондентки з окупованого Херсона. З сюжетів я б відзначив як якісні репортаж Дмитра Лазуткіна про бої на Бахмутському напрямку і нарис Тараса Ібрагімова про роботу миколаївських рятувальників. В гостьових студіях каналу побувало цієї доби 17 гостей, 7 з них були ньюзмейкерами, решта — експертами і учасниками різних подій.

Порушень стандартів в ефірному блоці Суспільного було небагато, найчастіше порушували стандарт достовірності інформації. Проявів політичного піару, ворожих наративів і токсичних персонажів у блоці Суспільного цієї доби не було.

Важливі події/теми, які не були озвучені в телемарафоні 20 серпня

Загалом усі основні події і теми дня так чи інакше висвітлювалися в телемарафоні (як не одними каналами, так іншими), але кілька начебто другорядних, але й важливих, на мою думку, тем не було згадано жодним із каналів:

• рейтингове агентство S&P підвищило кредитний рейтинг України. Вже не дефолтний;
• в Україні завершилася додаткова сесія спрощеного зовнішнього незалежного оцінювання;
• МЗС України закликало Австрію вислати російського дипломата за заклик ліквідувати українців;
• МЗС Австрії викликало російського дипломата «на килим» за цей заклик;
• США висловили Туреччині стурбованість за спроби допомоги росіянам обійти санкції.

Канали в ефірі спільного телемарафону (порівняння)

Блок «Інтера» починався з короткого випуску новин, далі протягом 2 годин 45 хвилин була умовно гостьова студія (гостей на весь цей ефір було лише двоє). Далі йшов повтор підсумкового випуску новин каналу за попередню добу (19 серпня), а потім протягом двох годин йшли різні фільми і кліпи. Каналу явно не вистачило ресурсу, щоб «заповнити» 12-годинний ефір (який «Інтер» починав напередодні з 18-ї години). Тому в нічному блоці були, зокрема, навіть повтори сюжетів, які вже виходили в ефір у попередні дні тижня.

У  блоці каналу «1+1» цього разу більшість ефірних годин були розподілені між 30-хвилинним випуском новин і 30-хвилинною гостьовою студією. О 9-й ранку був великий годинний випуск новин, о 10-й — годинна гостьова студія.

У блоці каналу «Рада» кожна ефірна година починалася з випуску новин різного хронометражу (від 9 до 20 хвилин), продовжувалася гостьовою студією, посеред якої ще раз або два на годину робили короткі (3–5 хвилин) «оперативні новини».

Структура блоку Суспільного була уже звичною, але, як на мене, неправильною для інформаційного каналу. Блок о 18-й починався 30-хвилинним випуском новин. Далі була півторагодинна гостьова студія. О 20-й був годинний підсумковий випуск. А з 21-ї години йшов суцільний гостьовий блок із документальними фільмами. Це в прайм, коли глядачі заходили на марафон «в пошуках новин».

Новинна складова ефірного блоку каналу «Інтер» була представлена переважно репортажними сюжетами, яких було 9 (більшість із них за попередній день у повторі основного випуску 19 серпня). І було два прямі ввімкнення. Загалом сюжетів було 27, більшість із них — огляди і нариси.

Новинна складова в ефірному блоці каналу «1+1» складалася із 7 репортажних сюжетів і 2 прямих ввімкнень, що, вважаю, замало для інформаційного ефіру та ще й в активний час доби. Більшість репортажних сюжетів були якісними. Але точно сюжетів і ввімкнень забракло, бо вже з третього випуску новин о восьмій ранку новини заповнювали переважно повторами.

Новинна складова блоку каналу каналу «Рада» складалася лише з двох репортажних сюжетів (з 5 сюжетів загалом на 6 годин ефіру) і 5 репортажних прямих ввімкнень (загалом ввімкнень було 11, але з них більшість були не репортажними). З позитивного — два прямих ввімкнення канал оперативно організував з Вознесенська, де окупанти ракетою зруйнували житлову 5-поверхівку.

Новинна складова у блоці Суспільного була представлена лише двома репортажними сюжетами (це з 20 сюжетів загалом!). Все решта були огляди, нариси, бекграунди. Було 10 прямих ввімкнень: три з Миколаєва, причому в двох із них кореспондентка розповідала одне й те саме про Вознесенськ із чиїхось слів. Два були з Харкова, де логічніше було робити сюжети, аніж увімкнення, бо реальні події відбувалися задовго до ефіру. Так само не було сенсу робити два ввімкнення з Хрещатика, краще було зробити якісний репортажний сюжет. Реально інформаційно цінним було лише ввімкнення кореспондентки з окупованого Херсона.

У гостях телеканалу «Інтер» протягом 6 годин нічного ефіру побувало лише двоє людей. Гостей в ефірі каналу «1+1» цього дня було 12, половина з них були ньюзмейкерами, половина — експертами. В ефірному блоці телеканалу «Рада» загалом побувало цієї доби 20 гостей, із них 12 були ньюзмейкерами. В гостях у Суспільного цієї доби загалом побувало 17 гостей, з них 7 були ньюзмейкерами, решта — експертами й учасниками подій.

На «Інтері» загалом грубих порушень стандартів було 83. Найбільше (65 разів) журналісти порушували стандарт відокремлення фактів від думок. Це були оцінки, висновки й узагальнення журналістів у новинних матеріалах. Стандарт достовірності порушували переважно узагальненими псевдопосиланнями на авторство суб’єктивної думки. Порушень стандартів точності і повноти було відносно небагато. Одного разу був порушений стандарт балансу думок.

Порушень стандартів у блоці каналу «1+1» було загалом 62, понад половину з них становили порушення стандарту достовірності інформації. Дуже багато інформації редакція брала без перевірки зі сторінок в соцмережах і з телеграм-каналів, часто анонімних. Порушення стандарту точності переважно були пов’язаними з некоректним використанням невідповідної до тексту картинки, особливо ж у спробах «ілюструвати» непередбачувані слова гостей. Чимало було й порушень стандарту відокремлення фактів від думок.

Грубих порушень стандартів у ефірному блоці каналу «Рада» було, як і раніше, багато — загалом 88. Найбільше було порушень стандарту достовірності, багато інформації редакція без перевірки дає в ефір із соцмереж і з телеграм-каналів, порушує стандарт і в інші способи. Стандарт точності порушують головно некоректним використанням картинки, аж до повного абсурду. Дуже багато також власних міркувань журналістів у новинах і не авторизованих міркувань ведучих гостьових студій. В одному сюжеті був жорстко порушений стандарт балансу думок.

Порушень стандартів у блоці Суспільного було небагато, найчастіше порушували стандарт достовірності.

У блоці телеканалу «Інтер» був один прояв політичного піару: Олену Шуляк у позитивному контексті титрували головою партії «Слуга народу», що не мало стосунку до теми сюжету (про відбудову зруйнованого житла в Ірпені).

У блоці каналу «1+1» було два прояви політичного піару, обидва — недоречними згадками про фракційну приналежність депутатів — від «За майбутнє» і від «Голосу».

Проявів політичного піару в ефірному блоці телеканалу «Рада» цієї доби було 12 (це якщо «п’ятихвилинку ненависті» від Володимира Петрова вважати за один прояв). Головними «беніфіціарами» цих проявів були керівники Офісу президента, найбільше Кирило Тимошенко, але й Андрій Єрмак. У блоці телеканалу була проведена ціла «спецоперація» під кодовою назвою «ботоферми Порошенка», одночасно позитивна для влади і негативна для Петра Порошенка і Артура Герасимова, а також усієї партії «Європейська солідарність» загалом.

В ефірному блоці Суспільного проявів політичного піару не було.

У блоці телеканалу «Інтер» проросійські наративи звучали у пропагандистських фільмах проєкту «Антізомбі», де вони «розвінчувалися». Один випуск новин вела токсична ведуча Анастасія Даугуле.

У блоці телеканалу «Рада» працювали токсичні ведучі Назар Довгий і Максим Зборовський. І був токсичний гість — «чорний» політтехнолог Володимир Петров. Наративів ворожої пропаганди в чистому вигляді наче не було, але дуже сумнівно звучало повідомлення ведучої Нємцевої, буцімто «окупанти виводять військову техніку з Енергодара».

Проросійських наративів і токсичних медіаперсонажів у блоках «1+1», Суспільного цієї доби не було.

Скриншот відео: ТСН/YouTube